Вступне слово



Сторінка5/52
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52

МОРФОЛОГІЯ



Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Особливості творення іменників.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста та складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми якісних прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда та м’яка групи). Творення прикметників, перехід прикметників в іменники.

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників: 1) один, одна; 2) два, три, чотири; 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят; 4) сорок, дев’яносто, сто; 5) двісті – дев’ятсот; 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд; 7) збірні; 8) дробові. Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Творення числівників.

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення займенників.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного і наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І і II дієвідміни. Особові і числові форми дієслів (теперішнього і майбутнього часу й наказового способу). Родові і числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів.

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні.

ІМЕННИК



Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти
Іменником називається повнозначна частина мови, яка має значення предметності.

Значенням предметності об’єднуються різні за семантикою слова:

1. Назви конкретних предметів: стіл, книга, годинник, кишеня, хата, дерево;

2. Назви людей: мати, хлопець, чоловік, письменник, Оленка, Шевченко;

3. Назви тварин та птахів: ведмідь, заєць, голуб, орел, грак, корова, теля, курка;

4. Назви явищ природи: дощ, вітер, пожежа, злива, завірюха, град, грім, веселка, сніг;

5. Назви абстрактних понять: мрія, горе, радість, любов, чорнота, бажання;

6. Назви установ та організацій: завод, фабрика, училище;

7. Назви частин тіла: голова, рука, нирки та інші.
Значення предметності іменника виражається в таких граматичних категоріях: рід, число, відмінок.

Усі іменники належать до трьох родів; чоловічого (син, корабель), жіночого (дівчина, трава), середнього (сонце, знання).

Категорія числа виявляється у формах однини (білка, сон) та множини (білки, сни).

Форм відмінків в українській мові сім: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Форму кличного відмінка мають не всі іменники.

У реченні іменник найчастіше виступає в ролі підмета чи додатка, але може виконувати будь-яку синтаксичну роль.

Підмет: Курився шлях. Чужі іржали коні.



Твій рід поліг в нерівному бою.

А вслід тобі дивилася з ікони

Лиш Божа Мати, схожа на твою.

(О. Пахльовська).

Додаток: … Хто дав тобі імення – українка –

і долі цей страшний коловорот?

(О. Пахльовська).

Рідше іменник може виступати частиною іменного складеного присудка з пропущеною дієслівною зв’язкою.

Н а п р и к л а д: Поглянь: народ твій – раб з рабів,



Чужими й рідними забутий,

Гниє віки в недолі лютій

І віру в долю загубив.

(О. Олесь).


Виступає іменник і в ролі неузгодженого означення:

Н а п р и к л а д: О слово рідне! Шум дерев!



Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев.

(О. Олесь).

Іменники можуть виступати власними й загальними назвами.

Іменники – загальні назви – це узагальнені найменування однорідних предметів: учень, стіл, вікно, корова, дощ, степ, розвага, думка, мислення.

Н а п р и к л а д: Гіркого поля сонячна тернинка.

Шляхетна віть в селянському гербі.

Хто дав тобі імення – Українка? –

щоб сотні років плакало в тобі.

(О. Пахльовська).


Власні назви – це індивідуальні назви людей та окремих предметів.

Н а п р и к л а д: Люблю жіночі імена.



Жива в них сила первозданна.

З глибин історії луна –

Марія. Анна. Роксолана.

(В. Базилевський)

Серед власних назв виділяють такі найменування (їх ще називають онімами):

1. Імена, прізвища та імена по батькові людей, їх прізвиська та псевдоніми: Марко, Герасимов, Іванович, Леся Українка, Петро Ласун.

2. Клички тварин: Сірко, Білка, Жужик, Квітка, Лютик.

3. Географічні та астрономічні назви: Київ, Одеса, Україна, Карпати, Чорне море, Меркурій, сузір’я Мала Ведмедиця.

4. Назви газет, книг, журналів, кінофільмів, пароплавів, заводів, фабрик тощо: завод “Азовсталь”, газета “Київські відомості”, передача “Ранкова зоря”, пароплав “Швидкий”.

5. Назви марок, ґатунків, типів деяких предметів: цукерки “Червона Шапочка”, печиво “Шкільне”, автомашина “Запорожець”.

6. Назви окремих посад: Президент України тощо.
Між власними й загальними назвами не можна провести чіткої межі. Деякі власні назви переходять до розряду загальних, якщо вони починають означати узагальнені назви.

Н а п р и к л а д: Дон Кіхот – донкіхоти, Рентген – рентген, Обломов – обломови, обломовщина.


Деякі ж загальні назви, навпаки, переходять до розряду власних.

Н а п р и к л а д: орел – Орел, прогрес – “Прогрес”.


Розрізнення власних і загальних назв пов’язане не тільки з розрізненням значення, але й з формами числа. Так, загальні назви, як правило, вживаються і в однині, і в множині, а власні назви — або в множині, або в однині: Донецьк, Карпати.
Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду
Кожний іменник, окрім тих, що вживаються тільки у формі множини, відноситься до одного з трьох родів:

— чоловічого: кінь, стіл, батько, Микола, письменник, учень, суп, олівець;

— жіночого: мати, дівчина, каша, піч, ніч, дочка, Катерина, балка, розвага, материнка;

— середнього: озеро, марево, хвилювання, теля, море, становище, бігання, листя.

Серед назв істот рід іменника можна встановити за такими чинниками:

— за закінченням: син-, батьк-o, сестр-а.

— за різними основами: півник – курка, бик — корова.

— за суфіксами: вчитель — вчителька, приятель – приятелька, учень – учениця.

— за зв’язком з іншими словами: твій хліб – твоя кава, веселий вихідний – весела розмова.

Іменники чоловічого роду частіше мають нульове закін­чення (син, стіл, Пилип, Тарас). Деякі з них мають закінчення -а(-я): староста, Микола; або закінчення : тато, батько, Михайло.

Іменники жіночого роду частіше мають закінчення -а(-я): сосна, вівця, курка, дівчина, жінка; або нульове закінчення: ніч, піч, річ, старість.

Іменники середнього роду, як правило, мають закінчення -о, -е: поле, море, точило, орало; або закінчення -я, -а: теля, ведмежа, провалля, роздоріжжя.

Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії.

Наприклад, слід звернути увагу на те, що слова аерозоль, нежить, псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, бандероль, беша­мель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель — до жіночого.

Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних імен­ників у російській та українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Однак є іменники, що розрізняються за родовою характеристикою у двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів.

Н а п р и к л а д:

російська мова


українська мова


кризис

недуг

президиум

тезис

тополь

ярмарка

криза

недуга

президія

теза

тополя

ярмарок

Деякі іменники мають однакову морфологічну форму в обох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою. Тому часто страпляються помилки при відмінюванні цих слів і поєднанні їх із прикметниками.

Н а п р и к л а д:





Українська мова


Російська мова


путь — ж. р.

біль


дріб

живопис


запис

зяб


кір

літопис


машинопис

напис


опис

перекис ч.р.

пил

підпис


полин

поступ


пропис

розсип


рукопис

Сибір


сип

степ


ступінь


путь — ч. р.

боль


дробь

живопись


запись

зябь


корь

летопись


машинопись

надпись


опись

перекись ж.р.

пыль

подпись


полынь

поступь


пропись

россыпь


рукопись

Сибирь


сыпь

степь


степепь


Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, африкат і африката, вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, перифраз і перифраза, спазм і спазма, чинар і чинара.

Як слова і чоловічого і жіночого роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож, жужіль, кужіль, ку­піль, фальш.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і безладдя, виднокіл (поет.) і видноколо (поет.), дишель і дишло, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові форми подаються здебільшого в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіативні форми іменників розрізняються стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у парах бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, живокіст – живокость, ковила – ковил, посуд – посуда, продаж – продажа, туфля –туфель, чорнобиль (ч. р.) – чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковживаними.

Варто звернути увагу, що деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням схожі на варіативні родові форми, та насправді вони є різними словами, схожими за звучанням (паронімами), оскільки розрізняються за значеннями.

Н а п р и к л а д:



адрес (письмове вітання з) адреса (місце проживання чи

нагоди видатної події перебування)



вольт (одиниця виміру вольта (тканина)

напруги електричного струму)



гарнітур (комплект одноха- гарнітура (комплект шрифтів,

рактерних предметів) однакових за малюнком, але

різних за кеглем і

накресленням)



девіз (вислів) девіза (вексель, чек)

задум (план дій) задума (стан замисленості)

кар’єр (місце відкритого кар’єра (просування в діяльності)

видобування копалин)



округ (територіальна одиниця) округа (навколишня місцевість)

пар (поле сівозміни) пара (речовина в газоподібному

стані)


Інколи буває важко визначити рід невідмінюваних іменників. У цьому випадку варто запам’ятати кілька правил:

До чоловічого роду належать:



  • назви осіб чоловічої статі месьє, аташе, портьє, імпресаріо, рефері, тореро, шансоньє.

  • невідмінювані іменники, що означають тварин: какаду, ара, ему, поні, колібрі, гризлі. Та як­що контекст указує, що йдеться про самицю, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Поні не відходила ні на крок від дитини;

  • слова сироко, памперо, майстро та інші назви вітру, сулугуні („сир”), кабукі („театр”), бефстроганов (вплив роду слова Строганов).

До жіночого роду належать:

  • назви осіб жіночої статі: фрейлейн, мадам, фрау, міс

  • іменники цеце („муха”) й івасі („риба”), що означають тварин;

  • іменники: авеню (вплив синоніма «вулиця»), бере («груша»), кольрабі («капус­та»), салямі («ковбаса»), бері-бері («хвороба»), страдиварі («скрипка»), альма-матер (буквально «мати-годувальниця»), фейхоа.

До середнього роду належать:

– субстантивовані невідмінювані слова: довгождане „так”, гучне „ура”, останнє „вибач”,, лагідне „добраніч”.

– невідмінювані іменники, що називають неістот: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв'ю, світлове табло.
Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. На­приклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви деяких грошових одиниць (екю, ескудо), назви танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова: мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники: есперанто («мова»), афгані («грошова одиниця»).

Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): затишне Батумі (місто), швидка Арагві (річка), височенна Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається у різних родових формах: Гаїті (держава і острів).

За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад: Про це повідомила «Торонто стар» (газета), «Темпо» опублікував цікаві матеріали про футбольний чемпіонат (журнал); «Наполі» перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1 (команда); «Мобіл ойл» заснована у 1882 році (монополія); Прадо відомий колекціями іспанського мистецтва (музей).

Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова: У районі відкрита нова АЗС (автозаправна станція); Наш НДІ уклав кілька перспективних угод (науково-дослідний інститут).

Іменники спільного роду – це іменники, рід яких визначається залежно від того, про особу якої статі йде мова.

Н а п р и к л а д: Пожалійте його, сироту малого, добрі люди. А вона вже сирота…



Листоноша приніс листа. Листоноша принесла листа.

До іменників спільного роду належать такі назви, що даються особам і чоловічої і жіночої статі за якимись рисами вдачі чи поведінки. Це слова з емоційно-експресивним забарвленням: стиляга, роботяга, гуляка, пияка, нікчема, нероба, лінько, гульвіса, сердега тощо. До спільного роду також належить певна кількість іменників із граматичними показниками чоловічого роду, що є назвами професій, посад, звань тощо і не мають паралельних граматичних форм жіночого роду, наприклад, такі: адвокат, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург..

До іменників спільного роду належать також прізвища типу: Понежа, Кеба, Діброва.

Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.

Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник — дипломниця, журналіст —журналістка, касир — касирка, кравець — кравчиня, лікар — лікарка, льотчик — льотчиця, перекладач — перекладачка, продавець — продавщиця, штампувальник —штампувальниця тощо. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм надається перевага. В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду.
Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини
Значення числа іменників відображає кількісні відношення предметів. Значення однини і множини відповідає одинності чи множинності предметів в реальній дійсності. Стіл (один) – столи (кілька), учень (один) – учні (кілька, багато).

За відношенням до значення числа іменники поділяються на три групи:

1. Іменники, які вживаються і в однині, і в множині: місто – міста, гора – гори, сова – сови, рушник – рушники, береза – берези.

2. Іменники, що вживаються тільки в однині, до них відносяться:

— назви речовин (молоко, масло, бензин, олія), однак слід звернути увагу на те, що у випадку називання ґатунків назви речовин можуь вживатися у множині (води, масла);

— збірні іменники (мишва, худоба, студентство);

— іменники з абстрактним значенням (горе, сум, любов, злість),

— власні назви (Донецьк, Леся Українка).

3. Іменники, що вживаються тільки у множині. До них належать такі назви:

— назви парних предметів: двері, сани, ножиці, кусачки;

— назви речовин та матеріалів: висівки, дріжджі, макарони, спагеті, недоїдки, консерви;

— назви предметів одягу та взуття: штани;

— назви проміжків часу: канікули;

— назви ігор: піжмурки, городки, шахи, шахмати;

— назви музичних інструментів: цимбали;

— назви обрядів: хрестини, входини;

—назви інших понять: прийми, поставки, жалощі, ляси тощо.
Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові.
За характером відмінкових закінчень іменники в українській мові поділяються на чотири відміни.

Таблиця


Відміна

Закінчення

Приклади

І

-а, -я (чоловічого та жіночого роду)

Земля, ставка, гора, площа, стаття, діжа, Оксана, Марія, Микола, нездара, голова, суддя.

ІІ

Нульове закінчення та -о, -е (чоловічого роду), -о, -е, -я (середнього роду)

Дядько, степ, коровай, дядище, озеро, вудилище,молоко, весілля, бажання, хотіння, горіння.

ІІІ

Нульове закінчення (жіночого роду)

Мати, ніч, піч, зустріч, карусель, честь, мораль, акварель, даль, чернь, область, користь, неповторність та іменник мати

ІV

-а, -я (середнього роду) – при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-

Теля, лоша, порося, слоненя, дитинча, ім’я.



І відміна
До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а, -я.

Залежно від того, на який приголосний закінчується основа слова, іменники І відміни поділяють на три групи: тверду, м’яку і мішану.




Тверда

М’яка

Мішана

Основа на твердий приголосний

Основа на м’який приголосний

Основа на шипля- чий приголосний

Коса, роса, миска, Ганна, Микола.

Земля, рілля, Ілля, стаття, свиня, воля, доля,

Листоноша, каша, душа, проща.









Кожна з груп має свій зразок відмінювання, тобто зміни форм за відмінками.

Називний хто? що?

Родовий кого? чого?

Давальний кому? чому?

Знахідний кого? що?

Орудний ким? чим?

Місцевий на кому? на чому?

Кличний без питання (в більшій мірі властивий для іменників-назв осіб)
В і д м і н ю в а н н я і м е н н и к і в в о д н и н і
Тверда група

Наз. Коса Микола собака

Род. кос-и Микол-и собак-и

Дав. кос-і Микол-і собац-і

Знах. кос-у Микол-у собак-у

Орудн. кос-ою Микол-ою собак-ою

Місц. (на) кос-і Микол-і собац-і

Кличн. кос-о Микол-о собак-о


М’яка група

Наз. Земля Ілля мрія

Род. земл-і Ілл-і мрі-ї

Дав. земл-і Ілл-і мрі-ї

Знах. земл-ю Ілл-ю мрі-ю

Орудн. земл-ею Ілл-єю мрі-єю

Місц. (на) земл-і Ілл-і мрі-ї

Кличн. земл-е Ілл-е мрі-є


Мішана група

Наз. Тиша груша площа

Род. тиш-і груш-і площ-і

Дав. тиш-і груш-і площ-і

Знах. тиш-у груш-у площ-у

Орудн. тиш-ею груш-ею площ-ею

Місц. (на) тиш-і груш-і площ-і

Кличн. тиш-е(о) груш-е площ-е (о)


В і д м і н ю в а н н я і м е н н и к і в у м н о ж и н і

Тверда група

Наз. Кос-и Микол-и собак-и

Род. кіс Микол собак

Дав. кос-ам Микол-ам собак-ам

Знах. коси Микол собак

Орудн. кос-ами Микол-ами собак-ами.

Місц. (на) кос-ах Микол-ах собак-ах

Кличн. кос-и Микол-и собак-и
М’яка група

Наз. Земл-і мрі-ї

Род. земель мрій

Дав. земл-ям мрі-ям

Знах. земл-і мрі-ї

Орудн. земл-ями мрі-ями

Місц. (на) земл-ях мрі-ях

Кличн. земл-і мрі-ї


Мішана група

Наз. Тиш-і груш-і площ-і

Род. тиш груш площ

Дав. тиш-ам груш-ам площ-ам

Знах. тиш-і груш-і площ-і

Орудн. тиш-ами груш-ами площ-ами

Місц. (на) тиш-ах груш-ах площ-ах

Кличн. тиш-і груш-і площ-і

У частині іменників у родовому відмінку множини відбувається чергування голосних у корені слова.

Н а п р и к л а д: корова – корів, нога – ніг, зоря – зір, шкоринка – шкоринок, сотні – сотень, сестра – сестер.

Деякі іменники можуть мати паралельні форми родового відмінка множини.

Н а п р и к л а д: губ – губів, легень – легенів, баб – бабів.


Деякі ж іменники мають тільки закінчення -ей (миша – мишей) або тільки закінчення -ів (суддя – суддів).
ІІ відміна
До другої відміни відносяться іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (будинок, степ) та з закінченням -о, -е (Петро, кабанище), а також іменники середнього роду із закінченням -о, -е (вудилище, озеро) та (гілля), у яких при відмінюванні не з’являється суфікс -ат-, -ят-, -ен-.

Іменники другої відміни також відмінюються за зразками твердої, м’якої та мішаної групи.

До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячих): гриб, пароплав, коник, дурник, батько, долото.

До м’якої групи належать іменники з основою на м’який приголосний: день, вихователь, травень, татуньо, щастя, узбережжя, безмежжя, безсмертя.

До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий (кущ, плече, плач).

Іменники з основою на р розподіляються за групами таким чином:


Таблиця

Група

Іменники

Тверда

Іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр, у яких при відмінюванні наголос не переходить з основи на закінчення: звір, мир, Назар, оратор.

М’яка

Іменники на -ар, -ир, у яких при відмінюванні наголос переходить з основи на закінчення: тягар, глухар, квітникар, пекар, жнивар, лікар, ліхтар, вівчар, володар тощо.

Мішана

Іменники на -яр, у яких наголос переходить з основи на закінчення і які означають назви родів занять: бджоляр, оленяр, вугляр, тесляр, столяр, зброяр, пісняр тощо.



Зразки відмінювання
О д н и н а
Тверда група

Наз. стіл батько мир

Род. стол-а батьк-а мир-у

Дав. стол-у батьк-ові мир-у (ові)

Знах. стіл батьк-а мир

Орудн. стол-ом батьк-ом мир-ом

Місц. (на) стол-і батьк-ові мир-у (ові)

Кличн. стол-е батьк-у мир-е


М’яка група

Наз. день весілля токар

Род. дн-я весілл-я токар-я

Дав. дн-ю весілл-ю токар-еві

Знах. день весілл-я токар-я

Орудн. дн-ем весілл-ям токар-ем

Місц. (на) дн-і весілл-і токар-еві

Кличн. дн-ю весілл-ю токар-ю


Мішана група

Наз. дощ пісняр

Род. дощ-у пісняр-а

Дав. дощ-у пісняр-еві

Знах. дощ пісняр-а

Орудн. дощ-ем пісняр-ем

Місц. (на) дощ-і пісняр-еві

Кличн. дощ-у пісняр-е


М н о ж и н а
Тверда група

Наз. стол-и батьк-и

Род. стол-ів батьк-ів

Дав. стол-ам батьк-ам

Знах. стол-и батьк-и

Орудн. стол-ами батьк-ами

Місц. (на) стол-ах батьк-ах

Кличн. стол-и батьк-и


М’яка група

Наз. дн-і весілл-я токар-і

Род. дн-ів весіль токар-ів

Дав. дн-ям весілл-ям токар-ям

Знах. дн-і весілл-я токар-ів

Орудн. дн-ями весілл-ями токар-ями

Місц. (на) дн-ях весілл-ях токар-ях

Кличн. дн-і весілл-я токар-і


Мішана група

Наз. дощ-і пісняр-і

Род. дощ-ів пісняр-ів

Дав. дощ-ам пісняр-ам

Знах. дощ-і пісняр-ів

Орудн. дощ-ами пісняр-ами

Місц. (на) дощ-ах пісняр-ах

Кличн. дощ-і пісняр-і



Увага! Іменники чоловічого роду в однині в родовому відмінку мають закінчення -а(-я) або-у(-ю) залежно від їх значення.
Таблиця

Закінчення -а (-я)

Закінчення -у (-ю)

1. Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних істот; персоніфіковані предмети та явища: бакалавра, киянина; Івана, Богачука; ангела, лісовика; Вогня, Очерета.

1. Назви установ, закладів, організацій: банку, госпіталю, гуртожитку, деканату, інституту, кемпінгу, кінотеатру, магазину, пансіонату, парламенту, факультету, цирку, тресту.

2. Назви органів, частин тіла людини і тварини: живота, зуба, ліктя, мізинця, нігтя, шлунка (але мозку).

2. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, танку, твісту, (але гопака, козака).

3. Назви тварин: верблюда, горобця, індика, півня.

3. Назви явищ природи: бурану, вітру, морозу, снігопаду.

4. Назви дерев і квітів: абрикоса, апельсина, банана, береста, бика, в'яза, горіха, граба, каштана, кипариса, клена, лавра, лимона, персика, фікуса, явора, ясена, гіацинта, гладіолуса, дзвіночка, едельвейса, нарциса, проліска, тюльпана.

4. Збірні поняття (назви істот, об'єктів неживої природи, назви кущових і трав'янистих рослин, сортів плодових дерев): ансамблю, взводу, екіпажу; десерту, інструментарію; аґрусу, бузку, звіробою, кропу; березняку, гаю; кальвілю (але вівса).

5. Назви конкретних предметів: барабана, друшляка, компаса, рушника. Іменник стіл має варіанти: стола і столу.

5. Назви речовин, матеріалу: анальгіну, бархату, бульйону, дерматину, жиру, кефіру, рису, трикотажу.

6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу тощо; назви місяців і днів тижня, назви грошових одиниць, числові назви: метра, літра, сантиметра, гектара; фунта, кілограма; тижня, місяця, дня, вечора (але райку, віку, року); січня, вівторка; динара, долара, лева, відсотка, десятка.

6. Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу, контролю, радикуліту, сміху, ґатунку, інтелекту, маршруту, бюджету, гуманізму, кворуму, феодалізму, кубізму, референдуму, модернізму (але ривка, стрибка).

7. Назви машин і їх деталей: автобуса, бензовоза, комбайна, форда; двигуна, капота, карбюратора, кардана, мотора, поршня, привода, кузова, акумулятора, важеля, фільтра, радіатора.

7. Назви будівель і їх частин: будинку, палацу, сараю, готелю; бордюру, ґанку, даху (але: гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карниза). Із двома закінченнями вживається слово міст: моста, мосту.

8. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, українські за походженням суфіксальні слова-терміни: атома, вектора, графіка, інтеграла; відмінка, відрізка, додатка, іменника, трикутника (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану).

8. Терміни іншомовного походження, які означають фізичні або хімічні процеси, а також літературознавчі терміни: аналізу, імпульсу, каталізу, магнетизму, електролізу, синтезу; альманаху, епізоду, епосу, жанру, журналу, міфу, образу, роману, стилю, фарсу, памфлету, фейлетону, евфемізму, сюжету, сценарію.

9. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (їн-) або з наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Марселя, Тернополя, Харкова (міс та); Дінця, Дністра, Іртиша, Псла, Тетерева, Норина (річки), Зюдєва, Колгуєва (острови), Каракота (озеро). У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Білого Колодязя, Березового Рядка, Зеленого Гаю, Золотого Потоку, Кам'яного Броду, Нового Саду, Старого Криму.

9. Географічні назви, крім назв населених пунктів і тих назв, що мають наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переважна більшість слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Мічигану, Світязю; Алтаю, Арарату, Ельбрусу; Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, валу, гаю, долу, косогору, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, провулка, острова, пустиря, хутора, хребта.

Слід також звернути увагу на закінчення іменників ІІ відміни в давальному відмінку однини. Тут слід запам’ятати такі правила:

У давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати, дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), віддавати належне талантові (таланту).

– Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: подякувати сусідові кооператору Іванчукові; начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському.



Виникають також деякі труднощі при утворенні форм родового відмінка множини деяких іменників:


ампери, -ів




мандарини, -ів

апельсини, -ів

датчани, -ан




баклажани, -ів

джинси, -ів

мокасини, -ів

Башкири, -ів

дупла, дупел

молдавани, -ан

болгари, -ар

жита, -ів

монголи, -ів

боти, -ів

житла, -тел

осетини, -ів

бояри, -яр

ікла, -ів

пантофлі, -ів

Брелоки, брелоків







бутси, -ів







валянки, -ів

карели, -ів

плаття, -ів




кеди, -ів

помідори, -ів

вірмени, -ен

кілограми, -ів




вольти, -ів




солдати, -ів

галичани, -ан




татари, -ар

гальма, гальм




томати, -ів

гастролі, -лей




туфлі, -фель




кримчани, -ан

центнери, -ів

городяни, -ян




цигани, -ан

грами, -ів

ласти, -ів







лезгини, -ів

шорти, -ів

грузини, -ів

литаври, -авр






ІІІ відміна
До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник мати.

Зразки відмінювання іменників
третьої відміни

О д н и н а
Наз. Любов ніч мати

Род. любов-і ноч-і матер-і

Дав. любов-і ноч-і матер-і

Знах. любов ніч матір

Орудн. любов’-ю нічч-ю матір’-ю

Місц. (на)любов-і ноч-і матер-і

Кличн. любов-е ноч-е мам-о
М н о ж и н а
Наз. ноч-і матер-і

Род. ноч-ей матер-ів

Дав. ноч-ам матер-ям

Знах. ноч-і матер-ів

Орудн. ноч-ами матер-ями

Місц. ноч-ах матер-ях

Кл. ноч-і матер-і
У деяких іменниках третьої відміни відбувається чергування голосних у корені.

Н а п р и к л а д: ніч – ночі, піч – печі.

У іменника мати з’являється суфікс -ер.

Іменники третьої відміни майже не вживаються у формі кличного відмінка, лише зрідка в художніх текстах.

В орудному відмінку однини приголосні основи подовжуються: осінь – осінню, ніч – ніччю, піч – піччю, річ – річчю, сіль – сіллю.
ІV відміна
До четвертої відміни належать іменники середнього роду з закінченням -а (-я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-.

Н а п р и к л а д: теля, лоша, плем’я, ім’я.



Зразки відмінювання іменників
четвертої відміни

О д н и н а

Наз. Теля лоша плем’я

Род. тел-ят-и лош-ат-и плем-ен-і

Дав. тел-ят-і лош-ат-і плем-ен-і

Знах. тел-я лош-а плем’-я

Орудн. тел-ям лош-ам плем’-ям

Місц. (на)тел-ят-і лош-ат-і плем-ен-і

Кличн. тел-я лош-а плем’-я


М н о ж и н а
Наз. Тел-ят-а лош-ат-а плем-ен-а

Род. тел-ят лош-ат плем-ен

Дав. тел-ят-ам лош-ат-ам плем-ен-ам

Знах. тел-ят (-а) лош-ат (-а) плем-ен-а

Орудн. тел-ят-ами лош-ат-ами плем-ен-ами

Місц. (на) тел-ят-ах лош-ат-ах плем-ен-ах

Кличн. тел-ят-а лош-ат-а плем-ен-а

Суфікси -ат-, -ят-, -ен- з’являються у всіх відмінках, крім називного, знахідного, орудного та кличного відмінків однини.


Відмінювання множинних іменників
Наз. окуляр-и двер-і Карпат-и

Род. окуляр-ів двер-ей Карпат

Дав. окуляр-ам двер-ям Карпат-ам

Знах. окуляр-и двер-і Карпат-и

Орудн. окуляр-ами (дверми) двер-има Карпат-ами

Місц. (на) окуляр-ах двер-ях Карпат-ах

Кличн. окуляр-и двер-і Карпат-и

Деякі іменники мають паралельні форми орудного відмінка.

Н а п р и к л а д: двері – дверми, дверима, гроші – грішми, грошима.
Окремі іменники мають паралельні форми місцевого відмінка.

Н а п р и к л а д: на воротах – на воротях; у штанах – у штанях.


Відмінювання імен та імен по батькові

Чоловічі та жіночі імена та по батькові відмінюються як іменники відповідної відміни.


1. Імена з закінченням на -а(я) відмінюються як іменники I відміни.
Н. в. Марія Олександрівна Жанна Савівна

Р. в. Марі-ї Олександрівн-и Жанн-и Савівн-и

Д. в. Марі-ї Олександрівн-і Жанн-і Савівн-і

З. в. Марі-ю Олександрівн-у Жанн-у Савівн-у

О. в. Марі-єю Олександрівн-ою Жанн-ою Савівн-ою

М. в. (на) Марі-ї Олександрівн-і Жанн-і Савівн-і

Кл. в. Марі-є Олександрівн-о Жанн-о Савівн-о
2. Чоловічі імена з нульовим закінченням та закінченням відмінюються як іменники II відміни.
Н. в. Іван Петрович Кирило Васильович

Р. в. Іван-а Петрович-а Кирил-а Васильович-а

Д. в. Іван-ові Петрович-у Кирил-ові Васильович-у

З. в. Іван-а Петрович-а Кирил-а Васильович-а

О. в. Іван-ом Петрович-ем Кирилом Васильович-ем

М. в. (на) Іван-ові Петровіч-у (на) Кирил-ові Васильович-у

Кл. в. Іван-е Петрович-у Кирил-е Васильович-у
3. Жіночі імена з нульовим закінченням відмінюються як іменники III відміни.
Н. в. Любов Анатоліївна

Р. в. Любов-і Анатоліївн-и

Д. в. Любов-і Анатоліївн-і

З. в. Любов Анатоліївн-у

О. в. Любов’ю Анатоліївн-ою

М. в. Любов-і Анатоліївн-і

Кл. ф. Любов-е Анатоліївн-о
Увага! Якщо імена по батькові утворені від імен, що закінчуються на (Сергій, Віталій, Юрій), то в чоловічих іменах та по батькові зберігається : Сергійович, Юрійович, Віталійович, а в жіночих виступає суфікс -ївн: Анатоліївна, Юріївна, Олексіївна, Геннадіївна.
Якщо жіночі імена вживаються з невідмінюваними прізвищами, відмінюються тільки імена: Ірина Білик — Ірини Білик, Тетяна Кучеренко — Тетяни Кучеренко.Чоловічі прізвища на –о або на приголосний відмінюються.
Окрему групу становлять іменники, що не змінюються за відмінками. Тому їх не можна віднести ні до однієї з чотирьох відмін. До незмінюваних належать деякі іменники іншомовного походження.

Це такі групи слів:

1. Деякі загальні і власні назви іншомовного походження, що закінчуються голосними -е(-є), -а(-я), -і(-ї), -о, -у, -ю: кашне, фойє, Золя, Дюма, колібрі, Сочі, Віньї, рагу, інтерв’ю.

2. Українські, російські та іншомовні жіночі прізвища, що закінчуються на приголосний або на -ко, -ло: Оксана Колотило, Марія Степаненко, Клара Цеткін.

3. Деякі складноскорочені слова: ДонНУ, МГУ, СПУ.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   52


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка