Я люблю тебе, краю мій рідний, Україно моя дорога!



Скачати 210.26 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір210.26 Kb.
Бочаницька ЗОШ І-ІІІст.

Я люблю тебе,

краю мій рідний,

Україно моя дорога!

(Інформаційно-пошуковий проект)


Вчитель: Федчук

Марія Володимирівна
Тема. Я люблю тебе, краю мій рідний, Україно моя дорога!

(Інформаційно-пошуковий проект)



Мета проекту:

  • розширити знання учнів про Україну, уявлен­ня про її географічне положення;

  • з'ясувати, яка роль незалежності держави та значення цього факту для українського народу;

  • поповнити знання про державні та народні символи нашої Батьківщини;

  • сприяти бажанню наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі рідній Україні;

  • формування ціннісного ставлення до рідної держави, патріотичного почуття, національної свідомості.

Тип проекту: груповий.

Обладнання: глобус, фізична карта України, , стенд "Державні сим­воли", кольорові ілюстрації (верби, калини, вишитих рушників), Конституція України для школярів.

Форма проведення захисту: виховна година.
Зміст проекту

1. Хід реалізації проекту.

  1. Вибір об'єкта після консультації з керівником, отримання завдань.

  2. Опрацювання дібраної літератури (консульта­ції бібліотекаря, вчителя, батьків).

  3. Робота в творчих групах (4 груп): "Знавці", "Пошуковці", "Літератори", "Художники".

  4. Створення банку даних, добірка "речових дока­зів" (ілюстрації, повідомлення, фотоматеріали та ін.).

  5. Захист проекту. Презентація творчих надбань.

  6. Оцінка вчителя. Самооцінка.

2. Завдання для груп.

"Знавці".



  1. Підготувати розповідь про державні символи нашої країни.

  1. Створити плакат "Державні символи".

"Пошуковці"

  1. Підготувати повідомлення про народні сим­воли нашої держави.

  2. Створити ілюстративний матеріал (плакат "Народні символи держави").

"Літератори".

  1. Дібрати вірші українських письменників та наших земляків, які прославляють державу.

  2. Дібрати прислів'я та приказки про Україну.

"Художники".

  1. Намалювати малюнки на тему: "Україна - чарівний край"

  2. Зробити виставку-захист цих малюнків.

3. Критерії оцінки проектної діяльності учнів.

  1. Завершеність.

  2. Ясність, грамотність, чіткість.

  3. Інформаційність (словесна).

  4. Естетичне оформлення (наявність фотомате­ріалів, ілюстрацій, альбомів, малюнків тощо).

  5. Вміння працювати в групі.


Презентація проекту

Захід розпочинається і закінчується гімном України.

— Доброго дня, діти.

Ми з вами довго працювати над проектом «Я люблю тебе, краю мій рідний, Україно моя дорога!» І ось ми презентуватимемо свій проект.

— Ви шукали інформацію в інтернеті, газетах, журналах та підручниках і дізналися багато цікавого.

— Хочу розповісти легенду про виникнення України.


Наша земля

(Легенда)



Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки забарилися, і землі їм уже не діста­лося. От вони прийшли до Бога, а він у цей час саме молився, і вони не посміли йому щось сказати. Стали чекати. Він їм запропонував чорну землю. "Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці". "Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні — ворога".

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. Країну свою назвали Україною, а людей - українцями.

— Ось так утворилася наша держава.
Україна - одна з найбільших європейських країн. За площею вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція, Польща. Землі нашої держави простяглися із заходу на схід на 1 316 км, а з півночі на південь — на 893 км. Загальна протяжність наших кордонів - близько 7 590 км.

Якщо ви захочете перетнути її пішки із заходу на схід, вам доведеться йти 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

Сусідами України є румуни, молдовани, угорці, білоруси, росіяни, чехи, словаки, поляки. А Чорне море розділяє нас із турками. Україною протікає багато річок, але найбільша - Дніпро.

Україна включає 24 області. Кожна область має своє головне місто — обласний центр.

Столиця нашої держави - місто Київ. Київ - вели­ке, сучасне, розвинуте, європейське місто. З давніх-давен він був осередком культури, освіти і науки нашої держави. Безліч легенд та переказів зберіг український народ про нашу столицю, київських князів, про історичні події. Згадаймо легенду про виникнення цього міста.
Надамо слово нашим журналістам.

Група "Знавців" презентує рубрику "Державні символи".

(Учні розповідають по черзі).

— Наша група називається "Знавці". Ми готували повідомлення про державні символи України.

У статті 20 Конституції України записано: "Дер­жавними символами України є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України".

Золотий тризуб на блакитному тлі як символ влади — дуже давній знак.

Були в Україні й інші герби. Але серед усіх гербів найуживанішим в історії України був і залишається тризуб. Чому саме? Мабуть тому, що число три завжди вважалося казко­вим, чарівним. У нашому сучасному гербі відобра­жено триєдність життя. Це батько, мати і дитя. Вони в свою чергу символізують силу, мужність і любов.

Наш герб — тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб — тризуб. Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.



Прапор — це символ державності та національної незалежності.

28 січня 1992 року Верховна Рада України зат­вердила Державний прапор України — синьо-жов­тий. Жовтий колір символізує багатство нашого народу (вирощування пшениці), а синій — мирне небо над головою.

Державним гімном України є музична редакція пісні "Ще не вмерла Україна". Слова написав понад 100 років тому (1862 р.) поет, вчений Павло Чубинський, а музику — композитор М.Вербицький. Вперше з нотами пісню-гімн було надруковано 1885 року. Проте її виконання і поширення довгий час заборонялося і переслідувалося. І тільки в незалеж­ній Україні музична редакція пісні "Ще не вмерла Україна" стала Державним Гімном.

Працюючи над цією рубрикою ми зробили висновок:



«Шануймо символи держави!».

А тепер група "Пошуковців" презентує рубрику "Народні символи".



(Учні розповідають по черзі).

Українські обереги

Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, ви­шитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони − наші давні та добрі обереги.


ПРО ХЛІБ

Славиться наш край хлі­бами. Про Україну кажуть: хлібороб­ний край. Подивіться, скільки хлібо­булочних виробів придумали люди. І до них ставлення особливе.


− Не кидайсь хлібом, він святий! −


В суворості ласкавій, -

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.
− Не грайся хлібом, то ж бо гріх,−
Іде до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий.

Життя несе у людський світ

І людській родить мові.


Хто зерно сіє золоте,

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.




Хліб - усьому голова. Хліб належить до особливо шановних символів українського народу. Що ж означає слово хліб - "Словник української мови дає такі тлумачення цього слова.

Хліб - це зерно, яке перемелюють на борошно;

хліб - це випечений виріб з борошна, продукт харчування;

хліб - це рослина в полі, хлібне поле;

хліб - це харчі, прожиток;

хліб - це заробіток, як засіб існування.
От що значить хліб для людини.

      В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику то найвища ознака гостинності народу. А найбільшою святістю вважався хліб на столі.

      Та не тільки хліб випікали у сім'ях. А скільки різних смачних виробів пекли. У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, ягодами, з прісного тіста випікали коржі і млинці.
ПРО РУШНИК

Рушник - ще один національний оберіг, народний символ України. Все життя українця пов'язане з рушниками.

       Хліб-сіль на вишитому рушнику - то висока ознака гостинності народу. Рушник на стіні - нeвід'ємний символ Хатнього інтер'єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля ганку на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, з ним ходили доїти корову, з ним починали обжинки.

      Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого.


РУШНИК

Моя бабуся гарно вишиває,


Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навік з'єдналось чорне і червоне —

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу — малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.


ПРО СКАТЕРТИНУ

СКАТЕРТИНА– символ хатнього достатку і показник порядку в домі, який забезпечується, в основному, жіночою «половиною» родини, в першу чергу, господинею-матір'ю. Крім цього, скатертина свідчить про талант, працьовитість та бачення краси хатнім жіноцтвом.

Скатертина більше святковий, аніж щоденний атрибут життя родини.Нею накривают ьстіл, як правило, в урочисті моменти. Зокрема, на новосілля - і тоді першим з'являється на столі хліб-сіль; при прийомі шановних і бажаних гостей; на урочисту гостину чи якесь сімейне або родинне торжество.


ПРО ПІСНЮ

Яке це диво − українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня − то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.


Тут мамина пісня лунає і нині,
її підхопили поля і гаї,
її вечорами по всійУкраїні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю поло­нити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й ву­лиця мала свої пісні.



У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серцеспіває,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,


Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Коли піснімойого краю


Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях і труд, і день народу,
І за народ пролита кров.
В піснях — дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.

ПРО КАЛИНУ

Калина — найулюбленіша в Україні рослина.


Похилена калина — засмучена дівчина. Щоб вівся рід, калину садили коло хати.



Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні рона — наша кров червона.
Зоряна калина і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу». —
Пам'ятаєш, сину, що казала мати:
«Посади калину в себе біля хати».



Калина − дерево українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому й отримала калина таке ім'я від старослов'янського назви Сонця − Коло. А оскільки ягоди калини червоного кольору, то й стали вони символом крові та безсмертного рода.

Ягоди калини червоні, що символізує безсмертя роду. Дуб і калина − символи краси і сили, але сили незвичайної, краси надзвичайною.

Калина − символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ − сама мати; цвіт, ягідки − діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного 

Калина на рушнику - символ неперервності сімейного життя.

Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя у боротьбі за Україну. Завдякичервоним ягодам, якінагадуютькраплікрові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові.

Кущ калини біля материнської чи бабусиної домівки − це нетільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш символ,наш духовний світ, наша спадщина, наша рідна земля, наш берег, нашітрадиції. 

З калини робили колиски для немовлят, прикрашали світлиці.

Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського народу.
КАЛИНА



Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щира доля,
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
І з роси — пречиста врода,
З неба — почерк журавля.
Посадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке, на життя,
Став би кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі,
Хай вона освятить час,
Рід наш дуже любить волю,
Хай же й Воля любить нас!
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів'яв у спориші,
Посадіть калину коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.


ПІСНЯ «ЧУБАРИКИ, ЧУБЧИКИ»

Ой у лузі калина,

Ой у лузі калина,

Калина, калина,

Чубарики, чубчики, калина,

Калина, калина,

Чубарики, чубчики, калина.

Там дівчина ходила,

Там дівчина ходила,

Ходила, ходила,

Чубарики, чубчики, ходила…

Цвіт калини ламала,

Цвіт калини ламала,

Ламала, ламала,

Чубарики, чубчики, ламала…

Та в пучечки складала,

Та в пучечки складала,

Складала, складала,

Чубарики, чубчики, складала…

Та й на хлопців моргала,

Та й на хлопців моргала,

Моргала, моргала,

Чубарики, чубчики, моргала…




ПРО ВІНОК

Біля вікон українських осель немов палають яскравими барвами мальви і жоржини, чорнобривці й маки, ромашки і м’ята. Це вічні обереги нашої духовної спадщини. Кожна квітка не лише прекрасне створіння природи, а й красномовний символ.


Українські дівчатка влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. Вінок в українців − це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я. Був обов'язковим у вбранні нареченої на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах, як символ українських народних пісень.

    Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров'я, тому є квіти, які потрібно обов'язково вплести.  

      До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала: троянда - кохання; біла лілія - символ чистоти; волошка - простота, ніжність; вереск - самостійність; дзвоник польовий - вдячність; лавр - успіх, слава; мальва - краса, холодність; півонія - довголіття; ромашка - мир, ніжність, кохання; безсмертник - здоров'я роду людському; калина - символ краси та дівочої вроди, символ України. 

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК

У віночку нашім


Різнобарвні квіти —
Символ України
І дарунок літа.
Тож усім на нього
Подивитись любо:
Гілочку зелену
Узяли у дуба,
Квіточку любистку,
Щоб усіх любили,
У барвінку листя,
Аби довго жили.
Чорнобривців квіти,
Щоб чорніли брови,
Кетяги калини —
Для краси й любові.
У вінок вплітають
Колосочки жита,
Щоб могли багато
І в достатку жити.
А в червонім маку,
Що цвіте у полі,
Кров людей, пролита
У боях за волю.
Є ще різні квіти
В нашім ріднім краї,
Їх веселе літо
У вінок вплітає.

Працюючи над цією рубрикою, наша група зро­била висновок:



"Знай і поважай народні символи!".

А тепер група "Літератори" презентує рубрику "Мистецька вітальня".

- Ми добирали вірші та прислів'я про Україну, про рідний край. (Діти декламують вірші україн­ських поетів).
Моя Батьківщина — це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.



Моя Батьківщина — це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина — це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.


Моя Батьківщина — це злагода, й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина — ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.



МИ ВСІ ДІТИ УКРАЇНСЬКІ


Ми всі діти українські,

український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас, маленьких,

добра слава йшла у світ.

Свої здібності і сили

розвиваймо раз у раз,

щоб народу була втіха

і щоб користь була з нас.

Будьмо пильні у науці,

будьмо чемні у ділах,

будьмо смілі та відважні

і не думаймо про страх!

Все, що рідне, хай нам буде

найдорожче і святе,

рідна віра, рідна мова,

рідний край наш над усе!



Юрко Шкрумеляк

* * *

Я народилась в Україні

І почала життя своє.

Тут небеса високі й сині,

На що не глянеш - все моє!

Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає,

Струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає,

Де б я могла так вільно жить!




ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,


вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,


сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна


в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…

Володимир Сосюра

Також ми дібрали прислів'я про рідну землю. Ось послухайте.

  • Люби і знай свій рідний край.

  • За рідний край і життя віддай.

  • Україна рідненька, як батько і ненька.

  • Рідна земля і в жмені мила.

  • Де не є добре, а вдома найкраще.

  • Батьківщина — мати, умій за неї постояти.

  • Кожному мила рідна сторона.

Працюючи над цією рубрикою, ми зробили висновок:

"Любіть нашу мову, нашу державу!".
А тепер група "Художники" презентує рубрику "Україна - чарівний край". Малюючи, ми відчули себе справжніми художниками, які прославляють свій край.

(Діти демонструють свої малюнки і пояснюють присутнім, що вони відтворили в своїх роботах).



  • Я у своєму малюнку ніби відтворила рядочки із такого вірша.



Я ЛЮБЛЮ
Більше, ніж саму себе,

Я люблю свою хатину,

Рідне небо голубе,

Рідну землю — Україну.

Бо ніде, ніде в світах

З неба сонце так не гріє,

І в блакитних небесах

Стільки зірок не зоріє.

Бо земля в нас, як ніде,

Кров'ю прадідів полита,

Родить збіжжя золоте,

— Життєдайне, соковите!



Олекса Кобець


  • А мій малюнок можна озвучити таким віршем.



НАЙКРАЩА В ЦІЛІМ СВІТІ

Люблю я в рідному краю

Веселі співанки пташині

І річки бистру течію,

І руту-м'яту при долині,

Пропахлі вітром колоски,

Гінке-гінке безмежне поле,

І мамин хліб,

І ті стежки,

Якими вранці йду до школи,

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вітчизну я свою,

Вона —


Найкраща в цілім світі.

Лідія Компанієць


  • Я на малюнку показала свій рідний край, його красу і багатство, працю нашого народу.

* * *

Я люблю кожну квіточку в полі


І струмок, що до річки біжить.
І високі, до неба, тополі,
Й чисту-чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,


Й журавлину осінню печаль.
Й споришеві стежки, що далеко
Розійшлись по землі в синю даль.

У маленькі свої долоньки


Я промінчики сонця ловлю.
Україну мою, рідну неньку,
Я усім своїм серцем люблю.
Працюючи над цією рубрикою, ми зробили висновок:

"Бережімо Україну, дізнаваймося більше про неї. Ця держава — наш дім і ми господарі в нім!"


  • Діти, продовжує свою роботу. А зараз розпочинаємо рубрику "Найро­зумніший" (підсумок).

  • Як ми називаємо рідний край, де народилися і живемо? (Батьківщина).

. Карту якої держави ви бачите перед собою? (України).

  • Як називають народ, що живе в Україні? (Українці).

  • Як називається місто — столиця нашої держа­ви? (Київ).

  • Які ви знаєте державні символи? (Герб, пра­пор, гімн).

  • Які ви знаєте народні символи? (Рушники, верба, калина, барвінок та ін.).

  • Яка найбільша річка України? (Дніпро).

— Скільки кольорів має український прапор? Що вони означають?

— Молодці! Дякую за співпрацю. А тепер підіб'ємо підсумок своєї роботи над проектом за схемою-шаблоном


"Про­довж речення".

На уроці я дізнався про ... (Україну, державні та народні символи, які поети прославляли рідний край).

Мені сподобалося ... (працювати над проектом).

Мені б хотілося ще раз... (брати участь у проект­ній діяльності, самостійно відшукувати літературу з даної теми, працювати в групі).

Кажу спасибі ... (своїм товаришам, батькам, вчителю, бібліотекарю).

Діти, я дуже вдячна вам за проведену роботу. Вважаю, що ви багато корисного взяли для себе, виростатимете гідними людьми, любитимете Україну і приноситимете тільки користь своїй Батьківщині. І хочу наш урок завершити такими словами:

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна Україно — мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
















База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка