«Я вірю в силу доброти…»



Скачати 128.51 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір128.51 Kb.
Виховний захід

Тема: «Я вірю в силу доброти…»



Форма проведення:пізнавальна бесіда з елементами гри

Мета: формування стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі; розуміння високої цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за законами совісті, добра, поваги, доброзичливості та принциповості, уваги, чуйності,справедливості; виховання потреби знати основні правила повсякденного етикету і бажання виконувати їх, уміння поводитися згідно правил культури поведінки; розвивати здатність до співпереживання, шляхетності і щедрості, необхідності захистити слабкого, уміння поважати честь і гідність людини.

Прислів’я:

«Все добре переймай, а зла уникай»

«Добро всі люблять, та не всі роблять»

«Добрий чоловік надійніше кам’яного мосту»

« Не встояти злу проти добра»

«Добре роби – добре й буде»

«Добра справа і у воді не тоне»

«До доброї криниці стежка утоптана»

«Навчись прощати всіх, а собі ніколи»

«Від доброго слова і лід тане»

«Хто людям добра бажає, той і собі має»
«Крилаті вислови »

Шота Руставелі «Хто не шукає дружби з ближнім,той і сам собі заклятий ворог»

М.Островський «Найгіркіша правда завжди краща за солодку брехню»

Песталоцці «Фізична краса не постійна, духовна краса – вічна»

О.Довженко «Рушієм і мірою життя є добро»

В.Гете «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя»

О.Грибоєдов «Злі язики страшніше пістолетів»

«Добрі починання спонукають до добрих справ»

«Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре»

«Найкоротша відстань між людьми – усмішка»



Вступ: В цьому залі ми завжди збираємось на свята, відзначаємо урочисті події. А сьогодні ми запросили вас, щоб разом поміркувати, зазирнути в наші душі, замислитися над тим, як и живемо, у чому сенс нашого життя, і чи можна вважати кожного з нас справжньою людиною. Під час нашого заходу ми спробуємо зростити древо мудрості, яке допоможе вам змінити свої погляди, свої вчинки, своє ставлення до людей.

(Звучать слова у запису)

Я вірю в силу доброти, добро завжди сильніше злого, Дає наснагу, щоб цвісти і світлу обирать дорогу. Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, Що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця. Я вірю в силу доброти, що має долю роботящих, Що хоче, щоб і я, і ти, і все у світі було кращим.



Ведуча: Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі – про доброту. Кажуть, що весь світ тримається на доброті людських сердець. Злі, недобрі почуття пригнічують та нівечать наші душі, доброта – творить, відроджує, лікує. Що людині потрібно для щастя? ( Відповіді дітей) Так, здоров’я, хороші друзі. А ще потрібно, щоб поруч з вами були завжди добрі, чуйні люди.

Коли серця теплом зігріті - стає побільше доброти. Ти ж не один у цьому світі, а ще є люди навкруги. Проб’ється істина у слові, збагнуть її уже пора. Усім нам хочеться любові, усім нам хочеться добра. Є поміж нас багаті й бідні, кому що треба доля не пита. Та є дві речі,всім нам необхідні: У світі мир, а в душах доброта.



Ведуча: Що таке доброта?

Діти: Доброта – це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на чуже горе, яке може спіткати кожного з нас; це добре ставлення до людей, це щирість і щедрість.

Ведуча: Доброта – це чутливе й добре ставлення до людей, привітність, ласка. Таке визначення надається в тлумачному словнику української мови. А зараз пропоную скласти «квітку Доброти», на пелюстках цієї квітки ми повинні записати слова, що характеризують людину і починаються частинкою «добро». (Діти записують слова: добродушність, добропорядність, доброзичливість, доброчесність, добросовісність та інші).

Ведуча: Як ви вважаєте, чи легко бути добрим? (Відповіді дітей). Дійсно, шлях до доброти непростий, і не завжди легкий,тому треба вчитися бути добрим і уважним до людей. Сьогодні ми спробуємо зробити декілька років на шляху доброти, у країну добрих слів, добрих справ. А зараз пропонуємо вам послухати легенду.

Легенда

Учень: Ця історія трапилася дуже давно у стародавньому місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті чоловік, який заздрив силі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання,щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його у долонях і подумав: « Запитаю я у мудреця: скажи, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий? Якщо він скаже «живий», я стисну долоні і метелик помре; а якщо скаже «мертвий»,я розкрию долоні і метелик улетить. Ось тоді усі зрозуміють, хто з нас розумніший. Так усе і сталося. Впіймавши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: « Який метелик у мене о наймудріший: живий чи мертвий?» І мудрець, який і насправді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

Ведуча: Як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли відповів чоловікові? ( Що від самої людини залежить житиме метелик чи помре). Правильно, але в цих мудрих словах є іще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Недаремно, що тільки людина наділена розумом, здатністю мислити,розуміти, говорити, співчувати. Тож необхідно пам’ятати: Ти людина! А людина несе відповідальність за те, що відбувається у світі!

  • Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає що таке «добре», а що таке «погано». Як завжди бути добрим, не зважаючи на примхи життя.

Діалог сина та матері.

Син: Матусю рідна, я лише ступаю на цей важкий тернистий шлях життя, В усьому тільки добре помічаю, а кажуть, вистачає в світі й зла?

Мати: А світ розпочинається з любові, як день з святкової зорі. Коли пречисті, рідні колискові співають невсипущі матері. І долю вам хрещато вишивають піснями, що тепліших не знайти, і денно й ночно, в Господа благають, вас, від страждань і горя вберегти.

Син: А світ мережаний то цвітом, то снігами, а в світонька такі шляхи круті.

Мати: І між його вітрами й віражами ви осягнете істини святі. Не нарікай на труднощі даремно, не підкоряйся млявості імлі…

Син: Коли ж навколо раптом стане темно?

Мати: У грудях сонечко любові засвіти, для себе, для родини й України. Пильнуй вогонь добра від зла і марноти, бо ти на світі білому-Людина Бо в світі трудному, світильник Божий – ти. У цій шаленій чорно - білій січі,крізь болісні і радісні літа Несімо любові промені одвічні - хай торжествують світло й доброта!

Ведуча: Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділяти чужий біль, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу. В наших традиціях споконвіку зберігається звичка: наділити прохаючого, прихилити подорожуючого. Але сьогодні великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса та телебачення. У дітей формується жорстокість, насильство, злоба, ненависть. Байдужість та жорстокість – хвороба сучасності, з якими потрібно боротися кожному з нас.

Учень:

Чого ми всі такі жорстокі? Ще й злішаємо з кожним днем. І загубивши власний спокій, покою іншим не даєм. Чого забули милосердя і заповідь святих небес? Ой, перед віщим оком смерті чим зможемо виправдати себе? Душа з начинкою лихою втрачає людяне тепло, Ніяк не стане добротою зло, перемножене на зло. Хіба ми будемо багатші, коли розпустим люті дим? Хай краще серце вже заплаче, ніж в грудях стане кам’яним. Іду навстріч – тож посміхніться, і я всміхнуся, мов дитя. Ні, ще невисохла криниця, людська криниця співчуття. У істини слова не пишні, щоб кожен зміг до них дійти, Бо ж нас усіх створив Всевишній з живої плоті доброти.



Діти: Справді, щось «надламалось у світі» бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими до чужого болю.

Діти: Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя, Якби кожен допоміг хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращій

Учень: Лікуймо наші зболені серця,лікуймо наші душі зачерствілі. Несімо правди непогасний стяг,і кривда в нашу душу не поцілить.

Учень:

Є ще спасіння від недуг людських, Джерела віднайдемо лиш цілющі… Мов подорожником торкнімося до них, Й добром розквітнуть, просвітліють душі.



Учень: Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до Різдва Христового, китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.

Учень: Виховувати людяність – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, вмінню радіти успіхам ближніх та поділяти їх біль, любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватися.

Учень: Достоєвський писав, що дуже легко любити все людство, а ось сусіда любити важко. Василь Сухомлинський казав «Виховуй у собі Людину - ось що найголовніше. Виховай у собі людську душу. Прагни бути справжньою людиною. Сенс життя – у служінні людям…»

Учень: Молодь дуже часто говорить, що доброта та добрі вчинки зараз не в моді, не актуальні в сучасний час. Тоді чому ж ми вимагаємо від інших доброзичливості та розуміння, поваги та співчуття до себе.

Учень:

Не нарікай на глухість душ людських, і в злобі не гостри на них ти зуби. А ти, що людям доброго зробив, що вимагаєш доброти від них? Чого мовчиш? Подумай і збагни. Але уже з низької висоти, І зваж, і переваж; а хто є ти? І зваживши, нікого не вини, А сам в своє більмо душі заглянь, чи там хоч раз добром світила рань. І променем зорилася святим? А ти збагнеш, що до твоїх страждань Не відгукнеться і власна глухомань, а ти шукаєш в людях доброти.



Учень: А я вважаю,що добро і добрі вчинки будуть завжди в моді. Бо в світі, де немає доброти, немає і життя, немає і майбутнього. Дуже хочеться, щоб панівними стали такі «моди» в житті, про які говорить Любов Забашта.

Учень: Є моди на зачіски, на гострі носки в черевиках, На декольте на сукні і на короткі штанці, На плечі вузькі і широкі, на вуха малі й великі І навіть на форму браслета на ніжній дівочій руці. І ми, незалежні, зайняті завжди ділом, хоч пізно, Але плетемося у моди тієї в хвості. Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла, Щоб стали навік панівними моди в житті: Моди на світлі душі, на прямоту, на сердечність, на людяність, На гуманність, на серце повне щедрот… Або ще, скажімо, мода на щиру людську бентежність, На вічний дух непокори до скритих лакуз і підлот.

Ведуча: Доброта, милосердя – яке багатолике значення мають ці слова. Це два крила на яких тримається Все світ.

Учень: - Що таке милосердя? - Син у тата пита. – Милосердя високе в світ на крилах злітає. Це сердець благородство і людська теплота. Пустка хати зігріта і в душі доброта, Це усмішка відкрита і порядність свята. І сприймання чужої, мов за власну,біди, І в гарячим двобої кружка щедра води. І рука безпорадним щиро подана й вчасно, І самотність незрадна в ваших справах нещасна. Щоб хвилину, годину потребуючим мали, Щоби в щасті й достатку всім нужденним подали. Щоб глухим не зростати, щоб не сліп від везіння, Щоб майбутнє дістати без каліцтва й сльозіння. Щоби серце на камінь не згортавсь у дорозі. Розламай хліб по грамі, поступися - на возі.

Ведуча: Як же могло статися, що милосердя втратило свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту з своїх сердець потрібен землетрус чи Чорнобиль. Хіба без них не можна бути милосердними. Хіба в звичайному плині життя не має людей, які потребують допомоги. Чи здатні ми творити добро?

Учень: Окропімо серце щире, не черстве, Людського милосердя еліксиром, Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

Учень: Не забудь ні старця, ні дитини, поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на землі живемо,у могилу не бери провину. Зло нічого не дає крім зла, вмій прощати, як прощає мати, За добро добром спіши воздати - мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, чи вона зробила, що могла. Скільки сил у неї вистачало, щоб на світі більше щастя стало.

Ведуча:Творити добро, проявляти милосердя – це не значить лише проявляти співчуття, хоча і це дуже важливо. Найголовніше – це ваші вчинки, ваша діяльність. Один мудрець сказав: «Людина – це її вчинки»

Учень: Не лінуйтесь робити добра,лише зла не бажайте нікому, Бо воно,як велика гора, стане вам на шляхові земному. І старайтесь робити добро день і ніч, і у кожну хвилину. Щоб серденько, як сонце цвіло, бо це доброю робить людину!

Ведуча: Скажіть, будь-ласка, ви щодня спілкуєтесь з людьми, з однолітками, дорослими. А чи має сказане слово силу? Так. Воно може бути добрим і злим, може заспокоїти, втішити, або навпаки – розгнівати,розлютити. В народі кажуть: «Добрим словом можна зцілити, а злим вбити», «Гостре словечко – коле сердечко», «Шабля ранить голову, а слово душу».

Новела «Кривда»

Учень: У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати довелося хлопчині цьому. Він росте, як інші діти, і вистрибує як усі. Любить босим прогоготіти по ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати на обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, є завітне в Івася одно - Хоче він, щоб узяв за руку, і повів його тато в кіно. Ну нехай би смикнув за вухо, хай нагримав би раз чи два, Все одно він би тата слухав і ловив би його слова… Раз Івась на толоці грався, раптом глянув – сусід іде. – Ти пустуєш тут, - озвався, - а тебе дома батько жде… Біг Івасик, немов на свято, і вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п’ятах, пелюсткова його душа. На порозі закляк винувато, але в хаті – мама сама. – Дядько кажуть, приїхав тато, тільки чому ж його нема?.. Раптом стало Івасю стидно, раптом хлопець увесь поблід - Догадався, чому єхидно, захіхікав сусіда вслід. Він допізна сидів у коноплях, мов у перше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, рукавом витирав блакить. А вночі шугнув через грядку, де сусідів паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки і додому спати помчав… Бо ж немає тим іншої кари, хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, у болючі рани чужі…

Ведуча: Спасіння у добрі, спасіння у любові, і це стосується, напевно нас усіх Чого ж ми носимо у серці та у слові отруту заздрості та злості вічний гріх.

- Тож діти, будьте уважними одне до одного, не робіть боляче іншим. Не скупіться на добрі слова, а погані хай зникнуть назавжди. - А чи знаєте ви, що символом добра, миру, щастя – є птах.



Білий голуб пурхнув у небо Провісник любові й тепла. О, Боже,скажи,що треба Щоб знайти стежину добра

Ведуча: А зараз пропоную розділитися на дві команди і зайняти місця за столами.

1 завдання. У вас на столах лежать заготовлені птахи, кожній групі необхідно пригадати з яких складових частин складається доброта і написати ці слова на наших птахах.

Чуйність - співчуття, уважне ставлення до інших. Співчуття - ставитись з розумінням,жалістю до горя інших. Люб’язність - уміння триматися в товаристві. Правдивість - говорити те, що відповідає дійсності, істина. Вірність - постійність у стосунках,почуттях, звичаях. Милосердя - творити добро, благочинність. Щедрість - вміння ділитися, дарувати,надавати матеріальну допомогу. Порядність - дотримання правил пристойної поведінки. Людяність - вдячність,привітливість,терпимість. Щирість - відвертість, відкритість.

Ведуча: Тож запам’ятайте. Слово доброта – багатозначне і дуже важливе у нашому житті.



2 завдання. Творча гра

«Зростимо древо народної мудрості» Діти отримують конверти з частинами прислів’їв. Складають і пояснюють їх. (З’єднані правильно прислів’я прикріпляються до гілок дерева).

3 завдання. Домашнє завдання

« Інсценування народної байки» 1 команда - «Сонце та блискавка» 2 команда - «Вовк та білченя»



4 завдання. А зараз пропоную вам відповісти на невеличку анкету. Треба піднімати відповідну картку - відповідь на запитання. - Чи можна примусити людину бути доброю? (Ні) - Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»? (Так) - Чи можна стати добрим на деякий час? (Ні) - Чи потрібно виявляти добро по відношенні до будь-кого? «Так» - Чи можна сказати, що доброта – найбільша окраса душі? (Так) - Чи легко бути добрим? (Ні) - Чи можна доброту порівняти із сонцем? (Так) - Чи є у вас бажання чинити добрі справи? (Так)

5 завдання. Піктограми

Ведуча: Зверніть увагу на дошку, на ній розміщені піктограми (зображення людських облич у різному емоційному стані). І я прошу кожну групу намалювати піктограму доброго обличчя. - Нехай добрими і милосердними будуть наші серця. Тож ніколи не забувайте творити добро. Добре жити тому, чия душа і дума добро навчилася любить. Не скупіться люди ніколи на добро, бо і так доволі хтось насіяв зла. І холонуть душі наші без тепла. -« Хай скрізь зацвітуть каштани і защебечуть пташки. О Боже, скажи, що зробити, щоб жити у мирі й добрі. - Хай сонце нам світить ласкаво й відродиться щедра земля. О Боже, не треба нам слави, любов’ю наповни серця»

Ведуча: Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи. Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах. І закінчити наш вечір я хочу віршем Василя Симоненка:

Найогидніші очі – порожні, найнікчемніші душі – вельможні; Найпідліша – брехлива сльоза, найпрекрасніша мати – щаслива, Найсолодші вуста – кохані, найчистіша душа - незрадлива, Найскладніша людина – проста, але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить людей і життя.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка