Як оцінити систему роботи вчителя Система роботи вчителя



Скачати 381.72 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір381.72 Kb.

В. Уруський. На допомогу вчителям / www.ippo.edu.te.ua

Як оцінити систему роботи вчителя


Система
роботи
вчителя


− доцільно спроектована сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених головних компонентів праці вчителя;

− це продумане використання сукупності взаємопов’язаних типів і видів навчальних занять, змісту, форм і методів виховання, що функціонують як єдине ціле; технологія індивідуальної педагогічної діяльності, що підлягає постійному вдосконаленню, оновленню та подальшій заміні на іншу педагогічну систему, якісно вищого рівня і, можливо, іншої концептуальної орієнтації, зумовленої соціальними потребами і новітніми досягненнями педагогічної науки. Це цілісне утворення, що живе за певними ритмами, принципами та правилами функціонування (Сологуб А., Остапчук О. Діяльність учителя: готовність до інновацій // Завуч. Наша вкладка. − 2006. − №10. − С.26).



– продумане використання сукупності взаємопов’язаних типів і видів навчальних занять, вміння застосовувати на практиці властиві йому форми, методи і прийоми роботи, які відрізняють його від інших учителів, дають можливість добиватися тих чи інших наслідків у навчання та вихованні дітей (Кравець В. Система роботи вчителя та її вивчення // Директор школи. – 2004. – №18. – С.10-11.)

Система
діяльності
вчителя


− це особлива педагогічна технологія, яка вбирає особистий професійний досвід фахівця, набутий протягом запровадження на різних етапах педагогічного становлення різноманітних наукових підходів, теорій, методів, запропонованих наукою освітніх технологій (Сологуб А., Остапчук О. Діяльність учителя: готовність до інновацій // Завуч. Наша вкладка. − 2006. − №10. − С.26).

Педагогічна система діяльності вчителя

− це цілісне утворення, що живе за певними ритмами, принципами та правилами функціонування. Система роботи вчителя має технологічну побудову, яка передбачає орієнтацію на чітко поставлену мету; визначає характер і послідовність дій головних суб’єктів навчально-виховного процесу, спрямованих на досягнення педагогічної мети шляхом вирішення низки педагогічних завдань; гарантує вчителю досягнення певної мети через певну послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних завдань і наперед визначений кінцевий результат (Сологуб А., Остапчук О. Діяльність учителя: готовність до інновацій // Завуч. Наша вкладка. − 2006. − №10. − С.26).

Технологічний підхід до побудови системи педагогічної діяльності вчителя:

  • формування концепції особистої педагогічної діяльності (визначення провідних принципі діяльності, постановка мети, їх узгодження з концептуальними засадами вітчизняної освіти, уточнення завдань, чітка організація цілісного навчально-виховного процесу),; розробка теоретичної моделі системи роботи (визначення структурних компонентів і взаємозв’язків між ними);

  • апробація та корекція;

  • визначення ефективності (продуктивності) системи;

  • розробка програми подальшого розвитку.

(Сологуб А., Остапчук О. Діяльність учителя: готовність до інновацій // Завуч. Наша вкладка. − 2006. − №10. − С.26).

Вимоги
до аналізу
роботи
вчителя:


По-перше, будь-які факти, отримані під час аналізу роботи вчителя, повинні бути осмислені.

По-друге, завжди важливо виявити співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями і результатами роботи вчителя.

По-третє, слід вивчити виховний вплив учителя, зрілість його педагогічної майстерності.

По-четверте, важливо виявити здібності вчителя до самоаналізу та оцінювання спільної діяльності, оскільки від цього залежить зростання його педагогічної майстерності, ставлення до критики на свою адресу, вимогливість до своєї роботи.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Напрямки
діагностики
роботи
вчителя:


  1. Раціональне використання досвіду, традиційних методик;

  2. Оволодіння новими методами і прийомами навчальної діяльності;

  3. Розумне поєднання їх під час розкриття конкретного змісту матеріалу;

  4. Здійснення зворотного зв’язку під час самоаналізу, самооцінювання викладання свого предмета.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Критерії
оцінювання
діяльності
вчителя:


  • професійні знання предмета викладання;

  • знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології;

  • рівень володіння методикою викладання;

  • уміння використовувати професійний і новаторський досвід, методичне новаторство, свої інноваційні знахідки;

  • особисті професійні якості (здатність до творчості, імпровізації, індивідуальний творчих пошук, неординарність, комунікативність, гуманізм, демократизм, організаторські здібності);

  • результативність навчання;

  • ставлення до учнів та педагогів.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Уміння,
якими повинен
володіти
вчитель:


  • чітко визначати і ставити перед учнями мету і завдання діяльності на уроці;

  • правильно обирати прийоми, методи, обладнання для реалізації поставлених завдань, раціонально їх використовувати;

  • складати продуманий, чіткий, точний план роботи на уроці. Кожний етап уроку точно розраховувати за часом. У процесі навчання здійснювати диференційований підхід до учнів;

  • нормувати самостійні роботи учнів за часом і вчити їх вкладатися з виконанням робіт у точно визначений час, раціонально та економно використовувати навчальний час;

  • систематично здійснювати облік і контроль за роботою учнів;

  • вдосконалювати систему стимулів до праці, ефективно їх використовувати.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Прояви
ефективної
діяльності
вчителя:


  • вільна орієнтація в навчальному матеріалі, знання головного і вміння відокремити його від другорядного;

  • уміння аналізувати реальні явища за допомогою провідних ідей науки, основної інформації, отриманої в процесі навчання;

  • врахування свої можливостей, реальних сил і здібностей під час планування практичних дій;

  • точність і дієвість використовуваних знань під час розв’язання практичних завдань;

  • оцінка якості своєї педагогічної праці.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Ознаки
зростання
педагогічної
майстерності
вчителя
на уроці:


  • чіткість визначення й диференціація завдань уроку;

  • забезпечення наступності в засвоєнні змісту освіти;

  • творчий характер методів навчання з урахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів;

  • допомога дітям у подоланні труднощів у навчанні;

  • висока працездатність учнів на уроці за рахунок дотримання вимог гігієни, врахування вікових можливостей школярів;

  • уміння займатися психологічною самоосвітою й постійно вдосконалювати навчальний процес на основі наукових досягнень.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Показники
професіоналізму
вчителя:


  • уміння лаконічно, образно і виразно подати матеріал;

  • уміння показати багатоплановість і багатофункціональність діяльності вчителя;

  • вміння вирішити складну ситуацію:

  • винахідливість, акторські якості, почуття гумору і відчуття міри;

  • захопленість професією, співчуття до дітей повага до їхніх батьків.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Показники
професійної
культури
вчителя:


  • особиста спрямованість до професійної діяльності;

  • постійне вдосконалення свого професійного рівня;

  • вміння планувати свою педагогічну діяльність;

  • уміння зацікавити дітей предметом:

  • організація навчальної діяльності та позакласної роботи з предмета;

  • вміння аналізувати та узагальнювати досвід своєї діяльності;

  • творчий підхід до навчання й виховання;

  • самокритичність, уміння вислухати інших, тактовність;

  • авторитетність, визнання з боку учнів, їхніх батьків, колег.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.

Параметри
оцінювання
професійно-
фахової
компетентності
вчителя:


  • знання державних та нормативно-правових документів про освіту, навчання й виховання;

  • знання теорії та історії розвитку науки, до якої належить навчальний предмет, який викладає вчитель;

  • знання інноваційних напрямів розвитку освіти з технологій навчання й виховання;

  • знання фактичного, програмного змісту навчального предмета;

  • знання й володіння загальними методами викладання навчального предмета (дедукція, індукція, аналіз, синтез, метод аналогії, занурення, мозковий штурм, метод аналізу ситуації, моделювання);

  • знання й володіння методами навчання (бесіда, розповідь, лекція, евристична бесіда, дослідницькі методи; методи рейтингу, консиліуму, незалежних характеристик; проблемний метод);

  • знання й володіння засобами навчання (підручник, наочні посібники, роздатковий дидактичний матеріал, комп’ютерні програми, додаткова література, медіа теки);

  • знання й володіння формами організації навчлаьно-пізнавальної діяльності учнів (фронтальна, індивідуальна, групова);

  • знання й володіння елементами інформації суміжних з педагогікою наук (психології, філософії освіти, фізіології, санітарії та гігієни, валеології, екології тощо).

Джерело: Островерхова Н. Критерії оцінювання якості педагогічної майстерності вчителя // Завуч. (Наша вкладка). – 2006. – №10. – С.8-10.

Творчість
педагогічна


– прийняття і здійснення педагогом оптимальних і нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Здібності
педагогічні


– узагальнена сукупність таких індивідуально-психологічних особливостей і професійно значущих якостей педагога, які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяльності. Розрізняють види педагогічних здібностей: гностичні (вміння пізнавати й отримувати задоволення від пізнання); дидактичні (вміння пояснювати, передавати знання, навчати); комунікативні (вміння спілкуватися, співпрацювати); перцептивні (вміння проникнути у внутрішній світ дитини, здатність до емпатії); прогностичні (вміння здійснювати педагогічне передбачення, прогнозувати результати взаємодії у педагогічній діяльності) та ін. (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Параметри
оцінювання
творчого
потенціалу
вчителя:


  • мотиваційно-творча активність і спрямованість;

  • здатність до аналізу своєї діяльності та навчальної діяльності учнів;

  • уміння порівнювати, зіставляти, визначати основне, істотне;

  • уміння синтезувати та узагальнювати;

  • здатність до абстрагування;

  • уміння конструктивно мислити;

  • уміння продукувати оригінальні, інноваційні ідеї, сформулювати проблему;

  • розвиненість асоціативного мислення;

  • уміння використовувати професійно-фахові знання в нових ситуаціях, створювати їх;

  • відсутність конформізму;

  • спрямованість творчої педагогічної діяльності на формування освіченої, виховної, розвиненої особистості учня;

  • спрямування творчої педагогічної діяльності на формування соціально активної особистості учня;

  • володіння технологіями творчої педагогічної діяльності.

Джерело: Островерхова Н. Критерії оцінювання якості педагогічної майстерності вчителя // Завуч. (Наша вкладка). – 2006. – №10. – С.8-10.

Базові
критерії
успішності
педагога
(за М.В. Левітом)


Перша група критеріїв:

    1. Ступінь навчання учнів – 75% і вище.

    2. Педагогічний працівник досяг успіху в кількох із перерахованих напрямків:

      • успішно, з точки зору учнів, проводить заняття факультативу, секції, гуртка, дослідницької, предметної лабораторії, клубу, творчі роботи учнів визнані цікавими;

      • успішно, з точки зору колег та адміністрації, керує шкільним предметним методичним об’єднанням, кафедрою, науково-дослідницькою лабораторією;

      • успішно проводить відкриті уроки та позакласні заходи з предмета (рівень успішності визначається учасниками відкритих заходів за 10-бальною шкалою і становить не менше 8 балів);

      • успішно проводить постійно діючий науково-практичний семінар для колег, учителів-початківців;

      • успішно виконує обов’язки наставника, надаючи допомогу вчителям-початківцям;

      • бере активну участь у роботі проблемної науково-дослідницької групи;

      • бере активну участь у професійних педагогічних конкурсах;

      • підтверджені суспільна значущість і суспільне визнання педагогічного досвіду педагога;

      • визнана успішною організація творчої, пізнавальної, дослідницької діяльності учнів при предметному кабінеті;

      • нагороджений урядовою нагородою за професійні досягнення.

Друга група критеріїв:

  1. Ступінь навченості учнів – 50-74%.

  2. Педагогічний працівник досяг успіху в кількох із перерахованих напрямів:

    • успішно, з точки зору колег та адміністрації, керує шкільним методичним об’єднанням;

    • успішно проводить відкриті уроки та позакласні заходи з предмета (рівень успішності визначається учасниками відкритих занять за 10-бальною шкалою і становить не менше 8 балів);

    • успішно проводить постійно діючий науково-практичний семінар для колег, учителів-початківців;

    • успішно виконує обов’язки наставника, надаючи допомогу учителям-податківцям;

    • бере активну участь у роботі проблемної науково-дослідницької групи;

    • бере активну участь у професійних педагогічних конкурсах; підтверджені суспільна значущість та суспільне визнання педагогічного досвіду педагога;

    • визнана успішною організація творчої, пізнавальної, дослідницької діяльності учнів при предметному кабінеті.

Третя група критеріїв:

      1. Ступінь навченості учнів – 45-49%.

      2. Педагогічний працівник досяг успіху в кількох із перерахованих напрямів:

  • успішно, з точки зору учнів, веде заняття факультативу, секції, гуртка, дослідницького колективу, предметної лабораторії, клубу, творчі роботи учнів визнані цікавими;

  • успішно, з точки розу колег та адміністрації, керує шкільним предметним методичним об’єднанням;

  • успішно проводить відкриті уроки й позакласні заходи з предмета (рівень успішності визначається учасниками відкритих заходів за 10-бальною шкалою і становить не менше 8 балів);

  • бере активну участь у роботі проблемної науково-дослідницької групи;

  • визнана успішною організація творчої пізнавальної, дослідницької діяльності учнів при предметному кабінеті.

(Купреєва Н. Управління процесом професійного зростання вчителя // Директор школи. – 2008. – №6. – С.18-21.)

Теоретичні знання,
професійні вміння та навички
вчителя


  • мотивація навчальної діяльності учнів;

  • формування загальнонавчальних умінь та навичок;

  • здійснення міжпредметних зв’язків;

  • розвиток логічного мислення;

  • диференційований та індивідуальний підхід до учнів;

  • організація самостійної роботи, роботи з книгою;

  • використання ТЗН, наочних посібників;

  • використання краєзнавчого матеріалу;

  • запобігання перевантаженню учнів;

  • використання ігрових елементів;

  • застосування методів самоконтролю;

  • опитування учнів, контроль за якістю знань;

  • вибір оптимальних методів навчання;

  • використання дидактичного матеріалу;

  • упровадження тематичного обліку знань і критеріїв їхнього оцінювання;

  • розвиток пізнавальної активності учнів;

  • формування наукового світогляду;

  • комплексний підхід у виховній роботі на уроці;

  • профорієнтаційна робота на уроці;

  • робота з розвитку здібностей учнів;

  • емоційність та психологічний комфорт на уроці;

  • використання інноваційних технологій;

  • використання інтерактивних методів навчання;

  • використання методів компетентнісно орієнтованого підходу;

  • позакласна робота з предмета;

  • організація робочого місця, НОП;

  • використання передового педагогінчого досвіду;

  • уміння зробити самоаналіз уроку;

  • уміння забезпечити працездатність і дисципліну протягом уроку;

  • бажання займатися науково-дослідницькою роботою.

(Лемтюгова Т. Управлінський моніторинг // Директор школи. – 2008. – №6. – С.9-16).

Показники оцінювання підготовленості вчителя.
Діагностичні параметри


Знання
теоретичних
основ науки,
предмета, що
викладається


  1. Орієнтація в меті та завданнях науки.

  2. Знання основних закономірностей науки.

  3. Оперування науковою термінологією.

  4. Орієнтація у виборі змісту навчання на підставі наукових даних, фактів, понять, законів.

  5. Розуміння логіки як науки.

Знання
методів
науки, що
викладається


  1. Орієнтація в різноманітності методів наукового пізнання.

  2. Розуміння суті методів, використовуваних у науці.

  3. Уявлення про можливість використання методів науки в процесі викладання предметів.

Знання історії
розвитку
вітчизняних
і зарубіжних
досягнень науки


  1. Орієнтація в історії наукових винаходів.

  2. Розуміння необхідності використання цієї історії\ у процесі викладання предмета.

  3. Знання про сучасні досягнення науки.

  4. Уявлення про роль та місце використання цих знань.

Знання
психологічних
особливостей
учнів


  1. Орієнтація в психологічних особливостях школярів і необхідності їхнього обліку під час добору змісту, форм і методів навчання.

  2. Розуміння ролі психодіагностики в розвитку учнів.

Знання
психологічних
закономірностей
навчання й
розвитку
школярів


  1. Розуміння закономірностей пізнання.

  2. Орієнтація в компонентах навчання, їхній суті, логічному взаємозв’язку.

  3. Розуміння психологічних основ навчання, виховання, розвитку особистості школярів різних вікових груп.

Знання
теоретичних
основ
педагогіки


  1. Розуміння мети й завдань педагогічних взаємодій зі школярами.

  2. Орієнтація в методах педагогічної діагностики рівня знань та вихованості учнів.

  3. Уявлення про психологію уроків і характеристика уроків різного типу.

  4. Орієнтація в класифікації методів навчання й характеристиках кожного з них.

Знання
педагогічних
технологій


  1. Розуміння необхідності управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів і місця вчителя в цьому процесі.

  2. Володіння прийомами планування й організації особистої праці та праці школярів.

  3. Володіння прийомами педагогічної техніки.

Знання
змісту освіти
учнів із
навчального
предмета


  1. Розуміння мети та завдань навчання учнів певного предмета.

  2. Орієнтація в навчальних планах і програмах предмета, що викладається.

  3. Визначення провідних умінь, які необхідно сформувати в учнів у процесі викладання навчального предмета.

Знання
методів і
прийомів
навчання
школярів


  1. Орієнтація в різноманітності й цільовому спрямуванні різних методів і прийомів навчання учнів із предмета.

  2. Розуміння суті різних методів навчання школярів і специфіки їхнього використання в процесі викладання навчального предмета.

Знання форм
організації
навчання
школярів


  1. Орієнтація в нових формах організації навчання, у їхній суті та умовах успішного використання у викладанні.

Знання засобів
навчання
школярів


  1. Орієнтація в різноманітності, специфіці та умовах використання різних засобів навчання учнів предмета.

(Лемтюгова Т. Управлінський моніторинг // Директор школи. – 2008. – №6. – С.9-16).

Експертиза
уроку


  • форма моніторингу та метод збору інформації про діяльність учнів, учителів, усього інноваційного процесу у школі з метою визначення результативності нововведень.

Область
експертизи
уроку


– інноваційний навчально-педагогічний процес у рамках уроку або системи уроків.







Об’єкт
і предмет
експертизи


– урок сучасної типології – учитель-учень у суб’єкт-суб’єктних відношеннях.

Методи,
інструментарій
експертизи


– спостереження, співбесіда, діагностика, аналіз, висновок, рекомендації.

Етапи
експертизи


1. Підготовчий:

  • визначення мети експертизи;

  • термін відвідування уроку(-ів);

  • вивчення картотеки науково-методичного забезпечення вчителя (за якою програмою та технологією вчитель працює, які методики використовує тощо).

2. Практичний:

  • урок та інформація про нього вчителя – амо експертиза.

3. Аналітичний:

  • систематизація й аналіз наявних даних, пропозицій щодо подальшої роботи над проблемою;

  • узагальнення та поширення досвіду (якщо такий уже напрацьовано).

Самоаналіз
педагогічної
діяльності


– вивчення педагогом стану, результатів своєї професійної діяльності, встановлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між елементами педагогічних явищ, визначення шляхів подальшого вдосконалення процесу навчання й виховання (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Алгоритм
самоекспертизи


    1. Кваліфікація уроку (обґрунтування обраної технології або її елементів на уроці).

    2. Місце уроку в системі уроків.

    3. Типологія уроку.

    4. Задачі та дидактичні цілі уроку.

    5. Реалізація цілі та задач уроку.

    6. Характеристика використаних методів.

    7. Результативність уроку.

Схема
експертизи
уроку


  1. Експертиза тематичного планування.

  2. Місце уроку в системі уроків.

  3. Типологія уроку.

  4. Аналіз уроку (як спосіб експертизи).

  5. Результативність (діагностика формальна або тематична).

Джерело: Анісімова В. Моніторингова експертиза сучасного уроку // ???. – 2006. – №3. – С.55-58.

Блоки
вимог
до сучасного
уроку


Загально педагогічні вимоги:

  • пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

  • урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

  • орієнтація на процес навчання;

  • тривимірне навчання;

  • створення емоційно-актуального фону навчання;

  • педагогічний такт і культура мови;

  • пізнавальна самостійність учнів;

  • чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

Дидактичні вимоги:

  • раціональне використання кожної хвилини уроку;

  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

  • використання активних методів навчання;

  • зв’язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

  • формування вмінь самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;

  • індивідуалізація та інтенсифікація навчального процесу;

  • використання сценарних варіантів уроку, які є носіями інформації;

  • створення умов для успішного навчання учнів;

  • чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв’язок із розвиваючими та виховними задачами;

  • вибір форм організації, що забезпечують максимальну самостійність у навчанні учнів;

  • реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

  • організоване закінчення уроку;

  • здійснення між предметних зв’язків;

  • урахування принципів диференціація та індивідуалізації.

Психологічні вимоги:

  • урахування психологічних особливостей кожного учня;

  • нормальний психологічний стан і гарний настій учителя і учнів;

  • вимогливість і доброзичливість учителя і учнів;

  • педагогічна етика і психологічний такт.

Гігієнічні вимоги:

  • дотримання певного температурного режиму;

  • нормативність освітлення класного приміщення;

  • провітрювання;

  • відповідність шкільних меблів вимогам нормативів;

  • чергування видів навчальної роботи;

  • попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

Косминська С., Поліщук О., Гавриленко С. Сучасний урок. Методичні рекомендації // Директор школи. − 2007. − №43. − С.7-11.

Вимоги
до сучасного
уроку


  1. Знання об’єктивних законів психології навчання та принципів дидактики (науковості, систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні.

  2. Високий рівень науковості, тобто відповідності змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання − останнім досягненням педагогіки, психології навчання.

  3. Систематичний і послідовний контроль за якістю знань учнів, за оцінюванням знань учнів, вироблення навичок та вмінь.

  4. Чітка дидактична цілеспрямованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і конкретну мету кожного завдання, що виконується.

  5. На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів учити їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формувати у школярів культуру праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книгою, довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).

  6. Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психології навчання.

  7. Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віковим особливостям учнів і рівню їхньої теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосування проблемного, дослідницького методів навчання.

  8. Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їхньому впровадженню.

  9. Здійснення між предметних зв’язків.

  10. Урахування принципів диференціації та індивідуалізації.

  11. Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

  12. Створення оптимального психологічного режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).

  13. Дотримання технологічних вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізуючий початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, технічних засобів навчання, чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).

  14. Культура вчителя, широкий діапазон його знань, інтелектуальний рівень.

  15. Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованості учнів).

Косминська С., Поліщук О., Гавриленко С. Сучасний урок. Методичні рекомендації // Директор школи. − 2007. − №43. − С.7-11.

Структура комбінованого уроку

  1. Організаційний етап.

  2. Етап перевірки домашнього завдання.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  5. Етап засвоєння нових знань.

  6. Етап закріплення нових знань.

  7. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Структура уроку засвоєння нового матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Етап закріплення нових знань.

  5. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Структура уроку закріплення вивченого матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Структура уроку повторення:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Повторення.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Структура уроку систематизації та узагальнення вивченого матеріалу:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап узагальнення і систематизації вивченого.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Структура уроку перевірки та оцінки:

  1. Організаційний етап.

  2. Етап підготовки учнів до активного свідомого засвоєння знань.

  3. Етап всебічної перевірки знань.

  4. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.

(Покроєва Л., Рябова З., Байназарова О., Капустін І., Ставицький С. Сучасний урок: традиційні та інноваційні підходи // Директор школи. – 2007. – №1. – С.9-13.)

Показники
ефективного
уроку


  1. обсяг і якість знань;

  2. практичні вміння і навички;

  3. інтелектуальний розвиток дитини;

  4. вміння використовувати теоретичні знання практично.

Джерело: Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006. – №6. (Вкладка). – С.1-6.






Підготовка до спостереження
уроку:


  • визначення об’єкта спостереження на уроці (компонент, аспект, урок як цілісна система, учитель, учні);

  • постановка мети поглибленого вивчення об’єкта спостереження на уроці з урахуванням його специфіки;

  • розробка технології спостереження на аналізу уроку залежно від специфіки об’єкта, що поглиблено вивчається;

  • попередження вчителя про відвідування уроку(-ів), ознайомлення його з метою та завданнями вивчення та аналізу одного уроку чи системи уроків;

  • уточнення спільно з учителем графіку відвідування;

  • ознайомлення з навчальними програмами, підручниками, навчальними посібниками з предмета;

  • визначення теми/тем, що буде вивчатися, з’ясування їх логіко-структурних, дидактичних та методичних особливостей;

  • ознайомлення з новітніми досягненнями теоретико-прикладних досліджень у галузі психології та педагогіки навчального предмета, який перевіряється;

  • ознайомлення з передовим педагогічним досвідом роботи інших учителів з навчального предмета, який перевіряється;

  • перевірка шкільної педагогічної документації, вивчення системи опитування учнів, стану ведення класного журналу, планування уроків;

  • індивідуальна бесіда на предмет з’ясування специфіки системи роботи вчителя, підвищення ним свого професійно-кваліфікаційного рівня;

  • виявлення рівня інформованості вчителя з новітньої психолого-педагогічною літературою, передовим педагогічним досвідом.

Джерело: Островерхова Н. Підготовка до спостереження уроку // Відкритий урок. – 2006. – №3. – С.69-70.

Алгоритм
спостереження
та аналізу
уроку:


  • науково-теоретичний рівень уроку;

  • шляхи та засоби, що забезпечують розвиток пізнавальних здібностей учнів;

  • актуалізація раніше набутих учнями знань, зв’язок навчання з життям;

  • організація самостійної роботи учнів;

  • методи та прийоми пізнавальної активності та самостійності учнів;

  • методика отримання зворотної інформації;

  • система обліку та оцінка знань учнів;

  • здійснення на уроці індивідуального підходу до учнів;

  • навчальна діяльність учнів на уроці;

  • обсяг та характер домашнього завдання.

Джерело: Островерхова Н. Підготовка до спостереження уроку // Відкритий урок. – 2006. – №3. – С.74.

Вимоги до
спостереження
уроку:


  • чітко дотримуватися мети та завдань спостереження уроку;

  • у разі необхідності загальну мету та завдання розчленувати на проміжні цілі та більш конкретні завдання;

  • тримати постійно в полі зору той компонент чи аспект уроку, який є об’єктом переважного спостереження;

  • фіксувати педагогічні факти, явища та процеси відповідно до поставленої мети та особливостей об’єкта переважного спостереження;

  • фіксувати педагогічні факти, явища та процеси відповідно до поставленої мети та особливостей об’єкта переважного спостереження;

  • оптимально використовувати розроблену технологію спостереження уроку, тобто заповнювати таблицю, схему, карту тощо;

  • дотримуватися етики взаємовідносин з учителем та учнями у процесі спостереження уроку.

Джерело: Островерхова Н. Підготовка до спостереження уроку // Відкритий урок. – 2006. – №3. – С.69-70.

Аналіз уроку

– це впорядкування певним чином прийомів, процедур та операцій для пізнання і вивчення стану, тенденцій розвитку педагогічних явищ, об’єктивного оцінювання етапних і кінцевих результатів системи діяльності вчителя з метою прийняття на цій основі рішень щодо поліпшення його роботи чи переведення її на більш високий якісний або інноваційний рівень.

Аналіз потребує наявності комплексу професійних знань і вмінь аналітичного характеру:

  • вміння поставити мету аналізу та розробити програму його проведення;

  • вміння виділити складові системи (заняття), що аналізуються (дидактичні цілі, етапи, внутрішні співвідношення складових етапів);

  • уміння визначати структуру системи (заняття), зв’язки між складовими, а також зв’язок із визначеною метою;

  • вміння вести спостереження відповідно до визначених складових, фіксувати основне, виділяти позитивне і негативне з точки зору дидактичних вимог;

  • уміння узагальнювати матеріали спостережень (робити висновки, давати рекомендації).

Джерело: Ампілогова Л. Образ інновацій в аналізі уроку // Директор школи. – 2006. – №5. – С.11-14.

Типові
недоліки
аналізу
уроків:


  • відсутність мети відвідування й аналізу уроку;

  • нецілеспрямованість аналізу уроку, що проявляється у відсутності органічної єдності між компонентами аналізу: даними спостереження, судженнями з його оцінки та висновками і рекомендаціями;

  • фрагментарність аналізу, що проявляється в оцінці окремих, випадкових, зовнішніх сторін діяльності вчителя та учнів, яка дається без урахування логіки руху від мети уроку до його результатів;

  • прагнення дати в будь-якому випадку рекомендації вчителю незалежно від ефективності уроку, повного досягнення його мети;

  • акцентування уваги на зовнішніх ефектах, емоційній сфері діяльності вчителя, якими затінюється головне – оптимальність діяльності, її результативність;

  • перетворення аналізу й узагальнення в переказ ходу уроку;

  • невміння проводити порівняльний аналіз уроків, відвіданих протягом тижня, місяця, семестру, чим ускладнюється узагальнення результатів спостереження та прийняття дійових управлінських рішень.

Джерело: Боднар В.І. Принципи педагогічного аналізу

Умови
уникнення
недоліків
при аналізі
уроку


  1. Наявність технологічної карти педагогічного аналізу, яка розробляється з урахуванням повного циклу педагогічного аналізу.

  2. Моделювання видів педагогічного аналізу на основі загальної схеми форм педагогічного аналізу для розробки технологічної карти – плану передбачуваного виду педагогічного аналізу уроку як системи.

  3. Коли при відвідуванні кожного уроку виходити з положень про те, що уроку будь-якого типу складається із певної сукупності мікропроцесів, які між собою певним чином зв’язані.

Джерело: Боднар В.І. Принципи педагогічного аналізу

Умови
ефективності
уроку


  1. Знання об’єктивних законів психології навчання і принципів дидактики (науковості, систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні).

  2. Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання − останнім досягненням педагогіки, психології навчання.

  3. Систематичний і цілеспрямований контроль за якістю знань учнів, вироблення навичок та вмінь, за оцінюванням знань учнів.

  4. Чітка дидактична спрямованість (чітке визначення мети уроку та кожного завдання, що виконується).

  5. На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів навчання їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формування у школярів культури праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книжкою, довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тез, конспекту, доповіді, працювати за інструкцією, самоконтроль).

  6. Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психології навчання.

  7. Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віковим особливостям учнів і рівню їх теоретичної і практичної підготовленості. Широке застосування дослідницьких методів навчання.

  8. Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їх впровадженню.

  9. Здійснення між предметних зв’язків.

  10. Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

  11. Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Запобігання перевантаженню, стомлюваності школярів.

  12. Створення оптимального психологічної режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).

  13. Додержання технологічних вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізаційний початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, технічних засобів навчання, чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).

  14. Культура вчителя, широкий діапазон його знань, інтелектуальний рівень.

  15. Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).

Джерело: Косминська А. Сучасний урок // Післядипломна освіта в Україні. − 2005. − №11. − С.99-100.

Структура довідки за результатами вивчення системи роботи вчителя:

  • назва теми, в якій має проглядатися суть визначеної для вивчення системи, автор, його адреса;

  • обґрунтування актуальності вивченої системи роботи вчителя;

  • опора на сучасні теоретичні ідеї при узагальненні результатів вивчення системи роботи вчителя;

  • технологія системи роботи вчителя (форми, методи, прийоми, конкретні й переконливі приклади з вивченого);

  • результативність навчально-виховного процесу;

  • рекомендації з використання системи роботи вчителя.

(Кравець В. Система роботи вчителя та її вивчення // Директор школи. – 2004. – №18. – С.10-11.)

Стандарти INTASC.
Навички та відношення, потрібні вчителеві-початківцю:


Стандарт 1:

Змістовна педагогіка.

Вчитель розуміє основні концепції, засоби дослідження та структури дисципліни, яку викладає, і може створити таку навчальну ситуацію, що підсилить значущість необхідних аспектів відповідного предмета для учнів.



Основні індикатори

Кандидат:

  • демонструє розуміння основних концепцій дисципліни, яку викладає;

  • використовує пояснення та відтворення матеріалу, що пов’язують поточний навчальний план з попереднім навчанням;

  • оцінює ресурси і матеріали щодо відповідності до навчального плану та навчального подання;

  • залучає учнів до інтерпретування ідей з різних точок зору;

  • використовує міждисциплінарні підходи до викладання та навчання;

  • використовує засоби дослідження, що є основними для дисципліни.

Стандарт 2:

Розвиток учнів

Вчитель розуміє, як учні навчаються та розвиваються, і може надати такі можливості для навчання, що підтримуватимуть інтелектуальний, соціальний та особистісний розвиток учня.



Основні індикатори

Кандидат:

  • оцінює успішність учнів для того, щоб розробити такий спосіб викладання, який буде доцільним для соціального, когнітивного та емоційного розвитку учнів;

  • обґрунтовує значущість матеріалу для учнів, пов’язуючи його з їхнім попереднім досвідом;

  • надає для учнів можливість брати на себе відповідальність за своє навчання і біти активно до нього залученими;

  • заохочує осмислення учнями їхніх попередніх знань та зв’язків між ними і новою інформацією;

  • підходить до розуміння учнів як до основи викладацької діяльності через групову чи особистісну взаємодію та письмову роботу (слухання, заохочення дискусії, виявлення прикладів учнівських роздумів усно та письмово).

Стандарт 3:

Різноманітні учні

Вчитель розуміє відмінності між підходами учнів до навчання і створює можливості для навчання, пристосовані до різних учнів.



Основні індикатори

Кандидат:

  • розробляє тип викладання, відповідний до стадій розвитку учнів, стилів їх навчання, сильних сторін і потреб;

  • обирає підходи, які надають можливості для різних видів успішності;

  • має можливість надавати відповідні послуги та ресурси, щоб задовольнити особливі навчальні потреби у разі необхідності;

  • пристосовує викладання до різних учнів з різними потребами (час та обставини навчання, завдання, методи спілкування та реакції);

  • використовує знання різних культурних контекстів усередині спільноти (соціоекономічних, етнічних, культурних) і встановлює зв’язки з учнями через взаємодію та завдання;

  • створює навчальну спільноту, яка поважає індивідуальні відмінності.

Стандарт 4:

Множина стратегій навчання

Вчитель розуміє і використовує множину стратегій навчання, спрямованих на заохочення учнів розвивати критичне мислення, навички розв’язання задач та підвищення успішності.



Основні індикатори

Кандидат:

  • обирає і використовує множину стратегій викладання і навчання (різні способи подання та пояснення), щоб стимулювати критичне мислення учнів і розвиток навичок розв’язання задач;

  • заохочує учнів брати на себе відповідальність за визначення і використання навчальних ресурсів;

  • забезпечує різні ролі в процесі навчання (викладач, людина, яка полегшує навчання, тренер, публіка), щоб пристосувати зміст, мету й потреби учнів.

Стандарт 5:

Мотивація та керівництво

Вчитель використовує розуміння індивідуальної і групової мотивації та поведінки, щоб створити навчальне середовище, яке стимулює позитивну соціальну взаємодію, активне залучення до навчання і внутрішню мотивацію.



Основні індикатори

Кандидат:

  • заохочує чіткі процедури й очікування, що гарантують взяття учнями на себе відповідальності за себе та інших, співпрацю між учнями і вміння працювати самостійно, і залучає до цілеспрямованих навчальних дій;

  • зацікавлює учнів, пов’язуючи уроки з особистісними інтересами учнів, дозволяючи учням мати вибір у їхньому навчанні, та заохочує учнів ставити запитання і розв’язувати задачі, що є значущими для них;

  • організовує, призначає та керує часом, простором та діями таким чином, щоб усе сприяло навчанню;

  • організовує, готує учнів до роботи та стежить за індивідуальною та груповою роботою, що створює можливості для повної та різноманітної участі всіх індивідів;

  • аналізує середовище та взаємодію в класі й здійснює певні пристосування, для того щоб покращити соціальні стосунки, мотивацію учнів та їх залучення до продуктивної праці.

Стандарт 6:

Спілкування і технологія

Вчитель застосовує знання технік ефективного вербального, невербального та непрямого спілкування, щоб стимулювати активне навчання, співпрацю й підтримувальні стосунки в класі.



Основні індикатори

Кандидат:

  • моделює ефективні комунікативні стратегії, передаючи інформацію і ставлячи запитання (наприклад, спостерігає за впливом повідомлень, переформульовує ідеї, проводить зв’язки, використовує візуальні, аудіальні й кінестатичні сигнали, є чутливим до невербальних сигналів, які посилає й отримує);

  • підтримує висловлювання учнів – письмові, усні, з використанням інших засобів;

  • показує, що спілкування є чутливим до статевих і культурних відмінностей (наприклад, відповідне використання зорового контакту, інтерпретація мови тіла й вербальних висловів, сприйняття і реакція на різні типи спілкування та участі в певних діях);

  • використовує різні засоби-посередники в спілкуванні для збагачення навчальних можливостей.

Стандарт 7:

Планування

Вчитель планує викладання, що базується на знанні предмета, учнів, спільноти і цілей навчального плану.



Основні індикатори

Кандидат:

  • планує уроки та іншу діяльність, спрямовану на різні стилі навчання й викладання, різні рівні розвитку учнів, різні підходи до розв’язання задач і досліджень;

  • розробляє плани, які відповідають цілям навчального плану і базуються на ефективному викладанні;

  • пристосовує плани для того, щоб вони відповідали надходженню неочікуваних джерел інформації та/чи потребам учнів;

  • розробляє коротко- та довгострокові плани.

Стратегія 8:

Оцінювання

Вчитель розуміє і використовує стратегії формального і неформального оцінювання, щоб забезпечувати постійний інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток учня.



Основні індикатори

Кандидат:

  • обирає, розробляє та використовує стратегії оцінювання, відповідні до результатів навчання;

  • використовує множину формальних і неформальних стратегій для інформування про досягнення учнів і для коригування викладання (наприклад, стандартизовані тести, само оцінювання учнів, неформальні оцінювання – спостереження, опитування, співбесіди, учнівські роботи, завдання для виконання, серії робіт, тести, розроблені вчителем);

  • використовує стратегії оцінювання для того, щоб заохочувати само оцінювання учнів з метою допомогти їм усвідомити свої сильні сторони й потреби і стимулювати їх ставити власні цілі у навчанні;

  • оцінює вплив діяльності в класі на індивідів та групи шляхом спостереження за взаємодією в класі, опитування й аналізу учнівської роботи;

  • веде корисні записи учнівської роботи й досягнень і може усвідомлено та відповідально описати розвиток учнів;

  • цікавиться роботою батьків, колег та інших учнів про досвід учнів, їхню навчальну поведінку, потреби і досягнення.

Стандарт 9:

Рефлексивна практика: професійне зростання

Вчитель є рефлексивним практиком, який постійно оцінює вплив своїх виборів і дій на інших (учнів, батьків та інших діячів освітньої спільноти) й активно шукає можливостей професійного зростання.



Основні індикатори

Кандидат:

  • використовує власні спостереження, інформацію про учнів і дослідження як джерела інформації для оцінки результатів викладання та навчання і як основу для експериментів, рефлексування та коригування;

  • використовує професійну літературу, колег та інші ресурси, для того щоб забезпечити свій розвиток як учня і як вчителя;

  • радиться з колегами по роботі в школі та інших професійних осередках, для того щоб підтримувати власні рефлексії, навички розв’язання задач і генерувати нові ідеї, активно ділитися досвідом, шукати і давати зворотний зв’язок.

Стандарт 10:

Залучення до шкільної спільноти

Вчитель розвиває стосунки з колегами у школі, батьками й учасниками широкої спільноти, для того щоб підтримувати навчання й добробут учнів.






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка