Яким’юк Віталіна Віталіївна



Скачати 417.99 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір417.99 Kb.
  1   2   3


d:\фотки\віта\віта\s6300621.jpg

Якимюк

Віталіна

Віталіївна,

вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель Тюдівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Косівської районної ради Івано-Франківської області.

Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання», 1991 рік.

Стаж роботи - 28 років.

Атестувалася у 2010 році.

За наслідками атестації підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та звання «старший вчитель».


Косів - 2014

Вчитель початкових класів,

спеціаліст вищої категорії,

«Старший вчитель» Тюдівської

загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Якимюк Віталіна Віталіївна

Косів - 2014

Розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів на уроках природознавства

(власна методична розробка)

Відділ освіти Косівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет
http://www.urist-ua.com/pars_docs/refs/3/2709/2709_html_m6e15ca39.png

План власної методичної розробки

  1. Огляд і аналіз літератури з теми

  2. Опис і теоретичне обґрунтування

  3. Результативність власної методичної розробки

  4. Методичні рекомендації до впровадження розробки

  5. Список літератури

  6. Додатки до опису і теоретичного обґрунтування

  7. З досвіду роботи

  1. Додатки

  2. Плани – конспекти уроків з природознавства:

  3. Урок 1. Птахи

  4. Урок 2. Ґрунт

  5. Урок 3. Ознаки осені. Осінні місяці

  6. Урок 4. Розмноження рослин. Поширення плодів та насіння в природі

  7. Урок 5. Життя рослин і тварин взимку

  8. Сценарій свята зустрічі весни «Благослови, мати, весну зустрічати»

  9. Проект «Як готуються бджоли до зими».

  10. Використання ребусів, шарад, згадок на уроці природознавства

  11. Ігри на уроках природознавства

  12. Публікації


Огляд і аналіз літератури з теми

Не   так   важливо      вчити    дітей, як

                                                                 потрібно   створити    ситуацію, у якій

                                                              дитина просто не може   не  вчитися  і

                                                              робить це із задоволенням.

                                                                                                       К. Роджерс

Нові завдання шкільної освіти, що спрямовано на гуманізацію, демократизацію навчально-виховного процесу, потребують розвитку ключових компетентностей особистості, які в майбутньому дозволять вирішувати різноманітні проблеми у повсякденному житті, у професійній та соціальній сферах.

Початкова школа - фундамент шкільного життя. Адже саме тут у дітей розвиваються вміння самостійно та критично мислити, ефективно спілкуватися, співпрацювати під час проведення уроків, позакласних занять, бути готовим здобувати знання впродовж усього життя. Проте, ці якості можуть сформуватися за умов розвитку в учнів пізнавального інтересу. Його розглядають як постійну характеристику особистості, яка проявляється у творчому ставленні до загального способу вирішення задачі, бажанні отримати додаткову інформацію, мотивованою вибірковістю інтересів.

Інтерес – це емоційно забарвлене ставлення до життя, об’єктивно обумовлене мотивами діяльності. Когнітивна функція виражена здатністю до свідомого розвитку. Звідси випливає, що пізнавальний інтерес не є чимось незмінним, його можна формувати. Для цього важливе значення має правильна організація навчально-пізнавальної діяльності. Саме вона забезпечує умови, за яких пізнавальний інтерес може перерости у стійку потребу дізнатися більше. Аналіз психолого-педагогічних досліджень свідчить про те, що педагог має всі можливості для розвитку пізнавального інтересу молодшого школяра.



Проблема розвитку пізнавальних інтересів дитини розглядалася, вивчалася, отримала своє обґрунтування у працях відомих педагогів: Я.Коменського, К.Ушинського, С.Русової. Г.Щукіна ґрунтовно досліджувала дану проблему у своїх теоретико-екпериментальних роботах. Вона відокремила пізнавальний інтерес від загального, узагальнила педагогічні засоби його розвитку на різних етапах навчання. Ця проблема розглядалась також у працях Н.Бібік, Б.Друзь, О.Киричук, О.Савченко, О.Скрипченко, В.Сухомлинського та інших. У дослідженнях В. Лозової, О.Савченко зазначається, що при наявності інтересу знання засвоюються усвідомлено, за його відсутністю – формально.

Аналіз педагогічної літератури показав, що умовами розвитку пізнавальних інтересів є:



  • - розуміння школярем змісту матеріалу і його значення;

  • - новизна матеріалу, який вивчається, практична спрямованість;

  • - емоційність;

  • - використання інтерактивних методів навчання;

  • - використання різних вправ з метою ініціативності, самостійності дитини;

  • - використання різноманітного навчального матеріалу, методів та прийомів роботи, роздаткового та ілюстрованого матеріалу.

  • Методичні та наукові дослідження розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів висвітлювалися у працях, О.С. Газмана, В.М. Григор'єва, О.А. Дьячкова, Ф.І. Фрадкін, Г.П. Щедровицького та інших, концептуальні положення використання ігрових технологій у розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у психолого-педагогічному комплексі Ж.С. Хайдарова, С.А. Шмакова, М.В.Кларіна.  
    Проблемі пізнавальних інтересів, способів і методів активізації навчальної діяльності були присвячені дослідження Л.І. Божович, А.А. Вербицького, Л.С. Виготського, П.І. Гальперіна, В.В. Давидова, В.С. Ільїна, О.М. Леонтьєва, А.К. Маркової, А.М. Матюшкіна, А.В. Петровського, Н.Ф. Тализіної, Г.А. Цукерман, Л.М Фрідмана, Т.І. Шамовой, Д.Б. Ельконіна. 

  • Як стверджує Бібік Н.М. у своїй праці «Засоби формування пізнавальних інтересів молодших школярів», що зміна парадигми цілей, функцій і вкладу початкової ланки в систему безперервної освіти зумовили переорієнтацію в поглядах на учня тепер як

  • суб’єкта навчання ,вивчення його ставлення до знань, до навколишнього

  • середовища, формування пізнавального інтересу не лише як провідного мотиву навчання, але й як особистісної якості.

  • Тривалі спостереження уроків, їх по елементний аналіз, зіставлення

  • засобів впливу на пізнавальні орієнтації і реакції учнів дозволили з’ясувати, що

  • найбільша пізнавальна активність спостерігається в ситуаціях

  • безпосереднього спілкування з об’єктами навколишнього світу,

  • практичних дій з предметами, використання життєвого досвіду дітей.

  •  Стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного та раціонального у навчанні. Ще К.Д. Ушинський підкреслював, як важливо серйозне заняття зробити для дітей цікавим. З цією метою ми повинні насичувати свою діяльність прийомами, пробуджувати безпосередній інтерес учня, використовуючи при цьому різний цікавий пізнавальний матеріал і сюжетно-рольові ігри, міні-вікторини, завдання на кмітливість, ребуси, шаради, цікаві ситуації.  Педагогічна наука в даний час має в своєму розпорядженні великі резерви, використання яких у практичній діяльності допомагає успішному рішення цілей навчання виховання школярів. 
    Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури дає можливість охарактеризувати інтерес як складне психічне утворення з притаманними йому рисами: виборчої спрямованістю, органічною єдністю інтелектуальних, емоційних і вольових компонентів. Така ж складна структура притаманна і різновиди інтересу - пізнавальному інтересу. 
    Багаторічні дослідження І.Г. Морозової, Г.І. Щукіної, Т.А. Куликової довели, що пізнавальний інтерес не є іманентно властивим людині від народження, він складається в процесі життєдіяльності людини, формується в соціальних умовах його існування . При цьому шлях розвитку інтересу в молодшому шкільному віці проходить кілька якісних етапів: від інтересу до зовнішніх якостям, властивостями предметів і явищ навколишнього світу до проникнення в їх сутність, до виявлення зв'язків і відносин, що існують між ними. 
    Таким чином, "пізнавальний інтерес у найзагальнішому визначенні можна назвати виборчої діяльністю людини на пізнання предметів, явищ, подій навколишнього світу, яка активізує психічні процеси, діяльність людини, її пізнавальні можливості" . 
    Особливістю пізнавального інтересу є його здатність збагачувати і активізувати процес не тільки пізнавальною, а й будь-якої діяльності людини, оскільки пізнавальне начало є в кожній з них. Важливою особливістю пізнавального інтересу є також і те, що центром його буває така пізнавальна задача, яка вимагає від людини активної, пошукової або творчої роботи, а не елементарної орієнтування на новизну і несподіванка. Формування і розвиток пізнавальних інтересів - частина широкої проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Тому необхідність формування пізнавальних інтересів у початковій школі має соціальне, педагогічне та психологічне значення.


















Опис і теоретичне обґрунтування роботи

На основі Державного стандарту початкової загальної освіти та програми навчального предмета «Природознавство» навчально-пізнавальна діяльність базується на компетентнісно орієнтованих завданнях із використанням сучасних освітніх технологій.

Для залучення кожного учня в активний пізнавальний процес варто створити навчально-предметне середовище , яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з ровесниками, працювати разом під час вирішення різних проблем.

Неможливо уявити навчально-виховний процес без активізації пізнавальних інтересів , тому, що вона створює умови для самореалізації учнів,сприяє підвищенню теоретичних знань, розвитку інтелектуальних здібностей.

Початкова школа має не тільки формувати у школярів ключової компетентності, а й забезпечувати розвиток пізнавальної активності дитини, подальшого її становлення , інтелектуального зростання. Проте, останніми роками спостерігається поступове зниження інтересу до навчання, потреби в знаннях. Саме тому проблема розвитку пізнавального інтересу молодших школярів є актуальною в педагогічній діяльності сучасного вчитля.

Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами, має активний, дієвий характер. Активізуються розумові процеси учня, у нього з’являється прагнення до пошуку, до дослідження. Сьогодні пізнавальний інтерес розглядається як рушійна сила активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності учнів, важливий напрям підвищення ефективності навчальної діяльності. Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання  в школі. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з`являться зацікавленість до навчальної діяльності.

Пізнавальна активність на уроках природознавства – це якість діяльності, в якій проявляється перш за все ставлення учня до предмету і процесу діяльності. Тому на своїх уроках застосовую такі методи , які передбачають розвиток активного пізнавального інтересу молодших школярів, а саме:


  • продуктивні (вивчений матеріал застосовується на практиці);

  • евристичні або частково пошукові (окремі елементи нових завдань учень знаходить завдяки розв’язанню пізнавальних завдань);

  • проблемні (школяр усвідомлює проблему і знаходить шляхи її розв’язання);

  • інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, в ході якої кожний осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).

Яскраві відмінності у молодших школярів спостерігаються в області пізнавальних інтересів. Глибокий інтерес до вивчення будь-якого навчального предмета в початкових класах зустрічається рідко, зазвичай він поєднується з раннім розвитком спеціальних здібностей. Таких дітей, що вважаються обдарованими, - одиниці. Більшості молодших школярів притаманні пізнавальні інтереси не надто високого рівня. Але добре успішних дітей залучають в різні, в тому числі в складні навчальні предмети. Вони ситуативно, на різних уроках, при вивченні різного навчального матеріалу дають сплески інтересу, підйоми інтелектуальної активності. 

Формування пізнавальних інтересів у молодших школярів відбувається у формі цікавості, допитливості з включенням механізмів уваги. Перехід інтересу з однієї стадії свого розвитку на іншу не означає зникнення попередніх. Вони залишаються і функціонують нарівні.


До розвитку інтересу можна віднести і випадки перетворення пізнавального інтересу в навчальний інтерес. Формування пізнавальних інтересів у школярів починається з самого початку навчання в школі. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується у молодших школярів інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба здобувати знання. 
На цій основі і можуть сформуватися у молодшого школяра мотиви навчання високого громадського порядку, пов'язані зі справді відповідальним ставленням до навчальних занять.

Формування пізнавального інтересу до змісту навчальної діяльності, придбання знань пов'язане з переживанням учневі почуття задоволення від своїх досягнень. 

Пізнавальний інтерес, як і творча активність - складні, багатозначні явища, які можна розглядати з двох сторін. По-перше, вони виступають як засіб навчання, як зовнішній стимул, з яким пов'язана проблема цікавості. По-друге, дані поняття є найціннішим мотивом навчальної діяльності школяра. Але для утворення мотивів недостатньо зовнішніх впливів, вони повинні спиратися на потреби самої особистості. Тому можна виділити внутрішні і зовнішні прояви пізнавального інтересу, а, отже, умови, що впливають на їх формування також можуть ділитися на внутрішні і зовнішні. 
Проблема розвитку пізнавального інтересу молодших школярів не має однозначного рішення, з причини її багатофакторності. М.М. Скаткін стверджує, що на розвиток пізнавального інтересу молодших школярів впливає і зміст матеріалу, і методи навчання, і організаційні форми, і постановка виховної роботи, і матеріальна база школи, і, нарешті, особистість вчителя . 

Предметом пізнавального інтересу молодших школярів є нові знання про світ. Тому глибоко продуманий, добре відібраний навчальний матеріал, який буде новим, невідомим, що вражає уяву учнів, що змушує їх дивуватися, а також обов'язково містить нові досягнення науки, наукові пошуки і відкриття з'явиться найважливішою ланкою формування інтересу до навчання. 


Головне в системі роботи з розвитку пізнавального інтересу молодших школярів: навчальний процес повинен бути інтенсивним і захоплюючим, а стиль спілкування - м'яким, доброзичливим. Необхідно надовго утримати в дитині відчуття радості, інтересу. Уроки природознавства з використанням презентації проходять цікаво і не стомлюють дітей, надаючи їм корисні вправи для розуму, розвиваючи спостережливість, навчаючи самостійно робити висновки. Дитина молодшого шкільного віку - допитлива, мисляча, яка спостерігає, експериментують особистість. 
Пізнаючи світ, досліджуючи його, дитина робить масу відкриттів і винаходів, виявляючи інтерес до різних областей навколишньої дійсності. 
Серед характерних рис пізнавального інтересу молодших школярів особливу значимість для нас набуває така риса, як дієвість, що виражається в активній діяльності дитини, спрямованої на ознайомлення з предметами і явищами соціальної дійсності, в подоланні труднощів та прояві вольових зусиль для досягнення мети. 

Отже, пізнавальний інтерес – це : активна пізнавальна спрямованість, пов'язана з позитивним емоційно забарвленим ставленням до вивчення предмета з радістю пізнання, подолання труднощів, створенням успіху, з самовираженням і затвердженням розвивається особистості.



Новизна даної розробки полягає у визначенні нових шляхів і засобів, які допоможуть вчителеві правильно формувати пізнавальний інтерес в молодших школярів при виконанні різного роду завдань.

Вона полягає в наступному:

  • - на основі природознавчих компетентностей сформувати бачення себе у взаємозалежності з природо;

  • - виробляти вміння творчо працювати, вирішувати різноманітні проблеми;

  • - закладати досвід навчально-пізнавальної і практичної природоохоронної діяльності учнів;

  • - забезпечити реалізацію практичних, освітніх, розвивальних, виховних цілей в умовах інноваційних технологій, особистісно-орієнтованого навчання.

Для досягнення мети виконуються такі завдання:

  • розкриття шляхів розвитку пізнавальних інтересів на уроках природознавства;

  • формування природознавчих компетентностей учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань;

  • опанування дітьми способами навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності;розвиток ціннісних орієнтацій уставлення до природи;

  • формування загальнолюдських цінностей та позитивних моральних рис особистості;

  • виховання здатності самостійно працювати, досліджувати, робити висновки.


Формування пізнавальних інтересів - це тривалий процес. Саме тому, під час формування пізнавальних інтересів , враховую характерні особливості навчальної діяльності як об’єкта інтересу учнів, зокрема наявність елементів новизни в змісті навчального матеріалу, функціональний зміст навчальної Програми, форми організації навчальної діяльності.
Великі можливості для цього надає природознавство. Цей навчальний предмет не лише забезпечує оволодіння учнями складним навчальним матеріалом. А й забезпечує умови для розвитку пізнавальних інтересів, формування його як особистості.
Уроки природознавства сприяють оволодіння учнями навичок самостійного пошуку відповідей на поставлені запитання, що передбачає уміння аналізувати факти, узагальнювати їх і робити логічні висновки; забезпечують умови для розвитку пізнавальної активності, формуванню особистості.

Значну увагу на уроках природознавства приділяю проведенню дослідів. Дослідницька діяльністьсприяє формуванню в учнів на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, системи знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини.

Починаючи з 1 класу, проводжу досліди, які дають можливість розвивати пізнавальні інтереси молодших школярів.

Наприклад:



Дослід « З чого складається ґрунт»

Пропоную дітям прожарений ґрунт покласти у склянку з водою,розмішати і залишити на деякий час. Після цього вони дають відповідь на питання « З чого складається ґрунт?»


Дослід «Яку форму має вода?»


Цей дослід діти виконують після формулювання  проблемного запитання: «Як би ви могли довести, що вода не має власної форми? Яке обладнання нам для цього потрібне?» У такому формулюванні дослід набуває вигляду творчого експерименту: діти висувають припущення, що воду можна налити у склянку, чашу, пробірку і вона набирає форму тієї посудини, у яку її наливають.

Велику роль у розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів відіграють дослідницькі практикуми. Вперше вонирозроблені і представлені на сторінках підручників природознавства, починаючи з 1-го класу. Оскільки в цьому віці важко виконувати практикум самостійно, я виступаю їхнім основним помічником, часто залучаю батьків, які допомагають дітям підібрати необхідну літературу, забезпечити місце для проведення дослідження, оформити його результати.

Проводячи дослідницький практикум з теми «Водойми рідного краю» (2 клас),пропоную дітям охарактеризувати водойми нашого села за таким планом:

- Назва річки.

- Звідки походить назва?

- Як люди використовують її води?

- Що потрібно зробити для збереження річки?



Це завдання діти виконували разом з батьками. Учні принесли не тільки розповідь за поданим планом , а й багато фотографій , які ілюстрували відповідний матеріал
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка