Єдині вимоги щодо контролю і обліку знань, умінь і навичок якими керуються викладачі циклової комісії



Скачати 218.84 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір218.84 Kb.

Єдині вимоги щодо контролю і обліку знань, умінь і навичок якими керуються викладачі циклової комісії


Важлива ланка навчальної роботи – облік, контроль і оцінка знань. Контроль дає змогу визначити ступінь засвоєння навчального матеріалу, забезпечує міцність знань, стимулює діяльність студентів.

Функції контролю – контрольна, навчальна, розвиваюча, виховна, організаційна і стимулююча.

Види і форми контролю.

Існують такі види контролю: попередній, поточний, періодичний, тематичний, підсумковий.

Форми підсумкового контролю: залік, екзамен, державний екзамен, захист курсових проектів, кваліфікаційні випробування для отримання робочої професії.

Методи контролю.

Розрізняють такі методи: усний, письмовий, програмований, графічний, практичний, змішаний, лабораторно -експериментальний, самоконтроль.

Усний метод може бути індивідуальним і фронтальним. Індивідуальний метод передбачає грунтові відповіді студентів на поставлені питання. Письмовий метод може бути індивідуальним і фронтальним. Найбільш ефективнішим методом є письмовий фронтальний. Його переваги – економія часу, можливість опитування всіх студентів з одного і того ж питання, виявлення типових помилок і визначення рівня засвоєння матеріалу та рівня знань.

Види письмового фронтального контролю – контрольна робота: диктант, розв`язування задач, побудова графіків, схем, розрахунки, рецензування усних відповідей студентів.

Програмований метод контролю може бути машинний, без машинний.

Завдання можуть бути: альтернативні, вибіркові, акордно-вибіркові.

Графічний метод (складання схем, проектів, побудова графіків) широко використовують для спеціальних предметів.

Практичний метод використовують на практичних і теоретичних заняттях для перевірки знань і навичок.

Змішаний поєднує усний, програмований, графічний.

Лабораторно- експериментальний метод контролю використовують на практичних і лабораторних роботах.



Самоконтроль – це самооцінка, перевірка й оцінка один одного, рецензування робіт, відповідей, вибір методів залежить від дидактичної мети, призначення контролю предмета, що вивчається, теми, умов проведення контролю. Під час перевірки знань, умінь і навичок викладач повинен враховувати педагогічні вимоги до контролю та оцінки, а також знати систему й критерії оцінювання знань.

Розрізняють такі педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок: об`єктивність, систематичність, індивідуальність, своєчасність, дієвість, єдність вимог викладачів, авторитетність і значимість оцінки, різноманітність форм і методів контролю.

Оцінка виражає ставлення студентів до навчальної роботи, рівень знань і суджень про їх, успіхи та недоліки. Для кожної навчальної дисципліни існують критерії оцінок.

Контроль знань і умінь студентів - один із найважливіших елементів процесу професійної підготовці спеціаліста. Від його правильної організації залежить ефективність управління навчально-виховним процесом і якість підготовки фахівця

Завдяки контролю знань, умінь і навичок між викладачем і студентом встановлюється зворотній зв’язок, який дозволяє оцінити динаміку засвоєння навчального матеріалу, дійсний рівень володіння системою знань, умінь і навичок і на основі їх аналізу вносити відповідні корективи в організацію навчального процесу.

Контроль знань, умінь і навичок студентів виконує в процесі навчання перевірочну, навчальну, розвиваючу, виховну і методичну функції.

Контроль дає необхідний навчальний і виховний ефект, якщо виконуються такі вимоги. Контроль повинен бути:

- планомірним і систематичним, тобто здійснюватись у відповідності із запланованим ходом навчально-виховного процесу, складати його органічну систему і будуватися на основних питаннях програми навчання. Регулярність контролю дозволяє своєчасно виявляти і виправляти помилки, недопрацювання, приймати, вносити заходи до усунення шляхом відповідного удосконалення навчального процесу;

- об’єктивним, що дозволяє реально і у порівнянні оцінити успіхи і недоліки навчальної діяльності студентів, правильно встановити ступінь оволодіння знаннями і уміннями, що виключає суб’єктивної оцінки міркування, що будуються на недостатньому вивченні студентів;

- усестороннім, тобто найбільш повно виявляти практичний рівень засвоєння студентами навчальної інформації, охоплювати всі розділи програми, забезпечувати перевірку не тільки предметних знань, але і засвоєння світоглядних ідей, загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок.

Контроль не повинен обмежуватись тільки виявленням того, чи знають і можуть студенти відтворювати засвоєну ними інформацію, але чи вміють користуватися цією інформацією для вирішення навчальних і практичних завдань.

1. Види контролю знань, умінь і навичок студентів


Попередній контроль служить необхідною умовою для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дозволяє визначити наявний (початковий) рівень знань і умінь студентів, щоб використати його як фундамент, орієнтуватися на допустиму складність навчального матеріалу. На основі даних попереднього контролю, який проводять на початку навчального року, викладач вносить корективи в робочу програму, визначає, яким розділам навчальної програми варто приділяти більше уваги на заняттях з конкретною групою, намічає шляхи усунення прогалин в знаннях студентів.

Поточний контроль є одним із основних видів перевірки знань, умінь і навичок студентів. Основне завдання поточного контролю – регулярне управління навчальною діяльністю студентів і її корегування. Він дозволяє одержувати неперервну інформацію про хід і якість засвоєння навчального матеріалу і на основі цього оперативно вносити зміни в навчальний процес. Даний контроль може бути індивідуальним і груповим.

При організації поточного контролю необхідно добиватися свідомого, а не формального, механічного засвоєння студентами навчального матеріалу.

Поточний контроль повинен займати невелику частину навчального заняття, щоб не стати перепоною при викладенні нового матеріалу і закріплення одержаної інформації.

Не можна допускати великих інтервалів в кожного студента. В цьому випадку студенти перестають регулярно готуватися до занять, а відповідно і систематично закріпляти пройдений матеріал.

Прикладом поточного контролю можуть стати технічні, цифрові, логічні диктанти; тестові завдання, розроблені по навчальному матеріалу, однієї або двох невеликих тем (2-4 години). Такі завдання дозволяють перевірити знання окремих питань дисципліни, уміння орієнтуватись в матеріалі вивченої теми, засвоєння цифрового матеріалу, основних визначень пройденого.

Періодичний контроль дозволяє визначити якість вивчення студентами навчального матеріалу по розділах, підрозділах, декількох темах, об’єднаних смисловим значенням. Такий контроль проводиться звичайно декілька разів в семестр. Прикладом періодичного (рубіжного) контролю можуть бути контрольні роботи, контрольно-облікові і контрольно-узагальнюючі заняття, заліки по лабораторних роботах, заліки з модулів.

Періодичний контроль дозволяє перевірити міцність одержаних знань і набутих навичок і умінь, так як він проводиться через тривалий час і не по окремих темах навчального матеріалу. Як було сказано, при цьому виду контролю охоплюються значні за об’ємом розділи курсу і від студентів вимагається більша самостійна конструктивна діяльність. За допомогою періодичного (рубіжного) контролю узагальнюється і засвоюється цілий розділ, виявляються логічні взаємозв’язки з іншими розділами, іншими предметами.

Періодичний контроль охоплює студентів усієї групи і проводиться у вигляді усного опитування, невеликих тестових, графічних, практичних робіт, проведення його звичайно передбачається робочих ппрограмах викладача.

Підсумковий контроль направлений на перевірку кінцевих результатів навчання, виявлення ступеня оволодіння студентами системою знань, умінь і навичок, одержаних в процесі вивчення окремої дисципліни чи ряду дисциплін.

Підсумковий контроль здійснюється на перевідних і семестрових екзаменах, кваліфікаційних іспитах, державних екзаменах, захистах дипломних проектів. За результатами контролю виставляються оцінки за п’ятибальною системою.

Підсумкові семестрові оцінки успішності студентів з предметів, які не виносяться на екзамени, виставляються за результатами поточного і періодичного контролю. Під час переведення студентів на наступний курс вони прирівнюються до екзаменаційних оцінок. Такі оцінки не можна виводити середньоарифметичним всіх оцінок, що є: в першу чергу важко звертати увагу на результати контролю, що здійснюється по вузлових питаннях навчальної програми, по письмових і контрольних роботах.


2. Методи перевірки знань, умінь і навичок студентів


Методи контролю-це способи діяльності викладача і студентів, під час яких виявляється засвоєння навчального матеріалу і оволодіння студентами знаннями, уміннями і навичками, які вимагаються.

В навчальних закладах І, ІІ рівня акредитації основними методами контролю знань, умінь і навичок студентів є: усне опитування, письмова і практична перевірка, стандартизований контроль і інші. Кожен метод контролю має свої переваги і недоліки, області застосування, ні один з них не може бути визнаний єдиним, здатним діагностувати всі аспекти процесу навчання. Тільки правильне і педагогічне поєднання всіх методів сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу.

Усне опитування - найбільш розповсюджений метод контролю знань студентів. Під час цього опитування встановлюється безпосередній контакт між викладачем і студентом, в процесі якого викладач отримує широкі можливості для вивчення особливостей засвоєння студентом навчального матеріалу.

Усне опитування вимагає від викладача великої попередньої підготовки: ретельного підбору змісту, усестороннього продумування питань, задач і прикладів, які будують запропоновані шляхи активізації діяльності всіх студентів групи в процесі перевірки, створення ділових доброзичливих умов.

Розрізняють фронтальне, індивідуальне і комбіноване опитування. Фронтальне – проводиться в формі бесіди викладача з групою. Воно органічно поєднується з повторенням попереднього матеріалу, є засобом для закріплення знань і умінь. Його перевагою є те, що в активну розмову можна залучити всіх студентів групи. Для цього питання повинні бути короткими, як і відповіді на них, лаконічними, логічно пов’язаними одне з одним, в такій послідовності, щоб відповіді студентів усі разом могли розкрити зміст розділу, теми. За допомогою фронтального опитування викладач має можливість перевірити виконання студентами домашнього завдання, з’ясувати готовність групи до вивчення нового матеріалу, визначити сформованість основних положень, засвоєння нового навчального матеріалу. Доцільно використовувати фронтальне опитування перед проведенням лабораторних і практичних робіт, так як воно дозволяє перевірити підготовленість студентів до їх виконання.

Індивідуальне опитування передбачає ґрунтовні, зв’язані відповіді студентів на питання, яке відноситься до навчального матеріалу, який вивчається, тому воно служить важливим засобом розвитку мови, пам’яті, мислення студентів.

Щоб зробити таку перевірку більш глибокою, необхідно ставити перед студентами питання, які вимагають розвернутої відповіді.

Питання для індивідуального опитування повинні бути чіткими, ясними, конкретними, мати прикладний характер, охоплювати основний, раніше пройдений матеріал програми. Їх зміст повинен стимулювати студентів логічно думати, порівнювати, аналізувати суть явищ, доказувати, підбирати переконливі приклади, встановлювати зв’язки, робити обґрунтовані висновки і цим сприяти об’єктивному виявленню знань студентів.

Для організації колективної роботи групи під час індивідуального опитування викладач може дати і таке завдання, як наведення прикладів до відповіді.

Таким чином, щоб викликати під час перевірки пізнавальну активність студентів всієї групи, доцільно поєднувати індивідуальне і фронтальне опитування.

В процесі усного опитування викладачу необхідно спонукати студентів використовувати під час відповіді схеми, креслення, моделі, лабораторне і заводське обладнання.

Для поглиблення і розкриття знань студентів можна дати індивідуальні завдання дослідного характеру, наприклад підготувати повідомлення за проблемними питаннями навчального матеріалу.

Заключною частиною усного опитування являється докладний аналіз відповідей студентів. Викладач виявляє позитивні сторони, вказує на недоліки у відповідях, робить висновки про те, як вивчено навчальний матеріал. Оцінюючи відповідь враховується її правильність і повнота, свідомість, логічність викладання матеріалу, культура мови, вміння пов’язати теоретичні положення з практикою, в тому числі із майбутньою професійною діяльністю.

Усне опитування вимагає великих затрат часу, до того ж по одному і тому ж питанню не можна перевірити всіх студентів. Тому досвідчені викладачі, з метою раціонального використання навчального часу, проводять комбіновані групові опитування, поєднуючи усне опитування з іншими методами: з письмовим опитуванням за картками, із самостійною роботою. Все це дозволяє при тих же запитаннях та запропонованим часом проконтролювати роботу більшої кількості студентів.

Письмова перевірка поряд з усною є важливим методом контролю знань, умінь та навичок студента. Однорідність робіт дозволяє пред’явити до всіх однакові вимоги, підвищує об’єктивність оцінки результатів навчання. Застосування цього методу дає можливість в найбільш короткий термін одночасно перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма студентами групи, визначити напрямки роботи з кожним.

Письмова перевірка використовується у всіх видах контролю і здійснюється як в аудиторії, так і в позааудиторній роботі (виконання домашніх завдань).

Письмові роботи за змістом і формою, в залежності від дисципліни, можуть бути різноманітними: диктантами, відповіді на питання, рішення задач і прикладів, складання тез, виконання різних креслень, схем, підготовки різних відповідей, рефератів. За тривалістю письмові роботи (контрольні) можуть бути короткочасними (7-1 хвилин), коли перевіряється засвоєння невеликого об’єму однієї академічної години, при рубіжному контролі.

Для забезпечення більшої самостійності при виконанні контрольних робіт рекомендується опрацювати групі декілька варіантів завдань. При цьому важкість контрольних питань і задач всіх варіантів повинна бути однаковою. В окремих випадках корисно давати індивідуальні завдання.

Після перевірки і оцінки контрольних письмових робіт проводиться аналіз результатів їх виконання, виявляються типові помилки і причини, які викликають незадовільні оцінки. Викладач повинен провести аналіз і робіт з помилками, і робіт, написаних на „добре”, і „відмінно”.

Відмітимо особливості таких форм письмової перевірки, як самостійна робота, диктанти, реферати, самоконтроль і взаємоперевірка.

Самостійну роботу можна проводити з метою поточного і періодичного контролю. При поточній перевірці самостійні роботи, як правило, невеликі за об’ємом, змістом і завдання в основному по темі навчального заняття. Перевірка в цьому випадку тісно пов’язана з процесом навчання на даному занятті, підпорядкована йому.

Диктанти широко використовуються для поточного контролю. За їх допомогою можна підготувати студентів до засвоєння і застосування нового матеріалу, до формування умінь і навичок, провести узагальнення вивченого, перевірити самостійність виконання домашнього завдання. Для диктантів підбираються питання, на які можна дуже коротко записати відповідь.

Реферати доцільно використовувати для повторення і узагальнення навчального матеріалу. Вони не тільки дозволяють систематизувати знання студентів, перевірити вміння розкрити тему, але і відіграють важливу роль у формуванні світогляду. В процесі підготовки реферату студент мобілізує і активізує знання, які він має, набуває самостійно нових, необхідних для розкриття теми, співставляє їх зі своїм життєвим досвідом, чітко усвідомлює свою життєву позицію. Під час перевірки таких робіт викладач звертає увагу на відповідність роботи темі, повноту розкриття теми, послідовність викладення, самостійність.

Поряд з аудиторними письмовими роботами використовуються домашні контрольні роботи, над якими студенти працюють декілька днів (10-15), так як за змістом вони звичайно охоплюють великий розділ навчальної програми. Виконання їх вимагає серйозної самостійної роботи з книгою та іншими матеріалами.

Практична перевірка займає особливе місце в системі контролю. Основна мета навчання студентів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації - не тільки засвоєння ними певної системи знань, але і головним чином формування професійної готовності вирішувати практичні виробничі задачі. Така готовність визначається ступенем сформованості системи умінь і, перш за все, професійних.

Практична перевірка дозволяє виявити, як студенти вміють застосовувати одержані знання на практиці, настільки вони оволоділи необхідними вміннями, головними компонентами діяльності. В процесі виконання професійних завдань студент обґрунтовує застосоване рішення, що дозволяє встановити рівень засвоєння теоретичних положень, тобто одночасно з перевіркою вмінь здійснюється перевірка знань.

Цей метод використовують при вивченні загальноосвітніх і загально технічних дисциплін, спеціальних дисциплін, на лабораторних і практичних заняттях, при виконанні курсових і дипломних проектів, при проходженні виробничої практики.

Для практичної перевірки пропонують найрізноманітніші завдання: провести різні виміри, здійснювати зборку, наладки машин і механізмів, проаналізувати виробничу ситуацію.

Наприклад на лабораторних і практичних роботах викладач має можливість перевірити не тільки знання теоретичних положень, необхідних для виконання завдання. В процесі спостережень за ходом таких робіт – послідовністю, самостійністю, впевненість в діях – виявляється сформованість вмінь користуватись приладами, проводити виміри, аналізувати одержані результати, робити висновки, оформляти звіт про зроблене.

Практична перевірка – це основний метод контролю в період виробничої практики. Контроль знань, вмінь, навиків здійснюється як в ході виконаної студентами конкретної виробничої діяльності, так і за їх результатами. Основні критерії, за якими оцінюють діяльність студентів, наступні: правильність застосування прийомів роботи, раціональна організація праці і робочого місця, виконання встановлених норм і вимог до конкретного виду роботи.

Стандартизований контроль передбачає розробку тестів. Тест складається з двох частин – завдання і еталона. Завдання видається студентам для виконання, еталон являє собою зразок правильного і послідовного виконання завдання. Порівнюючи еталон з відповіддю студента можна об’єктивно судити про якість засвоєння навчального матеріалу.

В педагогічній практиці тестова перевірка знань здійснюється у формі відповідей студентів на різні питання записані на спеціальних картках-завданнях. Правильність відповіді можна перевірити двома способами: за допомогою комп’ютера та без нього.

При комп’ютерному контролі відповіді кодуються і вводяться в комп’ютер де вони порівнюються з еталонами, і комп’ютер на основі заданого критерію видає оцінку.

При безкомп’ютерному контролі відповіді студентів на питання завдань також кодуються, але перевіряє відповіді викладач за допомогою різних способів.

Тестовий контроль дає можливість при незначних затратах аудиторного часу перевірити всіх студентів. Основний недолік цього контролю – обмеженість застосування: з його допомогою можна перевірити лише репродуктивну діяльність студентів (ознайомлення з навчальним матеріалом і його відтворення), тому найбільше застосовуються в процесі поточного контролю.

Не дивлячись на велику різноманітність характеру завдань, які застосовуються при стандартизованому контролі, з точки зору структури їх можна звести до двох основних типів: до вибіркових, які базуються на таких видах діяльності студента, як пізнавальна, пригадувальна і ті, які контролюються, що базуються на пригадуванні і доповненні.

Завдання з відповідями, які необхідно конспектувати, виконуються шляхом внесення доповнень, формул, визначень. В тексті завдань є відповідні пропуски, куди студенти записують правильні відповіді в словесній, числовій формі чи у вигляді формул. Тестовий контроль в силу своєї обмеженості не дозволяє перевірити розгорнуту повну змістовну відповідь, що характеризує творчу діяльність студента, рівень його розвитку, логіку професійного мислення. Тому застосувати цей метод необхідно в поєднанні з усною, письмовою і практичною перевіркою знань, вмінь і навичок.

Останнім часом почали застосовувати такі методи як самоконтроль і взаємоперевірка. Самоконтроль активізує пізнавальну діяльність студента, виховує свідоме відношення до перевірки, сприяє набуттю уміння знаходити і виправляти помилки. Все це необхідно для набуття навиків самоосвіти. Перед самостійною роботою студенти одержують інструкцію про виконання роботи і ключ для самоперевірки. Інструкція повинна показати студентам, які знання і вміння контролюються, а ключ повинен містити правильні відповіді, за якими студенти звіряють результати роботи і вносять необхідні виправлення. При цьому студенти працюють за навчальними програмами або правильні відповіді проектуються на екран, або записуються на дошці. Для демонстрації зразка необхідної відповіді можна використовувати магнітофон, кодоскоп, діапроектор і т.д.

Аналогічно здійснюється взаємоперевірка, під час якої студенти перевіряють один в одного виконання завдання.

Сукупність методів які приведені, їх використання для контролю знань, умінь і навичок дозволяє одержати достатню і об’єктивну картину стану навченості студентів.


3. Організаційні форми перевірки знань, умінь і навичок студентів


Навчальні плани і програми вищих навчальних закладів передбачають такі форми контролю знань і умінь студентів: контрольні роботи, заліки, кваліфікаційні іспити, захист курсових і дипломних проектів (робіт), семестрові і перевідні, а також державні екзамени.

Перевірки здійснюються в різних формах підсумкового контролю і багато в чому визначаються характером контрольних завдань і інформацією, що міститься в них. Все це вимагає ретельного і обґрунтованого підбору завдань.

Завдання завжди повинно відображати мету вивчення того ж навчального предмету при підготовці спеціаліста, відповідати вимогам навчальних програм.

Контрольні роботи проводяться, як правило, після завершення тем чи вузлових питань, найбільш важливих для засвоєння інших навчальних предметів, важливих для оволодіння спеціальністю, яку набувають, найбільш складних для розуміння студентів.

Тематика контрольних робіт розглядається цикловою комісією на пропозицію викладачів, які викладають дану дисципліну. Затверджує її керівництво навчального закладу.

Термін проведення контрольних письмових робіт по різних дисциплінах визначається таким чином, щоб уникнути перевантаження студентів.

Складаються графіки проведення контрольних робіт, що допомагає раціональному розподіленню їх протягом семестру і координувати загальне завантаження студентів.

Використовують такі види контрольних робіт: теоретичні, які дозволяють перевірити засвоєння студентами основних теоретичних понять, закономірностей, умінь виділяти характерні ознаки, особливості процесів і явищ; практичні, за допомогою яких перевіряють вміння застосовувати одержані знання для рішення контрольних завдань; комплексні, які містять завдання як теоретичного, так і практичного характеру.

Для студентів-заочників контрольні роботи можуть мати практичне підтвердження. Вони передбачають, в залежності від спеціальностей і предметів, виготовлення студентами наглядних виробів, інструментів, зборку окремих вузлів, а також інших направлень в агрономії. Ці контрольні роботи студенти можуть виконувати як вдома так і на роботі чи в технікумі. Контрольні роботи студенти представляють разом із пояснювальною запискою, в якій вказують призначення виготовленого виробу, технологію виготовлення, наводять розрахунки і інші необхідні відомості.

Під час перевірки контрольних робіт викладач виправляє кожну помилку, визначає повноту викладання питання, якість і точність розрахункової і графічної частини, враховує розвиток письмової мови, чіткість і послідовність викладання думки.

Залік, як підсумкова форма контролю, застосовується основним чином в період практики. За результатами навчальної, виробничої-технологічної і виробничої-переддипломної практики студенти одержують залік з диференційованою оцінкою.

Для заліку студенти представляють щоденник і звіт про виробничу практику, висновки керівника практики від виробництва: враховуються також особисті спостереження керівника практики від навчального закладу за самостійною роботою практикантів. В деяких випадках з окремими видами.

Під час виставлення оцінок враховують ступінь виконання студентами програми практики, якість набутих практичних умінь і навичок, свідоме і відповідальне відношення до роботи, участь в громадській роботі на підприємстві, в організації, установі.

Залік служить також однією із форм контролю за виконанням лабораторних і практичних робіт, передбачених навчальним планом і програмами. Залік по лабораторних, графічних, розрахункових і інших практичних роботах представляють після їх виконання і представлення звітів. Якщо є не зараховані лабораторні, практичні роботи, підсумкову оцінку успішності студенту з предмету за семестр не виставляють.

Кваліфікаційні іспити передбачаються тільки навчальними планами з технічних і сільськогосподарських спеціальностей. Основне призначення кваліфікаційних іспитів заключається в перевірці сформованості знань, умінь і навичок з однієї із робочих професій, встановлених навчальним планом спеціальності.

Проводяться кваліфікаційні іспити після завершення навчальної практики для одержання робочої професії у відповідності з „Положенням про виробничу практику”. Іспити проводять кваліфікаційні комісії базових підприємств за участю представників технікуму.

Курсове і дипломне проектування, поряд з навчальною функцією, виконує в навчальному процесі і функцію контролю з найважливішою формою перевірки оволодіння студентами теоретичними знаннями, практичними уміннями і навичками.

Завдання для курсового і дипломного проектування відбирають з конкретним виробничим змістом та формують таким чином, щоб студенти при виконанні могли використати більшу частину знань і умінь одержаних в процесі навчання.

Дипломне проектування є завершальним етапом навчання і заключною формою контролю, воно забезпечує найбільш глибоку і системну перевірку підготовленості студентів до професійної діяльності.

Захист дипломного проекту проходить на відкритому засіданні Державної кваліфікаційної комісії, перед якою студент із доповіддю захищає свій дипломний проект .

Державна кваліфікаційна комісія, на основі аналізу виконаного дипломного проекту, рецензій, результатів захисту, дає об’єктивну оцінку знань, умінь дипломника і готовності молодого спеціаліста до самостійної роботи.

Семестрові і перевідні екзамени є провідними найбільш значущими формами організації контролю. Під час них проводиться підсумкова перевірка результатів навчальної діяльності студентів по вивченню конкретної дисципліни, виявляється рівень сформованості знань і умінь.

Державні екзамени – підсумкова форма контролю, направлена на комплексну перевірку підготовки майбутнього спеціаліста до роботи, на вираження ступеня оволодіння знаннями, вміннями і навичками у відповідності з характером професійної діяльності.

Державний екзамен проводиться в два етапи: перевірка теоретичних знань і практичних умінь і навичок.

Екзаменаційні білети і завдання для проведення державного кваліфікаційного екзамену складають викладачі, обговорює циклова комісія і не пізніше як за місяць до екзамену затверджує заступник директора з навчальної роботи.

Для того, щоб виявити теоретичну підготовку студентів проводять тестове опитування на персональних комп’ютерах. 120 тестових питань охоплюють весь основний пройдений матеріал з п’яти спеціальних предметів.


4. Оцінка результатів навчальної діяльності студентів


Результати контролю знань і умінь студентів виражаються оцінками. Оцінка - це визначення і вираження (в умовних знаках – балах, а також оціночних судженнях викладача) ступеня засвоєння студентами знань, умінь, встановлених програмою. Для викладача оцінка є результатом обробки тієї інформації, яка надходить до нього в процесі зворотнього зв’язку в системі викладач-студент. Здійснюючи обробку цієї інформації, викладач виставляє студенту оцінку, яка є кількісним показником. Оцінка фіксується в документах, відображаючи рівень досягнень студента. В вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, знання і уміння студентів оцінюються за п’ятибальною системою.

Оцінка має велике освітнє і виховне значення. Вона є характеристикою результатів навчальної діяльності студента, дає уявлення про стан його знань і умінь, а також ступеня їх відповідності вимогам контролю, інформує студента про те, якої думки про нього викладач. Все це корегує самооцінку студента.

Кожна оцінка має організуючу дію. Перевірку кожен студент зустрічає з очікуванням оцінки. Таке чекання організує на певну діяльність – стимулює тренування збиратися, обдумувати, відповідним чином формувати всю необхідну при перевірці інформацію. Правильно поставлена оцінка є важливим стимулом розвитку пізнавальних інтересів студентів, формує в них працелюбність, відповідальність, самостійність, наполегливість і деякі інші важливі якості особистості.

Викладачу необхідно дотримуватись наступних вимог до оцінки знань і умінь студентів:

- об’єктивність. Оцінка повинна відображати дійсний рівень засвоєння навчального матеріалу, передбаченого програмою, а також те, на скільки свідомо і міцно студент володіє усім матеріалом, самостійно його використовує;

- індивідуальний характер. Це означає, що оцінка фіксує результати сугубо індивідуального процесу, рівень знань конкретного студента;

- гласність. Оцінка, коли її повідомляють, створює дію як на студента, яким вона отримана, так і на всю навчальну групу. Вона дозволяє і іншим студентами співставити знання і уміння з вимогами контролю, впливає на думку товаришів та їх оцінку;

- обґрунтованість. Оцінка повинна бути мотивованою і переконливою, правильно співставлятися з самооцінкою і думкою колективу студентів. Обґрунтованість - необхідна умова збереження авторитету викладача і престижу його оцінки в очах студентів.

В педагогічній теорії і практиці прийнято розрізняти підсумкову і поточну оцінку. Підсумкова оцінка характеризує досягнення студента в цілому, рівень його навченості у відповідності з вимогами навчальної програми. Поточна оцінка фактично служить чисто педагогічним інструментом, що регулює взаємодію викладача і студента в навчальному процесі. За допомогою поточної оцінки викладач в індивідуальному порядку показує студенту рівень його конкретних досягнень і зусиль на даний момент часу. Мета такої оцінки – не винесення кінцевого присуду про рівень підготовки, а стимулювання подальшої діяльності. По поточній перевірці швидше можна судити про старанність, наполегливість студента, але важко робити висновок про його загальний розвиток. Саме тому підсумкова оцінка повинна бути середньоарифметичною від поточних.

Визначення об’єктивної оцінки – дуже важлива і відповідальна справа. Вироблення певних критерій і норм оцінки досить важке. Рекомендовано брати до уваги повноту, глибину і міцність, оперативність, усвідомленість знань і умінь студентів.

Повнота визначається кількістю програмних знань про той об’єкт, що вивчається; глибина – сумлінністю усвідомлених дійсних зв’язків між відповідними знаннями; оперативність – числом ситуацій, в яких студенти можуть застосовувати ті чи інші знання. При міцному засвоєнні знань студенти безпомилково актуалізують і використовують їх відповідаючи на питання, вирішуючи ті чи інші задачі. Усвідомленість знань характеризується розумінням закономірностей, проникненням в сутність фактів, явищ та процесів.

Крім вище названих якісних характеристик важливим критерієм оцінки служить вміння студентів пов’язувати зміст дисцмпліни, яка вивчається, із змістом майбутньої професійної діяльності, а також ступені самостійності студентів.

Оцінюючи студентів враховують на скільки чітко і правильно студент дає відповідь, яка культура його мови.

У відповідності з цим критерієм навчальну діяльність оцінюють наступним чином:

„5” – „відмінно” - за глибоке і повне оволодіння змістом навчального матеріалу, в якому студент легко орієнтується, вміє пов’язувати теорію з практикою, вирішувати практичні задачі, висловлювати і обґрунтовувати свої судження. Відмінна оцінка передбачає грамотне, логічне викладання, якісне зовнішнє оформлення;

„4” – „добре” – якщо студент повністю засвоїв навчальний матеріал, свідомо застосовує знання для рішення практичних задач, грамотно викладає відповідь, але зміст, форма відповіді, мають окремі неточності;

„3” – „задовільно” – якщо студент знає і розуміє основні положення навчального матеріалу, але викладає його не повно, не послідовно, допускає помилки і неточності в визначенні понять, в застосуванні знань для рішення практичних задач, та вміє доводити свої міркування;

„2” – „незадовільно” – якщо студент має відокремлені, безсистемні знання, не вміє виділити головне і другорядне, допускає помилки, неповно і невпевнено викладає матеріал.



Результати контролю знань, умінь і навичок студентів необхідно глибоко аналізувати викладачам, обговорювати на засіданнях педагогічних рад і приймати конкретні рішення по усуненню виявлених недоліків.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка