Ю. В. Журат аналіз психологічно-педагогічних умов актуалізації суб’єктності студента в процесі навчання у внз



Скачати 122.94 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір122.94 Kb.
УДК. 37.032:37.025:371.132:371.134

Ю.В. Журат

АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АКТУАЛІЗАЦІЇ СУБ’ЄКТНОСТІ СТУДЕНТА В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ У ВНЗ

У статті розглянуто процес актуалізації суб’єктності студентів в процесі навчання в вищому навчальному закладі, психолого-педагогічні умови формування суб’єктності майбутнього фахівця в процесі професійної освіти.

Ключові слова: суб’єктність студента, психолого-педагогічні умови актуалізації суб’єктності студента, навчання у вищих навчальних закладах, базова вища освіта.
Вступ. Актуалізація, реалізація інтелектуального й вікового потенціалу студентства багато в чому детермінуються його ціннісними преференціями, що сприяють/перешкоджають становленню соціальної суб’єктності цієї соціально-демографічної групи, що в умовах сучасного суспільства набуває особливої ваги. Перехід до сучасного суспільства, на наш погляд, насамперед проявляється в тому, що на зміну «желеподібному» (М. Мамардашвілі), безсуб’єктному (В. А. Ядов) радянському суспільству поступово, ще, на жаль, досить повільно приходить суспільство суб’єктне. В сфері сучасної вищої освіти цей процес відображається в зміні парадигми національної системи освіти та сучасних педагогічних концепцій, в яких обґрунтовується суб’єктно-діяльнісне розуміння професійної підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності.

Ця стаття є спробою систематизувати й узагальнити психолого-педагогічні умови актуалізації суб’єктності студента в процесі здобуття вищої освіти.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:

1). Проаналізувати стан проблеми формування суб’єктності людини в процесі навчальної діяльності в філософській, психологічній і педагогічній літературі.

2). Визначити психолого-педагогічні умови формування суб’єктності студентів шляхом активізації їх навчальної діяльності.

Аналіз наукових джерел, що стосуються розвитку суб’єктності студентів вищих навчальних закладів шляхом активізації їх навчальної діяльності, дає можливість говорити про недостатню педагогічну обґрунтованість цієї діяльності.

Починаючи дослідження, ми запропонували такі гіпотези:

– формуванню студента як суб’єкта пізнавальної діяльності сприяє використання викладачем таких психолого-педагогічних принципів, які відповідають головним засадам гуманізації вищої освіти;

– головними умовами ефективного стимулювання та актуалізації студента як суб’єкта пізнавальної діяльності в процесі навчання в вищому навчальному закладі є:

а) заохочення суб’єкт-суб’єктної взаємодії в процесі навчання;

б) постановка творчих завдань та моделювання проблемних ситуацій в процесі професійно-орієнтованого навчання;

в) створення рефлексивного науково-педагогічного середовища.

Також формуванню суб’єктності майбутніх фахівців можливе за дотримання таких педагогічних умов:


  • зорієнтованість системи професійної підготовки на використання технологій і методик особистісно орієнтованого, діяльнісного і проблемного навчання, спрямованого на формування у студентів психолого-педагогічної компетентності;

  • забезпечення самоактуалізації студентів, розвитку позитивної мотивації навчальної та майбутньої професійної діяльності, стійкої потреби в саморозвитку і самовдосконаленні у процесі оволодіння програмовим матеріалом з психолого-педагогічних дисциплін;

  • формування у студентів інтересу до психолого-педагогічних дисциплін та визначення їх ролі у майбутній професійній діяльності;

  • організація навчального процесу на основі концептуальних положень сучасної педагогічної науки.

Таким чином важливою передумовою виникнення і підтримання суб’єкт-суб’єктної взаємодії у навчальному процесі є створення умов для формування і розвитку суб’єктності студентів у навчальній діяльності як форми актуалізації їх творчої активності. Усвідомленню студентами своїх суб’єктних якостей і розумінню необхідності суб’єктності у майбутній професійній діяльності сприяють психолого-педагогічні дисципліни, методика їх викладання та мета, зміст, методи, технології та форми професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Гармонійний розвиток особистості студента можна досягнути, в першу чергу, шляхом забезпечення актуалізації суб’єктності у навчальному процесі вищого навчального закладу. Це потребує від науковців і науково-педагогічних працівників теоретико-методологічного переосмислення досягнень дидактичної теорії та практики, мети, змісту та методик професійної освіти, наповнення їх особистісним змістом і цінностями майбутньої професійної діяльності, збагачення особистісно-орієнтованими та діяльнісними технологіями навчання. Як слушно зазначає, В.Г. Кремінь: «Насамперед потрібна радикальна гуманітаризація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці…» [1 , с.11] та актуалізується завдання – якомога більше наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей і особливостей [2, с. 14].

У психолого-педагогічній літературі зазначається необхідність ефективного запровадження системного, особистісного, аксіологічного, синергетичного, акмеологічного та компетентнісного підходів, котрі забезпечують високі стандарти якості базової професійної підготовки студетів, на основі їх всебічного розвитку, єдності фахового й особистісного компонентів, що можливе за умов особистісно сформованої трансформації змісту та індивідуалізованої технології навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах.

На важливість забезпечення суб’єктності учнів у навчальній діяльності вказували К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, П. Блонський та ін. Загальні проблеми активізації пізнавальної діяльності учня як основного прояву його суб’єктності досліджували Л. Аристова, А. Вербицький, І. Зязюн, О. Киричук, Г. Костюк, О. Матюшкін, І. Харламов, Т. Шамова, Г. Щукіна та ін. В контексті підготовки фахівців у системі безперервної освіти проблему активізації навчальної діяльності досліджували Г. Балл, І. Зязюн, Н. Ничкало, С. Сисоєва, Г. Яворська та ін., психологічні аспекти становлення особистості розглядали К. Абульханова-Славська, О. Асмолов, І. Бех, В. Моляко, В. Рибалка, В. Семиченко, В. Татенко.

У психології проблема, яку ми розглядаємо, найповніше відображена у суб’єктно-діяльнісній методології, потужний вплив на становлення та розвиток якої пов’язаний із дослідженнями Б.Г.Ананьєва, А.В.Брушлинського, Д.М.Узнадзе, С.Л.Рубінштейна, Г.С.Костюка та О.М.Леонтьєва.

Так, А.В.Брушлинським розглянуто взаємозв’язок біологічного та соціального в бутті людини, створено континуально-генетичну концепцію психічного та обґрунтовано положення про його недиз’юнктивність. К.О.Альбухановою-Славською при створенні концепції особистості як суб’єкта життєвого шляху досліджено взаємозв’язки активності, свідомості та особистісної організації часу. Розроблено експериментальну суб’єктно-орієнтовану генетичну методологію психологічного дослідження (С.Д.Максименко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко). У низці сучасних досліджень розглядаються питання філогенетичного та онтогенетичного становлення суб’єкта (Л.І.Анциферова, О.Б.Весна, М.І.Воловикова, Л.І.Гаврищак, А.Л.Журавльов, Є.І.Ісаєв, Н.Ю.Максимова, І.В.Нікітіна, О.К.Осницький, В.М.Пискун, В.В.Селіванов, О.О.Сергієнко, В.І.Слободчиков, В.І.Степанський, В.О.Татенко, В.М.Титов, Г.А.Цукерман та ін.).

Окремі аспекти проблеми суб’єктності учнів і студентів розкрито у працях В. Рибалки, В. Ягупова [7;12; 13]. Починаючи з 20-х років ХХ ст. у вітчизняній філософській, психологічній та педагогічній науці як альтернатива безсуб’єктній парадигмі, яка абсолютизувала матерію без людини, пізнання і діяльність пояснювала без суб’єкта, поступово обґрунтовується антропологічна парадигма, суб’єктний підхід.

На початку ХХІ ст. в Україні провідним стає гуманістичне розуміння джерел розвитку особистості. Г. Балл, І. Бех, А. Бойко, І. Зязюн, О. Киричук, В. Кремень, В. Рибалка, В. Ягупов і ряд інших вітчизняних дослідників особливий акцент у навчально-виховному процесі роблять на гуманістичну парадигму освіти і виховання, на необхідність забезпечення суб’єктності учня у навчально-виховному процесі. В цьому контексті важливою є дихотомія понять суб’єктивність – суб’єктність: «суб’єктність – це соціальний, діяльнісно-перетворюючий спосіб буття людини, як самість – суб’єктність є очевидна і безпосередньо дана форма самобуття людини» вона виражається «як форма буття і спосіб організації людської реальності, суб’єктивність виявляє себе в здатності людини прийняти практично-перетворююче ставлення до власної життєдіяльності і знаходить своє вище вираження в рефлексії» [8, с. 372].

Як відомо, вищим рівнем розвитку психіки є рівень свідомого творення суб’єктом власного психічного світу, внесення в нього нових змістів і смислів, розкриття прихованих резервів, індивідуалізації внутрішнього, суб’єктивного, включення у свій індивідуальний розвиток новоутворень, підтримання цілісності психіки в різних умовах її функціонування, розвитку та прояву. У зв’язку з цим творче використання активності студентів у навчальній діяльності сприятиме їхньому саморозвитку, що є внутрішнім проявом суб’єктності їх особистості як творчої особистості, готової для поглибленого професійно орієнтованого навчання.

Особливе значення має розробка вітчизняними психологами уявлень про суб’єкт пізнавальної діяльності та дослідження ними умов, за якими формується такий суб’єкт. У контексті розв’язання цих завдань закономірним є посилення уваги сучасної вікової та педагогічної психології до дослідження суб’єктної реальності людини, її «Я», самості у пізнавальній діяльності. Відомо, що психічне як таке у своїх проявах актуалізується у формах свідомості і самосвідомості, душевності і духовності, ціннісних орієнтаціях і «Я» концепції студента, а також у сукупності проявляється в особистості, індивідуальності, тобто у суб’єктності. «Розрізняючи» в собі психічне як буття, як внутрішній світ, студент «привласнює» і протиставляє себе йому у формі суб’єктності, а саме: як суб’єкт самоспоглядання і самопізнання, як носій інтенції до проникнення в глибини власного психічного, його індивідуалізовану сутність.

Фундаментальні проблеми становлення особистості, виховання та самовиховання, розвитку та саморозвитку безпосередньо пов’язані з розкриттям шляхів стимулювання пізнавальної активності особистості з метою розвитку їх суб’єктності. Вивчення психологічних умов розвитку студента як суб’єкта пізнавальної діяльності переважно здійснюється у зв’язку з теоретичними дослідженнями рефлексії у її інтелектуальному аспекті: як здатність його усвідомлювати підстави власних дій в ході розв’язування навчальних задач.

Аналізуючи вітчизняні і світові стандарти виділені основні вимоги до базової освіти: вища освіта повинна сприяти становленню фахівця-професіонала, особистісно зрілої, відповідальної особистості, спроможної до виконання усіх функцій (комунікативної, організаторської, конструктивної, гностичної, рефлексивної), безупинного розвитку та самореалізації в професійній діяльності.

Це в цілому збігається зі змістом підготовки фахівців в зарубіжних країнах, яке спрямовується на формування особистості, здатної до рефлексії своєї діяльності, відкритості й толерантності до інновацій, готовності до діяльності в межах загальноєвропейського та світового освітнього простору, до розвитку європейської свідомості та моральної відповідальності за життя в сучасному плюралістичному суспільстві.

Якщо розглядати освіту, наприклад, майбутніх учителів, необхідно згадати концепцію базової педагогічної освіти, яка побудована на засадах системного, особистісного, діяльнісного, аксіологічного, акмеологічного, синергетичного та компетентнісного підходів, котрі визначають загальні принципи до визначення її структури, спрямованості, змісту й технології реалізації [10].

Одним з специфічних принципів організації процесу базової педагогічної підготовки, який випливає із загально педагогічних, які ми вже згадували вище є принцип суб’єктності, що передбачає становлення його як справжнього суб’єкта педагогічної діяльності, готового не лише до виконання певного набору професійно важливих функцій, а й до успішної професійно-особистісної самореалізації [11].

Особистісний підхід передбачає гармонійне поєднання у змісті базової вищої освіти зовнішньо орієнтованої і внутрішньо орієнтованої освіти (А.Маслоу), а також вдосконалення навчально-пізнавальної діяльності студентів на основі самоорганізації учіння в процесі реалізації індивідуальної освітньої траєкторії. Так Г.С. Костюк зазначає: «З розвитком особистості зростає значення внутрішнього середовища – системи психічних властивостей, що склалися в її взаємодії з навколишнім середовищем. Внутрішнє середовище стає і фактором дальшого розвитку особистості, її саморуху від нижчих до вищих форм взаємовідношень із зовнішнім світом. Усвідомлюючи свої досягнення і недоліки, зіставляючи їх з вимогами суспільства і своїми перспективними життєвими цілями, особистість виявляє прагнення до самовдосконалення результатів власної діяльності, до самоосвіти,, самовиховання. Створюючи цінності, вона сама зростає, стає суб’єктом власного розвитку» [4, c.63].

Навіть тоді, коли йдеться про виконання досить простих дій, процеси саморегуляції ґрунтуються на суб’єктній активності людей [3; 9].

Как зазначає Л.Музика, «коли йдеться про учбові здібності, доцільно використовувати особливості навчальної діяльності для актуалізації і розвитку ціннісного ресурсного потенціалу особистості. Насамперед йдеться про створення ситуації успіху і взаємного поціновування досягнень, про розширення діапазону вмінь і мислитель них дій, з одного боку, і моральних цінностей, – з іншого, які людина свідомо використовує як ресурс для особистісної самореалізації [5, с.134-135].

Одним із шляхів забезпечення якісних змін у професійно-педагогічній підготовці майбутніх фахівців розцінюється трансформація традиційного навчального процесу в особистісно орієнтований, у якому студент визначається рівноправним суб’єктом навчальної взаємодії. Навчання в в вищому навчальному закладі повинно орієнтуватись не тільки і не стільки на предмет, що вивчається, скільки й на особистість студента, його індивідуальні особливості, потреби та інтереси. В такій організації навчання відбувається зміщення акценту з домінування окремих форм і методів навчання на визнання їх плюралізму, переваги творчої ініціативи, конструювання «ситуації успіху», «ситуації вибору», самоаналізу, самооцінки, самопізнання, самовираження, самореалізації.

Таким чином, якість професійної підготовки в ВНЗ в значній мірі залежить від особистості викладача, його духовного обличчя, професійної компетенції, знання своєрідності саме сучасної школи і передового педагогічного досвіду, дослідницької культури, творчого ставлення до справи, вміння співробітничати з колегами, педагогічної майстерності. А це, в свою чергу, актуалізує питання вдосконалення традиційно існуючих стосунків між викладачем і студентом в сторону збільшення суб’єктності кожного з них [6].



Висновки. 1.Аналіз проблеми «суб’єкта» і «суб’єктності» в науковій літературі дає змогу наголошувати на тому, що саме в суб’єктності криється потенціал творчості особистості студента і творення ним себе самого і свого оточення, і саме від того, як розкриватимуться її властивості, залежить життєвий шлях людини та майбутнє. Як зрілий суб’єкт психічної активності студент усвідомлює також психологічну природу власної суб’єктності, свідомо скеровуючи її функціонування та розвиток у суспільно корисному напрямі.

2. Важливим показником суб’єктності студента в процесі навчання у ВНЗ є саморегуляція, яка на особистісному рівні становить собою складне структурно-функціональне утворення. Вона складається з таких етапів:

а) визначення цілей навчальної діяльності та пошук оптимальних методів і засобів досягнення їх; б) співвіднесення власних інтелектуальних і особистісних можливостей із вимогами і змістом цілей навчальної діяльності; в) аналіз конкретної наявної навчальної ситуації та побудова оптимальної моделі відповідної поведінки; г) передбачення можливих результатів і наслідків своєї навчальної діяльності; д) антиципація цих навчально-пізнавальних дій та операцій оточуючими та НПП, зокрема; е) здійснення конкретних дій, операцій для досягнення цілей навчальної діяльності; ж) контролювання процесу навчальної діяльності у цілому та окремих її етапів; з) самооцінювання результатів навчальної діяльності.

3. Суб’єктність студента проявляється і формується в активній свідомій діяльності, у нашому випадку – у навчальній, яка є внутрішньомотивованою.



Подальшими науковими розвідками в даному напрямку дослідження є аналіз загальних і специфічних принципів організації базової вищої освіти; процеси формування аксіологічного, особистісного та діяльнісно-творчого компонентів компетентності майбутніх фахівців як процес актуалізації їх як суб’єкта педагогічної діяльності, в процесі зміни пріоритетів: формування гуманістичних ціннісних орієнтацій, які зумовили детермінацію базових професійних знань, умінь, які стали розглядатися як засоби особистісного саморозвитку та професійно-особистісної реалізації.

Література

  1. Кремень В.Г. Національна освіта як соціокультурне явище // Учитель. – 1999. – № 11-12. – С. 11-17; 2. Кремень В.Г. Якісна освіта: вимоги ХХІ століття // Дзеркало тижня. - №24 (603). – 24 червня 2006 р.; 3. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. – М.: Наука, 1980. – 256с.; 4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – Київ: Радянська школа, 1989. – 608с.; 5. Музика О.Л. Проектування проблемно-орієнтованих технік ціннісної підтримки розвитку здібностей// Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.:НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. – Частина І. – С.128-135; 6. Пастир Ю. І. «Професійна підготовка вчителя: деякі інноваційні підходи до спрямування процесу соціалізації молодшого школяра». // Вісник Черкаського університету. Серія. Педагогічні науки, вип. 164, 2009 – С.129-132; 7. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Дис… д-ра психол. наук: 19.00.07. – К., 1998. – 465 с.; 8. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 384 с.; 9. Татенко В.А. Психология в субьектном измерении. – К.: Просвіта, 1996. – 404с.; 10. Шахов В.І. Шляхи удосконалення базової педагогічної освіти майбутніх учителів // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. – 2007. – Вип.21.– С.12-17; 11. Шахов В.І. Базова педагогічна освіта майбутнього учителя: загальнопедагогічний аспект: Монографія. – Вінниця: «Едельвейс»,2007.–383 с.; 12. Ягупов В.В. Суб’єктність як основна детермінанта неперервної професійної освіти людини // Проблеми освіти: Науково-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002. – Вип. 27. – С.160-170; 13. Ягупов В.В. Суб’єкт-суб’єктні взаємини в навчальному процесі // Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д. Осипенко (Педагогічні науки). – Запоріжжя: ВПК «Запоріжжя», 1999. – № 3-4. – С. 5-10.

Julia Zurat

Analysis of psychologically-pedagogical terms of actualization of subjection of student in the process of studies in the institute of higher

In the article devoted to the process of actualization of subjection students is considered in the process of studies in higher educational establishment, psychologically-pedagogical terms of forming of subjection of future specialist in the process of trade education.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка