З досвіду роботи (для прикладу) Родинні зустрічі в клубі Добродіїв «До бабусі й дідуся завітала осінь золота»



Сторінка2/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4   5

14 лютого – День Святого Валентина, або Свято всіх Закоханих!

Незвичайне тому, що зовсім не слов’янське... Але Європа святкує його з великим задоволенням з ХШ століття, у США з 1777 року. Тепер і в нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Він відзначався восьмого липня і був пов'язаний з легендарною історією любові Петра і Февронії.

Під «валентинкою» розуміються вітальні листівки (сердечка) з найкращими побажаннями, визнаннями в любові, пропозиціями руки і серця або щоб висловити добре ставлення комусь.

За народними переказами, саме в цей день усі птахи знаходять собі пару.

День Святого Валентина в кожній країні святкують по-різному. Наприклад, у середньовічній Англії був поширеним звичай обирати собі “Валентину”. Кілька молодих людей писали на шматочках пергаменту імена, складали їх до капелюха і тягли жеребок. Та дівчина, ім’я якої випадало юнакові, на цілий рік ставала його “Валентиною”, а він, відповідно, її “Валентином”. Хлопець складав своїй дівчині сонети, грав на лютні, всюди супроводжував – тобто, був справжнім лицарем. Безтурботні італійці святкують Валентинів день по-іншому – вони вважають необхідним робити коханим подарунки, найчастіше – солодощі. Бо вважають - тоді спільне життя обов’язково буде “солодким”.

Найцікавіше святкують цей день в Японії. На головній площі Токіо проходить “найгучніше зізнання в коханні”. Юнаки та дівчата по черзі горлають що є сили зізнання в коханні. Хто гучніше прокричить про своє кохання, отримує приза.

День св. Валентина – свято зі своїми традиціями. Одне з головних правил – робити коханим подарунки – “ валентинки”. Вони обов’язково повинні мати форму серця.

Якщо ви вирішили обмінятися подарунками з “сердечною” символікою, знайте, що італійці вважають найкращим сувеніром цукерки або льодяники в коробчці-серці, але можна подарувати анголятко з луком, брелок, кулон або сумочку з сердечком…



Організація роботи поштариків: «Будуть серденька співати»
15 лютого – є Стрітенням Господнім!

Відзначається християнами як особливе свято, яке називають Представленням Господа в храмі або Стрітенням Господнім. Слово «стрітення» старослов'янською мовою означає «зустріч». У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє». Однак, приводом для такої назви свята послужила зовсім інша зустріч, яка відбулася більше 2000 років тому в Єрусалимі.

Це давнє свято відзначається по-різному і під різними назвами вже близько тисячі шестисот років. У V столітті в грецькій мові з'явилися назви «свято зустрічі» і «свято очищення». Вони набули поширення як у східній, так і в західній церкві і тривалий час використовувалися однаково часто. У 528 році, за імператора Юстиніана (527 — 565 р.), в Антіохії стався землетрус, який забрав життя багатьох людей. За цим нещастям пішли інші. У 542 році в країні спалахнула епідемія моровиці, від якої щодня помирало кілька тисяч чоловік. У ці дні всенародного лиха одному побожному християнину було дано одкровення про необхідність урочисто відсвяткувати Стрітення Господнє. І коли в день Стрітення було зроблено цілонічне пильнування і хресний хід, нещастя у Візантії припинилися. Тоді в подяку Господу в 542 році це свято було офіційно введено в календар Східної Церкви імператором Юстиніаном, і згодом за ним закріпилася назва — «Стрітення» (від грец.«йти назустріч»), що вказує на зустріч Христа та Його Матері зі старцем Симеоном і пророчицею Анною. У Західній Церкві це свято було офіційно введено в VII ст.

У день Стрітення Господня по церквах освячують свічки. Традиція ця походить від давнього звичаю робити у день Стрітення процесію містом із запаленими світильниками. Потім виникло повір’я, що нібито ці свічки охороняють житло від грому, пошкодження блискавкою. Насправді ж у молитвах на благословення свічок на Стрітення підноситься до Бога прохання про те, щоб, як запалені свічки власним світлом розганяють нічну темряву, так и наші души, просвітлені Духом Святим, уникали гріховної пітьми сліпоти.



Стрітення Господнє – настанова материнству

Обов’язок батьків прививати дітям добрі навики і почуття, бо в м’якій і ніжній душі дитини, як на чистому листку записуються знаки добра. І можливо насіння добра кинене у чутливу дитячу душу турботливою і люблячою матір’ю, принесе стократний плід.

Ті матері котрі не приклали ніяких зусиль для того, щоб діти були добрими християнами, будуть завжди мучитися за своїх дітей, і вічною чорною плямою ляже на їх совість така дитина, бо обов’язок батьків представити дитину перед Богом чистою і твердою у вірі.

Етична бесіда на тему:

«Добрі діти батькам – вінець. Погані діти – батькам кінець»


  • За науку — цілуй батька й матір у руку.

  • Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

  • Нащо й ліпший клад, коли у сім'ї лад.

  • Все купиш, лише тата й мами — ні.

  • Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

  • Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та ско­ро розтане.

  • Мати одною рукою б'є, а другою гладить.
    Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

  • На сонці тепло, а біля матері добре.

  • Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

  • У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

  • Мене мати цілий вік дурила. Казала «битиму», та й не била.

  • Поки діда, поки й хліба, поки баба, поки й ради.

  • Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

  • Який кущ, така й хворостина, який батько, така й ди­тина.

  • Яке коріння, таке й насіння.

  • Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

  • Яка мама — така сама.

  • Яке зіллячко, таке й сім'ячко.

  • Добра то дитина: коли спить, то не плаче.

  • Син мій, а розум у нього свій.

  • Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.


17 лютого — Міжнародний день спонтанного вияву доброти

Започаткований з ініціативи кількох міжнародних благодійних організацій. Його варто відзначати незалежно від місця проживання, релігійних чи політичних переконань. Ініціатори закликають в цей день бути добрими безмежно і безкорисливо. Кажуть, що у державах СНД це свято великого поширення не набуло.

Спростуємо чи підтвердимо цю думку? Вчому корисність Дня спонтанного добра. Яка його відмінність від інших. Найперше — ідея: не просто вияв доброти, а саме спонтанний вияв. Тобто доброта не з наказу, а радше без плану, без попереднього задуму. Така собі перевірка швидкості реакції вашого власного гуманізму.

Прийом «добродійного заряду» - «…чи знаєте ви…»

Послухайте, що прочитала в «Вікіпедії» відносно країн колишнього СРСР.

… В одній сусідній державі не так давно таки спробували відзначити свято, коли молодіжний рух з гучною назвою «Наші» заходився розчищати дитячі майданчики від снігу. Можна тільки вітати, але ж вищеназваний рух без команди з верху і пальцем не поворухне. Тобто спонтанну «добрість» організовано згори, за наказом дядька з кабінету, сам же дядько, певна річ, ціле своє життя нічого спонтанного, окрім хіба що зла, не творив.

Отже, святкувати чи ні — це особиста справа кожного. І ефективність відзначення залежить від того, наскільки ви дослухаєтесь до власного поклику допомогти кому-небудь, першій-ліпшій персоні, яка того потребуватиме.

Що я зроблю? Навіть не знаю. В тім якраз і принада, що наперед не знаєш, наскільки ти добрий і чуйний будеш, як далеко у тому зайдеш.

Більше того, добрим може обернутися той учинок, що як такий і не сприймаєш, мовляв, то буденна випадковість. Згадав, про бабусю, не телефонував уже кілька днів, і таки набрав номер, голодного пса підгодував у переході, навіть маленькому хлопчикові допоміг дорогу перейти…

Думаю, заклик «Поспішайте чинити добро» можна тут доповнити менш вимогливим «Хоча б інколи не забувайте».



Тож не забувайте. Спонтанно. Без планів. Просто так. Може, з того щось вийде.

Є пропозиція спробувати приєднатися до привілейованих верств суспільства – стати справжніми ДОБРОДІЯМИ й організувати в нашій школі індивідуальну добродійну творчу справу «Міжнародний день спонтанного вияву доброти»


Індивідуальна Добродійна Творча Справа:

«Підтримую міжнародний день спонтанного вияву доброти»

Живе одинока людина,

Чого ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю

І серце людині в безодні

Полине над нами, як птиця.

Про добрі вчинки, як правило не прийнято розповідати (однак людська цікавість бере верх), все ж розмістіть на стенді «СКАРБНИЧКА ДОБРИХ СПРАВ» маленьке повідомлення у формі сердечка (без підпис) «Допоміг…», «Перерахували…», «Врятували…»



стенд «СКАРБНИЧКА ДОБРИХ СПРАВ»

Варіанти записів учнів про виконані добрі справи:



  • Я сам випрасував свою сорочку.

  • Ми з братом відремонтували замок, який поламався.

  • Я допоміг бабусі донести важку сумку з магазину. Вона мене навіть поцілувала.

  • Я підклеїв книжки для маленької сестрички.

  • Весь тиждень я зустрічав батьків сюрпризом: прибирав вдома, перемивав посуд та ще накривав на стіл. Вони дуже раділи! Мені сподобалося!

  • Я навчилася пришивати ґудзики на татовій сорочці.

  • Вчора ми з друзями прибирали на дитячому майданчику біля дому.

  • На подвір’я привезли пісок, ми з друзями півгодини переносили його в дитячу пісочницю.

  • Вчора наші сусіди переїжджали. Я був черговим на меблях та переносив неважкі речі.

  • В нашому домі живе дуже старенька бабуся. Я ходжу для неї в магазин та в аптеку. Вона така добра!

  • На День Перемоги ми з друзями зранку наклеїли вітальні плакати на кожен під’їзд нашого дому. Плакати ми малювали самі.

  • Я допоміг старенькому дідусю піднятися в автобус.

  • Я навчилася вишивати хрестиком та подарувала матусі серветку.

  • Ми з хлопцями допомогли бібліотекареві переносити підручники.

  • Я начистив взуття для тата, брата, та дідуся.

  • Я допомогла сусідці вивісити білизну на дворі.


21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято - до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це завдання кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Обов’язок кожного з нас звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав’язане нашому народові або бездумно перейняти чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури.

В основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Цими чеснотами віддавна славився український народ. На це звертали увагу дипломати й мандрівники, котрі бували в нашім краю. Так, датський посол Юлій Юст, що в 1709-1712 рр. відвідував Росію, а 1711 р. їхав через Україну, писав: «Місцеві мешканці (Королевця), як і взагалі все населення Козацької України, відзначаються великою ввічливістю і охайністю, вдягаються чисто й чисто утримують доми», а Джозеф Маршаль про Україну 1769-1770 рр. Згадував: «сучасне українське покоління — це моральний і добре вихований нарід».

21 лютого - свято унікальне. Винятковість його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт - народ. Це свято - День рідної мови.

Пропоную відчути «Смак рідної мови» - оживити деревце словами, словосполученнями, влучними висловами, прслів’ями які доведуть твердження «Ціную людяність в Людині над усе!» (які якості, які вчинки, які правила, настанови, тощо може віднайти в народній скарбниці мудрості)



Кожному з нас стануть у пригоді «Правила мовленнєвого етикету»:

1. Завжди під час розмови виявляйте ввічливість.

2. Неухильно і послідовно виказуйте доброзичливе ставлення до співрозмовника.

3. Уважно прислухайтесь до свого мовлення, критично аналізуйте себе.

4. Ввічливість не дозволяє перебивати співрозмовника.

5. Повага до співрозмовника — найважливіше правило спілкування.

6. Не дозволяйте собі негативних оцінок співбесідника та образливих слів на його адресу.

7. Не виставляйте своє «я» на показ.

8. Пообіцявши, неодмінно виконайте.

9. Стережіться зайвий раз скаржитися, аби не додавати прикрощів іншим людям.

10. Завжди прагніть навіть у дрібницях бути правдивим і щирим.

11. Навчіться усміхатися. Щира доброзичлива усмішка — це мистецтво.

12. Знайдіть себе і будьте самі собою. Адже, на землі немає іншої такої людини.
23 лютого - День захисника Вітчизни

23 лютого народ України святкує День захисника Вітчизни. В цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до цього високого звання єдиного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв'язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нас, і в усьому світі. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам'ять про нашу перемогу і про тих, хто її виборював і платив найдорожчою ціною.

Всі ті, хто носить почесне звання захисника Вітчизни уособлюють всі етапи розвитку нашого славетного війська: ті хто вів смертельний двобій із фашизмом, брав участь у ліквідації воєнних конфліктів, миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу. Користуючись нагодою, привітаємо їх з Днем захисника Вітчизни, побажаємо міцного здоров'я, щастя, творчої наснаги і успіхів в нелегкій праці захисника Батьківщини.

родинне свято « Тата сильні долоні піднімають у небо»

Матеріал до свята:



«Пісня про тата і маму»

Сл. і муз. Н.Красоткіної

1. Щастя зовсім близенько - біля тата і мами.

Словом гріють серденько, пригортають руками.

Тата сильні долоні піднімають у небо!

І сміється дитина - буде все так, як треба!



2. Та життя простеляє нам тернисті дороги

Часто буря стрічає за батьківським порогом.

Але треба піднятись у нерівнім двобою.

Очі тата і мами вслід ідуть за тобою.




3. Тобі затишно буде, доля стріне крилато,

Поки є рідні люди, дорогі мама й тато.

Щоб тебе захистити у важкому двобою,

Душі мами і тата полетять за тобою.



4. Будь уважним і добрим ти до мами і тата

І тепла та любові подаруй їм багато.

Бо вони найдорожчі, найдобріші у світі.

Поки є тато й мама — ви любов'ю зігріті!






Тест: «Чи вихований Ви, добродію?

Якщо можете відповісти на запитання «так», ставте на полях «+», якщо «ні» — «мінус».

  • Якщо тобі доводиться несподівано затриматися або раптом піти з дому, чи повідомляєш ти про це рідних (запискою, по телефону, че­рез товариша)?




  • Чи бувають випадки, що батьки зайняті якоюсь роботою (прибирання, ремонт), а тебе посилають на вулицю або в кіно «щоб не крутився під ногами»?




  • Відклади на хвилинку книжку і оглянь квартиру не своїми, а маминими очима. Чи немає в кімнаті речей, які лежать не на місці?




  • Чи можеш ти зразу, нікуди не зазираючи, назвати дні народження батьків, бабусі та дідуся, братів і сестер?




  • Свої потреби (купити ковзани, м'яч, джинси) ти, напевно, знаєш. А чи відомо тобі, яка річ терміново потрібна мамі або батькові та коли вони збираються прид­бати її?




  • Чи трапляється, що крім маминого доручення, ти виконуєш ще якусь роботу «від себе», за власною ініціативою (наприклад, протер підлогу й взуття почистив)?




Мама пригощає тебе апельсином, тістечком, цукеркою. Ти завжди перевіряєш, чи дісталося смачне рідним?




  • У батьків випав вільний вечір. Вони збираються в гості або в кіно. Чи висловлюєш ти своє небажання залишитися вдома (просиш їх не йти, вимагаєш узяти й тебе..)?




  • У вас вдома дорослі гості. Чи доводиться рідним нагадувати тобі, що треба зайнятись якоюсь тихою справою, не заважати дорослим?




  • Чи соромишся ти вдома, в гостях, у музеї подати мамі пальто або виявити інші знаки уваги?




Якщо Ви вихований, добродію, то знаки повинні стояти на полях такі:«+ — + + + + + — — —». Якщо картина інша, потрібно замислитись… і все виправити.







«Щира присвята татові»

1. Я щиро так тебе люблю, татусю, ти ж такий красивий!

Тобі я неба прихилю, щоб ти здоровий був, щасливий!



3. Бо з татом день новий встає і починається робота,

Бо з татом спокій в домі є та за усю сім'ю турбота.



2. Тепло татусевих долонь нестиму в серденьку довіку,

Лю6ові чистої вогонь, і щастя, й радості без ліку!



4. І впевненість в прийдешнім дні, бо тато за усіх нас дбає,

Ми з татом — в світі не одні! І лихо дім наш обминає.




29 лютого - буває лише у високосних роках

День преподобного Касіяна (Касьяна) припадає на 29 лютого за юліанським календарем (за старим стилем), отже — тільки на високосні роки. В народі цей святий (помер у 435 р.) мав не надто добру славу.

За переказом, що побутує в Україні, одного разу святі Іван та Касіян, рибаливши на озері, побачили потопаючого рибалку. Святий Іван одразу ж поспішив йому на допомогу, а Касіян залишився осторонь.

Дивлячись на все це з небес, Бог постановив: «Іван велику шану від людей матиме, і святкуватимуть його тричі на рік, Касьяна ж — раз на чотири роки».

Отож, коли приходить рік Касьянового свята, він гнівається на людей і навіть на Бога, чинить усе їм назло.

У легенді, що побутує на Харківщині, преподобний Касіян нагадує казкову особу «з довгими віями аж до землі». «...У Касіяна такі довгі брови і вії, що він нічого не бачить. Один раз на чотири роки Касіян підіймає свої вії і дивиться понурими очима. Лихо тому, на кого він гляне: гляне на людей — мруть люди, гляне на тварин — дохнуть тварини, гляне на поля — все сохне...» «У Касіянів день не можна до схід-сонця виходити із хати, щоб він не глянув, бо як гляне — помреш».

В іншій легенді розповідається, що «святий Касіян цілих три роки сидить над чортом і б'є його по голові молотом. Б'є його для того, щоб не мав нечистий часу для, обдумування своїх планів на людську згубу. Б'є чорта Касіян день у день і не дає йому опам'ятатися. Цю роботу Преподобний залишає тільки в день своїх іменин — один раз на чотири роки, тоді він іде до церкви і молиться Богу, щоб Бог дав йому більше сили в боротьбі із нечистим. Із церкви Касіян повертається, тоді, коли починає світати — цілу ніч молиться. А як із церкви прийде, то знову береться за свою справу: молота в руки і — чорта по голові... В той час, коли преподобний Касіян молиться богові, чорт вилазить із безодні на поверхню землі, й усе, на що він подивиться, гине. Подивиться на худобу — здихає, подивиться на людей — помирають люди, подивиться на поля — все сохне, все гине від очей нечистого. Ось чому на Касіянів день не можна із хати виходити саме тоді, як розвидняється...»

Касіянів день — день преподобного Касіяна, припадає на 29-те лютого за старим стилем, тобто тільки на високосні роки.



Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.

Познайомтесь з Правилами поведінки доброго учня, які прийшли до нас зі сторінок дуже давнього букварика
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка