З досвіду роботи (для прикладу) Родинні зустрічі в клубі Добродіїв «До бабусі й дідуся завітала осінь золота»



Сторінка3/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4   5

Правила поведінки доброго учня

  • Люблю, шаную і слухаю батьків моїх, бо вони мене годують, доглядають, до школи посилають і для мого добра стараються.

  • Люблю, поважаю і слухаю мого вчителя, бо він розум мій просвіщає, вдосконалює і мене доброму і корисному навчає.

  • Встаю рано, зараз же вмиваюсь, розчісуюсь, одягаюсь і Господу Богу молюся. Опісля молитви батькам кланяюсь, снідаю і йду до школи з великою охотою.

  • Як до школи прийду, вітаюся з учнями і сідаю собі на призначене місце. В школі не пустую, не кричу, не плачу, сиджу тихо, дивлюся в книжку або на дошку і уважно слухаю все, що вчитель розповідає, роблю те, що мені робити велять.

  • Зі школи не виходжу без потреби, в жодному місці не беру і не чіпаю того, що не моє, і нікому найменшої шкоди не роблю, а знайдене відразу віддаю.

  • Не прозиваю нікого, не сварюся з ніким, кожну людину як самого себе люблю, а якщо хто мене образить, то на нього не гніваюся, відразу пробачаю.

  • Не вимагаю того, чого забажаю, про все красненько прошу, а якщо мені те, про що прошу, не дають, то не кривлюся, бо що мені конче потрібно, то мої батьки придбають.

  • Не суперечу ніколи моїм батькам і вчителеві. Якщо вони мене кличуть, відразу йду, як мені що робити кажуть, відразу роблю, бо знаю добре, що впертим бути не годиться.

  • Опираюся злому, бо як відразу не супротивлюся, то воно в мені закорениться. Стережусь неправду говорити, бо хто раз збрехав, тому рідко хто більше повірить.


для прикладу, на вибір учителя

театр «Добродій»
П’ЄСА – ГРА КАЗКА ПРО РОМТОМТОМИКА «ЛІСОВА МУЗИКА»

В сценарії використано віршовану казку Романа Завадовича „Лісова музика”; вірші В. Бичка „Приказка до казки”, А Костецького „Не хочу!”, С. Павленка „Двоколірний вірш”, О. Підсухи „Про гриби”, К. Перелісної „Боровики”, „У бору грибів багато”, М. Рильського „Ліс зустрів мене....”; коломийка „Гриби”; народ. пісня „Берізка звиста”.
Добродій: - Доброго дня, друзі! Радий ваті ти вас у театрі Сьогодні казка про Ромтомтомика „Лісова музика”. Сподіваюсь, саме ця казка допоможе всім збагнути, зрозуміти серцем:

ЛЮДИНА – ЧАСТИНА ПРИРОДИ, САМА ПРИРОДА, ЯКЩО НЕ БЕРЕГТИМЕМО ЗЕМЛЮ РІДНУ, ЇЇ НЕПОВТОРНУ КРАСУ, ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ СТАНЕ НЕМОЖЛИВИМ. Є, НА ПРЕВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ, ЛЮДИ, ЯКІ ЦЬОГО НЕ РОЗУМІЮТЬ І.... ЗНИЩУЮТЬ РІДКІСНИХ ТВАРИН, РИБ; ВИРИВАЮТЬ КВІТИ, ЗАБРУДНЮЮТЬ ЛІСИ, РІЧКИ, ОЗЕРА…

„Лісова музика” показує, розказує, як протистояти такому злу. Це казка, а казка – відомо...



Помічники добродія:

  1. Казка, друзі, - не на сміх, не із брехеньок пустих.

  2. Казка – це не просто міф небувалих лих і втіх...

  3. Казка – наче той горіх. Ти попробуй розкуси –

Знайдеш стільки в нім краси,

  1. Стільки мудрої поради, стільки вигадки і правди!

  2. Казка – вигадка, та в ній, у шкарлупі золотій

  3. Зерня сховане смачне. Хто дістане, той почне

  4. Думу думать про життя, збудить в серці почуття.

  5. Мов торкнеться до вогню – вийде сміло на броню.

  6. За добро і проти зла! В казці сила немала...

(Звучить музика, з’являються гноми – пораються біля хати сусіди, гриби-боровики)

Добродій: Ось дивіться! Ромтомтомик в гості радо чекає нас.

Добре кожного він знає, любить наш веселий клас.

Ви хотіли б, певно, діти, у гостину до душків?

Гарно там: гриби і квіти, шум дерев, пташиний спів.



(Музика посилюється, стихає поступово)

Боровики:

  1. Ось наш гномик Ромтомтомик, лісовий такий душок!

Будьте, діти, з ним знайомі, хоч той гномик – малюнок.

  1. Не дивуйтесь, що маленький – він удався в татів рід,

Невеличка в нього ненька, невеличкі баба й дід.

  1. Всі душки такої вдачі, всі душки на зріст малі,

Та серденька в них добрячі, звички теж у них незлі.

  1. А живуть вони в дібровах, на полянах серед гір,

Розуміють звірів мову, спів пташок і шепіт зір.

  1. Бо душки розумні дуже, в них нема ледачих, ні!

Проживають мирно-дружно без незгоди і сварні.

КАРТИНА ПЕРША

(Раптом дощ. Злива. Всі ховаються по будинках)

Добродій: Через поле, через ліс дощик воду в торбі ніс.

Розірвалася торбинка – фіолетова хмаринка.

Розлилася вмить вода, отака дощу біда.

(Стихає дощ. На сцені присіли гриби, виходять сусіди. Спів птахів, лірична мелодія)

Сусіди:


  1. Ну і дощ ішов без впину, заступили мряки світ,

Залила вода долину, не пройти її убрід!

  1. Та тепер, моя квітка, вийшло сонце з-поза хмар:

Всі зраділи: „Минула слітка!” Виліз з-під листка комар.

  1. Піднімає джміль фіранку. Каже:

Джміль: Доброго всім ранку!

Як вам, бджілко, ночувалось? Чи дощу не почувалось?



  1. Виглядає бджілка з хатки:

Бджілка: У дзвіночку добре спати.

Цей дзвіночок, як намет. Тільки дощ, як кулемет



  1. Нав’язала білка вузлик.

  2. В мандри став збиратись їж. Застібнув останній ґудзик:

Їжачок: - Час в дорогу, чимскоріш”

    1. Виглянув душок з криївки, виставивши носа пів,

Та й схопився за голівку, з дива наче остовпів!

Ромтомтомик: Де не глянь, по всій діброві лиш гриби, гриби, гриби.

Мати: Та такі густі й здорові, хоч граблями їх греби!

Ромтомтомик: Капелюхи в них крисаті, рівні білі тулубці.

Тато: Глянеш, нічого казати! Славні браві молодці!

(звучить пісенька грибів, гриби танцюють, співають)



Гриби: Диб-диб-диб! У бору гриб!

Отакий товстезний, отакий грубезний.

Бриль на голові, а нога в траві.

Диб-диб-диб! У бору гриб! (Двічі)



Боровик: Під сосною боровик шапку піднімає.

Відсуває мох у бік, ніжку витягає...

Знайте, ось ми які! Де нас слід шукати?

Ми, товсті, боровики, під сосною будемо чекати!



Всі: Диб-диб-диб! У бору гриб! (Двічі)

Лисички: Ми лисички, жовті личка, зростом зовсім невеличкі.

Не червиві, дуже чисті, не ховаємося в листі,

Хто на слід наш натрапляє, повний кошик назбирає!

Всі: Диб-диб-диб! У бору гриб! (Двічі)

Мухомори: Я – мухомор! Я – мухомор!

Червоний, наче помідор!

Бриль цяцькований і розлогий, асам стрункий і довгоногий!

Та отруйний, пам’ятай, мене бачиш, обминай!

Ліки лосям залишай, а ногами не пинай!

Всі: Диб-диб-диб! У бору гриб! (Двічі)

Печериці: Ми – біленькі печерички,

Нас не треба і шукать.

Від горбочка аж до річки

Купка в купочку сидять!



Всі: Диб-диб-диб! У бору гриб!

Опеньки: На узліссі, у кущах – зрубані пеньочки,

А на них кругом сидять купою грибочки.

І високі, і тонкі, шапочки жовтенькі...

Ну, коли вже на пеньках, то це ми – опеньки.



Всі: Диб-диб-диб! У бору гриб! (Двічі)

У бору грибів багато – сироїжки, маслюки,

Жовті рижики, лисички і товсті боровики.

А під лісом скрізь опеньки приліпились на пеньках,

І біленькі печерички поховались у квітках.

Диб-диб-диб! У бору гриб!

Отакий товстезний, отакий грубезний.

Бриль на голові, а нога в траві.

Диб-диб-диб! У бору гриб!

Тато: Глянеш, нічого сказати! Славні браві молодці!


    1. На дубів верхів’ї вітер гомінкий, збиточний все.

Тут і там торкає віти, злегка листячком трясе.

    1. А на вітах і на листі з попередніх мокрих днів,

Наче мавчине намисто, висять краплі срібляні.

    1. Обірвалась крапелина із дубового листка

    2. Та й униз з галузки лине промениста і важка.

    3. Як летіла, то горіла, наче збірка в ніч лунку,

Як упала , задзвонила на червоному грибку.

    1. «Дінь», - по лісі звук роздався, забринів веселий тон, -

Ромтомтомик здивувався:

Ромтомтомик: Що це грає? Ксилофон?

    1. 17. Друга, третя крапля впала, їм переліку нема!

Пуща весело заграла раптом тонами всіма.

    1. Вийшла музика на славу, гномик у танок,

Скік наліво, стриб направо, оперши руки на станок.

    1. Дрізд узяв в танок сороку, білку – їж, а бджілку – джміль.

Танцював він так півроку, аж згубив чумацький бриль.

    1. Вуж згадав минулі роки, повзе, аж курява курить.

Хвалько-вовчок узявся в боки і щось під ніс все бубонить.

  1. Гриби недовго мовчки ждали, що їх запросять до танка,

Та ноги враз повисмикали і ну садити гопака.

  1. Танцювали два Михайли, два Михайли-попихайли.

Як той більший став кружляти, став той менший не встигати.

Бідний менший ледве дихав, більший меншого все жбухав.

Аж собі на землю впали з того танцю два Михайли.


  1. Танцювали до утоми, аж попадали на мох.

Не охляв наш Ромтомтомик, бо завзятий був за трьох.

  1. Задивилось ясне сонце, як-то ліс чарівно грав,

А маленький Ромтомтомик по-козацьки танцював.

  1. 25. Батько – мати вийшли з хати, поспиралися на тин,

До татуня каже мати:

Мати: Та й гульвіса той наш син!

Тато: Дінь... Остання крапля впала,

Чудо-музиці кінець.



  1. Вся природа зашептала:

Всі: Ромтомтомик – молодець!

  1. Ромтомтомик подивився, батька-матінку пізнав,

Засоромився, закрився і в тернину драла дав. (Ромтомтомик вибігає. Всі сідають.)

КАРТИНА ДРУГА

(Ромтомтомик у діброві чує спів птахів, роздивляється. Згодом до нього долинає цюкіт сокири)

Ромтомтомик: Ліс зустрів мене, як друга,

Горлиць теплим воркуванням,

Пізнім дзвоном солов’їним, ніжним голосом зозулі,

Вогким одудів гуканням, круглим циканням дроздів.



Добродій: Ромтомтомик у діброві раптом чує «цюк» та й «цюк»

І суворо супить брови на такий зловісний звук.



Ромтомтомик: Хтось діброву там рубає.

Добродій: Серце ахнуло в душка;

Ромтомтомик підбігає, заглядає з-за дубка.



Рубач: Коли де-небудь квітку бачу, «Зірви!» – кричить мені, аж плаче.

Повз деревце іду зелене, «Зламай!» – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї, «Зжени!» – мерщій мене благає.

«Забий!» – з болота жаба просить. «Замуч!» – цвіркун цюркоче в просі.



Добродій: «Зірви», «Зламай», «Забий», «Замуч»...

Е ні. Негарна пісня в нього!

Ой ні. Ця пісня – вісник злого!

(Рубач помічає берізок, підходить до них, приміряється зрубати)



Ромтомтомик: На зеленій, на галяві, аж по пояс у траві,

Мов дівчата кучеряві, там стоять берізки дві.

Стан тоненький, зріст на диво,

Біла, мов папір, кора –



Берізка: Доглядала нас дбайливо пуща, матінка стара.

Коси нам вітри чесали, дощик вибілив кору.

Наче панни, ми стояли, дві берізки у бору.

А рубач якийсь губатий із сокирою в руці

Підступає, щоб зрубати молоді берізки ці.

Ромтомтомик: Не рубай! Облиш! Це гріх!

Що вони тобі зробили? Що? Ти хочеш смерті їх?

Молоді вони ще дуже і м’яке у них тільце.

То ж і сам подумай, друже, чи тобі на коритись це?



Добродій: Рубачище не зважає, ніби він душка не чув,

Розмахнувся, ударяє, бором глухо «цюк» загув.



Берізка: «Ой» – берізка залебеділа. «Як обсунулась кора,

Із мого м’якого тіла ймиться вістря топора»



Ромтомтомик: Я покличу на підмогу, швидко збігаю у ліс!

Гей, сусіди, ради бога, рятувати йдіть беріз!



  1. Виповз чорний вуж з криївки, з під-тернового куща,

Припідняв з трави голівку, став лякати рубача.

Вуж: Я довгий, гладенький, лискучий, під деревами тихо повзучий!

  1. Вовк завив, наїжив гриву і як крикнув, мов крізь плач!

Вовк: У-у-у-у! Я грізний, сірий, зубатий, всіх у лісі вмію лякати!

  1. Та у відповідь глузливо топором потряс рубач

Рубач: Підійдіть, будь ласка, ближче,

То і вам тут буде смерть!

Налякались, (вовк) вуж, вовчице?!

Вуж і Вовк: Страх залив нам серце вщерть!

Бджілка: Джміль на ворога пустився, над чолом його загув,

Та рубач і не схилився, лиш рукою відмахнув.



Гриб: Вдарив він джмеля навідліт, джмелик у траву упав

І безпам’ятний, поблідлий непорушно він лежав.



Білка: Не втерпіли бурмили бурі, виступають з-за дерев.

Стали дибки. Ну й похмурі! Лісом покотився рев!



Добродій: Заревіли, подивились скоса, пазурями землю драп.

Ведмідь: Ух, утремо носа, покуштуєм ніжних лап!

Добродій: Утікав же рубачище із діброви стрімголов.

Рубач: Ой, щоб далі! Ой, щоб швидше, щоб хутчіше у село!

А в селі на раді людям заявлю таке:

Кінець! Рубачем уже не буду (кидає сокиру), з рубача зроблюся швець!

«Зірви!», «Зламай!», «Забий!», «Замуч!» –

Е ні, негарна пісенька така. Хай ліпше буде навпаки!

Всі: Коли ти бачиш квітки очі

Рубач: «Люби!»– вона мені шепоче.

Повз деревце ідеш зелене,

«Привіт!» – схиляється до мене.

«Спочинь!» – з болота жаба просить,

«Всміхнись!» – цвіркун цюркоче в просі.....

Добродій: Ви б хотіли, певно, діти,

У гостину до душків?

Гарно там: гриби і квіти,

Шум дерев, пташиний спів.

Ось дивіться Ромтомтомик

В гості кличе радо нас:



Ромтомтомик: Ми чекаємо з ліском гостів увесь час!

А як йтимете до нас, повторяйте раз у раз:

Метелика ловити я не хочу.

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу.

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!

І ні стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу. Це страшенний гріх!

Бо в кожнім з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

Метелика ловити я не хочу.

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі. (Звучить мелодія, закриваємо сцену)



Добродій: Людина у сьому світі лиш добро повинна творити.

Пам’ятай! ЛЮДИНА – ЧАСТИНА ПРИРОДИ, САМА ПРИРОДА. ЯКЩО НЕ БЕРЕГТИМЕМО ЗЕМЛЮ РІДНУ, ЇЇ НЕПОВТОРНУ КРАСУ, ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ СТАНЕ НЕМОЖЛИВИМ!

театр «Добродій»

КАЗКА «РУКАВИЧКА»

(казка-п’єска за мотивами однойменної української народної казки)

за І. Осадченко

Добродій


Якось йшов під Новий рік

По лісочку старий дід.

За плечима ніс рушницю,

У кишенях – рукавиці.

Попереду песик біг,

Та й кумедний – просто сміх!

Ненароком рукавицю

Дід зронив у сніговицю.

Далі в ліс помандрував,

Що згубив, того не знав.

Мишка-норушка собі пробігала,

Рукавичку надибати зовсім не гадала.

Побачила, зраділа, швидко залізла,

Малесеньку дірочку для вікна прогризла.

Жабка-скрекотушка плиг та плиг,

(важко стрибати, бо глибокий сніг).

Угледіла рукавичку, одразу питає:



Жабка – Мишка

– Чи є хто у ній? Тут хтось проживає?

– Я тут живу. Я – Мишка-норушка,

– Пусти мене до себе.

Я – Жабка-скрекотушка.

Добродій

Тепер вони удвох в рукавичці живуть,

Новий рік чекають, чайок попивають.

Зайчик-побігайчик стриб та стриб.

Бачить: щось видніється:

Зайчик –

– Може, гриб?



Добродій

Ближче дострибнув, а то – рукавичка.

Погрітися хоче – холодна зимичка.

Зайчик – Жабка – Мишка

– Я – Зайчик-побігайчик.

Тут хтось живе?

– Мишка і Жабка у цій хатинці є.

– Пустіть хоч погрітись,

А, краще, – пожити.



  • Заходь та швиденько,

Ну, де тебе діти!

Добродій

Тепер вони втрьох в рукавичці живуть,

Новий рік чекають, чайок попивають.

Бігла по лісу Лисичка-сестричка.

Бачить: лежить у кущах рукавичка:

Лисичка – Жабка – Мишка – Зайчик

– Ой, схованка гарна, а хто тут живе?

– Мишка і Жабка, ще Зайчик тут є.

– Пустіть, дорогенькі, погрітись скоріш!

– Заходь, кумо Лиско, та тільки хутчіш!

Добродій

Тепер вчотирьох в рукавичці живуть,

Новий рік чекають, чайок попивають.

А ось Вовчик-братик по сліду прибіг:



Вовчик – Лисичка – Зайчик

– Чия це хатинка чи, може, барліг?

– Тут Мишка і Жабка, тут Зайчик, Лисичка,

Нам хаткою стала оця рукавичка.

– Пустіть і мене, дуже хочу тут жити!

– Заходь і живи, ну, де тебе діти?



Добродій

Тепер уп’ятьох в рукавичці живуть,

Новий рік чекають, чайок попивають.

Кабан-підриван, здоровенний іклан

Штурхнув рукавичку:

Кабан – Жабка – Мишка – Вовчик

– Чи є хто в ній там?

– Мишка, Жабка,

Зайчик, Вовчик, Лисичка.

Нам хаткою стала оця рукавичка.

– А-ну, посувайтесь, сюди я зайду,

Бо звідси однак в ліс назад не піду!

Добродій

Тепер ушістьох в рукавичці живуть,

Новий рік чекають, чайок попивають.

Шумлять верболози. Підходить Ведмідь:



Ведмідь – Кабан

– Мене до хатинки своєї візьміть!

– Куди, вже тріщать всі нитки рукавички!--

Йому перелякано каже Лисичка.

– Візьміть хоч скраєчку, а то зареву,

А ні – рукавичку на шмаття порву!



Добродій

Подумали звірі, Ведмедя пустили,

А той їх попхнув в рукавичці щосили.

Вмостилися дружно, тихенько сидять,

Хотіли всімох Новий рік зустрічать.

Аж тут спохватився якраз старий дід:



Дід

– Нема рукавички, бери, Жучко, слід!



Добродій

По сліду назад хутко-швидко пішли,

Свою рукавичку у лісі найшли.

Дід

Та дивно, що стала вона завелика,

Ворушиться там звірина всяка дика.

Загавкала Жучка:

– Гав! Гав! Гав-гав-гав!

А хто в рукавичку оцю забігав?

Добродій

Злякалися звірі, втекли хто куди,

У снігу лишилися тільки сліди.

Дідусь рукавичку з собою забрав,

А згодом цю казочку нам розказав.

Взаємна підтримка й допомога в біді –

правило, добродію, в вашому житті!


театр «Добродій»

КАЗКА «БУРЯЧОК»

«Бурячок» – казка-п’єска за мотивами української народної казки «Ріпка»

за І. Осадченко

На сцені - традиційне українське подвір’я: хатинка, кілька дерев біля хати, лавка біля вхідних дверей, неподалік – город.
ПРИСПІВ №1 (звучить за лаштунками):

Рости - виростай

На хороший урожай!

Поливайте, поливайте,

Овоч гарно доглядайте!

Бурячок все росте,

Неба скоро досягне.

Ну ж бо краще поливайте

І земельку підгортайте.

Перед хатою на лаві, спершись на ціпок, куняє Дід. Поруч сидить Баба і плете шкарпетки.

Добродій: У одненькому селі,

Наче в птаха на крилі,

Жили-були Дід та Баба,

Котра говорити рада.

БАБА (штурхаючи Діда, швидко):

Ти сходив би на город

Та вчинив переворот.

Хоч би щось уже зробив,

Якусь зелень посадив.

Хазяї усі діди,

От і ти робить іди! (Дід іде па город).

Добродій: Дід недовго мудрував,

На город попрямував.

Чухав, чухав собі лоба.

ДІД: Баба каже: я - нероба!

От їй номера утну,

Нове діло там крутну:

Посадить щось не завадить,

І Бабуся враз похвалить.

Я посію Бурячка,

В борщ вкраїнський круглячка.

( Дід копає лунку і сіє Бурячок).

Добродій:

В землі лунку він зробив,

Насіннячко посадив.

Дощик землю покропив,

Час насінню не барив:

Воно скоро проростає,

І вже гичка виглядає.

ДІД: Бабо, не обходь город кругом,

Поливати Бурячка іди бігом.

БАБА: От не мала Баба лиха,

Спочивала собі стиха.

Бурячка Дід посадив,

Мені спокій загубив.

Баба розглядає Бурячка, від несподіванки розводячи руками.

Вже не буду я свариться:

Вмієш, Діду, ти трудиться.

Баба бере поливальницю і поливає Бурячка.

ПРИСПІВ №1 (виконує Баба).

БАБА: Доки буду поливати?

Треба ж мені помагати!

Гей, Онучко не сиди,

Не крутись туди-сюди!

Бурячка йди поливай.

Йому сили додавай!



На город вибігає Онучка, швидка, весела дівчинка.

ОНУЧКА: Я люблю допомагати

Та ще й пісеньку співати.

Дід та Баба стають осторонь, Онучка поливає Бурячка.

ПРИСПІВ № 1 (виконує Онучка).

ОНУЧКА: Жучко - собачко, не чіпай Кицьки,

А неси мерщій сюди водички!



Жучка прибігає з відеречком води.

ЖУЧКА: Гав-гав-гав, вже біжу.

Бурячка стережу.

Нехай Кицька поливає

І по тину не гуляє!

На город вибігає Кицька.

КИЦЬКА: Добре, я вже піду,

Вашому вклонюсь труду.

Прожену я звідси Мишку,

Бурячка не їсть хай тишком!

Няв-няв-няв, не біжи.

Бурячка не гризи!

Кицька проганяє Мишку, яка тихенько підкрадається до Бурячка. Усі присутні розходяться: Дід із Бабою – до хати, Жучка з Кицькою – до тину, Онучка – гуляти.

Добродій: Тільки сіли-но спочить,

Глянь - аж Заєць вже біжить!



До Бурячка підстрибує Заєць, роздивляється овоч.

ЗАЄЦЬ: Покуштую Бурячка,

В нього гичка он яка:

Можна в затінку сховатись,

Досхочу поласуватись.

Заєць робить спробу поласувати Бурячком.

Добродій: Тільки збоку примостився,

Їсти - гризти заходився,

Жучка галас учинила,

Гостя враз за хвіст схопила.



За Жучкою на галас прибігає Онучка. Дід та Баба чимчикують на город.

ОНУЧКА: Ти, сіренький, не трудився,

А вже їсти заходився!

ЗАЄЦЬ: Жучко-песику, прости,

Бурячка не з'їм, пусти!

ЖУЧКА (відпускаючи Зайця):

Що ж, повіримо, біжи.

Не стрибай більше сюди!



Добродій: Заєць чемно попрощався,

За село у ліс подався.

ДІД (полегшено зітхаючи):

Можна мирно спочивати,

Врожаю тепер чекати.

Нехай сонце ясне сяє,

Бурячка нам зігріває.

БАБА: Дощик ллє та поливає,

Росте овоч, виростає!

Усі розходяться.

Добродій: От і виріс отакий

Товстобокий та міцний,

Пишнолистий, зелен чуб,

Бурячок – неначе дуб.



Дід підходить до Бурячка, від здивування охає; робить спробу його витягти.

Добродій: Дід за гичку потягнув,

Але з місця не зіпхнув.

ДІД: Бабо, Бабо, поспіши,

Подивись, хутчіш біжи.



Баба приходить до Діда. Побачивши Бурячка, від здивування сплескує в долоні.

БАБА: Оце сталися дива!

Чи воно таке бува?

Спокійнісінько тут ріс,

Радість в хату нам приніс.

Дід береться за чуб-гичку Бурячка, Баба береться за дідову свитку. Роблять спробу витягти Бурячка.

ПРИСПІВ №2 (співають Дід та Баба):

Раз, два, три,

Земле відпусти!

Ще потягнемо гарненько:

Бурячок сидить міцненько.



Скільки силоньки доклали,

Овоч з місця не зірвали!



Припиняють роботу.

БАБА: Гей, Онучко, поспіши!

Витягать допоможи.

Не крутись, не вертись,

Дуже швидко чепурись!

Прибігає Онучка.

ОНУЧКА: Ви, Бабусю, не сваріться,

А за свитку учепіться.

Коли дружно заходиться,

Миттю справа завершиться.

Дід береться за гичку Бурячка, Баба - за дідову свитку, Онучка -- за бабину. Роблять спробу витягти Бурячка із землі.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка).

ОНУЧКА: Жучко-собачко, не ховайсь у буду,

Бо даремно пестить я не буду!

ЖУЧКА: Гав-гав-гав, вже біжу,

Бурячка стережу.



Дід береться за чуба Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід. Баба, Онучка, Жучка).

ЖУЧКА: Ой, ти Кицько, ледащице,

Вже провчить тебе годиться!

Я тут силоньку втрачаю,

І служу, і догоджаю.

Швидко-прудко біжи,

Бурячка рвать поможи!



Прибігає Кицька.

КИЦЬКА:


Хазяї мої, ви чули?

Чи заслуги не забули:

Мишку звідси проганяла,

Ледве-ледве не спіймала.

І тепер допоможу

(тихесенько)

(Ковбаси хоч заслужу).



Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка, Жучка, Кицька).

ДІД (розгублено):

Що ж бо нам тепер робити?

Цю роботу не скінчити...

Прибігає Мишка, остерігаючись Кицьки.

МИШКА:


Хоч мала, допоможу,

Вашій справі удружу!

ВСІ (до Мишки):

Ну, мала, допоможи.

Нашій справі удружи!

Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують усі):

Раз, два, три,

Земле, відпусти!



Бурячок “зрушує” з місця, падає на бік. Всі радо підстрибують.

ДІД:


Усі разом потрудились,

Хоча й дуже наморились.



Гуртом легше все робить,

Можна світ перетворить!



Всі стають у коло, починають водити хоровод навколо Бурячка. ПРИСПІВ №1 (виконують усі):

Стерегли та поливали,

Бурячка всі доглядали.

А він ріс-виростав,

Усіх видом дивував.

От і виріс отакий:

Товстобокий та міцний,

Повнощокі чудеса,

Дивовижная краса!

Будем їсти-смакувати,

Зайця-гостя пригощати,

Нашу працю прославляти!


Добродій: Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
ВСІ: У товаристві лад - усяк тому рад.
Тримаючись за руки, розмикають хоровод, вклоняються і виходять зі сцени.

театр «Добродій»
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка