З досвіду роботи (для прикладу) Родинні зустрічі в клубі Добродіїв «До бабусі й дідуся завітала осінь золота»



Сторінка4/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4   5

КАЗКА «Ріпка на новий лад»

(жартівлива п’єска за мотивами української народної казки «Ріпка»)


Добродій. Вам історію одну

Зараз ми розкажемо.

Всіх героїв, дії всі

Вам ось тут покажемо.

Якщо з римою у нас

Не все буде складно,

Не біда — ви кожен раз

Посмієтесь славно.

Ця історія сучасна

На давнішню схожа,

Хтось з героїв в ній нещасний,

Добре, що не кожен.

Дід Омелько й Баба Мотря

Мали добру вдачу:

Тому років може за три

Збудували дачу.

Огородину розбили,

Груша є і вишня,

Гарних квітів насадили —

Та й фазенда вийшла.

Завели собі у хаті

Собаку та кішку,

А були ж таки багаті —

Мали й мишей трішки.

Вийшов якось дід на ґанок

У трусах спортивних

Та й почав лічити ґави —

Був він трохи дивний.

Ґава всілася на грядку,

Товста, як куріпка,

Й впало дідові на згадку

Глянуть, як там ріпка.

Ба — зашморгав злива носом,

Щелепа відвисла, —

Ріпку наче хто насосом

Накачав навмисно.



Дід. От так диво!

Гей, старенька!

Піди ж подивися,

Яка видалась гарненька,

Хоч Богу молися.


Баба. Не кричи, як з перепарки,

Поки не глуха ще,

Додивитись «Тропіканку»

Дай ти мені краще.



Добродій. Сам Омелько нахилився,

Смикнув раз, і три, і п'ять...

Сів, в потилиці порився.

Дід. Мотре! Йди ж допомагать!

Бачиш, хитрий горобець

Вже на ріпку блима.

Швидше, хай би тобі грець!

Яка ж ти лінива!

Добродій. Відірвавшись десь в обід

Від кінокартини,

Бачить Мотря: тягне дід

Ріпку за чуприну.

Заревівши, як мотор,

Піднапрягши спину,

Пнеться, бідний,

Як трактор,

Й так цілу годину.

Баба. Що, Геракле мій, ніяк?

Поможу, небого.

Як вхоплю тебе ось так —

Наша перемога!



Добродій. Хоч бери тобі та й вмри

Ані ворухнеться.

Вже години з півтори

Баба з дідом пнеться.

Надірвали старі руки,

Тяжкі їм такі труди.

Дід. Треба кликати онуку.

Баба. Гей, Ізольдо, йди сюди!

Автор. А онука вередлива,

Вся така крута-крута.

Хоч мала, а вже криклива,

З гонором відповіла.

Онука. Як же ви мене дістали

З вашими городами!

Що вже, фермерами стали

Та й рабів володарі?!



Я ось відео дивлюся,

В мене інша аура.

На Жан Клода я молюся!

Я вам не Ізаура!



Баба. Виручи, дитино, нас,

Бо ще грижу матиму.

Мив долярах на цей раз

За труди заплатимо.



Добродій. Миттю вискочила з хати,

Мало не спіткнулась.



Онука. Буду вам допомагати.

Добродій. Й мило посміхнулась.

Один в одного вчепились,

Знову штурм почався.

Смик, та й разом повалились.

Дід як розкричався.

Дід. Ні, не витягнуть прокляту.

Послухай, Ізольдо,

Збігай-но мерщій до хати,

Притягни Арнольда.

Добродій. Притягла вона бульдога.

Слон, а не собака.

Добра є тепер підмога,

Почалась атака.

Тягне ріпку дід за чуба —

Червоніють вуха.

Діда баба ззаду скуба,

А її — онука.

А бульдог,

Арнольд Шварцнегер,

В баскетбольній майці,

Чорний зесь, неначе негер,

Джинси рве хазяйці.

Пнуться баба, дід, онука,

Арнольд рветься з шкіри,

Чути страшні, дивні звуки

Аж коту в квартирі.

Кіт. Мяу — виглянув з вікна.

Ви мене збудили.

Мов іде якась війна,

Шуму наробили.

Собака. Гей, з вікна скоріше злазь!

Причаївся тишком!

Мав би совість ти хоч раз,

Допоміг би трішки!




Добродій. Том прикрив хитрющі очі

Та й сміється неспроста.



Кіт. Що ж,

Насмикаюсь досхочу

Я за куцого хвоста.

Добродій. Один в одного вчепилась

Дружная сімейка.

Знову очі округлились

В бідного Омелька.

Баба, внучка, кіт, бульдог

Тремтять від натуги.

Як їм важко, бачить Бог

Та й ми всі навкруги.

Ну, ніяк не йдуть діла —

Ріпка все на місці.

Вся родина знемогла,

Кіт гукає мишці.

Джері хутко опинивсь.

Мишеня. Що тут за нещастя?

Навіть сиру не наївсь,

Хай би тобі трясця!

Пригадали давню казку

Та й мене призвали?

Що ж, врятую від поразки,

Ріпку вирву з вами.

Добродій. І коли разом, вшістьох,

Ріпку ту дістали...

Раптом викрикнули:

Всі. Ох!

Добродій. Їм погано стало.

Половину ріпки з'їло

Товстенне червисько.

Як на троні, зручно сіло

Та й вклонилось низько:

Черв'як. От тягли, то вже тягли.

Що ж, о'кей, перемогли.

Так дурить, то вже занадто:

Я один, а вас багато!

Вийшло все не дуже гарно

Й не зовсім приємно —

Доглядали ви погано

Ріпку всі, напевно.



Добродій. Ця сімейка розім'ялась

З ріпкою надворі,

Ну, а ми всі посміялись

З сюж ету доволі.






театр «Добродій»

КАЗКА «КОЛОБОК»

Добродій

Ні, не в царстві-государстві

Не у теремі й палаці,

Не у граді, не у місті,

А в звичайному селі

Проживали дід і баба

В хаті з дерева старій.

Дружно жили, не тужили.

В ліс ходили по гриби,

По малину, по дровця та

Й пироги смачні пекли.

Бабця – добра господиня,

Та старенька – все болить,

А дідусь робочий з малку,

Та зістаривсь... Що ж робить?

От зібралися уранці

Дід і баба їсти щось.

Дід у бабці просить...



Дід

Бабцю, ну спечи, спечи хоч щось!



Добродій

Бабця в засік вже ходила,

Тільки знає, що біда –

Пусто в засіку, й граминки

Борошна у них нема!

Дід наш дуже засмутився –

Що ж робити, як же буть?

І до бабці...



Дід

Стара, чуєш,

Де ж нам борошна добуть?

Баба

Добре, діду,

От піду я у засік –

Може, трішки назмітаю

Та й спечу тобі пиріг.

Добродій

Трішки борошна бабуся назмітала і спекла,



Як ви всі вже здогадались,

Рум’яного Колобка.



Добродій

Дідусь радий, баба рада, -

От сніданок на вікні

Примостила, щоб схолонув,

Самі ж пішли чайок пить.

Колобок лежав недовго –

Скік на призьбу, на поріг

Й покотивсь у ліс по стежці,

Щоб пізнати більше світ.

Лиш до лісу прикотився,

А до нього зайчик – плин!

На пеньочок умостився

І – до Колобка.

Зайчик

А ти,


Дуже круглий, рум’яненький,

Чом так швидко покотився?

Звідки і куди зібрався?

Ти ж ще вихолонь не встиг!



Добродій

Усміхнувся Колобочок

І дав відповідь просту.

Колобок

Я по засіку метений,

Я на сонці печений,

Я від діда утік, я від баби утік

І від тебе втечу!

Добродій

І побіг по стежці хутко.

Пил за ним услід лягав.

Зайчик тільки оглянувся –

Колобка уже нема!

А той котиться по стежці,

Пісню весело співа.

От назустріч біжить вовчик.



Вовк

Ти куди? – до Колобка.



Добродій

Той всміхнувся, покрутився

Й повторив свої слова...

Колобок

Я від баби утікаю,

І від діда я утік,

І від Зайчика утік я

І від тебе утечу!

Добродій

Вовчик вирячив очиська –

Ну, й хвалько, ну й знахабнів!

Тільки Колобок рум’яний

І від нього вже утік.

Покотив він поміж квіти

По галяві – й на пеньок

Скочив, щоби відпочити

Й підрум’янити бочок.

Тільки виліз, примостився,

Навкруг себе подивився,

Як не відомо і звідки

Ведмідь бурий появився.

Ведмідь

О, кого я тут побачив,

Та це ж – хлібний Колобок,

Що втікав од діда й баби!

Гей, куди спішиш, дружок?

Добродій

Колобок наш подивився:

Ну, й великий цей ведмідь!

Страшно стало, він і скочив

Й по стежині знов побіг.

1 бурчав собі під носик

пісеньку оту просту...

Колобок

Я по засіку метений,

Я на яйцях печений,

Я від діда утік,

Я від баби утік

І від тебе ось утік!



Добродій

Ось назустріч Колобочку

Лиска йде – уся руда,

Хвіст пухнастий, хитра морда, -

Така зроду ця сестра!

Лапки склала, стала боком,

Мов не бачить Колобка,

1 до себе ніби мовить.




Лисиця

Яка ж добра я душа!

Колобок наш зупинився,

Бо здивований він був...

А та боком, боком, боком

І хвостом рудим мете,

Ще й питає мимоходом...

Лисиця

Як твоє життя тепер?

Чим живеш? Куди це мчишся?

Як живуть бабуся й дід?



Добродій

Колобок наш сторопівши

Каже...

Колобок


В світ широкий мчусь.

Добродій

Лиска – хитра



Лисиця

Щось не чую,

Щось із слухом вже не те,

Сядь мені сюди, на носик,

Моє золотко смачне.

Добродій

Колобочок умостився

І взявсь пісеньку співать.

Ну, а лисенька-хитрюга

Хап! – та й швидко так жувать.

Похрумтіла Колобочком,

Обітерлася хвостом

І пішла до вовка в гості,

Щоб обідати удвох.

Ось і казка закінчилась.


ПОВЧАННЯ:

Отаке життя було

В Колобка, що всіх не слухав

І робив усе на зло.

Нащо утікав із дому,

Засмутивши там усіх?

Чом помчав у ліс густющий?

Чом був неслух отакий?

Тож і діточкам наука:

Не рівнятись з Колобком,

Бути послухом й ніколи

Не ходить одинаком!

з досвіду роботи (для прикладу)

Добродійний КОНКУРС

«НАЙЗРУЧНІША ГОДІВНИЧКА ДЛЯ ПТАХІВ»

учасники: Добродій, МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ, Помічники Добродія, птахи, учні 1-6 класів школи

виставка: виготовлені дітьми годівнички для птахів (Звучить пісня «Якщо добрий ти… з’являється ДОБРОДІЙ зі своїми помічниками)

Добродій: Раді вітати вас, друзі! Приємно, що ви є активними учнями ШКОЛИ «ДОБРОДІЙ» і успішно оволодіваєте наукою бути добрим: до самого себе, рідних, друзів, незнайомих людей і природи. Сьогодні ми хочемо познайомити вас з однією чарівницею. Саме вона робить так, що ми починаємо бачити, красу природи, милуватися нею; підказує як потрібно оберігати природу, не кривдити, а примножувати її. Це МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ. Скажу вам відверто, друзі, пані чарівниця не любить говорити про свої добрі справи, перераховувати їх. Бо добро твориться просто так! Вона дозволила нам приєднатися до навчання помічників Добродія – ваших ровесників, помандрувати в природу. А так як у нас в школі конкурс «Найзручніша годівничка для птахів», то ми здійснимо сьогодні разом з МИЛУВАЛЬНИЦею-ОБЕРІГАЛЬНИЦею подорож до осінньо-зимового гаю.

Помічники Добродія: Запрошуємо всіх стати учасниками свята!

Свято добрим вийти зможе, Якщо кожен допоможе.

Від пісень і жартів, звісно, Хай сьогодні стане тісно!
Сцена 1 «НА ГАЛЯВИНІ»

(Звучить лірична мелодія, помічники сідають у півколо на галявині з осіннього листя, виходить МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ)

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Heпoмітно з’явилась осінь, день коротшим стає щодоби.

Глянь, берізки - уже златокосі, і дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли сонцелюби - дзвінкі журавлі,

Не страшні їм тепер заметілі на далекій південній землі.

Скоро прийдуть до нас й сніговиці. А чи маєте ви для зимуючих годівниці?

Горобчики бідні, синичка, снігур – як корму дістануть з-під тих кучугур?!

Помічники Добродія:


  1. Що то значить - годівничка?

  2. Це - маленький стіл для птичок.

А на ньому різні страви. Для усіх, навіть для ґави!

  1. Маленький Матвійко до дядька Степана прибіг вчора зрана.

I ось що вони змайстрували удвох - їдальню для птахів з дашком!

  1. І дошка звичайна їдальнею стане, коли у зручному місці постане!

(Діти збираються у дорогу, беруть годівнички, прикріплюють до них сало, насипають насіння...)

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Наріжте синичці тоненько сальця, НІ, НІ, не поставте на неї сільця!



  1. Конопляних зерен сипну снігурам, а житніх окрушин горобчикам дам.

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Знайдіть костогризам з вишень кісточок, та ще й омелюхам - сухих ягідок.



  1. Кільчастої горлиці теж не забуду - насінням її підгодовувать буду!

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Весною і влітку у наших садах клюватиме птаство шкідливих комах,



  1. Від гусені злої врятує сади - щоб гілля додолу зігнули плоди!

Ще й будуть співати на втіху!

ВСІ: Порятуємо птаство в пору лиху!

(МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ з помічниками виконують танець з годівничками)

Сцена 2 «У ГАЮ»



МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Поспішай, не відставай! Вдалині видніє гай!



3. Нещодавно йшли роздіті, а тепер тепленько вже одіті.

  1. Лист співає під ногами, Милувальниця із нами.

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Поспішай, не відставай! Вдалині видніє гай!



4. Гай убрався в прозорі шати й укладається вже слати.

5. Потемніли скрони сосон, тихо сіються дощі. Оголила темна осінь і дерева і кущі.

6. І тепер здаля помітні гнізд воронячих шапки.

Зникли й птахи перелітні-гуси, іволги, шпаки...



  1. Ой! Закрутилися сніжинки, як метелики прудкі,

Прилетіли до ялинки й почепились на гілки.

  1. Голі кущики прикрили, припушили поріжок,

I стежинки побіліли – зовсім іншим став гайок!

  1. А біжіть мерщій до нас! Пам'ятаєте! На цій гілці був гороб’ячий клас!

  2. Трапилось це восени, щойно пішли до школи ми,

Вирішили гороб’ята стати дошкільнятами.

(Під музику з’являються сороки і учитель-горобець, учні-горобці. Виконують інсценівку - жарт «Веселий урок», автор Ф.Фінкельштейн)

Сороки: Між птахами бувалими знайшовсь один мудрець -

З товстими окулярами Учитель-горобець



(Учитель-горобець поважно іде до свого столу, в товстих окулярах, з журналом під пахвою, з вишневою гілочкою на підставці)

Учитель: Вже школа гороб’яча готова до занять.

Зберуться гороб’ята – і можна починать.



Сороки: Злітайтеся учитись, пташата-малюки!

Вас горобець-учитель розсадить на гілки.



Помічники Добродія: Запрошуємо всіх учасників свята пограти у рухливо гру (Діти мають виконувати рухи, які показують помічники)

Любі діти, піднімайтесь і по залу розбігайтесь.

Не сваріться, діточки, помиріться.

Руки вгору підійміть, та нікого не займіть!

Поверніться вліво, вправо і робіть старанно вправи.

Нахилятися почнемо — гарне листячко зберемо.

Всім покажемо залюбки, як літають голубки.

Всі на лавки ми сідаймо і тихенько спочиваймо.

Сороки: Злітайтеся учитись, пташата-малюки!

Вас горобець-учитель розсадить на гілки.



(Сороки танцюють, гороб’ята підлітають до учителя, а він жестами вказує куди сідати. Звучить вступ до пісні всі сидять, як у школі)

І куплет Горобенята: На гілочку всідається, неначе на стілець,

До школярів звертається учитель-горобець:



Приспів Учитель: Ану, мої школярики, учіться рахувать.

Повторюйте за мною: Раз, два, три, чотири, п’ять.



П куплет Учитель: У мене гілка з саду є, П’ять вишеньок на ній.

Давайте разом ягоди полічимо мерщій. (Приспів повторяється)



ІІІ куплет Учитель: А зараз йде до гілочки найкращий учень Чив.

Дивися, щоб без помилки усе перелічив. (Приспів повторюється)



IV куплет Чив: А Чив малий стараєтеся і пісеньку співа.

до гілки нахиляється і вишеньки зрива. (Приспів повторюється.)



V куплет Горобенята: Немає більше вишеньок, лиш хвостики стирчать.

Нічого не залишилось нам більше рахувать!



(Звучить мелодія приспіву, учитель соромить Чива. він винувато затуляється крильцями) Приспів

Горобенята: Тепер ми вже школярики, навчились рахувать!

Повторюйте за нами: раз, два, три, чотири, п’ять!



(Всі стрибають на місцях, потім сідають засмучено і завмирають біля сороки, підходить МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ з помічниками, знову падають сніжинки)

5. Дивно, школа гороб’яча готова до занять,

Зібрались й гороб’ята, чому ж нема занять?



  1. Немає більше вишеньок, лиш хвостики стирчать.

Та є багато іншого, що можна рахувать!

Снігур: Сніг сніжок із хмар летить, землю закриває.

Змерз горобчик, цвіринчить, зерняток шукає.



Горобчик 1: Та нема їх! Ців-цвірінь! А сніжок холодний!

Ой, дитино, крихту кинь! Мерзну я голодний!



Горобчик 2: Ців-цвірінь! Ців-цвірінь! Пожалій мене, дитино, крихту кинь!

Бо на дворі на дорозі пропаду, я і зернятка під снігом не знайду!



(Підходять синички, сороки , снігурі)

Птахи: Цір, Цір, Ціть, Ціть!

Діти любенькі,спішіть, цинь, цинь час, час!

Добродії, подбайте дрібочку за нас!

Снігур: Киньте зерна, киньте кашки, бо ми дуже бідні пташки!

Синичка: Ціле літо працювали. Сади від черви рятували!

Чив: Цвірінчали вам на втіху. Порятуйте в пору лиху!

Синичка: Пінь-пінь-піть! Пінь-пінь-піть! Скільки снігу скрізь лежить!

Снігу, снігу на гілках, не дістать вже нам комах!



Помічники Добродія:

  1. Не сумуй, мала синичко, ось новенькі годівнички!

  2. Ми заздалегідь подбали, Милувальниця нам підказала.

  3. Ми самі їх майстрували, трішки тата помагали.

  4. І ще трішечки - брати.

  5. А якщо не знаєш ти, що то значить - годівничка,

Всі: Це - маленький стіл для птичок.

  1. А на ньому різні страви.

  2. Горобці, синички; ґави. Прилітайте на обід, у їдальню вільний вхід!

  1. Є насіння тут, горішки, крихти хліба, каші лишки,

4. Навіть є шматочок сала,

Всі: То хіба цього замало?

Птахи: Не замало! Не замало!

Добродій: Всі кричали, а сороки - білобокі - скрекотали:

Сороки: Ми сороки білобокі, ми - вертухи-скрекотухи

Хочемо гостей вітати, танцем шану їм віддати!

Справжні ми, непосидючі, речі любимо блискучі,

швидко вміємо літати і гарненько танцювати.



(Сороки танцюють, підхоплють горобчиків )

Чив: Вже коли я ситим став, мороз кудись пропав!

Чи не скаже рідних гай: я потрапив в теплий край?

(всі весело сміються, веселяться, діти спостерігають )

Добродій: Снігурі, Горобці все цвірінчали, а синички заспівали!

Довго цей бенкет тривав й пташиний галас не вгавав!



(МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ з помічниками виконують фрагмент танцю, але без годівничок в руках. За їх спинами зникаю декорації дерев)

МИЛУВАЛЬНИЦЯ-ОБЕРІГАЛЬНИЦЯ:

Поспішай, не відставай! Цих дітей іще не раз зустріне гай!

Гарні діти, добрі зерна в серцях мають, то й усім допомагають.

Гарний слід в гаю лишили і до дому скромно поспішили.

І я повинна поспішати. До зустрічі, малята!
Сцена 3 «НА ГАЛЯВИНІ»

(помічники розповідають добродію про науку МИЛУВАЛЬНИЦі-ОБЕРІГАЛЬНИЦі)

Помічники Добродія:


  1. Веселились горобці й синиці…

  2. … В гаю, де свищуть сніговиці.

  3. Так було багато всюди їжі, що грудень видався їм найситнішим!

  4. А я пригощав пташок із годівниці і почав нарешті відчувать,

Що для когось крихта - це дрібниця, а для пташки - жить чи замерзать.

  1. Та найголовніше не згубить сліди, й повернутися не раз туди.

  2. Добродію, вдома підбери дрібниці й щодня наповни годівниці…

  3. Чарівник ти. Чари знаєш. Птахам, звірам допомагаєш,

  1. Хворих – підбираєш, зціляєш і на волю випускаєш…

  2. Бережеш красу Землі, бо хоч діти ми й малі,

Помічники Добродія:

Розуміємо біль, страждання, здатні до співпереживання..

І не робимо того другим, що собі не миле!

Добродій:

Чарівник ти, все умієш, бути магом хто ж не мріє?!..

Правда, можна ним й не буть, просто треба добрим буть

І про совість не забуть... Завжди Людиною буть!»

Добрі ж справи - завжди з нами, мить - і стали чудесами!
Орієнтований матеріал до бесіди
підсумкова бесіда : Правила Добродія.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка