З досвіду роботи (для прикладу) Родинні зустрічі в клубі Добродіїв «До бабусі й дідуся завітала осінь золота»



Сторінка5/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.7 Mb.
1   2   3   4   5

«Галерея добрих справ» - добродійні справи в житті.

ПАМ’ЯТАЙ, ДИТИНО!



За Марією Женчук, Іриною Клід

Важко жилося малому Івасеві. Весь час він тинявся під чужими плотами, й нізвідки допомоги йому не було. Ні батька, ні мами, ні хатини, ні родини — нікогісінького не мав. Ходив між чужими та гірко бідував. Інші діти хлібця не похочували, булку маслом смакували, а він, було, цілий день, а то й два голодував. Іншим дітям родичі справляли вбраннячка гарненькі, і книжечки, і зшитки, і олівці купували, а вони у школі тільки пустували. А Івась так добре вчився б, та де йому до школи!

Як служив у якогось господаря за пастуха, то той хвилиночки побавитися не дав. Ранісінько його будив і виганяв пасти худобу. А там люта господиня в кухні тримала до послуги, і кластися спати міг щойно по всіх. Пас, працював, мучився, бідував, а на зиму все одно проганяли його з хати, щоб не годувати даром. Та й волочився між чужими людьми, обдертий і голодний.

Одного дня зморений голодом не міг уже й ходити. Присів на камінчику край дороги та витягнув руку. Там багато проходило людей, та ніхто не спішив допомогти бідоласі. Так він просидів цілий день. Аж над’їхав якийсь добродій. Він наказав візникові стримати коней і кинув Івасеві кілька сотиків у руку. При цьому почав розпитувати Івася, хто він, звідки та чому такий нещасний. Не довго розповідав Івась про свою долю. Добродій відразу розжалобився над ним і каже: «А не схотів би ти бути в мене за сина? Тобі було б добре!»

Почувши це, Івась аж розплакався з радості й каже: «Пане! Я не сином, але слугою вам буду! Я слухатиму вас та робитиму, що тільки накажете! Лишень візьміть мене до себе! Не дайте мені згинути в болоті!» І почав добродію цілувати руки.

Чоловік подав йому руку та посадив на віз коло себе. Привіз додому, нагодував, зодягнув у новеньку одежину та й каже: Живи у мене, будь мені рідною дитиною! Я тобі все віддам! Я тебе буду годувати, зодягати, посилати до школи, а колись і увесь маєток залишу, тільки люби мене та слухай!»

— Ох, пане мій! — вигукнув Івась. — Та ви ж — мій добродій! Та ви ж мені — як батько. Я вас буду любити, я буду послушний! Та ви ж мене з пороху підняли! Ви мені стільки добра зробили та стільки ще обіцяєте! Я ніколи цього не забуду! Робіть зі мною, що хочете!

— Добре! — каже добродій. — Я дуже радію з того! Будеш моїм рідним сином! А тепер підеш зі мною, я покажу тобі місце, де ти забавлятимешся!

Сказавши це, він узяв Івася за руку та завів на великий город. Тут росли високі груші, розлогі яблуні, черешні, морелі й виноград. Сад — як гай! Та ще більше тут було квітників із різнобарвними квітами. Тут росли зелені лаври, мірти, квітли високі мальви, півонії, левконії, іриси, тюльпани, гвоздики, айстри та безліч інших запашних квітів. Між ними крутилися рівненькі стежечки, висипані гладенько біленьким пісочком. Бриніли бджілки, співали пташки. Весело! Як у раю!

Добродій обводив Івася навкруги та й каже: «Сину! Маєш тут гарненьке місце на науку й забаву! Куди хоч, походжуйся, тільки важай, щоб ти ходив завжди стежечками й не толочив квітів. Я особливо милуюся цими запашними квітками, і мені було би шкода, коли б хто знищив хоч одну з них».

— Ай, пане! Добродію мій! — знову залебедів Івась. — Та ж цими стежками так мило пройтися! Чому ж я мав би толочити ці чудові квітники? Моя нога ніколи на них не ступить!

І втішився добродій, горів щастям Івась. Від цього дня ріс він у добрі й достатку, весело й безжурно. Ходив до школи та вчився гідного життя. Чого тільки душа забажала, всього мав досить. У вільні хвилини забавлявся на стежечках у городі, насолоджуючись милим запахом свіжих квіток.

Та одного дня прийшли до нього товариші та й кажуть: «А чому ти, Івасю, не рвеш цих квіток? Чи не знудиться тобі все ходити стежечками та стежечками? Ходім між квітки побавимося! Як ти — син цього добродія, то маєш право!”

І в цю хвилину забув Івась про свою обітницю. Хлопці пішли вперед, а він — за ними. Вони разом толочили квіти. Ховалися між квітками, зривали пуп’янки, бавилися пелюстками. Одне слово — багато нашкодили. На стежечки понакидали корінці, землю. Аж город посумнів.

Коли прийшов добродій і глянув на цю руїну, то аж заломив руки. “Іди геть від мене, негідна дитино!” — крикнув він до Івася та відвернувся від нього.

Дорогенькі діточки! Таким городом із квітками є увесь світ. Добродій — це Господь, Івась — це людина, а стежечки — це Божі заповіді. І нас визволив Господь з неволі гріха, прийняв за своїх синів, дав свої заповіді, кажучи: «Ходіть, дітоньки, цими стежечками. Моїх заповідей і не толочіть квіток, моїх дарів! Любіть і слухайте мене, а я колись віддам вам своє царство».

Та є багато таких дітей, подібних до Івася, які слухають злих товаришів і не хочуть ходити стежечками Божих заповідей. Нерозумно толочать вони квітки Божої ласки та добродійства. Стежечки Божих заповідей закидають корінцями зла та забруднюють болотом гріха. Яку прикрість вони завдають свому Панові й найбільшому Добродієві! Забувають, що без Нього згинули б прошаками в поросі на дорозі. А Господь нас із пороху підняв, прийняв за своїх синів, і все, що маємо, — від Нього.

Тому любіть і слухайте Господа Бога! Не дайтеся, діточки, намовити вас злим товаришам, ходіть завжди стежечками Божих заповідей, то зайдете ними до городу вічного щастя в небі.



Рекомендована Література:

  1. Бех І. Д. Духовна енергія вчинку : науково-методичний посібник / І. Д. Бех. – Рівне, 2004. – 43 с.

  2. Бех І. Д. Значення методу педагогічного умовляння у вихованні особистості / Іван Бех // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010. – № 6. – С. 4–7 ; № 7. – С. 27-29 ; № 9. – С. 38-45.

  3. Бех І. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи / І. Бех, Н. Ганнусенко, К. Чорна // Українське релігієзнавство. – 2005. – №4 (Тематичний випуск: “Мораль. Релігія. Освіта” : збірник наукових статей і матеріалів). – С. 265-281.

  4. Іваниця Г. А. Виховання добродійності / Г. А. Іваниця // Виховна робота в школі. – 2010. – Вип. № 10 (71). – С. 2-18.

  5. Іваниця Г. А. Виховання добродійності – стрижнева тема комплексної виховної системи освітнього закладу / Г. А. Іваниця // Відродження : науково-методичний вісник ВОІПОПП. – Вінниця : Фенікс ; Інфракон-І, 2007. – Вип. № 1. – С. 149-182.

  6. Іваниця Г. А. Виховний потенціал театралізованих ігор / Г. А. Іваниця // Організація дитячої ігрової діяльності в контексті наступності дошкільної та початкової освіти. Навчально-методичний посібник / за ред. Г. С. Тарасенко. – К : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 320 с., С. 124-133.

  7. Іваниця Г. А. Проблема виховання добродійності молодших школярів у контексті оновлених методологічних підходів / Г. А. Іваниця // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. / редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця : Вінниця, 2007. – Вип. 14. – С. 105-110.

  8. Іваниця Г.А. Проблема формування добродійності дітей у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Г. А. Іваниця // Реалізація ідей В. О. Сухомлинського в практиці роботи початкової школи : зб. матеріалів регіональних педагогічних читань (м. Вінниця, ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2 жовтня 2007 р.) / відповід. за вип.: О. О. Деркач, І. М. Лапшина. – Вінниця : ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2007. – С. 11-14.

  9. Іваниця Г. А. Системно-творчий підхід як концептуальна засада виховання добродійності молодших школярів / Г. А. Іваниця // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць / редкол.: В. І. Шахов (голова) та ін. – Вінниця : Планер, 2011. – Вип. 34. – С. 295-301. – (Серія “Педагогіка і психологія”).

  10. Іваниця Г. А. Тижневик Добродія : недатований персоналізований щоденник для молодших школярів / Г. А. Іваниця. – Вінниця : Фенікс ; Інфракон-І, 2007. – 96 с.

  11. Іваниця Г. А. Упровадження інноваційних виховних технологій в освітній процес школи І-го ступеня / Г. А. Іваниця // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. праць / редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця : Вінниця, 2008. – Вип. 19. – С. 106-112.

  12. Метод проектів: особливості застосування в початковій школі»: Посіб. для вчителів початкових класів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів. - Видавництво Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка. – 2009. - 42 с.

  13. Поніманська Т. І.http://hklib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64r/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=KST&P21DBN=KST&S21STN=1&S21REF=3&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21STR= Виховання людяності / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. - 2008. - N 2. - С. 6-9

  14. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка : навч. посібник / М. Г. Стельмахович ; ред.-упор.: Н. І. Косарева, С. В. Кириленко. – К., 1996. –288 с.

  15. Тарасенко Г. С. Відкрийте дітям дивосвіт природи : порадник для батьків з виховання душі і серця дитини / Г. С. Тарасенко. – Вінниця, 2008. – 240 с.

  16. Тарасенко Г. С. Паросток : методика гуманістичного виховання молодших школярів засобами природи. 1-4 класи : посібник для вчителя / Г. С. Тарасенко. – 2-ге вид. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – 144 с.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка