З осінньої пори 1910 року



Скачати 115.44 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір115.44 Kb.
… Шумлять кремезні дерева. Ніби наспівують колискову білостінній ошатній школі, що замріялась у тиші і лише виграє великими віконними шибками під срібним місяцем, ловить мерехтіння яскравих зірок.

Гай-гай, скільки вже літ школа зустрічає ранки голосним дзвінком, сумує, благословляючи у світ своїх вихованців ?...

З осінньої пори 1910 року.

Звичайно, вона не була тоді, у день свого народження, такою, як тепер. Дітлахів Вацлавпілля школа в ту далеку пору прийняла в сільській оселі мешканця села Юхимовича, бо спеціального примі-щення для однокласного сільського училища, як вона називалась, не було.

Для відкриття цього закладу казна виділила 390,а громада Вацлавпіля зібрала 200 карбованців.

Першим вчителем у ньому працював Олександр Федорович Зубрицький та священик Савватій Фролович Базилевич.

Протягом літа 1912 року було побудовано нове приміщення, і з 1 жовтня 1912 року училище отримало статус земського училища.

У школі в 1912 - 1913 навчальному році навчалось 55 учнів ( 42 хлопчики і 13 дівчаток).Навчання проводилось в одній групі. В училище працював один вчитель Антон Якович Левицький, на утримання його виділялося 400 карбованців, за викладання Закону Божого-60 карбованців.

В училище працював один вчитель Антон Якович Левицький, на утримання його виділялося 400 карбованців, за викладання Закону Божого-60 карбованців.



У новому приміщенні організувалось 2 групи. Стало працювати 2 вчителі-завідуючий А.Я.Левицький та Тетяна Левицька. З 1 вересня 1913 року було вже 4 групи і почала працювати вчителька Ольга Сергіївна Маслова, після якої у 1915 році працювала Олександра Василівна Лавринович. У 1912 -1913 рр. навчалося 34 хлопчики і 7 дівчаток, школа мала 1 десятину землі.

У 4-тій групі по закінченню училища влаштували екзамени. Так, у 1915 році на екзамени приїхав інспектор народного училища Кандиба, священик і два вчителі, навчання завершилось шкільним балом під звуки духового оркестру.

Після революції 1917 року та громадянської війни в селі працювала початкова школа.

У 1930 році школа була 4 річною і трудився один вчитель Михайло Селіванович Стромидло, який був одночасно завідуючим школою.



Головним завданням нової влади було ліквідувати неписьменність серед дітей і дорослого населення. Як вказують архівні документи, завідуючий школою М.С.Стромидло провів переконливу роз’яснювальну роботу серед батьків Вацлавпіля - і 95 % дітей шкільного віку було охоплено навчанням. На той час це був надзвичайно вагомий показник.

Михайло Селіванович Стромидло – директор школи у 1930-1939 рр.
У другій частині села, німецькій колонії Відерне, також була початкова школа ( 3- класна), в якій навчалось до 30 дітей, і розміщувалась вона в оселі німця, вчителювали там Карлюс і Ринас (німці за походженням) та Омелян Опанасович Римський.



Вчителі Карлюс та

Римський О.О.

В 1938-1939 рр. вчителювали Раїса Львівна Айбіндер, Наталія Адамівна Шкурінська і молодий вчитель Бойко.

Наприкінці 30 років у Вацлавполі побудували нову частину школи, розібравши церкву. Після добудови школа реорганізована на семеричну.


Випуск 1939 року

У 30-ті роки директорами школи були : Михайло Стеліванович Стромидло та Арсентій Карпович Рижук. Тут вчителювали вчителювали Омелян Римський, Прохор Олександрович Шевченко.





Рижук Арсентій Карпович -1912-1939 рр

Директор школи у 1939-1941 рр.

Розширювала і поглиблювала своє призначення: несла своїм учням основи знань з багатьох предметів, виховувала з них патріотів Вітчизни, залучаючи їх до громадських справ, гуртуючи в учнівські колективи художньої самодіяльності.




Рижук Арсентій Карпович з учнями школи.1939 р.
Але чорним воронням на нашу землю впала війна, сіючи смерть, неволю, холод і голод. В 1941 році шкільний дзвоник не скликав дітей на навчання. Директор школи Арсентій Карпович Рижук на початку війни залишався для підпільної роботи, але через декілька тижнів був схоплений фашистами і загинув у фашистських катівнях, О.О.Римський був призваний в армію і загинув на фронті.

Після визволення Червоноармійська 29 грудня 1943 року від німецької окупації вже 14 січня 1944 року була скликана нарада вчителів, а в лютому розпочила роботу Вацлавпільська семерична школа, в якій станом на 13 лютого навчалося 108 учнів і працювало 3 вчителя-директор школи Станіслав Феліксович Дідківський, вчителі Євдокія Григорівна Іщенко та В.О.Коутний.





Дідківський Станіслав Феліксович – директор школи з 1944 по 1954 рр



З грудня 1944 року була відкрита Вацлавпільська вечірня школа сільської молоді для 52 учнів І-4 класів, де працював один вчитель.

На початок 1945-1946 навчального року у школі нараховувалося 114 учнів



клас

Підлягає загальнообов’язковому навчанню

Було учнів на початок року

Є учнів на кінець року

1

І а

30

33

33

2

Іб

29

32

32

3

ІІ

30

30

31

4

ІІІ

19

19

20

5

ІV

25

25

25

6

V

19

19

18

7

VI

14

14

13

8

VII

14

14

14

По школі

10148

114

116

Школа працювала в дві зміни. Устаткуванням, освітленням та паливом школа буза забезпечена повністю. Їдальні та буфета в школі не було в зв’язку з відсутністю постачання товарів.

В зв’язку з відсутністю вчителя 4 класу навчання в 4 класі проводилося по предметно вчителями 5-7 класів. У той час вчителювали:Корзун Н.О. ( вчитель 1 кл),Шевченко П.О. ( вчитель 1 б),Іщенко О.Г. ( вчитель ІІ класу) ,Дідківська М.М. ( вчитель ІІІ кл),Димнич О.П. ( вчитель укр.мови), Бабич М.П. ( вчитель математики) ,Остапчук М.Я. ( вчитель історії та географії),Іщенко С.Ф. ( вчитель німецької мови).

У 1946 році розпочала роботу школа у Відерному. Заняття проводили у надто важких умовах. Не вистачало підручників і паперу - писали на обрізках від газет, не було крейди. Взимку опалювали кімнати "буржуйками" .






Халімовський А.О. з учнями. 1949 рік

Павленко Іван Несторович, 1926-2006.

Заслужений вчитель України.

Директор школи з 1954 по 1958 рр.
Минали роки, налагодилось життя, зміцнювалась школа, і вже у 1954 році у школі навчалось 230 учнів, були паралельні класи.

У 1955 році в школі навчалось 250 дітей і у жовтні семирічна школа була перетворена на десятирічну. Першим директором середньої школи був Іван Несторович Павленко. Завучем Яковенко Христина Микитівна.

В цей час учителями працювали Черниш Володимир Григорович ( вчитель початкових класів), Іщенко Мотря Григорівна ( вчитель початкових класів), Димнич Ольга Павлівна ( вчитель мови), Скрицький Іван Федорович ( вчитель фізичної культури), Лісовий Петро Захарович ( вчитель математики), Горкун Віктор Миронович ( вчитель фізики), Іщенко Лідія Олександрівна


( вчитель початкових класів), Гах Петро Лукич ( вчитель історії), Халімовський Аркадій Олександрович ( вчитель біології),Коцюба Василь Якович ( вчитель хімії та біології), Постольна Валентина Дмитрівна ( вчитель мови), Генсля Ганна Павлівна та Гаврилюк Олександра Максимівна ( вчителі математики), Мороз Надія Олександрівна та інші. Учні школи з вчителем І.Ф.Скрицьким брали участь в республіканських змаганнях.

В 1956 р. приїхало на роботу подружжя Герасимчуків ( Ніна Костянтинівна та Володимир Макарович), нині Володимир Макарович Герасимчук - викладач, професор Луцького державного університету, автор багатьох наукових праць, член-кореспондент Міжнародної Академії духовної єдності народів світу.

У 1958-1960-тї рр.. директором працював Скороход Іван Іванович.

В 1960-1962 рр. працювала - Прищенко Галина Опанасівна. Заступником директора з 1957 по 1968 рр. працювала Христина Микитівна Яковенко

Скороход Іван Іванович, 1926 р.н.,

директор школи у 1958-1960 р.



Прищенко Галина Опанасівна, 1934 р.н.,

директор школи у 1960-1962 р.

У ці роки школа славилась краєзнавчою роботою і туризмом. У 1961 році було проведено туристський похід по шляхам революційної,бойової та трудової слави ( Новоград-Волинський – Баранівка – Понінка – Шепетівка).

Учасниками та організаторами цього походу були учні – Іщенко Людмила, Дзюбенко Галина, Даніленко Володимир, Красовський Борислав, Сак Галина та інші. У тому ж році юні туристи здійснили похід у Ровно.


У 1962 році ясно полянські туристи здійснили похід по Криму ( Джанкой – Феодосія – Планерське – Судак – Ялта – Алупка –Севастополь і далі на теплоході «Крим» до Одеси.


Матеріали туристсько-краєзнавчої роботи були узагальнені колишньою ученицею школи Герасимчук ( Бенедюк) Валентиною і використані при підготовці та захисті кандидатської дисертації.

Майже 4 десятиліття віддав школі Микола Сафонович Нікітюк, працюючи директором у 1963-2000 рр. та вчителем фізики до 2004 р. Колектив,який він очолював, завойовував славу закладу.





Нікітюк Микола Сафонович, 1936 -2002 ,

директор школи з 1963-2000 рр.
Вже 4 десятиліття життя заступника директора з навчально-виховної роботи Ніни Юхимівни Ярийчук. промайнули в школі


Ярийчук Н.Ю. - заступник директора з

навчально-виховної роботи

Багато було зроблено у створенні матеріальної бази. У 1982 році було побудовано новий корпус с класними кімнатами та автогаражем.



Педагогічний колектив школи


Але в січні 1987 року трапилась пожежа і згоріла краща частина школи.


Педагогічний колектив розбирають згарище школи
Колгосп виділив кошти на добудову навчальних приміщень.

Велика заслуга у відбудові школи належить головам колгоспу О.Л.Ткачук та Петро Івановичу Грибану.

З 1 вересня 1990 року розпочали навчання в новому корпусі.

Сотні учнів пішли в життя. І сьогодні багато з них є відомими людьми в районі, області, державі та за іі межами. Серед них О.М.Грибан - перший заступник Голови правління "Укрресурси", О.М.Жижко - кандидат юридичних наук, працівник Академії юридичних наук у Москві, В.О.Римська. - директор музею Лесі Українки в м. Новоград –Волинському,Заслужений діяч культури, Р.О.Римська - Заслужений вчитель України, В.О. Сидорчук - віце - президент аеротранспорту Росії, А.І.Ушурбакіїв - начальник сільгоспуправління, перший заступник голови Червоноармійської райдержадміністраціі…

Багато вчителів працювало і працює понині в школі понад 20 років – Ніна Юхимівна Ярийчук, Людмила Вітольдівна Сергієнко, Олена Захарівна Нікітюк, Микола Сафонович Никітюк, Василь Іванович Мороз.

Чимало випускників повернулися до стін рідної школи і працюють нині педагогами. Серед них Грибан Михайло Петрович ( вчитель хімії, з 1994 року - заступник директора) , Шевченко Анатолій Прохорович ( вчитель музики та образотворчого мистецтва), Мельник Валентина Іванівна ( вчитель української мови), Удюк Світлана Миколаївна ( вчитель початкових класів), Кузьменко Володимир Анатолійович (вчитель зарубіжної літератури,заступник директора гімназії, виконуючий обов’язки директора гімназії у 2008-2010 рр.).

Час іде. Все змінюється.

Початок нового ХХІ століттям також ознаменував нову сторінку закладу, який за допомогою громади, педагогічного колективу, спонсорів, випускників за один рік обновився.

З 1 вересня 2000 року на посаду директора школі було призначено Мурзакова Сергія Анатолійовича, заступником директора – Грибана Михайла Петровича.


Мурзаков Сергія Анатолійовича –директор Яснополянської ЗОШ І-ІІІ ст.,

Вацлавпільської гімназії


Грибан Михайло Петрович – заступник

директора школи-гімназії

З’явилися нові класні кімнати, відремонтовані в сучасному вигляді. Школа зайняла у 2001 році 1 місце в районі по підготовці до нового навчального року, і ось вже протягом 10 років займає 1 – 2 місця.

Із складських приміщень з’явився корпус для навчання учнів початкових класів, спортивне містечко з сучасним стадіоном, пам’ятник загиблим землякам, які загинули у роки війн, фонтан та дендропарк, їдальня, бібліотека.

Навчальний заклад став кращим у районі.

Зустріч колективу з Народним депутатом України Зайцем В.В.

17 вересня 2005 року Яснополянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів отримала новий статус – Вацлавпільська гімназія. І протягом 2-х років перемогла у Всеукраїнському конкурсі «100 кращих шкіл України» у номінації –«Школа педагогічного пошуку» та у Всеукраїнському конкурсі - фестивалі на кращу модель сучасної сільської школі.

Зона рекреації у центральному корпусі, десятки видів рослин, “Живий куточок” , паркова зона , скульптурна група, навчально-дослідні ділянки створили неповторний облік закладу, який дивує дизайном та новизною, різноманіттям кольорів та духмяними ароматами квітів і садів, дзюркотінням фонтану та дитячим сміхом. Все це сьогодні Вацлавпільська гімназія.

Вчителі школи-гімназії перші у районі почали впроваджувати в навчальний процес інноваційні технології, які дали змогу навчити дітей на рівні міста.

Заклад працює в плані проектних технологій і за цей період ми реалізували проект “Шкільний стадіон” , “ Дендрологічний парк” , “ Меморіал” . Щороку гімназія приймає участь у Всеукраїнській суспільно-політичній акції «Громадянин»”, яку проводить Всеукраїнська асоціація “ Нова доба ”.

Гімназія постійно знаходиться в пошуку чогось нового – того, що дозволить реалізувати головну мету освіти – виховати Людину.

Експерименти та інноваційна діяльність, пошук сучасних прогресивних технологій та професійне зростання , соціалізація та громадянське становлення за останні роки зробили школу-гімназію – соціокультурним центром невеличкого поліського села з мелодійною назвою - Ясна Поляна. Центром – де завжди лунає сміх дитини, де “ в клекоті і чаді ” формується Людина майбутнього.



Вже давно назва Ясна Поляна в Україні для великої кількості людей асоціюється не з Ясною Поляною Толстого, а повертає в невеликий за розмірами навчальний заклад, де велич вимірюється в співпраці всіх тих, кому дорога доля дитини, громадянина і нашої Батьківщини – України.

Протягом 100 років школа давала знання та путівку в життя тисячам мешканців Червоноармійського району .Так було вчора, так є сьогодні і так буде завтра… Адже завтра, як і сьогодні, гімназія працюватиме щоб кожен юний громадянин України реалізував свої можливості і талант на теренах господарської, наукової чи культурно-мистецької діяльності, знайшов своє місце і призначення в житті.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка