З родини йде життя людини Свято сім’ї



Скачати 125.72 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір125.72 Kb.

З родини йде життя людини


Свято сім’ї



Крилаті вислови до свята.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчину – створюємо всесвіт.
Найдорожчий клад, як в родині лад.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
Без сім'ї нема щастя на землі.

Виходять двоє ведучих.


Ведучий 1 Добрий день, шановна родино! Наше свято – це ще одна сходинка до сімейного зближення, до родинного єднання «в сім’ї вольній, новій».

Ведучий 2 Сьогодні у цій залі свято,
ми дуже раді всіх вітати!
І сподіваємось, що кожен
для себе щось взяти зможе.
Хтось настрій добрий запозичить,
бо посмішка усім нам личить.
Хтось – слову доброму зрадіє,
бо про добро усі ми мрієм.
Та починати вже нам час,
сюди запросили ми вас?
Аби всі разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі –
Сердечно й щиро привітати.Добра і щастя побажати

Ведучий 1 Добрий день, люди добрі,


Що сидять в нашій господі!
Раді святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

Учні (разом) Добрий день!

учень.
Правда, чудова ця фраза?


Вона зближує з вами одразу
Сьогодні, гадаєш, якраз буде вчасно,
Щоб у всіх був дійсно чудовий настрій,
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто,
Зустрітися з піснею чи навіть із жартом.

учень.
Вклоняємось всім вам доземно,


Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі,
Дай, Боже, нам віру і братню згоду
На довгії роки, на вічні роки

учень.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,


Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Хліб ясниться в хаті,
Сіяють очі щирі,
Щоб жилось у правді, щоб жилось у мирі.

учень.
Із колосків Будищенської пшениці


Прийміть в дарунок наші паляниці.

учень.
Хай цей хліб, який нагадує вам рідний дім,


Стане сьогодні символом родинного свята.

Вручення короваю.

Слово класного керівника.
Доброго дня, шановні батьки та рідні! Я дуже рада, що ми всі тут зібралися на святі «З родини йде життя людини». В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.
Родина – це не тільки родичі, це друзі, наш клас, школа й увесь народ. Батьки – це найцінніше, що є в кожної дитини.
Ми українці народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, в цій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Який учитель не хоче бачити щасливі очі своїх вихованців?

Ми раді з вами зустрітися на нашому родинному святі. Дякуємо вам за те, що ви прийшли на свято. Серед наших гостей – родини з різними сімейним стажем. З різною долею. Тож зберемо воєдино всю "свою родину”.



Пісня За сонце, за небо

учень.
Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони нас вчать, вкладають у наші вуста добрі слова. Давайте привітаємо тих батьків, які сьогодні завітали до нас на свято (Оплески дітей).

Учень.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі багато тепла
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

Учениця.
Коли зміцніють крила, щоб літати,


Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.

Учень.
Ніхто мене так на світі,


Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.

Пісня "Родина"



Кл.Керів. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любов’ю, потім – з гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими Батьки. Це неминуче це – як невблаганний час.

Уч. Як мені вас не любити.


Рідний батьку, нене!
Таж ви мене згодували
І дбали про мене.
Таж ви мне згодували
Щирими руками,
Ой, нема то ніде в світі.
Як в батька і в мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Але так ніхто на світі.
Як вони не любить.

Учень.


Батьки”чомучки”
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають
Лиш одне: "чому” й "чому”?
Ти чому образив Віту?
А чому отримав двійку?
І чому прийшов так пізно?
Та чому в шкарпетках різних?
Ти чому такий не послух?
А чому не стелиш постіль?
Ти чому вірш не учиш?
А чому портфель без ручки?
І чому такий синець
Ох! Настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи
Хоч би дуже захотів…
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів.

Вірш «Скривдили мужчин».

Син:  Тату, хочу запитати, поясни, прошу, мені:
Є чомусь жіноче свято, а для нас з тобою – ні!
Є, звичайно, для солдатів, вояків, фронтовиків,
А чому немає свята просто для чоловіків?

Тато:    Як немає? Свят багато.
От Новий, наприклад, рік,
Навіть це жіноче свято хто святкує? Чоловік!
День народження додай ще…

Син:    Але ж він є і в жінок!
Скривдили мужчин! А за що?

Тато:   Ну й тямущий в нас синок!

Мама:  Хочеш свята? В чім розмова?
Буде свято – день назви!
Тільки вже обід святковий
Готуватимете ви!!!

Ведучий1. Хочеться,щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них,був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен поклик.

Ведучий 2.Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Чи є в світі що світліше, як мамині очі?


Які зорять за дітками вдень і серед ночі.
Чи є в світі що світліше, як серденько мами?
Яке б’ється для дитини днями і ночами
Чи є в світі що миліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.

А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?


Бо серце нам дала також наша ненька
Я знаю, тим серцем ми маємо жити
І Бога і маму і край свій любити.
Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,
Ти мене ще змалку звичаю навчила
І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну, рідну Україну!

Ведучий1. Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших.

Ведучий 2. Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

Скільки в мами сонця, щирого тепла


Скільки, в мами радості. Щедрого добра
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
Як нам не любити неньку дорогу?
У душі матусі почуттів глибінь,
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця

Пісня Спасибі мамо

Молитва за маму
(дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

Учениця.


Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди, -
Мами рідний голос
Все з тобою буде.
Батькові турботи...
Сад і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край, до хати.
В будь-яку годину
Мати буде ждати.
Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без татової строгості і жарту
І без свого родинного тепла.

Пісня "Сорочка"

Класний керівник У кожної мами своє ім’я. А що ж воно означає?

Кожен учень коротко розповідає про тлумачення імені своєї мами.

(На дошці «сонечко», кожен учень підходить до дошки й прикріплює смужку з іменем своєї матері)

Пісня Дівчина-весна

Кл.Керівник Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це закон.Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї,зразок для своїх дітей.Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною, справедливою, щоб був мудрим і мужнім.

Ведучий 1 Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це іхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

Ведучий 2 Батькова любов до нас стримана, недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.

Дорогий. хороший,рідний тато,


Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти.
Добре знає діло він своє.
Миє все, підлогу натирає,
Вихідний, матусі втомленій дає.

Сад зелений, а у ньому


Гордий дуб шумить гілками
Дім красивий, а у ньому
Любий тато наш із нами.

Усе в житті міняється і в’яне,


Усе мина, відходить на завжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне
Лиш татові слова зі мною на завжди.
Усе що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це батьку, мабуть, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе, що сам умієш,


І наділи мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде – бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі – я знаю.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі
Це те усе в тобі за що я поважаю.
І голову свою в уклін тобі схиляю.

Батькова пісня

Татку, любий татку,


Соколоньку ясний,
Який ти нам добрий
Який ти нам красний!

Можу я маленька., цілий світ сходити,


Море переплисти, в небо полетіти,
Та знайти не – знайду такого словечка,
Щоб виказати татові всю любов сердечка!

Де знайти співачку, аби оспівати,


Де ті фарби взяти, аби замалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
То не виспіваю, як люблю я татка

Хоч би, як веселка,


Я всі фарби мала
Та любов до татка
Я б не змалювала.
Але є на світі
І на теє сила,
Щоб любов’ю серця
Серденько сповила

За слова миліший,


Кращий за малюнок
Нашим таткам милим
Буде поцілунок!

(ідуть і цілують татусів)

Вед.1  Жінка -  не лише мама, а й господиня, берегиня роду. Поряд із нею завжди – чоловік, господар. Він – головний помічник у матусі.

Вед.2 Чому ж часто чоловіки так не люблять, бояться хатньої роботи, всіма можливими способами уникають її? Можливо, наступний учасник свята за допомогою байки Павла Глазового допоможе нам  знайти відповідь на це болюче питання.

Усмішка

Чом нема у нас охоти до домашньої роботи


Жінки наші нарікають  -  це вже звичним стало:
Що ми вдома по хазяйству помагаєм  мало.
Любі наші! Ми б охоче вам допомагали,
Якби за це нас хвалили газети й журнали.
Та не тільки, щоб журнали, не самі газети,-
Щоб славили художники, скульптори, поети.
От якби намалював хтось велику карту:
Сидить дядько серед кухні, чистить картоплину.
Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:
Стоїть дядько над плитою, общипує курку.
Якби так нас прославляли, я б прибіг з роботи
І пірнув би з головою в домашні турботи.

Різні професії мають наші матусі. І кожна з них вкладає свою душу і тепло свого серця в улюблену справу. Але не завжди любі татусі задоволені тим, що робота мами забирає весь їх вільний час, як ось наприклад у наступній пісні.



Пісня Ти ж мене підманула

Кл. Керівник. У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня Берегиня. Ми тож її знаємо. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи у вечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим очам сказати лагідне "На добраніч”. Це берегиня – наша бабуся. "Бабуся – невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.”

Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше ніж дітей. Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волоски сивіли.

Уч. Дай бабусю, поцілую
Сивину твого волосся
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.

Рідненькі бабусі!


Ви завжди у роботі.
На вас кинуті діти
Нема часу й хворіти

Густі зморшки покрили


Ваше добре лице
І все менше в вас сили
Пам’ятати про це!

Уч. Рідненькі бабусі!


Сьогодні я хочу вам спасибі сказати
За недоспані ночі
За натруджені руки
І за добрі поради

Уч. Спасибі бабусю, за все, що ви для нас зробили, та дуже вас просимо бережіть свої сили!

Це було тоді, коли я
Заталапав чоботята
І, щоб сховатися, від тата,
До бабусі утікав!
А вона посварить покричить
Поцілує та й мовчить
Чи сюди чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята,
Все до бабці, не до тата,
Там безпечно від біди.
І щасливий той живе,
В кого бабця люба є
Той біди вже не зазнає,
Бо бабусенька скрізь дбає.

Уч. Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачим ні лукавості, ні хитрування.Це погляд щирості, добра і любові.

Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса
Подібної до неї я не знаю,
Коли б зшукав всю землю й небеса.
Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас – дітей

Сценка

Онук. Ой, бабусю, а ваших косах вже чотири сиві волосинки,
А вчора було три. Чого це посивіла ще одна волосинка?


Бабуся. Від болю любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка.

Онук. А від чого вас боліло серце?

Бабуся. Пам’ятаєш ти поліз на високе - високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тонесенькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

Онук. Бабусенько, люба. А як я вилізу на високе-високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

Кл.керівник. Не вічні наші рідні. Приходить час і ми прощаємось з ними. "На все Божі воля”, - кажуть у народі. Але як часто не вистачає онуками ніжної, теплої, бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради "І не гоїтся в серці рана. Лише притуплюється біль”

(онуки у яких померли бабусі тримають їхні фотографії і декламують вірші)

В серці не гоїться рана душу біда напекла


Бабусю, чого ти так рано з дому навіки пішла?
З міста прийдеш в неділю, гляну – бабусі нема
Двір наш неначе спустілий, хата неначе німа
Йду за село, де калина в ноги вклонилась тобі
Спогад за спогадом лине, я коло тебе в журбі
Ти ж мене бабцю, любила більш, ніж себе берегла
Словом, слізьми освятила шлях мій в життя край села
Ласкою серце ти гріла, гріла і душу мою
І в у з голів’Ї сиділа тихо, поки не засну
Все забувалось погане, кликали дні і діла
Бабцю, чого ти так рано з дому навіки пішла?

Кл.керівник. Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків. Побажаєм вам сто років жити. Без горя, сліз і без журби. Хай з вами буде щастя і здоров’я на многії літа, назавжди

(пісня бабусі) Іра

Кл. Керівник. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Святість цієї близькості людини завше була незаперечною. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями і приказками легендами, - саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

Учениця.
Мій сивий, лагідний дідусю,


Я до землі тобі вклонюся,
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.

Уч. Спасибі, вам за те, що нам читали казку,


За вашу лагідну усмішку,
За те, що з нами в ліс ходили
На поле і в зелений гай.

За те спасибі, що навчили


Любити палко рідний край.
Руки ласкаві цілуєм!
Літ до ста жити вінчуєм.

Учень 1.
Наше свято продовжується. Ми переходимо до конкурсів.



Класний керівник.Вашій увазі пропонується перший конкурс, але спочатку попросимо вийти на середину залу двох тат. Конкурс називається «Найоригінальніша канапка». Перед вами на столі – різноманітні продукти: батон, майонез, цукерки, ковбаса, крекер, крабові палички. Ваше завдання: за 1 хв. зробити оригінальну канапку і придумати їй назву. Час пішов…Тепер подивимось, як ви їх зможете з’їсти. Смачного вам!

Конкурс для мам (викликаються дві мами) «Забий цвях»


Оскільки зараз – дуже непростий час, і інколи жінки змушені замінювати дітям і батьків, вони повинні вміти володіти молотком і цвяхами.
Ось ваше завдання: хто швидше заб’є цвях у дерев’яний брусок. Перевіримо, наскільки в наших мам точна рука і гостре око.

3 конкурс для тат «Пришиття ґудзика»


Це ніби проста справа, але інколи викликає труднощі. Вам потрібно якнайшвидше пришити паперовий ґудзик.
Так, робота виконана. Подивимось чи якісно. Як бачимо, наші тата вміють готувати канапки і пришивати ґудзики.

4 конкурс для мам «Угадай дитину по руках»


Діти ( 6 – 7 учнів) стають у коло. Мамі зав’язують очі. Вона повинна по руках впізнати свою дитину.

Конкурс «Смачна цукерочка»



Танець від дівчаток

Гра «Що любить Ваша дитина»

(Мати і дитина стають спиною один до одного і на мої запитання тільки кивають головою.)



  1. - Чи любить ваша дитина вставати рано?

  2. - Чи застеляє постіль?

  3. - Чи любить їсти манну кашу?

  4. - Чи любить читати книжки?

  5. - Чи миє посуд?

  6. - Чи ділиться своїми секретами?

  7. - Чи любить танцювати?

  8. - Чи робить зарядку?

  9. - Чи любить чистити зуби?

  10. - Чи хоче йти до школи?

  11. - Чи любить математику?

  12. - Чи любить їсти гороховий суп?

  13. - Чи прибирає в своїй кімнаті?

Конкурс «Пантоміма». Викликаються батьки по черзі. Завдання: показати дітям загаданий предмет, який вони повинні відгадати.
( Слова – телевізор, парасолька, чайник, кенгуру, збір врожаю восени, літо)

Конкурс «Сімейний бюджет». Викликаються дві родини, дається однакова кількість монет (по 1 та 2 копійки) у сумі 99 коп. Завдання: хто швидше порахує.

Конкурс «Мумія»

Учень
Ну от і все, ця зустріч – як урок,


Пройшла так швидко, пам’ять відновилась,
І, як дитинстві, продзвенів дзвінок.
Як добре, що ми всі зустрілися!

Учень
Дозвольте сьогодні усім побажати


Багато хороших і сонячних літ,
Дідусям і татам, бабусям і мамам,
Братам і сестричкам
Палкий наш привіт.

Учень
Людське безсмертя з роду і до роду


Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!

Учень 1.
Вклоняємось всім вам доземно.


(Учні вклоняються усім батькам)


Класний керівник.
Сім’я, родина і Батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла, і все життя пов’язана із землею, де вона народилася, зросла… Куди б не закинула її доля, вона завжди подумки з Батьківщиною
Завершити наше свято мені хочеться словами:
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво – луна.
Це моя Україна, це моя Батьківщина,
Що, як мама, як тато – одна.

Пісня "Калина"





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка