З. Я. Виноградова Розвиток творчих здібностей учнів на уроках світової літератури



Скачати 123.36 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір123.36 Kb.
Де чарівна країна, моя Україна,

Пролягла від Донбасу до Карпат, сивих гір,

Я прийшла в це життя, де чарівна калина,

Щоб творити добро і торкнутися зір.
Я люблю листопад і весни білі шати,

І дитинства щасливий і радісний час.

Я прийшла в це життя, щоб його заквітчати,

Щоб цей світ полюбити і кожного з Вас.
З.Я. Виноградова

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках світової літератури

Людина не лише не має права поховати

свої таланти в землю, а й повинна героїчно боротися

за здійснення свого творчого покликання, проти

соціальної щоденності, сімейної, економічної,

політичної та інш., що тягнуть її донизу.

М. Бердяєв

Понад п’ятдесят років у світі існує Міжнародний союз зі здорової освіти, що об’єднує більш як 80 націй з усіх континентів. Усе досить просто. Освіта має вести людину до здоров’я. Здоров’я має бути одним із результатів освіти. Для України словосполучення «здорова освіта» здається не дуже зрозумілою екзотикою, хоча шпальти газет навперебій повідомляють про міфічні національні стратегії та програми. Спеціалісти в області вітчизняної медицини, психології натомість дуже стурбовані тим, що в сучасній школі інформаційно перевантажується ліва півкуля головного мозку дитини внаслідок інтенсивного використання одних і тих самих функціональних зон. Це негативно позначається на емоційному й фізичному благополуччі школярів у процесі навчання. Відзначено також, що такі якості, як уміння порівнювати, розрізняти інформацію, схильність до фантазування втрачаються теперішніми дітьми вже у 12 років.

Розвиток учителями творчої уяви, творчих здібностей школярів сприяє підвищенню працездатності, швидкості і точності опрацювання інформації правою (художньо-образною) півкулею. Можливо, це звучить трішки фантастично, але творчі завдання, на думку провідних психологів, сприяють стану внутрішньої рівноваги, зберігають душевну гармонію дитини, підтримують енергетичний потенціал організму, алгоритм життєдіяльності школярів постійною перспективою радості від власноруч створеного.

Скільки зусиль потрібно докласти, щоб зробити винахід чи написати художній твір! Скептики запевняють, що лише богообрані люди можуть чогось досягти у житті. Чи так це? Але ж «не святі горшки ліплять». Отже, дещо про «систему ліплення горшків».

«Ти можеш стати розумним трьома шляхами: шляхом досвіду – це найгіркіший, шляхом наслідування – найліпший, шляхом роздумів – найблагородніший», – запевнив один китайський мудрець. Хоча наслідування є найлегшим шляхом, ми в роботі не гребуємо ним. Наслідування способів творчості талановитих митців і суперництво з ними дає змогу підняти і свій рівень. А тому на уроках світової літератури ми вчимося писати так, як кращі письменники: О.С. Пушкін, Ф.І. Достоєвський, Ч. Діккенс, Вольтер тощо і маємо писати краще за них.

На стадії наслідування дитина довго не затримується: вона робить спроби відповідно до своїх мірок гармонії – прекрасного, піднесеного, комічного – самотужки створити нові предмети та явища. Виникає стійка потреба виявити себе, свій духовний світ і те, що для неї важливо. Учень розуміє, що копіювання творців – мало. Завдання вчителя – допомогти дитині у творчому процесі. Насамперед ми повинні пам’ятати, що перед нами – генотип, який має певний енергопотенціал. Експлуатація (безмірна) цього потенціалу може призвести до спустошення дитини, вона просто перестане вміти робити те, що робила вчора. Тому на перше місце поставлена дія – гра. Під «грою» ми маємо на увазі не якісь розваги, а форму дії, діяльність, наповнену змістом. Наприклад, на уроці в 7 класі на тему «Література та інші види мистецтва», працюючи на створенням художнього образу, укладаємо словничок оригінальних думок:

Що таке небо?


  • Небо – це розтоптані пелікани (коли сідає сонце);

  • Небо – це пряжене молоко (з білими великими хмарами);

  • Небо – це розведений аспірин (коли вітер переганяє хмари);

  • Небо – це автовідповідач Бога;

  • Небо – це акваріум з відбитками вранішніх снів.

Що таке сонце?

  • Сонце – крем, який втирає небо;

  • Сонце – яйце, відкладене на мечах дерев;

  • Сонце – серце неба;

  • Сонце – рожевих квітів горщик.

Кожен учень ділиться своїми надбаннями, що здобуті на фоні позитивних емоцій та почуттів. Діти задоволені. Вони витратили чимало зусиль, і в них вийшло все гаразд. На уроці я ніколи не обираю метою першість. Стати першим у класі, гімназії, місті, області, державі… Ну от і став. Чи одержав насолоду від життя? Ні.

Мені часто доводилося розмовляти з учнями, які перемагали в олімпіаді. Вони не відчували радості, а натомість – лише втому, руйнування внутрішньої гармонії. Як боляче спостерігати, коли дитина, яка подає надії, ламається, так і не дійшовши вершини. А все тому, що гонитва з часом на межі можливості пригнічує механізм розвитку дитини. Пам’ятаєте, як зіронізував Ейнштейн: «Я став відомим тому, що повільно розвивався: задумувався над тими проблемами, над якими мої однолітки вже перестали думати». Отож, ще раз підкреслюю, що з дітьми працюю спокійно, неквапливо, не прагнучи відразу знімати зірки з небес.

Коли ви як учитель погоджуєтесь з думкою, що немає не талановитих учнів, а є учні, які займаються не тим, чим повинні, то слід пильніше придивитися до творчих можливостей дітей. Учнів кожного класу я умовно поділила на «фантазерів» (діти, які люблять підніматися над реальністю), «незалежних» (діти, які вміють протистояти традиціям, поглядам, що склалися, і певною мірою заважають отримувати нові знання), «системників» (діти, які бачать предмет у цілому з усіма його зв’язками і наслідками), «діалектиків» (можуть знаходити спільне в різних фактах, явищах, подіях). Такий умовний поділ було здійснено на основі тестів та власних спостережень. Так, наприклад, на уроці розвитку зв’язного мовлення в 10 класі на тему «Твір-роздум: «Не стань рабом кишені і речей» написанню самого твору передувала дискусія. «Фантазери» запевняли, що не в грошах щастя. Захоплювалися людьми «широкої душі». Згадували Гріна, який продав своє зимове пальто, аби дружині подарувати букет квітів; бідного німецького єврея Шлімана, який, знайшовши прикраси цариці Єлени, не почав милуватися коштовностями, а одяг корону дружині, захоплюючись її красою; цитували Джонатана Світа: «За гроші можна, звичайно, купити чудового собаку, але ніякі гроші не примусять його радісно махати хвостом»…

В опозицію «фантазерам» стали «незалежні». Вони скептично відповіли словами Жуля Верна: «Якщо не в грошах щастя, то віддайте їх сусідові»; захоплювалися імперією Рокфеллера; стверджували, що «золотими кулями завжди попадають у ціль». «Діалектики» мали свою думку: гроші, які маєш, – знаряддя свободи, ті, за якими полюєш – знаряддя рабства, для людей розумних гроші є засобом, а для дурних – метою. Відповідно й роботи учнів відрізнялися змістом (для «фантазерів» тема звучала: «Золота вуздечка не робить шкапу огирем», для «незалежних» – «Багатство – вияв творчих обдарувань людини», для «діалектиків» – «Найвище багатство – відсутність жадібності»).

У своїй роботі прагну уникати одноманітності на таких етапах уроку, як перевірка домашнього завдання, при фронтальному опитуванні тощо. Фронтальне опитування передбачає відповіді учнів на поставлені вчителем запитання. Називаю цей процес «бліц-інтерв’ю», а питання ставлю, використовуючи мікрофон. Кількість тих, які бажають відповісти, зростає. У таких ситуаціях втрачається інформаційно-контролююча функція учителя, при якій гальмується ініціатива учнів. Учень сприймається як особистість, яка взаємодіє з усіма учасниками процесу навчання. Велику роль відіграє відкритість особистості вчителя, солідарність, розрахунок на індивідуальну допомогу.

Часто спостерігаю, як нелегко дітям будувати зв’язне мовлення експромтом, а нерідко виникають ситуації, коли потрібно швидко зорієнтуватися. На кожному уроці потрібно відвести 2-3 хвилини для актуального інтерв’ю. Озброївшись секундоміром та взявши мікрофон, задаю запитання і глобальні (Яким ви бачите майбутнє?) і ті, випливають з теми уроку (Чи можна назвати образ пана Журдена вічним?). Таким чином йде ненів’язлива робота над розвитком мовлення.

Кожен урок – це завершене ціле, бо має свою мету, шляхи її досягнення, місце і роль у системі. Отож, можемо говорити про символіку (окремого уроку). Що означає поняття «символіка»? Будь-який елемент, що концентровано виражає ідею урочної теми: емблема, афоризм, вірш, колір, пісня. Символіка уроку збуджує інтерес дітей до теми та слугує опорою для творчості. Наприклад, символом до теми «Просвітництво» учні обрали людський мозок; образ пана Жур дена зобразили яскравим різнобарв’ям, що натякає на пихатість та відсутність власного смаку; до казки «Пані Метелиця» п’ятикласники підібрали афоризм «лінощі руйнують усі чесноти»; символом казки «Снігова королева» Г.К. Андерсена стало велике любляче серце тощо.

Основними видами мотивації, на які орієнтуюсь у процесі вивчення світової літератури, на мою думку, є співтворчість, утвердження почуття гідності особистості. Уроки літератури – це уроки пошуку істини, людинознавства, гуманізму, своєрідна репетиція дорослого життя. Тому на своїх заняттях намагаюсь активізувати розвивальний потенціал навчання, акцентую увагу на самоцінність пошукової діяльності, прагну забезпечувати високий пізнавальний рівень. Собі відводжу роль партнера по навчальному дослідженню, якому б довіряли гімназисти. Стараюсь формулювати запитання, які не передбачають прямої відповіді, вислуховую думку кожного. Наприклад, запитання , які ставлю учням 10 класу під час аналізу літературних творів:



  • Чи змогли б ви стати адвокатом Раскольникова? («Злочин і кара» Ф. Достоєвський)

  • Хто винен у смерті Жюльєна Сореля? («Червоне і чорне» Стендаль)

  • Гобсек: скнара чи філософ? («Гобсек» О. Бальзак)

  • Чи зробили багатство щасливим містера Дулітла? («Пігмаліон»

Б. Шоу)

Проблемно-пошуковий підхід цінний уже й тим, що учні мають змогу порівнювати різні твори.

Пам’ятаючи про триєдину функцію літератури як шкільної дисципліни, прагну зробити кожен урок не тільки пізнавальним, а й таким, що виховує та розвиває естетичні смаки. Якщо література – мистецтво, то вчитель повинен допомогти учневі пропустити матеріал через душу, емоції, забезпечити естетичне оформлення уроку. Випускник може забути ім’я героя, не зовсім чітко пригадати перипетії сюжету, але беручи через багато років книжку, мусить відчути той стан душі, ті почуття, які були пов’язані з цим твором. Тому створення емоційного фону – це моя перша вимога до власного уроку літератури. Це пісня В.Висоцького при вивченні творчості С. Єсеніна чи букет сухих квітів при вивченні творчості Марини Цвєтаєвої, демонстрація різниах портретів Вольтера: від звичайного до карикатурного; статуетки античних богів при вивчення давньогрецької лірики.

Також віддаю превагу таким формам роботи, як поетичні хвилинки, випереджуючі завдання, диспути, розповіді від імені героя. Практикує нестандартні форми проведення уроків. Вважаю вдалими розробки уроків: заочна екскурсія давньогрецьким театром, урок у формі суду, урок-дослідження, урок-диспут тощо.

Переконана, що нетрадиційні уроки та завдання, розв’язання проблемних ситуацій допомагають не тільки уникнути одноманітності та шаблонності, а й формують творчі здібності, допомагають дитині повірити у свої сили, адже оригінальна думка може з’явитися у кожного учня.

Отже, свій досвід я б сформулювала як поєднання проблемності змісту з не традиційністю форми. Такий підхід дає можливість стежити за культурним, моральним та розумовим розвитком гімназистів на всіх етапах їхнього навчання.

Нестандартні ж уроки у моєму розумінні – це ефективні уроки майбутнього, котрі спонукають до пошуку, мислення і є найперспективнішими у розвиваючому навчанні. Узагальненою базовою моделлю пошукового підходу вважаю модель навчання як творчого пошуку: від уявлення і постановки проблеми до висування припущень, гіпотез, їхньої перевірки, пізнавальної рефлексії над результатами та процесом пізнання. Основними варіантами цієї базової моделі є моделі навчання на основі систематичного дослідження, ігрового моделювання, навчання на основі дискусії, спільного вироблення позицій, прийняття рішень. Загальною рисою різноманітних варіантів цієї базової пошукової моделі є зміна позицій учня – перебування під час навчального процесу в ролі учасника дослідження, гри, дискусії, в ролі учня – співтворця уроку.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках світової літератури

на прикладі вивчення фольклору («Пані Метелиця» 5 клас)
Твори усної народної творчості, зокрема наукового жанру, є добрим матеріалом для творчого розвитку учнів, оскільки казки близькі дітям цього віку за змістом і формою, просто і чітко вирішують моральні проблеми, які цікавлять молодих підлітків: добро і зло, співчуття та байдужість, працьовитість та лінощі тощо. Під час читання казок у учнів виникає бажання висловити своє ставлення до героїв, осудити їхню негативну поведінку та схвалити добрі вчинки, тобто включитись у самостійний творчий процес.

Спинюсь на динаміці формування творчих здібностей учнів в процесі вивчення казки «Пані Метелиця» (5 клас) й охарактеризую сутність і послідовність навчальних завдань та організаційні форми роботи на уроці.

Дана казка вивчається упродовж двох уроків, на яких учні мають не тільки засвоїти зміст твору, а й розібратися в моральних проблемах, що ставляться, зробити свій вибір щодо них. Учителю в цей час слід звернути увагу на розвиток компонентів творчих (інтелектуально-еврестичних) здібностей п’ятикласників, запропонувати відповідні завдання.

Це перший твір у навчальній програмі, і вчитель не має чіткого уявлення про рівень розвитку навичок виразного читання учнів. Отож доцільно емоційно й виразно прочитати казку самому, щоб зацікавити дітей, спонукати їх замислитись і пройнятися різними почуттями відповідно до відтвореної у казці ситуації.

Після того, як учні прослухали казку, починаємо роботу на з’ясування порушених у ній проблем та творчий розвиток кожного учня.

Оскільки художня література впливає передусім на моральну й емоційну сферу особистості, то зазвичай у учнів під час прослуховування виникають певні відчуття. Тому найперше, що слід зробити – це обмінятися враженнями. Така робота допомагає учням усвідомити свої почуття, визначити ставлення до конкретних героїв казки, їхніх вчинків і дій. Учитель запропоновує завдання ( у формі запитань) всьму класові й дає змогу висловити свою думку всім охочим. Запитання можуть бути такого типу:



  • Чи сподобалась вам казка? Чим саме?

  • Можливо, комусь із вас казка здалась нецікавою. Якщо так, то чому?

  • Які почуття виникли у вас під час слухання казки? Вони весь час були однаковими чи змінювались?

  • Якщо змінювались, то як і з яких причин?

Такі запитання допоможуть учням упорядкувати свої думки від прочитаного твору, а також сприятимуть розвиткові однієї з творчих особливостей особистості – здібності самостійно висловлювати свої судження.

Щоб побачити, як учні зрозуміли твір і порушені у ньому проблеми, треба запропонувати їм завдання на допитливість, здібність бачити суперечності та проблеми.



  • Поставте (спираючись на зміст казки) вчителеві запитання, на які б ви хотіли почути відповідь?

  • Уявіть, що ви можете поспілкуватися з героями казки. Що б ви у них запитали?

Працювати доцільно колективно, але без примус; учні, які ають недостатньо високий рівень розвитку вищезазначених здібностей (допитливість, здібність бачити проблеми), іноді соромляться ставити запитання і давати відповіді, особливо коли завдання мають дещо незвичайний ґатунок. Тому у виявах творчості слід дотримуватися принципу добровільності і заохочувати, залучати дітей до цікавої роботи.

Основною моральною проблемою казки «Пані Метелиця» є проблема добра і зла. Щоб вирішити її, звертаємося до образів героїв, зіставляємо прагнення рідної доньки та падчерки, що виявляться у їхніх діях та вчинках. Якщо учні відчувають труднощі у виконанні цього завдання, слід запропонувати їм короткий словничок доступних для дітей їхнього віку термінів основних якостей людини:



  • Ввічливість – дотримання добрих манер, вихованість, люб’язність, уважність у поводженні з іншими людьми.

  • Доброзичливість – щире бажання людям добра, приязне ставлення до людей, прихильність до них, чуйність.

  • Людяність – співчутливе, зацікавлене ставлення до інших.

  • Мужність – вияв хоробрості, стійкості, рішучості.

  • Скромність – звичка не підкреслювати свої позитивні якості, не хвалитися своїми заслугами тощо.

І хоча не всі перераховані у словникові моральні якості належать героям казки, учням необхідно ознайомитися з наведеними термінами. Це розширить кругозір, створить чіткіше уявлення про людину і сприятиме формуванню знань про ті позитивні та негативні риси.

Після того, як учні назвуть риси характерів героїв, з’ясуємо їхнє ставлення до проблеми добра і зла загалом.



  • Як оцінити героїв чи людину: хороший він чи поганий? Яке мірило слід використовувати під час оцінювання?

  • Чи впливають на ваше ставлення до героїв їхні вчинки?

  • Якби ви зустрілися з героями казки, то як би ви поводилися з ними?

Така властивість народної казки розкриває широкі можливості для розвитку дитячої фантазії. Можна запропонувати п’ятикласникам різні завдання:

  • Інсценізувати казку, виконати її в ролях;

  • На основі тексту та створених у дитячій уяві образів героїв, описати зовнішність одного з них;

  • Спробувати уявити та описати думки двох доньок, яким доводилось працювати у пані Метелиці;

  • Описати інших героїв казки.

Учні письмово виконують одне із запропонованих завдань за власним вибором.

Після того, як будуть перевірені завдання, варто організувати взаємо оцінювання учнями творчих робіт, що розвиває в них терпиме ставлення до недоліків інших, сприяє розвитку об’єктивності, критичності та незалежності мислення в оцінкових судженнях.



Отже, у процесі вивчення казки «Пані Метелиця» упродовж двох уроків використані всі чотири типи завдань: на розвиток допитливості, здібності бачити проблеми; на розвиток гіпотетичного мислення, на розвиток незалежного оцінювання, на розвиток фантазії.

Звичайно, не завжди є змога запропонувати всі типи завдань в одній темі. Плануючи таку роботу, маю виходити із змісту художнього твору та кількості годин, відведених на його вивчення. Утім, слід зауважити, що один-два типи завдань можна і треба включати у навчальний процес на кожному уроці літератури. Звичайно, якщо загальною метою вчителя є розвиток творчих здібностей учня.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка