Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №1 Димитровської міської ради Донецької області Опис досвіду з проблеми «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури»



Скачати 192.49 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір192.49 Kb.
Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 1

Димитровської міської ради Донецької області

Опис досвіду

з проблеми

«Розвиток творчих здібностей учнів

на уроках української мови та літератури»

Учитель Бєлінська О.М.
м.Димитров

2013 р.
Будьте самі шукачами,дослідниками.

Якщо не буде вогника у вас,

вам ніколи не запалити його в інших.

В.О. Сухомлинський


Що найважливіше в учительській праці? Знати дитину. Легше любити увесь світ, ніж одну дитину. Виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно rрунтується на вірі в дитину. Творча праця, захоплення улюбленою справою - найвірніший шлях до серця дитини.

Кожен учитель по-особливому усвідомлює своє високе призначення, необхідність думати, творити щомиті.

Якість навчально–виховної роботи з української мови та літератури зростатиме за умови урізноманітнення вчителем форм і методів навчання, добору високоякісного дидактичного матеріалу, підвищення вимогливості до рівня знань учнів. Учитель зобов’язаний навчити школярів систематично і послідовно працювати як під час уроку, так і в позаурочний час, бо самостійна робота не тільки активізує навчально–пізнавальну діяльність, а й розвиває творче мислення, формує уміння й навички свідомо набувати знання.

Упродовж кількох років працюю над проблемою : «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури». Вважаю, що в кожній дитині природно закладений певний творчий потенціал. Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думку.

За словами В.О Сухомлинського: «Творчість – це невід’ємні ниточки, що з’єднують серце. Щоб людина благотворно впливала на людину, затверджуйте в духовному житті колективу й особистості творчість.»

Для створення сприятливих морально–психологічних умов навчання, виховання, розвитку здібних та творчо обдарованих дітей необхідна відповідність вимогам до вчителя:



  • педагогічна майстерність;

  • педагогічна тактовність;

  • науково–методична діяльність;

  • висока теоретична підготовка;

  • власна педагогічна концепція;

  • толерантність, доброзичливість;

  • творчі здібності.

Учень у вирішенні проблеми:

  • розвивати пізнавальні інтереси;

  • збагачувати новими враженнями, розвивати власні спостереження;

  • розвивати інтереси у певній галузі знань, які можуть бути джерелом професійних інтересів;

залучати до участі в:

  • інтелектуальних заходах;

  • заходах циклу «Мистецтво»;

  • позакласній діяльності.

Суспільству потрібна високоосвічена особистість, яка усвідомлює необхідність знань, орієнтується в потоці інформації, може реалізувати отримані знання у повсякденному житті, особистість зі сформованими життєво–моральними цінностями.

У сучасному світі, перед яким постають завдання осягнути проблеми планетарного масштабу, методологічною парадигмою має стати творчість. Це форма людської діяльності, яка ставить за мету пошук і створення нового, оригінального, унікального, прогресивного, соціально значущого.

Є різні трактування творчості. Для мене творчість, насамперед, пов’язана зі словами «активність», «діяльність», «процес», «пізнання», й обов’язково стоїть поряд з учнями. Упевнена, що професійна творча майстерність учителя полягає в надприродних можливостях.

Учитель повинен пройти певні етапи професійного розвитку, щоб з гордістю сказати: « Я – професіонал своєї справи.» Тернистий шлях удосконалення. Мені дуже імпонують слова Альберта Ейнштейна : «Освіта – це те, що залишається, якщо забути все, чого навчили в школі.» Постійно згадую ці слова і, перегортаючи сторінку кожного прожитого дня, кожного пройденого уроку, переконуюсь, що досягти професійної майстерності можна, якщо основуватись на таких принципах:



  • принцип віри – учитель повинен вірити в дітей, їх здібності, талант. Дітей завжди треба підтримувати;

  • принцип розвитку особистості. Розвиток творчих здібностей – справа непроста, але потрібна. Головне, на мою думку, у цій роботі – це пам’ятати, що кожна дитина – індивідуальність, талановита особистість;

  • принцип цілепокладання. Обговорення цілей навчання учнями, а згодом успіхів і невдач, сприятиме не тільки вироблення вмінь і навичок, а й усвідомленню її важливості й потрібності.

Моя професійна позиція:

  • я хочу, щоб школа для дітей стала рідним домом і намагаюсь усе зробити для цього;

  • я хочу, щоб мене любили, тому ставлюсь до дітей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене;

  • я – людина, можу помилятися, тому терпляча до помилок дітей;

  • майже всього, що я знаю, я навчилася на особистому досвіді, через це дозволяю дітям набувати особистого досвіду;

  • намагаюсь розвинути в дітях почуття справедливості.

Так, я – учитель: своїм ставленням до оточуючих учу дітей шанувати людську гідність, особистість і неповторність. Я – учитель: своїм оптимізмом учу любити життя в усіх його проявах. Моє життєве кредо – нести дітям красу, бо щасливий той, хто вміє дивуватися промінню сонця в крапельці роси. А найвищий вияв душі - це мистецтво. Імпонують мені слова Бела Кауфмана: « В ім’я моїх дітей я особисто зацікавлений у майбутній долі світу».

У сучасній освіті гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства взагалі й кожної людини зокрема. Все це разом пов’язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих можливостей особистості, створення умов для її творчої пошукової, дослідницької реалізації.

У нинішньому стрімко мінливому світі молодь повинна мати вміння надавати відповідний контекст новим ідеям і знанням, оцінювати сучасні знахідки та відкидати знецінену інформацію. Учні повинні усвідомлювати – критично творчо та плідно – ту частину відомостей, з якою вони стикаються. Щоб добре орієнтуватись у великому потоці інформації, сучасна молодь повинна вміти застосовувати ряд практичних умінь та навичок, творчого практичного мислення, що дозволить ефективно переробляти інформацію в значущі ідеї, які з успіхом можна використовувати на практиці.

Працюючи над проблемою розвитку творчих здібностей, ставлю перед собою такі завдання:



  • розвиток розумових здібностей особистості та творчого оволодіння знаннями, навичками, вміннями;

  • формування досвіду творчої діяльності учнів, емоційно – ціннісного ставлення до світу;

  • виховання свідомої особистості з громадянською позицією, здатної до толерантності в спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті;

  • створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня.

  • Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.

  • Для себе прийнятною вважаю таку модель творчої особистості учня :

Творчий пошук

Творча активність

Творче мислення

Творча діяльність

Творче спілкування

Творча особистість

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння й співпраці між учителем та учнем.

У своїй педагогічній практиці випробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:



  • Проектне навчання ;

  • Інтерактивна технологія ;

  • Особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети вивченого матеріалу, а також типу уроку.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути ?

Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :


  • підготовка не мовознавців–теоретиків, а гуманних освічених людей;

  • навчання не словом, а справою;

  • проведення його не для учнів, а разом з ними;

  • спрямування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

  • забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєво особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічного вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Глибокі теоретичні знання

Ретельна підготовка уроку

Творчий підхід учителя



Ефективний урок

Складові успішного уроку можна зобразити так :

У народі кажуть: «Щаслива та людина, яка має ясний і гострий розум, двічі талановита та, яка має ще й добру душу. І необхідно благословити ту, в якої зворушливий розум і серце людське.»

На кожному уроці прагну виховувати в учнів стійку позитивну мотивацію навчальної діяльності як важливий фактор формування творчої активності особистості. За словами Г.О. Пулліна, «Урок – це перше вогнище, зігрівшись біля якого, людина прагне стати мислителем».

Підбиваючи підсумок, можу стверджувати, що формування творчих здібностей учнів сприяє їхньому всебічному розвитку. Це виражається за допомогою понять з префіксом само- : самовиховання, самоосвіта, самоспостереження, самовдосконалення, саморозкриття, самопізнання тощо.

Один із принципів, на яких ґрунтується модернізація в Україні, - гуманізація. Це перетворення навчально-виховного процесу, яке спрямоване на формування в учнів поглядів на людину як на найвищу цінність. Це поширення ідей гуманізму на зміст, форми і методи навчання, забезпечення освітніх процесів вільного й всебічного розвитку особистості, її активної участі в житті суспільства.

Принципи гуманізації були закладені В.О. Сухомлинським:


  • пізнання багатогранності дитини;

  • віра в неповторність і талант дитини;

  • визнання природного оптимізму дитини;

  • обережне звернення до душі й розуму дитини, виховання самоповаги учнів;

  • захист людської природи, її духовного багатства;

  • утвердження краси в природі й людини.

Виходячи з принципів гуманізації, російськими вченими були розроблені «Правила «7у» »:

  1. Успешность.

  2. Уважительность.

  3. Удивительность.

  4. Убедительность.

  5. Уверенность.

  6. Уравновешенность.

  7. Улыбчивость.

Плин часу лишає відбиток на людині, впливає на світоглядні позиції, переконання. Тому будую уроки таким чином, щоб учень міг відверто висловити думку: правильну чи не правильну, але власну.

Інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль для кожної людини. Сьогодні тільки той може повноцінно діяти в мінливому світі, хто здатний зробити вибір, ухвалити самостійне рішення. Сучасна школа має навчити дитину повноцінно діяти в сучасному світі. Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, мета освітньої галузі «Мова й література» - формування комунікативної й літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального й творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях.

За концепцією ЮНЕСКО, учень школи має «навчатися пізнавати, навчатися працювати, навчатися жити разом, навчатися жити». Отже, відповідно до вимог суспільства зміст освіти доцільно переорієнтувати на набуття життєвих компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Важливою комунікативно-креативною якістю вчителя є вміння мотивувати творчість учнів, пробуджувати в них бажання діяти оригінально, цікаво. Воно дає змогу стимулювати учнів до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості школярів у різних сферах життя.

У програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з української мови зазначено, що «основна мета навчання рідної мови полягає у формуванню національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно, доцільно користуватися засобами рідної мови, тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності».

Практика життя довела, що без сформованості орфографічних навичок сучасний випускник загальноосвітньої школи відчуває труднощі при проходженні ЗНО. Отже, на уроках української мови треба вчити дітей не тільки висловлювати думки, а й виробляти необхідні навички грамотного письма, забезпечуючи цим самим якість освіти.

Засвоєння орфографії забезпечується вмілим використанням методів теоретичного вивчення рідної мови . Значну увагу приділяю самостійній роботі. Коли виникає потреба користуватися зіставленням і порівнянням, ефективним є метод спостереження й аналізу мовних одиниць.

Проміжною ланкою між знанням правила і правописною навичкою є орфографічний розбір. Він спрямований на формування вмінь свідомо використовувати знання для пояснення правописних правил, а на етапі перевірки допомагає з ’ясувати, наскільки свідомо учні застосовують набуті знання на практиці. Проводжу його в такій послідовності:



  • виділяємо слово для розбору;

  • називаємо орфограми;

  • обґрунтовуємо орфограму умовами орфографічного правила;

  • добираємо аналогічні приклади.

Велику роль у вихованні грамотності відіграє робота з орфографічним словником. На уроках використовую такі інтерактивні методи: «Мікрофон», «Так – ні», «Лови помилку», «Незакінчені речення», «Мовне доміно», «Цікава крамниця», «Склади пропорцію». Окремі з них ми апробуємо сьогодні на нашій методичній панорамі.

Інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль для кожної людини. Сьогодні тільки той може повноцінно діяти в мінливому світі, хто здатний зробити вибір, ухвалити самостійне рішення. Завдання школи – навчити дитину повноцінно жити в сучасному світі.

Відповідно до вимог суспільства зміст освіти орієнтований на набуття життєвих компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Важливою комунікативно – креативною якістю вчителя є вміння мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти оригінально, цікаво. Воно дає змогу стимулювати учнів до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості учнів у різних сферах життя.

Систематично підвищую свою педагогічну кваліфікацію з метою збагачення власної педагогічної стратегії новими досконалими методами і засобами навчання, удосконалюю навички самоосвітньої діяльності; постійно вивчаю державні нормативні документи, методичні рекомендації.

Основним педагогічним завданням вважаю формування творчої успішної особистості, а саме:



  • компетентної;

  • соціально орієнтованої;

  • національно свідомої;

  • комунікативної;

  • інтелектуально розвиненої.

Ці завдання стали основоположними в моїй роботі над формуванням соціальних, полікультурних, комунікативних компетентностей та забезпеченням інтелектуального, вольового, фізичного розвитку й саморозвитку дитини.

Перебуваю в постійному творчому пошуку сучасних методів організації навчально-виховного процесу.

За роки роботи в школі виробила свій власний стиль, для якого характерна, перш за все, щира любов до дітей, турбота про їх всебічний фізичний і духовний розвиток, творче мислення і високий моральний дух.

Навчальний процес планую з урахуванням психофізичних і вікових особливостей учнів.

Будую уроки на підставі рівноправного партнерства й спілкування на творчих засадах із використанням інтерактивних форм і методів навчання. У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:


  • проектне навчання;

  • інтерактивна технологія;

  • особистісно зорієнтоване навчання.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Сучасний урок – це урок демократичний, на якому переважає діалог. Для такого уроку характерними ознаками є:

  • підготовка гуманних освічених людей;

  • навчання не словом, а справою;

  • проведення уроку не для учнів, а разом з ними;

  • спрямування діяльності не на клас, а на особистість кожного учня;

  • забезпечення засвоєння навчального матеріалу на уроці.

На уроках української мови та літератури забезпечую стабільну навчально-пізнавальну атмосферу в класі, пропоную учням тестові та різнорівневі завдання, комунікативно-ситуативні вправи, завдання творчого характеру, конструювання діалогів; формую мовну та літературну компетенцію учнів, мотивую пізнавальну й самоосвітню діяльність школярів, прищеплюю любов до рідної мови; спонукаю до розмірковування, порівняння, узагальнення, вчу висловлювати власні думки й оцінки, презентувати власні асоціації.

Такі види діяльності дають позитивні результати, створюють сприятливі умови для повноцінної діяльності кожної дитини, ситуацію успіху, працюють на забезпечення якості освіти.

На кожному уроці прагну виховувати в учнів стійку позитивну мотивацію навчальної діяльності як важливий фактор формування творчої активності особистості, забезпечую стабільну навчально-пізнавальну атмосферу в класі, бо саме інтереси та мотивація – основні фактори успішного навчання.

Мої учні– постійні учасники та призери міських олімпіад, конкурсів, турнірів:



  • 2008 рік – ІІІ місце в міському етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (11 клас);

  • 2010 рік – ІІІ місце в міському конкурсі читців, присвяченому вшануванню пам’яті Т.Г.Шевченка «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій…»;

  • 2011 рік – ІІІ місце в міському етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (8 клас);

  • 2011 рік – ІІІ місце в конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика (11 клас);

  • 2011 рік – І місце в конкурсі імені Т.Г.Шевченка (8 клас);

  • 2012 рік - ІІІ місце міському етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури (9 клас) .

Постійно беру участь у роботі шкільного та міського методичних об’єднань учителів української мови та літератури, семінарів, розробці окремих проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведенні моніторингових досліджень якості мовної освіти, підготовці доповідей, виступів; понад 10 років очолювала роботу шкільного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури, російської мови, світової літератури; член методичної ради школи.

У роботі керуюся науково-теоретичним досвідом з даної проблеми: праці Р.Грановської, Я.Паномарьова, де висвітлені положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця «Основи педагогічної творчості» (автор С.О.Сисоєва), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку формування креативної особистості дитини.

Ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л.Пираженка), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрманов, О.Пехота), особистісно орієнтованого навчання (О. Савченко, С.Подмазін), спрямовані на реалізацію теми досвіду.

Законодавчою основою для реалізації досвіду є: Закон України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Концепція загальної середньої школи.

Ми, педагоги, повинні творити нове, неповторне, те, що привертає учнів до навчання, а їх батьків - до проблем освіти. Критерієм творчості повинна стати особистість дитини, її розвиток, самореалізація. Наукові дослідження переконливо доводять, що діти мають постійно перебувати під впливом матеріальної й духовної культури рідного народу. Це потрібно передусім для більш повного розкриття їх природних нахилів, розвитку здібностей. Саме цей шлях веде до формування національно свідомих громадян. Національна свідомість і самосвідомість - це осягнення людиною себе представником рідного народу, носієм його культури, знавцем минулого і сучасного. Тому і стоїть перед нами таке важливе завдання - виховати громадянина незалежної України. А ідеал його втілює в собі м'якість і ніжність вдачі, мужність і стійкість, милосердя і доброту, палку любов до рідної матінки-землі, велику працелюбність, вірність заповітам батьків і дідів. Який же предмет має найбільш потенційні можливості для виконання цього завдання? Звичайно, рідна мова, бо вона - концентрація мудрості й досвіду нашої нації, основний засіб пізнання, спілкування людини з навколишнім світом.

Зрозуміло, що значною мірою це залежить від викладача. По-перше, він сам повинен бути творчим, мати власну думку, постійно підвищувати свою ерудицію, інтелект, а по-друге, осмислювати літературу з позицій загальнолюдського, вічного, нетлінного. Такий словесник зуміє дібрати методи, прийоми й форми роботи, які розвивали б творче мислення школярів, допомагали їм збагнути неповторність твору, цінність його для нас і нащадків.

Постійно підвищую професійний рівень, багато часу приділяю самоосвітній роботі, вдосконаленню комплексно-методичного забезпечення предмету.

Виступала з методичними доповідями ( «Актуальні проблеми сучасної освіти», «Виховання в учнів стійкої позитивної мотивації навчальної діяльності на кожному уроці як важливий фактор формування творчої особистості»). Постійно ділюсь досвідом ефективних методик проведення уроків різних типів та форм роботи. Підготувала ряд методичних розробок уроків за темою«Числівник», «Лексикологія», уроки з української мови для електронних підручників для 5, 6 та 7 класів.

Загальноосвітня школа I-III ступенів №1

Димитровської міської ради

Донецької області

Матеріали з досвіду роботи

Бєлінська Ольга Миколаївна,

вчитель української мови та літератури

м.Димитров



2012
Список використаних джерел

  1. Конституція України, 1996р .

  2. Закон України «Про освіту», №1060-XI від 19 грудня 2006 року.

  3. Закон України «Про загальну середню освіту», 2006р.

  4. Закон України «Про національну програму інформатизації», відомості Верховної Ради України, 1998р. №27-28.

  5. Концепція 12-річної середньої загальної освіти// Директор школи. – 2002. – №1.

  6. Національна доктрина розвитку освіти України XXI ст. – К.: Шкільний світ. 2001.

  7. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти// Освіта України. – 2004. – №5.

  8. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська мова».

  9. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська література».

  10. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник. – К. – 2002.

  11. Казаков Е.И.; Тряпицына А.П. Диалог по лестнице успеха. – СПб., 1997.

  12. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. – Тернопіль: Астон, 2005.

  13. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-методичний посібник: У ІІ-х частинах. – К.: ІЗМН, 1997.

  14. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід, метод, посібник. – К.: АПН. – 2002.

  15. Пометун О. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти// Рідна школа. – 2005. – №1. – С.65-69.

  16. Пометун О.І. Теоретичні засади формування громадянської компетентності учнівської молоді// Управління школою. – 2005. – №8. – С.5-7.

  17. Сиротинко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Основа, 2002.

  18. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990.

  19. Формування особистості в умовах державності //Освіта. – 1999.

  20. Шулдик В.І. Педагогічний аспект диференційованого підходу до учнів у навчальному процесі: Навчально-методичний посібник: – К.: ІЗМН, 1997.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка