Заголовок заповіді педагогічної комунікації (спілкування)



Скачати 308.31 Kb.
Дата конвертації02.04.2016
Розмір308.31 Kb.
Посібник завуча

Початок: учителі

ЗАГОЛОВОК



ЗАПОВІДІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (СПІЛКУВАННЯ)

1. Ваші стосунки з дітьми непомітно, але постійно впливають на педагогічний процес у цілому й персонально на особистість кожного вашого вихованця.

2. Організовуйте своє педагогічне спілкування з дітьми не тільки з позицій «функціональних особливостей професії», але враховуйте й те, що дітям хочеться, і тоді вони попадуть у зону вашого педагогічного бачення.

3. Організовуючи своє педагогічне спілкування, намагайтесь точно й адекватно орієнтувати свою мову на конкретну дитину, і це буде сприяти переведенню спілкування із функціональної сфери у сферу міжособистісної взаємодії, що є найбільш важливим у спілкуванні «учитель-учень».

4. Не обмежуйтесь у педагогічному спілкуванні лише функцією інформації, а організуйте обмін інформацією, пізнайте особистість дитини у процесі обміну й цілеспрямовано дійте на дитину.

5. Диплом учителя не дає вам права автоматично бути ведучим у спілкуванні з дітьми. Це велике педагогічне право треба завоювати у спілкуванні з дітьми, які стараються зберегти власну самостійність і значущість у цих взаємовідносинах.

6. Старайтесь відчувати психологічну атмосферу у класі на кожному конкретному уроці - без цього продуктивний навчально-виховний процес неможливий (а для цього непомітно спостерігайте за дітьми: за виразом очей, мімікою, експресією, поведінкою, настроєм і будьте при цьому пластичними та оперативними у своїх реакціях на поведінку класу).

7. Навчіться бачити себе ніби з боку очима дітей, а для цього частіше аналізуйте власну діяльність; поставте себе на місце учня; відвідайте уроки колег у цьому класі та порівняйте себе з ними; чесно визнавайте свої помилки, не соромтеся сказати дітям, що ви цього не знаєте; частіше організовуйте контакти з дітьми у вільний час; якщо у вас є кличка, не ображайтесь, а виясніть, які ваші особисті недоліки її породили.

8. Умійте уважно слухати будь-яку дитину. Це важливий показник вашої уваги до конкретної особистості.

9. Постійно й систематично ведіть спостереження за психологічною атмосферою класу на конкретному уроці й відповідно до динаміки цієї атмосфери вносьте корективи в методи вчіння й навчання.

10. У разі виникнення конфлікту в педагогічному спілкуванні ми не маємо професіонального права ображатись на дітей.

11. Якщо у процесі спілкування виникає потреба в дискусії, то проведіть її, переконайте в неправильності думки, покажіть помилковість судження, але при цьому не ображайте своїх опонентів.

12. Якщо ви хочете перебороти неконтактність учнів, старайтеся, щоб ваше звернення до учнів розпочиналося з запитань: «Чому?», «Як саме?», «Для чого?» тощо. Це стимулює розвиток спілкування.

13. Будьте ініціативні у спілкуванні з дітьми: пам'ятайте, що ініціатива у спілкуванні допоможе вам успішно керувати пізнавальною діяльністю, організувати педагогічне співробітництво.

14. Обходьтеся без штампів у спілкуванні з дітьми, у першу через «психологічну скритність», коли вчитель на уроці реалізує себе як педагогічний функціонер, а не розкривається як людина.

15. Організовуючи педагогічне спілкування зі школярами, урахуйте, що воно повинно бути різним для хлопчиків і дівчаток. Дівчатка більш емоційні, чутливо реагують на безтактність, гостріше переживають неуважність до них, маскують своє ставлення до педагога, негативно реагують на пряму педагогічну дію.

16. Старайтесь перебороти негативне ставлення до деяких школярів, яке склалось у результаті неправильних взаємовідносин, і небажання переглянути їх, негативного стереотипу, нав'язаного колегами, неуспішності учня, негативного ставлення до даного учня, устремління учня виділитись.

17. У спілкуванні з дітьми елемент критики (і в першу чергу гола критика) не повинен бути домінуючим, бо це веде до втрати психологічного контакту, викликає злобу до вчителя і призводить до формування заниженої самооцінки.

18. Частіше посміхайтесь дітям. Посмішка при вході у клас - ознака того, що така зустріч вам приємна. Ваша посмішка сприяє спілкуванню, викликає устремління працювати.

19. Старайтесь, щоб у процесі спілкування з дітьми частіше звучало схвалення, похвала, заохочення - це важлива мова спільної творчої діяльності.

20. Діти повинні знати, як ви до них ставитесь. Позитивне, доброзичливе ставлення до них суттєвим чином впливає на навчально-виховний процес. Треба навчитись «транслювати» у класі своє ставлення до дітей.

21. Розвивайте свою комунікативну пам'ять (пам'ятайте все, що сприяло спілкуванню) і не змінюйте тональності спілкування неочікувано, бо це веде до психологічної нестабільності, викликає серйозні переживання. Пам'ятайте ім'я кожної дитини - це дуже важливо для спілкування.

22. Практикуйте індивідуальні бесіди з окремими учнями, але досконало опрацюйте партитуру майбутньої бесіди (стратегію й тактику майбутньої розмови).

23. У спілкуванні з дітьми не забувайте, що учень будь-якого класу - це в першу чергу особистість, яка прагне до самоутвердження, самореалізації.

24. Не дотримуйтесь єдиних стереотипів у спілкуванні з класом. Діти ростуть, змінюється система їх вимог до спілкування, і це може призвести до серйозної деформації взаємовідносин і негативно позначиться на якості навчального процесу.

25. Не забувайте про комунікативну підготовку до кожного уроку (клас, тип спілкування, психологічна атмосфера тощо).

26. Завжди аналізуйте процес спілкування на уроці, на перерві, поза уроком і школою та знаходьте причини помилок у спілкуванні, щоб далі їх не повторювати.

27. Не допускайте у спілкуванні з класом виникнення психологічного бар'єра, бо тоді спілкування не відбудеться, негативно позначиться на всьому ході уроку, на самопочутті вашому й дітей.

28. Плануючи виховну роботу у класі, урахуйте: ваш рівень взаємовідносин з дітьми; тип взаємовідносин класу з колегами; систему особистих взаємовідносин у класі; фронтальні, групові та індивідуальні форми взаємодії.

29. Особливу увагу зверніть на взаємовідносини з колегами; вони суттєво впливають на загальну соціально-психологічну атмосферу навчального процесу. Рекомендую: будьте доброзичливими до колег по роботі; з оптимізмом підходьте до них, шукайте в них те, що вас зближує; намагайтесь у досвіді колег знайти те, що для вас є цінним, цікавим, корисним, ніколи не зосереджуйте свою увагу лише на недоліках. Які взаємовідносини у вас із колегами, діти пізнають відразу, і це впливає на загальну психологічну атмосферу школи.

30. Уважно стежте за власною мовою, пам'ятаючи, що вона - відображення вашої особистості. Зверніть увагу: чи нема у вашій мові слів-паразитів («ну», «так би мовити», «значить», «взагалі» тощо); на темп вашої мови, бо від нього залежить ефективність засвоєння знань; на інтонаційні акценти, від яких залежить рівень інтенсивності запам'ятовування, загальну психологічну атмосферу уроку; на окрик, різкі інтонації, що можуть викликати емоційний дискомфорт.

31. Спеціально думайте над побудовою своїх взаємовідносин з «важкими» школярами, пам'ятаючи, що: «важкі» діти є наслідком педагогічно-психологічної запущеності, можливої фізіологічної патології; вони знаходяться під тиском негативних стереотипів, які сформували колеги, учні, батьки; підходити до них треба з оптимістичною гіпотезою, увійшовши в довіру і в їх внутрішній психологічний стан.

Користуючись цими неписаними законами, ви повною мірою примусите працювати в навчальному процесі дуже важливий фактор - людський!

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

1. Створення групи з вивчення досвіду роботи вчителя (найдосвідченіші вчителі і в першу чергу колеги по фаху), складання плану вивчення роботи вчителя з відповідною мотивацією.

2. Опрацювання додаткової літератури, що допоможе у вивченні досвіду конкретного вчителя (література в бібліотеках, особистих бібліотеках учителів-колег).

3. Вивчення самого досвіду:

співбесіда з учителем тет-а-тет (усе, що цікавить голову групи, а це керівник школи чи його заступник);

вивчення документації (тематичні, календарні, поурочні плани, конспект, журнал, методичний зошит, папки ППД, плани уроків, факультативів, сценарії позашкільних заходів тощо);

вивчення системи уроків конкретної навчальної теми, розрахованої на 20-30 уроків;

створення вчителем навчально-матеріальної бази з предмета (навчальний кабінет, саморобне унаочнення, дидактичний матеріал, робоче місце вчителя та інше);

вивчення системи самостійних, практичних, лабораторних, контрольних, атестаційних робіт (прийоми, методи проведення, наявність дидактичного матеріалу);

вивчення важливих проблемно-пошукових напрямів - система підготовки вчителя до уроку; прийоми виховання інтересу до предмета; система методів навчання та вчіння на уроці; комплексне використання унаочнення; використання краєзнавчого матеріалу в роботі; міжпредметні зв'язки; система створення психологічного комфорту (учитель- учень); інноваційні технології на уроках; система оцінювання навчальних досягнень учнів; методи активізації пізнавальної діяльності; характерний стиль педагогічної діяльності вчителя (визначення конкретних завдань із підготовки матеріалів самого педагога - плани, конспекти уроків, сценарії, альбоми та інше).

4. Як буде здійснене узагальнення досвіду?

5. Як буде здійснене впровадження вивченого досвіду вчителя?

ПАМ'ЯТКА ВИВЧЕННЯ СТАНУ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТА

І. Навчально-виховна робота

1. Підготовка вчителя до уроку:

знання та використання вчителем вимог удосконалених програм, інших нормативних документів та інструкційно-методичних рекомендацій з питань викладання предмета;

визначення вчителем мети уроку та його завдань, вибір відповідно до цього структури уроку, його типу, форм і методів роботи на уроці. Підготовка дидактичних, наочних посібників, ТЗН.

2. Науково-методичний рівень викладання:

глибина розкриття вчителем змісту програмного матеріалу;

науковість і доступність викладання навчального матеріалу;

забезпечення чіткого виділення та пояснення основних понять;

ефективність використання вчителем методів і прийомів, наочності, ТЗН;

форми та методи роботи вчителя з відстаючими та здібними учнями;

робота вчителя з розвитку логічного мислення, пізнавального інтересу, розумової діяльності;

забезпечення єдності процесу навчання, виховання, розвитку;

здійснення зв'язку теорії із практикою, профорієнтаційна спрямованість.

3. Організація самостійної роботи учня:

вироблення навичок навчальної діяльності;

організація роботи з навчальними матеріалами (підручник, довідники, таблиці тощо);

система самостійних, контрольних, практичних робіт, ступіть їх складності;

співвідношення за складністю й обсягом домашніх і класних робіт.

4. Організація повторення навчального матеріалу.

5. Індивідуальна робота з учнями.

6. Додержання техніки безпеки та санітарно-гігієнічного режиму на уроках.

7. Систематичність та об'єктивність оцінювання знань учнів.

ІІ. Позакласна робота

1. Форми позакласної роботи з предмета.

2. Залучення школярів до позакласної роботи.

3. Наступність класної та позакласної роботи.

ІІІ. Навчально-матеріальна база

1. Наявність кабінету та ступінь його забезпеченості навчальним обладнанням.

2. Наявність, зберігання та використання наочності, ТЗН.

3. Додержання техніки безпеки.

4. Управління й контроль.

IV. Кадровий потенціал

1. Методична робота з учителями. Самоосвіта. Упровадження у практику ППД.

2. Аналіз роботи вчителя дирекцією школи: форми, методи.

3. Вивчення системи роботи вчителів.

4. Ефективність рекомендацій, даних адміністрацією. Обґрунтованість управлінських рішень.

5. Розгляд стану викладання предмета на засіданнях педради. Узагальнення матеріалів у наказах по школі.

V. Результативність навчання

1. Стан виконання навчальних програм.

2. Рівень навчальних досягнень учнів:

об'єктивність оцінок за результатами директорських контрольних, практичних робіт чи усного опитування;

рівень засвоєння навчального матеріалу, оволодіння теоретичним матеріалом;

уміння застосовувати теоретичні знання на практиці;

ступінь розвитку мислення учнів;

сформованість навичок роботи учнів із підручником, таблицями, довідниками;

сформованість навичок навчальної діяльності учнів;

специфічні вміння й навички відповідно до предмета.

МЕТОДИ ВЧІННЯ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів

1. Парне взаємоопитування.

2. Монологічна відповідь учня.

3. Рецензування відповіді учня (колективно й індивідуально).

4. Письмове відтворення домашнього завдання.

5. Робота з диференційним дидактичним матеріалом (за рівнями).

6. Магнітофонне (тихе) опитування.

7. Слухання відповіді учня.

8. Написання диктантів (різноманітних).

9. Подача сигналу оцінки самоконтролю.

10. Контроль за дорученням (керівник групи, учитель).

11. Прес-конференція учня.

12. Опитування за алгоритмом.

13. Захист творчої персональної роботи.

14. Тестування.

15. Відтворення події за малюнком.

16. Вікторина «Щасливий випадок».

17. Відтворення шаталівського конспекту.

18. Відтворення домашнього завдання за зразком «Поля чудес».

19. Відповіді спонтанного дуету.

20. Перегляд теле-, кінопередачі з наступним опрацюванням.

21. Опитування «ланцюжком».

22. Опрацювання додаткової літератури.

23. Доповнення з місця.

24. Повторення відтворення домашнього завдання.

25. Розв'язування задач на час.

26. П'ятихвилинка відкритих повідомлень.

27. Робота з помилками, допущеними вчителем спеціально.

28. П'ятихвилинка новин.

29. Гра «Чорний ящик».

30. Фізико-астрономічна зарядка.

31. Мовчазне читання додаткової літератури.

32. Аукціон задач із теми.

33. Дуель учитель-учень.

34. Постановка задачі репетитора.

35. Відповідь керівнику групи.

36. Розв'язування задач «Хто скільки може».

37. Відповідь самому собі із самооцінкою.

38. Розв'язування шарад, кросвордів, ребусів тощо з домашнього завдання.

39. Аналіз приладу, який учень бачить уперше.

40. Захист виготовленого приладу.

41. П'ятихвилинки «Це я повинен знати напам'ять».

42. Самозвіт «Я знаю, я вмію».

43. Мнемічна відповідь за принципом гри «День-ніч».

44. Використання сигнальних кольорів «Семафор» для контролю.

45. Опитування за принципом гри «Слабка ланка».

46. Опитування за принципом гри «Поле чудес».

47. Опитування за принципом гри «Колесо фортуни».

48. Учень у ролі вчителя.

ІІ. Первинне засвоєння знань

1. Слухання вчителя.

2. Слухання й конспектування почутого.

3. Слухання та складання плану почутого.

4. Слухання та складання тез почутого.

5. Слухання та складання тестів за почутим.

6. Слухання та складання шаталівського конспекту.

7. Слухання й запис того, чого нема в підручнику.

8. Слухання й запис того, чого нема в розповіді вчителя.

9. Читання тексту підручника.

10. Читання тексту та складання плану.

11. Читання тексту й написання структурного конспекту.

12. Читання тексту й написання шаталівського конспекту.

13. Читання з виписками.

14. Читання та складання тез прочитаного.

15. Читання й запис анотації.

16. Читання й рецензування тексту.

17. Читання та складання заголовків до тексту.

18. Читання та складання тестів.

19. Захист творчої роботи з нового матеріалу.

20. Розказування нового матеріалу.

21. Участь в евристичній бесіді при поясненні.

22. Розгляд ілюстрації в підручнику.

23. Перегляд та опрацювання теле-, кінострічки.

24. Робота з додатковою літературою.

25. Доповнення до розповіді вчителя.

26. Відкриті повідомлення учнів за темою уроку.

27. Взаємоперевірка записаного.

28. Проговорення почутого від учителя.

29. Постановка запитань учителю.

30. Самостійний аналіз побаченого приладу.

31. Запис у словник нового з уроку.

32. Повторне слухання магнітофонного запису пояснення вчителя.

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу. Закріплення

1. Читання параграфа підручника після пояснення вчителя.

2. Зробити виписки.

3. Скласти план.

4. Законспектувати.

5. Скласти шаталівський конспект.

6. Написати рецензію.

7. Написати анотацію.

8. Письмові відповіді на запитання підручника.

9. Усні відповіді на запитання підручника.

10. Письмові відповіді на запитання вчителя.

11. Усні та письмові відповіді на запитання вчителя.

12. Складання схем, діаграм, порівняльних таблиць тощо.

13. Розв'язування задач, вправ.

14. Складання власних задач, вправ та їх розв'язування.

15. Взаємопарне опитування.

16. Самовідповідь із вивченого на уроці.

17. Робота з рівневим дидактичним матеріалом.

18. Робота з додатковою літературою.

19. Письмове відтворення почутого на уроці.

20. Короткострокова самостійна робота.

21. Проведення диктанту з перфокартами.

22. Підготовка тестів.

23. Відтворення розповіді вчителя.

24. Складання алгоритму відповіді.

25. Складання програмних завдань.

26. Проведення «розумової» атаки.

27. Малювання вивченого матеріалу.

28. Аукціон задач із теми уроку.

29. Запис «витертої» задачі.

30. Словникова робота («Сенкант»).

31. Відповідь спонтанного дуету.

32. Опитування «ланцюжком».

33. Запитання учнів до вчителя. Слухання вчителя.

ІV. Подача домашнього завдання

1. Запис домашнього завдання у щоденник.

2. Слухання методичних порад учителя.

3. Вибір рівневого завдання.

4. Читання тексту домашнього завдання.

5. Виконання домашнього завдання у класі.

6. Запитання до вчителя за домашнім завданням.

7. Відмітка (через закладку в підручнику) домашнього завдання.

8. Голосне відтворення домашнього завдання.

9. Розгляд ілюстрацій до домашнього завдання.

10. Вимоги до запису домашнього завдання (слухання).

11. Показ позитивних зразків виконання домашнього завдання.

12. Слухання «Як працювати з текстом».

13. Показ додаткової літератури.

Початок: учні

Діагностика вихованості учнів

Діагностичну анкету проводять (у нашій школі соціологічна група при шкільному методичному кабінеті на чолі із психологом школи) роздільно для учнів певного класу та класного керівника за розробленими запитаннями (оцінюється кожний критерій вихованості за десятибальною системою). Окремо, разом із цим, учень оцінює себе сам, а далі йому дає оцінку класний керівник.

І. Патріотизм

Знання історії України, важливих подій у країні.

Інтерес до її минулого й майбутнього.

Відчуття гордості за свою Вітчизну та її величних людей.

Добровільна праця на благо суспільства.

Бережне ставлення до народного багатства та природи.

Активна підготовка до захисту Вітчизни.

Ставлення до державних і національних свят і символів.

ІІ. Інтернаціоналізм

Інтерес до культури та мистецтва інших народів.

Дружба з людьми інших національностей.

Добровільна участь у заходах інтернаціонального характеру.

Посильна участь у наданні гуманітарної допомоги народам інших країн, що зазнали певних труднощів.

ІІІ. Колективізм

Посильна участь у справах свого колективу.

Звичка допомагати своєму товаришу.

Рівень виконання рішень колективу.

Рівень вимогливості до товаришів.

Поєднання особистих і громадських інтересів.

Боротьба й відстоювання честі колективу класу.

IV. Гуманність

Доброта.

Поважне ставлення до старших.

Турботливе ставлення до молодших.

Добровільна допомога тим, хто її потребує.

Любов і турботливе ставлення до всього живого.

Непримиренність до антигуманних учинків.

V. Чесність

Правдивість.

Єдність слова і справи.

Прямота.


Звичка не брати без дозволу чужі речі.

Добровільне визнання своїх помилок.

VI. Добросовісне ставлення до праці

Добросовісне навчання.

Своєчасність виконання дорученої роботи.

Висока якість результатів індивідуальної праці.

Систематична й добровільна допомога батькам у домашній праці.

Глибока зацікавленість певною сферою праці й конкретною трудовою діяльністю.

VII. Дисциплінованість

Щоденне виконання правил поведінки в різних ситуаціях.

Швидке й точне виконання розпоряджень, прохань, наказів старших.

Боротьба за зразкову дисципліну у класному колективі.

Знання й дотримання законів своєї держави.

Самоконтроль і самодисципліна.

VIII. Відповідальність

Добросовісне виконання своїх функціональних обов'язків.

Своєчасне й точне виконання даного слова, зобов'язання.

Звичка доводити до кінця розпочату справу.

Готовність відповідати за свої вчинки й учинки товариша.

Самоконтроль.

ІХ. Принциповість

Стійкість поглядів і переконань.

Звичка відкрито висловлювати та відстоювати свою думку.

Самокритичність.

Здатність об'єктивно оцінювати вчинки товаришів.

Непримиренність до помилкових суджень та антигромадських учинків товаришів.

Толерантність (культура стосунків).

Х. Цілеспрямованість

Наявність конкретних перспективних цілей.

Наполегливість у досягненні поставленої мети.

Вірність своєму ідеалу.

ХІ. Активність

Участь у громадському житті класу, школи.

Ініціативність.

Організаторські здібності.

Оптимізм.

Боротьба з недоліками та поганими звичками, пережитками минулого.

ХІІ. Допитливість

Начитаність.

Широта світогляду.

Систематична праця над собою, самоосвіта.

Високий рівень (відповідно до своїх можливостей) навчання.

ХІІІ. Естетичний розвиток

Належний зовнішній вигляд.

Рівень культури мови.

Поведінка.

Уміння співати, танцювати.

Систематичне відвідування театру, концертів, виставок.

Знання й розуміння визначних творів літератури, мистецтва.

XIV. Прагнення до фізичної досконалості

Правильна фізична постава.

Звичка щоденно робити фізичну зарядку.

Наявність спортивних досягнень.

Регулярність занять фізкультурою (у т. ч. заняття у спеціальних спортивних секціях).

Зразкова успішність у фізичній культурі.

На основі цієї анкети робиться ретельний аналіз виховної роботи у класі та вказуються шляхи значного поліпшення виховання.

Чи знаєте ви здібності своїх дітей?

Дітей виховують у сім'ї. Школа дає знання, формує вміння, навички. Виховний потенціал сім'ї набагато вищий за потенціал будь-якої престижної школи.

На жаль, більшості батьків важко визначити потенціал своїх дітей, тому вони непевні, які ж здібності слід розвивати в дитини (мої опитування дітей показали, що лише кожний двадцятий батько чи мати це роблять).

Коли ваша дитина пішла до школи, вам, батькам, необхідне більш точне усвідомлення її домінуючих здібностей. Пропоную вам тест-анкету на визначення вами та вашою дитиною характерних ознак її здібностей.

Є вільна хвилинка - присядьте з дитиною 8-12-ти років (можна й з 8 до 17-ти років), накресліть систему координат. На осі абсцис відкладіть (напишіть) вісім здібностей дитини (технічні, музичні, артистичні, спортивні, літературні, наукові, художні, педагогічні), а на осі ординат відкладіть дванадцять рівних відрізків.

Тепер кожну вимогу тесту-анкети оцініть за 12-бальною системою (оцінює дитина й окремо батько, а тоді співставляють, і це є умовою зацікавленої бесіди про здібності дитини). Усі оцінки за кожну вимогу додаються й діляться на кількість вимог. Результати оцінки відкладаються на графіку на осі абсцис. По завершенні тестування буде видно, яка зі здібностей переважає. Тоді її і треба розвивати.

А тепер вимоги тестів.

І. Технічні здібності

Дитина цікавиться різноманітними машинами та механізмами.

Постійно конструює моделі, шукає причини несправності механізмів і ремонтує їх.

Постійно креслить і створює ескіз механізму.

Цікавиться технічною літературою.

Сама вже щось виготовила з технічних моделей.

ІІ. Музичні здібності

Дуже любить музику.

Швидко запам'ятовує мелодію.

Грає на якомусь інструменті.

Створює власні мелодії.

Не пропускає жодного концерту музикантів.

ІІІ. Спортивні здібності

Енергійно й постійно рухається.

Смілива, не боїться синців.

Грає у спортивні ігри.

Спритно справляється з ковзанами, лижами, м'ячем.

Фізично розвинена, має добру координацію рухів, пластична, граціозна.

Захоплюється спортом.

Ніколи не втомлюється.

IV. Літературні здібності

Розповідаючи будь-що, не втрачає головної думки.

Любить фантазувати.

Уміє підібрати вдалі слова в усних і письмових розповідях, які добре передають емоційний стан і почуття людини.

Любить писати вірші, розповіді.

Веде літературні щоденники.

Багато читає художньої літератури.

Має власні творчі доробки.

V. Артисті здібності

Уміє виразити свої думки мімікою, жестами, рухами.

Уміє привернути увагу тих, кому розказує.

Може змінювати тональність розповіді.

Охоче виступає перед великою масою людей.

Легко копіює звички людей.

Тяжіє до красивого одягу.

Співає, грає, емоційна.

VI. Художні здібності

Свій настрій виражає через малюнки чи ліплення.

Дуже уважна до творів мистецтва.

Завжди малює, ліпить, комбінує фарби.

Може дати аналіз художньому полотну.

Любить дивитись передачі про художників, відвідувати художні виставки.

VII. Наукові здібності

Чітко та яскраво розуміє абстрактні поняття й узагальнення.

Уміє чітко виразити свою думку та записати її.

Тяжіє до читання наукової, науково-популярної літератури.

Знаходить власне пояснення спостережуваних явищ і подій.

Має власні проекти, конструкції, схеми, колекції.

Не засмучується, якщо її винахід не підтримують інші.

VIII. Педагогічні здібності

Дуже любить дітей.

Добре розмірковує, чітко мислить, розуміє причини та мотиви вчинків інших людей.

Легко та швидко засвоює новий матеріал.

Дуже любить виступати перед однолітками.

Ставить багато запитань батькам і вчителям.

Багато читає художньої літератури (і в першу чергу про школу, учителів).

Дуже спостережлива.

Тяжіє до всього нового.

Завжди охайна, спокійна, увічлива.

Завжди знаходить контакт з іншими людьми.

«Знайшовши» здібності дитини, створіть умови для їх розвитку. Успіхів вам і вашій дитині!

Найважливіші навчальні компетентності учнів після закінчення школи

1. Уміння спостерігати явища навколишнього середовища (природне, техногенне, соціальне) та висловлювати про ці явища власне судження, яке в повній мірі залежить від багажу знань.

2. Уміння висловлювати думки про те, що учень бачить, слухає, робить, думає, і вміти записати свою думку.

3. Уміння думати, користуючись при цьому категоріями мислення (порівняння, аналіз, синтез, виділення головного, узагальнення, систематизація, конкретизація).

4. Уміння вільно, виразно та швидко читати (150 слів уголос і 330 слів мовчки за одну хвилину).

5. Уміння вільно, досить швидко, каліграфічно та правильно писати до 120-ти знаків за хвилину.

6. Уміння слухати учителя й одночасно вести короткий запис змісту його розповіді.

7. Уміння написати твір на будь-яку тему обсягом до 600 слів.

8. Уміння самостійно працювати з книгою (скласти простий, структурний, символічний конспекти, скласти план, тези, тест, анотацію, написати рецензію, відгук).

9. Уміння користуватися всіма видами довідників, словників.

10. Уміння знаходити будь-яку книгу в бібліотеці, користуючись різноманітними каталогами.

11. Уміння робити логічний аналіз прочитаного незнайомого тексту.

12. Уміння вести літературний щоденник, різноманітні словники-довідники.

13. Уміння швидко вести усний рахунок (у межах до 40 дій за 1 хвилину).

14. Уміння багато читати (у період навчання треба читати до 20 сторінок щодня, а за період навчання у школі прочитати до 300 книг).

15. Уміння вільно підтримати будь-яку інтелектуальну розмову (не менше 15 речень із конкретної теми).

16. Уміння скласти та виконати свій план особистого вдосконалення (самоосвіта та самовиховання).

17. Уміння проводити рефлексію своєї роботи (критичного аналізу своєї роботи, щоб надалі не допускати помилок).

18. Уміння вести ділову документацію (написати автобіографію, заяву, розписку, доручення, характеристику, протокол, доповідну записку).

Критерії готовності дитини до навчання

1. Наявність позитивних мотивів навчання.

2. Рівень інтелектуальних потреб.

3. Фізіологічний стан здоров'я.

4. Сформованість довільної уваги.

5. Рівень техніки голосного читання.

6. Рівень техніки мовчазного читання.

7. Рівень техніки письмового списування.

8. Рівень техніки усного рахунку.

9. Рівень фактичної грамотності.

10. Сформованість ступеня самостійності в роботі.

11. Рівень вихованості учня.

12. Рівень уміння планувати свою роботу.

13. Рівень захопленості читанням художньої літератури, періодичної преси.

14. Сформованість рівня праці з книгою (план, виділення головного, тези, конспект, рецензія, відгуки, тести, реферат тощо).

15. Сформованість уміння працювати, дотримуючись режиму праці.

16. Уміння працювати за алгоритмом (технологічна картка, пам'ятка).

17. Сформованість методів учіння (методів навчання на уроці, при підготовці домашнього завдання).

18. Рівень пізнання самого себе (уміння визначати свої вподобання, здібності, нахили).

19. Сформованість уміння самоосвіти.

20. Сформованість уміння самовиховання.

21. Сформованість уміння спостерігати навколишні явища, події та аналізувати їх.

22. Сформованість методики техніки самоконтролю.

23. Сформованість уміння цінити час.

24. Сформованість уміння активно (а не пасивно) готувати домашні завдання.

25. Сформованість уміння реагувати на критику.

26. Сформованість уміння робити самокритичні висновки.

27. Сформованість уміння відповідати за доручену справу.

28. Сформованість уміння використовувати інтелектуальне тло навколишнього середовища (брати все краще зі спілкування, ЗМІ).

29. Сформованість уміння користуватись критеріями мислення.

30. Рівень сформованості толерантності, доброти, співчуття, точності.

31. Рівень сформованості вмінь з наукової організації праці учня.

32. Рівень сформованості спланувати свою поведінку, тенденцію.

33. Уміння демонструвати впевненість у своїх здібностях до навчання.

34. Уміння будувати та підтримувати дружні взаємовідносини з учнями та вчителями.

35. Уміння цінувати високу якість будь-якої роботи та добиватись її досягнення.

36. Позитивний вплив на учня соціального оточення (вулиця, телевізор, товариші, друзі).

37. Морально-вольова готовність до навчання.

38. Постійна увага й допомога батьків.

39. Належні умови праці вдома й у школі.

40. Високий авторитет батьків і вчителів.

41. Високий рівень викладання навчальних предметів з акцентом на особистісно зорієнтований навчально-виховний процес.

42. Постійна індивідуальна робота класного керівника (виховання, допомога, рефлексія).

43. Наявність позитивних факторів у житті (радість від навчання, спілкування тощо).

Освіченість учня буває:

1. Технологічна - уміння навчатись.

2. Економічна - уміння аналізувати свої дії з позиції економіки.

3. Громадянсько-правова - досконале знання своїх прав та обов'язків та їх сумлінне виконання.

4. Політична - розуміння соціальної природи в суспільстві, громадської діяльності.

5. Соціально-комунікативна - здібність розуміти інших, рівень оволодіння мовою спілкування.

6. Загальнокультурна - знання, уміння, навички з основ наук.

7. Поведінкова - знання, уміння дотримуватись простих правил і норм моралі та права, правил етикету, уміння без шкоди для оточуючих діяти в певних ситуаціях.

8. Методологічна - уміння правильно навчатися, застосовувати здобутки, знання, уміння, навички в соціальній практиці.

9. Освічений учень - це такий:

який має розвинене почуття совісті й тому здатний відповісти за свої дії та їх наслідки;

який має свою моральну домінантну (школа дає лише моральні вимоги, а стати моральнім - це не одне й те ж);

який має самостійну та самовизначену думку та вміє знаходити творчі рішення в житті;

який володіє надбаннями світової культури та спроможний вести діалог на будь-яку тему.

Фасилітація навчання й учіння

Навчати означає інструктувати, інформувати, віддавати наказ (навчання має сенс лише у стабільному середовищі, а ми живемо не у стабільному, бо зараз за 40 хвилин у світі повідомляється нової інформації, яку не можна вмістити в найбільшу британську енциклопедію).

Отже, тепер переходимо до нової ситуації навчання - фасилітації навчання (допомагати, полегшувати, сприяти, створювати умови для самостійної роботи). Учитель уже не інформатор, а організатор самостійної роботи учнів, тобто фасилітатор.

Тепер лише той навчається, хто: навчився вчитись; збагнув, що знання треба постійно й усе життя поповнювати.

Фасилітація (дорога, полегшування, сприяння, створення умов) базується не на класичних вимогах до уроку, а на позиційних особливостях особистісних стосунків між фасилітатором (учителем) та учнями. Особисті стосунки будуються на:

щирості (не приховувати свої почуття);

піклуванні, довірі (сприймати учня як особистість);

емпатії (сприймати світ очима дитини);

допомозі та баченні росту дитини.

Самооцінка діяльності школи (п'ять «У»)

У даному випадку кожне запитання діагностичної анкети оцінюється за 100-бальною системою (так дуже зручно визначити відсотки виконання певних напрямів діяльності).

І. Управління

1. Рівень внутрішньошкільного контролю: зміст, оперативність, конкретність, об'єктивніст, напрями, результативність (окремо - директор, заступники).

2. Стан виконання навчальних планів і програм.

3. Рівень системно-діагностичного планування (річний план роботи школи, календарне планування, виховні плани керівників): чіткість, реальність, конкретність, обґрунтованість, системний контроль, аналіз.

4. Рівень дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Стан навчальної та трудової дисципліни.

5. Рівень поширення й розвитку демократизації навчального процесу.

6. Рівень посилення гуманізації та гуманітаризації навчального процесу.

7. Рівень контролю й оцінки результатів навчання та виховання.

8. Рівень упливу рішень педради, шкільних методичних об'єднань і творчих груп на суттєві зміни в навчальному процесі.

9. Рівень ведення шкільної документації.

10. Рівень упровадження педагогіки українознавства у практику роботи школи.

ІІ. Учителі

11. Рівень методичної роботи у школі (ефективність її впливу на професійну та методичну майстерність, громадську свідомість, готовність до творчої праці, росту загальної культури, потяг до самоосвіти).

12. Рівень пошуку, вивчення та впровадження ППД (зарубіжного, всеукраїнського, обласного, районного та шкільного рівнів).

13. Рівень психолого-етичної атмосфери в педколективі. Вплив кожного педагога на цю атмосферу.

14. Рівень здійснення батьківського педагогічного всеобучу. Ефективність роботи з батьками.

15. Рівень розвитку педагогіки співробітництва.

16. Рівень розвитку лікувальної педагогіки.

17. Рівень методики та стану вивчення психологічних особливостей характеру кожної дитини у школі.

18. Рівень формування творчої лабораторії вчителя (власні методично-дидактичні бібліотеки).

19. Рівень оснащеності робочого місця вчителя у школі. Боротьба за його здоров'я (збереження й поліпшення).

20. Рівень морального, матеріального стимулювання творчої педагогічної праці.

ІІІ. Удосконалення

21. Рівень застосування інноваційних навчальних і виховних технологій.

22. Рівень застосування системи варіативного диференційованого навчання відповідно до потреб і здібностей учнів.

23. Рівень створення банку тестів для поточної, підсумкової та відстроченої перевірки навчальних досягнень чи державного стандарту освіти на різних вікових етапах навчання дитини.

24. Рівень стану нових підходів і методики комплексного вивчення рівня вихованості учнів.

25. Рівень системи виховної роботи у школі. Відродження національної культури.

26. Рівень використання місцевого краєзнавчого матеріалу на всіх етапах навчального процесу.

27. Рівень атестації педагогів: підготовка, проведення, підсумки.

28. Рівень удосконалення сучасного уроку (потяг до проведення нетрадиційних уроків).

29. Рівень установлення контактів з іншими педагогічними колективами з метою обміну досвідом роботи.

IV. Умови

30. Рівень матеріальних, моральних і психологічних умов для праці педагогів та учнів.

31. Рівень загальної та спеціальної техніки безпеки й охорони праці у школі.

32. Рівень ефективності кабінетної системи навчання.

33. Рівень збереження та використання фонду підручників у школі.

34. Рівень навчально-матеріальної бази учнів.

35. Рівень умов для проведення суспільно-корисної продуктивної праці учнів.

36. Рівень умов для проведення інтенсивної позакласної роботи з учнями.

V. Учні

37. Рівень актуального розвитку дітей, готовності та здатності дітей до навчання й самонавчання, уміння застосувати здобуті знання на практиці.



38. Рівень сформованості вмінь самостійної навчальної роботи.

39. Рівень розвитку учнівського самоврядування.

40. Рівень техніки читання (голосного, мовчазного, швидкісного).

41. Рівень обчислювальних навичок учнів.

42. Рівень грамотності дітей.

43. Рівень сформованості готовності дітей до навчання на високому рівні (рівень пізнавальної активності учнів).

44. Рівень стану виховання у школі: розумового; морального; художньо-естетичного; патріотично-національного; інтернаціонального; патріотично-військового; екологічного; економічного; трудового; фізичного; санітарно-гігієнічного; правового; статево-сексуального; сімейного; громадського (суспільного).

Самооцінка з кожного питання дається двома цифрами (від 0 до 100 балів): перша цифра - оцінка рівня вирішення даного питання в цілому по школі, а друга - самооцінка вирішення даного питання самим учителем. Таке анкетування проводиться в кінці або на початку навчального року та враховується при плануванні роботи на всіх рівнях.



Автор: С. Дибський


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка