«Захист Вітчизни» С. В. Омелюх луків 2009 вступ



Сторінка1/4
Дата конвертації11.03.2016
Розмір0.75 Mb.
  1   2   3   4
Управління освіти і науки

Волинської облдержадміністрації

Професійно-технічне училище №22 смт. Луків



З досвіду проведення практичних занять з тактичної і вогневої підготовки під час навчально - польових зборів



Підготував:

викладач предмета

«Захист Вітчизни»

С.В. ОМЕЛЮХ
Луків - 2009
ВСТУП

Предмет «Захист Вітчизни» як один з обов'язко­вих державних предметів у вищих і загальноосвітніх навчальних закладах організовується і проводиться на основі Закону України «Про загальний військовий обов'я­зок і військову службу» та «Концепції допризовної підго­товки і військово-патріотичного виховання молоді», схваленої Указом Президента України від 25 жовтня 2002 р. № 948/2002, і є складовою частиною загального процесу підготовки юнаків і дівчат до захисту Вітчиз­ни, служби у Збройних Силах України та інших військо­вих формуваннях.

Триденні навчально – польові збори ( заняття) проводяться з метою закріплення військових знань. умінь і навичок, які юнаки здобули на заняттях з предмету Захист Вітчизни.

В даній роботі зібрані методичні рекомендації щодо проведення практичних занять з тактичної і вогневої підготовки , військової топографії під час проведення навчально - польових занять. Розроблено та подано на ваш розсуд виховний захід з використанням комп’ютерних технологій на соціально - політичну тему «НАТО. До реальності через міф.».

Також звернуто увагу на оформлення організаційно – плануючої документації, інструкції з техніки безпеки під час виконання стрільб бойовими патронами з автомата Калашникова АК-74 на військовому стрільбищі.

Робота призначена для викладачів предмета «Захист Вітчизни», може використовуватись при проведенні навчально-польових зборів.



Організація проведення навчально – польових занять з учнями ПТУ
Програмою «Захисту Вітчизни» передбачено про­ведення триденних польових занять з випускниками на­вчальних закладів на завершальному етапі навчання, а з призовниками, що не пройшли допризовну підготов­ку,— навчально-польових зборів в ОСОТ за 140-годинною програмою.

Навчально-польові збори (польові заняття) проводять­ся, як правило, на базі оборонно-спортивних оздоровчих таборів, військових частин-шефів, військово-навчальних закладів, дитячих оздоровчих таборів, таборів праці і відпочинку учнів, одночасно з юнаками всіх або декількох навчальних закладів під керівництвом місцевого органу державної влади за безпосередньою участю військкоматів, органів освіти, комітетів ТСОУ, штабу цивільної оборони, органів охорони здоров'я.

Організація і проведення навчально-польових зборів здійснюється начальником ОСОТ, його заступниками з навчальної, виховної роботи та матеріального забезпе­чення; командирами рот; взводів та інструкторами з фі­зичної культури і плавання. Чисельність роти — 75—100 учнів, взводу — 25. Підготовка начальників ОСОТ, їхніх заступників і командирів рот здійснюється на 3-денних навчально-методичних заняттях з відривом від роботи під керівництвом обласного органу державної влади. Підготовка командирів взводів — на одноденних заняттях під керівництвом начальника ОСОТ.

Підготовка до навчально-польових зборів розпочина­ється за 1 — 1,5 місяця до їх початку проведенням наради з викладачами допризовної підготовки навчальних за­кладів, на якій повідомляється рішення місцевого органу державної влади про проведення навчально-польових зборів і план заходів по підготовці до них. Наказ і необхідні виписки з плану надсилаються до навчальних закладів і всіх зацікавлених організацій.



Одержавши відповідні керівні документи з підготовки до навчально-польових зборів, викладач допризовної підготовки повинен:

  • вивчити «Типове положення» та інші керівні документи з організації ОСОТ;

— вивчити наказ органу освіти з орга­нізації та проведення навчально- польових зборів;

  • скласти план заходів по підготовці до зборів;

  • підготувати проект наказу по навчальному закладу «Про проведення навчально-польового збору з учнями»;

  • провести комплексні заняття по підготовці учнів до збору;

  • провести збори учнів разом з батьками на тему «Про завдання навчально-польового збору та заходи по підготовці до нього»;

  • підготувати екіпіровку учнів;

  • сформувати взводи та відділення;

  • провести огляд готовності учнів до збору;

  • скласти плани-конспекти проведення всіх занять на навчально-польових зборах.

Кожен навчальний заклад організовує польові заняття виходячи із умов завершення навчання випускною групою , кількості таких груп, пори року. В ПТУ 22 смт. Луків час завершення навчання випускних груп припадає на місяця квітень, коли погодні умови ще не завжди дозволяють практичні заняття провести досить комфортно. Тому виходячи із цих умов навчально польові заняття проводжу на базі навчального закладу.

Основну увагу під час проведення навчально польових занять приділяю до вивчення найбільш важливих тем предмету захист Вітчизни - це тактичної і вогневої підготовки.

Тактична підготовка є одним з головних розділів військової підготовки. Вона найповніше забезпечує ком­плексне вивчення юнаками питань програми захисту Вітчизни і вивчається на теоретичних, практичних, у тому числі, комплексних і контрольних заняттях.

Теоретичні заняття проводяться, як правило, в кабі­неті «Захисту Вітчизни» з використанням макета місцевості, класної дошки, плакатів, схем, діафільмів, фрагментів навчальних кінофільмів і відбуваються пере­важно у формі розповіді та бесіди з використанням ди­дактичного матеріалу й технічних засобів навчання.

Практичні заняття проводяться на обладнаних і оснащених майданчиках і навчальних місцях, а також на місцевості, і передбачають формування навичок ви­конання прийомів, дій і нормативів з військової справи, з медико-санітарної, прикладної фізичної підготовки ,з використанням зброї, приладів, обладнання, засобів ін­женерного озброєння та індивідуального захисту, а також як спеціальний психологічний тренінг.

Комплексні заняття передбачають логічно послідовне виконання прийомів, дій, нормативів, завдань. Вони про­водяться з метою закріплення і вдосконалення умінь та навичок, необхідних воїну, розвитку готовності юнаків до діяльності в екстремальних воєнних умовах. Комплек­сні заняття обов'язково включають виконання нормати­вів з основ військової справи, фізичної підготовки, ци­вільної оборони та медико-санітарної підготовки. Заходи, спрямовані на формування психологічної готовності юнаків до військової служби, проводяться на місцевості як гра. Вона проходить на фоні тактичної обстановки, що постійно змінюється, і потребує від учнів великого напруження фізичних та інтелектуальних сил, волі.

Комплексні заняття проводяться, як правило, в період 3-денних польових занять на завершальному етапі на­вчання з метою прищеплення учням навичок дій у ком­плексі з усіх навчальних питань. На цих заняттях перед­бачаються дії одним взводом - в наступі, другим взводом — в обороні.
Загальні методичні рекомендації. Дати учням знання про загальновійськовий бій, обов'язки солдата в бою, види вогню і маневру, організацію мотострілецького відділення; навчити учнів застосовувати засоби пересування на полі бою, обирати вогневу позицію та облад­нувати її, вести спостереження в заданому секторі, ви­значати розташування цілей відносно орієнтирів, допо­відати про результати спостереження, застосовувати протитанкові гранати; ознайомити учнів з бойовими ха­рактеристиками основних танків і бронемашин вітчиз­няної та іноземних армій, із загальною будовою та прин­ципом дії протитанкових і протипіхотних мін.

На практичні і комплексні заняття учні виходять з макетами автоматів, сумками для магазинів, протигазами, піхотними лопатами, флягами в чохлах на ремені, сумкою для гранат з учбовою гранатою (болванкою), крім того, учні повинні мати форму одягу, передбачену для польових занять.

Для підвищення ефективності практичних занять , кра­ще напередодні організувати підготовку помічників з числа командирів взводів і відділень, оз­найомити їх з положеннями Бойового статуту сухопутних військ, вивчити з ними питання, за якими доведеться відпрацьовувати дії, а також заходи безпеки.

Відповідно до вимог «Програми захисту Вітчизни» всі заняття розпочинаю з шикування, перевірки наявності учнів, зовнішнього вигляду, трену­вання з виконання стройових прийомів.

Основну частину заняття починаю з перевірки знань вивченого. Залежно від форми про­ведення занять вона повинна охопити якнайбільше учнів. На практичних заняттях питання для контролю добира­ю таким чином, щоб, відповідаючи на них, учні формували підвалини наступного заняття. Фрагменти обов'язків солдата в бою допо­магають мені в короткому вступному слові забезпечити мотивацію заняття, зробити перехід від раніше вивченого матеріалу до теми наступного заняття, після оголошення якої пояснюю навчальну мету і ставлю перше навчальне запитання.

Питання, які виношу на заняття, ком­поную в логічній послідовності. Закінчую виклад попереднього питання заняття і оголошую наступне, щоразу стараюся створити проблемну си­туацію, яка розв'язується під час вивчення наступного питан­ня.

Розглянувши останнє питання заняття, ро­блю коротке опитування з метою з'ясування ступеня його засвоєння і закріплення. У процесі закріплення концентрую увагу на ключових питаннях, на правильному розумінні учнями тих чи інших положень і формуванні в них умінь та навичок.

У заключній частині (5 хв.) нагадую тему і навчальну мету заняття, головні питання вивченого ма­теріалу, вказую позитивні моменти й недоліки, називаю більш активних учнів, даю завдання додому, а на по­льових заняттях — завдання на самопідготовку. Перед відбуттям з місця заняття даю команду командирам від­ділень перевірити наявність зброї та іншого майна. Після рапортів командирів відділень взвод залишає місце за­нять.

Тема: Способи пересування на полі бою

Навчально-виховна мета:



  1. Навчити учнів умілому пересуванню на полі бою в пішому порядку.

  2. Виховувати в учнів тактичне мислення, спостере­жливість, рішучість та ініціативність.

Навчальні питання:

  1. Пересування в бою прискореним кроком і бігом.

  2. Пересування в бою перебіжками.

  3. Пересування в бою переповзанням.

Метод проведення: практичне заняття. Місце проведення: поле. Матеріальне забезпечення:

  • прапорці сигнальні — 1 пара;

  • макет автоматів для кожного.

Вступна частина заняття проводиться за описаною вище методикою. Вислуховую рапорт командира взводу Пе­ревіряю зовнішній вигляд та екіпіровку учнів та проводить стройове тренування у вико­нанні прийомів зі зброєю.

Під час повторення вивченого перевіряю уміння учнів готуватися до стрільби лежачи і викори­стовувати укриття на місцевості. Перевіривши знання обов'язків солдата в бою, звертаю увагу учнів на вимогах сміливо і рішуче діяти в наступі, уміло пе­ресуватись на полі бою, вдало обирати вогневі позиції (місця для стрільби); виявляти хоробрість, ініціативність і винахідливість в бою, і лише тоді переходжу до ого­лошення теми і мети заняття. У короткому вступному слові пояснюю сутність пересування на полі бою і його значення, вводжу учнів у тактичну обстановку і приступаю до заняття.



  1. Пересування в бою прискореним кроком і бігом

Пояснюю учням, що цей вид пересування використовується для зближення з противником і в атаці переднього краю. Використовуючи ділянку місцевості, показую техніку пересування прискореним кроком на повний зріст і пригинаючись. Зауважую, що швидкість руху в цьому випадку 130—150 кроків на хви­лину, довжина кроку — 50—60 см. Такий темп і довжина кроку дозволяють вести вогонь на ходу. Вивчення при­йому відбувається у складі відділення з інтервалом між учнями 2—3 кроки. Для вивчення використовується під­готовча вправа. На рахунок «раз», «два» учні роблять два кроки із вказаним темпом, тримаючи автомат напереваги і спостерігаючи за противником; на рахунок «три», «чо­тири» продовжують рух . По­казавши порядок виконання прийому, перехо­джу до розучування. Для цього подаю команду: «Вправу на 4 рахунки з підрахунком вголос робити починай!». У міру набуття навичок прийом відпрацьовується в ці­лому. Оголошуються ввідні і подаються команди за ко­мандира відділення: «Учні, на рубіж прискореним кроком — ВПЕРЕД!»

Розучуючи пересування бігом, наголошую, що цей вид пересування використовується для зближення з противником або для маневру з метою вийти із зони вогню противника. При цьому швидкість руху 165—180 кроків у хвилину, довжина кроку 85—90 см. Показавши учням порядок виконання прийому, положення зброї і, враховуючи, що прийом не становить складності для вивчення, переходжу до тренування в цілому в складі відділення, даючи команду за командира відділення: «Відділення на рубіж бігом — ВПЕРЕД!» За­лишаючись на місці і подавши команду прапорцями «Увага», «Всі до мене», повертаю відділення в колону по одному в початкове положення і повторюю прийом до засвоєння.



2. Пересування в бою перебіганням

Цей вид пересування відбувається під вогнем противника і потребує швидкості та сприт­ності руху. При цьому довжина перебігання залежить від місцевості й вогню противника і в середньому повинна бути 20—40 кроків. На місці зупинки для перепочинку перебігаючий з розгону лягає і відповзає трохи в сторону, готується до ведення вогню. Показавши, як виконуються перебігання, ділю прийом на три послідовних елементи і приступаю до їх вивчення .






  1. Підготовча вправа. За командою «Вперед!» учні схоплюються, пробігають вперед 5—6 кроків і поверта­ються в початкове положення. Опанувавши техніку схо­плювання з місця, приступаємо до відпрацювання насту­пного елемента.

  2. Підготовча вправа. За командою «Вперед!» учні схоплюються і перебігають на 20—40 кроків, витрачаючи на це не більше 4—5 секунд. Елемент бігу повторюється декілька разів до засвоєння.

  3. Підготовча вправа. Відпрацьовується падіння на землю, відповзання вбік і приготування до стрільби.

Після показу техніки виконання прийому, розділивши кожний прийом на складові, тренуємо їх окремо до повного засвоєння, яке закінчується виконанням перебігання у складі відділення в цілому. Після чого подаю команду: «Відділення, в напрямку предмета перебіжками справа (зліва), по од­ному — ВПЕРЕД!» Прийом виконується декілька разів до засвоєння. При цьому після виконання перебігання, подавши прапорцями сигнал «Увага!», «Всі до мене!», повертаю відділення бігом в колону по одному в початкове положення, тим самим закріплюю техніку пересування прискореним кроком і бігом.

  1. Пересування в бою переповзанням.

Розповівши учням, що, коли місцевість і вогонь про­тивника не дозволяють використовувати перебігання, солдат не припиняє виконання бойового завдання, пе­ресувається на полі бою іншими способами. Для цього він переповзає по-пластунському, напівкарачки та на боці. Кожний вид пересування залежить від обстановки, рельєфу, часу і бойового завдання. Показавши техніку переповзання трьома способами, розпочинаю їх розучування.

Переповзання по-пластунському. Прийом ділиться на елементи. Показавши виконання прийому роздільно, переходжу до розучування. За командою «Роби — РАЗ!» лягти щільно на землю, правою рукою взявши зброю за ремінь біля верхньої антабки і поклавши на передпліччя правої руки, підтягнувши праву ногу, і вод­ночас просунути ліву руку якомога далі. На рахунок «Роби — ДВА!» відштовхнутися зігнутою ногою, пересунути тіло вперед, підтягнути другу ногу, витягнути другу руку. Від розучування переходимо до тренування в швид­кому темпі, роздільно, потім у цілому.

Для виконання прийому подаю команду: «Відділення, на рубіж, по-пластунсь­кому справа (зліва) по одному — ВПЕРЕД!»

Якщо прийом виконується неправильно, зупиняю, по­вертаю в початкове положення і повторюю виконання декілька разів до повного засвоєння.

За тією ж методикою відбувається навчання пересу­вання напівкарачки і на боці.

Заняття закінчується комплексним тренуванням, де учні здійснюють перебігання та переповзання за коман­дою викладача. Тренування проводиться з метою закрі­плення вивчених прийомів.

В заключній частині нагадую тему і мету заняття, проводжу короткий розбір заняття, оголошую оцінки, даю домашнє завдання. Перед відбуттям з місця занять з метою виконання вимог статуту даю команду командирам відділень перевірити наявність зброї та ін­шого майна і відрапортувати про виконання.


Тема: Дії солдата в бою . Спостерігач , його обов’язки.

Заняття (практичне).

Навчально-виховна мета:



  1. Ознайомити учнів з вимогами, які ставляться до вибору місця для ведення спостереження за противни­ком.

  2. Вивчити на практиці обов'язки спостерігача, на­вчити рапортувати про виявлені цілі.

  3. Виховувати якості, необхідні розвідникові: сталу увагу, зосередженість, пильність, вміння швидко і точно відтворювати фрагменти спостереження.

Навчальні питання:

  1. Вимоги до вибору місця для спостереження за противником.

  2. Способи ведення розвідки, вивчення місцевості.

  3. Виявлення цілей, визначення їх місцезнаходження відносно орієнтирів та рапортування про виявлені цілі.

Метод проведення: розповідь, пояснення, вправа.

Вислуховую рапорт командира взводу. Пе­ревіряю зовнішній вигляд та екіпіровку учнів та проводжу стройове тренування у вико­нанні прийомів зі зброєю. Під час висування в район проведення заняття відпрацьовую еле­менти спостережливості.

Повторюючи вивчене, перевіряю знання ку­тових величин підручних засобів, сітки шкали бінокля, знання обов'язків солдата в бою, Загострюю увагу учнів на вимозі: «Постійно вести спостереження. Своєчасно виявляти противника та негайно рапортувати про нього командиру». Оголошую тему, навчальну мету заняття та перше навчальне питання.

1. Вимоги до вибору місця для спостереження за про­тивником

Спостереження є одним із розповсю­джених способів ведення розвідки у всіх видах бою. Веде спостереження спостерігач, призначений з числа солдатів, який самостійно обирає та обладнує місце для спостере­ження. Місце для спо­стереження може бути вибране в окопі, траншеї, в спеціально обладна -ному чи іншому придатному для спостереження місці. Призначивши одного учня спостерігачем, ставлю йому завдання обрати місце для спостереження. Оцінивши якість вибору, пі­дводжу учнів до раніше обладнаного місця для спостере­жень, пояснюю його влаштування і обладнання. Завівши учнів у частину обладнаної траншеї, ставлю всіх у роль спостерігачів та оголошує друге навчальне питання.


  1. Способи ведення розвідки, вивчення місцевості

Пояснивши учням, що спостереження є основним способом вивчення противника та місцевості, використовуючи раніше підготовлену схему місцевості, вводжу учнів у тактичну обстановку. Ставлю завдання спостерігачу:

  • орієнтири та умовні назви місцевих предметів;

  • де перебуває і що робить противник;

  • місце для спостереження та порядок його облад­нання;

  • сектор спостереження і на що звертати особливу увагу;

— порядок доповіді про результати спостереження.

З'ясувавши, що учні правильно зрозуміли положення орієнтирів, сектор для спостереження та назви місцевих предметів, ставлю завдання на око або за до­помогою підручних предметів визначити відстань до орі­єнтирів та правильно нанести їх на схему місцевості. Місцевість розглядається спочатку неозброєним оком, потім детально вивчається за допомогою бінокля. Поставивши задачу учням вести спостереження в заданому секторі, переходжу до вивчення третього навчального питання.



3. Виявлення цілей, визначення їх місцезнаходження від­носно орієнтирів та рапортування про виявлені цілі

Виявляючи цілі, спостерігач повинен зробити запис у журнал спостережень та допо­вісти старшому начальнику.

Пояснивши порядок запису в журнал спостережень, прапорцями подаю сигнал своєму помічнику для позначення цілей, пояснюю учням, що відстань до цілі вказується в метрах, а положення відносно орієн­тирів — в тисячних. Учні виконують норматив з такти­чної підготовки та заносять результати у журнал спос­тережень Для визначення кутової величини цілі використовують бінокль, підручні засоби .

Після доповіді учнів про виконання умов нормативу нагадую, що спостерігач повинен доповісти про результат спостережень. Наводжу приклад доповіді.

Наприклад: «Орієнтир - один, вліво - десять, далі - 200, в кущах -спостерігач». Для відпрацювання навичок правильно доповідати, заслуховую доповідь кожного учня за виявленими ціллями.

Для повного засвоєння організовую попарне трену­вання, призначивши спостерігачів та старших поста, пе­ріодично міняючи їх місцями. Після засвоєння доповіді шикую взвод. Перевіряю ступінь засвоєння ви­вченого матеріалу, відповідаю на запитання.

В заключній частині нагадую тему та мету заняття, відзначаю найбільш активних учнів, оголошую оцінки, завдання додому.

Тема: Дії солдата в наступі в складі механізованого відділення.

Мета заняття:

Ознайомити учнів з роботою командира відділення по організації бою та управлінням відділенням в наступі. Добитись злагоджених дій відділення. Удосконалювати індивідуальну підготовку учнів в ролі солдата при наступі, виховувати в них сміливість, витривалість та ініціативу в бою.

Учбові питання і розрахунок часу:

1.Отримання і з'ясування завдання - 5 хв.

2.Перехід в атаку і ведення вогню. Подолання перешкод. Атака. Знищення супротивника вогнем і гранатами - 40 хв.

3.Наступ в глибині оборони -20 хв.

4.Відбиття контратаки - 10 хв.

5.Послідовне подолання перешкод на місцевості, зараженої отруйними і радіоактивними речовинами, - 25 хв.

Окрім часу, вказаного на проведення кожного заняття, 30 хвилин відводиться на організаційну частину і рух в район занять і назад, 5 хвилин - на розбір заняття.

Матеріальне забезпечення: озброєння і спорядження згідно штату мотострілкового взводу ( макети зброї ); протигази, гранати-болванки, малі піхотні лопати ; мішені: кулеметні т- 2 шт., грудних, - 2 шт., групових, - I шт., один танк; прапорці сигнальні, - 4 комплекти, указки "заражено" - 4 шт., "прохід" - 4 шт.; засоби імітації .

Підготовка заняття.

Напередодні практичного заняття проводжу бесіду з учнями учбової групи і інструкторсько-методичне заняття на місцевості (або використовую макет цієї місцевості) з командирами відділень.

Заняття з командирами відділень проводиться на учбовому полі, а групові вправи поєднуються з діями у складі - я, військовий керівник, а командирів відділень - учні, вони ж виконують функції кулеметника, гранатометника, автоматників, механіка-водія, зв’язкового, підносчика боєприпасів і ін.

На тлі створеної тактичної обстановки роз'яснюю командирам відділень статутні вимоги по діях мотострілкового відділення в настанні.

Особливу увагу необхідно звернути на відпрацювання наступних питань:

- завдання відділення в наступі;

- з'ясування завдання;

- команди, що подаються відділенню на перехід в атаку і ведення вогню;

- порядок подолання інженерних загороджень і види команд;

- атака, знищення противника під час атаки вогнем і гранатами;

- наступ в глибині оборони: пересування відділення на полі бою різними способами;

- способи відбиття контратаки відділенням;

- переслідування противника, подолання перешкод і ділянки місцевості, зараженої отруйними і радіоактивними речовинами.

Далі видаю командирам відділень розроблені інструктивні картки для проведення заняття з відділеннями (інструктивні записки складаю в довільній формі, проте в них повинні бути послідовно викладені учбові питання і порядок їх відпрацювання).

Практичне заняття з відділенням проводиться наступного дня.
I. Отримання і з'ясування завдання

На початку заняття приймаю рапорт, перевіряю наявність учнів, їх зовнішній вигляд, матеріальне забезпечення, стройовий і бойовий розрахунок учбової групи (взводу), усуваю виявлені недоліки і вводжу коротку тактичну обстановку на висунення в район занять. При висуненні до місця занять треную взвод в розвертанні в похідний і бойовий порядок і в відбитті несподіваного повітряного нападу. Після того оголошую тему, мету заняття, перевіряю теоретичні знання учнів за питаннями:

а)обов'язки солдата в наступі;

б) топографічне орієнтування.

Далі розташовую учбову групу в траншеї і ставлю бойове завдання.

Варіант постановки бойового завдання до наступу командиром відділення

Орієнтири:

Перший - ….

другий - ...

третій - ....

2. Противник підрозділами роти "С" займає підготовлену оборону з переднім краєм на рубежі: південніше урочища Кумар, кущі.

Вогневі засоби противника виявлені: орієнтир перший – вліво 20 - кулемет в окопі; сарай, вліво 50 - окопаний танк.

Переднім краєм - суцільні мінні поля і малопомітрні перешкоди.

3. Друге відділення з початкового положення - кущ, дорога - атакою в пішому порядку у взаємодії з першим відділенням знищує кулемет № 3.

З правого боку перше відділення знищує противника в окопі правіше дороги, надалі наступає в напрямі другого відділення.

Зліва - третє відділення знищує противника в окопі, надалі наступає в напрямі другого відділення.

4. По сигналу червоного прапорця відділення переходить в атаку: автоматники і кулеметник знищують самостійно виявлені цілі противника, гранатометник повинен бути в готовності для знищення броньованих цілей по команді командира відділення і самостійно.

5. Готовність до атаки…

6. Мій заступник ……

Після постановки бойового завдання перевіряю, як учні його зрозуміли . При цьому особлива увага звертається на засвоєння таких питань, як орієнтири, положення противника і характер його дій, завдання взводу, відділення і кожного солдата. Відповіді учнів повинні бути чіткими і впевненими. Після чого наказую всім учням протягом трьох хвилин потренуватися самостійно в доповіді про отримане бойове завдання.

Довожу всьому складу взводу значення засобів імітації, даю розпорядження командирам відділень розвести свої відділення на вказані позиції і приступити до заняття, а другому відділенню - обладнати свої окопи і підготувати сходинки для вискакування з траншеї. Далі перевіряю хід робіт, підготовленість зброї і засобів індивідуального протихімічного захисту. Командири першого і другого відділень проробляють ту ж роботу.

Переконавшись в готовності відділень до атаки, командир відділення виходить з траншеї, стає на її бруствері і подає сигнал про небезпеку ядерного нападу. Стежить за діями , подає сигнал (команду) "Гази" і спостерігає за правильністю надягання протигазів. При неправильних діях вказую на недоліки і подаю команду повторити дії . Після цього переходжу до відпрацювання наступного питання.

Перехід в атаку і ведення вогню. Знищення противника вогнем і гранатами




Командир відділення на бруствері траншеї шикує відділення, оголошує навчальне питання і нагадує учням дії солдата по команді "Підготуватися до атаки", "В атаку - вперед", демонструє заздалегідь підготовлений для цієї мети учень. Потім розміщує відділення в траншеї (окопі), подає команду "Відділення, підготуватися до атаки", стежить за точним і швидким її виконанням. Виявлені при цьому недоліки командир доводить до відділення , і учні повторюють дії заново. Потім він командує: "Відділення, в атаку - вперед". По цій команді особовий склад відділення переходить в атаку.

Відмітивши відставання деяких учнів відділення, повертаю відділення в початкове положення, вказую на помилки і повторюю дії. Слідкую, щоб таким чином проходило навчання під керівництвом командирів відділень в їх відділеннях.

Далі покладаю командування 2-м відділенням на учня (командира відділення), який продовжує навчання, а сам переходжу в 1-е відділення і продовжую заняття.

При підході 1-го відділення до мінного поля противника зупиняю відділення і нагадую, що загородження мотострілкове відділення долає по проходу самостійно або за танком, по його сліду. При підході до загородження мотострілкове відділення по команді свого командира "Відділення, за мною, в колону поодинці - вперед!" перешиковується в колону поодинці для подолання мінного поля. Учні , зайнявши свої місця на ходу під прикриттям вогню кулеметника (умовного), що рухається вперед і веде вогонь по противнику, розміщеному в першій траншеї, бігом долають загородження по проходу. Інтервал між ними в колоні до одного метра. Потім треную учнів, добиваючись спочатку тільки правильного виконання дій, а при повторенні їх швидкості. Відпрацьовуючи подолання мінних загороджень колоною, поодинці і по два, треба звертати увагу на те, щоб через прохід відділення рухалося стрімким кидком, відразу ж після подолання його розгорталося в ланцюг і продовжувало рух в попередньому темпі з веденням вогню на ходу. Ця дія при необхідності повторюється кілька разів, причому кожного разу вказуються замічені недоліки.






Потім пояснюю, що після подолання проходу мінного поля противника мотострілкове відділення по команді командира відділення "Відділення, за мною –до бою вперед!" бігом розгортається в ланцюг в право і ліворуч від командира відділення і, ведучи вогонь на ходу, продовжує рух у напрямі об'єкту атаки.

За 30-25 м від траншеї "противника" всі учні повинні метнути навчальні гранати у вказані місця. При відпрацюванні цього прийому потрібно добиватися одночасності кидка ручних гранат всіма учнями, що забезпечує безпеку тих, що атакують, оскільки осколки кинутої із запізненням гранати можуть уразити свого товариша, що швидше досяг ворожої позиції. Одночасний розрив декількох гранат приголомшливо діє на супротивника, завдає поразки його живій силі на всьому фронті атаки відділення. Для досягнення одночасності кидка гранат тренування слід проводити по команді "Відділення, гранатами – вогонь!".

Вслід за розривами гранат всі учні повинні одночасно увірватися на позицію "противника" і, не спускаючись на дно першої траншеї, імітувати знищення його живої сили багнетом, стріляниною в упор, прикладом, після чого продовжувати стрімкий рух в глибину оборони противника. Можна рекомендувати імітування кулеметного вогню противника в той момент, коли ті, що атакують долатимуть, або вже подолали мінне поле противника.

Знищивши противника на передньому краї, зупиняю відділення і пояснюю, що бронетранспортер (бойова машина піхоти) просувається за своїм відділенням від одного укритого місця до іншого і там, де дозволяє обстановка, із заздалегідь займаної позиції веде вогонь із флангів, підтримуючи наступ (на відстані 200-400 м).

При русі в глибину оборони звертаю увагу на витримку напряму і на ведення вогню на ходу. На цьому етапі важливо добитися того, щоб учні, при русі швидко і своєчасно виявляли оживаючі вогневі засоби "противника", доповідали про це своєму командирові і по його команді, або самостійно, відкривали вогонь по ним.

Оволодівши переднім краєм оборони противника, командир відділення зупиняє відділення і переходить до відпрацювання нового навчального питання.

3. Наступ в глибині оборони



Залишивши 2-е відділення на його командира, сам переходжу в 3-е відділення для продовження заняття з ним. Оголосивши навчальне питання з нагадую учням, що при веденні бою в глибині оборони противника мото -стрілкове відділення у складі взводу стрімко просувається вперед за танками, користуючись результатами вогню артилерії, мінометів і дії сусідніх відділень. Успішне просування хоч би одного солдата повинне бути негайно підтримане іншими солдатами і відділенням в цілому. У відділенні встановлюється такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому. Частина солдатів і кулеметник ведуть вогонь, а решта складу відділення просувається вперед; учні, що перемістилися вперед і сховалися за складками місцевості, ведуть вогонь, забезпечуючи пересування групи, що залишилася. Створюю тактичну обстановку і треную відділення висуненню на певний рубіж різними способами:

- одночасне перебігання всім відділенням по команді "Відділення, перебіганням - вперед", пробігши 20-40 кроків , лягає для передиху. Для відновлення руху подається команда (сигнал) "Відділення - вперед". Висуваючись на вказаний рубіж, відділення лягає, пристосовуючись до місцевості, готуючись для ведення вогню і при необхідності веде вогонь по противникові;

- перебігання поодинці (по групах) по команді "Відділення, на рубіж, перебіганням, справа (зліва, справа і зліва) поодинці – вперед!";

- переповзанням відділення по команді "Відділення, на рубіж, повзучи, за мною - вперед!" або "Відділення, на рубіж, повзучи, справа (зліва або справа і зліва) поодинці – вперед!"

Важливо, щоб учні знали, що рух забезпечується вогнем інших вогневих засобів і сусідів і що "противник" не має можливості вільно і безперешкодно вести вогонь по наступаючих. Він вселяє упевненість в успіх бойових дій. Коли все відділення досягне рубежу атаки, командир відділення уточнює завдання на атаку. У встановлений час подаю команду "Відділення, приготуватися до атаки!", спостерігаю за її виконанням, а переконавшись в точності її виконання, командую: "Відділення, в атаку – вперед!". При цьому стежу за організованістю руху в атаці, витримкою встановлених інтервалів, швидкістю подолання перешкод, веденням вогню на ходу, метанням ручних гранат.

4. Відбиття контратаки

Приступаючи до відпрацювання цього питання, що противник, прагнучи відновити втрачене положення, проводитиме контратаки різними силами і засобами. Контратаку піхоти і танків противника мотострілкове відділення у складі взводу знищує у взаємодії з іншими підрозділами вогнем і стрімкою атакою, або по наказу командира роти спочатку вражає противника вогнем з вигідного рубежу, а потім атакує його. Відділення (взвод), що не піддалося контратаці, повинне прискорити своє просування з метою виходу у фланг і тил контратакуючого противника.

З оволодінням об'єктом в глибині оборони , встановленим сигналом викликаю дії контратакуючого "противника", вчу відділення відбиттю контратаки піхоти і танків "противника" спочатку вогнем з місця і рішучим ударом, а потім - ударом з ходу.

Закінчивши тренування відділень по відбиттю контратаки "противника" оголошую нові дані обстановки, згідно яким дрібні групи "противника" відходять.



5. Переслідування, подолання перешкод і ділянки місцевості, зараженої отруйними і радіоактивними речовинами

Переходжу до наступного відділення і продовжую заняття. Для знищення відступаючого "противника" ставлю завдання ручному кулеметникові і повідомляю учням про ведення по цих цілях вогню артилерією і танками. Потім командир відділення перебудовує відділення з ланцюга в колону поодинці по команді "Відділення, за мною, в колону поодинці – руш!" і повідомляю учням, що в реальній обстановці для швидкого переслідування "противника", що відходить, з метою не дати йому організовано здійснити відступ і закріпитися на тактично вигідному рубежі, відділення пересувається на бойовій машині піхоти (бронетранспортері). Ділянки місцевості, заражені отруйливими речовинами, завчасно позначаю сигнальними прапорцями.

Дозорні, побачивши прапорці на шляху руху, подають сигнал "Заражено". Командир відділення подає команду : "Відділення, плащ в рукави, панчохи, рукавички надіти, - гази!». При подоланні ділянок місцевості, заражених радіоактивними речовинами, командири відділень стежать за тим, щоб особовий склад відділень рухався обережно, не створюючи пилу, не нагинаючись і нічого не піднімаючи із землі. Після подолання зараженої ділянки наказую провести часткову санітарну обробку особового складу і озброєння, спостерігаючи при цьому за діями учнів.

Заняття закінчується підбиттям підсумків, де нагадую тему і мету заняття, вимоги статутів до наступу, послідовно розглядаю дії відділень, відзначаю позитивні і негативні дії кожного учня під час атаки, бою в глибині оборони "противника", при відбитті контратаки, при відході "противника", при його переслідуванні і при подоланні зараженої ділянки місцевості. Оголошую оцінки і дає завдання до чергового заняття.



Тема: Дії солдата в обороні в складі механізованого відділення.

Навчально-виховна мета:



  1. Навчити учнів діям солдата в оборонному бою. Дати практичні навички у виборі, захопленні, об­ладнанні та маскуванні вогневої позиції.

  2. Виховувати в учнів необхідну для оборонного бою стійкість, мужність, психологічну врівноваженість.

Навчальні питання:

1. Отримання завдання про оборону, зайняття вогне­вої позиції, її інженерне обладнання і маскування.

2. Дії з початком вогневої підготовки та під час від­биття атаки противника. Метання ручних та протитан­кових гранат.

Метод проведення: практичне заняття.

Місце проведення: тактичне поле.

Матеріальне забезпечення:

— макети автоматів, малі лопати, протигази на кожного, болванки ручних та протитанко­вих гранат на кожного, прапорці сигнальні — 1 пара, контур танка — мішень № 12 — 1 шт., мішень № 8 — 9 шт.

У вступній частині заняття перевіряю готов­ність взводу до заняття, екіпіровку, доводжу заходи без­пеки, ставлю завдання на висування в район занять.

Під час повторення попереднього матеріалу перевіряю знання уразливих місць танків і бронемашин, протитанкових засобів механізованого відділення, тактико-технічної характеристики ручної протитанкової гра­нати, обов'язки солдата в бою. Підкресливши, що солдат повинен уміти обладнувати окоп, стійко і вперто діяти в обороні, обирати вогневі позиції, оголошую тему, навчальну мету заняття і перше навчальне питання.

1.Отримання завдання на оборону, зайняття вогневої позиції, її інженерне обладнання і маскування.

Вивівши учнів до місця заняття, вводжу їх в суть так­тичної обстановки та ставлю завдання на перехід до оборони. Пояснюю, що солдат у визначе­ному йому командиром місці насамперед повинен обрати вогневу позицію, обладнати її й замаскувати. Показую завчасно вибране місце, пояснюю, в чому його перевага. Після того, як усі учні по черзі займуть заздалегідь підготовлену позицію й оцінять її переваги, пропоную учням самим обрати місце для стрільби та спостереження. Вміло вибрані місця можна про-демонструвати всім учням, пояснити, в чому їх переваги.





Далі підводжу учнів до зав­часно підготовленого окопу для стрільби лежачи, пові­домляю їм елементи і розміри окопу та малої лопатки, якою копається окоп, визначаю його розміри і час, який відведений на його обладнання й маскування. Потім демонструю техніку копання окопу, звертаючи увагу на місцезнаходження зброї та необхідність постійно вести спостереження за противником. Після показу за коман­дою «ДО БОЮ!» учні займають місця для стрільб та спостереження й переходять до копання окопу.








  1. Дії з початком вогневої підготовки та під час від­биття атаки противника, метання ручних і протитан­кових гранат.

Пояснюю учням, що перед переходом в атаку противник проводить вогневу підготовку з метою нанесення максимальних втрат. Після цього рекомендується оголосити тактичну об­становку (орієнтири, характер дій противника) та зав­дання відділенням.

Для вивчення дій з початком вогневої підготовки роз'яснюю порядок поведінки учнів, призна­чити спостерігача та коротко поставити перед ним зав­дання. Потім оголосити ввідну (вогневий наліт против­ника) та подати команду «В УКРИТТЯ!». Учні займають місця в укриттях. Спостерігач залишається на місці та посилює спостереження за противником. Як тільки учні займуть місця в укритті, даю команду на ви­значення дій наступаючого противника та наказує спо­стерігачу подати команду «ДО БОЮ!» або встановлений сигнал. Оголосивши ввідні, стежу за діями учнів і домагаюсь, щоб вони швидко заходили в укриття, а потім так же швидко займали свої місця в окопі та готувались до ведення вогню по наступаючому противнику. Після відпрацювання цього елемента роз'яснюю і показую учням послідовність відбиття атаки противника, починаючи з дальніх підступів, підкресли­вши, що найвигідніше знищувати противника у момент подолання ним переходів через мінно-вибухові загород­ження.

Навчання прийомам відбиття атаки противника не­обхідно проводити шляхом ведення вогню по наступа­ючій піхоті з автоматів, знищення піхоти противника ручними гранатами, знищення танків ручними проти­танковими гранатами при підході до окопу та після його проходження, знищення піхоти, яка увірвалась в окоп. Для відпрацювання кожного прийому необхідно подавати команди «По атакуючій піхоті, в пояс — ВОГОНЬ!», «Підготувати гранати!», «По піхоті гранатами — ВО­ГОНЬ!», «По танку гранатою — ВОГОНЬ!».

Закінчуючи заняття, шикую взвод, перевіряє наявність зброї та майна, підводжу підсумки заняття, в яких підкреслює важливість наполегливості і стійкості воїнів в утриманні позицій, наводить приклади стійкості та героїзму воїнів у роки війни. Оголошую недоліки в діях кожного учня та отримані оцінки.


Тема: Інженерне обладнання вогневої позиції в обороні.

Навчально-виховна мета:


  1. Ознайомити учнів із загальною будовою, принципом дії та порядком встановлення протитанкових і протипіхотних мін, демаскуючими їх ознаками.

  2. Виховувати впевненість в ефективності мін у про­тидії противнику та потребу оволодівати знаннями й навичками застосування їх в бою.

Навчальні питання:

  1. Основні типи протитанкових мін, їхні тактико-технічні дані, загальна будова та принцип дії.

  2. Основні типи протипіхотних мін, їхні тактико-технічні дані, загальна будова та принцип дії.

  3. Місця та порядок встановлення протитанкових протипіхотних мін, демаскуючі ознаки.

Метод проведення: практичне заняття.

Місце проведення: тактичне поле.

Матеріальне забезпечення:

— учбові протитанкові міни — 4 шт; учбові проти­піхотні міни — 4 шт; спорядження, макети автоматів, малі саперні лопатки — на всіх; таблиця з характерис­тиками мін; плакат з будовою мін.

У вступній частині заняття перевіряю готов­ність взводу до заняття, екіпіровку, матеріальне забез­печення, пояснюю заходи безпеки. Ставлю завдання по висуванню в район занять. Під час перевірки вивченого перевіряю знання учнями засобів ураження противника, які знаходяться на озброєнні механізованого відділення, в умінні проводити інженерне облад­нання та маскування окопу. Дуже важливим є вміння встановлювати та знешкоджувати протитанкові й протипіхотні міни. Оголошую тему і мету заняття.

1. Основні типи протитанкових мін, їхні тактико-технічні дані, загальна будова та принцип дії.

Протитан­кові міни застосовуються для мінування місцевості про­ти танків, самохідних артилерійських установок, бронетранспортерів, транспортних машин, вони бувають протигусеничні і протиднищеві. Показую на плакаті найбільш поширені протитанкові міни ТМ—57 і ТМ—62, приводжу їхні основні характеристики: загальну масу, масу заряду, роз­міри та величину зусилля, необхідного для спрацювання.




Далі переходжу до розгляду загальної будови протитанкової міни, показую на плакаті та на міні корпус з натискною кришкою, заряд вибухової речовини, під­ривник (вибуховий пристрій), центральний та бічний проміжні детонатори. Показую загальну будову підривни­ка, який складається з корпуса, ударного механізму та бойової чеки.



Після цього знайомлю учнів з принципом дії мін. Міни ТМ—57, ТМ—62 — фугасної дії, тобто уражають об'єкт силою вибуху. Потім, використовуючи малюнок із зображенням міни у розрізі, розповідаю, що під час наїзду на міну гусеницею або колесом (не менше ніж 1/3 поверхні) або при зусиллі 150—160 кг на кришку міни вона змикається та опус­кається разом із підривником до упора ударного меха­нізму підривника в проміжний детонатор. У результаті подальшого тиску натискної кришки спрацьовує ударний механізм. При цьому надколюється капсуль детонатора запалу, викликаючи його вибух. Від вибуху запалу ви­бухає заряд міни.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка