Закон І право підготувала Дужняк Н. М



Скачати 167.44 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір167.44 Kb.
ПРО ЗАКОН І ПРАВО

Підготувала Дужняк Н.М.

Мета: ознайомити учнів зі статтями Конституції України про особисті права і свободи громадян, розкрити їх зміст; поглибити знання учнів про особисті права і свободи людини в суспільстві; розвивати в учнів впевненість; виховувати правову свідомість, громадянську позицію.
Обладнання: Конституція України, Закон України «Про освіту», витяг із Конвенції прав дитини, чисті аркуші паперу.
Хід заняття

Учитель, звертаючись до учнів класу, пропонує поговорити про права людини, підкреслює важливість знання прав особистості і повідомляє, що їхні однолітки за кордоном вивчають свої права і вміють ними користуватися.
Слово вчителя.

У народі кажуть: «У доброго господаря — завжди лад у домі». Що, на вашу думку, означить слово «лад»? Учні відповідають: «Лад це добробут, мир, злагода, порядок.»)




  • Як підтримувати лад у родині?

  • Чи можна сказати, що держава — це спільна домівка усіх її громадян? Чому?

  • Чи можливо підтримувати лад у місті, державі? Яким Чином?


Слово вчителя.

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить націю, коли ми самі нацією не схочемо бути»,— писав український історик і філософ В'ячеслав Латинський.

Ще у прадавні часи первісні люди відчули й зрозуміли, як добре жити, коли між усіма панує злагода. Разом легше боронитися від дикого звіра, нападників. Лише гуртом можна пережити люту зиму, добути їжу, передати молодому поколінню набутий досвід.

На світі чимало маленьких і великих народів, і в кожного з них є свої традиції, культура, віросповідання, звичаї, закони. Але існують загальнолюдські моральні цінності, які важливі для людини будь-якої національності. Це — шанування батьків і пращурів, справедливість, доброчинність, дотримання вищих законів людяності й честі. Християни сповідують десять найголовніших заповідей, записаних у Законі Божому

.

Запитання до учнів.


  • Що означає, на вашу думку, слово «закон»?

Слово вчителя.

Тлумачний словник дає таке визначення цього слова: «Закон — це встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу; загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки».

Кожна людина має почуття, здібності, характер. На світі немає двох однакових людей — кожна особистість єдина й унікальна. Як же так зробити, щоб усі люди усе ж таки жили з повагою одне до одного? Із покоління в покоління, протягом століть людство встановлювало різні правила, які б допомогли визначити стосунки між особистостями, громадами, навіть державами. Нині ми також живемо за певними правилами. І не помічаємо їх лише тому, що вони стали для нас загальноприйнятими нормами.

Ви заходите до школи — і бачите на центральній стіні холу великий плакат, на якому викладено правила поведінки учнів. Ви — учні, тож мусите дотримуватись цих правил.

«Навіщо для школи створені якісь особливі правила?» — запитаєте ви. Щоб під час уроків було тихо, щоб кожний із вас мав своє місце за партою, щоб учителям було легше навчати вас, а вам — навчатися.

Ви заходите до автобуса — на перегородці, що відділяє водія від загального салону, прилаштовано правила для пасажирів міського транспорту.

Даної миті ви —- пасажири, тож повинні дотримуватися цих правил, щоб не було штовханини біля виходу, щоб ні з ким не сталося нещасного випадку, щоб старі, хворі люди та маленькі діти могли зручно розташуватися.

Заходите до театру — тут ви повинні дотримуватись правил, встановлених для глядачів: здати у гардероб верхній одяг, зайняти вказане на білеті місце, протягом вистави сидіти тихо, нікому не заважаючи.

Кожному з нас відомі суворі правила дорожнього руху. Вони обов'язкові й для пішоходів, і для водіїв. За виконанням правил дорожнього руху пильно стежать працівники державної автоінспекції, бо тут ідеться не лише про порядок та зручність, але й про життя людей.

Але є такі правила, які обов'язкові для усіх громадян держави, хто б вони не були — дорослі чи діти, міські жителі чи селяни, пішоходи чи пасажири. У нашій державі ці правила встановлює найвищий орган законодавчої влади — Верховна Рада України. Називаються такі правила державними законами. Ви, напевно, чули від дорослих, що закони підказують нам усім — і малим, і дорослим — як жити у своїй країні та з її сусідами у злагоді й мирі. У кожній державі є звід найголовніших законів

Він називається Конституцією.

Слово «конституція» походить із латинської мови й у перекладі означає «устрій, установлення». Цей документ визначає основні права та обов'язки громадян держави. Кожний, хто хоче, щоб усі жили щасливо, повинний добре знати Конституцію своєї держави, розуміти її, виконувати і боронити. (Учитель показує Конституцію України.)


Конституція України — книжка, що складається із вступної частини і ста шістдесяти однієї статті, вона є визначальною для всього українського народу. У статтях Конституції сформульовані права й обов'язки громадян України. На основі Конституції складаються всі інші закони, постанови, рішення, які регулюють діяльність і взаємини громадян.
Дата 28 червня 1996 року, коли прийнято і затверджено Конституцію України, вписана золотими літерами в історію нашого народу.

Ми стали сучасниками знаменної історичної події. Важливо пам'ятати, що розбудова держави, її майбутнє, дієвість Основного Закону у неабиякій мірі залежать від свідомості й особистого внеску кожного з нас.



Другий розділ Конституції України — один із найважливіших, він називається «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». У ньому є статті, що безпосередньо стосуються вас і ваших батьків

.

51 стаття Конституції зазначає, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров'я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя. Батько і мати мають однакові обов'язки та права щодо дітей.

«Шануй батька свого і матір свою»,— кожний із нас повинен, поки живе на цьому світі, пам'ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час і прийде хвилина, коли наші батьки стануть старими, немічними. Обов'язком дорослих повнолітніх дітей є піклування про своїх батьків.
Щоб не мучила совість потому,

приїжджайте скоріше додому.

Ні грошей не привозьте, ні слави

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра може їх не стати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте скоріше додому.


Так, саме батьки дали вам життя, саме вони щоденно переживають за вас, хочуть, щоб ви були завжди здоровими, щасливими.
Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословляю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

День, коли мої маленькі губи

Вперше губи мамині знайшли,

День, що мене першим приголубив

Ласкою проміння із імли.

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! —

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!


Послухайте оповідання Василя Сухомлинського
«Для чого людина живе на світі?»
Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У синьому небі — клин журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля паркану, дивиться на захід сонця. Я питаю:

- Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся усміхається і говорить: -Щоб жити вічно!

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно? Бабуся говорить:

—Пішли в сад.

Ми йдемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Бабуся зібрала пучок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

—Почекай до весни, - сказала вона і поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий кут.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння на грядці. Зійшли маленькі рослини, піднялися, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени. -Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса,— сказала бабуся.— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, стаючи дорослими людьми, ростять своїх дітей, щоб вічно жив людський рід. А для чого живе людський рід? — знову питаю я. Для щастя.

Бесіда.


  • У чому проявляється любов батьків до вас? За що люблять вас батьки?

  • Як ви гадаєте, чи любили б вас батьки, якби ви були менш розумними, менш слухняними, менш гарними?


Слово вчителя.

Ваші батьки люблять вас не за красу чи якусь добру рису характеру, а тому, що ви — їхні діти. Кожна дитина має право на батьківську любов. Коли ви виростете і станете батьками, ви також будете любити своїх дітей, навчите їх людяності, працьовитості, порядності. Але не можна навчати добра, застосовуючи жорстокість і приниження. Ніхто і ніколи не сміє здійснювати насилля над дитиною.

Учитель, вихователь повинні поважати дітей, бути добрими, терплячими. А як виховували дітей у давнину? Подекуди вважалося, що навчання без биття не може бути ефективним і що гарні манери і вихованість треба вбивати різками. Нині ж силові методи виховання педагоги вважають неприпустимими і такими, що принижують особистість дитини. Із цього приводу давайте звернемось до казки Астрід Ліндгрен «Малюк і Карлсон».
Бесіда.


  • Який персонаж казки є прихильником антигуманного ставленням до дітей?

  • Як ти ставишся до слів Фрекен Бок: «Нічого-нічого, у мене і діти, і собаки швидко стають шовковими»?

  • Який персонаж казки відстоює права Малюка як дитини і людини?


Слово вчителя

Ви, звичайно, любите і поважаєте своїх батьків. І ваші тато, мама, бабуся і дідусь ставляться до вас так само. Але іноді дорослі вважають: оскільки дитина іще не повністю сформована особистість і не може самостійно піклуватися про себе, вона має жити лише за вказівками батьків і вчителів і сприймати будь-яке їхнє рішення як закон. На жаль, нерідко трапляються випадки зневажливого і навіть жорстокого ставлення до дітей. Яскравим прикладом такої поведінки з боку дорослих є казка Шарля Перро «Попелюшка».


Бесіда.

  • Чи рівні за правами і свободами були Попелюшка і її сестри?

  • Які епізоди казки свідчать про те, що мачуха поводилася із Попелюшкою жорстоко і несправедливо?

  • Який персонаж казки виявив справжню турботу про Попелюшку?

  • Як би ви на місці Короля покарали злу мачуху Попелюшки?'


Слово вчтеля

Дійсно, мачуха Попелюшки заслуговує на суворе осудження. У наші часи таке ставлення до дитини теж не залишається без покарання. Якщо дорослі, навіть батьки, недбало ставляться до виховання дітей, завдають шкоди їхньому фізичному, моральному чи психічному здоров'ю, у справи такої родини втручається міліція і навіть суд. Він може позбавити батьків прав на дитину і передати її на виховання державі.

Будинок немовляти, дитячий будинок, інтернат, притулок — ці установи стають домівкою для покинутих і знедолених дітей. Але вони, звичайно, не можуть дати малечі й підліткам справжнє родинне тепло. Саме тому останнім часом у нашій державі створюються дитячі будинки сімейного типу. Діти потрапляють у прийомні родини, де їх люблять і піклуються про них.
Запитання до учнів.


  • Як ви гадаєте, чому дитині добре живеться у дружній родині?


Слово вчителя.

Послухайте оповідання Василя Сухомлинського


«Подарунок нерідній дочці».

В одного чоловіка були три рідні дочки й четверта нерідна. Поїхав батько у місто, купив дочкам подарунки. Сидять дівчатка перед батьком, чекають, затамувавши подих, що ж він кожній привіз. Це тобі, — витяг батько з мішка гребінець і дав першій рідній дочці. Це тобі, — витяг разок намиста і дав другійлріднійодочці.


Це тобі, — витяг з мішка три стрічки в косу й дав третій рідній дочці.

— А це тобі,— витяг батько з мішка барвисте шовкове плаття і дав нерідній дочці.

Зраділа нерідна дочка та й міряє плаття, а батько тим часом цілує кожну рідну дочку й про здоров'я питає.

А нерідна бачить, що батько цілує рідних, поклала плаття та й жде: ось і до мене ж підійде батько, поцілує й про здоров'я спитає Ждала-ждала та й не діждалась. Батько зробив рідним дочкам дрібні подарунки, а нерідній — дорогий. Чи можна вважати, що він любить нерідну дочку більше за рідних? Із чого стає зрозуміло, що батько рідних дочок любить, а про нерідну лише дбає? Чи може подарунок, навіть найцінніший, замінити справжню любов та піклування? Чому?


Слово вчителя.

Тяжко на світі живеться самотній людині, а тим більш дитині. Сирітство — найбільше нещастя, що може спіткати дитину. Як уже зазначалось вище, не всі малята ростуть і виховуються в сім'ї. Діти, від яких відмовляються батьки відразу після народження, перебувають у спеціальних будинках для малят. Держава бере на себе утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них. Про все це записано у статті 52 Конституції України.

У сирітських дітей багато чого є: затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. В їдальні — борщ та каша. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Здавалося б, діти як діти: безтурботно бавляться. Але усіх їх поєднало одне горе — сирітство. І найбільша мрія кожного із них — знайти маму, теплу родину.

Ой, чули б ви, мамо, Як кликав я: «Мамо!». І нині я кличу: « Знайдіться, матусю!». За те, що вродила, Тобі поклонюся!

Шанування батьків — один із найсвятіших обов'язків кожної людини, одна з найголовніших заповідей людського життя.

«Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько» — учить народна мудрість. Вона втілена й у головному законі нашої держави — Конституції України.



У статті 51 записано: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків»
Запитання до учнів.

  • Як ви шануєте своїх батьків, віддячуєте за їх ласку і піклування?

  • Чи можете ви вже зараз піклуватися про своїх батьків? Як саме?


Слово вчителя.

З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: «А коли добре щось умієте — то не забувайте, а чого не вмієте — того учітеся...». Тарас Шевченко писав: «Учітеся, читайте, і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь!»

Сучасність вимагає особливої уваги до освіти. У статті 53 Конституції України записано, що «для кожного учня є обов'язковою загальна середня освіта». Конституційне забезпечена доступність і безоплатність освіти в державних навчальних закладах, вільність вибору типу і форм навчання.

Крім прав і обов'язків, які передбачає і забезпечує Основний Закон нашої держави, учні мають права й обов'язки, що визначаються Законом України «Про освіту» і перегукуються із конституційними.


Основними завданнями загальної середньої освіти є:

  • виховання громадян України;

  • формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

  • виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності;

  • реалізація прав учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

  • виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй;

  • виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як вищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічногошздоров'язучнів.



20 листопада 1989 р. Генеральною асамблеєю ООН було ухвалено Конвенцію про права дитини. А 27 вересня 1991 р. її було ратифіковано Верховною Радою України. (Читає витяг із Конвенції прав дитини.) Дитина (у віці до 18 років) незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків та законних опікунів має право:


  • на життя;

  • на ім'я та набуття громадянства; знати своїх батьків;

  • на збереження своєї індивідуальності; підтримувати взаємини з обома батьками, якщо ті розлучені; висловлювати свої погляди і думки з усіх питань; одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);

  • на свободу думки, совісті й релігії; на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях; на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність;

  • на повноцінне і достойне життя, на піклування з метою догляду за нею на користування благами соціального збереження;

  • на освіту, відпочинок і дозвілля; на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди її здоров'ю, чи розумовому, фізичному, духовному, моральному, соціальному розвитку;

  • на захист від незаконного зловживання наркотиків, психотропних речовин; на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі, свободи;

  • на негайний доступ до правничої допомоги і на таке поводження, яке сприяє розвитку в дитини почуття гідності й значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини і її свобод, сприяє виконанню нею корисної ролі врсуспільстві.



Бесіда.

  • Мати наказує синові прибрати кімнату та помити посуд. Чи можна вважати, що мати здійснює експлуатацію дитини і порушує її права?

  • Яким шляхом ви можете здійснювати своє право на освіту, відпочинок і дозвілля? Чи можна приєднати до нього вільне відвідування уроків?


Слово вчителя.

Поняття «право» не існує без поняття «обов'язок» — вони невід'ємні одне від одного. Якщо ви маєте отримувати якісь блага, то хтось повинен вам їх надавати. Саме тому слід завжди пам'ятати, що окрім прав ми маємо ще й обов'язки. Вони також зазначені Конституцією України:



Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Стаття 66. Кожен зобов'язанні! не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України.

Творче завдання «Мої обов'язки».

Учитель роздає учням аркуші паперу і пропонує кожному скласти перелік власних обов'язків, яких вони дотримуються у школі та вдома. Потім в усіх списках виділяють спільні пункти і складають із них загальний список обов'язків учнів класу



.

Заключне слово вчителя.

Сьогодні ми говорили з вами про особистісні права людини і її обов'язки. Безумовно, кожний із нас має знати, на що має право і що зобов'язані виконувати.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка