Закон України " Про продовольчу безпеку України"



Скачати 184.64 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір184.64 Kb.
Проект

вноситься народними

депутатами України

М.М. Рудьковським, М.Є. Мельником


Закон України

Про продовольчу безпеку України”


Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності держави, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні продовольчої безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, та встановлює відповідальність держави за належний рівень харчування населення.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:



продовольча безпека України (далі – продовольча безпека) – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої держава гарантує фізичну і економічну доступність та якість життєво важливих продуктів харчування населенню згідно з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування, підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність;

продовольча незалежність України – стан продовольчого забезпечення, за якого фізична та економічна доступність життєво важливих продуктів харчування для населення забезпечується за рахунок вітчизняного виробництва цих продуктів та запасів державного матеріального резерву, на рівні, що визначається цим законом;

життєво важливі національні інтереси - матеріальні цінності, визначальні потреби суспільства і держави у життєво важливих продуктах повноцінного харчування, наявність яких гарантує населенню матеріальний добробут і соціальний захист;

загрози продовольчій безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам України;

агропромисловий комплекс – сукупність галузей, що забезпечують виробництво продукції сільського та рибного господарства, її заготівлю, зберігання, переробку та реалізацію;

забезпечення продовольчої безпеки – розробка і здійснення правових, соціально-політичних, економічних, науково-технічних, організаційних, інформаційних та інших заходів із забезпечення фізичної та економічної доступності життєво важливих продуктів харчування для населення, створення гарантій якості та безпеки життєво важливих продуктів харчування для здоров’я і життя людини, запобігання та подолання надзвичайних продовольчих ситуацій;

фізична доступність життєво важливих продуктів харчування – це безперебійне надходження до споживача життєво важливих продуктів харчування в обсягах і асортименті, які відповідають науково обґрунтованим наборам продуктів харчування і платоспроможному попиту;

економічна доступність життєво важливих продуктів харчування – можливість отримання всіма верствами населення якісних життєво важливих продуктів харчування у відповідності з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування;

надзвичайна (кризова) продовольча ситуація – ситуація, за якої забезпечення населення життєво важливими продуктами харчування знаходиться під загрозою на всій або більшій частині території держави і за якої така загроза може бути усунена лише заходами спеціального державного регулювання;

заходи нормованого розподілу життєво важливих продуктів харчування (продовольча допомога) - забезпечення життєво важливими продуктами харчування населення в окремих регіонах країни в умовах надзвичайної (кризової) продовольчої ситуації;

науково обґрунтовані набори продуктів харчування – набори продуктів харчування, що за своїм хімічним складом та енергоцінністю відповідають нормам фізіологічних потреб людини в основних харчових речовинах та енергії з урахуванням її віку, статі та виду трудової діяльності, затверджені в установленому законодавством порядку;

життєво важливі (основні) продукти харчування – продукти, які традиційно виробляються і споживаються в державі і є по структурі й обсягах основою харчового раціону населення;

індикатори рівня продовольчої безпеки – показники стану та динаміки фізичної та економічної доступності населення до життєво важливих продуктів харчування і фактичного їх споживання;

ємність внутрішнього продовольчого ринку – обсяг продовольчих товарів, який може бути реалізований протягом року чи за інший проміжок часу, за певних умов (рівень цін, рівень платоспроможності населення, обсяги виробництва для власного споживання й інші), виражений у натуральних та (або) вартісних одиницях.

Стаття 2. Законодавство про продовольчу безпеку

Відносини у сфері продовольчої безпеки регулюються Конституцією України, Законом України “Про основи національної безпеки України”, цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.



Стаття 3. Об'єкти та суб’єкти продовольчої безпеки

Об'єктами продовольчої безпеки є:

людина - її конституційні права на життя і здоров’я, право на достатнє харчування;

суспільство - його матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і продовольчі ресурси;

держава - її обов’язок забезпечити загальний добробут, належний рівень продовольчого забезпечення харчування громадян і її відповідальність за свою діяльність.

Суб'єктами забезпечення продовольчої безпеки є:

Президент України;

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

центральні та місцеві органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування;

громадяни України, об'єднання громадян.

Стаття 4. Принципи забезпечення продовольчої безпеки

Основними принципами забезпечення продовольчої безпеки є:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

державний та самоврядний контроль за станом розвитку галузей агропромислового комплексу, який забезпечує виробництво, управління запасами і постачання продовольства, якість та безпеку життєво важливих продуктів харчування;

своєчасність і адекватність заходів із забезпечення продовольчої безпеки реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування у забезпеченні продовольчої безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної продовольчої безпеки;

інформаційне забезпечення стану продовольчої безпеки України.

Стаття 5. Загрози продовольчій безпеці України

Основними реальними та потенційними загрозами продовольчій безпеці України є:

поширення тінізації економіки та інших неринкових явищ;

нелегальна міграція населення;

недостатнє організаційне та фінансове забезпечення державних закупівель життєво важливих продуктів харчування та їх неефективне використання;

зростання споживчих цін на продовольчі товари більш швидкими темпами, ніж доходи населення;

критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків та зовнішніх чинників;

нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення;

значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, зокрема наявність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;

недостатній контроль за ввезенням в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і генетично модифікованих організмів;

недостатнє запобігання появі на території держави небезпечних для людей тварин, рослин, мікроорганізмів, медично та екологічно необґрунтоване використання генетично модифікованих організмів та продуктів харчування, вироблених з їх застосуванням.

Стаття 6. Індикатори рівня продовольчої безпеки на національному і регіональних рівнях

Індикатори рівня продовольчої безпеки є пріоритетною складовою системи виміру найважливіших параметрів економіки держави, які відображають її стан і є складовими національної і регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Оцінка рівня продовольчої безпеки здійснюється на основі індикаторів, що рекомендуються Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я, а також на основі наступних інтегральних показників:

- рівень продовольчої безпеки як стану, при якому всім членам суспільства гарантований доступ до життєво важливих продуктів харчування у відповідності з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування. Він визначається дефіцитом (нестачею) продовольчого споживання, який обчислюється як різниця між науково обґрунтованими наборами продуктів харчування і фактичним рівнем споживання цих продуктів у відсотках:

ДПС= (Сн – Сф) : Сн х 100,

де ДПС – дефіцит продовольчого споживання;

Сн - споживання продуктів харчування відповідно до науково обґрунтованих наборів продуктів харчування;

Сф – фактичне споживання продуктів харчування.

Для обчислення показника дефіциту продовольчого споживання по всьому набору продуктів харчування науково обґрунтоване і фактичне споживання продуктів харчування оцінюється в цінах року, що аналізується, і дефіцит продовольчого споживання обчислюється за вартісними підсумками;

- рівень продовольчої доступності вимірюється купівельною спроможністю одного відсотка сімейного бюджету відповідного продовольчого призначення за формулою:

ПДП = КП : ЧП,

де ПДП – продовольча доступність продукту харчування;

КП – кількість (кг) фактично спожитого продукту харчування на душу населення за рік;

ЧП – частка (відсоток) витрат на даний продукт харчування у сімейному бюджеті.

Рівень продовольчої доступності по всьому набору спожитих продуктів харчування вимірюється купівельною спроможністю одного відсотка сімейного бюджету у кілокалоріях добового набору спожитих продуктів харчування за формулою:

ПДР = ДКК : ЧПП,

де ПДР – продовольча доступність по всьому набору спожитих продуктів харчування;

ДКК – кількість кілокалорій добового набору спожитих продуктів харчування людини;

ЧПП – частка (відсоток) витрат на всі спожиті продукти харчування у сімейному бюджеті;

- частка життєво важливих продуктів харчування вітчизняного виробництва в загальному обсязі харчування (визначається Кабінетом Міністрів України);

- критична межа енергетичної цінності раціону харчування дорослої людини, що становить 2000 ккал/добу;

- якість харчування, яка визначається структурою набору продуктів харчування і складом основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів у певному співвідношенні);

- частка витрат на харчування у бюджеті сім’ї (не вище 60 відсотків).

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ І ПРОДОВОЛЬЧОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Стаття 7. Забезпечення продовольчої безпеки України

Держава в особі Кабінету Міністрів України гарантує населенню України забезпечення фізичної і економічної доступності життєво важливих продуктів харчування у відповідності з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

рівень оплати праці, пенсій, стипендій, який гарантує доступність усіх верств населення до життєво важливих продуктів харчування відповідно до науково обґрунтованих наборів продуктів харчування;

необхідний рівень вітчизняного виробництва життєво важливих продуктів харчування;

стабільність національного продовольчого ринку;

наявність, своєчасне відновлення і поповнення запасів життєво важливих продуктів харчування у державному матеріальному резерві незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх несприятливих факторів.

Ємність внутрішнього продовольчого ринку розраховується за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України і визначає реальний обсяг продовольчих товарів, що може бути реалізований упродовж визначеного періоду, з врахуванням урядових програм підтримки досягнення відповідних рівнів продовольчого споживання у середньому по країнах та за соціальними групами.

Стаття 8. Забезпечення продовольчої незалежності України


Державна політика щодо продовольчої незалежності спрямована на забезпечення населення у життєво важливих продуктах харчування переважно продукцією вітчизняного виробництва.

Продовольча незалежність країни вважається забезпеченою, якщо у річному споживанні життєво важливих продуктів харчування населенням країни частка продуктів вітчизняного виробництва є не нижчою рівня, який щорічно визначається Кабінетом Міністрів України по кожному з життєво важливих продуктів харчування .

У випадку зниження зазначеного рівня Кабінет Міністрів України розробляє і вносить до Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження механізмів, спрямованих на забезпечення продовольчої незалежності держави, а також приймає відповідні рішення і здійснює заходи задля цієї мети в межах своєї компетенції.

Діяльність чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка обумовлює зниження зазначеного вище рівня забезпечення населення життєво важливими продуктами харчування кваліфікується як така, що загрожує продовольчій безпеці і безпеці держави в цілому.


Стаття 9. Повноваження Верховної Ради України щодо забезпечення продовольчої безпеки

Верховна Рада України для забезпечення продовольчої безпеки держави здійснює такі повноваження:

приймає закони у сфері регулювання продовольчої безпеки;

визначає засади державної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки відповідно до Конституції України.

Стаття 10. Повноваження Ради національної безпеки і оборони України щодо забезпечення продовольчої безпеки

Рада національної безпеки і оборони України для забезпечення продовольчої безпеки держави здійснює такі повноваження:

координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері продовольчої безпеки з урахуванням змін у національній економіці та змін на світових ринках продовольства;

вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо уточнення загальнодержавних програм забезпечення продовольчої безпеки.

Стаття 11. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо забезпечення продовольчої безпеки

Кабінет Міністрів України для забезпечення продовольчої безпеки держави здійснює такі повноваження:

забезпечує проведення державної політики у сфері продовольчої безпеки;

розробляє і здійснює загальнодержавні програми забезпечення продовольчої безпеки;

протидіє намаганням будь-яких держав чи інших суб'єктів міжнародних економічних відносин перешкоджати захисту національного агропромислового комплексу;

надає Президенту України пропозиції щодо компетенції і відповідальності органів виконавчої влади за забезпечення продовольчої безпеки і продовольчої незалежності держави;

затверджує норми енергетичної цінності раціону харчування, диференційовані по вікових і професійних групах;

затверджує науково обґрунтовані набори продуктів харчування для населення України з диференціацією за віком, а також щороку визначає їх грошовий еквівалент;

контролює рівень імпорту по життєво важливих продуктах харчування, шляхом прийняття рішень про запровадження режиму ліцензування та/або квотування;

щорічно встановлює рівень (частку) життєво важливих продуктів харчування вітчизняного виробництва в загальному обсязі харчування населення;

складає прогнозні (очікувані) продуктові баланси на основі моніторингу кон’юнктурної ситуації на продовольчому ринку, в тому числі обсяги імпорту;

здійснює управління формуванням, оновленням і поповненням державних продовольчих запасів;

організовує збір і аналіз даних щодо споживання населенням життєво важливих продуктів харчування, а також підготовку прогнозних оцінок розвитку ситуації у питанні продовольчої безпеки;

визначає мету і завдання центральних органів виконавчої влади України у питанні захисту населення в умовах виникнення чи загрози виникнення надзвичайних (кризових) продовольчих ситуацій;

запроваджує на певний період особливі режими забезпечення продовольчої безпеки, в тому числі: заходи нормованого розподілу продуктів харчування, здійснення товарних інтервенцій, запровадження пільгового режиму оподаткування та інші встановлені чинним законодавством заходи, якщо в окремому регіоні, або в цілому по Україні складається споживання продукції на рівні, що є нижчим від прийнятих науково обґрунтованих наборів продуктів харчування, з метою попередження виникнення надзвичайної (кризової) продовольчої ситуації;

забезпечує потреби населення в життєво важливих продуктах харчування в умовах надзвичайної (кризової) продовольчої ситуації;

здійснює самостійно заходи, спрямовані на забезпечення продовольчої безпеки України у разі виникнення загрози.


Стаття 12. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо забезпечення продовольчої безпеки

Місцеві органи виконавчої влади виконують наступні повноваження:

реалізовують на підвідомчій території єдину державну політику у питанні продовольчої безпеки з урахуванням місцевих умов;

координують діяльність підприємств, установ та організацій з питань забезпечення продовольчої безпеки на ввірених їм територіях;

запроваджують на певний період особливі режими забезпечення продовольчої безпеки, якщо в окремому регіоні держави серед окремих категорій населення складається споживання продукції на рівні, нижчому від прийнятих науково обґрунтованих наборів продуктів харчування, з метою попередження виникнення надзвичайної (кризової) продовольчої ситуації;

здійснюють узгоджені з відповідними центральними органами виконавчої влади заходи, спрямовані на забезпечення продовольчої безпеки.

Стаття 13. Повноваження громадян та об’єднань громадян щодо забезпечення продовольчої безпеки

Громадяни України через:

участь у виборах, референдумах та інші форми безпосередньої демократії, а також через органи місцевого самоврядування, які вони обирають, здійснюють заходи, визначені законодавством України, щодо забезпечення продовольчої безпеки;

об'єднання громадян привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності держави, що становлять загрозу продовольчій безпеці.



Стаття 14. Інформаційне забезпечення державної політики щодо продовольчої безпеки

Повна і достовірна інформація є умовою прийняття своєчасних і обґрунтованих рішень щодо забезпечення продовольчої безпеки.

Така інформація включає дані стосовно:

державних і галузевих стандартів, норм, нормативів, у тому числі індикаторів щодо продовольчої безпеки;

показників обсягів виробництва і реалізації на національному та регіональних рівнях життєво важливих продуктів харчування;

рівня і динаміки цін на життєво важливі продукти харчування;

рівня споживання життєво важливих продуктів харчування в цілому та у розрізі соціальних груп населення, динаміки змін цього рівня для виявлення тенденцій;

стану і тенденцій розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків сільськогосподарської сировини і продовольства та окремих їх продуктових секторів;

виконання державних та регіональних програм щодо продовольчої безпеки, а також заходів щодо продовольчої безпеки взагалі.

Порядок підготовки і надання інформації стосовно забезпечення продовольчої безпеки встановлює Кабінет Міністрів України.

РОЗДІЛ Ш. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 15. Баланс виробництва і споживання життєво важливих продуктів харчування


Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство аграрної політики, Державний комітет України з державного матеріального резерву, Державний комітет статистики України, Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу та місцеві органи виконавчої влади разом із зональними та регіональними науково-дослідними центрами продуктивності агропромислового комплексу в межах своїх повноважень, визначених законодавством, здійснюють прогнозні і фактичні балансові розрахунки, спрямовані на досягнення рівноваги на продовольчому ринку, узгодження необхідних темпів поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення, перспектив збільшення доходів, зниження рівня інфляції, еластичності продовольчого попиту, експортних потреб, формування стратегічних, інтервенційних, страхових та інших державних фондів з обсягами надходження продовольчої продукції і сировини .

Прогнозовані обсяги виробництва сільського господарства та переробної промисловості балансуються з ресурсним потенціалом, інвестиційними та інноваційними програмами.

Прогнозовані і фактичні баланси використовуються для економічних розрахунків з оцінки рівня життя населення, оцінки фактичного споживання життєво важливих продуктів харчування, а також є базою для планування прогнозування пропозиції і регулювання попиту на життєво важливі продукти харчування.

Методику складання таких балансів затверджує Кабінет Міністрів України.


Стаття 16. Державний контроль за забезпеченням продовольчої безпеки

Державний контроль за забезпеченням продовольчої безпеки здійснюється з метою додержання державних гарантій, виконання програм заходів, що стосуються продовольчої незалежності і безпеки, діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо захисту населення в умовах надзвичайних кризових ситуацій.

Контроль за реалізацією заходів у сфері продовольчої безпеки здійснюється відповідно Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Державний контроль ринку продовольства здійснюється Кабінетом Міністрів України на основі балансу виробництва і споживання на національному рівні.

Державний контроль ринку продовольства включає:

облік виробництва продовольства, реалізації і товарних запасів у розрізі життєво важливих продуктів харчування;

моніторинг функціонування оптових сільськогосподарських і продовольчих ринків та ефективності каналів руху продукції від виробника до кінцевого споживача;

контроль імпорту та експорту життєво важливих продуктів харчування здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Стаття 17. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону

Кабінет Міністрів України розробляє і впроваджує заходи щодо розвитку міжнародного співробітництва з урахуванням необхідності захисту агропромислового комплексу України з метою забезпечення продовольчої безпеки України.



Стаття 18. Відповідальність за порушення вимог даного Закону

України

Дії державних службовців та посадових осіб, спрямовані на ослаблення гарантованої державою продовольчої безпеки, тягнуть за собою встановлену чинним законодавством кримінальну чи адміністративну відповідальність.



РОЗДІЛ ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом 3-х місяців з дня опублікування цього Закону:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;



забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

розробити та прийняти Стратегію забезпечення продовольчої безпеки України на 2005-2010 роки.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка