Закон України "Про вищу освіту"



Сторінка2/9
Дата конвертації18.03.2016
Розмір1.3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

8. Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

9. Післядипломна освіта здійснюється академіями, інститутами післядипломної освіти, відповідними структурними підрозділами вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установ у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Розділ III. ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 11. Зміст вищої освіти

1. Зміст вищої освіти – науково обґрунтована система дидактичного і методично оформленого навчального матеріалу, яка створена з урахуванням суспільних вимог до кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних, освітньо-наукового ступенів за відповідними напрямами.


Стаття 12. Стандарти вищої освіти

1. Стандарт вищої освіти – сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

2. Стандарти вищої освіти розробляються для кожної галузі (напряму) вищої освіти відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для оцінювання якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) та здобутої особами вищої освіти (кваліфікації) за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями.

3. Стандарти вищої освіти складаються з:

освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових характеристик;

освітньо-професійних, освітньо-наукових програм.

4. Освітньо-кваліфікаційна, освітньо-наукова характеристика визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (наукової установи), його компетентності, інші соціально важливі якості, систему виробничих функцій і типових завдань щодо діяльності та умінь для їх реалізації, а також сферу застосування праці випускника у структурі економічної діяльності.

5. Освітньо-професійна, освітньо-наукова програма визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою, сформульований в термінах обов’язкових результатів навчання, якими повинен володіти випускник, нормативний строк навчання, а також основні рамкові вимоги до структури навчальної програми.

6. Вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної, освітньо-наукової програми розробляє навчальний план за кожною спеціальністю, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, який затверджуються його керівником.

7. Вищий навчальний заклад в межах ліцензованого напряму може запроваджувати спеціальності і спеціалізації. Перелік спеціальностей та спеціалізацій визначається вищим навчальним закладом.


Стаття 13. Науково-методичне забезпечення вищої освіти

1. Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, іншими органами влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Типове положення про науково-методичну установу затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ IV. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 14. Система вищої освіти

1. Систему вищої освіти становлять:

вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що провадять освітню діяльність, пов’язану із наданням вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у сфері вищої освіти;

суб’єкти навчального процесу та наукової діяльності.


Стаття 15. Управління у сфері вищої освіти

1. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

1) здійснює державну політику у сфері вищої освіти;

2) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти;

3) затверджує Національну рамку кваліфікацій;

4) видає у межах своїх повноважень нормативно-правові акти з питань вищої освіти;

5) безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно вищих навчальних закладів України державної форми власності;

6) створює дієві механізми реалізації передбачених цим Законом прав вищих навчальних закладів, наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та осіб, які здобувають вищу освіту;

7) забезпечує широку участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які здобувають вищу освіту у підготовці та прийнятті рішень щодо вищої освіти на всіх рівнях.

Проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у сфері вищої освіти розглядаються з обов’язковим урахуванням думки всеукраїнського представницького громадського органу керівників вищих навчальних закладів.

2. Управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється:

центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки;

іншими органами державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади;

засновниками вищих навчальних закладів;

органами громадського самоврядування в сфері вищої освіти і науки;

незалежними установами контролю та оцінки якості освіти (агенції, бюро, професійні асоціації тощо), які є складовими національної системи оцінки якості вищої освіти, що створюється та функціонує відповідно до законодавства.
Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інших органів влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

1. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки:

1) провадить діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

2) розробляє програми розвитку вищої освіти, бере участь у формуванні державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки кадрів з вищою освітою;

3) визначає нормативи матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;

5) за поданням Державної акредитаційної комісії України видає ліцензії на здійснення освітньої діяльності вищими навчальними закладами, науковими установами, іншими юридичними особами незалежно від форми власності, веде Державний реєстр вищих навчальних закладів;

6) формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;

7) сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;

8) затверджує Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

9) за дорученням та в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснює права уповноваженого органу стосовно заснованих державою вищих навчальних закладів;

10) встановлює порядок атестації педагогічних працівників вищих навчальних закладів для присвоєння їм кваліфікаційних категорій та педагогічних звань у порядку, встановленому законодавством;

11) утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості присвоює науковим і науково-педагогічним працівникам вчені звання старшого дослідника, доцента та професора, та організовує її роботу;

12) здійснює в установленому законодавством порядку переатестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, розглядає питання позбавлення вчених звань старшого дослідника, доцента, професора, оформлення та видачі атестатів, а також розглядає апеляції;

13) аналізує якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів;

14) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.

2. Органи державної влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади:

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів, проведенні ліцензування освітньої діяльності, що провадиться вищими навчальними закладами, акредитації напрямів освіти;

2) формують і розміщують державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;

3) беруть участь у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;

4) здійснюють розподіл випускників вищих навчальних закладів для подальшого проходження служби;

5) аналізують якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів;

6) безпосередньо або через уповноважений ними орган здійснюють права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно заснованих ними вищих навчальних закладів України;

7) здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

3. Акти центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, а також вищими навчальними закладами незалежно від форми власності.
Стаття 17. Державна акредитаційна комісія України

1. Державна акредитаційна комісія України є колегіальним органом, який який підпорядковується Кабінету Міністрів України, діє згідно з цим Законом та положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і є відповідальним за формування та діяльність системи оцінювання і контролю якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та здобутої в них особами вищої освіти.

2. Державна акредитаційна комісія України формується з представників держави, роботодавців, вищих навчальних закладів усіх форм власності та осіб, які здобувають вищу освіту, і складається з п’ятидесяти осіб:

1) п’ятнадцять осіб призначаються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за участі представників різних органів державної влади;

2) п’ятнадцять осіб обираються з’їздом представників вищих навчальних закладів України, в тому числі вісім – від державних, два – від комунальних та п’ять – від приватних вищих навчальних закладів;

3) п’ятнадцять осіб обираються з’їздом представників організацій роботодавців України;

4) п’ять осіб обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту.

3. Строк повноважень членів Державної акредитаційної комісії України становить три роки.

4. Голова Державної акредитаційної комісії України обирається на її засіданні строком на 3 роки почергово від представників держави, вищих навчальних закладів та організацій роботодавців України і затверджується Кабінетом міністрів України.

5. Державна акредитаційна комісія України:

1) здійснює ліцензійну експертизу і вносить пропозицію центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки щодо видачі ліцензії вищому навчальному закладу;

2) акредитує галузі (напрями) освіти і науки, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах;

3) формує національну базу даних спеціальностей та спеціалізацій, за якими вищі навчальні заклади готують фахівців за кожним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями;

4) затверджує стандарти вищої освіти, що розробляються відповідними галузевими експертними радами Державної акредитаційної комісії України;

5) розробляє та затверджує критерії оцінки якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів України, за якими проводиться національний рейтинг вищих навчальних закладів України;

6) затверджує перелік галузей (напрямів) вищої освіти, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями, та вносить до нього зміни за поданням вищих навчальних закладів, в тому числі з метою впровадження міждисциплінарної підготовки;

7) затверджує порядок висунення та обрання кандидатур до складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України та положення про них;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом і положенням про Державну акредитаційну комісію України.

6. Засідання Державної акредитаційної комісії України є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Державної акредитаційної комісії України, визначеного частиною другою цієї статті.

7. Склад галузевої експертної ради Державної акредитаційної комісії України формується на строк не більший ніж три роки з осіб, у яких є ступінь доктора наук у відповідній галузі. До складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України не може входити більше одного представника від вищого навчального закладу (наукової установи). До складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України не можуть входити державні службовці та керівники і заступники керівників вищих навчальних закладів.

8. Державна акредитаційна комісія може передавати окремі повноваження галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України незалежним установам (агенціям) контролю та оцінки якості освіти, які здійснюють зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання осіб, які здобувають вищу освіту, та оцінюють якість навчального процесу у вищому навчальному закладі за окремими спеціальностями.

9. Незалежні установи (агенції) контролю та оцінки якості освіти діють на громадських засадах, можуть надавати вищим навчальним закладам та Державній акредитаційній комісії України рекомендації щодо поліпшення якості навчального процесу, а також можуть надавати вищим навчальним закладам сертифікати про акредитацію окремих спеціальностей. Участь вищого навчального закладу в процедурі акредитації окремої спеціальності незалежною установою (агенцією) контролю та оцінки якості освіти є добровільною.

10. Державна акредитаційна комісія співпрацює з Європейською мережею забезпечення якості вищої освіти та сприяє впровадженню европейських стандартів та рекомендацій забезпечення якості вищої освіти.
Стаття 18. Вища атестаційна комісія України

1. Вища атестаційна комісія України є колегіальним органом, який підпорядковується Кабінету Міністрів України, діє згідно з цим Законом та положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України і є відповідальним за формування та діяльність системи атестації при присудженні наукових ступенів.

Вища атестаційна комісія України формується з представників вищих навчальних закладів усіх форм власності, Національної та національних галузевих академій наук на пропорційній основі.

3. Строк повноважень членів Вищої атестаційної комісії України становить три роки.

4. Голова Вищої атестаційної комісії України обирається на засіданні її Президії строком на три роки почергово від представників вищих навчальних закладів усіх форм власності, Національної та національних галузевих академій наук і затверджується Кабінетом міністрів України.

5. Вища атестаційна комісія України:

1) формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;

2) формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад, розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;

3) забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені;

4) затверджує рішення спеціалізованих вчених рад і вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присудження наукових ступенів;

5) вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів, оформлення й видачі атестатів, а також розглядає апеляції.

6. Засідання Вищої атестаційної комісії України є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Вищої атестаційної комісії України.


Стаття 19. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

1. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, в межах своїх повноважень:

1) забезпечують виконання державних програм у сфері вищої освіти;

2) вивчають потребу у кадрах на місцях і вносять центральному органу виконавчої влади у сфері економічного розвитку і торгівлі та центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо обсягу державного замовлення на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

3) подають центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;

4) безпосередньо або через уповноважений ними орган здійснюють права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно заснованих ними вищих навчальних закладів України, в тому числі комунальної форми власності;

5) сприяють працевлаштуванню і соціальному захисту випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління;

6) залучають підприємства, установи, організації (за їх згодою) до розв’язання проблем розвитку вищої освіти.


Стаття 20. Повноваження засновника (засновників) вищого навчального закладу

1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України, а також статутом вищого навчального закладу.

2. Засновник (засновники) вищого навчального закладу:

1) затверджує статут вищого навчального закладу та за погодженням з вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

2) укладає в місячний термін контракт з керівником вищого навчального закладу, обраним за конкурсом вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу, розриває контракт з підстав, передбачених законами України;

3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу та/або Наглядової ради достроково розриває контракт із керівником вищого навчального закладу, а також на підставах, визначених законодавством про працю чи за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту;

4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;

5) здійснює контроль за дотриманням положень статуту вищого навчального закладу.

4. Засновник (засновники) може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління вищого навчального закладу.
Розділ V. ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Стаття 21. Основні завдання вищого навчального закладу

1. Основними завданнями вищого навчального закладу є:

1) здійснення якісної освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних ступенів, освітньо-наукового ступеня за відповідним напрямом і спеціальністю;

2) здійснення наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі;

3) забезпечення суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу;

4) формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, формування учасників навчального процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, утвердження здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах життя;

5) забезпечення органічного поєднання в навчально-виховному процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності;

6) створення всіх умов для реалізації учасниками навчально-виховного процесу їх здібностей і талантів;

7) збереження та примноження моральних, культурних і наукових цінностей та досягнень суспільства;

8) розповсюдження знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян;

9) установлення міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури.
Стаття 22. Правовий статус вищого навчального закладу

1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, який утворюється у передбачених законом організаційно-правових формах для провадження освітньої, наукової та інших видів діяльності й виконання основних завдань, визначених цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

2. В Україні діють вищі навчальні заклади державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні освітньої, наукової та інших видів діяльності.

3. Вищий навчальний заклад може бути засновником (співзасновником) інших юридичних осіб. Засновані вищим навчальним закладом юридичні особи провадять свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої, інноваційної діяльності вищого навчального закладу, дорадництва та (або) сприяють виконанню інших його статутних завдань.

Вищі навчальні заклади можуть провадити освітню діяльність разом з іноземними навчальними закладами за узгодженими навчальними планами.

4. Вищі навчальні заклади можуть утворювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, наукові парки, консорціуми. Всі учасники комплексу, консорціуму зберігають статус юридичної особи і фінансову самостійність.

5. Статут вищого навчального закладу повинен містити:

1) повне найменування, в якому вказуються організаційно-правова форма та назва із зазначенням типу вищого навчального закладу, місцезнаходження, дати прийняття рішення про створення;

2) концепцію освітньої діяльності;

3) права та обов’язки засновника (засновників);

4) обсяг цивільної правосуб’єктності вищого навчального закладу;

5) обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих засновником (засновниками);

6) порядок створення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом;

7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;

8) джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;

9) порядок звітності та контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;

10) порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;

11) порядок припинення діяльності вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу може містити інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу не повинен суперечити законодавству України.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка