Закон України "Про вищу освіту"



Сторінка3/9
Дата конвертації18.03.2016
Розмір1.3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Стаття 23. Типи вищих навчальних закладів

1. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет, академія, інститут – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, богословський (теологічний), медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, який провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти всіх академічних, освітньо-наукових і наукових ступенів, здійснює фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність

2) коледж – вищий навчальний заклад, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти академічного ступеню бакалавра;

3) професійний коледж (училище, технікум) – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Стаття 24. Національний вищий навчальний заклад

1. Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного вищого навчального закладу.

2. Положення про національний вищий навчальний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Національний вищий навчальний заклад має право:

1) отримувати відповідно до законодавства на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності;

2) здійснювати перерозподіл нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі освіти і науки з урахуванням результатів їх наукової діяльності;

3) здійснювати перерозподіл державного замовлення між спеціальностями в обсязі не більше 5 відсотків від загального обсягу;

4) здійснювати перерозподіл ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі освіти і науки;

5) здійснювати підготовку кадрів з вищою освітою за експериментальними навчальними планами і програмами;

6) визнавати дипломи про здобуті в закордонних університетах кваліфікації магістра, доктора філософії, доктора наук та вчені звання доцента, професора при зарахуванні на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника;

7) отримувати на пріоритетних засадах за рахунок загального фонду державного бюджету фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо, у разі наявності відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті;

8) утворювати спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади.


Стаття 24-1. Дослідницький вищий навчальний заклад

1. Національному вищому навчальному закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за рахунок поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері освіти і науки та за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади на конкурсних засадах надається статус дослідницького університету відповідно до Положення та приведених критеріїв про дослідницький університет, що попередньо затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Дослідницький вищий навчальний заклад України має право:

1) використовувати у власній назві слово “дослідницький”;

2) отримувати базове фінансування за окремою програмою Державного бюджету України на здійснення наукової діяльності в обсязі не менше 25 відсотків від коштів, що передбачаються на його утримання, для здійснення наукових досліджень, підтримки та розвитку їх матеріально-технічної бази;

4) на конкурсних засадах формувати тематику фундаментальних та прикладних наукових досліджень, науково-технічних розробок і самостійно затверджувати річний тематичний план;

5) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові і технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів;

6) самостійно створювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участі не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі);

7) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, а також щодо визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту та наукові ступені;

8) встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника;

9) інші права, передбачені законодавством.
Стаття 25. Утворення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу

1. Рішення про створення, реорганізацію чи ліквідацію вищого навчального закладу приймається засновником (засновниками) згідно з вимогами цього та інших законів України.

2. Реорганізація чи ліквідація вищого навчального закладу не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому вищому навчальному закладі. Обов’язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття особами вищої освіти покладається на засновника (засновників) вищого навчального закладу.

3. Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території України з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

4. Вищі навчальні заклади України відповідно до законодавства іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території цих держав.

5. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.


Стаття 26. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація галузей (напрямів) освіти та науки

1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за поданням Державної акредитаційної комісії України.

У ліцензії зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, іншої юридичної особи, відокремлених підрозділів, що провадять освітню діяльність, та їх місцезнаходження, вид освітньої діяльності (підготовка кадрів за напрямами, післядипломна освіта та надання інших освітніх послуг), ліцензований обсяг.

Державна акредитаційна комісія України на підставі заяви вищого навчального закладу, іншої юридичної особи про проведення ліцензійної експертизи та її результатів приймає у двомісячний строк з дати надходження такої заяви рішення про ліцензування освітньої діяльності за відповідною галуззю (напрямом) освіти і науки та видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам, іншим юридичним особам є наявність у них необхідної власної, переданої в оперативне управління, на праві господарського відання або орендованої не менш як на нормативний строк підготовки кадрів за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою матеріально-технічної бази, науково-методичного та інформаційного забезпечення, бібліотеки, педагогічних, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Вищому навчальному закладу, іншій юридичній особі, що успішно пройшли ліцензійну експертизу, видається ліцензія по кожному напряму освіти і науки. Ліцензія видається на строк десять років.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

У разі реорганізації професійного коледжу в коледж використання порядку формування структури, штатного розпису, здійснення оплати праці працівників та стипендіальне забезпечення осіб, які навчаються, що передбачений для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку бакалавра, розпочинається з моменту отримання ним відповідної ліцензії.

2. Акредитація галузей (напрямів) освіти і науки, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, здійснюється Державною акредитаційною комісією України.

За результатами акредитації надається право видавати диплом державного зразка за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічним, освітньо-науковим, науковим ступенями, про що видається відповідний сертифікат. У сертифікаті про акредитацію зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, відокремлених структурних підрозділів, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, їх місцезнаходження, назва акредитованої галузі (напряму) освіти і науки.

Строк дії сертифіката про акредитацію галузі (напряму) вищої освіти за кожним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим ступенями не може перевищувати десять років, а для професійних коледжів та коледжів - п’ять років. З дня прийняття рішення про припинення вищого навчального закладу, наукової установи виданий сертифікат втрачає чинність.

3. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються Державною акредитаційною комісією України.

4. Підставами для переоформлення ліцензії на освітню діяльність є:

1) зміна найменування вищого навчального закладу чи місця його розташування;

2) реорганізація вищих навчальних закладів, наукових установ, що мають ліцензії;

Переоформлення ліцензії на освітню діяльність здійснюється без проведення процедури ліцензування. У разі реорганізації вищих навчальних закладів, інших юридичних осіб шляхом злиття або приєднання переоформлення ліцензії здійснюється на основі ліцензій вищих навчальних закладів, інших юридичних осіб, що реорганізуються.

У разі втрати чи пошкодження ліцензії вищий навчальний заклад, інша юридична особа має право звернутися до Державної акредитаційної комісії України із заявою про видачу дубліката ліцензії.

Державна акредитаційна комісія України зобов’язана протягом двох тижнів з дати надходження заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.

5. Ліцензія на освітню діяльність вищого навчального закладу, іншої юридичної особи може бути анульована лише у разі:

1) подання вищим навчальним закладом, іншою юридичною особою заяви про припинення освітньої діяльності;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування;

3) невиконання вищим навчальним закладом, іншою юридичною особою протягом одного року розпорядження органу ліцензування про усунення порушення ліцензійних умов.

Рішення про анулювання ліцензії на освітню діяльність приймає Державна акредитаційна комісія України. Під час розгляду питання про анулювання ліцензії на освітню діяльність заслуховується представник відповідного вищого навчального закладу, іншої юридичної особи.

У разі анулювання ліцензії вищий навчальний заклад втрачає право здійснювати освітню діяльність за відповідною галуззю (напрямом) освіти і науки.

6. Інформація про ліцензії та сертифікати про акредитацію є публічною і міститься у Державному реєстрі вищих навчальних закладів та наукових установ, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук надається право самостійно організовувати у підвідомчих наукових установах проведення освітньої діяльності з підготовки кадрів за освітньо-науковим ступенем доктора філософії (кандидата наук), науковим ступенем доктора наук в установленому порядку.


Стаття 27. Принципи діяльності вищого навчального закладу

1. Діяльність вищого навчального закладу провадиться на основі принципів:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень та відповідальності засновника (засновників) або учасника (учасників), державних органів, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, управління вищою освітою, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу передбачають право:

1) самостійно визначати форми навчання та форми організації навчального процесу;

2) обирати типи програм підготовки бакалаврів та магістрів, що передбачені Міжнародною стандартною класифікацією освіти;

3) приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників;

4) формувати та затверджувати власний штатний розпис;

5) запроваджувати рейтингове оцінювання освітніх, науково-дослідницьких та інноваційних досягнень осіб, які навчаються, та педагогічних, наукових та науково-педагогічних працівників;

6) надавати додаткові освітні та інші послуги відповідно до законодавства;

7) самостійно розробляти та запроваджувати власні програми освітньої, наукової, науково-дослідної, науково-технічної та інноваційної діяльності;

8) самостійно запроваджувати спеціальності та спеціалізації, визначати їх зміст і програми вибіркових навчальних дисциплін;

9) утворювати, реорганізовувати і припиняти відповідно до законодавства структурні підрозділи;

10) провадити видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;

11) видавати підручники, навчальні посібники і наукові праці;

12) провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність з навчальними закладами, науковими установами та іншими юридичними особами;

13) розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах і організаціях;

14) брати участь у роботі міжнародних організацій;

15) запроваджувати власну символіку та атрибутику;

16) установлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу;

17) звертатися з ініціативою до органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти, про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами;

18) користуватися земельними ділянками у порядку, встановленому законодавством;

19) провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу;

20) розпоряджатися власними надходженнями, зокрема отриманими від надання додаткових платних послуг здобувачам вищої освіти та іншим фізичним і юридичним особам;

21) відкривати поточні та депозитні рахунки в банках;

22) здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

3. Вищі навчальні заклади зобов’язані вживати заходів (в тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій) щодо попередження та виявлення плагіату в наукових роботах науково-педагогічних працівників і осіб, які здобувають вищу освіту, та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, передбаченої відповідним положенням та статутом вищого навчального закладу.

4. Управління вищим навчальним закладом (підрозділом вищого навчального закладу) з особливими умовами навчання здійснюється з урахуванням специфіки його діяльності відповідно до законодавства.
Стаття 28. Структура вищого навчального закладу

1. Структура вищого навчального закладу, статус і функції структурних підрозділів визначаються статутом вищого навчального закладу та положеннями про відповідні структурні підрозділи.

2. Основними структурними підрозділами вищого навчального закладу є факультети, кафедри, науково-дослідні частини (сектори), науково-дослідні інститути, науково-дослідні лабораторії, навчально-наукові центри, бібліотека, музей, відокремлені структурні підрозділи тощо. Структурними підрозділами вищого навчального закладу також можуть бути навчально-наукові інститути, коледжі, філії, департаменти, відділення, відділи, лабораторії, кабінети тощо.

3. Структурні підрозділи створюються рішенням Вченої ради вищого навчального закладу у порядку, передбаченому цим Законом та статутом.

4. Вищі навчальні заклади України відповідно до законодавства іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території цих держав.

5. Факультет – структурний підрозділ вищого навчального закладу, що здійснює підготовку фахівців, об’єднує відповідні кафедри і лабораторії та здійснює керівництво їх освітньою і науковою діяльністю.

6. Навчально-науковий інститут – структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, що проводять освітню діяльність і наукові дослідження.

7. Кафедра – структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну, методичну та наукову діяльність.

8. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої повинен відповідати вимогам стандартів вищої освіти.

9. Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути:

1) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та навчально-науково-виробничі інститути (центри, комплекси тощо), що можуть об’єднувати споріднені факультети, коледжі, технікуми, училища, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, лабораторії, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, відділи післядипломної освіти, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази установ медичної освіти, університетські клініки, полігони, наукові парки, технопарки, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та проводять наукові дослідження;

2) спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади, підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення;

3) військові навчальні підрозділи (військовий інститут, коледж, факультет або кафедра військової підготовки);

4) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.

9. Філія – відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що створюється з метою забезпечення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на освітню діяльність.

Філію очолює керівник, який підпорядкований керівному органу вищого навчального закладу і діє на підставі відповідного доручення.

Відомості про філію вищого навчального закладу включаються до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

10. Університет, академія, інститут, коледж можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ з особливими умовами навчання – інститут, коледж, факультет або кафедру), який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв’язку та захисту інформації здійснює за певними академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу. Військовий інститут як структурний підрозділ цивільного вищого навчального закладу може мати у своєму складі факультети та військовий професійний коледж. Створення та припинення військового навчального підрозділу вищого навчального закладу здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.


Розділ VI. УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
Стаття 29. Керівник вищого навчального закладу

1. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов’язки і відповідальність визначаються відповідно до законодавства у статуті вищого навчального закладу.

2. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

1) вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;

2) видає накази і розпорядження, дає обов’язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу доручення;

3) представляє вищий навчальний заклад в органах державної влади та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом, до сфери управління якого належить вищий навчальний заклад;

4) є розпорядником майна і коштів;

5) забезпечує виконання кошторису, фінансового плану, укладає договори, дає доручення;

6) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

7) забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

8) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з вченою радою головного бухгалтера, проректорів (заступників керівника), директора бібліотеки університету, академії, коледжу, а за погодженням з педагогічною радою – заступників керівника, головного бухгалтера, завідувача бібліотеки професійного коледжу;

9) визначає функціональні обов’язки працівників;

10) формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

11) відраховує з вищого навчального закладу та поновлює на навчання в ньому осіб за погодженням із органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, що навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), на підставах, передбачених цим законом і статутом вищого навчального закладу;

12) забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

14) здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників;

15) забезпечує умови для здійснення дієвого і відкритого громадського контролю за діяльністю вищого навчального закладу;

16) сприяє роботі органів студентського самоврядування, профспілкових організацій співробітників і студентів та створює умови для їх діяльності;

17) сприяє формуванню культури здоров’я студентів, зміцненню спортивно-оздоровчої бази, створює належні умови для занять масовим спортом;

18) разом з первинними профспілковими організаціями співробітників і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка