Законами України від 24 березня 1999 року №548 XIV, №551 XIV; №550 XIV; №549 XIV



Сторінка1/36
Дата конвертації11.03.2016
Розмір6.1 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ



СТАТУТИ

ЗБРОЙНИХ СИЛ

УКРАЇНИ


Затверджені

Законами України

від 24 березня 1999 року

548 - XIV, № 551 - XIV;

550 - XIV; № 549 - XIV.


СТАТУТИ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
СТАТУТ ГАРНІЗОННОЇ ТА ВАРТОВОЇ СЛУЖБ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СТРОЙОВИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА
Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову
службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно
виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю.

Присягаю виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників.

Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

БОЙОВИЙ ПРАПОР ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ
1. Бойовий Прапор військової частини Збройних Сил
України є символом честі, доблесті, слави і зобов'язує кожного
військовослужбовця Збройних Сил України віддано служити Українському народові, мужньо, вміло і непохитно боронити Українську державу, не шкодуючи свого життя.

2. Бойовий Прапор військової частини є почесним знаком, що визначає особливості її бойового призначення, історії та заслуг і свідчить про належність військової частини до Збройних Сил України.

3. Бойовий Прапор після сформування військової частини вручається їй від імені Президента України представником, призначеним Міністром оборони України.

4. Бойовий Прапор закріплюється за військовою частиною на весь час незалежно від зміни її найменування і номера. Зміни


найменування військової частини вносяться до Грамоти Президента України, що видається під час вручення бойового Прапора.

5. Бойовий Прапор завжди знаходиться зі своєю військовою частиною, а на полі бою - в районі бойових дій, в яких частина бере участь.

6. У разі втрати Бойового Прапора командир військової частини і військовослужбовці, що є безпосередніми винуватцями цього, несуть відповідальність згідно із законом.




СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ


Затверджений Законом України
від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ


Із змінами та доповненнями,
внесеними Законами України

217І-ПІ- від 21. 12. 2000

661- IV- від 03. 04. 2003

744- IV- від 15. 05. 2003

1420- IV- від 3. 02. 2004

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та ЇЇ підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі,
управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).


Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті,
визначаються відповідними порадниками та положеннями.


Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України
поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу
безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх
справ України, війська Цивільної оборони України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України.



ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її


суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

2. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності


України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

3. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби,
їх права та обов'язки визначаються законами України, положеннями про
проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

4. Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

5. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для
організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

6. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та


якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.


7. Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах


керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього
начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів.
Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - старшина роти.

8. Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових


частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

ЧАСТИНА 1


ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ВІДНОСИНИ МІЖ НИМИ

Розділ 1.


Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців


Загальні положення

9. Військовослужбовці Збройних Сил України, якими можуть


бути лише громадяни України, мають права й свободи громадян України
з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України,
законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України
та іншими нормативно-правовими актами.

На військовослужбовців покладаються обов'язки, що визначаються статутами та порадниками Збройних Сил України.

10. Кожний військовослужбовець має військове звання відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу". Військові звання поділяються на армійські та корабельні згідно
з додатком 3 до цього Статуту.


Загальні обов'язки військовослужбовців

11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її


суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на
військовослужбовців такі обов'язки:

свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і


захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань,


вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої
обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене


озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил


України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання


поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й
охайно.

12. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

13. Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог
безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму,
повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.

14. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не


може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

15. Військовослужбовець зобов'язаний знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права.

16. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати
службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених
йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил
України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

17. На військовослужбовців під час перебування на бойовому


чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та
порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил
України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Права військовослужбовців

18. Військовослужбовці перебувають під захистом держави і


мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України,

19. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей


соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

20. Військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити,


зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

21. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів


та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або
якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.

Застосуванню зброї, за винятком випадків раптового нападу,


нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських і річкових суден, втечі з-під варти зі зброєю або
за допомогою транспортних засобів під час руху, повинно передувати
попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.

У разі застосування і використання зброї військовослужбовець


зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди
стороннім особам.

22. Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні


засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу;

для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;

для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для
життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб;

для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення;

у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

23. Посадові особи варти та патруля мають право застосовувати


зброю у випадках і в порядку, визначеному Статутом гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України.

24. Про застосування фізичної сили та спеціальних засобів військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові).

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування
фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє військового прокурора та начальника органу
управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі - Служба правопорядку) в гарнізоні.

Повідомлення начальника органу управління Служби правопорядку про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та


зброї здійснюється в разі їх застосування військовослужбовцями Збройних Сил України.

25. Військовослужбовець має право використовувати зброю для


подання сигналу тривоги або виклику допомоги.


Відповідальність військовослужбовців

26. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

27. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне
стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах,


Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням

28. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади
стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності

перед державою за всі сторони життя та діяльності військової ча-


стини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово при-


ймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи


із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів
Збройних Сил України.

29. За своїм службовим становищем і військовим званням вій-


ськовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно
інших військовослужбовців.

30. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'я-


заний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази нача-


льника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до
нього з повагою.

31. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за


службою, у тому числі і тимчасово, е прямими начальниками для цих
військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є
безпосереднім начальником.

32. За своїми військовими званнями начальниками є:


сержанти і старшини - для рядових і матросів однієї з ними вій-
ськової частини;

прапорщики і мічмани - для сержантів і старшин, рядових і ма-


тросів однієї з ними військової частини;

молодші офіцери - для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї


з ними військової частини і старшин, рядових і матросів;

старші офіцери за військовим званням підполковник, капітан 2


рангу, майор, капітан 3 рангу - для прапорщиків і мічманів, сержантів і
старшин, рядових і матросів;

генерал-лейтенанти, віце-адмірали, генерал-майори, контр-


адмірали, полковники, капітани 1 рангу - для молодших офіцерів, прапо-
рщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;

генерали армії України, генерал-полковники, адмірали - для


старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і стар-
шин, рядових і матросів.

33. Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і


військовим званням (статті 31 і 32 цього Статуту) не є стосовно інших
військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути стар-
шими чи молодшими за військовим званням.

Старші за військовим званням військовослужбовці мають право


вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців до
держання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

На військовослужбовців, які відбувають кримінальне покарання у виді арешту на гауптвахті Служби правопорядку, не поширюється дія частини другої цієї статті і статті 32 цього Статуту. Зазначені військовослужбовці зобов'язані виконувати команди та розпорядження військових службових осіб та військовослужбовців чергових змін Служби правопорядку.

34. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, що не підпорядковані один одному, якщо їх службові відносини не визначені командиром (начальником), начальником є старший із них за посадою, а за рівних посад - старший за військовим званням.


Порядок віддання й виконання наказів.

35. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців
усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати


подвійного тлумачення.

36. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його


наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

37. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає:
"Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може за-

жадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець


зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати
причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

38. У разі коли військовослужбовець, який виконує наказ,


отримав від іншого командира (начальника), старшого за службовим
становищем чи військовим званням, новий наказ, що стане перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це командирові (начальникові), який віддав наступний наказ, і після отримання його згоди припиняє виконання попереднього наказу.

Командир (начальник), який віддав наступний наказ, повідомляє про це командира (начальника), який віддав попередній наказ.




Відрекомендування командирам (начальникам) та особам, які прибули для інспектування (перевірки)

39. Командир військової частини зобов'язаний зустрічати і супроводжувати по розташуванню військової частини Президента України, Голову Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Міністра


оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України та заступників Міністра оборони України, усіх прямих начальників, а
також осіб, призначених для керівництва інспектуванням (перевіркою)
військової частини.

Під час зустрічі цих осіб командир (начальник) військової частини подає команду "Струнко" і рапортує їм. Наприклад: "Товаришу*


генерал-майоре. Перший механізований полк - на заняттях (навчанні, обслуговуванні техніки, прийманні їжі, відпочиває). Командир полку полковник Лісогор".

* Для звернення військовослужбовців у Збройних Силах України вживається "товаришу".


У випадках участі у спільних з іноземними контингентами військових навчаннях, миротворчих та інших подібних операціях, що здійснюються на підставі міжнародних договорів України, звертання до осіб, які входять до складу військових контингентів інших держав, має відповідати статутним правилам цих держав.

Отримавши команду "Вільно", командир (начальник) військової


частини повторює її та має бути готовим доповісти за кожний підрозділ
полку і далі діє за розпорядженням особи, що прибула.

40. Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі:

призначення на посаду і звільнення з неї;

присвоєння військового звання;

вручення нагороди;

відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Відрекомендовуючись своєму безпосередньому начальникові,
військовослужбовці називають свою посаду, військове звання, прізвище та причину звертання. Наприклад: "Товаришу майоре. Командир Першої механізованої роти капітан Ткаченко. Відрекомендовуюся з нагоди присвоєння мені військового звання капітана".

41. Новопризначені до військової частини офіцери і прапорщики відрекомендовуються командирові військової частини та його заступникам, а після отримання призначення до підрозділу - командирові підрозділу та його заступникам.

Командир військової частини відрекомендовує новоприбулих
офіцерів офіцерському складові військової частини на найближчій нараді офіцерів чи під час шикування особового складу військової частини.

42. У разі коли особа, призначена для керівництва інспектуванням (перевіркою) військової частини, має військове звання рівне або вище, ніж у командира військової частини, командир частини відрекомендовується прибулому. Якщо прибулий має звання нижче, ніж у командира військової частини, він відрекомендовується цьому командирові.

43. Перед інспектуванням (перевіркою) командир військової
частини представляє своїх заступників, начальників родів військ і служб та командирів підрозділів, що підлягають інспектуванню (перевірці), інспектуючим (перевіряючим).

44. Під час відвідування інспектуючими (перевіряючими) підрозділів їх командири доповідають цим особам.

Якщо інспектуючий (перевіряючий) прибуває до підрозділу разом із командиром військової частини, йому доповідають у тому разі, коли він має рівне або вище звання, ніж у командира частини.

45. Якщо для інспектування (перевірки) прибуває старший командир (начальник), йому доповідає командир військової частини (підрозділу), а інспектуючий (перевіряючий) відрекомендовується.

46. Командир військової частини (підрозділу) відрекомендовується лише старшим і рівним за військовим званням військовослужбов-

цям, які прибули до військової частини (підрозділу) для виконання доручень старших командирів (начальників). В інших випадках прибулі відрекомендовуються командирові військової частини (підрозділу) і інформують про мету свого прибуття.

47. Усі вказівки інспектуючих (перевіряючих) чи військовослужбовців, які виконують службові доручення старших командирів (начальників), передаються для виконання через командира військової частини. Зазначені особи повинні повідомити командира військової частини (підрозділу) про результати інспектування (перевірки) чи виконання даних їм службових доручень.

48. Для проведення опитування військовослужбовців військової


частини (підрозділу) інспектуючі (перевіряючі) керуються вказівками
додатка 6 до цього Статуту.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка