Замість передмови



Сторінка1/6
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.64 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Зміст




Розділ

Сторінка




Замість передмови...

2

1

Про мету і задачі школи

3

2

Актуальність проблем самонавчання на тлі освітніх парадигм сьогодення

6

3

Філософія вчителя: презумпція винності?

7

4

Відчуття вчителем необхідності внутрішніх змін –передумова зміни уроку

8

5

Від нової філософії уроку – до нових педагогічних технологій (перші кроки)

12

6

Робота з текстом – перший крок до “уміння вчитися”

15

7

Конспектування – що це значить?

18

8

Само оцінювання, самокоригування, самоконтроль – складові самоосвіти

19

9

Про домашнє завдання

21

10

Про контрольні роботи

22

11

Про наукові роботи учнів

23

12

Моє педагогічне кредо

24

13.

Додатки – програми самовдосконалення вчителів і учнів

26

14.

Список використаної літератури

28


Замість передмови...
Коли точно почалося все, сказати важко, але найвідчутніший поштовх до пошуків, які дали назву (і зміст) даній роботі відбувся навесні 2004 року. Переживання глибокої внутрішньої кризи (професіональної і особистої – тут важко їх відокремити) спричинили виникнення в моїй уяві моделі нової школи. Основні риси, притаманні їй, я накреслив швидко, але ідеї щодо способів її реалізації прийшлося збирати дотепер (осінь 2005 року) і, напевно, пошук ще триватиме довго. А тоді моє бачення сформувалося наступним чином:
Відмінності нашої школи, зорієнтованої на виховання Особистості:




Ключові показники

Традиційна (НЕ НАША)школа

НАША школа

1

Стосунки вчителя і учня

Учитель над учнем (домінують вертикальні стосунки, авторитаризм)

Учитель не над, не під, а разом з учнем (домінують горизонтальні стосунки, партнерство)

2

Роль учителя

Примушуючий і пригнічуючий - диктатор

Надихаючий і підтримуючий - тренер

3

Роль учня

Виконуючий інструкції вчителя

Проявляючий власну ініціативу

4

Домінуючий метод навчання

Монолог учителя

Діалог з учнем

5

Методи впливу на учня

Домінування жорсткого контролю, недовіра до учня

Домінування само- і взаємоконтролю, довіра до учня

6

Оцінювання

Домінування оцінки вчителя

Домінування самооцінки учня

7

Можливість вибору форм, методів навчання

Учень не має права на вибір

Учень може обирати

8

Цілеспрямованість учня

Відмітка важливіша за знання

Знання важливіші за оцінку

9

Цілеспрямованість учителя

Сума знань важливіша від зацікавленості

Зацікавленість важливіша від суми знань

10

Мотивація через зв’язок навчального матеріалу з реальним життям учня

Зв’язок змісту навчання з реальним життям учня – мінімальний (слабка мотивація)

Зв’язок змісту навчання з реальним життям учня – мінімальний (слабка мотивація)

11

Взаємодія учнів у процесі навчання

Мінімальна, учнівський індивідуалізм

Максимальна, учнівське партнерство

12

Якщо учень помилився

Учитель вважає, що причиною всіх помилок учня є сам учень, підкреслює, що помилка – це погано (варіант: глузує, сварить)


Учитель шукає причину помилки не лише в учневі, не засуджує суворо учня за його помилки, вчить учня самого знаходити свої помилки, виправляти їх і вчитися на них

13

Якщо учитель помилився

Для вчителя – страх провалу, ніяковість, страх видатись слабким в очах учнів



Для вчителя – можливість вирости в очах учнів, чесно визнаючи свої помилки і показуючи взірець того, як виправляти власні помилки і вчитися на них

14

Ставлення до критики з боку учнів та їх батьків

Негативне, страх втратити свій вплив, заперечення власних недоліків, сприйняття критиків як ворогів і боротьба з ними


Доброзичливе, можливість побачити власні недоліки (якщо вони справді є) і виправити їх, сприйняття критиків як партнерів у боротьбі з проблемою

15

Самооцінка вчителя і його професіональне зростання

Все знаю, все вмію”, немає потреби в самовдосконаленні. Читанні педагогічної літератури, зростанні і пошуку кращого досвіду, слабка готовність до змін

Орієнтація на постійний пошук кращого досвіду і готовність змінюватись, трансформуючи його в свою практику, зацікавленість в постійній самоосвіті

  1. Про мету і задачі школи


Для большинства чаек главное - еда, а не полет. Для этой же чайки главное было не в еде, а в полете. Больше всего на свете Джонатан Ливингстон любил летать. Но подобное пристрастие, как он понял, не внушает уважения птицам.
(Ричард Бах, "Чайка по имени Джонатан Ливингстон")

Пятачок подошел к нему поближе:

-Выслеживаешь? Кого?

- Вот как раз об этом я все время сам себя спрашиваю, - сказал Пух. - В этом весь вопрос…
(А.А. Милн «Винни-Пух и все-все-все»)

Не верь глазам своим! они видят только преграды. Смотреть - значит понимать, осознай то, что уже знаешь, и ты научишься летать.
(Ричард Бах, "Чайка по имени Джонатан Ливингстон")

Мати крила куди приємніше, ніж літати на літаку”
Януш Корчак

Коли я знов стану маленьким”


Говорити про мету і задачі сучасної школи – не данина мінливій моді, а відповідь на запит реального життя. Філософи, науковці, представники бізнес-еліти намагаються визначити МЕТУ школи, її місію, призначення. Відсутність відповіді щодо мети школи (так само як і розбіжність між декларованою метою і реальною філософією освіти, її цінностями і змістом), по суті, означає нехтування реальністю. А платою за це є доля дитини, яка ризикує вийти у відкрите море життя нездатною до рішення його задач, непідготовленою і беззахисною. Більше того, сьогодні відбувається розбудова фундаменту завтрашнього буття, в якому неспроможність успішно вирішувати існуючі задачі (напевно, на порядок складніші від сьогоднішніх) означає кризу національного масштабу. Наважуся додати, що мета освіти, школи має стати персональною метою пересічного вчителя, сприйнята їм як власна мета, оскільки (за моїми спостереженнями) часто розмови про “високі матерії” залишаються справою небагатьох “просвітлених” і, відтак, не мотивують конкретну Мар’ю Іванівну будувати свій урок з урахуванням актуальних вимог складного, швидкоплинного в розвитку, сповненого жорсткої конкуренції сучасного світу. Стою на тому, що вчителю сьогодні слід постійно поринати у запитання щодо сенсу, корисності, ефективності власної педагогічної роботи. Причому, критеріями оцінки повинні стати, передусім, вимоги реального життя, зрозуміти які пропоную через наведені нижче “роздуми вголос” педагогів, філософів, науковців і бізнесменів
P.S. Коментувати і робити висновки не стану. Позбавляти читача (учня) права думати самостійно, привласнювати собі право думати і робити висновки за нього – неетично!

Розділ 1 – “Класики”

1.А. Фер’єр (1879—1960) – швейцарський педагог, один із лідерів нового виховання вважає, що



  1. дитина прагне сама шукати знання, а їй дають їх у готовому вигляді

  2. діти повинні мати можливість рухатись на уроці, і не лише під час “фізкультхвилинки” (як це робиться в молодших класах

  3. діяльність учнів має бути сповнена сенсу

  4. дитина любить працювати руками і це слід враховувати при побудові уроку

2. Ж.Ж. Руссо: “Питання не в тім, щоб навчити його наукам: треба зародити в ньому смак, щоб він полюбив їх і дати йому методи, щоб він міг вивчити їх, коли смак цей краще розвинеться”. А ось іще: “Ми сповнені пристрасті вічно вчити дітей тому, чого вони набагато краще навчились би самі, і забуваємо про те, в чому лише ми спроможні їх настановити... Жити – ось мистецтво, якому я хочу вчити його... Молоді наставники! Я вам проповідую важке мистецтво – керувати без вказівок, роботи все, нічого не роблячи... не тому, що ви йому сказали, а тому, що сам зрозумів; хай він не виучує науку, а винаходить її. Якщо коли-небудь ви заміните в його розумі роздумування авторитетом, він не буде вже міркувати, він стане іграшкою чужої думки”


Розділ 2 – “Сучасники”


    1. Із книги Окунева “Як вчити, не навчаючи або 101 лабораторія”:

  • “Освіта – це діяльність в постійному пошуку в будь-якому віці і ситуації, а не отримання готових знань і звіт про заучене. Це вміння ставити питання, а не відповідати”

  • “Переслідуючи мету дати дітям знання з нашого предмету, ми можемо не зорієнтувати їх на те, що їм в житті стане в набагато більшій пригоді – вміти учитися. Учитися самому. Всього, чого ми навчилися, ми навчилися самі, бажаючи навчитися”




    1. Із книги Конаржевського Ю.О. “Менеджмент і внутришкільне управління”

  • Біля входу до центру підготовки кадрів компанії “ІБМ” викресані на камені слова: “Освіта ніколи не досягає точки насичення”




    1. Томас Армстронг "Індивідуальний підхід. Як самостійно виявити і розвинути здібності вашої дитини" цитує А. Ейнштейна, який казав “Це просто диво, що сучасні методи навчання ще не повністю задушили СВЯТУ ДОПИТЛИВІСТЬ ПРОЦЕСУ ПОШУКУ І ПІЗНАННЯ”. Не можу також не навести повчальну приповістку з цього ж джерела: “Якось тварини вирішили створити школу, в якій навчали б як літати, бігати, плавати, копати і лазити. Вони не дійшли згоди щодо найважливішого предмету і тому вирішили, що навчальна програма буде однаковою для всіх. Кролик чудово бігав, але ледь не потонув на уроці плавання. Це настільки вразило його, що відтоді він уже не міг бігати. Орел, певна річ, неперевершено літав, але коли йому прийшлося копати землю, у нього нічого не виходило і його відправили в клас для тих, хто відстає. На додаткових заняттях з копання він проводив стільки часу, що незабаром розучився літати. Те ж сталося і з рештою звірів. Тепер вони позбулися спроможності блиснути майстерністю в своїй справі, оскільки були змушені займатись діяльністю, яка була їм чужою і не враховувала їх індивідуальних властивостей ”




    1. Максим Максимов в книзі “Не лише любов” взагалі-то звертається до батьків. Але хто сказав, що їм байдуже, якими цілями переймається школа?

  • “Один із проявів батьківського ідіотизму – вчити дітей правильно грати в ту чи іншу гру... Найголовніше, щоб дитина навчилася вільно конструювати свій дитячий світ, щоб вона могла вільно експериментувати в ньому, програючи на ляльках, паличках, пістолетах всі можливі ситуації, що його лякають, дивують, тривожать. Він може надати фігурам шахів той смисл, який йому потрібен зараз, абсолютно не пам’ятаючи в даний момент, як правильно треба ходити. Зараз йому треба розв’язати складну душевну задачу, і він, напружуючи всю свою уяву, вільно програє її на іграшках”

  • “Для дитини її майбуття – річ абсолютно незрозуміла. Ходити до школи, добре учитися, щоб потім, колись, через 15 років, наприклад, досягти чогось – повний абсурд. Вивчати якусь безглузду географію якихось не існуючих в реальності країн, якусь незрозумілу математику лише для того, щоб це тобі стало в пригоді потім, коли станеш дорослим. Важко знайти в шкільному житті щось справді важливе саме зараз. Щось, від чого саме зараз можна отримати задоволення”




    1. Капіца П.Л. в своєму збірнику “Експеримент. Теорія. Практика” зазначає:

  • Задача освіти – не лише давати людині всебічні знання, але й розвивати в ній самостійність мислення, потрібну для творчого сприйняття оточуючого світу

  • Виховання творчих здібностей в людині базується на розвиткові самостійного мислення. Воно може розвиватись в наступних основних напрямках – вміння науково узагальнювати – індукція, вміння застосовувати теоретичні висновки для передбачення плину процесів на практиці – дедукція, і, нарешті, виявлення суперечностей між теоретичними узагальненнями і процесами природи – діалектика

  • Мені здається, що слід ставити задачі менш детерміновано, даючи учневі самостійно добирати потрібні величини з досвіду

  • Привчити себе до самостійного мислення – це є те, з чого вам слід почати. Пусте зубріння, заучування без розуміння ніколи не зробить з вас ученого. Загальна оцінка вченого завжди залежить від того, наскільки він самостійно працює, думає і орієнтується, і цю самостійність мислення, вміння орієнтуватися слід в собі виробити від самого початку, зі шкільного віку

  • Самостійне вивчення фізики за книгою ви повинні розглядати як свою основну роботу. Лекції, вправи, практикуми будуть лише допомагати вам




    1. Роберт Кіосакі (американський інвестор, міліонер, ідеолог інноваційного бізнесу) в книзі “Якщо хочеш стати заможним, не ходи до школи”

    • Сучасна освіта нехтує вирішальним процесом постановки запитань, відповідей на які ви не знаєте. Чи можеш ти згадати, щоб будь-коли вчили того, що те, чого ми не знаємо, важливіше над те, що ми знаємо. Лише тоді, коли ви відшукуєте те, чого ви не знаєте, ви виграєте право на отримання знання. Покарання за помилки в дійсності є препоною на шляху до пізнання. Навчання – це процес помилкотворення

    • Школа... знижує наш творчий потенціал, спрямовуючи по заздалегідь наміченому плану: отримання вузької спеціалізації В цій державі отримана таким способом професія спрямовує тебе в кар’єрну пастку, крадучи ваші мрії та великий потенціал. Надто вузька спеціалізація веде до вимирання. Нам потрібна система освіти, яка навчала б основних принципів, що могли б бути застосовані до будь-якої спеціальності. Це дозволило б людям переключатися з однієї професії на іншу без будь-яких збитків

    • Нам всім потрібно звикнути до думки, що освіта – це процес тривалістю в життя, і він не завершується з випуском зі школи

    • Від того, що система ґрунтується на почутті страху, учні вчаться виживати лише жертвуючи кимсь. Замість товариської допомоги слабшим, ми вчимо наших дітей відвертатись від тих, хто слабше. Існуюча система вчить нас того, що метою навчання є отримання високих оцінок. Всередині системи ця мета стає важливішою за любов, дружбу, довіру і, навіть, гідність особистості. Наші діти вчаться того, що виживання є важливішим над особисту етику...

    • Діти всіх рас і походження люблять задавати питання. Питання народжуються з природної потреби знати. Батьки бувають першими, хто руйнує цю допитливість. Далі вона зменшується з отриманням формальної освіти, оскільки система передбачає наявність готових відповідей, які нав’язуються дитині. Врешті-решт, дитяча потреба в творчості стає знищеною. Ось чому проходження дитини через освітню систему нагадує мені процес перетворення метелика в гусеницю...

    • Наша освітня система диктує студентам, а не підтримує в них здатність самостійно мислити. Вона вимагає, щоб вони запам’ятовували те, що потрібно системі замість того, щоб навчати їх розв’язуванню власних проблем і розвивати закладені від народження творчі здібності. Інакше мовлячи, словами стародавньої приповісти, вона забезпечує рибою, а не засобами її ловлення




    1. Роберт Кіосакі, Шерон Лектер в книзі “Багатий тато, бідний тато”

      • Діти роками вчаться в старих школах, вивчаючи предмети, які ніколи не стануть їм у пригоді, і готуються до життя в світі, якого не існує.

      • Процес навчання – нелегкий. Він і має бути таким, щоб сприяти розвиткові сил і здібностей дитини. Хоч дитина і не боїться труднощів у пізнанні, проте, з певних причин (передусім, через примус виконувати свій обов’язок учня) в неї зникає бажання вчитися. Як пробудити і розвинути в дитині нездоланну спрагу до знань? Є два шляхи – примусити дитину підкорятися волі своїх вихователів або ж спрямувати її на шлях самоосвіти і самовиховання. Я закликаю вибрати другий шлях!

    1. Шалма Амонашвілі в книзі “Здрастуйте, діти” промовляє подібне:

      • Я прагну доставити вам радість пізнання, радість подолання труднощів при оволодінні знаннями. Я шукаю шлях до того, щоб не “вкладати” знання в ваші голови, а щоб ви самі намагалися “відібрати” їх у мене, оволодіти ними в процесі інтелектуального бою зі мною...

    1. Уільям Глассер в книзі “Школи без безталанних” зазначає:

      • Навчальний процес може бути організованим таким чином, щоб заохочувати учнів до самостійного розв’язання проблем як академічного, так і соціального характеру.

      • Звичайна школа провокує неуспішність своїм акцентом не на розвиток мислення, а на запам’ятовування і зубріння... В школі діти віднаходять, що мозок їм потрібен переважно для механічного запам’ятовування, а не для задоволення інтересу, реалізації ідеї, розв’язання задачі...

      • Не можна пройти повз два фактори: 1) більшість того, що викладається в школі не пов’язано з життям дитини; 2) діти вважають, що будь-які самостійно набуті знання є неактуальними для школи

    1. Джек Траут - один з ідеологів сучасного менеджменту - в книзі “Сила простоти” показує наслідки такого нехтування розвитком самостійного мислення:

        • “Мислення – не лише тяжка праця. Багато-хто боїться його самого. Покірливість, адаптація, готовність слідувати рекомендаціям інших заощаджує мисленеві зусилля. Люди стають залежними від інших стосовно розумової діяльності і в будь-якій складній ситуації передусім шукають захисників”

        • “В довгостроковій перспективі надлишок технологій означає перехід переваг від тих, хто володіє великими обсягами інформації до тих, хто має впорядковані знання, від тих, хто вміє швидко обробляти відомості, які надходять, до тих, хто знає, які дані мають сенс і чому”

Якщо буквально двома парою слів узагальнити останній вислів, то можні дійти висновку, що стрімкий розвиток комп’ютерних технологій (про який безперестанно говорять останнім часом в тому числі ідеологи освіти) насправді не є панацеєю і покладати на нього надії щодо виживання в сучасному світі – нерозумно, якщо наперед усе не вирішити проблеми розвитку вміння самостійно мислити, вміння вчитися




  1. Актуальність проблеми самонавчання на тлі освітніх парадигм сьогодення

В мире нет ничего постоянного, кроме непостоянства ”


Джонатан Свифт

Оскільки освіта готує сьогоднішніх дітей до життя в завтрашньому світі, їй конче потрібно мати погляд, націлений в майбутнє, мати передчуття того, що буде в пригоді в завтрашньому світі. Життя показує, що не завжди пророцтва про майбутнє певних ідей були успішні (дивись вкладку). Проте, стрімкі соціальні, політичні, технологічні, інформаційні зміни, що стають все більше притаманні сучасному способу суспільного життя недвомовно говорять про те, що неможливо запастись знаннями на все життя: сьогоднішні знання завтра можуть взагалі “вийти з обігу” , натомість з’являться такі, про які сьогоднішня освіта і гадки не мала. Відтак, умовою виживання (духовного, соціального, матеріального і навіть фізичного) стає здатність постійно змінюватись, пристосовуючись до нових умов, а також інтегруватися в мінливе життя, створюючи в ньому конкурентноспроможний “власний продукт”. Про це говорять, до речі, філософи сучасного менеджменту. Так, наприклад, С. Рівкін і Ф.Кейтель в книзі “Мудра ідея”, що від 8 до 16% чистого прибутку компанії США спрямовують на створення нових і удосконалення існуючих товарів. Проте вже через рік 65% цих нових товарів опиняється на краю банкрутства. Відтак, єдиний спосіб забезпечити постійну значущість товарів і послуг, привабливість робочих місць і життєспроможність компанії в цілому – безперервне генерування нових ідей. Висновок – створюй іновації або помирай, чи, мінімум, слабшай” Про це ж писав Генрі Форд в своїй книзі «My Life and Work» в 1922 р.: “Бізнесмени йдуть на дно зі своїм бізнесом тому, що настільки кохаються в порядку, який склався, що не можуть змусити себе змінити його”.





Пророцтва, що не справдилися:


  • Аероплани цікаві, але з точки зору військових стратегій не мають жодної цінності” (Маршал Ф. Фош, французький військовий стратег, 1911 р.)

  • Кінь – назавжди, я автомобіль – лише забава, захоплення”

  • Яка користь з цієї електричної іграшки?” (У. Ортон, президент Western Union, відмовляючись від пропозиції О. Г. Белла придбати його телефонну компанію за 100.000 долларів )

  • Кому це потрібно, щоб актори розмовляли? (Гаррі Уорнер, компанія Warner Brothers, 1927 р.).

  • Немає жодної причини, щоб люди вирішили встановлювати комп’ютери в себе вдома”. (Кеннет Олсен, засновник и президент Digital Equipment Corp., 1977 р. ).
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка