Запорізької міської ради запорізької області



Скачати 50.97 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір50.97 Kb.
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС №67

ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

«Організація самостійної роботи на уроках»

Підготувала

Вчитель початкових класів

На засідання ШМУ

Спеціаліст

Деркач Ю.Ю.


Запоріжжя-2015

Організація самостійної роботи на уроці у початковій школі 

Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. 


Мною виділено такі умови ефективної організації самостійної роботи на уроці у початкових класах
1.     Спосіб постановки навчальних завдань. 
2.     Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань. 
3.     Диференціація навчальних завдань. 
4.     Контроль і самоконтроль навчальної діяльності. 
Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способу постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їх формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язування задачі, схема морфологічного і фонетичного розбору тощо), варто оформити їх у вигляді пам'ятки (настінної таблиці), яку вивішують на дошці. 
Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці. 
Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використати підручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда, вправи з дошки тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу може спричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку. 
Діючі підручники розраховані на роботу вчителя з одним класом. Тому їх зміст, що подається здебільшого поурочно, не розрахований на те, що більшість матеріалу діти мають засвоювати самостійно. Інструкції мають бути гранично чіткими й лаконічними. Наприклад, для розрізнення дієслів стане в пригоді така інструкція. Роби так: 
1. Усно постав питання до слова. 
2. Вибери слова, які відповідають на питання. 
3. Що ці слова означають? 
4. Випиши їх. 
Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Один з найважливіших – складність та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу. 
Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам слід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текст на частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні приклади тощо. 
Для виконання самостійних вправ, що передбачають формування комплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими й лаконічними. 
Наприклад, інструкція для розрізнення іменників така: 
Роби так: 
1. Усно постав запитання до слова. 
2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що? 
3. Що ці слова означають? Якщо назви предметів, подій, почуттів, явищ природи, це – іменники. 
4. Випиши іменники. 
У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами, поняттями важливо, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів користування цими правилами. Тому на етапі первинного закріплення доцільно дати дітям зразок міркування для виконання самостійних вправ. 
Пробні вправи, які виконуються на етапі первинного закріплення, потребують «теоретичного випередження», що дає учневі змогу до початку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися. 
Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бути впевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно слід поставитися до способу подачі завдання. Інструкція до нього має бути лаконічною, але достатньою і точною, її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому тощо. 
Доречно, скажімо, в процесі опанування прийому розв'язування прикладів з повним поясненням вивісити на дошці таку інструкцію: 
1. Запиши зменшуване. 
2. Заміни від'ємник сумою розрядних доданків. 
3. Прочитай пошепки знайдений вираз (Від числа… відняти суму… і….). 
4. Пригадай правило віднімання суми від числа. 
5. Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший. 
6. Розв'яжи приклад і зроби перевірку. 
Важливою дидактичною умовою ефективності самостійної роботи є її диференціація. У теорії і практиці початкового навчання проблема диференціації самостійних завдань розроблена досить детально. Різноманітні способи і прийоми диференціації можна звести до таких: диференціація за ступенем складності завдань і диференціація за ступенем самостійності учнів. 

Виділяють три групи завдань під час диференціації їх за ступенем самостійності. 


Таблиця 1. Диференціація завдань за ступенем самостійності


Інструкційні 

3 елементами допомоги 

З елементами 
осмисленого застосування знань 

1. 3 вказівкою на зразок способу дії. 
2. Пам'ятки. 
3. З теоретичними
довідками. 

1. 3 додатковою 
конкретизацією. 
2. З репродуктивними питаннями. 
3. 3 допоміжними 
вправами. 
4. 3 допоміжними 
вказівками і порадами. 
5. 3 виконанням 
певної частини. 

1. 3 допоміжними питаннями, які вимагають: порівняння; 
встановлення причинно-наслідкових зв'язків; узагальнень і доведень. 
2. Із застосуванням вибору рішення. 
3. Із застосуванням класифікації. 

Важливою умовою ефективної організації самостійної роботи є контроль і самоконтроль за класом, який працює самостійно, досвідчений педагог здійснює й під час роботи з іншим класом, ніби автоматично, без усякого вольового напруження: з докором погляне на дітей, які не працюють, вчасно вивісить таблицю з додатковим завданням (якщо більшість уже впоралася з роботою), пройде між рядами тощо. 
Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це – і підготовча робота до застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки. 
Для самоконтролю доцільно використовувати також переносні дошки, на яких можуть бути записані відповіді до прикладів, хід розв'язування задач, текст із вставленими орфограмами тощо. Після закінчення роботи вчитель перевертає дошку й учні перевіряють правильність виконання завдань за цими записами. Придатні для цього й таблиці та різні види карток. 


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка