Запрошуємо до громадського обговорення проекту Концепції профільного навчання Міністерство освіти і науки повідомляє про оприлюднення на офіційному веб-сайті рубрика «Громадське обговорення»



Скачати 326.64 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір326.64 Kb.
Запрошуємо до громадського обговорення проекту Концепції профільного навчання

Міністерство освіти і науки повідомляє про оприлюднення на офіційному веб-сайті (рубрика «Громадське обговорення») проекту Концепції профільного навчання

Проект Концепції передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення.

Документом визначено мету, завдання, принципи та форми організації профільного навчання.

Зауваження та пропозиції до зазначеного проекту просимо надсилати на електронну адресу: n_beskova@mon.gov.ua (Наталія Бєскова, начальник відділу змісту середньої освіти та освіти національних меншин департаменту загальної середньої та дошкільної освіти).


Проект Концепції профільного навчання в старшій школі




ВСТУП


Ця концепція визначає методологію, організаційно-педагогічні умови та механізми реалізації профільного навчання у старшій школі.

Профільне навчання є одним з ключових напрямків модернізації й удосконалення системи освіти нашої держави й передбачає реальне й планомірне оновлення школи старшого ступеня, яка б найбільшою мірою враховувала інтереси, нахили і здібності кожного учня. Такий підхід до організації освіти старшокласників не лише найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, а й дає змогу створити найоптимальніші умови для їх професійного самовизначення.



1. Документи на яких базується Концепція.

Профільне навчання запроваджується та унормовується наступними документами:

- Закон України «Про загальну середню освіту»;

- Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30.09.2010 № 926;

- Указ Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19.05.2011 № 588;

- Національна доктрина розвитку освіти в Україні;



- Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття»;

- Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №777 "Про затвердження Положення про освітній округ";

- Концепція державної системи професійної орієнтації населення (постанова КМУ від 17.09. 2008 р. № 842 );

- Концепція розвитку інклюзивної освіти (наказ МОН України від 01.10.2010 № 912);

- Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (постанова КМУ від 15.08.2011 № 872).



2. Коротка характеристика вітчизняного і зарубіжного досвіду організації профільного навчання.

Досвід профільного навчання в Україні охоплює такі його аспекти:

- професійно зорієнтоване навчання XIX – початок XX ст., у класичних гімназіях, які готували для вступу в університети; реальних училищах, метою яких була підготовка до вступу в технічні вузи; професійних школах: середніх (технічних, медичних, педагогічних, комерційних, мистецьких, духовних, сільськогосподарських), початкових (ремісничих і промислово-технічних, сільськогосподарських, педагогічних, духовних, торгово-промислових, медичних, мистецьких);

- підготовку до майбутньої трудової діяльності професійними школами різних типів (індустріально-технічні, сільськогосподарські, соціально-економічні, медичні, мистецькі, ремісничо-промислові, будівельні, транспортні) у 20-х роках ХХ ст. В них навчались учні після закінчення семирічної трудової школи протягом трьох-чотирьох років;

- профільне навчання у школах фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) та школах сільської молоді (ШСМ) для підлітків (термін навчання - 2-4 роки) у другій половині 30-х років ХХ ст.;

- навчання обдарованих дітей у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням окремих предметів (фізики, математики, музики, художньої творчості, іноземних мов та інших) за Законом "Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР" (1958);

- трудове і професійне навчання у навчально-виробничих комбінатах (НВК) у 60-80 роках ХХ ст.;

- поглиблене вивчення окремих предметів у нових типах освітніх закладів (гімназіях, ліцеях, колегіумах) для подальшого навчання у ВНЗ наприкінці 80-х – у 90-х років ХХ ст.

Як свідчить досвід, найбільш вдалою є модель організації профільного навчання, за якої загальноосвітній навчальний заклад має партнерські стосунки з вищим навчальним закладом, або, навіть, входить до його структури.

Профільне навчання у зарубіжній школі передбачено на третьому рівні за Міжнародною стандартною класифікацією освіти ЮНЕСКО (2011 р.), навчальні програми на якому є диференційованими. Кількість напрямів диференціації /профілів може варіюватись від 3 (Німеччина, Франція) до 17 (Швеція). Тривалість профільного навчання в середньому становить 2-4 роки.

Існує два базових підходи до організації профільного навчання в зарубіжжі:1) профілізація в межах єдиної установи; 2) профілізація в межах окремих типів навчальних закладів (академічних, технічних, професійних тощо).

Незалежно від національної специфіки в усіх країнах профільне навчання базується на визначенні переліку навчальних предметів/освітніх галузей, змісту, вмінь і навичок/компетентностей, необхідних для підготовки молоді до дорослого життя. Узагальнений варіант є комбінацією із таких компонентів:

- загальноосвітніх предметів, що є обов’язковими для вивчення усіма учнями;

- обов’язкових предметів, що відповідають обраному профілю/напряму навчання;

- предметів за вибором (загальноосвітні чи профільно-базовані);

- міжпредметних галузей/тем/курсів, зорієнтованих на формування ключових компетентностей;

- релігійної/моральної освіти (за бажанням учнів та їхніх батьків);

- предметів/курсів практичного спрямування, що передбачають в тому числі волонтерську роботу у громаді.

Профільний предмет залишається головним компонентом змісту освіти на цьому рівні, передбачаючи поглиблене вивчення інших предметів обраного профілю.

Компонент із предметів за вибором надає учням можливість удосконалювати знання з обраної галузі шляхом вивчення поглиблених модулів з фаху або споріднених з ним. Можливим є вибір протилежних до профілю дисциплін або дисциплін загального характеру.

До переліку предметів/предметних галузей загальноосвітнього компонента найчастіше входять державна мова (мови), математика, предмети гуманітарного циклу (історія, суспільствознавство, часто громадянознавство), фізична культура (іноді з інтеграцією освіти про здоровий спосіб життя), ІКТ, природознавство (інтегрований предмет з елементами фізики, хімії, біології), мистецтвознавство (інтеграція основ мистецтва, музики, танцю, драми) та іноземна мова. Зокрема, у Швеції загальноосвітній компонент включає 8 обов’язкових навчальних предметів/предметних галузей, на навчання яких відводиться приблизно одна третина всього навчального часу

Основним завданням міжпредметного компонента є формування базових навичок/ключових компетентностей: використання ІКТ, здатність критично мислити, приймати рішення та розв’язувати проблеми; уміння вчитися, здобувати нові знання протягом життя; уміння працювати у команді.

Компонент, що формує досвід життя у суспільстві, передбачає проходження своєрідної практики (30–40 годин) у службах місцевої громади – у Нідерландах він є додатком до навчальних предметів громадянознавство або «Суспільна відповідальність»

Підходи до формування індивідуального навчального плану учня передбачають, з одного боку, варіант жорстко фіксованого переліку обов’язкових навчальних предметів/курсів (Франція), і, з іншого боку, надання можливості учневі вибирати із пропонованого переліку навчальних предметів/курсів (США).


I. СУТНІСТЬ, МЕТА І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Профільне навчання – вид диференціації й індивідуалізації навчання, що дає змогу за рахунок змін у структурі, змісті й організації освітнього процесу повніше враховувати інтереси, нахили і здібності учнів, створювати умови для навчання старшокласників відповідно до їхніх професійних інтересів і намірів щодо продовження здобуття освіти.

Мета профільного навчання – забезпечення умов для якісної освіти старшокласників у відповідності з їхніми індивідуальними нахилами, здібностями і потребами, забезпечення професійної орієнтації й самовизначення старшокласників, встановлення наступності між загальною середньою і професійною освітою.

Профільна школа є інституційною формою реалізації цієї мети.

Основні завдання профільного навчання.

- створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

- забезпечення наступності між загальною середньою та професійною освітою, можливості отримати професію тощо;

- сприяння професійній орієнтації і самовизначенню старшокласників, соціалізації учнів незалежно від місця проживання;

- здійснення психолого-педагогічної діагностики щодо визначення готовності до прийняття самостійних рішень, пов’язаних з професійним становленням;

- сприяння у розвитку творчої самостійності, формуванні системи уявлень, ціннісних орієнтацій, дослідницьких умінь і навичок, які забезпечать випускнику школи можливість само реалізуватися;

- - забезпечення поглибленого вивчення окремих предметів навчального плану;



- створення умов для розвитку важливих особистісних можливостей учнів.

Мета, завдання і принципи організації.

Мета і завдання профільного навчання реалізуються за допомогою принципів, які обумовлені особистісно орієнтованою, компетентнісною парадигмою освіти і виховання і відображають специфіку профільного навчання.



Принципи організації профільного навчання.

Принцип соціальної рівноваги. Передбачає узгодження трьох позицій: можливостей освітніх послуг, запитів ринку праці і соціальних очікувань випускників школи.

Принцип фуркації. Передбачає виконання освітньою системою своїх основних соціальних функцій – селекційної, тестувальної й розподільчої відповідно до соціального замовлення).

Принцип наступності й неперервності. Передбачає взаємозв’язок між допрофільною підготовкою, профільним навчанням та професійною підготовкою.

Принцип гнучкості. Полягає у забезпеченні можливостей та умов для зміни профілю навчання, широкого вибору змісту навчальних програм та можливостей для його корекції.

Принцип варіативності. Полягає у багаторівневості навчальних планів, освітніх програм, змісту освіти, використанні різноманітних технологій, надання учням можливості вибору предметів (курсів), що вільно вивчаються, зміні видів діяльності, використанні інтегративного підходу у вивченні обов’язкових предметів.

Принцип диференціації. Полягає у забезпеченні умов для добровільного вибору школярами профілю навчання, виходячи з їхніх пізнавальних інтересів, здібностей, досягнутих результатів навчання й професійних намірів.

Принцип індивідуалізації. Передбачає урахування індивідуальних особливостей особистості для досягнення поставленої мети, що слугує основою для здійснення особистісно-орієнтованого навчання у профільній школі.
II. СТРУКТУРА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Профіль навчання – це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає розширене, поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.

Засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх навчальних закладах з профільним навчанням має, по-перше, забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, по-друге - підготовку до майбутньої професійної діяльності.

Профіль навчання визначається з урахуванням інтересів учнів, перспектив здобуття подальшої освіти і професійних перспектив учнівської молоді; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону.

Школи формують ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових (інваріантна складова Типових навчальних планів), профільних (вибірково-обовязкові) предметів і спеціальних курсів (додаток 1).

Передумови для визначення профілю загальноосвітнього навчального закладу (класу):


  • дотримання наступності й перспективності у навчанні;

  • необхідність створення знаннєвої й функціональної бази для формування в подальшому професійної компетентності у ВНЗ;

  • забезпечення повної реалізації варіативної складової навчального плану відповідно до потреб і інтересів учнів;

  • організація допрофільної підготовки учнів на завершальному етапі основної школи (8-9 класи);

  • запровадження поглибленого вивчення одного або кількох предметів в основній школі;

  • вивчення бажань, потреб учнів 8-9 класів щодо необхідності введення того чи іншого профілю (анкетування, тестування, співбесіди тощо);

  • організація інформаційно-роз’яснювальної роботи з батьками (особами, які їх замінюють) щодо необхідності та можливостей навчального закладу у відкритті того чи іншого профілю;

  • необхідність урахування двох джерел цілевизначення – соціального замовлення і потреб учня (враховуючи рівень навчальних досягнень);

  • врахування потреби та перспектив національного та регіонального ринків праці тощо.

Базові навчальні предмети інваріантної складової змісту освіти є обов'язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються Державним стандартом повної загальної середньої освіти.

Профільні предмети - це предмети, що реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Профільні предмети вивчаються поглиблено і передбачають більш повне опанування понять, законів, теорій; використання інноваційних технологій навчання; організації дослідницької, проектної діяльності; профільної навчальної практики учнів тощо.

Профільні предмети забезпечують також прикладне спрямування навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в т.ч. і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання.

Профільних предметів має бути не більше одного-двох.

Спеціальні курси - це навчальні курси, які входять до складу відповідного профілю навчання за рахунок варіативного компонента освіти. Вони забезпечують поглиблене та розширене вивчення профільних предметів (наприклад, «Астрофізика», «Прикладна механіка» для фізичного профілю; «Риторика», «Історія літератури» для філологічного профілю). Водночас, вони можуть бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання (наприклад, «Психологія» для математичного профілю тощо)

Обов’язково-вибіркові предмети – це предмети, які вводяться до навчального плану з метою загального розвитку учнів (Основи здоров’я, Технології, Мистецтво, Прикладна економіка (основи податкових знань, фінансова грамотність, підприємництво) для повнішого задоволення освітніх запитів учнів та обираються ними самостійно із запропонованого переліку) з метою ефективного використання можливостей закладу освіти, врахування регіональних потреб тощо. Із чотирьох запропонованих учні обов’язково вивчають два за час навчання у старшій школі, один предмет вивчається у 10 класі, один – у 11.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у старшій школі диференціюються за базовим і профільним рівнями і конкретизуються навчальними програмами. Школа може запроваджувати навчання за універсальним профілем без виділення профільного предмета.

Навчальні програми базового рівня розробляються для базових та обов’язково-вибіркових предметів і предметів універсального профілю.

Навчальні програми профільного рівня розробляються для профільних предметів в органічному поєднанні з програмами курсів.


III. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: школах, гімназіях, ліцеях, коледжах, колегіумах, спеціалізованих школах з поглибленим вивченням предметів, школах інтернатного типу, навчально-виховних комплексах, опорних школах освітнього округу, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, ресурсних центрах, освітній потенціал яких використовується іншими закладами освітньої мережі району.

Організація профільного навчання має здійснюватися з урахуванням особливостей функціонування кожного загальноосвітнього навчального закладу.

У сільській місцевості, за відсутності учнів для формування класу, профільне навчання може реалізовуватися за індивідуальними планами і програмами з метою задоволення індивідуальних запитів учнів.

За характером взаємодії суб’єктів профільного навчання виділяються форми його організації .

Внутрішньошкільні:

- профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах;

- профільні класи в однопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах;

- класи з поглибленим вивченням предметів;

- профільне навчання за індивідуальними навчальними планами ;

- динамічні профільні групи (в тому числі різновікові);

- профільні класи (групи ) в спеціалізованих школах – інтернатах.

Загальноосвітній навчальний заклад може бути однопрофільним (реалізовувати тільки один вибраний профіль) і багатопрофільним (реалізувати кілька профілів навчання).




Однопрофільний ЗНЗ

Багатопрофільний ЗНЗ

- з малою чисельністю учнів;

- з поглибленим вивченням окремого предмета ;

- з навчанням за індивідуальним планом тощо.


- з паралельними класами,

(різнопрофільні класи, групи, динамічні групи та ін.);

- опорна школа з однопрофільними філіями (в освітньому окрузі) тощо.

Профільна школа з різновіковими, динамічними групами, в якій навчання здійснюється у сформованих різновікових групах, в які учні об’єднуються за інтересами, мотивами вибору змісту навчання та ін. При цьому можуть використовуватися форми індивідуального навчання (індивідуальні освітні траєкторії).



Зовнішньошкільні:

- міжшкільні профільні групи ресурсного центру;

- міжшкільні профільні класи (групи) в опорній школі освітнього округу;

- профільні класи (групи) та системою допрофільної підготовки у навчально-виховному комплексі (НВК);

- міжшкільні групи професійної підготовки та профільного навчання на базі міжшкільного навчально-виробничого комбінату (МНВК) ;

- профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах на базі професійно - технічних, вищих навчальних закладів.

1. Міжшкільна взаємодія.


Взаємодія шкіл на паритетній основі

(профільні предмети реалізують у формі міжшкільних профільних груп з метою ширшого їх представлення).



Об’єднання загальноосвітніх шкіл у формі освітнього округу, при цьому профільні предмети реалізуються у опорній школі, а інваріантний складник у кожному закладі – суб’єкті.

Взаємодія школи із спеціалізованими закладами: музичного, художнього, спортивного та іншого спрямування.

На міжшкільному рівні розподіл профілів може здійснюватися між школами, які вибрали тільки один профіль (однопрофільна школа). При цьому, водночас, можуть створюватися міжшкільні профільні групи, які вивчають предмет за поглибленими програмами.



Міжшкільний розподіл профілів також може здійснюватися за двома і більше профілями (багатопрофільна школа), що реалізуються в опорній школі, МНВК чи іншому навчальному закладі. У сільській місцевості опорна школа освітнього округу може функціонувати як багатопрофільна, а нечисленні школи (суб’єкти освітнього округу) як однопрофільні.

2. Мережева взаємодія



Формування цільових груп із складу учнів різних типів шкіл, що входять до районної мережі закладів загальної середньої освіти

(організація довузівської підготовки, поглиблене вивчення предметів для учнів з високими інтелектуальними здібностями, що здійснюється на рівні району, міжшкільні профільні групи у МНВК, позашкільних навчальні заклади та ін.).




Варіативність моделей профільного навчання.

Опорна профільна школа. Створюється на базі загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІІІ чи ІІІ ступенів, що мають необхідну матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та розташована в межах територіального доступу для учнів сусідніх закладів освіти.

Опорний навчальний заклад виступає також центром методичної роботи щодо організації профільного навчання, де розробляються методики проведення спеціальних курсів, психологічних тренінгів, проводяться майстер – класи, презентації та ін..



Профільне навчання за індивідуальними навчальними планами здійснюється з метою задоволення індивідуальних запитів старшокласників. Вибір циклу профільних предметів певного профілю може здійснюватися за індивідуальними навчальними планами.

Програма розробляється на замовлення учня і його батьків відповідно до нормативних вимог до такої форми навчання.

Зазначена модель частіше використовується у малочисельних загальноосвітніх навчальних закладах, де кількість учнів одного класу менша 5 осіб, при організації інклюзивного навчання, а також у однопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах для забезпечення вибору іншого профілю окремими учнями (або, за бажанням учня, забезпечення можливості одночасно здобувати освіту за двома профілями).

Водночас, учителі широко використовують технології навчання на партнерських засадах, виступаючи консультантами у розробленні та реалізації індивідуальних програм. Основними орієнтирами розроблення індивідуальної програми є: діагностика інтересів, потреб, природних задатків, рівнів креативності та рівень мотивації навчально-пізнавальної діяльності.



Динамічні профільні групи. Профільна школа з динамічними профільними групами як модель передбачає формування груп в межах одного класу, або міжкласних, що передбачать поглиблене вивчення навчального предмета. Динамічні групи створюються за напрямами профілізації, а базові предмети вивчаються всіма учнями.

У загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів, з малою наповнюваністю учнів, можуть створюватися різновікові профільні групи (10–11-ті класи).

Зазначена модель будується на внутрішньошкільних принципах профілізації, що передбачають використання освітніх ресурсів однієї школи з урахуванням інтересів і життєвих планів учнів, їхніх можливостей наявної навчально-методичної, матеріальної бази та інших ресурсів, що забезпечують реалізацію профільного навчання у динамічних профільних групах.

Профільні групи за одним напрямом профілізації. У загальноосвітніх навчальних закладах, у яких відсутні паралельні класи, можуть створюватися профільні групи (не більше двох) у межах одного напряму профілізації за наявності відповідних матеріальних, кадрових умов, а також з урахуванням потреб учнів, соціального замовлення. Для учнів з іншими освітніми намірами та потребами можуть також можуть використовуватися індивідуальні форми профільного навчання (заочні, дистанційні, індивідуальні консультації та ін.).

Міжшкільні профільні групи. На базі опорних шкіл освітнього округу можуть створюватися міжшкільні профільні групи, навчально-виховних комплексів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. Фінансування таких груп може забезпечуватися за рахунок кооперації коштів закладів освіти, фізичних і юридичних осіб. Відносини між закладами, що направляють учнів на навчання та закладом, що здійснює профільну підготовку й надає освітні послуги, регулюються спільними угодами.

Районний міжокружний ресурсний центр. Ресурсний центр районного рівня створюється, зазвичай, на базі навчальних закладів, що мають належне матеріально-технічне, професійно-педагогічне забезпечення, що дозволяє ефективно використовувати матеріальні, кадрові ресурси, концентрувати їх для вирішення освітніх потреб віддалених сільських шкіл. Пропонована організаційна форма розглядається як продуктивна для обслуговування різних закладів загальної середньої освіти району, формуючи групи учнів різних освітніх округів та шкіл, що не можуть забезпечити вивчення профільних предметів та надати якісні освітні послуги. Районний ресурсний центр може забезпечувати навчання у очно-заочній, дистанційній формі, організовувати міжшкільні навчальні майстерні, проводити майстер-класи та ін.

Освітній округ з кількома опорними школами. Освітній округ розглядається як форма взаємодії навчальних закладів спрямована на здійснення профільного навчання учнів різних типах загальноосвітніх шкіл, в тому числі малочисельних, що здійснюється за рахунок цілеспрямованого й організованого залучення освітніх ресурсів, що знаходяться на території обслуговування. Опорні школи освітнього округу спільно визначають вагомі для учнів профілі, максимально охоплюючи профільні предмети, курси за вибором, що збігаються з вибором учнів двох чи більше шкіл як суб’єктів освітнього округу.

Районна мережева організація профільного навчання.

У цій моделі профільне навчання учнів конкретної школи здійснюється за рахунок цілеспрямованого й організованого залучення освітніх ресурсів інших закладів і може будуватися у двох основних варіантах.



Перший варіант пов'язаний з об'єднанням декількох загальноосвітніх навчальних закладів навколо найбільш потужної школи, що оснащена достатнім матеріальним і кадровим потенціалом і виконує роль «ресурсного центра». У цьому випадку кожний загальноосвітній заклад даної групи забезпечує в повному обсязі викладання в повному обсязі базових загальноосвітніх предметів і ту частину профільного навчання (профільних предметів й профільних курсів за вибором), які вона може реалізувати в рамках своїх можливостей. Іншу профільну підготовку бере на себе «ресурсний центр».

Другий варіант заснований на кооперації загальноосвітньої школи із закладами позашкільної освіти, вищої, середньої й початкової професійної освіти, що залучені до здійснення профільного навчання. Водночас широко використовують дистанційні курси, заочні школи, сесійні види діяльності тощо.

Для реалізації профільного навчання можуть також використовуватися школи інтернатного типу, що охоплюють учнів з числа випускників основної (базової) школи, при цьому напрям профілізації й профілі навчання визначаються з урахуванням освітніх потреб учнів, рівня розвитку матеріально-технічної бази, фінансових, кадрових ресурсів.



Центр міжшкільних профільних курсів може створюватися за вибором учнів орієнтованих на допрофільну підготовку та профільне навчання. Тут створюються умови для реалізації профілів, яких немає в опорних школах та школах за місцем проживання. Реалізація різних типів навчальних програм може здійснюватися у формі очно-заочного. дистанційного навчання навчання.

Соціально-педагогічне обєднання частіше створюється у сільській місцевості, що поєднує різні установи і заклади, що функціонують на території обслуговування, а саме: ЗНЗ, професійно-технічні навчальні заклади, заклади дошкільної освіти, заклади культури, бібліотеки та ін., ресурсна база яких може бути використана для здійснення профільного навчання.

Загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з відповідними управліннями освіти можуть створювати інші моделі організації профільного навчання.


IV. ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА

Допрофільна підготовка – це компонент профільного навчання, який здійснюється в основній школі (8–9 класи) і покликаний повною мірою забезпечувати реалізацію інтересів, нахилів і здібностей учнів шляхом відповідних змін у завданнях, змісті й організації процесу навчання. Допрофільна підготовка сприяє продовженню навчання в старшій школі, закладає інформаційні та психолого-педагогічні основи для успішного профільного навчання учня і створює передумови для життєвого і професійного самовизначення.

Мета допрофільної підготовки – надання допомоги учневі в раціональному виборі майбутнього навчального профілю, створення сприятливих умов для його самовизначення і самореалізації, подальшого профільного навчання шляхом диференціації та індивідуалізації навчання в основній школі (8–9 класи).

Завдання допрофільної підготовки:



  • оптимальний вибір учнем напряму допрофільної підготовки;

  • розвиток особистості учня, розкриття, розвиток і реалізація його задатків і здібностей;

  • підтримання і розвиток мотивації навчально-пізнавальної і творчої діяльності, продовження навчання, формування в учня інтересу до певного профілю (профілів), до профільного навчання в цілому;

  • інформування учня про переваги, цілі і завдання профільного навчання, перелік профілів, їхній зміст і особливості, можливий вплив вибору навчального профілю на подальше професійне навчання і його потенційний зв’язок з трудовою (професійною) діяльністю;

  • формування готовності учня до подальшого профільного навчання, до усвідомленого і цілеспрямованого вибору конкретного навчального профілю;

  • створення організаційно-педагогічних умов для вибору учнем певного профілю і продовження навчання учня за цим профілем;

  • набуття учнем досвіду самопізнання, самовизначення і самореалізації у процесі здійснення допрофільної підготовки, вибору навчального профілю.

Форми та технології реалізації допрофільної підготовки.

До основних форм допрофільної підготовки необхідно віднести: поглиблене вивчення окремих навчальних предметів, курси за вибором, факультативні курси (предмети), допрофільні класи і допрофільні групи, профільну орієнтацію, профільне консультування, інформаційну роботу, предметні гуртки, наукові товариства учнів і Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації та ін.

Поглиблене вивчення окремих навчальних предметів крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей і орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється за спеціальними програмами і підручниками, або за модульним принципом - програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми.

Курси за вибором – обов’язкові навчальні курси, самостійний вибір яких здійснюється учнем з двох і більше альтернатив, запропонованих ЗНЗ. Курси за вибором сприяють вибору учнем його подальшого навчального профілю і розвиткові відповідних предметних компетентностей шляхом формування цінностей і ставлень, поглиблення і розширення теоретичних і прикладних знань, формування вмінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної і творчої діяльності, розкриття і розвитку задатків і здібностей.

Факультативні курси – необов’язкові навчальні курси (предмети), що сприяють вибору учнем майбутнього навчального профілю шляхом поглибленого вивчення нормативного навчального предмета або певної галузі практичної діяльності.

Допрофільні класи – передбачають об’єднання учнів у навчальні групи постійного складу відповідно до обраного напряму допрофільної підготовки (освітньою галуззю).

Допрофільні групи – збірні групи (від 20 до 35 осіб), що утворюються з учнів паралельних класів (одного року навчання) для спільного вивчення курсів за вибором, здійснення заходів інформування і допрофільної орієнтації тощо.

Технології допрофільної підготовки – це різновид освітніх технологій; сукупність способів діяльності працівників системи середньої освіти, спрямованих на надання учневі допомоги в раціональному виборі майбутнього навчального профілю, створення сприятливих умов для самовизначення і самореалізації, подальшого профільного навчання.

Серед технологій допрофільної підготовки можна виділити такі: профільної діагностики, профільної орієнтації, профільного консультування, профільного інформування та ін.



Профільна діагностика - встановлення і комплексне вивчення здібностей, мотивів та інтересів, навчальних досягнень і результатів допрофільної підготовки учнів, які характеризують можливості їх навчання за певним профілем. Профільна діагностика дає змогу прогнозувати оптимальний навчальний профіль, вносити зміни в процес допрофільного навчання з метою підвищення його ефективності.

Профільна орієнтація – спрямована на ознайомлення учнів 8 – 9 класів з навчальними профілями, сприяння йому у визначенні оптимального з них. Профільна орієнтація здійснюється на основі діагностування здібностей та можливостей учня, гарантує вибір навчального профілю з урахуванням його здібностей, потреб і бажань. Профільна орієнтація також передбачає розвиток в учня позитивного ставлення до профільного навчання.

Профільне консультування – індивідуальна консультативні допомога учневі у виборі навчального профілю в старшій школі.

Інформаційна робота – поширення інформації про допрофільне і профільне навчання за допомогою мережі Інтернет (сайт, оголошення та ін.), засобів масової інформації, друкованої продукції (інформаційних журналів і газет, брошур, буклетів, листівок).

Ефективність допрофільної підготовки вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профільно-консультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей учнів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп).

 Допрофільна підготовка обов’язково включає в себе психолого-педагогічний супровід процесів професійного самовизначення учнів.

V. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

1. Нормативно-правове забезпечення.

Нові завдання старшої профільної школи вимагають розроблення положення про «Школу-ресурсний центр», у якому зосереджується методична, інформаційна, навчальна база, що використовується всіма суб’єктами освітнього округу.

Сучасна модель старшої школи також потребує удосконалення механізмів фінансування організації та здійснення профільного навчання, що враховують взаємодію закладів освіти на основі чинного законодавства.

2. Підготовка, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для профільної школи

Готовність педагогів до переходу на профільне навчання пов'язана з підготовкою і підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів для профільної школи.

Учитель профільної школи зобов'язаний не просто бути фахівцем високого рівня, відповідного профілю і спеціалізації своєї діяльності, але і повинен забезпечувати:


  • варіативність і особистісну орієнтацію освітнього процесу (проектування індивідуальних освітніх траєкторій);

  • практичну орієнтацію освітнього процесу з введенням інтерактивних, діяльнісних компонентів (освоєння проектно-дослідницьких і комунікативних методів);

  • завершення профільного самовизначення старшокласників і формування здібностей і компетентностей, необхідних для продовження освіти у відповідній сфері професійної освіти;

  • проектування освітнього процесу, спрямованого на самовизначення і самореалізацію старшого школяра, а також самовизначення в профілюючій професійній області, розвитку професійних намірів та інтересів;

  • максимальної індивідуалізації навчання, посиленню творчого, самостійного початку в діяльності учнів, до розвитку їх дослідницької та проектної діяльності, організації соціальних практик, супроводу індивідуальних освітніх програм як обов'язкових компонентів навчального процесу;

  • організації продуктивної взаємодії з усіма суб'єктами освітнього процесу на засадах кооперації, рівноправного співробітництва та співтворчості;

  • організації соціального партнерства, враховує як освітні запити старшого школяра, так і запити регіонального ринку праці;

  • проектування освітнього середовища, істотно розширює освітній простір за рахунок включення різноманітних соціокультурних факторів і соціокультурних інститутів, освітніх ресурсів;

  • здійсненню професійної самоосвіти як джерела особистісного та професійного зростання на основі задоволення своїх потреб, інтересів, ціннісних установок, життєвих цінностей і життєвих планів.

Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують необхідність подальшої модернізації педагогічної освіти та підвищення кваліфікації діючих педагогічних кадрів.

Моделі структури та змісту підготовки фахівців для профільної школи на основі сучасних підходів до організації педагогічної освіти

Модель 1. Для забезпечення необхідного рівня професійної підготовки вчителів при переході на профільну школу передбачається всім учителям, які виявили бажання працювати в профільній школі, пройти підвищення кваліфікації при обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти або перепідготовку та отримати відповідне свідоцтво (посвідчення, сертифікат).

Модель 2. На базі ВНЗ педагогічного спрямування організувати професійну підготовку фахівців (вчителів, педагогів), а також магістрів освіти з метою забезпечення профільної школи висококваліфікованими кадрами. Слід в рамках підготовки за спеціальностями та напрямами педагогічної освіти ввести необхідні спеціалізації та магістерські програми з урахуванням потреб профільної школи.

Виділяють три показники готовності педагогів до переходу на профільне навчання: мотиваційну готовність, рівень кваліфікації і компетентність у сфер розв’язання завдань старшої школи.



Мотиваційну готовність полягає в проведенні діагностики з виявлення рівня мотиваційної готовності та стимулювання мотивації педагогів до профільного навчання. Це потребує розробки системи заходів мотивації, морального і матеріального стимулювання, здійснення поточних заходів з підтримання мотивації та введення нової організації та оплати праці педагогів з урахуванням їхньої участі в системі профільного навчання.

Під професійною компетентністю вчителя розуміється інтегральна характеристика, що визначає здатність розв’язувати професійні проблеми і типові професійні завдання, що виникають в реальних ситуаціях професійної педагогічної діяльності з використанням знань, професійного і життєвого досвіду і цінностей.



3. Психологічний та науковий супровід.

Психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання:

1) моніторингу та своєчасного усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів; 2) поглибленої профорієнтації учнів, 3) психологічної діагностики під час добору учнів у профільні класи.

Враховуючи специфіку навчального закладу, психологічний та науковий супровід вирішує такі завдання:



  • надання допомоги старшокласникам, що зазнають труднощі в навчанні, спілкуванні чи психічному стані;

  • навчання старшокласників навичкам самопізнання, саморозкриття та самоаналізу, використання своїх психологічних особливостей і можливостей для успішного навчання та розвитку;

  • надання допомоги педагогу через форму "співпраці" у вирішенні різних шкільних проблем і професійних завдань самого педагога.

Форми психологічного супроводу:

  • профорієнтаційна діагностика спрямована на виявлення інтересів, нахилів та здібностей, учнів до тієї чи іншої сфери професійної діяльності та вибору професії. Профорієнтаційні діагностичні методики допомагають зрозуміти, чого випробуваний досяг на шляху формування тих чи інших здібностей, але не дають підставу будувати "професійний прогноз". Отже, які виявляються якості в профдіагностиці, не визначають майбутньої професійної успішності, а служать критерієм професійного відбору.

  • розвивавальна діагностика, яка носить навчальний характер і допомагає респонденту краще пізнати себе, свої можливості, активізувати прагнення до роботи над собою, до самовиховання і самовдосконалення. Ця діагностика дозволяє здійснювати контроль за розвитком необхідних якостей, а також проведення корекції або тренінгу.

  • оперативна діагностика сприяє зрозумінню визначати, підтверджувати необхідну інформацію про респондента або групи респондентів у розв’язанні питання навчально-виховного процесу.

  • вступна діагностика використовується в основному при роботі з учнями 9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів міста, оскільки є проміжною ланкою між професійним вибором і професійним відбором. Результати вступної діагностики використовуються при комплектуванні (формуванні) груп учнів для здійснення професійних проб у міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.

Додаток № 1


Варіативна складова

20

Інваріантна складова

18

1. Українська мова та література - 3

2. Іноземна мова - 3

3. Історія України та всесвітня - 3

4. Математика - 3

5. Природознавство* - 3

6. Фізична культура - 3


Додаткові години

5

Вибірково-обов’язкові предмети 3

Профільні предмети, спецкурси 12



Предмети




Предмети**




Додаткові години на другу іноземну мову, російську, інші мови національних меншин, курси за вибором, факультативи, індивідуальні заняття курси духовно-морального спрямування тощо.

Українська мова та література

5+3

Здоров’я

3

Іноземні мови

5+3

Технології

3

Математика

5+3

Мистецтво

3

Фізика

5

Прикладна економіка

/Основи


податкових знань

/Фінансова грамотність

/Підприємництво


3

Біологія

5




Хімія

5

Географія

5

Історія та право

5+3

Економіка

5

Мистецтво

5

Технології

5

ІКТ

5

Рідна мова та література

5+3

Світова література

5

Фізична культура

5+3

Предмети/

Спецкурси

2-12

Природничі (біологія, хімія, фізика, географія)

Захист Вітчизни



Філософія




Креслення




Психологія




Астрономія




Професійні проби




Риторика, Логіка




Світова література




Право,

Історія релігій ТОЩО






*предмет природознавство можливо реалізувати через Практичну екологію

**з 4 запропонованих обов’язково-вибіркових предметів навчальний заклад обирає два: 1 – в 10 класі та 1 – в 11 класі





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка