Застосування диференціації на уроках української мови в початкових класах



Скачати 76.87 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір76.87 Kb.
Застосування диференціації на уроках

української мови в початкових класах
До кожного учня треба підійти,

побачити його труднощі, кожному дати тільки

для нього призначене завдання

В.О.Сухомлинський
В.О.Сухомлинський вважав, що кожному вчителеві для навчання дітей необхідно насамперед добре вивчити індивідуальні особливості кожної дитини. Тому що немає абстрактного учня, діти дуже різні: одні сприймають і запам’ятовують матеріал швидко і довго зберігають його в пам’яті, а інші сприймають матеріал повільно і їх пам'ять зберігає матеріал недовго. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити шлях, яким дитина має вийти на рівень, визначений навчальною програмою, розкрити сили і можливості кожної дитини, допомогти їй відчути радість успіху розумової праці. А це означає, що навчання має бути диференційованим.

Для підвищення ефективності уроків української мови вчителі початкових класів Вознесенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 використовують внутрішньо-класну диференціацію, тобто врахування індивідуальних особливостей учнів. Це добір спеціальних вправ, зорієнтованих на школярів з різними здібностями, за допомогою вчителя та інструктаж залежно від підготовленості кожного, оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи.

Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих на допомогу тим учням, які відстають у навчанні, так і поглиблення знань учнів, що мають високий рівень досягнень. Глибше ознайомитись з індивідуальними особливостями учнів школи вчителям допомагає практичний психолог Однораз О.А.

Готуючись до уроків мови, вчителі ретельно переглядаю матеріал підручника, визначають, на якому етапі потрібна диференціація. Для диференційованих завдань найчастіше використовують вправи з підручника, різноманітні таблиці, алгоритми, пам’ятки, схеми, тощо. Але враховуючи при цьому, щоб весь цей матеріал був цільовим, посильним, творчим. Використовують різні види диференціації: за ступенем складності матеріалу, за самостійністю роботи учнів, за обсягом роботи на уроці.

Під час застосування на уроках мови диференціації навчання, вчителі Малюженко Л.О. та Бандуля В.В. використовують інтерактивні технології: «Метод – Прес», «Незакінчене речення», «Діалог», «Синтез думок», «Мозковий штурм», «Дискусія» та інші. Це дає змогу залучити всіх учнів класу до активної діяльності, формування їх уміння вдосконалювати свої думки, обґрунтовувати відповіді.

Провідним завданням початкового курсу рідної мови є мовленнєвий розвиток молодших школярів, формування в учнів навичок грамотного письма.

Сучасна українська мова має велетенський словниковий запас. Через слово учні пізнають і розуміють закони мови, роль її краси, виразності, багатства і складності. Словами позначають конкретні предмети і абстрактні поняття, виражають почуття і наміри. Основним джерелом збагачення словникового запасу учнів є художні твори, тексти підручників, система вправ для роботи над “словниковими” словами на уроках рідної мови. Дану роботу вчитель вищої категорії Аніна Л.Г. проводить так: слово, яке діти повинні запам’ятати, записує на дошці, з виділенням орфограми, наголосу. Діти чують і запам’ятовують,як воно вимовляється, а потім самостійно з’ясовують його значення, спираючись на значення, асоціації, припущення, за допомогою тлумачного словника і пояснення вчителя. Далі проводить роботу над орфографією даного слова.

Пропонує учням такі завдання, наприклад:



  • Скласти словосполучення з даним словом, речення за схемою, за метою висловлювання.

  • Дібрати синоніми (антоніми).

  • Визначити пряме чи переносне значення слова.

  • Розібрати слово за будовою.

  • Виконати фонетичний розбір слова.

  • Підібрати спільнокореневі слова.

  • Вказати частину мови та її граматичні ознаки.

  • Вказати орфограми та пояснити їх правопис.

З метою перевірки навичок написання слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти, проводяться різні види диктантів: зоровий, вибірковий, творчий, ребусів, диктант по пам’яті, диктант спільнокореневих слів, диктант «Слова-синоніми», «Загадковий» диктант, диктант за малюнками.

Словникову роботу на уроках рідної мови проводять систематично та добре організовують її з використанням диференціації навчання вчитель Кокот О.М.

Для закріплення теоретичного матеріалу пропонує тренувальні вправи, різні за ступенем складності і творчості, які допомагають кожному учневі удосконалити індивідуальні знання, уміння і навички. Готуючись до уроку Ольга Михайлівна планує, які вправи будуть використовувати усно, які письмово в класі, а які вдома. До виконання пропущених завдань повертається при повторенні тієї чи іншої теми. Так, при вивченні теми «Речення» не всі учні відразу можуть оволодіти сталими навичками встановлення зв’язку слів у реченні, зв’язку між членами речення, правопису звертань і постановки розділових знаків у спонукальних реченнях. Тому на наступних уроках вчитель планує так роботу: підбирає такі завдання для учнів, щоб закріпити дані знання з теми. Організовує індивідуальну, парну чи групову роботу в зошитах, орієнтуючись на зміст і складність завдань. Часто, завдань у вправі або недостатньо для учнів високого рівня, або багато для учнів середнього рівня, тому використовує виконання вправ учнями на основі диференціації навчання.

Щоб запобігти можливим труднощам під час ознайомлення учнів з правилом при вивченні певної теми, формальному його заучуванню, пропонує:



  • Поставити запитання до кожного речення, правила.

  • Розповісти правило товаришеві по парті.

  • Поставити олівцем крапочки над опорними словами правила у підручнику.

  • Успішним учням поставити невстигаючим запитання за змістом правила (вказую на кількість запитань) і послухати відповідь.

  • Навести свій варіант формування правила.

Тому роботу над вивченням правила і застосування його під час вивченої теми проводить диференційовано.

Письмо – складний психофізіологічний процес не лише для шестирічних учнів, а й загалом для всіх молодших школярів. Ефективність і успішність навчання каліграфічного письма значною мірою залежить від забезпечення учнів початкових класів прописами, робочими зошитами з правильною графікою букв та їх з’єднань. Тому Пономаренко Г.В. постійно працює над формуванням графічних навичок письма своїх учнів, правильного, чіткого зображення букв та їх поєднань, плавного письма складів, слів. Роботу над каліграфією, технікою письма не обмежує періодом навчання грамоти, а продовжує у наступних класах під час виконання школярами спеціальних вправ, письмових робіт. Значну увагу формуванню в учнів каліграфії письма відводить каліграфічним хвилинкам, які також диференціює. Дану роботу поєднує із збагаченням словникового запасу (добір синонімів, антонімів, спільнокореневих слів, утворення словосполучень) або ж виконанням певної вправи підручника.

Творчі завдання для учнів початкових класів не передбачають ні зразка, ні конструктивних завдань щодо структури речення. Вони спонукають учнів будувати речення довільно, без конкретних завдань, спираючись на мовне чуття та засвоєні раніше закономірності.

На уроках рідної мови вчитель Бандуля В.В.використовує такі види творчих завдань:



  • Побудувати речення за даним зворотом (фразеологізмом, стійким висловом).

  • Скласти речення за предметним малюнком.

  • Побудувати речення на задану тему.

  • Довільне складання речення.

Мета цих вправ – активізувати словник дітей, накопичити заготовки і деталі для майбутнього зв’язного висловлювання.

Словникова робота на уроках рідної мови після роботи над словом повинна поєднуватися з формуванням у школярів умінь складати слова у словосполучення і речення.

У своїй роботі Малюженко Л.О. виділяє три групи вправ з реченням:

а) читання зразків речення;

б) побудова речень за запитанням учителя;

в) складання речень аналогічних до даних;

г) побудова речень з окремих слів;

д) поділ тексту на речення;

е) поширення простого речення;

є) побудова складних речень;

ж) побудова речень певного типу;

з) складання речень за схемою;

и) висловлювання однієї думки різними за висловлюванням реченнями.

Важливе місце в розвитку мовлення учнів займає робота над формуванням умінь висловлювати думку не одним, а кількома реченнями – тобто робота над текстом на уроках рідної мови. Для неї підбирає вправи такого змісту:



  • дати відповідь на запитання не одним, а двома чи кількома реченнями;

  • розташувати речення в такому порядку, щоб утворився текст (робота з деформованим текстом);

  • переказати прослуханий текст;

  • продовжити думку (даний початок розповіді);

  • придумати початок розповіді;

  • розказати, що бачите на малюнку (сюжетний малюнок);

  • розповісти про побачене, почуте, пережите, прочитане;

  • описати предмет, не називаючи його.

Навчаючи дітей поєднувати речення у зв’язні висловлювання, Лілія Олександрівна обов’язково звертає увагу дітей на засоби зв’язності тексту, щоб запобігти таким помилкам:

  • невиправданий повтор слів;

  • невдале використання засобів зв’язку, яке приводить до двозначності;

  • пропуск у тексті необхідних засобів зв’язку;

  • надмірне використання засобів зв’язності;

  • порушення часової узгодженості дієслів.

Отже, продуманий учителями початкових класів сьомої школи у деталях навчальний процес спрямований на реалізацію поставленої мети уроку, на те, щоб отримати високий результат за найменшої затрати сил і часу, щоб урок підняв учнів на вищий щабель у їхньому розумовому, мовному і мовленнєвому зростанні, сприяв прищепленню дітям інтересу до навчання, до мови, формуванню уміння працювати творчо. А правильно організована диференційована робота вчителями на уроці, увага до кожного учня сприяє тому, що діти привчаються самостійно розв’язувати ту чи іншу проблему, значну частину завдань виконують без допомоги вчителя.

Література



  1. Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. – 2006. – № 2. – С.12-42.

  2. Коменський Я.А. Велика дидактика (розділи VI; XVI; XVII; XIX) // Избранные педагогические произведения в 2-х т. Т.1.– М.: Педагогика, 1982. – 656 с.

  3. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий. – Т. 1. – М.: НИИ школьных технологий, 2006. – С.332-346.

  4. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-“S”. – 1997. – 256 c.

  5. Сухомлинський В. Немає й бути не може абстрактного учня // Сільська школа України. – 2003. – №31. – С.1.

  6. Ушинський К.Д. Рідне слово / Пед. соч.: В 6 т. (рос. мовою). – М.: Педагогика, 1988-1990. – Т.2. – С.108-121.

  7. Закон України “Про освіту”// Нормативні документи. – Генеза,1996. – 36 с.

  8. Державний стандарт початкової загальної освіти  // Початкова освіта. – 2006.  – № 2. – 34 с.

  9. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.:Либідь, 1997. –  376 с.

  10. Дубінчук О.С. Диференційоване навчання: сподівання, реалії, проблеми // Початкова школа. – 1994. – № 12. – С.10–14.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка