Затверджую завідувач комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №354 комбінованого типу Харківської міської ради» Н. М. Конева 2015р. Погоджено



Сторінка3/13
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

1. Розпорядок організації життєдіяльності дітей на день (режим дня) є орієнтовним і складеним з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, сучасних тенденцій щодо оновлення змісту дошкільної освіти, побажань батьків. Він включає в себе всі необхідні організаційні моменти, що передбачають чергування активної діяльності дітей та їх відпочинку.

Розпорядок дня передбачає різноманітні види дитячої діяльності, як організованої педагогом (групові, під групові, міні-заняття, гурткові заняття, ігри, експериментально-пошукову діяльність, індивідуальну роботу), так і самостійної (художньої, ігрової, трудової, спілкування).



2. Розподіл організованих форм активності дітей на тиждень (навчальний план). Кількість організованих форм активності дітей для кожного вікового періоду враховано у відповідності до листа Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНУ від 27.07.2010 року №1.4/18-3082 «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі»:

- 3-й рік життя – 8 групових занять;

- 4-й рік життя – 9 групових заняття;

- 5-й рік життя – 10 групових занять;

- 6-й рік життя – 11 групових занять.

Орієнтовний тижневий розподіл організованої освітньої діяльності (розклад занять) складений на основі навчального плану з урахуванням вікових особливостей дітей, вимог програми та пріоритетних напрямків роботи ДНЗ.

Окремо в розкладі винесені заняття з фізичної культури та музичної діяльності.

3. Планування освітнього процесу здійснюється за блочно-тематичною системою – за режимними моментами з урахуванням освітніх ліній.

Ведеться «Щоденник вихователя дошкільного закладу». Він передбачає види дитячої діяльності, як організовану педагогом, так і самостійну. Планування освітнього процесу здійснюється за блочно-тематичним принципом, шляхом добору ряду матеріалів з перспективою роботи на певний місяць навчального року та складання календарного плану щоденної освітньої роботи з дітьми на цей місяць. Зокрема, на місяць перспективно плануються:


  • система загартувальних заходів вихованців групи;

  • комплекс ранкової гімнастики (два на місяць);

  • комплекс «гімнастики пробудження» (чи гігієнічної гімнастики після денного сну);

  • робота з батьками.

Оцінювання досягнень дітей в продовж року здійснювалось за оновленою технологією з використанням розробленого інструментарію (карт спостережень) оцінювання рівня досягнень дітей за освітніми лініями відповідно до змісту освіти.

Оцінювання досягнень дітей проводилось в грудні 2014 року та в травні 2015 року за освітніми лініями згідно до змісту освіти , що охоплюють зміст кожної з них (в обсязі програми). Оцінка досягнень проводилась за рівнями:

- «високий» (дитина виконує дії самостійно) – 10-12;

- «середній» (дитина виконує самостійно лише окремі дії, але здебільшого потребує допомогу дорослого) – 7-9;

- «низький» (дитина виконує дії за допомогою дорослого) – 3-0.

Головна мета такої системи оцінювання досягнень дитини – визначити, чи є поступальні зміни в розвитку однієї конкретної дитини впродовж цілого року. Результати досягнень дітей дали змогу зорієнтувати педагога у сильних і слабких сторонах розвитку кожної дитини, доборі засобів оптимізації цього процесу, шляхів індивідуальної роботи з нею.

Результати рівнів засвоєння програмового матеріалу з дітьми всіх вікових груп узагальнені в діаграмах, зроблені відповідні висновки та рекомендації до кожної із них.

За результатами обстеження дітей раннього віку (3-й р.ж.) можна зробити висновок, що діти групи № 11 (3-й рік життя), вихователь Гордієнко О.М., в основному проявляє позитивну динаміку змін: ступінь сформованості різної компетентності кожної дитини значно зріс. Для створення стабільного психологічного клімату під час адаптації дітей вихователем Корольовою Н.О. (група дітей раннього віку (2-й р.ж.) № 1) використовуються картки адаптації.

Були надані наступні рекомендації: активізувати роботу з мовленнєвого спілкування з дітьми раннього віку, використовуючи роботу в підгрупах та індивідуальну, створювати розвивальне мовленнєве середовище, сприяти становленню у дитини доступних віку мовленнєвих конструктів.

З метою підвищення пізнавального розвитку дітей поповнити сучасним різноманітним обладнанням групові предметно-ігрові середовища.

Стимулювати інтерес дитини до здорового способу життя, його різноманітних проявів, виховувати культурно-гігієнічні навички, самостійність, основи культури поведінки. Головним напрямом в роботі вважати фізичний та психічний розвиток дитини. Більш уваги приділяти рухової активності протягом дня.



Результати обстеження ІІ молодших груп (3-4 р.ж.) № 2, 7, 9 (вихователі Грунь С.В., Грабова С.В., Лаврук З.І., Анцифорова О.М.) виявилися значні зміни в розвитку дітей завдяки тому, що вихователі приділяли більш уваги бережливому ставленню до навколишнього середовища, використовували в роботі з дітьми практично-дослідницьку діяльність, розвивали емоційні почуття, приділяли увагу розвитку допитливості та спостережливості у дітей молодшого віку. В роботі з образотворчої діяльності використовували різноманітні матеріали, сучасні методи та прийоми, розвивали сенсорні аналізатори, елементи аналітичного та доказового мислення, розвивали вміння встановлювати емоційні контакти з дорослими та однолітками, комунікативні здібності.

Спільна праця вихователів та вчителів-логопедів (групи №№ 7, 9) сприяла підвищенню результатів навчально-виховної роботи. Вихователі цих груп, для досягнення результативності в роботі використовували більш інтегрованих, комплексних та міні-занять, що й сприяло позитивному результату. Діти мають певні знання в обсязі вимог Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина»

Були надані наступні пропозиції: для розвитку мовлення вихователям необхідно створювати розвивальне мовленнєве середовище, більш уваги приділяти розвитку діалогічного мовлення, вмінню спілкуватися з однолітками та дорослими.

Протягом року приділялась належна увага навчанню дітей щодо спрямування на самостійну діяльність, яка мала змістовний, різноплановий характер. Простежується тенденція щодо збільшення кількості дітей, які добре засвоїли програмовий матеріал на заняттях, уміють застосовувати знання на практиці, здатні до інтенсивної розумової діяльності, організовані, уміють зосереджуватись, старанно виконують завдання, долають труднощі, розуміють вказівки дорослого з першого подання. Суттєво покращилися знання дітей з логіко-математичного розвитку. Протягом року приділялась належна увага розвитку та навчанню дітей щодо формування соціальної компетентності. Найменші показники – при формуванні мовленнєвої компетентності.

Основна рекомендація – активізувати роботу в логопедичних групах за моделлю вихователь – вчитель-логопед – практичний психолог з метою підвищення ефективності роботи щодо усунення мовленнєвих вад дітей та психічних розладів. Для розвитку мовлення вихователям групи № 6 (4-5-й р.ж.) Вербицькій С.А, Добрянській Д.О. продовжувати вчити використовувати засоби інтонаційної виразності, чітко, логічно, образно висловлювати думку про себе, більш уваги приділяти формуванню зв’язного мовлення та розвитку комунікативної активності. Активізувати допитливість дітей, аби вони прагнули досліджувати нове; розвивати вміння ставити перед собою дослідницькі завдання, формувати ціннісне ставлення до природи. Заохочувати розвиток у них впевненості у своїх силах і незалежності; особливу увагу приділяти розвитку в дитини довільної поведінки через ігрові ситуації, різні види ігрової діяльності. Також рекомендація вихователю групи № 3 (4-5 р.ж.) Артьомовій Л.О. Заняття з народознавства не слугують розв’язанню завдань розвитку українського мовлення в україномовній групі, вони проводяться не українською, а російською мовою. Такі заняття виглядають неприродно, якщо знайомство з українською прецедентною лексикою, з фоновими знаннями, які висвітлюють зміст понять через українські традиції, звичаї, історію, відбувається засобами російської мови. Враховуючи постійний двомовний вплив на формування мовної особистості дошкільника, надана рекомендація виправити ситуацію у подальшому щодо наявності спеціальних коригувальних заходів, спрямованих на виправлення деформацій україномовлення у вихованців.



Протягом року велась глибока, системна та цілеспрямована робота педагогів Кривенко В.О. (група № 4), Юдіної Н.Д. та Богданової Л.Т. (група № 5), Єгорової Л.В. (група № 8), Бандури В.Ю. (група № 10) щодо розвитку, виховання та навчання, психологічної та соціальної готовності до навчання у школі дітей спеціальної групи с ЗПР та з вадами мовлення. Використання у роботі з дітьми різноманітних сучасних методів корекційно-виховної роботи як засобів формування звуковимови, розвитку мовлення, пам’яті, образного та словесного мислення, значно підвищило ефективність корекційно-мовленнєвих занять, а також мотивацію дітей до їх проведення – про це свідчать результати обстеження досягнень дітей з вадами мовлення. Сумісно з практичним психологом приділяли увагу психологічним аспектам підготовки до школи, розвивали вміння відтворювати знання в життєво-практичних ситуаціях, формували схильність до творчості, винахідництва, прагнення відійти від шаблону, зробити по-своєму.

Результати аналізу досягнень старших груп – засвідчують, що педагоги створили сприятливі умови для формування показників розвитку компетентної особистості, а саме: фізичної, соціально-моральної, емоційно-ціннісної, пізнавальної, мовленнєвої, художньо-естетичної, творчої активності в усіх сферах життєдіяльності. Але значна кількість дітей із середнім рівнем розвитку показує, що треба було більш уваги приділяти індивідуально-диференційній роботі з дітьми, особливо в повсякденному житті, використовувати більш пошукових і творчих завдань, вмінню спілкуватися під час ігрової діяльності.

Дошкільний заклад підготував до школи 57 дітей. Аналіз мотиваційної готовності дітей до школи показав, що:


  • високий рівень готовності мають 38 %;

  • достатній рівень – 56 %;

  • низький рівень – 6 %.

Отже, виходячи з результатів оцінювання досягнень дітей за освітніми лініями, які наочно відображені в узагальнених діаграмах, можна зробити наступні висновки: кожна дитина в певній мірі реалізувала свій потенціал, вона жила та діяла на рівні своїх оптимальних вікових і індивідуальних можливостей. Протягом року чітко простежується як загальна тенденція позитивної динаміки змін щодо підвищення рівня знань, умінь, навичок та ставлень дітей, так і тенденція позитивної динаміки змін кожної дитини. Це свідчить про те, що педагоги зуміли відшукати найефективніші для кожної дитини індивідуальні методи освітньо-виховної роботи.

Однак, в кожній віковій групі резерви підвищення результатів досягнень дітей є, особливо з мовленнєвої лінії розвитку.



Рекомендації:

  • активізувати в роботі з дітьми використання різноманітних інформаційно-комунікативних технологій як ефективного засобу формування звуковимови, розвитку мовлення, пам’яті та словесного мислення;

  • активізувати роботу з мовленнєвого розвитку дітей через використання різноманітних технологій з метою збагачення активного словникового запасу у дітей, підвищення якості мовленнєвої діяльності при складанні різних типів розповідей;

  • активізувати використання ігрових технологій, ігр, методів ТРВЗ, які стимулюють пізнавальну активність, творчість дошкільників.

  • активізувати роботу в україномовних групах щодо використання рідної мови у повсякденному житті.


Аналіз результативності роботи вчителів-логопедів

Впродовж 2014/2015 навчального року діти, які мали вади мовлення, були охоплені корекційною логопедичною роботою в спеціальних групах.  Загальна кількість дітей складає 59 осіб.

У вересні 2014 року було проведено комплексне логопедичне вивчення всіх сторін мови дітей-логопатів. Діти були поділені на підгрупи за діагнозом та рівнем мовленнєвого розвитку.

На кожну дитину була заведена картка мовленнєвого розвитку, згідно з якою складався план індивідуальної роботи з корекції всіх сторін мовлення, психічних процесів, дрібної моторики м'язів пальців рук та загальної моторики.

Єдиний перспективний план корекційної роботи складався на весь період навчання. Навчальний рік розподілявся на 3 періоди. У кінці кожного періоду проводився аналіз індивідуально-корекційної роботи з дітьми, результати якого фіксувалися у відповідній  книзі.

Впродовж року проводилися індивідуальні та фронтальні заняття з уточнення правильної артикуляції звуків, з розвитку фонематичних  процесів, з підготовки дітей до аналізу та синтезу звукового складу слова, з розвитку лексико-граматичної та синтаксичної сторони мовлення.  Заняття мали чітку комунікативну направленість. Елементи мовної системи, які засвоювали діти, включалися безпосередньо в спілкування.

Важливо було навчити дітей застосовувати мовні вміння в нових ситуаціях, творчо використовувати отримані навички в різних видах діяльності.

Для проведення корекційної роботи створені логопедичні куточки у 6 групах, в достатній мірі устатковані навчально-дидактичним матеріалом, індивідуальними допоміжними засобами (дзеркала, зонди РАУ тощо).

Для закріплення знань та навичок, отриманих на логопедичних заняттях, важливу роль відіграє тісний зв'язок і взаєморозуміння між логопедами та вихователями груп. З цією метою велися зошити взаємозв'язку між логопедами та вихователями, в якому записувалися завдання для закріплення вивченого матеріалу.

На кожну дитину було заведено зошит для домашніх завдань, в якому записувалися вправи та завдання.  Це  дало змогу співпрацювати з батьками дітей-логопатів та здійснювати контроль за виконанням домашнього завдання.

Протягом року проводилися зустрічі з батьками, індивідуальне консультування,  надавалися рекомендації  та  поради. Вчителі-логопеди проводили загальні консультації на батьківських зборах, підгрупові та індивідуальні за запитом батьків.

Постійно ведеться просвітницька робота серед вихователів ДНЗ. Підготовлені та проведені  консультації для вихователів: «Чому важливо розвивати психічні процеси», «Фонематичний слух – основа правильного мовлення», «Про порядок написання педагогічної характеристики на дітей, які мають пройти психолого-педагогічне вивчення фахівцями Харківської міської медико-психолого-педагогічної  консультації», «Основні напрямки корекційно-розвиваючої роботи з дітьми із діагнозом ЗНМ, І (ІІ, ІІІ) рівень».

У листопаді 2014 року  вчитель-логопед  Д.М. Калітенко-Шепілова та вихователі старшої групи № 5 для дітей с ЗПР провели відкрите фронтальне заняття на тему «Гармонійна співпраця вчителя-логопеда з вихователями логопедичних груп».

З метою підвищення професійної майстерності в грудні  2014 року Півницька Г.М. пройшла курси підвищення кваліфікації для вчителів-логопедів в комунальному вищому навчальному закладі «Харківська академія неперервної освіти»

У лютому 2015 року всі вчителя логопеди прийняли участь у засіданні міського методичного  об’єднання вчителів-логопедів району на базі КЗ «ДНЗ № 158» та КЗ «ДНЗ № 437».

На навчання у загальноосвітній школі  з логопедичних груп №№ 4, 10 та групи дітей № 5 с ЗПР  вибули 37 дітей, з них 35 дітей з хорошою мовою, 2 дитини – із значними покращеннями, 9 дітей залишаються за рекомендаціями ОМППК в дошкільному закладі, 4 дитини – в загальних групах ДНЗ. Робота з ними буде продовжена в наступному навчальному році.

У березні 2015 року була проведена  діагностика мовленнєвого розвитку дітей які йдуть до ІІ молодшої групи у 2015/2016 н.р., а також надана консультація батькам новоприбулих дітей.

30 дітей, які відвідували ДНЗ були направлені на засідання Харківської міської медико-психолого-педагогічної консультації (ХМПМПК) для консультування з фахівцями. Педагогами ДНЗ була підготовлена необхідна документація на цих дітей.  Після огляду дітей на засіданні ХМПМПК та бесіди з батьками  діти були направлені для навчання та виховання в мовленнєві групи на базі КЗ «ДНЗ № 354» у 2015/2016 навчальному році.



Звіт про роботу вчителів-логопедів груп дітей старшого віку

(6-7-й р.ж.) спеціальної групи дітей с ЗПР № 5 та з вадами мовлення № 4, № 10, за 2014/2015 н.р.

Звітний період

Кількість дітей в старших групах

Випущено

Рекомендовано направити

усього

Логопедичні висновки

З них на

діагностичний

період


Усього

Мова норма

Зі значним

поліпшенням



До масової

школи


До спеціальних

закладів


Продовжувати

виховання в

лог. гр. ДНЗ


До загальної

гр. ДНЗ


ЗНМ

СФдизартрії



ЗНМ

Алалія


ФФНМ

Заїкування

Рінолалія

Інші

висновки


2014/2015

59

37

-

-

-

-

-

-

37

35

-

37

-

13

10

Але в роботі з дітьми-логопатами спостерігається недостатній рівень сформованості мовленнєвої компетентності дітей, недостатня продуктивність мовленнєвої діяльності дітей; розповіді позбавлені творчості, образності та художньої виразності. Виходячи з цього будуть визначатися завдання на наступний навчальний рік.


На виконання Закону України «Про засади державної мовної політики» в ДНЗ приділялась увага вивченню української мови. У 2014/2015 навчальному році функціонувало 5 україномовних груп. Продовжувалася роз’яснювальна робота серед батьків щодо Закону України «Про мови в Україні». Позитивного результату в роботі щодо навчання дітей української мови досягли діти груп вихователів: Артьомової Л.О. (група № 3 (5-й р. ж.), Єгорової Л.В. (група № 8 (5-й р.ж.), Грунь В.В. та Грабової С.В. (група № 2 (4-й р.ж.), музичних керівників Пухової В.О. та Бойко О.Ю.

Діти розуміють українську мову, володіють формами звертання, намагаються спілкуватись українською мовою. В кожній групі є добре обладнаний український національний куточок, в старших групах – етнографічні куточки з державною символікою, підібрана необхідна література та вироби українського народного мистецтва.

Заслуговує увагу досвід роботи Єгорової Л.В. в цьому напрямку. Починаючи проводити цю роботу з дітьми молодшого дошкільного віку шляхом проведення аналізу володіння дітьми українською мовою. Вона з'ясувала, хто з дітей розуміє українську мову і трохи володіє нею, хто розуміє її, але не говорить, а також, хто зовсім не розуміє її. Для цього використовувала український фольклор, народні ігри, бесіди за змістом прослуховування художніх творів, побутові розмови. Паралельно цікавилась якою мовою говорять рідні і близькі дитині люди вдома, на роботі, в громадських місцях.

Аналіз рівня володіння дітьми українською мовою показав, що з високим рівнем володіння – 0%, достатнім – 2%, середнім – 15%, низьким – 83%.



Такий низький рівень показників пояснюється особливостями мовного середовища у східному регіоні України, які полягають у тому, що значна частина населення користується російською мовою, як засобом спілкування. Тому відсутність україномовного оточення і можливості безпосереднього спілкування дітей з дорослими й однолітками українською мовою зумовлюють серйозні труднощі в оволодінні дошкільниками українським мовленням.
За допомогою введення в повсякденне життя малих жанрів українського народного фольклору підвищилась мовленнєва активність дітей. Діти знають багато українських народних казок, віршів, прислів’їв, приказок, пісень. На високому методичному рівні було проведено відкрите заняття в середній групі № 8 (вихователь Єгорова Л.В.) «Моя батьківщина – це моя Україна!», яке показало, що такі заняття сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, поваги до культури інших народів, вшанування їх традицій, оберегів.

Використовуючи диференційований підхід, вихователі починали розвивати інтерес у дітей до української мови і культури за допомогою усної народної творчості – невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки. Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.

Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Часто їх використовують у спілкуванні з дітьми: під час сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або відмовляється від роботи. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюються знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі.

В своїй роботі вихователі, часто використовують загадки, які мають багато спільного з прислів'ями та приказками. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут і інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часі надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму.

Щоб твори усної народної творчості завжди були постійними помічниками у роботі, вихователі зробили накопичувальну систему роботи, групують за темами, оформлюють в альбом тощо.

На заняттях з народознавства широко використовуються скарб усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі дітей ознайомлюють з історією українського народу, його традиціями.

Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були», «Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, гру для дітей добирають відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри-пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобейко» і інші.

Результат проведеної роботи з виховання у дітей інтересу до української мови та володіння нею на кінець старшого дошкільного віку, в порівнянні з аналізом цієї роботи в молодшому дошкільному віці, в відсотковому відношенні виявився набагато позитивнішим:

- високий рівень – 30% (підвищився на 30%);

- достатній рівень – 59% (підвищився на 57%);

- середній рівень – 8% (знизився на 7%);

- низький рівень – 3% (знизився на 80%).


Паралельно з проведенням роботи щодо виховання у дітей інтересу до української мови та володіння нею постійно проводиться робота з патріотичного виховання дітей: формування патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних діячів, готовності до виконання громадянських обов’язків. Для досягнення цієї мети були визначені принципи патріотичного виховання:



Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Виховати таку генерацію українців можливо лише за умови поєднання сучасної системи виховання і української етнопедагогіки. Тому вважаємо, що переді сучасним вихователем, що виконує соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно впроваджувати в освітньо-виховну роботу з дітьми основи патріотичного виховання, яке базується на витоках українського народознавства.

На початку навчального року була зроблена діагностика щодо визначення рівня обізнаності дітей з теми «Патріотичне виховання», яка показала недостатню обізнаність дітей з усіх розділів теми.

Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Важливим напрямом патріотичного виховання є вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дітей ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Усе розмаїття народної творчості поправу вважається високохудожнім скарбом культури і мистецтва нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. До цієї спадщини відносяться й народні традиції і обряди, які обов'язково пов'язані з якимись народними святами, що проводяться і переходять з покоління в покоління протягом сторіч і цим викликають почуття гордості за наших предків, духовного єднання між поколіннями, що являється основою нашої цивілізації. Адже відомо, що той народ є цивілізований, який над усе поважає своїх предків і тісно пов'язаний з їх віковими традиціями, шанує їх. Тому за основу виховання у дітей почуття патріотизму, національної гордості за Україну взятли вікові національні традиції, які безпосередньо пов'язані з духовним єднанням людини з природою, побутом.

Наша українська державна символіка має особливе значення для виховання патріотизму сучасної молоді. Тому на заняттях дітей знайомлять з державними символами (Гербом, прапором, Гімном). Паралельно з цим даються знання про народні символи та національну символіку, що розвивалися й усталювалися упродовж століть (український віночок, рушник, вишиванка, верба, калина, барвінок та інше).

Також на заняттях діти були ознайомлені з правами та обов’язками, зі змістом статей Декларації прав людини, Конвенції про права дитини, вихователі груп допомагають в ігровій формі запам`ятовувати основні поняття, що в основі прав людини лежать головні потреби всіх людей (група № 8, вихователь Єгорова Л.В.).

Народні звичаї, традиції, обряд і пісня – потужна знаково-символічна система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину в ньому, про головні цінності і святині нації. Традиційними вже стали проведення обрядових свят. Обрядові свята відповідають кожній порі року. Готуючись до свята Різдва Христового, діти вивчають щедрівки, разом з вихователями виготовляють Зірку, прикрашають музичну залу та групи (старші групи № 4, вихователь Кривенко В.О., група № 5, вихователі Юдіна Н.Д., Богданова Л.Т., група № 10, вихователь Бандура В.Ю.). Дітей знайомлять з обрядом Багатої куті. Спільна підготовка свята об’єднує, ріднить, звеселяє, поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед Великоднім святом дітей знайомлять з таким народним мистецтвом, як писанкарство (група № 10, вихователь Бандура В.Ю.): звідки воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що означають елементи візерунків на писанці та інше.

Як на заняттях, так і в повсякденному житті дітей знайомлять з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишиванка. Кожна жінка вкладає в неї частину своєї душі. Зараз не часто побачиш у міській оселі вишитий рушник чи сорочку, тому вихователі допомагають малятам побачити типовість мотиву і своєрідність орнаменту візерунка на рушнику, його зв`язок з природою, з побутом і життям українського народу (група № 7, вихователь Лаврук З.І.).

Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними використовується національна іграшка і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову (група № 9, вихователь Анцифорова О.М., група № 2, вихователі Грабова С.В., Грунь С.В.). Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні.

Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості вихователі звертають їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда-прадіда були в українській хаті.

Діти дізналися чимало цікавого про рідній край, рідне місто, його історію, традиції. Із задоволенням слухали легенди про історичне минуле нашого краю, самостійно складали свої розповіді. Поширилися знання дошкільників про пам’ятні місця, архітектурні споруди, вулиці та парки міста. Діти дізналися про шановних та почесних людей – талановитих і працелюбних харків’ян, які багато корисного зробили для нашого міста, країни.

Але ще стоїть проблема міжособистісного спілкування дітей українською мовою та спілкуванню в повсякденному житті. Це питання потребує подальшого аналізу та вдосконалення.

Аналіз мовного спілкування дітей в родині через опитування показав, що батьки недостатньо спілкуються українською мовою, в деяких сім’ях зовсім не розмовляють державною мовою, тому словник дітей бідний, мова необразна.

Вся ділова документація вихователя-методиста та педагогічних працівників в ДНЗ велась державною мовою з дотриманням нормативних вимог. В цілому, педагоги ДНЗ мають достатні рівень володіння державною мовою: із 24 педагогів 14 мають високий рівень, 8 – достатній і 2 – середній.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка