Збірка тез доповідей



Сторінка10/38
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.98 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38

ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА РОЗВИТОК ВАРТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКАХ УКРАЇНИ

Як свідчить світова практика, рівень розвитку ділової етики та корпоративної соціальної відповідальності банківського бізнесу в Україні сьогодні стримують розвиток вартісно-орієнтованого управління в банках. У розвинутих країнах світу суспільство вже давно вимагає від банків вести справи з дотриманням етичних принципів, що у свою чергу, сприяє появі корпоративних кодексів, присвячених діловій етиці, відповідних галузевих та міжнародних стандартів, дотримання яких стає запорукою якості банківських послуг, та авторитетності і престижності організацій які їх надають. Іншими словами, етична поведінка банку обертається для нього конкурентними перевагами, що сприяє зростанню його вартості, а неетична, в умовах інформаційної прозорості, здатна її зруйнувати. Однак не завжди дотримання етичних правил банківського бізнесу обов’язково спричинить збільшення його вартості, оскільки за умов жорсткої конкуренції, етичні норми банківського бізнесу можуть бути спотворені, особливо у тому випадку, коли кількість банків які їх застосовують є значно меншою за кількість тих які не оперують ними. Особливо яскраво це помітно в нашій державі, банківський бізнес якої є досить далеким від тих етичних норм, які зафіксовані у міжнародних та власних стандартах, зокрема у «Моральному кодексі банкіра», що був прийнятий Україною у 1999 році. Звідси, можна з упевненістю сказати, що українська банківська система знаходиться лише на початковому етапі свого етичного розвитку.



Подібна ситуація існує і у напрямку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) банківського бізнесу, який тільки починає ставати елементом стратегії банківського розвитку вітчизняних банків. Основними проблемами, які стримують розвиток КСВ, на нашу думку, є слабке усвідомлення її сутності та необхідності для банку, ототожнення КСВ із піар-технологіями чи соціальною відповідальністю по сплаті податків, а також аргументація того що КСВ є прерогативою великих банків. Однак це не так. КСВ являє собою своєрідну бізнес-стратегією розвитку банку, соціальні витрати по реалізації якої, як правило, обертаються для нього певними конкурентними перевагами, підвищенням його рейтингів, зростанням його привабливості серед населення, критиків, оцінщиків банківського бізнесу, та інших зацікавлених осіб. Дану стратегію може застосовувати як дрібний так і великий банк, головне щоб вона була спрямована на дотримання відповідальності банку перед партнерами, споживачами, працівниками, суспільством, екологією та здійснювалась на практиці через корпоративні соціальні ініціативи (просування доброчинної справи, доброчинний маркетинг, корпоративний соціальний маркетинг, корпоративну філантропію, волонтерську роботу, соціально відповідальне ведення бізнесу), на добровільних засадах. Тоді її завдання будуть досягненні. Прикладами реальної діяльності українських банків у царині корпоративної соціальної відповідальності є кредитна політика «ПроКредитбанку», який задекларував відмову від підтримки проектів пов'язаних з виробництвом тютюнових і алкогольних виробів, діяльність «Укрсоцбанку», який проводить щорічні всеукраїнські студентські наукові олімпіади, та банку «Надра», що встановив іменні стипендії для обдарованих студентів економічних вузів. Реалізація даних програм є можливою завдяки КСВ-менеджменту, що здійснюється за послідовними алгоритмами, у яких спочатку визначається пріоритет, який відповідає місії банку, потім під цей пріоритет вибирається відповідний тип соціальної ініціативи, далі розробляється програма корпоративної соціальної відповідальності і зрештою відбувається її реалізація та моніторинг результатів. І не зважаючи на те, що на сьогоднішній час, для українських банків данні програми є скоріше поодинокими прикладами застосування КСВ-менеджменту, у майбутньому, ми сподіваємось, вони все ж набудуть більшої розповсюдженості та стануть нормою в організації вартісно-орієнтованого управління українських банків.
УДК 336.221(477)

Краус Н.М., к.е.н., доцент

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

krausnatasha@mail.ru

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ
У наш час актуальним є положення класичної теорії оподаткування доходів, згідно з яким податок повинен сплачуватися залежно від одержаного доходу, а не від соціального статусу та професії. Не дивлячись на те, що у класичній теорії пропорційну систему оподаткування доходів вважали такою, що відповідає принципу справедливості, донедавна навпаки найпоширенішою була концепція утилітаризму, згідно з якою справедливий податок повинен містити прогресію ставок податкової шкали. Однак прогресія ставок зачіпала найактивніші верстви населення, послаблюючи стимул до праці, що шкодило економічному зростанню, викликало тінізацію економічної діяльності. Отже, збільшення податку в дійсності зменшувало податкові надходження.

Сьогодні податки – це економічний фактор інституційно-нормативної підсистеми, тому їх можна розглядати як соціальну конструкцію та елемент інституційного середовища.

Одним із засобів підвищення рівня рентабельності підприємства була і залишається жорстка економія на будь-яких витратах. У зв’язку із цим велика увага приділяється питанням економії на податках. Для цього використовують незаконні та законні заходи. Діяльність підприємства зі зниження оподаткування в рамках законодавства це податкове лавірування або мінімізація податків. Мінімізація дозволяє збільшити доходи підприємства. Основним методом мінімізації є застосування різних “податкових схем”. Для цього використовується нечіткість у термінах в податковому законодавстві, суперечності між різними законодавчими та нормативно-правовими актами. Основою мінімізації податкових платежів є ефективна податкова політика підприємства, яка передбачає:


  • оптимізацію фінансово-господарської діяльності за рахунок мінімізації “податкових платежів до бюджету”. Досягається це за рахунок співставлення різних варіантів застосування ставок та об’єктів оподаткування;

  • використання податкових пільг та особливостей оподаткування на різних територіях. При формуванні податкової політики суб’єкт оподаткування обирає переваги оподаткування різних територій (офшорні зони).

Саме з метою легалізації та прозорості діяльності підприємств в процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою було і є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігалася тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає на плечі кінцевого споживача. Тому перевага в кількості на користь прямих податків дасть змогу в майбутньому уникнути зубожіння більшості населення, подальшого спаду і занепаду вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних компаній. Основною негативною рисою податкової системи України була також відсутність регулюючої функції податків [1, c.26].

Тому, не дивлячись на критичні зауваження, що є сьогодні, щодо прийнятого Податкового кодексу, в цілому він все ж таки спрямований на необхідність:

- створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;

- забезпечення чіткого визначення об’єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

- забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

- упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;

- стимулювання малого підприємництва;

- реальне забезпечення прав платників податків;

- створення дієвого механізму контролю.

Проведена податкова реформа в Україні має на меті зробити оподаткування соціально справедливим та об’єктивно створити умови однакової податкової відповідальності перед державою для всіх учасників процесу оподаткування. В свою чергу, податкова політика держави повинна регулювати податкову політику регіональних систем, відповідати потребам регіонів, сприяти розвитку виробництва і сферам послуг у регіонах, забезпечувати соціальний добробут [2, с.59].



Література

  1. Матичак П. Проблеми реформування податкової системи та шляхи їх вирішення / Петро Матичак // Економіст. – 2008. - №9. – С.26-27.

  2. Поліщук В.Г. Перспективи податкового стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Економіка та держава. – 2010. - №4. – С.59-61.



Медведь В.Ю., к.е.н.

Донбасская национальная академия строительства и архитектуры, г.Макеевка



Егошина К.О., Белых Д.А.

Макеевский экономико-гуманитарный институт



НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ:

АНАЛИЗ ПОДХОДОВ К СОВЕРШЕНСТВОВАНИЮ
2010 год ознаменовался для Украины годом реформ, и, прежде всего, в налоговой сфере. 03.12.2010 г. был принят Налоговый кодекс Украины, впервые собравший в одном документе все нормы, регулирующие систему налогообложения в стране.

Принятие Налогового кодекса Украины вызвало ряд дискуссий относительно отдельных его положений. Так, к положительным моментам, на наш взгляд, следует отнести:



  • введение налоговых каникул до 2016 года для созданных предприятий;

  • исключение нормы взимания процентов по банковским депозитам в налогообложении доходов физических лиц;

  • снижение с 15% до 5% ставки налога на доходы физических лиц на полученные дивиденды;

  • установление нулевой ставки налога для плательщиков фиксированного налога, если на протяжении четырех последовательных периодов доход не превышает 119 000 грн.;

  • уменьшение общего количества общегосударственных и местных налогов и сборов, их систематизация;

  • снижение ставок налога на добавленную стоимость, налога на прибыль предприятий;

  • отмена ряда малоэффективных налогов и сборов, таких как: сбор за выдачу ордера на квартиру, курортный сбор, сбор за участие в бегах, выигрыш на тотализаторе на ипподроме, сбор за право проведения кино- и телесъемок, сбор за проведение местного аукциона, конкурсной распродажи и лотерей и сбор с владельцев собак;

  • исключение нормы о праве налоговых служащих проводить обследование жилья и опросов плательщиков.

Наряду с положительными изменениями следует отметить и ряд недостатков:

  • изменение принципов налогообложения по упрощенной системе (для предпринимателей – физических лиц порог годового дохода, который позволяет находиться на едином налоге, уменьшен с 500 до 300 тыс. грн., в то время, как, учитывая индекс инфляции с момента введения единого налога в 1998 г., эта сумма должна была бы составлять не менее 2 млн. грн.);

  • установление повышенной ставки налога от 200 до 600 грн. в месяц для некоторых видов предпринимательской деятельности;

  • отказ от уменьшения ставки налога на прибыль до 17% и отсрочке понижения ставки;

  • изменение подхода к налогообложению филиалов, не предусматривающего консолидированного способа уплаты налога;

  • ограничение включения роялти, уплачиваемых физическим лицам и нерезидентам, в состав валовых затрат, которое составляет 3% от налогооблагаемой прибыли предыдущего периода;

  • обязательное наличие кассового аппарата и др.

Несомненно, реформирование налогового законодательства в Украине на сегодняшний день является актуальным вопросом. По нашему мнению, предусмотренное в Налоговом кодексе снижение ставок основных налогов сделает налоговый режим Украины более привлекательным для многих европейских стран. Однако следует отметить необходимость дальнейшей корректировки отдельных норм кодекса, поскольку от их согласованности с действиями представителей бизнеса зависит наполнение бюджета и финансирование социальной сферы и инновационного пути развития Украины.

УДК 336.71



Медяник А.В., аспірантка

Східноукраїнський національний університет ім. В Даля, м.Луганськ



Zablodin@ yandex.ru

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ БАНКІВ
Рейтинг привабливості банків – це інструмент спрямований на комплексне оцінювання банків України, що враховує найважливіші фактори привабливості установ для вкладників, які можливо розрахувати на основі публічної інформації. Об'єкт рейтингу - банки з першої та другої груп за класифікацією НБУ, а також установи з третьої групи, якщо вони входять у топ-50 ранкінгу АУБ за обсягом депозитів фізичних осіб. Предмет рейтингу - привабливість банків для вкладників, що визначається кількісно як загальна сума балів факторів привабливості - від 1 до 4, зважених на важливість кожного фактора - від 0 до 1. Якісно привабливість банків визначається рейтинговою категорією групи банків - a, b, c чи d, що залежить від суми загального заліку. При цьому головне значення має рейтингова категорія групи банку.

При побудові методики рейтингу до уваги беруться наступні фактори, що визначають привабливість банків з точки зору вкладників:

1. Довгостроковий приплив або відплив депозитів.

2. Відповідність капіталу активам.

3. Ліквідність банку.

4. Рівень іноземної чи державної підтримки.

5. Ефективність діяльності банку.

6. Поточний приплив або відплив депозитів.

7. Поточний приріст або зменшення власного капіталу.

8. Зміна довіри банків-партнерів.

9. Коефіцієнт системності.

Далі необхідно визначити рівень важливості кожного із запропонованих факторів через присвоєння ваг-множників, сума яких дорівнює одиниці. За існуючого рівня прозорості банківської системи України, представлена нижче методика розрахунку факторів максимально адекватно відображає комплексну привабливість банків для вкладників(табл. 1). Кожному фактору, перед тим, як зважити на його важливість, присвоюється бал від 1 до 4. Бали залежать від діапазону, у який потрапляє значення показника, що відображає кількісний зміст фактора. Наприклад, якщо фактор "довгостроковий приплив депозитів у банку", виражений показником "приріст депозитів за рік", більший 30%, то такому банку присвоюється найбільша сума балів - 4. Якщо ж він менший 30%, але більший нуля - 3 бали. Якщо значення показника знаходиться у діапазоні від нуля до мінус 30% - 2. Якщо падіння депозитів склало понад 15%, банк отримує найменший бал - 1. Згодом отриманий бал множиться на вагу фактора. Сума загального заліку для кожного банку розраховується шляхом додавання чисел, отриманих від множення балів на вагу кожного фактора. Чим більше значення загального заліку, тим привабливішим є банк для вкладників.

Рейтингова таблиця будується шляхом ранжування банків, що беруть участь у рейтингу, в порядку зниження суми їх загального заліку (ЗЗ). Після цього, залежно від діапазону, у який потрапляє кожен банк, виділяються чотири рейтингові групи банків. Групам присвоюється категорія у вигляді латинських літер a, b, c чи d (табл. 2).

Методика рейтингу банків може бути змінена у розрахунковій частині чи доповнена новими факторами з огляду на динаміку показників діяльності банківської системи. Відтак, кожен новий рейтинг буде супроводжуватися критичним переглядом.


Таблиця 1.- Розрахунок значень рейтингових факторів


ФАКТОР

ПОКАЗНИК

ФОРМУЛА

Довгостроковий приплив або відплив депозитів

Приріст депозитів за рік

Деп. - Деп. мр

Деп. мр


Відповідність капіталу активам

Коефіцієнт достатності капіталу

ВК

чА


Ліквідність банку

 Коефіцієнт ліквідності

ГК

чА


Рівень іноземної чи державної підтримки

Державна власність чи входження у міжнародну фінансову групу

-

Ефективність діяльності банку

Рентабельність власного капіталу

ФР

ВК


Поточний приплив або відплив депозитів

Приріст депозитів за квартал

Деп - Деп. пк

Деп. пк


Поточний приріст або зменшення власного капіталу

Зміна власного капіталу за півріччя

ВК - ВК. пп

ВК. пп


Зміна довіри банків-партнерів

Динаміка коштів інших банків за квартал

КБ - КБ. пк

КБ. пк


 ЗАГАЛЬНИЙ ЗАЛІК

Сума балів факторів, зважених на відповідні ваги

ЗЗ

Деп. – депозити, КБ - кошти інших банків, ВК - власний капітал, чА - чисті активи - активи банку, зменшені на суму резервів за активними операціями, ГК - грошові кошти - кошти в НБУ, в інших банках та готівкові кошти банку, ФР - фінансовий результат - прибуток або збиток, Зоб. - зобов'язання, Х. пп - показник "Х" півроку тому, Х. мр - показник "Х" на аналогічну дату 2010 року
Таблиця 2. - Критерії присвоєння рейтингових категорій

Значення суми
загального заліку

Рейтингова
категорія

Зміст категорії

 3,8 і більше

a

 Високий рівень привабливості для вкладників

 від 2,9 до 3,79

b

 Середній рівень привабливості для вкладників

 від 2,00 до 2,89

c

 Задовільний рівень привабливості для вкладників

 від 1,00 до 1,99

d

 Низький рівень привабливості для вкладників

УДК 336.025



Мінін І.Г., аспірант

Чернігівський державний технологічний університет



ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ПРОСТОРУ
Економічна наука виділяє такі принципи побудови податкової системи України: рівності податкового навантаження, стабільності, рівності та рівноваги, цілісності, єдиної цілі, обмеження податкового тиску, раціонального поєднання прямих та непрямих податків, поділу податків за рівнем компетенції органів влади.

Сьогодні ці загальні принципи можуть бути розширені та доповнені з урахуванням необхідності створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, підвищення їх конкурентоспроможності в умовах посилення інтеграції; налагодження компетентної роботи податкових органів тощо.

Українська податкова система є однією з найскладніших і найменш ефективних серед країн не лише Європи, але й усього світу, що регулярно підтверджують міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

У рейтингу податкових систем PayingTaxes 2010, підготовленому Світовим банком спільно з PriceWaterHouseCoopers, Україна посіла 181-ше місце зі 183. За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачує 147 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі (183-тє місце). Для порівняння: у Росії кількість платежів складає 11, у Польщі – 40, у Чехії – 12, у Бєларусі – 107, у Грузії – 18, у США – 10, у Франції та Китаї – 7 [2].

Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

Цілями та завданнями податкової реформи в Україні має бути забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі з одночасним збільшенням сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів за рахунок:



  • зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків;

  • підвищення ефективності адміністрування податків;

  • побудови цілісної і всеосяжної законодавчої бази з питань оподаткування, гармонізованої із законодавством ЄС;

  • встановлення податкової справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України.

Шляхом прийняття Податкового кодексу України можна реально досягти:

– забезпечення стабільності та досконалості податкового законодавства;

– скасування низки малоефективних податків та зборів, які не приносять суттєвого доходу до бюджету, що знизить рівень податкового навантаження на малий та середній бізнес і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків;

– забезпечення прозорості та зрозумілості причинно-наслідкових механізмів оподаткування;

– реального зниження податкового навантаження;

– перегляд податкових пільг та привілеїв з метою недопущення їх безсистемного та невиправданого надання;

– уніфікації бухгалтерського та податкового обліку;

– усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії;

– прозорості процедур адміністрування податків;

– створення дієвого механізму контролю;

– підвищення добровільності сплати податків.

Позитивними змінами для платників податків є:

– скорочення кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів до 18 та 5 відповідно;

– зниження ставки оподаткування податком на прибуток з 25 до 16 відсотків – за умови реінвестування прибутку;

– запровадження прискореної амортизації для виробників високотехнологічної продукції та інноваційних проектів;

– зниження загальної ставки податку на додану вартість з 20 до 17 відсотків;

– зниження ставки оподаткування дивідендів з 15 до 5 відсотків;

– зменшення у 2 рази ставки єдиного податку для юридичних осіб за рахунок виключення зі складу єдиного податку внесків до державних цільових фондів;

– запровадження пільг з податку на прибуток для підприємств від здійснення діяльності з енергозбереження;

– стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування;

– встановлення обмеження розміру податкової застави;

– встановлення чіткого переліку підстав, для здійснення податкових перевірок;

– створюється цілісна система інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної податкової служби.



До дискусійних чинників можна віднести й посилення оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема:

  • ставка податку на доходи фізичних осіб, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати складає 17%;

  • запровадити оподаткування доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.

Підсумовуючи слід зазначити, що Податковий кодекс України пропонує низку позитивних змін податкової системи, зокрема сприяє формуванню цілісної та зрозумілої системи оподаткування.

Крім того, Податковий кодекс України надає податковій службі додаткові інструменти для запобігання ухиленню від сплати податків та застосуванню схем мінімізації оподаткування. Зокрема, запроваджує концепцію звичайних цін, посилює боротьбу з ухиленням від оподаткування виробництва і реалізації підакцизних товарів.

Всі ці зміни до податкового законодавства покликані покращити умови ведення бізнесу в Україні, вивести його із тіньової сфери та створити сприятливі умови для сумлінних платників податків та наблизити законодавство країни до європейського рівня.

Податковий кодекс має чітко окреслити відносини держави та платника податків і забезпечити невідворотність виконання податкових зобов’язань.



Література

  1. PriceWaterHouseCoopers [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pwc.com/en_GX/webadmin/forms/searchresults.jhtml?searchfield=Paying+Taxes+2010&search=yes&sp-x-1=pwcGeo&sp-q-1=GX&sp-x-2=pwcLang&sp-q-2=en&sp-x-3=pwcHideLevel&sp-q-3=0&localeOverride=en_GX&searchsubmit.x= 0&searchsubmit.y=0–.

  2. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI // Голос України. – 04.12.2010. – №№229-230.

УДК 336.221



Орлова В.А., к.е.н., доцент

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени М.Туган-Барановского

off@dek.donduet.edu.ua

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка