Збірка тез доповідей



Сторінка36/38
Дата конвертації09.03.2016
Розмір6.98 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
В 1987 р. Всесвітня Комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку поставила питання про необхідність пошуку нової моделі розвитку цивілізації, адже людство стоїть на порозі екологічної катастрофи. Основним принципом подальшого розвитку був сформульований принцип «сталого розвитку» як форми прогресу суспільства, що задовольняє потреби теперішнього покоління та не обмежує можливості майбутніх поколінь забезпечувати своє існування [1]. В 1992 р. на конференції в Ріо-де-Жанейро представники 179 держав прийняли програму всесвітнього співробітництва на наступне сторіччя в інтересах сталого розвитку «Порядок денний на 21 століття». Реалізація програми передбачала розробку кожною із країн національної стратегії сталого розвитку [2].

Україна до цього часу ще не розробила національну стратегію сталого розвитку. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 634 «Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки» стала невиконаною відпискою. Тому розробка стратегії соціально-економічного та екологічного розвитку країни, яка сприятиме досягненню сталого розвитку, за допомогою еколого-економічного моделювання є актуальним питанням сьогодення.

Сталий розвиток країни можливий тільки при сталому розвитку всіх її регіонів. Стратегічним напрямком розвитку на сучасному етапі повинна стати реалізація нової, активної ролі регіону, як суб'єкта сталого розвитку. В зв'язку з цим необхідно за допомогою економіко-математичних методів і моделей проведення комплексних досліджень по оцінці соціально-еколого-економічного потенціалу регіональних систем країни, вивчення їх взаємодії й взаємовпливу для розробки стратегії сталого розвитку.

У другій половині ХХ століття, із загостренням інтересу вчених до екологічної складової економічних систем, з’являється новий напрямок – еколого-економічне моделювання. Вагомий внесок у формування даного напрямку внесли вчені Дж. Форрестер, Д. Медоуз, В. Леонтьєв. В Україні значний вклад в розвиток еколого-економічного моделювання внесла школа під керівництвом І.М. Ляшенка.

На сьогоднішній день склалося два основних напрямки у побудові моделей еколого-економічних систем:

1) врахування екологічного фактору в економіко-математичних моделях;

2) врахування антропогенної дії в моделях екосистем.

Моделі першого класу зберігають традиційну структуру економіко-математичних моделей і містять додаткові змінні та зв’язки, що характеризують екологічну підсистему. Представником моделі даного типу є статична міжгалузева балансова модель «витрати-випуск» В. Леонтьєва-Д. Форда.

В другому підході за основу беруться моделі математичної екології, а антропогенна діяльність розглядається як екзогенний вплив на екосистему. Представником даного типу є модель оптимального «збирання врожаю» Моно-Ієрусалимського (оптимальної експлуатації природних ресурсів) [3].

В результаті проведеного аналізу наукових робіт встановлено, що найбільш перспективними для розгляду є еколого-економічні моделі, які базуються на міжгалузевому балансі. Перша розширена екологічним фактором модель міжгалузевого балансу була розроблена В. Леонтьєвим. В 70-х роках в СРСР була запропонована її модифікована схема, за якою були проведені практичні розрахунки для окремих економічних районів. На сьогодні розроблено досить багато моделей, що базуються на міжгалузевому балансі. Найбільш поширеною є модель «Регіон». Дана модель вперше використовувалася для аналізу Байкальського регіону Російської Федерації.

Особливості моделі «Регіон»:

1) модель дозволяє досліджувати природну підсистему регіону у всьому її різноманітті, а не окремий її компонент;

2) природа та економіка в моделі розглядаються як рівноправні складові регіональної системи;

3) модель містить вектори керуючих впливів, що дає можливість проводити сценарний аналіз економічних проектів в регіоні;

4) модель є однією із небагатьох розробок подібного типу, доведених до сценарних розрахунків [4].

Модель «Регіон» отримала високу оцінку спеціалістів і стала прототипом для аналогічних розробок в різних країнах. При детальному її дослідженні встановлено, що на даному етапі розвитку модель потребує доопрацювання.

Таким чином, в результаті проведеного аналізу еколого-економічних моделей встановлено, що найбільш перспективними для розробки стратегії сталого розвитку регіону є моделі, що базуються на міжгалузевому балансі. Для подальших досліджень та створення регіональної моделі сталого розвитку за основу прийнято модель «Регіон», яку необхідно доопрацювати.

Література

1. Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию / пер. с англ. – М.: Наука, 1988. – с. 3-15.

2. Программа действий. Повестка дня на 21 век. Принята Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3-14 июня 1992 года. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21.

3. Ляшенко І.М. Основи математичного моделювання економічних, екологічних та соціальних процесів: Навч. пос. / Ляшенко І.М., Коробова М.В., Столяр А.М.; – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 304 с.

4. Моделирование и управление процессами регионального развития / под ред. С.Н. Васильева. – М.: Физматлит, 2001. – 432 с.
УДК 658

Полонская Т.И., старший преподаватель

Макеевский экономико-гуманитарный институт



МЕНЕДЖМЕНТ – НАУКА УРАВЛЕНИЯ СОВРЕМЕННЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ
Еще в начале 80х годов прошлого столетия понятие «менеджмент» в нашем обществе неразрывно связывалось только с развитием капитализма.

Что же представляет собой менеджмент? Каковы основные этапы его развития, как науки, практики и искусства управления?

Менеджмент – это, прежде всего элемент современной человеческой культуры, включающий в себя сложившиеся традиции, концепции, институты, практику, направленные на управление человеческой деятельностью.

Существуют различные точки зрения на время его появления. Согласно одной из них, появление менеджмента связывают с концом 19 века – началом 20 века и с такими именами как Ф. Тейлор и А. Файоль.

По мнению основоположника современного этапа развития этой науки - П.Друккера - корни менеджмента прослеживаются более чем на тысячелетия назад.

Менеджмент исторически возник одновременно с первым сознательным трудом человека. Необходимость организации последовательности действий, согласования деятельности людей при выполнении общей работы потребовало управленческих решений. Практическая потребность повлекла за собой выработку общих понятий, принципов, рекомендаций. В древнеиндийском трактате «Артхамастра» (4-3 в. до н.э.) отмечаются первые понятия оценки управленческих действий: «верное» и «неверное», «польза» и «вред» и др. Вообще управление было объектом внимания всех известных мыслителей.

Основной целью изучения менеджмента является формирование современного управленческого мышления и способностей решать разнообразные хозяйственные, социальные, психологические проблемы с использованием современных приемов и средств.

Изучению менеджмента должно предшествовать изучение философии, психологии, социологии, основ права, основ экономических теорий, макроэкономики, микроэкономики, высшей математики, прикладной математики, статистики, информатики, ЭВМ и программирования, экономики предприятия, основ управления, основ бухгалтерского учета, организации, технологии.

Необходимо также параллельное изучение основ маркетинга и рекламы, предпринимательства, коммерческой деятельности, внешнеэкономической деятельности, контролинга, аудита и консалтинга.

Таким образом, менеджмент – представляет собой совокупность научных знаний и практического опыта междисциплинарного характера.

Менеджмент это не панацея от неудач, он не дает готовых рецептов идеальной организации и самых лучших методов решения проблем, пригодных на все случаи жизни, ибо постоянно меняются условия деятельности людей, их цели и задачи.

Менеджмент учит думать, правильно ставить вопросы и искать на них ответы, а также дает некоторые простейшие правила игры представлять как науку и искусство побеждать, умение добиваться поставленных целей используя труд, мотивы поведения и интеллект людей.

Сегодня все усложняющиеся социально-экономические и иные проблемы невозможно эффективно решать без постижения современной теории и практики менеджмента. Более того, по мере укрепления новых социально-экономических отношений роль менеджмента будет постоянно расти, т.к. он является мощным двигателем и ускорителем общественного развития.

Трудно не согласиться с мнением одного из крупнейших теоретиков менеджмента Питера Друккера, который полагает, что сегодня нет в мире слаборазвитых стран, а есть только слабоуправляемые страны. Не экономическое богатство и не технический прогресс послужили причиной невиданного развития США, Японии и ряда других стран, а только менеджмент и, прежде всего, новая философия управления.

Эффективный менеджмент, как важнейший инструмент современного общества создает его экономическое и социальное развитие, которое является одновременно и его результатом.
УДК 334.012.64

Попело О.В., аспірант

Чернігівський державний технологічний університет



popelka@mail.ru

РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА УМОВ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
Підтримка малого бізнесу – основа формування середнього класу і розвитку економік передових країн світу. При визначенні економічних реформ в Україні передбачалося, що вони теж приведуть до швидкого зростання чисельності середнього класу, який зможе самостійно забезпечувати власний добробут та гідний рівень життя. Крім того, середній клас, створюючи нові робочі місця, допоможе вирішити проблему зайнятості населення.

Після введення в дію спрощеної системи оподаткування у 1998 році в Україні більш швидкими темпами почало зростати мале підприємництво. Це позначилось на пожвавленні споживчого ринку, зростанні платоспроможності населення, збільшенні обсягу заощаджень, зменшенні безробіття. Ці зрушення в економіці говорили про те, що в Україні почав розвиватися середній клас і його вплив на економіку країни ставав відчутнішим.

А чи будуть сприяти подальшому розвитку запропоновані зміни до спрощеної системи оподаткування?

«К малому бизнесу нужен более цивилизованный подход, чем имеющийся сейчас… Предельный оборот 300 тыс. грн. в год – это 25 тыс. грн. оборота в месяц. Даже если из них 25% чистого дохода – это по сути 6,5 тыс. грн. в месяц. Это, по нашим меркам, хороший доход» (Вадим Копилов, заступник міністра фінансів України, журнал «Бізнес» №45, стор.40).

Ні підтримуючи, ні критикуючи цю цифру, спробуємо проаналізувати що в дійсності може мати підприємець при річному обороті в 300 тис. грн у рік.

Розглянемо роботу найпоширенішої категорії підприємців, які займаються торгівлею, зокрема одягом. Вони мають більшість бутиків на ринках, відділів у магазинах і торгових центрах. Не є секретом, що у світі в роздрібній торгівлі торгова націнка для вище зазначених товарів складає біля 100%. Якщо торгова націнка менша від 100%, то вижити підприємцю в наших умовах, а тим більше розвивати свій бізнес, буде просто неможливо. Основною причиною є великі щомісячні постійні витрати, основну частку в яких складає оренда торгових приміщень, яка в Україні є набагато більшою, ніж в країнах Західної Європи.

Розглянемо з яких статей складаються постійні витрати підприємця, а також розмір виручки в залежності від розміщення торгової точки.

Витрати підприємця за 1 місяць (табл. 1), торгова точка якого знаходиться на ринку (для аналізу взяті торгові площі до 15 кв.м. і підприємці з середнім місячним доходом, яких на ринку більшість):


Таблиця 1. - Витрати підприємця за 1 місяць, торгова точка якого знаходиться на ринку

№ п/п

Витрати

Сума, грн.

1

Оренда торгової площі з комун. збором

2100

2

Заробітна плата продавця

1500

3

Пенсійний внесок за продавця

300

4

Пенсійний внесок за підприємця

224

5

Єдиний податок

400




Всього

4524

Витрати підприємців, які мають торгове місце у магазині будуть більшими на 1000 грн. за оренду, 152 грн. податок на заробітну плату та 17 грн. соціальні внески. Загалом платежі збільшаться на 1169 грн. і будуть становити 5693 грн. на місяць.

Зробивши аналіз роботи підприємців, які добровільно надали дані про свою роботу, було встановлено, що середня виручка від торгівлі (за 10 місяців 2010 року) на ринку склала 15 тис. грн., а в магазинах 14 тис. грн. за місяць. Таким чином, чистий прибуток підприємця, який має одне торгове місце на ринку приблизно складає: 15000/2-4524=2976 грн., а у магазині: 14000/2-5693=1307 грн. в місяць.

Витрати підприємця, який орендує невеликий магазин, площа якого до 30 кв.м., або аналогічну площу в торговому центрі ще збільшиться на 10 тис. грн. за рахунок орендної плати і ще одного продавця і будуть складати до 15000 грн. на місяць. Якщо на такій площі підприємець здійснює торгівлю одягом і має оборот до 40000 грн. в місяць, його чистий прибуток буде складати: 40000/2-15000=5000 грн. на місяць.

Річний обсяг обігу у цих випадках буде складати 180 тис., 168 тис. і 480 тис. грн. на одній торговій точці.

Обсяг виручки за місяць залежить від багатьох факторів, таких як професіоналізм продавця, асортимент і якість товару, місцезнаходження торгової точки і т.д.

На харчових продуктах торгові націнки значно менші і тому, щоб отримати такий чистий прибуток, як ми розглянули вище, обсяги обігу повинні бути значно більшими.

Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, хутровими виробами, дорогоцінними металами та іншими більш дорогими речами мають і більші прибутки, і більші річні обсяги продажів.

Сьогодні підприємці для того, щоб забезпечити свою сім’ю, а тим більше розвивати свій бізнес повинні мати декілька торгових точок (до 10), що і дозволяла спрощена система оподаткування. Завдяки їй і почав формуватися такий необхідний для країни середній клас.

Запропоновані зміни у спрощеній системі оподаткування приведуть більшість підприємців до перебудови свого бізнесу. Подальший його розвиток буде залежати від тих умов оподаткування, які будуть введені для малого бізнесу.

Як висновок, можна сказати, що при обсязі 300 тис. грн. на рік можливо тільки організувати собі самозайнятість, забезпечити прибуток в розмірі середньої заробітної плати по Україні або трохи вищої і мати одну або максимум дві невеликі торгові точки.

Практично неможливо цій категорії підприємців отримати чистий прибуток в 6,5 тис грн. в місяць, про що говорив заступник міністра фінансів В.Копилов. Кількість підприємців, які зможуть працювати на спрощеній системі оподаткування з обігом в 300 тис. грн. на рік буде незначною, а більшості з них доведеться працювати в межах до 600 тис. грн. і більше з застосуванням касових апаратів та з скороченням до 4(5) найманих працівників.

Прийняття запропонованих змін до спрощеної системи оподаткування приведе до звільнення багатьох найманих працівників, подальшої тонізації бізнесу і буде стримувати темпи росту середнього класу в Україні.

Література


  1. Кузнецова, З.Н. Чехия: государственная поддержка малого бизнеса / З.Н.Кузнецова // Современная Европа.-Вып.2, 2001 г.

  2. Польша твой экономический партнер. - Варшава, 2006. - 193 с.

  3. Чухно А.А. Твори: У 3 т. / НАН України, Київ. Нац. ун-т ім.Т.Шевченка, Наук.-дослід. фін. ін-т при М-ві фін. України. - К., 2006.

336.77


Popov S. Makiyivka Institute of Economics and Humanities (Ukraine)

Barre X., MBA, Doctor of Law I in Paris University (France)

INTERNATIONAL CREDIT AND ITS CLASSIFICATIONS
The economic policy of the state is mainly carried on by means of money and finance and credit levers. Finance and credit and money systems represent one of those sectors of economy where market mechanisms work most effectively. International currency-financial and credit relations are componential part and one of the most copmplex spheres of the market economy. The problems of national and world economy, development of which historically goes in parallel and which are closely interlacing, focus on them. The international streams of commodities increase alongside with the internationalization of economic connections, services and especially capitals and credits.

The international credit traditionally performed the role of the factor which mainly served foreign trade relations between separate countries. In the second half of the 20-th century the situation changed to a great extent, and at present the international market mechanism of credit, which will mediate not only the sphere of international trade commodities and services but also the processes of the real investments, adjustment of balances of payments, maintenance of external debt of countries-debtors has been already actually formed. Traditionally the international credit was a grant of currency and commodity resources to the enterprises and financial institutes of one country by the enterprises and financial institutes and government of another country on terms of payback, urgency and pay. Creditors and borrowers were representatives of two different countries. The source of commodity credit and transference of currency resources in this case was always a national market of capitals. At present besides the national markets of capitals the international market of capitals without any national correlation, became actually the major source of credit resources.

The international credits, if intended for productive aims, buying up-to-date equipment abroad or some raw materials to invest into the production, increase the volume of GDP in the country which is a borrower and, therefore, create themselves the amount of funds which are aimed at the repayment of the debt abroad and interests on this debt. If the international credits are intended for other, non-productive purposes, buying some food abroad, consumer goods, maintenance of the state apparatus, overcoming the deficit of the state budget or payment balance, all these leads to the fact that the repayment of the debt and interests on this debt is carried on not by means of the equivalent created with their help. In the end it results in the decrease of GDP of the country.

The traditional form of international credit is a foreign trade credit. The last one is an important factor of increase of competitiveness of commodities supplied to the foreign market. Today the overwhelming part of machines and equipment is sold in the world market, as a rule, in credit. Terms of this credit include deadlines, interest rates, the sum of commissions, the terms of redemption, methods of insurance of risks. All these substantially influence the competitiveness of commodities. The longer is the credit term, the lower is its cost (interests plus commissions), the more privileges are given by the creditor, then taking into consideration other equal conditions, the higher is competitiveness of commodities in the world market. The oldest form of foreign trade credit is corporate credits.

These are mainly the loans given by the exporter of one country to the importer of the other country as a postponement of payment or trade credit in foreign trade. A corporate credit, the terms of which, as a rule, are from1 to 7 years, has certain types : purchaser advance, credit on an open account.

A corporate credit is mostly realized by means of the open account. A credit on an open account is carried on by the importer and exporter banks. A promissory agreement is signed according to which the former records at the expense of the latter as his debt the total cost of the shipped commodities taking into account the charged interests and the importer, in turn, undertakes liquidating a credit sum and pay interests in time. In case of a corporate credit the importer often brings in the so-called purchaser advance in an amount equal to 10-20% of the cost of supply on credit, that is a kind of obligations to accept the goods supplied on credit. Up to the early 60th of the 20-th century corporate credits were the prevailing form of foreign trade credits and according to their cost volume exceeded more than twice the bank export credit.



However, the rapid growth of international trade, the need to import products directly interconnected with multiple vendors, increasing the term of the loan showed that corporate credit has its drawbacks. Among them, from the standpoint of the importer, the most significant are: the limited terms of credit, relatively small amounts of credit, the rigid attachment to the importing company products supplier. Therefore, with increasing size and diversification of international trade the share of corporate loans in the total amount of foreign lending has started to decline, all the more yielding to the foreign trade bank lending. Foreign bank credit has in terms of importing certain advantages over the corporate credit: the possibility of some maneuvering in the choice of the supplier firms of certain products, longer term loans, and large volumes of supplies on credit, a relatively lower cost of credit. Initially, banks have entered into the sphere of foreign trade as creditors of exporting firms. Therefore, such foreign trade loans are referred to as credit supplier loans. Over time, the national banks of the country of exporting firms began to implement a more flexible policy of foreign lending: they began to lend directly to the importer. Due obtained from the bank means the importer pays the exporter's supply. This method of bank foreign lending was named the buyer credits. They are more profitable for the importer. There is a choice of supplier firms, but so far only in this country. Credit terms are extended, and its value is somewhat reduced. In this case, the firms which are suppliers, eliminated from direct involvement in export credit, can not inflate the price of credit, which is quite typical in corporate credit and even provider credit. Apart from foreign loans banks provide credit to their counterparts from other countries, financial and foreign currency loans.

Financial loans allow the borrower (government or private) to use them in a much broader spectrum than the purely foreign trade credits. It can be funded through this loan procurement of goods and services in any country where the quality and price will be for him the most suitable.

Currency as credit is given to the borrower in the most stable hard currency to pay foreign debt, paying interest on it, to replenish accounts in freely convertible currency. If the borrower is the foreign country, in addition to the above objectives currency loans are used for the implementation of currency intervention in order to regulate the exchange rate. International credit primarily involves determining the loan amount, its terms and conditions of repayment of costs on the loan by the borrower, as well as methods for credit risk insurance. In addition, here there are two important new elements of the loan: loan currency and the currency of payment. Upon receipt of the loan both the lender and the borrower are interested in that currency loan was characterized by a high degree of stability. Therefore, as a rule, credits are given in dollars, euros, Japanese yen, Swiss francs and other freely convertible currencies. Repayment of the loan is not necessarily in the same currency in which the loan was issued. For example, Ukraine gets credit in different currencies, but the currency of payment, usually remains the dollar. The loan amount is determined either in a commercial contract, or in a prospectus when issuing international bonds.

The term of the international loan depends on several factors, which include: the purpose and scope of credit and a similar practice in the provision of previous loans for the same purpose, traditions, national legislation, international agreements.



In conclusion, it should be noted that under the influence of the sharp expansion of foreign trade, scientific, technological and other factors the functioning of the international monetary, financial and credit relations has become more complicated and is characterized by frequent changes. Study of international experience is of great interest for joining the International Monetary Fund (IMF), the group of the International Bank for Reconstruction and Development (IBRD), European Bank for Reconstruction and Development (EBRD), World Trade Organization (WTO). Knowledge of generally accepted civilized code of conduct on the world foreign exchange markets, markets of loans, securities and gold is required.

УДК 330.5.009.15



Ретунських В.В., аспірантка

Чернігівський державний інститут економіки і управління



nicol777_85@mail.ru
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка