Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат



Сторінка1/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.84 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Міністерство культури України

Управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації

Громадська Рада директорів обласних центрів народної творчості

КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР


Незалежній Україні –

слава нині і вовік!

Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат

Рівне, 2014

«Незалежній Україні – слава нині і вовік!»: Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат, підготовлений співробітниками установ культури України / передмова заступника начальника управління, начальника відділу регіональної політики Міністерства культури України Оксани Іонової. – Рівне: КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради, 2014 – 270 с.


У даному збірнику вміщено сценарії, підготовлені співробітниками установ культури України. Cценарії подані за Календарем свят чи суспільно-політичних подій, що відзначаються в сучасній країні.
Друкується за рішенням Ради директорів обласних центрів народної творчості і культурно-освітньої роботи (протокол № 8 від 14.12.2013).

Упорядники: провідні методисти КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР Валентина Терещук, Лариса Посільська, Вікторія Боднарчук, Юрій Мельничук.


Редактор: завідувач кафедри культурології і музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету, к. п. н., проф. Володимир Виткалов.


Відповідальний за випуск: голова ради директорів обласних центрів народної творчості України, директор КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради Феодосій Васечко.

© КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради, м. Рівне, 2014.



Передмова
Від Міністерства культури України та від себе особисто я рада привітати колектив Рівненського обласного центру народної творчості під керівництвом директора, голови Ради директорів обласних центрів народної творчості України, створеного при Мінкультури – Васечка Феодосія Феодосійовича з виходом Збірника сценаріїв присвячених державним святам України.

Національна пам’ять формує національну свідомість. А вшанування та збереження традицій державних свят України має надзвичайне значення у формуванні національної свідомості, яка є фундаментом для майбутнього українського народу. І задля цього регіональні Обласні центри народної творчості та, відповідно, клубні заклади проводять різноманітні культурно-мистецькі заходи.


Вшановую та розумію, що для створення Збірника було проведено потужну роботу та вкладено душу і час багатьох людей не байдужих до збереження нашої національної культури.

Видання такого збірника – непересічна подія, що стане новою віхою сплеску творчих задумів, додасть наснаги і сил для подальшої творчості що послугує нашій державі.

Подібні Збірники допомагають працівникам культури закладати в душі підростаючого покоління паростки добра, порядності і благородства, зароджуючи та плекаючи в них почуття любові до своєї Батьківщини і гордості за неї, наповнюючи серця світлими і добрими намірами.

Як ми всі розуміємо – важливу роль у культурному розвитку регіонів, налагодженні співпраці між регіонами у сфері культури, підвищенні ролі української мови та україномовних культурних практик у повсякденному житті відіграє розвиток аматорського мистецтва, збереження і популяризація народних традицій.

Обласні центри – є потужною творчою лабораторією, діяльність яких спрямована на вивчення та координацію процесів культурного розвитку регіонів, збереження й розвиток народної творчості, впровадження нових технологій і методик культурно-освітньої роботи та організацію дозвілля, активізацію роботи з впровадження заходів спрямованих на вдосконалення типів клубних установ.

Саме завдяки їх зусиллям примножуються та зберігаються дивовижні скарби народної творчості, відроджуються та втілюються в життя безцінні зразки самобутньої спадщини українського народу.


Складне становище галузі культури на селі – це віддзеркалення загального незадовільного стану соціальної сфери в сільській місцевості. Адже рівень життя в селах та малих містах Україні в цілому суттєво нижчий, ніж у великих містах, так само нижчий рівень доступу селян до культурних послуг. Як свідчить фінансова статистика, сільська родина на культурні потреби витрачає в середньому в 3,5 рази менше коштів, ніж міська, зокрема на культурні послуги – в 7 разів менше.

Усе це гостро ставить проблеми забезпечення належного функціонування сільських закладів культури (в першу чергу клубів, будинків культури, як майже єдиних осередків культури), а також державного забезпечення надання культурних послуг жителям сіл та малих міст.

Нажаль, Мінкультури України не має можливості кардинально вплинути на негативну тенденцію, оскільки відповідно до чинного законодавства питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій належить виключно до компетенції місцевих органів державної виконавчої влади.

Разом з тим, проблеми забезпечення належного функціонування сільських закладів культури, а також державного забезпечення надання культурних послуг жителям сіл та малих міст вирішуються шляхом втілення положень Закону України «Про культуру» від 14 грудня 2010 року №2778-VІ, який визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини та вперше законодавчо закріплює базову мережу закладів культури.

Основним завданням на даний час є:

- забезпечити подальший розвиток закладів культури, запровадити нові форми їх діяльності, сприяти широкому доступу до зазначених закладів сільських жителів з наданням пільг малозабезпеченим верствам;

- сприяти збереженню та активному пропагуванню історико-культурної спадщини;

- поліпшити кадрове забезпечення закладів культури;

- забезпечити виконання державних, регіональних та місцевих програм у сфері культури в частині обслуговування сільського населення.
Всі ці нагальні питання можуть бути вирішені тільки у тісній співпраці між Міністерством культури України, як центрального органу виконавчої влади та місцевих органів виконавчої влади – з іншого.

Але я вважаю, ні, цілком переконана що потужними та результативними усі наші дії можуть бути тільки тоді, коли ми зможемо безпосередньо залучати, а головне, дослуховуватися до думки усіх тих, хто безпосередньо своєю душею та болем у серці відчуває потребу у розвитку та підтримці національної культури.


Глибоко переконана, що видання вже третього Збірника сценаріїв дасть новий поштовх в діяльності Обласних центрів народної творчості, сприятиме підвищенню їх значущості в сучасному інформаційному суспільстві та допомагатиме утвердитися багатьом талановитим колективам і виконавцям.

Низький уклін та подяка усім вам, хто в такий скрутний для нашої Держави час продовжує робити велику справу в ім’я розвитку культурного потенціалу нації, збереженню духовності та самобутності України.

Переконана, що Ви не зупинитесь на досягнутому, та надалі продовжуватиме свою добру і таку необхідну працю.

Тож, бажаю всім невичерпної енергії, творчого натхнення, доброго настрою в ім’я добробуту України!


З повагою, щирою вдячністю

та сподіванням на подальшу спільну співпрацю


заступник начальника управління -

начальник відділу регіональної політики

Міністерства культури України О.В.Іонова
22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ТА СВОБОДИ УКРАЇНИ

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

Звучить музика
Диктор: Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи,

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку

Аби ти щаслива була, Україно

Моя Батьківщино!


Звучить «Козацький марш».

Завіса відкривається. Сцена святково вбрана.

Музика маршу стихає
Ведучий: Шановне зібрання! День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді, на площі перед Київською Софією, відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібрані було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

Шановні земляки, урочисті збори, присвячені Дню Соборності України, оголошуються відкритими.



Звучить Гімн України.

Звучить «Козацький марш».

До зали з обох сторін входять учасники в українських костюмах.

Музика стихає
Ведучий: Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить!


Ведуча: Рідна матір, Україно!

Подивись, твої сини

Вже посіяли Свободу,

Вже колосяться лани.

Ті, із кого кепкували,

Насміхались, як могли,

Знов народом гордим стали,

Більш вони вже не хохли,

Не лакузи, не примари,

А герої та борці.


Ведучий: Маєм сонце, маєм море,

Маєм Київ і Дніпро,

Маєм землю неозору,

На якій росте добро.

Синьо-жовтий прапор маєм

Й Володимирський тризуб,

Дон і Сян їх обіймають.

Ми – народ-великолюб.


Ведуча: Боже-Отче всемогутній,

Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!


Ведучий: Хай собори на руїні

Стануть там, де Ти прорік.

Незалежній Україні –
Діти в залі разом з ведучими
Разом: Слава нині і повік!
«Пісня про Україну», муз. А. Жданова, сл. О. Горобця
Ведуча: Я співаю про тебе, прекрасна країно,

Де хлібами духмяними вкриті поля

І про шлях твій до волі, моя Україно!

Незалежна та славна слов’янська земля!


Муз. А. Пашкевича, сл. В. Яремчука «Моя ти, земле калинова»
Ведучий: Рідна земле моя,

Я листок твій зелений,

Пісня в шелесті трав,

Промінь сонця в росі.

Я з грудей твоїх п’ю,

Україно, натхнення,

Я спішу до землі,

Що цвіте у красі.


Ведуча: Скільки світлих доріг

Ти для мене відкрила

До високих зірок у широкі поля,

У мені твоя кров,

У мені твоя сила,

Найдорожча з усіх

Рідна земле моя!
Муз. А. Бай, сл. П. Манойка «Земле моя»
Ведучий: Земле рідна, з чим тебе зрівняти

Від любові серцю в грудях тісно

Допоки сущі – будем хліб творити,

Допоки і щасливі будуть діти!



Хореографічний колектив, «Український танок»
Ведуча: Я україночка від роду

Землі цієї я краплинка,

Я – доля рідного народу,

Його дитина – українка.


Сл. Т. Чеснокова, Л. Галій, муз. Г. Роман «Україночка».

І. Шамо «Києве мій»
Ведучий: Радіймо сонцю й днині мирній

І вальсу гарному, що нас всіх згуртував

Дарує він усім нам згоду

Й на добрі справи надиха.


Хореографічна композиція – урочисто-святковий «Вальс»
Ведуча: Хай сонце сяє в нашій пісні

І світом котиться луна,

Ми в чомусь може трохи різні

Та Україна в нас одна.


Пісня з репертуару М. Поплавського «На Україну повернусь»
Ведучий: Благословенна будь, земля моїх батьків

І щедра нива степових просторів,

Що пам’ятає славу козаків

Своїх захисників, своїх героїв.


Сл. та муз. О. Сичова «Пам’ятай».

За сценою, на музичному вступі пісні:
Ведуча: Ми дуже любимо свій край

І любим Україну,

Її лани, зелений гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками,

Там ми співаємо пісні,

Змагається він з нами.


Сл. Т. Ліщинської, муз. О. Сичова «Україна моя»
Ведучий: Нехай цвітуть про тебе співи

Тебе люблю без краю я,

Мій край веселий і щасливий, –

Вкраїнська зоряна земля.


Ведуча: Моя Україна – широкі простори,

Поля і левади, долини і гори

Молитва і пісня, і слово натхнення

Наш труд і талант,

Україно, для тебе.

Сл. і муз. Т. Петриненка «Україна»
Ведучий: Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.


Звучить музика
Диктор: Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна-єдина

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь, – казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі,

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки!

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!


Ведучий: Шановне зібрання! Урочисте дійство, присвячене Дню Соборності України, оголошується закритим.
На сцену виходять всі учасники концерту.

Виконується пісня «Боже! Україну бережи».
Рівненська область

«СОБОР СВОБОДИ НАМ СЕРЦЕ ЗІГРІВА»
Сценарій тематичного свята, присвяченого Дню Соборності та Свободи України

Звучать позивні, до мікрофону підходять ведучі
Ведучий: Україно моя, у нас ти одна,

Київ наш золотий,

Львів усім дорогий,

Крим, Карпати, Дніпро

Кажуть нам: «Ми одно».

І молитва одна: «Ми – вкраїнська сім’я»

І не впадемо ми – вірні доньки й сини,

Бо молитва свята дасть нам силу іти.



Ведуча: Шановна громадо, нас сьогодні зібрала історична подія – Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської народної республіки в єдину Україну, яка увійшла до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.
Ведучий: Одна з головних сторінок нашої історії – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.
Ведуча: Урочисте зібрання, присвячене Дню Соборності та Свободи України, оголошується відкритим.

Звучить Гімн України
Ведуча: Гордо воля постала, повергнувши зло.

Освятивши промінням добра Україну.

На живлющих вітрах синьо-жовте крило

Уособлює нині і небо, й хлібину.


З січня 1919 року одностайно було прийнято ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 – початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився до столиці УНР.

Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік.
Ведучий: Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою.
Ведуча: І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід із Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи.

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну.


Ведучий: Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави.


Ведуча: Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками.

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений черговий крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.



Ведучий: Україно! Ти одна наша рідна мати,

Духом мудрості віків, святістю багата,

Від зелених гір Карпат до степів без краю

Вірно, щиро, мов дитя, я тебе кохаю.


І нехай в ці світлі та величні дні Вифлиємська зірка сяє над кожною українською домівкою, над кожною родиною, над нашою прекрасною Україною.
Виступ дівчинки - україночки
Дівчинка-україночка:

Тихо біля хати схлипує криниця

І скрипить до мене довгим журавлем:

- Покуштуй, дитино, чистої водиці

І скажи по-правді, як-то ми живем?
Півсела щоранку з мене носять воду,

А ніхто не знає, хто мене копав.

Як же зберегти нам пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав?


Хто копав криницю?

Може, мій прадід?

Може, рідний батько чи по батьку дід?

Пролітає вітер до моєї хати,

Замітає давній до криниці слід.
Вже не раз куштую із криниці воду,

Соромно не знати, хто її копав.

Зберігаймо, люди, пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав!


Ведуча: Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.
Ведучий: 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.
Ведуча: Жертовний Хрест під Крутами стоїть

Людською пам’яттю приречений стояти

Холодний вітер з верховіть

Цілує Хрест, як сина мати.


Ведучий: Тут понад триста полягло

За честь, за волю, Україну,

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі донечці й сину.


Ведуча: Триста юнаків – це гімназисти та студенти, що вчилися в старших класах української Кирило-Мефодіївської гімназії, українського народного університету та Київського університету Святого Володимира. Проти них було кинуто шість тисяч добре вишколених робітників і матросів Муравйова. Двадцять проти одного.
Ведучий: Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу, сніг,

Ось тут вони, ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.


Ведуча: Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників. Лише 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.
Згадаймо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє,

Піднімімо наші душі в виш.


Ведучий: Це немеркнучий подвиг українського юнацтва, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.
І слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста. Триста перший –

І ти, І я, І кожен з нас.


Ведуча: Минуть роки, століття та пам’ять про юнаків, які полягли під Крутами, не зникне. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Немає народу, немає країни.
Нема любові понад тy,

Що окропила кров’ю Крути

І ту гарячу кров святу

Народам світу не забути.



Ведучий: О Боже, наш добрий

З високого неба,

Молитву сьогодні

Приносим до Тебе,

За тих, що боролись

При станції Крути

За нашу державу

Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали

В цю зиму криваву,

Прийми їх до себе,

Прийми в свою Славу.



Ведуча: Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський, говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам’ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.
Ведучий: 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі).
Ведуча: 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
Ведучий: Справжню єдність народу у боротьбі за державну незалежність продемонструвала світові Україна 22 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки.
Ведуча: Сини України! Ставаймо в ряди!

Ставаймо в незламную лаву,

Стяг Волі і Правди ми будем нести

Вільній Україні на славу!


Нехай же від Дону до сивих Карпат

Живе нероздільна родина,

Без рабства, без панства, насильства і грат

Вільна, незалежна Вкраїна!


Ведучий: Ніщо нас не спинить, лунає наш клич,

Хай буде Вкраїна Соборна навік,

Велика і вільна. Соборна, міцна,

У світі поважна, для нас дорога!


Ведуча: Дякуємо за увагу.
Світлана Рогова,

провідний методист Здолбунівського районного Будинку культури Рівненської області

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

Дата проведення: 26 січня

Місце проведення: ЦРБ

Час проведення: 1100 год.


Урочисто прибрана зала, на видному місці Герб та Прапор. На столах стоять вази з екібанами, вода і стакани.

Звучать позивні «За Україну».
Ведучий: Україно! Дорога моя Батьківщино!

Люблю тебе всією душею.

Мені над оце більш нічого не треба.

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах…


Ведуча: Добрий день, шановні добродії! Сьогодні ми зустрілися в цій залі, в дні відзначення Соборності України, щоб ще раз пригадати історію українського народу, вшанувати тих, хто розбудовував, відстоював незалежність України, боровся за її волю. Від них і тепер, як і від їхніх нащадків залежить соціально-економічний та духовний розвиток держави.
Ведучий: І сьогодні з нагоди цієї знаменної події, на зустріч із кращими людьми нашого краю, які зробили особистий вагомий внесок у розбудову нашої держави, прибули

_____________________________________________________________________________.


Ведуча: Чому саме сьогодні? Тому, що в січні завершується цикл важливих історичних дат України. У січні 1918 року було видано ІV Універсал Центральної Ради, який проголосив незалежність України. 22 січня 1919 року в Києві на Софіївському майдані було об’єднано всі українські землі в єдину соборну українську державу. Цей день увійшов в історію як День злуки.
Звучить Гімн України
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка