Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат



Сторінка14/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.84 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23

Ведучий І: Хореографічна композиція «Мій рідний край». Виконує танцювальний ансамбль будинку школярів та юнацтва.
Хореографічна композиція
Ведучий І: Діти це наш цвіт теперішній

Це їм вершити майбутнє нашої Вкраїни.

А минуле нашого народу залишилося в одах,

Баладах, легендах, оспіване в народних піснях.


Ведучий ІІ: Затуляли в обіймах нам рот

Чи аркан закидали на мову, –

Всели душу у пісню народ,

І живе у співочому слові!

Небо зір в українських піснях –

Думи сяйвом пречистим умиті.

Море сліз в українських піснях –

Є де горе і тугу втопити!

Як пісень триста тисяч твоїх

Зазвучали б ураз, Україно,

Захотіли б, мабуть, солов’ї

Вивчить мову твою солов’їну.


«Балада про козака». Співає квартет фольклорного ансамблю
Ведучий І: У виконанні квартету фольклорного ансамблю прозвучала українська народна пісня «Балада про козака».
Ведучий (дитина):

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

– Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де найбільший на землі народ?

Де найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:

– Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився ти.

Виростай, дитино, й пам’ятай, –

Батьківщина – то найкращий край!
Ведучий І: Вокально-хореографічна композиція «Черевички». Виконує хореографічний ансамбль будинку школярів та юнацтва.
Ведучий ІІ: Цирковий калейдоскоп у виконанні зразкової циркової студії.
Ведучий (дитина):

Я хочу пісню веселу співати

Чи вірш написати щирий,

В якому б все радісно клалося.

Сонце ласкаво всміхалося,

Струмочки грайливо бриніли,

Пташині дзвінки переливи

У стоголосі зливалося.


Ведучий І: Танець «За дощами» виконує хореографічний ансамбль будинку школярів та юнацтва.
Ведучий ІІ: … тут – все моє

В поліськім зелен-краї:

Моя Горинь –

До крапельки,

До дна,

Ліси,


Що небо на плечах тримають,

Густих туманів срібна пелена,

Рушник лугів,

Озер тремтливих просинь,

Ледь чутний, таємничий шум боліт,

Громи і тиші,

Хурделиці і роси,

І кожна грудка рідної землі –

Це все моє,

Чужого тут немає;

Тут мій минулий

І грядущий день…

В моїм поліськім журавлинім краї

Все, все моє:

Від хліба –

До пісень!


Пісня «Україна». Співає соліст.

Ведучий оголошує виступ соліста
Ведучий І: Любім нашу землю,

Як мати дитину,

Як піню веселу

Оту солов’їну,

Що завжди чарує

І нас окриля.

В польоті комашку,

Завзяту мурашку,

Кожну тваринку,

Маленьку піщинку –

Земля все це родить

Й теплом прихиля.

Воно для життя нам

Нічого не шкодить.

Підмогою-плодом

Чарує земля.

Як разом все взяти,

До місця з’єднати –

Я бачу цю землю,

На ній я живу,

І рідне Полісся

Я дуже люблю!


Ведучий ІІ: А зараз вас вітає танцювальний колектив районного будинку культури. Зустрічайте «Весняні забави» у виконанні ансамблю.
Ведучий І: Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав, які перетинали

Гірські й морські кордони і на подив

Багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:

– Яку ви любите найбільшу мову?

І всі відповідали: – Ту, що нею

Співала рідна мати колискову.


Ведучий ІІ: Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.


Ведучий оголошує тріо співаків. Українська народна пісня «Ой, там, на горі», українська народна пісня в сучасній обробці «Стоїть дівча»
Ведучий І: Козацький рід – початок тої слави,

Яку б нам повернути, воскресить,

І гордість Незалежної держави

Звертає нас до глибини століть.


Спасибі, козацтво, уклін до землі,

Що воля не вмерла на нашій землі.

Що крила в нас мають простори в думках

І дух волелюбний живе ще в тілах.


Ведучий ІІ: У виконанні троїстих музик дитячої школи мистецтв звучить віночок українських мелодій.
Ведучий І: Дмитро Павличко. Вірш «Про Україну» (Оголошує виконавця).
Ведучий ІІ: Із зародженням козацтва на Україні в ті часи великого розмаху набули козацькі забави, а особливо танці козаків.
Ведучий І: На горі сосна золотом обросла

А на тій сосні сив сокіл сидить

Сив сокіл сидить – далеко видить

А видить він аж за синюю гору.

Тож видить собі і думає так:

Гопак – він сусіде, назавжди гопак

Хто є українцем, хто є козаком

Усеньке життя пов’язав з гопаком.


Ведучий ІІ: Не станцюєш просто так

Український наш гопак

Він – як вихор на долині

Швидше думки лине!


Танець «Гопак».

Танцюристи закінчують танець і відходять на задній план сцени, виходять всі учасники концерту. На авансцену виходить гурт, всі артисти, учасники концерту і після слів ведучих співають «Ще не вмерла Україна».
Ведучий І: Земле квітуча, земле співуча,

Страднице наша свята,

Будь, Україно, ненько, єдина,

Вільна на вічні літа.


Ведучий ІІ: Кожній родині, кожній людині,

Зичим не знати біди.

Хай колосяться ниви на щастя,

Й плодом рясніють сади.


Всі учасники концерту співають Гімн України
Ведучий І: Україно! Віримо в тебе, в твій волелюбний, працьовитий і талановитий народ, у твій розум, у твоє прекрасне завтра.
Ведучий ІІ: Надіємось на твою мудрість, стійкість, непорушність, гордість.
Ведучий І: Люблю тебе – рідну, ніжну, калинову, солов’їну і неповторну.
Ведучий І: Наш концерт закінчився.
Ведучий І: Дякуємо за увагу.
Ведучий І: До зустрічі.
Використана література:
Зоя Дідич – збірка віршів,

Костянтин Білик – збірка віршів,

Ольга Мельник – вірш «Якщо ти українець»,

Ростислав Ягнич – вірш «Любім нашу землю»,

Дмитро Білоус – вірш «Найдорожче»,

Василь Василашко – вірш «Вилив душу народ»,

Дмитро Павличко – вірш «Де найкраще місце на землі»,

Л. Компанієць – вірш «Твоя земля».


Валентина Карась,

м. Костопіль Рівненської області

«НОВИЙ ДЕНЬ НАД УКРАЇНОЮ»


Сценарій мистецького заходу до Дня державної незалежності України

У записі звучить мелодія козацького маршу. На спеціальних підставках чи в підсвічниках горять свічки, що символізують святкову дату – річницю Української державності.

Основними елементами оформлення сцени є напис «24 серпня 1991 р.», Герб і Прапор України, макет книги з написом Конституція України.

На екран проектуються слайди відповідно до тексту.
Читець І: Вічна Господу дяка і слава,

Що, немов літороста із пня,

Встала із попелу рідна держава

В серпні двадцять четвертого дня.

Спресувались у нім безчисленні

Кров і жертви на тисячах плах –

Знамениті й цілком безіменні,

Хай святиться їх пам’ять і прах.

Синьо-жовтими барвами літа

Увійшла воля в спраглі серця

І дитини, й старезного діда,

Запаливши незгасні сонця.

Нам, що стали свобідні, як вітер,

У душі і на тілі без ран,

Світла воля на четверо літер

Принесла, мов на крилах талан.

Знаю твердо: прийде час достатку,

Та без волі на власній землі

Не солодше, як з вулика матку

Відібрали б робочій бджолі.

Вчімось нині, і завтра, і згодом

Берегти цей божественний дар,

Щоб ніколи над нашим народом

Не знущався чужий володар.

Вічна Господу дяка і слава,

І від кожного днесь молитви.

Україно моя златоглава,

Поки світ, розквітай і живи!
Ведуча: Сьогодні найвеличніше і, без перебільшення, найзначніше свято українства – День державної незалежності України.
Ведучий: Того історичного дня, 24 серпня 1991 року, Україна стала самостійною, стала творцем власної долі, а нам було повернуто горде ім’я – українці.
Ведуча: Після вікових бід Провидіння Боже подарувало нам обставини і людей, завдяки яким ми знову стали державною нацією, якою були від раннього середньовіччя. Вже вищого дару бути не може.
Ведучий: З того часу перед світом постала держава з давньою історією, унікальною духовною культурою, працьовитим миролюбним народом.

Ведуча: Запам’ятаймо цей день не тільки тому, що він став ще одним підтвердженням повернення почуття власної гідності. Запам’ятаймо тому, що ми всі благополучно перебули цей день величезних несподіванок, непередбачених ситуацій. Радіймо, що той день мав своїх героїв, які не побоялись узяти на себе відповідальність.
Ведучий: Отже, Держава Україна є! На весь світ продемонстровано, що ми державницький народ, що ми – світова нація, яку чекає велике майбутнє.
Ведуча: Всім нам випало бути не лише свідками, але й активними учасниками чергового етапу національно-визвольних змагань.
Ведучий: Радісно, бо до цього Україна йшла віками.
Звучить у записі пісня «Новий день над Україною» у виконанні Василя Зінкевича.
Читець ІІ: Нам воля з тобою

Нелегко дісталась...

«Без бою»... – не скаже

ніколи ніхто.

Ця битва кривава

Віками тривала

За волю мільйони

Синів полягло.

З наставанням зими

Нам весна посміхнулась...

«О Боже! Прийми

всенародний уклін».

Надії Вкраїни

Омріяні збулись.

Сьогодні встаємо

Назавжди з колін!

(Володимир Квітневий)
Звучить у записі передзвін дзвонів. Коли передзвін затихає, тихо лунає пісня «Червона калина».
Ведуча: Сьогодні згадаймо і скажімо добрі слова про всіх тих, хто так чи інакше були причетні до збереження та будівництва незалежної держави.
Ведучий: Вклоняємося їм за героїзм, за сміливість і прагнення боротися за усіх українців і навіть за тих, хто стояв на протилежній позиції розуміння і дій.
Ведуча: Хвала, слава і доземний уклін всім великим і малим українцям, які вклали в будівлю України не те, що цеглину, а бодай одну піщинку, і безстрашно клали свої голови, віддавали своє життя за волю, за щасливу долю Держави.
Виконується пісня «За тебе, Україно» (сл. В. Щурата, муз. С. Людкевича).
Читець ІІІ: Блаженні ті, що гнаними були за правду,

Що віддали своє життя за справедливість.

Блаженні ті, що проявляли мужність завжди.

Для них повік судилась Божа милість.

Блаженні ті, що їм допомагали,

Тягар важкий на себе брали боротьби.

Бо йнакше нині незалежності не мали

Й в тенетах гинули червоної чуми.

(Володимир Квітневий)
Читець ІІІ: Так кров батьків не ллялась дарма.

Не вмирав бездумно син.

Хто як міг – скидали ярма,

Щоб наблизить день весни.

О, не даремні Ваші жертви!

Ви загинули за нас, за те,

щоб Україна стала незалежною!

І вона стала такою.
Читець І: Вмерли в Новім заповіті

З славою святих...

Так висловив Павло Тичина.
Лунає голос: «За мучеників, за Україну. Помолімось!»

Всі присутні встають. Тихо звучить молитва «Отче наш».
Читець ІІ: Бували войни й військовії свари:

Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї

Було добра того чимало.

Минуло все, та не пропало,

Остались шашелі: гризуть,

Жеруть і тлять старого дуба...

А од коріння тихо, любо

Зелені парості ростуть.

І виростуть; і без сокири,

Аж зареве та загуде,

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфиру,

Роздавить вашого кумира ,

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

Не стане ідола святого,

І вас не стане, – будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

І стане купою на купі

Смердячий гнів, – і все те, все

Потроху вітер рознесе,

А ми помолимося богу

І небагатії, невбогі.

(Тарас Шевченко)
Звучить фонограма пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».
Ведучий: Збулися пророчі слова Великого Тараса!
Читець ІІ: Піднімайся народе!

Подивись на Вкраїну.

Відроди її славу!

Відроди її силу!

Бо земля тепер вільна,

Хоч ярмо вона мала.

Не одна її влада,

Як могла, плюндрувала.

Та вона повставала,

Нескоренна і горда!

Її пісня лунала,

Її слово не вмерло!

І тоді, в 33-ім,

Як від голоду пухла.

І тоді, як війна,

Чорним вороном-круком,

Пролетіла над нею,

Все довкола спалила –

Піднялась над бідою

І за волю вступилась...

А тепер, коли вільна,

Де ж ти, слава козацька?

Де ж ти сила безмежна?

(Наталія Сабодах)
Виконується пісня на сл. Д. Павличка «Вставай, Україно, вставай».
Ведуча: Якщо вважаємо себе патріотами й пишаємося цим, то мусимо прийняти і те, що патріотизм – то не тільки велика Любов, але й високий Обов’язок.
Ведучий: Під небом України тепер відбувається багато важливих подій. Вони наповнюють сучасне життя глибоким змістом. Йде час випробувань, розпочалися будні, йде будівництво держави. А до того усі ми з вами і кожен зокрема маємо долучитися. Бо ж саме на наше покоління Провидіння Боже поклало відповідальний обов’язок встановити свої закони на своїй землі, бути її господарями і захисниками її свободи.
Читець ІІІ: Незалежність – то щит,

Вістря, меч і граніт.

Кремінь в низці подій

Мрії й спалах надій.

Незалежність – броня.

Труд і праця щодня.

Не марнота – слова,

З кожним словом – діла.

Коли правда свята

Гріє серце й уста,

Отоді кожна мить

Незалежність кріпить!

(Т. Савчинська)
Ведуча: Ідея державності для України виявилася надзвичайно складною і суперечливою.

Ведучий: Національна ідея ще не стала особистим сенсом життя кожного українця. Тому саме тепер нам потрібна єдність керівників, єдність партій, єдність народу. Саме тепер повинна постати об’єднана Україна. Її треба творити – ту Велику Україну! Об’єднану Україну!
Ведуча: Ми свідомо зробили свій вибір і маємо гідно пройти через усі випробовування, щоб зберегти себе як народ, як націю, відкрити дорогу для щастя, добра, поваги й любові.
Ведучий: Історично використаний нами час для становлення держави не такий і великий, однак зроблено чимало.
Ведуча: Утверджено Волю, Самостійність, Державність, Соборність, Демократію, омріяний багатьма поколіннями синьо-жовтий стяг, улюблену мелодію гімну «Ще не вмерла Україна», Тризуб, введено наш грошовий знак – Гривню.
Ведучий: Досвід, набутий за роки незалежності, підтверджує, що держава впевнено утверджується на міжнародній арені, наполегливо здійснює свій курс на вступ до Європейського Союзу. Та багато ще проблем стоять в усіх сферах життя. Однак демократичний вибір країни залишається незмінним.
Ведуча: Повіримо в те, що нас вже не збороть,

і долучаймось до добра і слави.

Нехай будуть із нами

Правда і Господь.
Ведучий: Роздумуючи над минулим, постараймося через призму, нехай навіть і не легкого сьогодення, зрозуміти суть історичного звершення, яким було і залишається в історії України 24 серпня 1991 року. Перефразовуючи Олега Ольжича скажімо, що Україна будується не в будучині, а стверджується і закріплюється вона сьогодні.
Ведуча: Нелегко нам сьогодні. Матеріальні нестатки, виправдані і невиправдані непорозуміння руйнують патріотичні почуття і пориви. Та вслухаймось в пророчі слова Симона Петлюри: «Перед нами гори перешкод, які заслоняють нам образ світлої майбутності України... Ще одне зусилля, ще одне напруження, і всі ви побачите, те, що бачу я... І перед вашими очима розгорнеться, залляна сонцем свободи, широчина і велич української суверенної державності... Вона неминуче прийде!»
Ведучий: Здобутків поки ще небагато. Але мине ще кілька років і теперішні паростки і зерна дадуть великі врожаї. Вони витіснять антидержавні та антиукраїнські настрої і створять ту особливу силу, яка поєднає роз’єднаний народ в єдиний національний організм.
Ведуча: Вдивляючись із позиції сьогоднішнього дня, спитаймо себе: одержавши незалежність, ми все втратили, чи, може, щось здобули? Так, ми втратили стабільність економіки, але це тимчасове, а здобули право самим господарювати на своїй землі, здобули право не віддавати своїх військовослужбовців захищати чужі інтереси. Нам треба берегти свою волю, добре стерегти свої кордони, сумлінно працювати.
Ведучий: В житті нашого суспільства цей період посяде особливе місце. Ми приймали відповідальні рішення. Будували нове життя. Сперечалися. Помилялися. Але усвідомлювали, що не маємо ані найменшого права зійти зі шляху, визначеного нашим народом 1 грудня 1991 року.

Ведуча: Ми почали жити по-новому. Важко, навіть важче, ніж раніше, але за новими вимірами. Ми стали іншими, ми стали господарями своєї долі. Повернулися до своїх коренів, до своїх цінностей, взяли на свої плечі турботу за майбутнє країни.
Ведучий: Кожен з нас знає і усвідомлює, що проблемно, а що ні. Та не можна не зважати на те, що коли закладається будівля, то найтяжча і найвідповідальніша праця припадає на період створення фундаменту.
Ведуча: Саме на нашу долю випала ота найважливіша, неймовірно тяжка робота, яка не приносить швидких результатів, негайного зростання добробуту. Але незважаючи на всі труднощі, ці роки були роками творення: руйнувалося старе, народжувалося нове.
Ведучий: Час працює на нас. Українська держава входить у свідомість нашого народу і народів світу. Сьогоднішня Європа не мислиться без України. На неї покладаються надії як на фактор стабільності.
Ведуча: Україну маємо любити завжди такою, якою вона є, бо Україна – то ми! Плекаймо любов, пошану до неї, порозуміння та просім прощення! І буде світло. Обов’язково. Нехай наша подальша дорога буде світлою, гідною і радісною.
Виконується пісня «Будуймо Україну» (муз. С. Галябарди)
Читець 4: Рідна Україно, це ж знову Тобі,

Бо кому ж буду казати?

Маєш Незалежність – шануй її,

Усіма силами міцно держися

І замість незгоди, яка все руйнує

Молитвою до Бога звернися,

Щоби засліпленим очі відкрив,

Як колись відкрив сліпому,

Бо стратити легко те, що маємо,

А будувати треба віками знову.

А віки ті були дорогі

Политі потом, кров’ю й сльозами

Й жертвами незчисленних Героїв,

Що боролись віки з ворогами.

О, Господи, Ти нам дарував Незалежність,

Даруй ще розум і згоду...

В цю річницю Молимо Бога,

Щоб Ти знайшла щастя й долю,

Стала господарем на своїй Землі

Й зберегла Незалежність і Волю.
Під супровід бандури виконується пісня «Це мій народ» (сл. Б. Олійника, муз.

С. Козака, аранжування П. Потапенка)
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка