Збірник сценаріїв тематичних культурно-мистецьких заходів до державних свят та пам’ятних дат



Сторінка6/23
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

2 ведучий: Зойкнула Земля чаїним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?


Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?


1 ведучий: За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.
2 ведучий: 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін із 14 осіб на дах машинної зали площею в 500 м2. Адже в цій залі знаходились всі турбіни, через неї йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
1 ведучий: Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
1 учень: Вогонь і землю зріднили собою

І кипіла у них під ногами земля

Навіть небо двигтіло од вогненного болю

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою тайну

Як спинити її – гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось – загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.


4 учень: Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім’ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтесь ближче до життя, хлопці».
5 учень: Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.


Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.


Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.


6 учень: Коли молоді пожежники, котрі першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?»

Так, у даній ситуації вони могли тимчасово відійти до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть і не подумав, тому що вони – воїни, бійці з пожежею, вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.



7 учень: Перший удар на себе

Перший вогонь на себе

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.


Як же тут не згадати

Поруч з ним не назвати –

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупиняти.


І віддали – що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що врятували,

Долю моєї дитини.


Із вогню у безсмертя смерть поправши ступили вони.

Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу визначили межі часу перебування в радіоактивній зоні. Медики працювали цілодобово.


Люди в білих халатах, до землі вклоняюся вам!

В час біди – ви солдати! Чи ангели милосердя?

Це крізь ваші серця йде жорстока передова

Де незвично чатують порожні очиці смерті.


Скільки крапельок крові волає у мікроскоп

Про третину життя. Що тільки й встиг хтось прожити

І тривожно сьогодні, мов у горлі саднить волосок,

Слово не постигне пристрочує лейкоцити.


Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку «Київ – Прип’ять» замовк. Та вже через 20 хвилин він вже знову заговорив.

Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей. Люди виїжджали з Прип’яті з надією на повернення до рідних домівок.


... йдуть колони, колони, колони.

Розминаються повні – порожні,

Незбагненна процесів болю,

У автобусах тих подорожні


Ідуть наче із долі в недолю

На вокзали, в лікарні, у безвість

Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?

Розтривожено вуликів безліч

Невидимого стишені свідки.
9 учень: Шестеро із 20 чоловіків двох караулів невдовзі померли.

- Герой Радянського Союзу, лейтенант Володимир Павлович Правик;

- Герой Радянського Союзу, лейтенант Віктор Миколайович Кібенок;

- Сержант Микола Васильович Ващук;

- Сержант Володимир Іванович Тищура;

- Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

У вогні не згорів їх жертовний чорнобильський слід. Ще затужить по хлопцях Земля і скорбота земна.

Хвилина мовчання
Світ з посивілим житом

З цвітом і гроном калини,

З вічним дитячим сміхом

Ще на вустах Батьківщини.


Світ – з лугами, лісами,

З ріками і зорею

З чистими небесами

Над скупаною землею...


І віддали все, що мали

Життя – що одне в людини

Вірю, що ви врятували

Долю моєї дитини.


1 ведучий: Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.
Танок учнів
2 ведучий: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули увесь світ. У результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
1 ведучий: Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.
2 ведучий: А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
5 учень: На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
2 ведучий: Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть. Ось що побачили льотчики, пролітаючи над зоною.


7 учень: З вертольота її запримітили

Не одразу означиш словами

Бо тополі іржаві, як мітли,

Скрутно небо метуть головами.



1 ведучий: Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Житомирщини. Найбільше постраждали Народицький, Олевський, Лугинський, Коростянський райони. А в Новгород-Волинському районі в зоні підвищеної радіації опинились села Курчиця, Городниця, Дубники та інші.
Учень: Радіаційна днина б’є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса,

Двадцятий вік – як доля, а не спомин

Як хліб душі, як мамина сльоза.


Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть.

А тривожне «бути чи не бути» –

Грізно над планетою висить.


Анатолій Бєлєванцев,

заслужений діяч мистецтва України,

м. Хмельницький

СЦЕНАРІЙ

ВЕЧОРА ПАМ’ЯТІ ДО ДНЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

До початку заходу звучить у запису мінорна музика. На заднику – емблема вечора: лелеки летять над затемненою земною кулею; над емблемою надпис «Чорнобиль –скорбота пам’яті людської». Ліворуч, на авансцені – похилений Державний Прапор України з чорною стрічкою, праворуч, на столику – живі квіти, свічка-пам’яті з чорною стрічкою.



Звучать тужливі дзвони
Диктор (на тлі дзвонів):

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін



Із тихим стогоном протяжно.
Ведучі виходять на сцену, дзвони стихають
Ведучий: 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це день, коли Чорнобиль став відомий усьому світу. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.
Ведучий: Ця трагедія зачепила безпосередньо сотні тисяч людей. Полум’я з бурхливої пожежі висвітило кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою у ту трагічну хвилину, хто першим і в числі перших, ризикуючи життям кинувся до реактора для боротьби з атомним спалахом.
Ведучий: Сьогодні ми вшановуємо тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції і тих, хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованих та переселенців із зони відчуження, усіх тих, кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда.
Виконується пісня «На Чорнобиль журавлі летіли», сл. Д. Павличка, муз. О.Білаша
Ведучий: До слова запрошується _________________________________________.

Виступ керівників місцевих органів влади
Ведучий: У нашій залі присутні безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (Називаються прізвища ліквідаторів).
Ведучий: Запрошуємо до слова ___________________________________________.

Виступ ліквідаторів аварії
Ведучий: Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень:

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не згасли,

Залишились іскрами на тверді.

Першим важко. Ви ж були найперші.

Виконується пісня «Чорнобильська зона», слова та музика Т. Петрененка
Ведучий: У ті трагічні дні суровий екзамен тримали всі: пожежники, транспортники, будівельники, медики, електрики, спеціальні частини хімзаводу та інші підрозділи Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ. Ризикуючи власним здоров’ям і життям, ці, в основному молоді люди, самовіддано щодоби несли вахти біля розжареного реактора, рятували опромінених, очищали від радіації поля, сади, і житло.
Ведучий: Запрошуємо до слова __________________________________________.
Виступ ліквідаторів аварії.

Виконується пісня «Чорнобильські дзвони», слова та музика О. Ринді
Ведучий: Проходять роки після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, але ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, чути її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра.
Ведучий: Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами тієї страшної аварії. Перед живими, перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Ведучий: Вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
Хвилина мовчання, звук метронома
Ведучий: А думка людська пам’ятатиме вас,

А пам’ять людська повертатиме вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить,

Де згасли для вас і життя і блакить.

Де зір вам затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена...
Виконується «Пісня про Чорнобиль», слова М. Ткача, музика О. Осадчого
Ведучий: Чорнобильська аварія – перший дзвінок у ХХІ століття. Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
Ведучий: Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження набат,

Його уроків людство не забуде.
Хор та всі присутні виконують «Молитву за Україну», слова О. Кониського, музика М. Лисенка
Драган О. В., художній керівник Запорізького обласного методичного центру культури і мистецтва;

Рушинець А. В., провідний методист з організації роботи установ культури клубного типу Запорізького обласного методичного центру культури і мистецтва

«ТРИВОЖНІ ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ»
Сценарій вечору-реквієму з нагоди Дня Чорнобильської трагедії

Напередодні проведення заходу рекомендуємо забезпечити його рекламу: розмістити оголошення в місцевих засобах масової інформації, друковану рекламну продукцію розташувати біля клубного закладу та в місцях масового відпочинку населення. Слід створити оргкомітет з підготовки вечору, розробити та узгодити з органами місцевого самоврядування його план проведення.

Художнє оформлення заходу має бути простим, лаконічним і, разом з тим, ідейно насиченим, виходячи з можливостей конкретного будинку культури. Бажано, щоб одяг сцени був темних кольорів. На заднику – екран. Краще, якби проекція слайдів чи кадрів з фільму йшла, по можливості, з глибини сцени. Це допоможе і під час проведення тіньового дійства.

Декорації можуть бути різними, на вибір: металева рамка (дзвін), в яку дзвонитимуть ведучі, може висіти на сухій гілляці з чорними стрічками або на перекладині між двох сухих стовбурів. На авансцені по порталах пропонуємо встановити аналої (підставки для читання книги стоячи, на зразок пюпітру), на яких лежать дві великі книги. В них – закладки з чорних смужок. Перед кожним монологом ведучі підходять до аналоїв, перегортають сторінки книг, так званого документу Чорнобильської трагедії, і читають їх.



Бажано, щоб усі учасники заходу (ведучі, вокальний ансамбль) були постійно на сцені, допомагаючи своїми діями емоційній атмосфері вечору.

Кількість ведучих може бути різною.

Велику роль у вечорі відіграють фонограми та вокальний спів. Деякі вокальні номери починаються зі слів ведучих і виконуються морморандо (спів із закритим ротом), як супровід тексту.

Звучить спокійний і величний дзвін. Гасне світло в залі. Затемнення. Жовте світло прожектора блукає по сцені, раптом зупиняється на металевій рамці. За сценою звучать голоси ведучих.
Ведучий 1: Всевладен час посівами століть,

Бреде, не вибираючи дороги.

І що йому чиєсь життя убоге,

Як він і понад смертію гримить?


Ведучий 2: Лиш перед пам’яттю він пада лиць,

Бо вже давно на досвід перевірив,

Що в полотні її він тільки нить.

А пам’ять зрушивши – себе обірвем.


Світло поступово набирає силу. На сцену виходить вокальний ансамбль. Виконується веснянка. На фінальних акордах колектив відступає в глибину сцени і тихо продовжує пісню, супроводжуючи наступний текст ведучих.

Ведучі виходять по черзі.
Ведучий 1: Весна 86-го в Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана в веснянках нашими предками, проходила по рідній землі, квітуча й рясна… Напевне, вона б і не запам’яталась нам нічим особливим, якби...

Ведучий 2 (проходить повз металеву рамку, торкається її; чується дзвін):

Підвладен лиш правді єдиній, оракул

Добувся до кореня віщого знаку,

Прорікши: «Не марно змертвіла вода.

Мужайтеся, люди: заходить біда».
Звучить колаж з пісень та ритмів середини 80-х років (Пропонуємо для використання: «Время, вперед!», «Марш энтузиастов», «Все могут короли!» з репертуару А. Пугачової, «Земля в иллюминаторе...» з репертуару ВІА «Земляне», «Один лишь раз сады цветут...» з репертуару А. Герман, «Куклы» з репертуару групи «Машина времени» тощо). Важливо, щоб фонограма контрастувала з текстом: наступна пісня м’яко перекривала попередню.

Ведучі говорять на тлі музичного колажу
Ведучий 1: У квітні 1986 року радянський народ відзначав першу річницю історичного Пленуму ЦК КПРС, який вніс у наш побутовий лексикон слова: «перебудова», «прискорення», «гласність».
Ведучий 2: Напередодні Першотравня трудові колективи країни брали підвищені соціалістичні зобов’язання, рапортували про дострокове виконання планів першого півріччя 1986 року.
Ведучий 1: Газета «Правда» від 25 червня 1984 року писала: «Ми живемо в атомній ері. Атомні електростанції виявляються зручними і надійними в експлуатації. Реактори готуються взяти на себе теплофікацію міст країни...»
Ведучий 2: «Завершальний рік одинадцятої п’ятирічки був для Чорнобильської АЕС незвичайним: тут діяли на повну потужність зразу всі енергоблоки», – рядки з газети «Известия» за 6 січня 1986 року.
Ведучий 1: Академік Стирікович М.О. в журналі «Огонек» стверджував: «Атомні електростанції – найбезпечніші з існуючих електростанцій. Іноді можемо чути, що на АЕС може бути вибух... Це просто фізично неможливо... Ядерне паливо на АЕС не може бути підірвано ніякими силами – ні земними, ні небесними…
Музика фонограми-колажу затихає.

Колектив у глибині сцени або за екраном (тіні) виконує ліричну хореографічну картинку, наприклад, купальський хоровод дівчат.

Ведучі читають текст на фоні виступу. На екрані – панорама пейзажу (слайди або кадри з фільму)
Ведучий 1: Велике село Чорнобиль згадується в літописах вперше наприкінці ХІІ століття.
Ведучий 2: У різні часи ці краї належали то Україні, то Польщі. Мешканці Чорнобиля займались судноплавством, рибальством, городництвом. У ХІХ столітті покладено початок розвитку підприємств, появі шкіл, медичних установ.
Ведучий 1: У 1970 році вирішено біля Чорнобиля будувати атомну електростанцію імені В. І. Леніна. Ця будова повинна була відрізнятись особливою ударною працею та достроковими здачами реакторів.
Екран гасне. Музика зупиняється. Танцюючі завмирають в позах
Ведучий 2 (підходить до рамки, вдаряє по ній; лунає дзвін):

Струсонуло цілим світом.

В Страхолісі перед світом

Брязнув дуб тисячолітній –

Охнула земля.
Ведучий 1 (вдаряє по рамці; лунає дзвін):

Тільки пилу мертва хмарка ,

Та ще крук зловтішно каркнув:

– От і всі кінці,



Хлопці-молодці!
Ведучий 2: 26 квітня 1986 року… Чорний день в історії України…
Ведучий 1: Це день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка слава… Як полин…
Ведучий 2: Згадаймо лиш окремі епізоди цієї трагедії.
Звучить дзвін, як звук метронома. Вокальний ансамбль залишає сцену. Ведучі підходять до аналоїв, відкривають книгу, шукають потрібну їм сторінку, взявши у руку чорну закладку.
Ведучий 2: Протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п’ятниця, кінець трудового тижня. Країна чекала вихідних.
Ведучий 1: 26 квітня 1986 року. Субота. Ухвалено рішення почати випробування. Одночасно виключена аварійна система захисту.
Ведучий 2: Перша година ночі. 22 хвилини 30 секунд. Електронно-обчислювальна машина видає інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжують процес. Потужність реактора починає швидко зростати.
Ведучий 1: Перша година ночі. 23 хвилини 40 секунд. Натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд – вибух.
Утворюється тиша. Звучить метроном. Світло – на металеву рамку. Звучить скорботна мелодія.
Ведучий 2: Радіація? Про радіацію ми не знали.
Ведучий 1: Пожежники разом з персоналом АЕС першими пішли на невидиму смерть. Вони зупинили вогонь, тим самим відвели ще більшу катастрофу, яка могла статися, коли б він перекинувся на інші реактори.
Вокальний ансамбль у глибині сцени виконує морморандо пісні «Чорнобильські дзвони» (слова і музика Надії Косяк) (додаток 1).

На тлі співу ведучий називає імена земляків-учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.

Ведучий 1: В цю квітневу ніч у хаосі пожежі вони і не думали про геройство. Ніколи було. Вони працювали... Рятували атомну станцію, рятували Прип’ять, Чорнобиль, Чернігів, Київ. Усіх нас…
Ведучий 2: Скільки імен є в списку жертв цієї катастрофи? А скільки імен ще поповнить його?
Ведучий 1: Ліквідатори – люди, які взяли участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Ведучий 2: Це люди різних національностей, віросповідань, професій, різного віку. Їх об’єднала біда. І де б вони не народились, в яких краях не проживали – в їх життєвому паспорті значиться прописка: ЧОРНОБИЛЕЦЬ.
Морморандо пісні закінчується.

Слово для виступу-спогаду надається учаснику ліквідації наслідків атомної катастрофи.

Ведучі виходять.

Вокальний ансамбль, виходячи на авансцену, виконує пісню «Чорнобильські дзвони». У фіналі пісні ансамбль відходить у глибину сцени. Звучить тривожна музика.

Дзвін.

Ведучі підходять до аналоїв.
Ведучий 1: Ранком 27 квітня 1986 року шведські дипломати у Москві звертаються з запитаннями до радянського державного Комітету з використання ядерної енергії. Їм відповідають, що інформацією не володіють. О 21 годині телевізійна програма «Время» визнає: «На Чорнобильській атомній станції пошкоджений один реактор. Вживаються заходи по ліквідації аварії... Потерпілим надається допомога. Створена урядова комісія».
Дзвін
Ведучий 2: Уряд СРСР повідомляє: «Радіаційна ситуація покращується. Стан повітря над Київською областю та Києвом не викликає тривоги. Якість питної води і води в річках та водоймищах відповідає стандартам».
Дзвін
Ведучий 1: Із спогадів евакуйованих: «На неділю був запланований пробіг «Здоров’я». Педагоги не знали – чи буде він. Одна з учителів передзвонила до міського комітету комсомолу: «Я зранку збираю всіх дітей до школи». А коли їй сказали про евакуацію, вона промовила: «Яка евакуація, хлопці? Адже у нас сьогодні пробіг «Здоров’я»!

Дзвін
Ведучий 2: Франція відкликає своїх громадян із Києва. В той же час фінське посольство направляє спеціальний літак для евакуації понад ста студентів та технічних спеціалістів. Великобританія також евакуює студентів та викладачів із Києва.
Дзвін
Ведучий 1: Перше травня. В Москві на параді люди з прапорами та квітами заповнюють Красну площу. В телевізійних передачах підкреслено показують барвисті колони демонстрантів у Києві.

Дзвін
Ведучий 2: Через 40 років після закінчення Другої Світової війни на нашій землі знов прозвучало страшне слово «евакуація».
Учасники заходять за екран. Світло з глибини сцени падає на людські тіні, які відображують метушню збору.

Дзвін
Ведучий 1: Евакуація… Масовий вихід тисяч людей з насиджених місць поставило багато складних проблем – організаційних, побутових, моральних.
Дзвін
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка