Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я



Сторінка1/27
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.34 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
Вступ
Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я. Найбільш серйозні соціальні проблеми й проблеми охорони здоров’я, поширені в наш час, багато в чому визначаються особливостями поведінки та способом життя, який сформувався ще в шкільному віці. Школа відіграє особливу роль у формуванні як власне здоров’я дитини, так і її ставлення до свого здоров’я, реальних дій і вчинків, що створюють умови для набуття навичок здорового способу життя. Матеріал, який вміщено в посібнику може допомогти вчителям основ здоров’я та валеології, класним керівникам та керівникам гуртків донести до учнів глибину проблеми, усвідомити, що здоров’я включає різні компоненти, виявити першопричини порушення здоров’я, набути знань та вмінь, які сприятимуть збереженню фізичного, соціального й психічного здоров’я. Бесіди та заходи, які пропонуються, сприятимуть вихованню усвідомленого ставлення школярів до свого здоров’я та формування в них прагнення до постійного поліпшення свого способу життя.

Цей посібник є реальним помічником у справі підготовки й проведення різноманітних заходів предметного тижня, присвяченого основам здоров’я. Він містить матеріали, які стосуються гігієни харчування, безпеки здоров’я, боротьби зі шкідливими звичками та дотримання правил здорового способу життя.

Запропоновані методичні розробки включають заходи, різноманітні за формою, змістом та завданнями. Зміст цього посібника сприяє підвищенню інтересу учнів до проблеми збереження власного здоров’я й розумінню основних принципів здорового способу життя.

Щиро сподіваюсь, що матеріал, який вміщено в посібнику, допоможе вчителям основ здоров’я та валеології, класним керівникам та керівникам гуртків в організації роботи, спрямованої на збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дитини.

Бажаю всім творчої і плідної роботи. Буду дуже рада, якщо посібник допоможе вам робити шкільне життя яскравим, святковим, незабутнім.

Тисячна Вікторія Вікторівна, вчитель основ здоров’я Червонівської

неповної середньої загальноосвітньої школи.




Посібник «Твоє здоровя – в твоїх руках», 240 ст.

(Додатковий матеріал до уроків основ здоров’я, бесід, позакласних заходів).


Навчальний посібник містить матеріал, який спрямований на вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладеного у самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

До посібника увійшов самостійно підібраний додатковий матеріал, який можна використати на уроках основ здоров’я, при проведенні виховних бесід, конкурсів, турнірів, лекцій, семінарів, а також у позакласній та гуртковій роботі.

Даний матеріал рекомендовано для використання вчителям основ здоров’я та валеології, класним керівникам та керівникам гуртків.


Рецензенти:

Тімуш Л.Л., заступник директора з навчально-виховної роботи,

спеціаліст І категорії.



Похіл І.В., керівник творчої групи вчителів Червонівської НСЗШ,

спеціаліст вищої категорії, старший вчитель.

Схвалено методичною радою Червонівської неповної середньої загальноосвітньої школи.


Здоровий спосіб життя

обери сам
(із циклу «Здоров’я людини

як екологічна проблема»)

Кожний хоче якомога довше бути здоровим і щасливим. Проте зазвичай людина замислюється про це, коли трапляється «збій» у якійсь системі органів, коли людина усвідомлює проблему невідповідності свого здоров’я тим життєвим завданням, які їй належить вирішувати. Щоб змінити такий стан речей і щодня піклуватися про здоров’я тіла, духу, психіки, потрібні певні знання, переконання, дії. Усім відомо, що у тварин рівновага середовища, генетична програма розмноження і межі пристосування визначають виживання і тривалість життя. У людини ця закономірність порушена: суспільство забезпечує виживання навіть генетично неповноцінних, а з допомогою медицини і техніки продовжує життя далеко за межі репродуктивного періоду. Фахівці стверджують, що тривалість життя людини на 55 – 65% визначається способом життя (харчування, умови навчання і праці, побутові чинники, охорона здоров’я) і лише на 8 – 10 % - спадковістю, біологією людини, тобто її природою.

Проте старість все одно наздоганяє людей у певний термін, який залежить від умов і способу життя, а також від спадковості.


Що таке спосіб життя

Нижче мова піде про спосіб життя. Який визначає життя щоденне і щогодинне. Нагадаю думку філософа Е. Фромма (1900 – 1980), який стверджував, що сучасна людина вважає, що читати й писати – це мистецтва, яким слід навчатися, що стати архітектором. Інженером або кваліфікованим робітником можна лише завдяки серйозному навчанню, але жити – це настільки проста справа, що не потребує жодних особливих зусиль. Кожний «живе» по-своєму. Життя вважається справою, в якій кожен – «знавець».

Що означає вираз «спосіб життя»?

Спосіб життя, крім матеріальних умов, включає соціально-етичні установки та переконання людини, звичаї, традиції, яких він дотримується, а також природні умови, що впливають на його поведінку.

Спосіб життя може бути нездоровим, стихійним, неорганізованим, а може будь наближений до здорового, досконалого. Здоровий спосіб життя – це цінність, цінність не лише особиста, а й важлива для соціуму.

Однак деякі основні цінності, якими живе людина, не можуть бути узгоджені один з одним і приведені в гармонію. Наприклад, не можна поєднати повну свободу і повну рівність. Справедливість і милосердя, знання і щастя можуть стикатися. Якщо це так, ідея про остаточне вирішення людських проблем, про досконалий спосіб життя не може бути послідовною. І не тому, що досконалу гармонію не можна втілити в життя через практичні труднощі – сама ідея про неї є неспроможною в принципі.

Тому важливо для кожного з нас розуміти складність поняття «спосіб життя» і обрати свою позицію щодо цього питання.
Досконала людина і спосіб життя

Людину, її свідомість і буття неможливо звести до звичайної історії, що і реалізувалося в образі досконалої людини, яка, будучи втіленням ідеалу, була так би мовити досягнутим результатом людських сподівань. Вона була різновидом ідеї первісної єдності, потреба єдності і обумовила появу цього способу шуканого життя. Реалізувати її можна буде вже тому ( як уявляло реальне людство), що колись людина і була такою, але колись розгубила риси досконалості.

Те, що ми називаємо здоровим способом життя. Можливо, і є шукний спосіб життя «досконалої людини».

Ми виявили унікальність виду Ното sapiens, а ще важливішою є неповторність кожного з нас, йдеться про те, що, пізнаючи себе, людина творить свій спосіб життя, прагнучи, щоб цей спосіб життя вдосконалював та зміцнював її здоров’я як універсальну цінність.

Коротко розглянемо компоненти здорового способу життя.

Культура руху. Життя без руху неможливе. З рухом пов’язано багато сторін життєдіяльності. Шлюбні ігри, розмноження і виховання потомства, розселення особин у пошуках життєвого простору, боротьба кожної особини за своє існування в первісному суспільстві вимагали різноманітних рухів. А де рух, там і його суб’єктивний бік – насолода ним, що спонукає всі живі істоти рухатися. Навіть якщо немає у ньому потреби.

У багатьох первісних народів трудові процеси, чи мисливський промисел, чи то примітивне землеробство, відображенні в безпосередньому вираженні м’язової радості – ритуальних танцях. Танці багатьох народів включають імітацію мисливської або землеробської праці.

Звичайно, на радість праці, насолоду працею накладає свій відбиток суспільний устрій. У будь-якому разі працю супроводжують усі об’єктивні процеси робочого руйнування і відновлення м’язів та нервової тканини. На яких базується суб’єктивне відчуття м’язової радості і на її основі – блаженства відпочинку.

Однак сьогодні не так багато професій пов’язано з фізичними зусиллями. А тому кожному і всім потрібна фізкультура. За ідеєю М.Амосова, лікаря і філософа, для підтримання здоров’я потрібно займатися фізичними вправами по годині на день. Проте не вистачає для цього характеру у звичайної людини. Тому – хоча б 20 – 30 хвилин гімнастики на день ( це приблизно 1000 рухів), краще з гантелями вагою 2 – 5 кг. На додачу до фізкультури бажано ходити швидким кроком дорогою в школу, на роботу і назад хоча б по одному кілометру. Та навантаження має бути розумним – поступовим або наполегливим. Наприклад, у вправах, бігу або навіть ходьбі щодня можна додавати від 3 до 5 % від досягнутого рівня (кількості рухів, швидкості, відстані). Подібні вимоги також стосуються загартування і навіть робочого навантаження.

Рухова активність, спритність цінувалися у стародавніх народів. Квінті ліан Марк Фабій (35 – 96 рр.) стверджував, що силу потрібно підтримувати постійними вправами. Тацит (58 – 117 рр.) зазначав, що вправи породжують майстерність. « Хто міцний тілом, може терпіти і жару, і холод» - слова Епіктета (50 – 140 рр.).

Наші сучасники повинні приблизно знати міцність свого здоров’я: показники кровяного тиску, частоту пульсу, рівень гемоглобіну, час відновлення дихання під час фізичного навантаження, функціональний стан шлунка та кишкового тракту, судин, печінки, нирок. Те саме – про можливості нервової системи.



Культура харчування – найважливіший компонент здорового способу життя, що передбачає збалансованість, помірність, регулярність харчування. У Стародавньому Єгипті казали: «Життєвій силі зерна життя уподібню своє». У культурі кожного народу склалися свої звичаї і традиції харчування. У слов’ян, як і у багатьох народів, - культура бережливого ставлення до їжі:

Хліб – усьому голова.

Є хліб та вода, то й нема голода.

Як хліб на стіл, то й стіл престіл, а хліба ні куска, і стіл доска.

Як є бульба й капуста, то у хаті не пусто.

Як нема борщу, то й на весіллі не гощу.

Голодній кумі хліб на умі.

Більшість плодів, які людина споживає. Набули символічного значення. Так, яблуко – плід дерева життя, символізує саме життя; а якщо цей образ реальний, то означає успіх у житті та отримання задоволення від успіху. Борис Годунов ввів у царський вжиток державу, яка називалася в ту пору на Русі «яблуком».

У стародавніх єгиптян яйце присвячували богині Ісиді, тому жерці ніколи не їли яєць. Сіль символізує життєву енергію та відвертає нещастя. У багатьох культурах сіль – символ дотепності, знак моральної та духовної сили. Хліб і сіль – знак гостинності в багатьох традиціях, включаючи грецьку, семітську, слов’янську. Вираз «з’їсти пуд солі» означає багато пережити , витерпіти.

Багато що обумовлено природою того краю, де живуть люди, рівнем розвитку цивілізації, але єдина підстава всіх традицій харчування – ми є те, що їмо.

Наукові основи харчування розробляють як для «середньої людини», так і особливо для людей. Які страждають на якість захворювання. Ідеально систему харчування мають розробляти для кожного індивіда з урахуванням його неповторних особливостей.

У багатьох дослідженнях подано психологічне обґрунтування такого чинника ризику. Як переїдання (ожиріння). Більшість людей «багатий стіл» сприймають як показник життєвого успіху. Огрядність певний час оцінювали як ознаку солідності. Психологи вважають, що в деяких випадках переїдання є чинником, що заміщає незадоволеність у самоствердженні. Безпеці, визнанні тощо.

Помірність у їжі є ознакою культури, здорового способу життя. Недаремно сьогодні стало модним стежити за стрункістю своєї фігури.

Культура спілкування.

Кожен з нас практично щодня спілкується з великою кількістю людей – рідні, друзі, сусіди, однокласники, педагоги та ін. З кожним ви шукаєте свій спосіб спілкування. З багатьма з них він є беззмістовним, комунікативні засоби використовуються винятково з метою підтримання самого процесу спілкування. З окремими людьми спілкування має більш серйозний характер. У цьому випадку його слід розуміти як складний, багатовимірний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, обумовлений потребами спільної діяльності, який включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини.

Засобом спілкування є насамперед мова, а також інші знакові системи – міміка, жести, пантоміма. У спілкуванні важливими є інтонація, немовні включення в мову, наприклад паузи, організація простору і часу спілкування і, нарешті, система «контакту очима».

Зрозуміти іншого, поважати його позицію і точку зору, уникати руйнівних конфліктів, шукати і знаходити компромісні рішення, проявляти максимум терпимості – це лише деякі ознаки культурного спілкування.

Людина спілкується і з людьми, і з іншими живими істотами. Іноді важливо подолати не стільки байдужість, грубість, стільки жорстокість. А тому важливо розвивати у собі відчуття емпатії – ототожнення себе з іншою живою істотою. Емпатія веде до двостороннього контакту між людиною і живою істотою, яку вона пізнає. Замість відчуженого ставлення до живих істот вона орієнтує на безпосередні зв’язки з ними і дає глибше розуміння життя.

Культура відпочинку. Традиційній свідомості людей минулих епох було властиве протиставлення роботи і дозвілля. Праця розчинялася в повсякденному житті, а календарний час поділявся не на частини «робота – дозвілля», а за цінісним рангом «будні – свято». З розвитком промисловості та найманої праці, яка виділялася в окрему сферу, час, не зайнятий роботою, став «вільним». У зв’язку з цим часто дозвілля трактують як частину робочого часу, необхідну для того, аби відновити витрачені сили.

Дозвілля включає два абсолютно різних види діяльності: споживання, вже створене культурною традицією, і створення нового, тобто творчість. Споживання може бути дуже високим і дуже низьким, та очевидно, одного споживання для розвитку особи недостатньо. Можливості творчого проведення часу великі в людей, яким цікаво один з одним. Вони, наприклад, організовують фольклорні товариства, історичні та спортивні клуби, гуртки, де діти й дорослі можуть займатися корисними та цікавими справами – ходити в походи, ставити спектаклі, займатися музикою тощо. Живі народні умільці та носії традиційної культури, знавці народної пісні, казок, звичаїв і обрядів. Один з чудових видів дозвілля – читання.

Прекрасні прогулянки, де людина навчається творчо сприймати природу, насолоджуватися її красою. Сприймати природу як потік краси, звуків, форм, запахів, вражень допомагають малювання з натури, заняття художньою фотографією. Аматорські захоплення доцільно поєднувати з суспільно-корисною справою – доглядом за джерелами, озелененням «лисих» територій.

Сучасна людина часто шукає місце, де вона могла б усамітнитися. Потреба захистити своє «Я» від інших у людини така сама давня, як і потреба в спілкуванні. У тій чи іншій формі в будь-якій культурі є ритуали «введення в самотність». Гостріше і частіше відчувають самотність наймолодші – 12 – 16 1 16 – 20 річні. При цьому самі вони не усвідомлюють, що такі переживання випробувань більшість їхніх однолітків. Проте «муки самотності» - школа почуттів, співчуття…

«Є цілий світ в душі твоїй», сказав поет. Проте цей світ може створити сама людина. Світ, де зустрічаються з тобою розділені розділені часом і простором великі ідеї, генії минулого, безсмертні образи світової культури. І якщо ти почуєш їхні голоси у своїй душі, ти вже не самотній!

Кожен з нас потребує не лише періодичного усамітнення, а й регулярної зміни найближчого оточення. Недаремно, перебуваючи тривалий час в одному місці, ми починаємо гірше почуватися. Вирішення проблеми пов’язано не лише з наявністю вільного часу, але й з подоланням дозвільного проведення часу, з відмовою від переважно пасивного відпочинку (телевізор тощо). Захоплення алкоголем та застіллям не забезпечує відпочинку, їх супроводжує «дозвільна стомлюваність».

Рух (туризм, подорожі, прогулянки) повинні стати компонентом здорового способу життя.
Спосіб життя і довголіття

Молодості не властиве хвилювання з того, що життя може скінчитися. Проте довге життя – мрія людини з давніх-давен. Міфічні Кадм та його дружина Гармонія знайшли безсмертя, але за це їм довелося заплатити перетворенням на тварин, які вважалися такими, що вічно живуть, - вони перетворилися на змій.

У кам’яному і бронзовому періодах люди віком понад 50 років були рідкісним винятком. Судячи з останніх скелетів жителів тих часів. Середня тривалість життя становило 18 – 20 років. У Стародавньому Римі людину віком в 40 років називали старою, а в 60 років – придатною тільки для жертвопринесення.

Біологічно можлива тривалість життя людини – 100 – 200 років, але і 100 років у наші дні, на жаль ще рідкість. Залишається справедливим твердження І. Мечнікова про те, що ніхто не вмирає від природної смерті. Статистика свідчить про те, що довго живуть люди, які ведуть спокійний, розмірений спосіб життя, займаються фізичною працею. Лікарі зазначили, що смуток, журба, страх, туга, легкодухість, заздрість, ненависть скорочують життя людини. Проте, виявляється, небезпечною є й надмірна радість: Софокл, наприклад, помер під аплодисменти натовпу, що вінчали його геній, а племінниця Лейбніца померла від радості, знайшовши на смертному одрі свого дядька 600 тис. франків. Геронтологи пропонують дотримуватися золотої середини – уникати надмірних навантажень, берегти нерви.


Перевір себе

1. На розвалинах Помпеї було виявлено записи витрат сім’ї з трьох осіб за 8 днів. У записах повторюються ті самі покупки: хліб, цибуля, оливкова олія, сир, вино. Порівняйте харчові раціони жителів стародавнього і сучасного міста, вкажіть схожість і відмінності.

2. Порахуйте, на які заняття ви витратили 24 години одного дня. Оцініть, як ви розпоряджаєтеся своїм часом. Зробіть для себе висновки.

3. І діти, і дитинчата тварин люблять гратися. Поясніть, чому гра – найважливіший компонент дитинства.

4. Складіть таблицю основних ознак здорового способу життя і вкажіть свої відхилення від нього, якщо вони стали вашими звичками
Щоб бути здоровим

Кожна людина, починаючи з раннього віку, має знати правила особистої гігієни і дотримуватися їх. Зокрема, доглядати за шкірою, волоссям, нігтями, зубами, а також за одягом і взуттям. Треба також виконувати правила гігієни харчування, праці та відпочинку, адже таким чином зберігається здоров’я.



Догляд за шкірою. Шкіра – це орган теплорегуляції, бар’єр для мікробів. Сальні залози забезпечують її м’якість та еластичність; через потові залози виділяються відпрацьовані речовини. Шкіра дихає крізь пори. Щоб вона нормально функціонувала, треба дбати про її чистоту. Відкриті частини тіла: обличчя, шию, вуха – треба мити двічі на день, уранці та ввечері. Руки – щоразу перед харчуванням.

Якщо шкіра суха, звертаються до лікаря.



Догляд за волоссям. Завжди треба дбати про чистоту волосся. Кожні 5 – 6 днів рекомендується мити голову шампунем або милом. Хлопчики через 4 – 5 тижнів мають підстригати волосся, а дівчатка – щодня зачісуватися.

Сухість волосся спричиняється порушенням нервової регуляції, нестачею вітаміну А.



Догляд за нігтями. Необхідно систематично зрізати та чистити нігті. Шкоди завдає здоров’ю той, хто відкушує нігті. Адже під ними скупчується бруд, у якому можуть бути яйця глистів – вони потрапляють до рота, а потім – у кишечник. Глисти виснажують організм і спричиняють недокрів’я, головний біль, нудоту.

Нігті на ногах також потребують догляду, їх треба систематично зрізати, бо довгі можуть спричинити поранення пальців під час ходьби, бігу, занять спортом, а також призвести до захворювання ніг.



Догляд за порожниною рота. Зуби механічно обробляють їжу: подрібнюють її і готують до засвоєння організмом. Чим краще пережована їжа, тим швидше вона засвоюється.

Чистять зуби двічі на день зубною пастою. Після їжі обов’язково прополіскують рот водою кімнатної температури. Необхідно двічі на рік відвідувати лікаря стоматолога. Від хворих зубів заражаються здорові; до того ж медициною встановлено, що хворі зуби спричиняють захворювання шлунку, а також ангіну, дифтерію тощо.



Вмивання. Вода – основний гігієнічний засіб. Велику роль відіграє вона в загартуванні організму людини. Щоб бути чистим й охайним, слід умиватися вранці, перед сном, після брудної роботи, ігор. Руки треба мити з милом навіть тоді, коли вони здаються чистими, а особливо ретельно – після відвідування туалету.

Обтирання. Бажано робити щоденне ранкове обтирання до пояса. Для цього беруть жорсткий рушник або губку, змочену теплою водою., обтирають спочатку руки, плечі, а потім груди й живіт, далі спину й поперек. Після цього енергійно розтирають тіло сухим рушником. Обтирання сприяє очищенню шкіри, загартовує організм і зміцнює нервову систему.

Душ. Ця водна процедура дуже корисна. Починають приймати душ протягом двох-трьох хвилин з температурою води 25 градусів. Потім знижують температуру, поступово доводячи її до 18 – 20 градусів. Не приймають холодний душ одразу після тренування – це може призвести до тяжкого захворювання.

Ванна. Велике значення для догляду за шкірою має щотижневе миття у ванні. Після цього обов’язково треба одягати чисту білизну. Температура води має бути 32 – 34 градуси. Дуже корисна ванна з гідромасажем.

Лазня. Геродот стверджує, що лазні з’явилися майже одночасно в усіх країнах світу. У Древній Греції спартанці використовували їх як оздоровниці. Відвідування лазень особливо актуальні під час застуди, нежиті, катару верхніх дихальних шляхів. Прогрівання в лазні. Вченні вважають, благотворно впливає на зміни функціонального стану органів і систем організму, посилює обмін речовин, сприяє розвитку захисних і компенсаторних механізмів. Пояснюється це благотворним впливом тепла і пітніння на серцево-судинну, дихальну, терморегуляційну й ендокринну системи. Лазня заспокоює нервову систему, додає бадьорості, підвищує розумові здібності. Жара-холод відмінна гімнастика для судин. Парні лазні умовно поділяють на три типи: сухо повітряні (температура повітря 60 – 120 градусів, вологість 5 – 25 %); сирі (температура повітря 50 – 70 градусів, вологість 80 – 100 %) і водяні з температурою води до 50 градусів.

Останнім часом все більшої популярності набувають модернізовані фінські лазні («сауни») з сухою парою.

Обов’язковим атрибутом у будь-якій лазні є віник. Це своєрідний ароматизатор і цілитель, масажист і косметолог. Він може бути з гілок берези, дуба, клена, горобини, горіха, чорної смородини або гілок хвойних порід. Під час користування віник має бути вологим, ледь торкатися тіла. Якщо в парній дуже жарко (понад 60 градусів), обмахуватися віником слід обережно, щоб не обпектися. Краще йти до лазні години через дві після вживання їжі.

Діти можуть відвідувати лазню починаючи з трирічного віку (краще з сухою парою). Малюки самі відчувають, скільки жару їм достатньо, а тому за перши їхнім бажання треба залишити сауну. Від басейну з холодною водою краще відмовитись, а от прохолодний душ або тепла ванна з гідромасажем, це те, що необхідно.



Харчування і питний режим. Харчування – один із постулатів довголіття. «Ми є те, що ми їмо», – так сказав Гіппократ, який прожив 104 роки. Їжа – це джерело сили й енергії організму. Правильне харчування – запорука здоров’я. Дуже важливо враховувати не лише якість та кількість їжі, а й режим харчування.

У дитячому віці, коли організм росте, міцніє, корисно вживати продукти, які містять білок: м'ясо, рибу, яйця, сир. Необхідні також жири – масло вершкове і рослинне, сметана а також вуглеводи, які є у хлібі та цукрі.


Не менш важливе значення для нормального росту і розвитку дитини мають овочі, фрукти, мінеральні солі, вітаміни. З овочів особливо корисні картопля, капуста, морква, помідори, цибуля, часник, з бобових – горох, з ягід – чорна смородина, шипшина, які багаті на вітамін С.

Овочі слід вживати протягом року. А взимку й навесні, коли мало сонячних днів і ми мало буваємо на повітрі, наш організм потребує більше вітамінів. Тому навесні вживають ранні овочі: зелену цибулю, редиску, салат. У харчуванні потрібен режим: їдять п’ять разів на день, через кожні 3 – 4 години в певний час. Снідають, як правило, після зарядки, обідають за дві години до тренування або фізкультурних занять, оскільки перевантаження шлунку заважає виконувати фізичні вправи. Вечеряють за годину або півтори до сну.

Їжу треба добре пережовувати, більше вживати твердих продуктів, наприклад, сиру моркву, хліб зі шкуринкою, Жують на обидва боки, від цього краще розвиваються ясна.

Важливо також дотримуватись питного режиму: вживати воду, чай, молоко, соки, компот не більше 4 – 5 склянок на добу. Не рекомендується пити холодну воду чи інші напої одразу після занять іграми або спортом.

Дуже шкодить молодому організму куріння. В курців погіршується пам'ять, послаблюється увага, підвищується стомлюваність, нерідко з’являється головний біль і навіть запаморочення. Нікотин згубно впливає на діяльність органів травлення і дихання. Шкідливі речовини, що виділяються під час куріння, дуже подразнюють слизову оболонку верхніх дихальних шляхів.

Ще більше руйнують організм алкоголь і наркотики. Останні спричиняють хвороби нервової системи, серця, шлунку, печінки тощо. Навіть малі дози цих речовин порушують функції клітин організму, ослаблюють їхню діяльність. Внаслідок вживання алкогольних напоїв і наркотиків знижуються слух, зір, чутливість шкіри. Судини звужуються, втрачають еластичність і пружність, що призводить до порушення кровообігу. Вони стають такими ламкими, що можуть розірватися у будь-якому місці під час виконання фізичних вправ. Дія нікотину, алкоголю і наркотиків затримує фізичний і розумовий розвиток молодого організму.

Відомо, що інфекційне захворювання – це реакція організму на дію хвороботворних мікробів: бактерій, вірусів тощо. Дуже небезпечні шлунково-кишкові хвороби ( черевний тиф, дизентерія), бактерії яких передаються через продукти харчування, зокрема через овочі та фрукти. Вживання їх немитими, а також нехтування правилами особистої гігієни призводить до захворювання.

Гігієна одягу та взуття. Одяг та взуття треба добирати за відповідними розмірами, стежити, щоб вони були завжди чистими. Після кожного тренування футболку, майку, шкарпетки перуть у теплій воді. Перед кожним заняттям спортивний костюм треба відпрасувати, це надасть спортсмену охайного вигляду і водночас знищаться мікроби.

Для ігор на подвір’ї та прогулянок у лісі, на луці. Слід придбати кросівки або черевики, спортивний костюм, а в холодну пору року – лижну або ковзанярську шапочку.

Зимовий спортивний одяг має добре зберігати тепло і не обмежувати рухи. Лижникам потрібні спортивні костюми, рукавиці, три пари шкарпеток (дві пари бавовняних і одна пара вовняних), лижна шапочка, лижні або звичайні черевики; ковзанярам – рейтузи, светр, вовняна шапочка, рукавиці, черевики з ковзанами.

Дуже шкідливе для здоров’я обмороження, яке можливе взимку, особливо у вітряну погоду, під час катання на ковзанах. Через те слід продумати свій одяг. Ні в якому разі не можна надягати мокрі шкарпетки. Взуття змащують жиром – це оберігає ноги від обмороження. У холодну пору року завжди вдягають шапочку – інакше можна захворіти на запалення мозкових пазух або іншу небезпечну хворобу.



Зуби та їх значення для здоровя людини

Виховна година
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка