Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я



Сторінка22/27
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.34 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Мета. Викликати в учнів негативне ставлення до наркоманії, яка завдає шкоди здоров’ю людини. Пропагувати здоровий спосіб життя. Обговорити з учнями ситуації з метою попередження вживання наркотиків.
Учитель. Сьогодні наша зустріч присвячена проблемам величезної ваги, тому що від їх вирішення залежить не просто майбутнє. Щасливе життя суспільства, а життя взагалі. Ми поговоримо про наркоманію.

Учень. Наркоманія – хвороба особлива, багато в ній зовсім незрозумілого нам. Чуємо про неї багато. Чому, наприклад, вона виникає особливо в молоді? Чому в однієї молодої людини не виникає пристрасті до вживання наркотиків, а інша без цього зілля не може існувати?

Учениця. Причин багато. Та все-таки, головним винуватцем трагедії є сам наркоман. Тому треба не змовчувати проблем наркоманії, а говорити про ці страхітливі наслідки цієї страшної біди.

Класний керівник. Більшість підлітків знає, що вживання наркотиків шкідливе для організму, веде навіть до смерті. Чому ж вони їх вживають. Можливо, підлітки стають жертвами негідників, які їх штовхають до цього, роблять залежними від наркотиків?

Учень. За статистичними даними, найчастіше прилучення підлітків до наркотиків відбувається в колі друзів, в атмосфері дружнього спілкування. Маріхуану та деякі інші наркотики їм пропонують спробувати на вечірках, коли незручно відмовитись: підліток не хоче себе показати людиною неосвіченою і «дуже правильною». Багато підлітків готові, в буквальному розумінні, ризикувати власним життям, якщо група ровесників вимагає від них щось зробити. Така потреба у громадському схваленні відіграє в більшості випадків основну роль в залученні підлітків до вживання алкоголю та наркотиків.

Класний керівник. Пропоную розібратись з трактуванням деяких слів, понять. Що таке наркоманія і що таке токсикоманія?

Учениця. Сам термін наркоманія походить від грецького слова «нарко» – затемнення, заціпеніння, і «манія» – безумства.

В нашій країні такий вид наркоманії рідкісний. Для кожної стадії характерна фаза ейфорії, яка, як завжди закінчується синдромом. Характерними є сильні головні болі. Закінчується все десоціазацією особистості (тобто роздвоєнням, неповноцінністю).



Учениця. Можна навести величезну кількість назв наркотичних засобів, але результат їх дії – один. Наркомани, які звикли збуджувати себе зіллям, стають соціально небезпечними, йдуть на все, щоб придбати необхідний для них препарат. Злодійство, проституція, вбивство – всі засоби для них добрі. Мало хто з наркоманів доживає до зрілого віку.

Класний керівник. Учениця розповіла про токсикомані.. Останнім часом розповсюджується серед молоді і зловживання деякими лікарськими препаратами та продуктами побутової хімії з метою одурманюючого впливу на організм – токсикоманія.

У зв’язку з бурхливим розвитком фармакологічної промисловості, кількість медикаментів, що викликає токсикоманію, зростає. Дія цих препаратів на організм аналогічна наркотикам, але має свої особливості. Отже, до психотропних препаратів належать: нейролептики – приймаються при психічних розладах. Транквілізатори понижують патологічний страх, напругу. Антидепресанти – при знятті депресій, а також психостимулятори. Деякі лікарські препарати можуть викликати наркоманію і токсикоманію. До таких препаратів відносять снодійні. Їх об’єднує одне: у хворого може виникнути патологічна звичка до зловживання. Звичка двох видів – до отримання ефекту ейфорії, насолоди, комфорту.

Друга причина – уникнути поганого самопочуття. Все це призводить до чергового збільшення дози препарату (довідка про каву і чай).

Класний керівник. Давайте поговоримо про типові ознаки, які вказують на те, що людина вживає наркотики.

1 учень. Запалення повік і носа. Розширені або звужені зіниці.

2 учень. Відхилення в поведінці – заторможення або збудженість, істерія.

3 учень. Апетит надмірно завищений або відсутній. Втрата ваги.

4 учень. Вічний страх або агресивність.

5 учень. Неприємний запах від тіла, з рота.

6 учень. Проблеми із шлунком: поноси, нудота. Шкіра стає зморщеною.

7 учень. Виразки на місці ін’єкцій.

8 учень. Руйнується уява про моральні цінності.

Учениця. Ця історія трапилась рано-вранці 3 жовтня 1848року. Посеред дороги помер великий американський письменник Едгар По. Виявляється, він теж був наркоманом.

«Токсикоманія» – це захоплення токсичними речовинами. Особлива небезпека вживання наркотиків полягає в тому, що наркотична залежність формується набагато швидше, ніж алкогольна, - за місяць. В 30 – 40 років наркомани перетворюються на старих людей та ще й слаборозвинутих. Живуть наркомани 20 – 25 років.



Учень. За даними Міністерства внутрішніх справ, наркоманія і токсикоманія зросли, особливо за остання 5 років. І особливо в тих районах, де ростуть мак і конопля. 80% наркоманів – молоді люди віком до 30 років.

Захоплення наркотиками найчастіше проходить у віці 13 – 14 років.

ІІІ стадія – хронічна. Це постійний і регулярний прийом наркотиків. Доза стає максимальною. Стан ейфорії дуже короткий, щоб продовжити її, потрібно збільшити дозу. Абстиненція формується значно швидше. В цей період виникають найрізноманітніші симптоми – головокружіння, психози, біль у м’язах і суглобах. Різко знижується артеріальний тиск.

Ось як описує цей синдром один із хворих, який вирішив порвати із наркоманією:



«Я не знав, що вже до вечора почнуться муки. Такі, що на наступний день буду близький до божевілля. Спав на горищах, в під’їздах, біля теплих радіаторів. Заснути ніяк не міг. І не тільки із-за холоду. Постійно хотілося дурману. Мучило безсоння. Мучила якась звіряча злоба. З’явилося навіть бажання вбити когось. Страшенно страждав від галюцинацій, від болю в усьому тілі. То відчував, що все горить, то замерзав від холоду. Корчився, дерев’яніли мязи. Був, як у тумані, проте усвідомлював, що це передсмертні судоми».

Існує наркоманія, пов’язана із вживанням препаратів коноплі. Гашиш, маріхуана – це все наркотичні речовини, які містяться в різних видах коноплі. У таких хворих посилюється апатія, на передній план висувається психічна залежність.



Учень. Спеціалісти приписують, що дія прийому препаратів із коноплі настає через 10 = 15 хвилин. Дія гашишу починається з відчуття голоду, спраги. Потім з’являються теплота, стан легкості, бажання сміятись. Саме стан ейфорії заманює тих, хто вживає наркотики. Також характерний… синдром, що продовжується 3 – 5 днів і характеризується сонливістю, м’язовою слабкістю, тахікардією, головокружінням, порушенням сну. Ці явища приводять до втрати роботи, а згодом і до смерті.

Учениця. Однією з найдавніших є кокаїнова наркоманія. У кокаїністів часто буває галюцинація, переоцінення власних можливостей, апатія, відсутність апетиту, виснаження, безсоння.

Наркотик отримують із листків кущів кока, який росте в Південній Америці. Оскільки застосування кокаїну в лікувальних цілях для анестезії припинилося, то поширення кокаїнової наркоманії було майже ліквідовано.

– Від наркотичного передозування загинули зірки рок-музики: Джеммі Хендрікс, Джанет Джоплін, Кейт Мун, Курт Кобейн – лідер групи «нірвана». Анатолій Крупнов – талановитий музикант – помер від передозування під час запису сольного альбому. В книзі «Перерваний політ» Марина Владі запевняє, що в останні роки життя Висоцький теж був наркоманом і помер від передозування.

Учениця. Ось випадок від передозування наркотиками.

В тяжкому стані з сильною внутрішньою кровотечею прийнятий хворий 1971 року народження без роду, без племені. В реанімаційному відділенні його буквально витягнули з того світу, використавши всю донорську кров, що була в наявності, примінивши дорогі медикаменти, всі медичні знання і досвід. Хворий почав одужувати і знову – кровотеча. Довелося його оперувати. Знову життя хлопця було врятовано. Його перевели в загальну палату. Все говорило про одужування, і раптом хлопець помер. Коли заглянули під подушку, то знайшли шприц із наркотичною речовиною. Це і була розгадка цієї історії.



Учень. Приблизно 1984 – 1985 року почалася тенденція не вивченої на той час хвороби, яка вражає імунну систему організму, в результаті чого він стає беззахисним перед будь-якими мікроорганізмами. Наркоманія страшна по собі, бо людина, яка стала на цей шлях, втрачає людське обличчя. Але сьогодні наркоманія страшна і Снідом, так як наркомани користають не стерилізованими шприцами. (Історія про народження дитини від наркоманки. Випадок у Клевані).

Учениця. В усьому світі наркоманія переслідується законом – це суворе покарання для тих, хто виготовляє наркотики, хто їх реалізує і приймає. Найбільш частий злочин – виготовлення і збут наркотиків (стаття 229-1: позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна; збут наркотиків у масових місцях, де збираються підлітки від 5 – до 12 років з конфіскацією). А чи правда , що в деяких країнах можна вільно вживати наркотики?

Класний керівник. Правда. Це метадон і амфетамін. В Голландії наркоману за його проханням вручають шприц із дозою. Злочини скоротилися на 10%. В Німеччині лікують, весь час знижуючи дозу мета дону. Отож, наркоманія – це хвороба. Вона краще приживається там, де відсутній будь-який вид виховання:

  1. Наприклад, у сім’ї немає грошей. Чи вона є мало забезпеченою, хочеться знайти щось краще.

  2. У сім’ї хтось із батьків випиває. Немає уваги дитині, немає контролю за нею.

  3. Батьки розлучені.

  4. А коли все є? Коли сім’я забезпечена? Це означає – немає взаєморозуміння між батьком і сином, матір’ю і дочкою.

  5. Передусім повинна бути сила волі. А волю треба гартувати змалку. (Бесіда про силу волі).

Класний керівник. Що потрібно зробити, щоб наркоманія зникла? Яка ваша думка?

  1. Покращити життя – тоді люди не будуть іти від проблем в «кайф».

  2. Не продавати наркотики – а їх відкрито ніхто не продає, за це передбачається ув’язнення.

  3. Бути уважним, і коли людина почала колотись, постаратися переконати її, що це погано.

  4. Зайняти її якоюсь цікавою справою.

  • Діти, вам дано було завдання зібрати приказки та прислів’я про здоровий спосіб життя.

Слово учням.

Перегляд фільму про наркоманію.

Підсумок виховної години.

Анкетування.

Побажання учням.

Підтримка дитини, яка живе з ВІЛ, на рівні навчального закладу.
Сьогодні в багатьох країнах, на різних рівнях проводяться заходи з підтримки та обслуговування дітей та підлітків, інфікованих ВІЛ. Батьки часто намагаються знайти таку підтримку, приміром серед друзів, церковних або громадських організацій, груп взаємодопомоги людей, які живуть з ВІЛ.

Через побоювання недотримання конфіденційності й наступної стигматизації дитини більшість батьків часто шукають альтернативні шляхи для підтримки своїх дітей, звертаючись до добровільних організацій або офіційних закладів. Деякі батьки вважають доцільним повідомити керівника закладу, у якому навчається їхня дитина, про те, що в родині є ВІЛ-інфіковані, або про статус самої дитини. Вони сподіваються, що це стане джерелом підтримки для дитини, якщо вона виявлятиме такі особливості поведінки, як неуважність, швидка втомлюваність, не зможе брати активну участь у шкільному житті.

Заклади середньої освіти зобов’язані надати вагому підтримку дітям. У навчальному закладі має панувати атмосфера доброзичливості, толерантності, моральної підтримки до ВІЛ-інфікованої людини. Такого ставлення можна досягти різними шляхами, але насамперед:


  • розуміння учителем проблеми пов’язаної зі Снідом та ВІЛ-інфекцією. Важливо розуміти, що ця хвороба, не тавро, а біда, яка може постати перед кожною людиною. Про те, що хвороба перестала бути проблемою лише для представників вразливих груп, фахівці говорять уже давно;

  • роз’яснення учням того, що звичайне спілкування не загрожує зараженню на ВІЛ, що дитина не винна в тому, що вона заразилася чи народилася з ВІЛ. Такий підхід сприятиме формуванню толерантного ставлення школярів до ВІЛ-інфікованих.

Законодавство України в частині, що стосується забезпечення рівності правового статусу дітей відповідає міжнародним стандартам, та має в цілому всі гарантії та передумови для подолання будь-якої дискримінації.

Конституція України передбачає, що громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та можуть мати обмежень за будь-якими ознаками, зокрема за станом здоров’я (стаття 24).

Віл-інфіковані громадяни України користуються всіма правами і свободами, передбаченими Конституцією та Законами України, іншими нормативно-правовими актами України (ст. 17 Закону України «Про запобігання захворюванню на Снід та соціальний захист населення»)

Конституцією встановлено, що кожен громадянин України має право на освіту, причому держава забезпечує всім доступність дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти (ст. 53)

Стаття 32 Конституції говорить, що «ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених законодавством». Забороняється збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди. До конфіденційної інформації про особу належать відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних і юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням і відповідно до передбачених ними умов. Це відомості, зокрема про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я ( статті 23, 30 Закону України «Про інформацію»). Інформація про наявність ВІЛ-інфекції також відноситься до конфіденційної.

Згідно з наказом Міністерства здоров’я України № 448 від 29.11. 2002 року «Про затвердження методичних рекомендацій «Організація медичної допомоги та догляду за ВІЛ-інфікованими у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах» знати про діагноз ВІЛ-інфекціі повинні тільки ті особи, яким це необхідно для виконання своїх професійних обов’язків.

Законодавство України не встановлює обов’язкового ВІЛ-скринінгу, тобто обов’язкового обстеження на наявність ВІЛ-інфекції та подання інформації про хворобу в різні підприємства, установи та організації, зокрема і дитячі садки та школи. Такий скринінг обов’язків лише для донорів крові, тканин та органів людини.

Забороняється вимагати та подавати за місцем навчання інформацію про діагноз та методи лікування особи (ч. 2 ст. 286 Цивільного кодексу України).

Наявність ВІЛ-інфекції не є підставою, на якій дитині може бути відмовлено у прийомі до навчальних закладів. Підготовка та вступ на навчання до дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ВІЛ-інфікованих людей здійснюється за загальними правилами прийому дітей до вказаних закладів, встановлених законодавством. Таким чином повідомлення чи ні у школі або дитячому садку того, що дитина ВІЛ-інфікована, є правом, а не обов’язком батьків.

У разі неправомірного порушення прав, свобод чи інтересів людини та громадянина законодавство передбачає певні гарантії їх поновлення. Якщо права ВІЛ-інфікованої особи були порушені неправомірними діями посадових осіб, дані дії можуть бути оскаржені в судді (стаття 19 Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення»).



Законними представниками неповнолітніх дітей в усіх інстанціях. А також при вирішенні питань, що мають юридичне значення. Є батьки, опікуни, усиновителі чи керівники установ, у яких вони перебувають на вихованні.

СНІД у фактах і датах

1978 рік – у хворих чоловіків-гомосексуалів у США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.

1981 рік – у США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-геїв, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалів». Того самого року від цього захворювання загинуло 128 молодих людей у США. Американським лікарем Майклом Готтлібом уведено термін СНІД.

1982 рік – уперше відстежень зв'язок СНІДу з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД – синдром набутого імунодефіциту.

1983 рік – Люк Монтаньє з Інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД. У США за цей рік померло від СНІДу півтори тисячі людей. Уперше у США у Сан-Франциско відзначався День пам’яті померлих від СНІДу (третя неділя травня).

1984 рік – Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтаньє ідентифікував вірус імунодефіциту людини.

1985 рік – до 1985 року в усіх регіонах світу відзначено, принаймні, по одному випадку ВІЛ/СНІДу. У США дано дозвіл на проведення першого тестування на антитіла до ВІЛ. У США починають проводити дослідження донорської крові на ВІЛ. Так само розроблений перший тест на наявність антитіл на ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров на наявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування ВІЛ: кров, статевий шлях, та від матері до дитини. У США зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.

1986 рік – у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІДу, уперше створено в Америці недержавну організацію АСТ UP, яка займалася такою діяльністю. Уперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) – Вірус Імунодефіциту Людини.

1987 рік – на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі Снідом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції – АЗТ (ретровір). В Україні зареєстровані перші шість випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни та 75 випадків. В Україні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД. У США в Сан-Франциско пошито першу клаптикову ковдру в пам'ять про померлого ВІЛ-інфікованого товариша.

1988 рік – 1 грудня оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.

1989 рік – зареєстрована перша дитина, що отримала інфекцію від ВІЛ-інфікованої матері. У Росії інфіковано ВІЛ 270 дітей унаслідок непрофесійних дій медперсоналу.

1990 рік – в Україні створено мережу СНІД-центрів.

1991 рік – в Україні ухвалено перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення. Цього року Франком Муром створено символ Всесвітнього руху проти СНІДу у вигляді червоної стрічки.

1992 рік – в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.

1993 рік – кілька керівників Центру Крові у Франції засуджені через попадання у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до- й після тестове консультування як обов’язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.

1994 рік – учені розробили першу схему лікування для зниження ймовірності передачі ВІЛ від матері до дитини.

1995 рік – в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

1996 рік – створено Об’єднану програму Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS). Уперше представлені дані, що підтверджують ефективність високоактивної антиретровірусної терапії (ВААТ). Засновано першу в Україні програму зниження шкоди з метою знищення рівня передачі ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків і працівників секс-бізнесу в Одесі.

1997 рік – створено глобальну бізнес-раду з ВІЛ/СНІДУ перший міжнародний орган, що координує участь комерційних структур у боротьбі з епідемією. Центром з контролю захворюваності у США вперше зареєстровано зниження смертності від СНІДу в країні у порівнянні з попереднім роком за рахунок застосування нових методів лікування.

1998 рік – ухвалено закон України «Про внесення змін до закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».

1999 рік – в Україні прийнято третю програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2000 рік - в Україні розпочав свою діяльність Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД.

2001 рік – в Україні прийнято четверту програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Україна ініціює Спеціальну сесію Генеральної асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу, на якій була прийнята декларація про прихильність справі боротьби з ВІЛ/Снідом.

2002 рік – Президент України проголосив цей рік роком боротьби зі Снідом. Новостворений Глобальний фонд для боротьби зі Снідом, туберкульозом та малярією схвалив на певних умовах грант у розмірі 92 млн. доларів США, спрямований на профілактику, догляд і лікування ВІЛ-інфікованих в Україні. Уряд України укладає угоди з фармацевтичними компаніями про зниження цін на ліки для лікування ВІЛ-інфікованих на понад 80%. Низка препаратів-генериків була подана на реєстрацію в Україні.

2003 рік – Україна отримала грант Глобального фонду на реалізацію програм із подолання епідемії та її наслідків у розмірі 92 млн. доларів США (на період 2003 – 2007 роки). 20-й раз проведено Міжнародний меморіал «Свічка пам’яті жертвам СНІДу». Уперше меморіал було проведено 1983 року у Сан-Франциско, відтоді він проводиться щорічно у третю неділю травня. Цього року він проводився у 1500 населених пунктах 85 країн.

2004 ріку лютому Верховною Радою України було прийнято Постанову №1426-15 «Про Рекомендації Парламентських слухань на тему «Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх вирішення». Верховна Рада України 4 лютого 2004 року ратифікувала Угоду між Кабінетом Міністрів України та урядом Російської Федерації про співпрацю у сфері запобігання поширенню захворювання, причиною якого є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція). В Україні почала діяти Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ- інфекції, допомоги і лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004 – 2008 роки. Укладено угоду між Глобальним фондом для боротьби зі Снідом, туберкульозом та малярією і Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні, відповідно до якої Альянс призначено тимчасовим основним реципієнтом для адміністрування коштів Глобального фонду, призначених для реалізації програми «Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні». У рамках цієї програми закуплено антиретровірусні препарати, які надійшли до обласних центрів СНІДу.


Скажемо СНІДу – ні!

1 учень. Як відомо, СНІД – одна з найважливіших проблем, з якою зіткнулося людство в ХХ столітті і з якою ми увійшли у ХХІ століття.

2 учень. Стрімко зростає кількість інфікованих, хворих і померлих від СНІДу людей. Вже багато відомо про цю смертельну хворобу, але кожного дня з’являється нова інформація. Водночас накопичено певний багаж знань, використання якого надасть можливість якщо не припинити поширення недуги, то хоча б загальмувати його.

( у руках у дітей написані букви, що разом складають слова

ВІЛ, СНІД. Вони по черзі розшифровують кожну букву абревіатури).

В – «Вірус» - збудник захворювання.

І – «Імунодефіциту» - відсутності захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від мікроорганізмів, які спричиняють хворобу.

Л – «Людини».

С – «Синдром» - ряд симптомів, що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану.

Н – «Набутого» - такого, що набутий протягом життя, а не від народження.

І – «Імунного» - стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка