Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я



Сторінка24/27
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.34 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

4 учень. Люди добрі, схаменіться! Люди добрі, зупиніться!

5 учень. Чи існують ефективні й доступні лікарські препарати проти вірусу імунодефіциту?

6 учень. У світі відомо понад 100 препаратів антивілтерапії, але не всім вони доступні через високі ціни. Є препарати, які треба використовувати протягом всього життя (лікування коштує 10 – 12 тисяч доларів на рік).

7 учень. Незважаючи на це, процес розробки антивірусних препаратів у розвинутих країнах дозволив знизити смертність від СНІДу на 60 – 70%, значно продовжити стадію здорового ВІЛ-носійства. Ці випробувані препарати через 1 – 2 місяці після початку прийому приносять значне полегшення хворим.

8 учень. ВІЛ-інфіковані, яким необхідна антивірусна терапія, на жаль, не можуть розраховувати на безкоштовну підтримку держави. Що стосується інших хвороб ВІЛ-інфікованих – їх намагаються лікувати безкоштовно по можливості.

9 учень. Слухайте всі! Сьогодні дуже важливо пам’ятати поради лікаря, батьків, вчителів, як уберегтися від СНІДу. Пам’ятати треба це не тільки напередодні Міжнародного дня боротьби зі Снідом – 1 грудня, але й кожного дня.

10 учень. В Україні відкрито банківський рахунок «АнтиСНІД». Гроші, що надходять на нього, використовуються на придбання необхідних медичних інструментів і апаратури. Все людство розуміє небезпеку цієї смертоносної інфекції і застерігає.

1 учень. Будьте пильними, розбірливими. Пам’ятайте про наслідки. Пам’ятайте про тих, хто буде вашими спадкоємцями, хто продовжуватиме людський рід.

Жити в світі, де є ВІЛ

Шкільна лінійка

1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-

інфікованими
Учитель. 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими. Ще донедавна він називався інакше. У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня було офіційно оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Вже в 90-х роках минулого століття темпи поширення ВІЛ викликали паніку серед фахівців. Населенню ж здавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, саме в ті роки наша країна переживала складні трансформації. Криза економічна витісняла із свідомості наслідки кризи соціальної, сприяла розвитку кризи духовності. СНІД видавався чимось чужим і далеким, хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Потрібно було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість. Найефективнішими здавалися прийоми основані на залякуванні. В інформаційних повідомленнях акцент робився на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. В результаті у свідомості читача-глядача виникали образи таких собі наркомана чи повії, з якими він себе ніяк не ототожнював. СНІД (і небезпека заразитися ВІЛ) став стійко асоціюватися саме з такими асоціальними елементами.

Ніхто в той час особливо не замислювався над наслідками такого підходу. І коли стало остаточно зрозуміло, що вірус імунодефіциту вирвався за межі маргінальних груп, змінити ситуацію було вже дуже важко. Тепер у масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ ототожнювався з належністю до певного «асоціального прошарку». З явилися преценденти агресивного ставлення до людей, щодо яких стало відомо про їх ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми.

Пануюча думка в суспільстві щодо ВІЛ/СНІДу характеризується нетерпимістю до ВІЛ-інфікованих; хибністю думки, що хворі на СНІД створюють загрозу для суспільства; впевненістю більшості громадян, що ця проблема їх ніколи не торкнеться; впевненості більшості людей, що ВІЛ уражає лише наркоманів медичних працівників (меншою мірою); точкою зору більшості громадян, що вирішення проблеми ВІЛ/СНІДу полягає у боротьбі з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД, а не з ВІЛ.

Люди рідко замислюються над тим, що подібне лихо може спіткати і їх самих, їхню сім’ю, що вже завтра може виявитись, що вони самі – клієнти СНІД-центру.


Всеукраїнська мережа людей, котрі живуть з ВІЛ/СНІД, з метою підвищення рівня толерантного ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих, виступила з ініціативою змінити назву «Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом» на «День порозуміння з ВІЛ-інфікованими людьми».

Від страху і стигматизації, пов’язаної із ВІЛ/СНІДом, світ поступово переходить до розуміння, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію і те, яка вона небезпечна. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може бути будь-хто.



Учениця. Царица грозная Чума,

Теперь идёт на нас сама

И льётся жатвою богатой;

И к нам в окошко день и ночь

Стучит могильною лопатой.

Что делать нам?

И чем помочь?

Ведуча. ХІХ століття донесло до наших днів жах «чорної смерті» – чуми, найбільш спустошливої, грізної і лиховісної з відомих людству хвороб. Але на сьогодні цю хворобу можна цілком вилікувати із застосуванням хіміотерапевтичних засобів. А от СНІД – «чуму ХХ століття та початку ХХІ століття» – сьогодні вилікувати неможливо.

Ще 30 років тому, лікарі на Землі вважали, що масові епідемії для людства залишилися в далекому минулому. А основні причини смерті людей сьогодні – це серцево-судинні захворювання і рак.



Ведучий. Але в червні 1981 року американських лікарів насторожив незрозумілий факт. У Лос-Анджелесі відразу 5 молодих чоловіків занедужали на рідкісну форму пневмонії, що спричиняється найпростішим вірусом. Для здорової людини він не становить небезпеки і викликає хворобу лише в тих, у кого ослаблена імунна система. Також у США зросла захворюваність на одну з рідкісних форм раку – саркому Капоши. Як правило, вона уражала людей літніх і з ослабленим імунітетом. Цього разу занедужували молоді.

Ведуча. У 1982 році служби охорони здоров’я вперше застосували термін «синдром набутого імунодефіциту», або СНІД. З цього часу почалися систематичні спостереження за випадками СНІДу.

Ведучий. Причиною СНІДу є вірус, що був виділений ученими французом Л. Монтаньє та американцем Р.Гало в 1983 році одночасно у Франції і США і названий ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).

Ведуча. На сьогодні у світі Всесвітньою організацією охорони здоров’я зареєстровано 40 мільйонів осіб, що живуть зі СНІДом (ВІЛ). Але для більшої об’єктивності помножте цю цифру на десять, тобто зараз можна говорити не просто про епідемію СНІДу, а й про його пандемію.


1 учень. ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він небезпечний тим, що руйнує лімфоцити – спеціальні клітини крові, які знищують чужорідні мікроорганізми, – це приводить до різкого ослаблення імунної системи. Людський організм, у якому зникають лімфоцити, уже не в змозі боротися не тільки із самим ВІЛ, але й з іншими, звичайними захворюваннями. У такому випадку говорять, що в людини спостерігається синдром набутого імунодефіциту – СНІД.

2 учень. ВІЛ живе у крові і передається від хворої людини до здорової під час контакту з кров’ю. Потрапивши в людський організм, ВІЛ може на якийсь час затаїтися й не проявляти себе. Таку людину називають вірусоносієм. На жаль, рано чи пізно вірус обов’язково починає діяти, і наслідком цієї дії може бути СНІД, смертельна невиліковна хвороба.

3 учень. Використання сучасних ліків дає можливість продовжити життя ВІЛ-інфікованим людям, але не вилікувати їх. Тому СНІД дотепер залишається найстрашнішою хворобою нашого часу. Сьогодні в Україні проживає понад 400 000 носіїв ВІЛ, це майже 1% дорослого населення країни, – причому кількість хворих стрімко зростає. За оцінками вчених у 2014 році загальна кількість інфікованих сягне 470 – 820 тисяч чоловік.

4 учень. В усьому світі сьогодні нараховується приблизно 38,6 млн. людей, які живуть з ВІЛ. Згідно статистики, ситуація в Україні щодо епідемії ВІЛ/СНІД – найгірша серед країн Східної Європи та Центральної Азії. В Європі Україна посідає перше місце із захворювання на СНІД. Високі показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію виявлені у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Донецькій областях, АР Крим, м. Севастополь, м. Київ.

Учитель. Ви вже знаєте діти, що існують шляхи, якими ВІЛ передається і Шляхи, якими ВІЛ не передається. Давайте зараз ще раз перевіримо. Як ви засвоїли ці знання. Участь будуть брати учні старших класів. Кожен клас – це команда. У нас є дві таблиці: на одній з них ми бачимо прикріплений червоний кружечок – це сигнал небезпеки – «ВІЛ передається», на іншій – зелений кружечок – «ВІЛ не передається». Кожній команді вручається набір карток з можливими шляхами передачі інфекції. Команди повинні розділити картки на дві групи й прикріпити до таблиці. Ті шляхи, що передається інфекція – червоний сигнал, ті, що не передаються – зелений.

(Командам роздаються картки)

Учитель. Всі уважно дивимось. Якщо команда свою картку прикріпила вірно, всі разом плещемо в долоні, якщо команда допустила помилку – всі разом гупаємо ногами. Але слідкуємо за мною, якщо я підняла прапорець, то плескати в долоні або гупати ногами припиняємо. Всім зрозуміло?

Картки.

  • Через кров та інші рідини організму.

  • Унаслідок користування шприцами, використаними ВІЛ-інфікованими особами.

  • У разі незахищених інтимних відносин з ВІЛ-інфікованими.

  • Під час переливання зараженої крові.

  • У разі народження дитини ВІЛ-інфікованою матір’ю.

  • Через грудне молоко від інфікованої матері дитині.

  • Через слину і піт.

  • Унаслідок перебування в одному приміщенні з ВІЛ-інфікованим.

  • Через чхання, кашель.

  • У разі сидіння за однією партою, користування загальними предметами та книжками.

  • Через рукостискання, обійми.

  • Через свійських тварин, укуси комарів.

(Представник кожної команди по черзі зачитує запис на картці і підносить та прикріплює її до потрібної таблиці).

Учитель. Отже, ми ще раз нагадали самі собі про те, що у будь-якому випадку треба бути обачними і про своє здоров’я турбуватися в першу чергу.

Ведучий. На сьогоднішній день ліків від СНІДу немає. Учені не втрачають надії, деякі навіть певні, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з’являться у найближчих 5 – 7 років. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

Ведуча. Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожний дім, кожну сім’ю.

Здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах найкращі методи профілактики СНІДу.



Запамятай правила взаємин!

  1. У ставленні до іншої людини завжди будь шанобливим, уважним, доброзичливим.

  2. Ніколи не дозволяй собі насміхатися над вадами людини.

  3. Не намагайся бути «кращим» за всіх.

  4. Не соромся поступатися іншому.

  5. Не накопичуй образ і не дуйся, краще перший посміхнися.

  6. У відповідальний момент вмій стримати себе і уникнути конфлікту.



Правила безпечного користування електроприладами

  1. Ніколи не торкайся електроприладів, не включай і не вимикай їх мокрими руками.

  2. Завжди вимикай електроприлади з розетки. Невимкнений електроприлад може стати причиною пожежі. Не тягни за шнур.

  3. Не торкайся домашніх розеток чи електроприладів.

  4. Стеж, щоб на електроприлад не потрапляла вода.

  5. Грай у комп’ютерні ігри і дивися телевізор не більше 30 хвилин на день.


Ураження електрострумом

Перша допомога.

  1. Не доторкатися до потерпілого, поки не буде ізольоване джерело струму. Це можна зробити за допомогою гумових рукавичок, дерев’яної сухої палиці, складеної в рулон газети, взуття на гумовій підошві. Якщо навколо вода, перш ніж доторкнутися до потерпілого, необхідно стати на що-небудь, що не проводить струм: стопку газет, дерев’яну коробку, гумовий килимок.

  2. Відключити електрострум. При цьому всім потрібно пам’ятати, де знаходиться щит розподілу електроенергії.

  3. У разі непритомності потерпілого, зупинки дихання і припинення серцебиття необхідно провести реанімаційні заходи (штучне дихання, непрямий масаж серця).

  4. Викликати «швидку допомогу» і розповісти про тип і тривалість ушкодження електрострумом (якщо це відомо).

  5. Потерпілого необхідно постійно заспокоювати.

При ураженні струмом високої напруги найчастіше настає смерть, а якщо потерпілий виживає, залишаються глибокі опіки.
Ваше місце для гри вдома

    1. Вибирайте безпечне місце для ігор.

    2. Не сидіть під час гри на протязі, аби не застудитися і не захворіти.

    3. Грайтеся дитячими, безпечними іграшками.

    4. Не грайтеся на балконі, на горищі, не перехиляйтеся через перила балкона, через відкрите вікно.

    5. Не грайтеся на підвіконні: ненароком можна розбити скло і поранитися.

    6. Не беріть без дозволу дорослих для гри небезпечні предмети.


Поради протипожежної безпеки для учнів

Пожежа – це неконтрольований процес горіння, супроводжуючий загрозу життю людей та знищення матеріальних цінностей.

Більшість пожеж – результат нашої легковажності та необережності. Про засоби профілактики пожеж знають практично всі, а от боротися з вогнем, на жаль, мало хто вміє. Тому варто про це нагадати.

Категорично забороняється:


  • гратися із сірниками;

  • запалювати папір або інші предмети і переносити вогонь;

  • без нагляду дорослих запалювати вогнище із сухого листя; сміття, різних відходів горючих матеріалів;

  • вигрібати вугілля під час його горіння в печі;

  • вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

  • класти іграшки та інші предмети на запалені плити або увімкнені електроприлади;

  • запалювати легкозаймисті речовини або перевіряти їх на вогнетривкість.


Поради для запобігання пожежі

  1. Не кидайте палаючі сірники, спочатку погасіть їх.

  2. Не запалюйте і не гасіть самі гасову лампу, газову колонку, попросіть зробити це старших.

  3. Якщо в домі загориться бензин, гас або будь-яке масло, їх не можна гасити водою. Необхідно накинути на вогонь щільну тканину, ковдру, старе пальто або засипати його піском, землею.

  4. Якщо в кухні чути сильний запах газу, негайно відчиніть вікно, не запалюйте сірників і не вмикайте світло, зателефонуйте по телефону – 104.

  5. Ні в якому разі не розпалюйте піч легкозаймистими рідинами.

  6. Запам’ятайте телефон пожежної команди – 101.



Якщо пожежа виникла у квартирі, пожежні вимагають від постраждалих такої послідовності дій:

  • подзвонити за номером телефону «101»;

  • вивести дітей та людей похилого віку з приміщення, де виникла пожежа;

  • лише потім починати гасити полум’я власними силами до приїзду пожежної команди.

Справа в тому, що ситуація під час загоряння часто виходить з-під контролю і розвивається за такою схемою: у першу хвилину пожежу можна загасити склянкою води, у другу – відром води, у третю – лише за допомогою пожежного рукава.

Якщо у вас немає вогнегасника, підручними засобами можуть бути: щільна тканина (краще мокра) та вода. Штори, які загорілися, необхідно зірвати та затоптати або кинути у ванну, заливаючи їх водою. Таким же чином можна гасити ковдри та подушки. Не слід відчиняти вікна, тому що кисень, який надходить зі свіжим повітрям, лише підсилить вогонь. Кімнату, де сталася пожежа, слід обережно відкрити, бо полум’я може полихнути вам на зустріч. Щоб уникнути ураження струмом, відімкніть електрику, якщо загорілася проводка.

Якщо вам вдалося справитися з основним джерелом загоряння, обов’язково слід впевнитися, що ніде не лишилося тліючих предметів.

Під час гасіння вогню всіма засобами захищайте органи дихання від диму. Статистика свідчить, що під час пожежі люди гинуть в основному не від полум’я, а від отруєння димом, втрачаючи свідомість.

Якщо ліквідувати пожежу власними силами не вдається, негайно покиньте квартиру. Виходити з неї можна, лише впевнившись, що там нікого не залишилося.

Особливо треба слідкувати за дітьми: від вогню та диму вони ховаються у шафах, під столами, ліжками, у туалетах, ванних кімнатах і частіше всього не відгукуються.

Пересуваючись задимленою квартирою, дихайте крізь мокру ганчірку, якщо у вас немає респіратора чи протигаза. Однак слід пам’ятати, що кількість кисню в приміщенні швидко знижується, і навіть у протигазі можна втратити свідомість.

По задимлених коридорах пересувайтеся на колінах або повзком – внизу менше диму. Щільно зачиняйте за собою двері. Відправляючись на пошуки людей обв’яжіться дротом – хтось має вас страхувати.

Викликаючи пожежних, необхідно чітко відповідати на питання телефонної служби «101»: адреса, що саме горить, номер свого телефону та прізвище, скільки поверхів у будинку, як до нього дістатися тощо.

Нагадуємо, що головний захист від пожежі – самому не стати його причиною. Статистика пожеж наочно нам показує: ми були б значно багатшими, якщо б не економили на засобах свого порятунку та дотримувалися правил пожежної безпеки.
Памятка «Пожежа – результат власної недбалості та незнання засобів протипожежної безпеки»


  1. Під час експлуатації електромережі суворо забороняється:

  • перевантажувати електромережу одночасним підключенням декількох потужних струмоприймачів (прасок, плиток, рефлекторів, обігрівачів та ін.);

  • використовувати на електрощитах саморобні запобіжники (перемички, пучки дроту та ін.);

  • користуватися несправною електроапаратурою (вимикачами, розетками, дротом та ін.);

  • вмикати електроприлади у електромережу без штепсельних вилок;

  • обертати електролампи папером, ганчірками;

  • скручувати електрод роти та зав’язувати їх у вузол;

  • виходячи з домівки, залишати увімкненими у мережу електроприлади.

  1. Під час експлуатації телевізорів:

  • дозволяється використовувати лише стандартні запобіжники, номінали яких передбачені інструкцією з експлуатації;

  • розетка підключення вилки живлення повинна знаходитися у доступному місці для швидкого відключення телевізора від мережі;

  • слід вимикати телевізор, якщо у кімнаті немає дорослих, необхідно забезпечити умови, які б позбавили малолітніх дітей можливості самостійно включати телевізор;

  • обов’язково виймати вилку дроту живлення з розетки, якщо телевізор вимкнено;

  • якщо органи керування пошкоджено або телевізор несправний (відсутнє зображення, чути гудіння, відчувається запах кіптяви тощо) необхідно негайно відключити телевізор від мережі, витягти вилку дроту живлення з розетки та викликати спеціаліста;

  • після закінчення гарантійного терміну не рідше одного разу на рік необхідно викликати фахівців ремонтного підприємства для профілактичного огляду телевізора, його очистки від пилу та забруднення.

Забороняється:

1. Встановлювати телевізор у безпосередній близькості від ЛВЖ та ГЖ а також поблизу приладів опалення або у меблеву стінку, де внаслідок недостатнього доступу повітря телевізор погано охолоджується.

2. Закривати вентиляційні отвори у задній стінці та нижній частині корпусу телевізора.

3. Доручати ремонт випадковим особам.

4. Допускати живлення телевізора від мережі з підвищеною напругою (у таких випадках слід використовувати стабілізатор напруги).

5. Залишати увімкнений телевізор без нагляду.



6. Допускати перегляд телепередач дітьми за відсутності дорослих.
Правила поведінки при виявленні пожежі у школі

  1. Необхідно зачинити двері того приміщення, де горить вогонь. Якщо ви побачите палаюче приміщення через вікно, не намагайтеся увійти в це приміщення. Відчинені двері не тільки випустять дим і завадять евакуації – раптове надходження додаткового повітря може привести до поширення пожежі з великою швидкістю.

  2. Необхідно негайно підняти тривогу, голосно кричати про пожежу. Викликати пожежну охорону. Виклик повинен бути про дубльований через деякий (короткий) час.

  3. необхідно повідомити про пожежу персоналу школи, який буде вживати відповідних заходів щодо негайної евакуації усіх дітей і людей із будівлі школи. Тут особливо важливо не допустити паніки. Евакуація проводиться з усієї будови школи, навіть якщо пожежу виявлено у якійсь одній частині..

  4. Почувши тривогу учні встають біля своїх парт і за вказівкою вчителя залишають по одному класну кімнату і йдуть розміреним кроком до місця зібрання, завершує шестя учитель із класним журналом.. Необхідно зачинити двері класної кімнати і решту дверей на шляху евакуації (під час евакуації ними більше ніхто не буде користуватися).

  5. Діти з одного класу йдуть до місця зібрання (по одному) тільки з одного боку, залишаючи інший для проходу інших класів. Не можна обганяти один одного.

  6. Усі, хто не був присутнім у класі під час сигналу тривоги (був у коридорах, туалетах і т.д.)повинен негайно йти на місце зібрання і приєднатися до свого класу.

  7. Усі прибиральниці, кухарі, адміністративний та інший персонал, почувши тривогу, також повинні негайно йти до місця зібрання.

  8. Нікому не дозволяється вертатися в будівлю, до того часу, поки не буде дозволено пожежною охороною.

  9. На місці зібрання кожний клас займають суворо визначене місце і перебувають там, не розходячись.

  10. Місце зібрання повинно бути під навісом або в іншій будівлі.

  11. Серед усіх евакуйованих, що зібралися у місці збору, роблять перекличку

(за класними журналами): це робиться для того, щоб з’ясувати, чи всі евакуювалися зі школи. Директор школи після тривоги йде до пункту зібрання і там приймає рапорти від усіх шкільних підрозділів.

  1. Для дітей-інвалідів повинні бути раніше передбачені спеціальні заходи евакуації.

  2. Розмови і сміх під час евакуації повинні бути заборонені, щоб було чути вказівки.

  3. До прибуття пожежної охорони уже необхідно знати, де саме, в якому приміщенні пожежа і чи всі евакуйовані. Повинен бути наявним план пожежної евакуації із школи. Начальника варти пожежної охорони, що прибула, зустрічають з повною інформацією.

Правила евакуації при пожежі

  1. У першу чергу евакуюють дітей, хворих і дітей старшого віку.

  2. Щільно закривають двері і вікна квартири, у випадку проникання диму через щілини виходять на балкон, лоджію, а за їх відсутності – евакуюються по не задимлених сходах.

  3. Якщо коридори і сходи задимлені і залишити приміщення не можна, слід залишатися у кімнаті. Зачинені і добре ущільнені двері повинні захистити людину. Потрібно підійти до вікна і покликати на допомогу.

  4. При евакуації необхідно пам’ятати, що найменша температура і концентрація диму буває внизу – біля підлоги приміщення.

  5. У деяких випадках за наявності сильного диму доводиться рухатися до виходу повзком: унизу у вас є можливість дихати і не обпекти свої органи дихання при сильному вогні і високій температурі вогню.

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка