Зький навчально виховний комплекс №67 запорізької міської ради запорізької області



Скачати 130.6 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір130.6 Kb.
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС №67

ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ МЕТОДІВ, ФОРМ І ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Підготувала:

Вчитель математики

Іванова Валерія Олегівна

Запоріжжя 2015

1. Поняття про методи навчання і їх класифікації.

2. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

3. Засоби навчанняю

4. Вибір оптимального поєднання методів і засобів навчання.

1. Поняття про методи навчання і їх класифікації.

Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Прийом навчання - це деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до загального поняття "методу”

Різні підходи до класифікації методів:

а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні і практичні (С.П.Петровський, Е.Я.Галант);

б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування одержаних знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок (М.О.Данилов, Б.П.Єсипов);

в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М.Скатін, І.Я.Лернер).

При цілісному відході виділяють три групи методів нявчання:

а) організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

б) стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) контролю і самоконтролю навчально пізнавальної діяльності.

2. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

Методи організації навчально-пінавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями умінь, знань і навичок. До них належить словесні методи навчання:

Розповідь – послідовне розкриття змісту нового матеріалу. Вимоги до розповіді: логічна послідовність, чіткість і доказовість, достовірність змісту, образність і емоційність, мова вчителя (чітка, доступна правильна).

Пояснення - словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т. д.

Лекція - усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою.

Бесіда - питально-відповідальний метод навчання.

Дискусія, диспут. Ці методи навчання близькі до бесіди. Диспут - це суперечка на наукову або суспільну тему. Дискусія - суперечка, обговорення будь-якого питання.

Метод драматизації, який знаходить широке застосування переважно під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву , активність і самовідданість учнів.

Наочні методи спостереження: ілюстрування, демонстрування і самостійне спостереження.

Метод ілюстрування передбачає ілюстрування статистичної наочності, плакатів, карт, картен, написів на дошці.

Метод демонстрування передбачає демонстрування приладів, дослідів, технічних установок, різних препаратів.

При використанні цих методів неохідно: забезпечити всебічний огляд об'єкта, чітко виділити головне, детально продумати пояснення; залучити самих учнів до знаходження потрібної інформації.

Метод самостійного спостереження: інструктаж вчителя; вивчення або повторення раніше вивченого; спостереження; висновки учнів; висновки вчителя і оцінка виконаної роботи.

Індуктивний метод навчання : викладаються спочатку факти, демонструються досліди, наочні посібники, організується виконання вправ, поступово підводять учнів до узагальнень, визначення понять, формулюваннязаконів і т. д.

Дедуктивний метод навчання : спочатку повідомляють загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починають виводити часткові випадки, більш конкретні завдання.

При використанні цих двох методів навчання застосовуються словесні, наочні і практичні методи навчання.

Репродуктивні методи навчання передбачають активне сприймання і запам'ятовування навчального матеріалу, який повідомляється вчителем та іншими джерелами інформації. При цьому використовуються розглянуті раніше словесні, наочні і практичні методи навчання.

Проблемно- пошукові методи навчання передбачають підвищену активність учнів у процесі навчання. Тут також використовується методи словесні наочні й практичні.

3. Засоби навчанняю

Засоби навчання у навчальному процесі: слово вчителя - для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок.; викладаючи ноувий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи непогоджуватись з думками вчителя, звертатися до нього з петаннями і одержати відповідь; підручник служить учню для відновлення у пам'яті, повторення і закріплення знань, одержаних на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу; одні засоби навчання заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої і ін.); другі - конкретьизують, уточнюють, поглиблюють відомості , які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці і інший наочний матеріал ); треті - виступають у ролі прямих об'єктів вивчення, дослідження ( машини, прилади, хімічні речовини, предметиживої природи ); четверті - в ролі "посередників” між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії і ін. ); п'яті - використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками - навчальними і виробничими ( прилади, інструменти, ін.); шості - символічні (знакові) засоби (історичні і географічні карти, графіки, діграми ).

Технічні засоби навчання включають: дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори, телевізори, і т. д.). аудіовізуальні засоби: екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кикінфільми, кінофрагменти, кінокільцівки), фонопосібники ( грамзаписи, і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо – і телевізійні передачі.

4. Вибір оптимального поєднання методів і засобів навчання.

Оптимальний вибір методів і засобів навчання передбачає врахування:

а) мети і завдань уроку;

б) обсягу і складності навчального матеріалу;

в) мотивації навчання. Інтересів і активності учнів;

г) рівня підготовленості учнів і їх працездатності;

д) віку учнів;

е) сформованості навчальних умінь і навичок;

є) навчальної тренованості, витривалості;

ж) часу навчання ( осінь, зима, літо, весна, до обіду, після обіду);

з) матеріально – технічної бази;

й) застосування методів і засобів на попередньому уроці;

і) типу і структури уроку;

к) взаємин між вчителем і учнями;

л) рівня підготовки вчителя.

Рівні прийняття рішення про вибір методів навчання:

а) стереотипний підхід;

б) рішення типу проб і помилок;

в) оптимізоване рішення.

Формування в учителя уміння педагогічної техніки (виразність мови, володіння голосом, жестом, мімікою та інше.

Загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання

Спираючись на педагогічний досвід, спеціальні психологічні дослідження, можна сформулювати загальні вимоги щодо оптимального поєднання методів навчання. Вибір їх залежить від:

навчальної дисципліни. Виділяють методи, які успішно використовують у процесі вивчення: всіх навчальних дисциплін (пояснення, бесіда, робота з книгою тощо); певної групи предметів (лабораторні, дослідні роботи тощо);

теми уроку, його мети (навчальної, виховної, розвиваючої). На уроці засвоєння нових знань доцільно використовувати бесіду, розповідь, демонстрацію або ілюстрацію. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок потребує використання методу вправ, тестів, контрольної, самостійної роботи;

змісту і структури навчального матеріалу. Якщо матеріал складний, не пов´язаний з раніше засвоєними учнями знаннями, використовують переважно словесні методи. За умови, що матеріал невеликий за обсягом і знайомий учням, застосовують практичні методи навчання;

часу, відведеного на засвоєння матеріалу. Перевагу надають методам, за використання яких навчальна мета досягається при менших затратах часу;

навчально-матеріальної бази школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наявність наочних посібників сприяють широкому використанню методів демонстрації, ілюстрації, лабораторних, дослідних робіт;

вікових особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів, їх індивідуальних можливостей та рівня загальної підготовленості класу;

черговості уроку за розкладом занять. Недоцільно проводити контрольну, самостійну роботу або пояснювати складний за змістом матеріал на останніх уроках, після уроку фізкультури тощо;

здібностей, нахилів майстерності вчителя. Одні вчителі добре розповідають, інші вдало організовують дискусію, пізнавальні ігри. Вчитель повинен використовувати не лише методи, які йому найкраще вдаються, а й постійно вдосконалювати свою майстерність.

Застосування вчителем усього набору методів навчання у їх численних комбінаціях і поєднаннях забезпечує високу ефективність навчання і розвитку школярів. Взаємодія і взаємозв´язок методів навчання виявляються за єдності завдань і змісту навчання. Провідна роль завжди належить учителеві, а успішність навчального процесу залежить від того, наскільки аргументовано, доцільно і майстерно він застосовує конкретні методи навчання.

У зарубіжній школі переважають: використання дослідницьких, експериментальних, пошукових методів навчання; застосування комп'ютерної і обчислювальної техніки та інших ТЗН, наочності; використання рольової і ділової гри, вирішення конкретних ситуацій; самостійна робота з книгою, комп'ютером тощо.



Урок засвоєння нових знань

Мета: оволодіння учнями новими навичками, матеріалом та новими способами діяльності.

Структура

1. Організаційний момент.

2. Підготовка до сприйняття матеріалу або актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

5. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння).

6. Осмислення нових знань, умінь.

7. Закріплення, систематизація та узагальнення.

8. Контроліно-коригувальний етап.

9. Підбиття підсумків уроку.

10. Інструктаж щодо виконання, домашнього завдання.

Найчастіше таким уроком е вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень.

Може використовуватись пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, уявної подорожі чи екскурсії, відеоуроку, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) учнів. Під час проведення уроку доречні конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою, довідниками тощо. Головне, щоб вивчення нового матеріалу учнями відбувалося не пасивно, а в ході різноманітної активної пізнавальної діяльності.

Схеми аналізу та самоаналізу уроків
Схема самоаналізу уроку

  1. Характеристика реальних навчальних можливостей учнів, врахування особливостей дітей при плануванні уроку.

  2. Місце уроку в темі, розділі курсу, значення його, специфіка уроку, його тип.

  3. Завдання уроку: навчальні, виховні, розвивальні, їх взаємозв’язок.

  4. Обґрунтування раціональності обраної структури уроку для реалізації завдань уроку. Доцільність і раціональність опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення, домашнє завдання, розподіл часу на кожному з етапів уроку, логічний перехід між етапами уроку.

  5. Акцентування уваги на основних поняттях, ідеях, положеннях, фактах на уроці, вибір головного.

  6. Доцільність методів навчання на уроці.

  7. Різноманітність форм роботи з учнями при поясненні нового матеріалу, здійснення диференційованого підходу до учнів.

  8. Здійснення контролю засвоєння знань, умінь і навичок, ефективність дібраних форм і методів.

  9. Працездатність школярів в час уроку.

  10. Психологічна атмосфера на уроці, спілкування з учнями.

  11. Раціональне використання часу на уроці.

  12. Чи вдалося повністю реалізувати поставлені завдання? Якщо не вдалося, то які і чому?

Загально-дидактична схема аналізу уроку (за О.Я.Савченко)

  1. Готовність класу до уроку.

  2. Визначення теми і мети уроку, їх відповідність програмним вимогам.

  3. Загальна відповідність фактичного змісту уроку його меті.

  4. Організація навчальної діяльності школярів на уроці.

  5. Режим навчальної праці на уроці (розподіл часу, чергування різних видів діяльності як за змістом, так і за формою сприймання; засоби попередження втомлюваності учнів; концентрація уваги).

  6. Оцінка структури уроку та якісна характеристика його окремих етапів.

  7. Мотиваційний мікроклімат уроку (загальна атмосфера спілкування, якість мовлення вчителя, стимулювання дітей до праці, спостережливість, вміння підтримувати дитячу думку).

  8. Загальна оцінка результативності уроку.

Орієнтовна схема аналізу уроку

  1. Загальні відомості про урок: дата, клас, предмет, обладнання.

  2. Початок уроку. Готовність класу до уроку. Вміння вчителя зосередити увагу учнів на навчальну роботу, створити робочий настрій в класі.

  3. Тема і мета уроку (навчальна, виховна, розвиваюча). Місце даного уроку в системі уроків з теми, зв’язок з попереднім вивченим матеріалом.

  4. Організація уроку:

  • тип уроку,

  • структура уроку, його етапи, їх послідовність і розподіл часу, відповідність побудови уроку його змісту і меті;

  • види навчальної діяльності;

  • поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи на уроці;

  • раціональне використання часу.

  1. Зміст уроку:

  • науковий виклад матеріалу на уроці, його відповідність особливостям учнів;

  • виховне значення уроку;

  • доцільність викладеного матеріалу: для опитування, закріплення, пояснення, вправляння, самостійної роботи, практичних і лабораторних робіт, повторення, роз’яснення домашнього завдання;

  • відповідність змісту уроку вимогам програми;

  • зв’язок теорії з практикою; роз’яснення вчителем практичного значення знань, навчання учнів застосовувати свої знання на практиці, використання вивченого матеріалу, його доступність;

  • зв’язок вивченого матеріалу з попереднім;

  • міжпредметні зв’язки;

  • використання життєвого досвіду учнів з метою розвитку в них пізнавальної активності та самостійності;

  • обсяг знань учнів, їх вмінь і навичок.

  1. Методика проведення уроку:

  • обладнання уроку, використання наочності, дидактичного матеріалу на всіх етапах уроку;

  • відповідність методів і прийомів навчальним, виховним та розвиваючим завданням уроку, їх оптимальне поєднання;

  • відповідність методів змісту уроку, віку і рівню підготовки учнів, ефективність застосованих методів і прийомів;

  • постановка учителем перед учнями мети уроку і проведення підсумків;

  • робота зі слабовстигаючими на уроці;

  • правильність оцінювання учителем знань і діяльності учнів, їх ефективність і об’єктивність;

  • дотримання на уроці єдиних вимог до учнів.

  1. Організація пізнавальної діяльності учнів:

  • роль, місце і характер самостійної роботи учнів на уроці;

  • використання підручників і наочних посібників;

  • послідовність питань і завдань, прийоми активізації учнів;

  • характер пізнавальних завдань, формулювання проблемних питань.

  1. Психологічні основи уроку:

  • розвиток уваги;

  • розвиток пам’яті, мислення;

  • ритмічність уроку: чергування матеріалу різного ступеня важкості, різноманітність видів навчальної діяльності;

  • присутність психологічних пауз;

  • емоційна атмосфера уроку.

  1. Індивідуальний і диференційований підхід до учнів на уроці.

  2. Об’єм, характер домашнього завдання.

  3. Робота і поведінка учнів на уроці:

  • активність класу, якість відповідей учнів:

  • зацікавленість дітей матеріалом уроку;

  • дисциплінованість і організованість дітей;

  • мовлення учнів.

  1. Поведінка вчителя на уроці:

  • витримка, зібраність, доброзичливість у спілкуванні з учнями;

  • вміння розподіляти увагу на уроці, прислуховуватися до відповідей дітей;

  • вимогливість до учнів, використання різноманітних прийомів впливу на школярів;

  • емоційність;

  • мовлення учителя;

  • зовнішній вигляд.

  1. Висновки і побажання.


Орієнтовна схема аналізу уроку математики

  1. Тема і мета уроку.

  2. Тип уроку (за дидактичною метою) і структура ( етапи уроку).

  3. Відповідність змісту навчального матеріалу меті уроку, його науковість, доступність.

  4. Організація уроку:

  • готовність вчителя і учнів до уроку (необхідні посібники, дошка);

  • перехід від одного етапу уроку до іншого (постановка мети і підведення підсумку на кожному етапі);

  • прийоми перевірки математичних знань, умінь і навичок, використання сигнальних карток;

  • прийоми перевірки домашнього завдання і завдання додому ( інструктаж, об’єм завдань, доступність);

  • поєднання колективних, індивідуальних та групових форм роботи на уроці; здійснення індивідуального підходу до дітей;

  • культура мовлення і оформлення записів на дошці та в зошиті учнями;

  • дисципліна на уроці, педагогічний такт;

  • дотримання гігієнічних вимог (провітрювання класу, проведення фізкультхвилинок, постава при письмі, прийоми зняття втоми, закінчення уроку за дзвоником).

  1. Методи і прийоми навчання. Спрямованість методів і прийомів на активізацію пізнавальної діяльності учнів, використання дидактичних елементів зацікавленості. Організація самостійної роботи (кількість робіт на уроці, інструктаж, перевірка і самоперевірка результатів). Розвиток математичного мислення в учнів.

  2. Обладнання уроку.

  3. Виховне значення уроку.

  4. Висновки і побажання, рекомендації (оцінити досягнуті результати).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка