„Земля на зернині стоїть так говорять у народі, бо саме на колосках, звичайних



Дата конвертації19.02.2016
Розмір99.6 Kb.
Всуп.

„Земля на зернині стоїть” – так говорять у народі, бо саме на колосках, звичайних

і водночас дивовижних, з року в рік трималася людська доля.

Хліб - частина історії і її майбутнього. Він дивний початок і окреме щастя життя.

Раніше люди говорили про хліб як про живу істоту: „Хліб – годувальник, хліб –

батечко”. То чи заслуговує він такої величі?! Ми – це з вами сьогодні з’ясуємо

переглянувши захист проекту „Його величність ХЛІБ!”. Над яким працювали такі творчі

групи:- історики, археологи, етнографи, фольклористи, агрономи та журналісти.

/Вручення короваю/

Гостей дорогих стрічаємо Шанобливо хліб підносим

Круглим пишним короваєм. І, вклонившись, щиро просим:

З рушником берем таріль, - Любий гостю наш, приймай

Коровай кладем і сіль. Хліб гостинний - коровай

/ 2-й клас/

У сім’ї, у кожній хаті

Майже завжди буде свято,

Як на білій скатертині

Буде сяяти хлібина.

Що з зернини проростала,

Сонця й дощику пізнала,

Ласки від землі святої,

Чорної родючої простої.

Але скільки ті зернятка

Мали подорожей взнати,

Щоб потрапив у кожний дім

Запашний і білий хліб.

Якщо друг із будь-якого краю

В мій будинок завіта з шляху,

За народним звичаєм стрічаю,

Як здавен ведеться у житті.

У селі чи у самій столиці

На квітчастім рушнику ллянім

Свіжий хліб з полтавської пшениці,

Дрібок солі кримської на нім.

Хай рясніють квіти малиново,

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний і щире слово

Гість відчув ступивши на поріг. /Пісня: „Одна калина”/Ведучий:

І. З давніх – здавен народ наш понад усе цінував хліб, сіль і честь. Хліб – то

багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність, за яку

предки наші стояли і нам заповідали стояти на тому.

ІІ. Тож почнемо велику розмову про маленьку скибочку хліба. Ось як це

почалося:…

Археологи

І. Вчені археологи різних країн світу стверджують, що першою „хлібною

рослиною” слід вважати не сучасні злаки – жито та пшеницю, а дуб. Так при розкопках

трипільських поселень на території сучасної Кіровоградщини, знайшли висушені і

розтерті в борошно плоди дуба, з яких пекли хліб більш як 5 тисяч років тому.

ІІ. Існує і ще одне повір’я про перший хліб людини: „ Горіхи, так само, як і

жолуді, були теперішнім хлібом”. Оболонки їхніх плодів були знайдені в печерах і навіть

в руках скелетів, похованих у стародавніх могилах.

Ведучий І:

Історія хліборобства і хлібопечення дивовижна, сповнена і радісних, і

драматичних подій. Здавна хліб вважали священним, за нього велися війни.

Ведучий ІІ:

Від успіхів хліборобства залежали долі країни і народів. Народна мудрість

говорить: сто років думай, а краще хліба нічого не придумаєш.

/Пісня: „Зеленеє жито, зелене”/

Історики:

І. На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки

понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше вони

навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій

початок історія про перші млинові жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої

каші. З часом зерна почали обжарювати, а потім з’явився перший прісний хліб – коржі з

густої зернової каші – тіста.

ІІ. А хліб із збродженого тіста з’явився пізніше. Його батьківщиною вважають

Єгипет. Пекли його різної форми – круглий, довгастий, у вигляді пірамід, риб та різних

фантастичних тварин. Перший спогад про такий хліб відноситься до V століття до нашої

ери. Уже до ІХ століття випікання хліба для наших предків було звичайною справою.

Про це свідчать літописи та археологічні знахідки.

ІІІ. Особливе місце в давні часи відводилося хлібу „житньому”. У свідомості

нашого народу це слово асоціювалося із поняттям „жити”,„життя”. А ось поняття „хліб”

з’явилося пізніше й означало спочатку „борошно”, тобто те, з чого виготовляють хлібні

вироби.IV. Саме слово „хліб” має давньогрецьке походження. Справа в тому, що греки

випікали свій хліб у горщиках, які називалися „клібатос”. Звідти і пішло слово „хлайфе”,

яке пізніше запозичили і слов’яни. Відтоді так і залишилося слов’янське слово „лайб”,

або естонське „лейбс”, які так схожі на наше слово „ХЛІБ”

V. Історія хліба довгий час була історією голоду. Нашим селянам раніше не

вистачало хліба. У XVIII столітті нараховують 34 роки неврожайними. У ХІХ столітті

нараховують 40 неврожайних літ. У ХХ столітті за перших 12 років 7 були роками

голоду . Селяни замість хліба їли лободу, потовчену кору, колоски, що перезимували під

снігом. Люди тяжко хворіли, а часом і вмирали.

VI. Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя

країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Це і 1932-1933

роки, коли люди цілими сім’ями помирали від голоду, це і Великий Ленінград, який у

роки Великої Вітчизняної війни, 900 днів був оточений фашистами, які були впевнені,

що люд вимре від голоду і холоду.

VII. Тож з чого складався той хліб, який видавали в блокадному Ленінграді?

Видавали по 125 грамів хліба, в якому: 10% - їстівна целюлоза, 10% - висівки і

макуха, паперова потерть – 25%, а решта деревна кора, хвоя і сіль до 2,5 %. Форму, в якій

випікали хліб, змащували соляркою.

VII. А я хочу розповісти про наслідки голодомору 1932-1933 років у нашому

селі: - Актові записи про смерть за цей період не збереглися. У 2008 році пошуковцями

було встановлено імена 90-та осіб, які померли голодною смертю.

А ось, що згадують про ці страшні роки наші односельчани...

/Танець з колосками/

Ведучий І.

Великою шаною хліба в Україні зумовлене те, що господарський рік був тісно

пов’язаний з усіма польовими роботами навколо ниви, навколо хлібів. Перший посів

озимих зернових, які висівають восени до Семена, тобто до 14 вересня. Але

найвідповідальніша посівна припадає на весну. До весняної сівби готувались заздалегідь.

Переглядали зерно, лагодили реманент, кінську збрую.

Ведучий ІІ.

Селяни з нетерпінням чекали тої благодатної днини, коли вперше виїдуть у поле,

щоб покласти першу борозну… А чи знаєте ви, яких народних прикмет дотримувалися

селяни під час сівби?Етнографи

o Не можна починати роботу, коли господар хворий – „буде мізерне зерно”.

o Не можна лихословити та лаятися, „щоб чорт не ходив слідом та не

розсівав бур’янів”.

o Не можна губити крихт від їства, бо „миші трубитимуть збіжжя”.

o Не можна в цей день позичати посівного зерна, „аби до нового врожаю не

йти в позики”.

Ведучий І.

З часом виникло багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів,

переступати які було великим гріхом. Ось які вони:

Ø Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, і

випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці

тримається людське життя.

Ø Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то

буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на

смуток, потріскається – чекай новини.

Ø Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і

малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин „ на позику”, бо позичати

чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

Ø По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової

сім’ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само

пізнавали долю народженої дитини, по хрестинному калачу.

Ø Якщо першу хлібину з нового врожаю не подарувати людям – злидні

будуть тебе їсти.

Ø Якщо хліб підгорить, то значить завелась нечиста сила в домі. Треба

святити хату й хліб.

Ø Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику,

або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не

перевівся достаток у домі.

/ Сценка-казка у виконанні учнів 2-го класу/

Ведучий І.

У давнину поле орали волами чи кіньми. Зерно засівали вручну.

Ведучий ІІ:

На жнива виходили всі. Чоловіки косили хліб косами, а жінки жали серпами,

в’язали у снопи та складали у копи.

Ведучий І:

Зібрані колоски обмолочували ціпами. Зерно на борошно мололи на вітряних або

на водяних млинах.

Ведучий ІІ:

Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася пісня.

Ведучий І. А скільки склав народ прислів’їв та приказок про хліб, щоб пам’ятали

люди, який він важливий у житті людини.:Фольклористи

· Риба – вода, ягода - трава, а хліб всьому голова.

· Паляниця – хлібова сестриця.

· Що посієш, те й пожнеш.

· Довелося бідувати, на хліб-сіль заробляти.

· Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

· Земля – матінка, а хліб – батечко.

· Як посієш рідко, то вродиться дідько.

· Весною не посієш – восени не збереш.

· Одна стара правда на світі буває: хто не посіє той не збирає.

/ Пісня: „Україні”/

Ведучий І. Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Найвивіренішим

способом було спробувати його на зуб: Якщо зерно мало тугий прикус, то одразу

приступали до жнивування.

Ведучий ІІ. Жнива для селянина - це все: достаток у господі, затишок у родині,

щаслива пісня і веселе свято. З острахом поглядав господар на небо, на хмари,

спостерігав напрям вітру. Адже одна нещаслива година – і може пропасти вся річна

праця.


Агрономи

- Найвідповідальніша пора у хліборобів – жнива. Починалися жнива зажинками.

До зажинків готувалися заздалегідь: зазубрювали серпи, стругали цурки,

якими в’язали снопи, крутили перевесла.

- Зажинок починали вдосвіта і обов’язково на легкий, тобто на жіночий день.

Вмившись та помолившись, йшли в поле, щоб доки зійде сонце, зробити

жнив’яний почин – обрядовий спіп.

- У цей день годилося бути чемним: не сваритись, ввічливо звертатись одне до

одного, навіть на худобу не підвищували голосу і ситніше її годували,

„щоб жнивам не наврочити”.

- Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину, клали на неї

хліб – сіль, свячену великодню цілушку від паски та інші страви.

Ставали обличчям до схід сонця, а господар читав молитву.

/Танець: 2 кл./Ведучий І. Україна славилась на весь світ своїми диво-короваями. Кожне село,

кожний хутір має свої традиції та секрети випікання хліба.

Ведучий ІІ. Має їх і наше село. Деякі з них дійшли до наших днів:

· Хліб пекли зазвичай у суботу, розраховуючи так, щоб до

наступної випічки його вистачило на сім’ю;

oНе можна пекти хліб у п’ятницю та неділю;

oНе можна стукати коритом чи діжею для хліба та бити по ньому руками;

oНа лопату не можна класти по дві хлібини;

oНе можна тримати двері відчиненими в хату в момент, коли хліб саджають у

піч;

oЩоб хліб удався треба бути у хорошому настрої не сперечатися, не сваритися.



/Сценка :„Його величність Хліб!” ( пісня )/

Ведучий І. Є у нашого народу ще один прекрасний звичай, пов’язаний із

жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам.

Ведучий ІІ. Завершуючи косовицю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке

називали „Бородою”.

Ведучий І. Потім всі учасники обжинків повільно залишали лан, співаючи

обжинкових пісень та весело танцюючи.

/// Художні номери///

Ведучий. А зараз інтерв’ю з нашими гостями:

Журналісти.

- Як називається місце де печеться хліб? (Піч)

- Чим жали жито у давнину? ( серпом)

- Де мололи зерно у давнину? (на вітряку)

- Без рук, без ніг, а підперезаний. (сніп)

- Продукт, завдяки якому хліб стає пухнастим та високим? (дріжджі)

- Як називається машина, що збирає хліб? (комбайн)

- Як називається свято, яке традиційно святкують після жнив? (обжинки).

/ Танок у виконанні учнів 6-го класу/

Ведучий ІІ. Дорогі друзі, пам’ятайте, що ніколи в житті ви не зможете обійтися

без хліба. Тож ставтеся до нього так, щоб і для ваших дітей, і для правнуків був він

дивом, витвором рук людських.

Ведучий І. Не топчіть хліба, не кидайте недоїденим, не гордуйте ним.

Пам’ятайте: За хліб платять життям. А шматок, поділений навпіл, робить людей друзями.

Ведучий ІІ. Наша зустріч закінчилася. Але ми сподіваємося, що коли ви будете



їсти смачний, духмяний окраєць, згадаєте і нашу подорож до історичного минулого

Хліба !!!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка