Зенкова Олена Петрівна, вчитель української мови та літератури Чапаєвської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії «Жіноча доля в творчості Т. Г. Шевченка» методичні розробки урок



Сторінка2/3
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.81 Mb.
1   2   3
Тема: Інтимна лірика Тараса Шевченка
(розробка уроку

з української літератури в 9 класі)

Мета уроку: розкрити учням глибину поезії Кобзаря про любов; аналізуючи автобіографічні вірші, глибше осягнути внутрішній світ поета, його прагнення до простого людського щастя, розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки; виховувати поважне ставлення до людини, особистості, друзів, прищеплювати риси чемності, доброти, уваги до ближнього.

Обладнання: альбом “Тарас Шевченко. Живопис, графіка”, “Журнал” (щоденник), книга “Доля”, підручник, фотографії.

Тип уроку:комбінований.

Хід уроку

Мені ж, мій Боже, на землі

подай любов, сердечний рай!

І більш нічого не давай!

Т. Шевченко

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

- Чи знаєте ви, що рухає сонцем і світилами?



(Учні відповідають по-різному, хтось обов’язково скаже: “Любов").

  • Якщо любов лежить в основі руху Всесвіту, то, без сумніву, вона творить і мікросвіт будь-якої особистості. Особливо цікаво нам, як це почуття впливає на геніїв, яке місце займає в їхньому житті. Академік Олександр Білецький писав: «У своїх поезіях Шевченко передовсім лірик, який завжди кипить, бушує, перебиває сам себе, плаче, проклинає і, кінець кінцем, показує нам насамперед себе самого...». Сказано правильно, але нечітко.

  • Про яку визначальну особливість лірики Шевченка не згадано в цій цитаті?

Відомий літературознавець, на жаль, не відзначив, що вся творчість Шевченка пройнята таким неземним почуттям, як любов. Слова з його “Молитви”, я винесла епіграфом до сьогоднішнього уроку, бо саме в молитві людина виражає свої сокровенні мрії та бажання. Найзаповітніше в Шевченка збігалося із заповіддю Ісуса Христа. Тому так переконливо звучить кредо поета, висловлене на схилі віку (“Молитва” написана 24травня 1860 р.).

ІІІ. Сприйняття та застосування учнями навчального матеріалу.

Інтимна лірика Шевченка.

Запис у зошити (теорія літератури):

Інтимний (від лат. найглибший, таємний) — це глибоко особистий, приязний, дружній, задушевний.


  • На які жанри поділяються ліричні твори?

  • Що відображає автор в особистій ліриці?

Учитель. Інтимний світ поета – цілий океан, розлитий по його баладах, ліричних віршах, ліро-епічних поемах. Тарас Шевченко був людиною глибокорелігійною. Своєю творчістю він утверджував християнську мораль, записану в десяти Божих заповідях. Про ту з них, що є неодмінною умовою щасливих взаємин закоханих, ідеться в поезії “Коло гаю, в чистім ті...”.

(Виразне й емоційне читання поезії).

  • Про додержання якої із заповідей йдеться в поезії?

  • Який жанр цього твору?

  • Які балади Шевченка присвячені темі кохання?

Учитель. Дівоча цнота, висока мораль, чистота стосунків хлопця й дівчини – ось неодмінна умова гармонії між закоханими. Щоб показати читачеві своє розуміння щастя, Тарас Григорович часто звертається до поняття «раю». Саме це слово використовує він у поезії і риторичним запитанням констатує найвищий вияв земного щастя:

Якого ж ми раю у Бога благаєм?

Стан закоханих Шевченко часто порівнює з різноманітними явищами природи.


  • Як називається цей художній прийом?

Учитель. До психологічного паралелізму вдається автор і в поезії “Не тополю високую...”, передаючи страждання молодої дівчини, яка ніяк не знайде собі пари.

(Емоційно й виразно читається поезія "Не тополю високую...”).

Учитель. Справжнім шедевром інтимної лірики Шевченка я б назвала вірш “Дівочії ночі”. Вражає здатність автора глибоко розкрити психологію молодої дівчини, високохудожньо передати найтонші переживання ліричної героїні. Емоційність сприйняття посилюється тим, що ця сповідь серця ведеться від першої особи.



(Вірш читає учениця).

Учитель. Програмою не передбачено вивчення автобіографічної лірики Шевченка. Але чи можна збагнути особистість митця, не знаючи цих творів? Ознайомлюючись з віршами, адресованими конкретним жінкам, які залишили помітний слід у серці генія, пізнаємо найсокровенніші глибини душі поета.

Серце митця було напрочуд чутливим до краси. А жінку Кобзар вважав “самым блестящим перлом в венце созданий” (з листа до приятеля Залеського). Тому й не дивно, що поет захоплювався жінками, вони хвилювали його уяву, викликали любов, прагнення створити свій куточок раю серед житейського пекла.

Першою любов’ю Тараса була Оксана Коваленко, їй присвячена поема “Мар’яна-черниця”. А спогади про красуню Оксану поет вилив у вірші “Ми вкупочці колись росли”.



(Учні слухають поезію).

  • У яких творах Шевченко змальовує долю покриток? Чому так глибоко й переконливо вдалося йому передати трагедію цих жінок?

Учитель. “Ганні вродливій” (так називав Тарас дружину полковника Платона Закревського, власника села Березова Рудка, що на Полтавщині) поет присвятив поему «Слепая», а також поезії «Г.З.» та «Якби зустрілися ми знову...».

Збагнути глибину почуттів до цієї жінки, котру дослідники життєпису Шевченка вважають його єдиним справжнім великим коханням, спробуємо, уважно прослухавши поезії та виписавши з них усі звертання до ліричної героїні.

(Учні слухають вірші, а потім виконують письмове завдання)

Які художні засоби використовує автор у цих творах?

Учитель. Чи соціальна нерівність, чи відсутність справжнього почуття з боку Шевченка стали на шляху до поєднання його долі з долею Варвари Рєпніної, дочки російського державного діяча, генерала кавалерії?.. Ця таємниця назавжди схована в їхніх серцях. Але вже той факт, що Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою «Тризна», є свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки.

У фіналі “Присвяти” йдеться про вплив її на поета:

Для вас я радостно сложил

Свои житейские оковы,

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил.

Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами

И тихостройными речами

Мечты о рае пробудил.

Варвара Рєпніна була гідна любові Тараса. Її інтелект, духовне багатство, поетичне світосприймання сповнили хвилюванням серце поета, але не спричинили бурі. У листі до Шарля Ейнара княгиня пише: «...Щораз більше виявлявся мій потяг до нього: він відповідав мені деколи теплим почуттям, але пристрасним — ніколи».

Коли Шевченка відспівували в церкві, раптом з’явилася жінка, обличчя якої приховувала чорна вуаль. Вона поклала терновий вінок на віко домовини й зникла як примара. Кажуть, що то була Варвара Рєпніна.

Любов сліпа. І генії теж підвладні цій хворобі. Останнім почуттям, що спалахнуло в серці Шевченка, була любов до Ликери Полусмакової, колишньої наймички, кріпачки. Сучасники поета скептично ставилися до цього об’єкта його кохання. Ликера для Шевченка була останньою соломинкою, яка мала порятувати його від самотності, останньою надією на створення свого маленького раю. Він запропонував їй одружитися й виїхати на Україну. Вірив, що саме з нею вдасться «лихо донести і поховать лихе дебеле в хатині тихій і веселій». Адже неодмінною умовою «благодаті» він вважав сімейну ідилію у власній хатині.



(Читається вірш “Ликері”).

Моя ти любо! Мій ти друже!

Не ймуть нам віри без хреста,

Не ймуть нам віри без попа

Раби, невольники недужі!

Заснули, мов свиня в калюжі,

В святій неволі! Мій ти друже,

Моя ти любо! Не хрестись,

І не кленись, і не молись

Нікому в світі! Збрешуть люде,

І візантійський Саваоф

Одурить! Не одурить Бог,

Карать і миловать не буде:

Ми не раби його – ми люде!

Моя ти любо! Усміхнись,

І вольную святую душу,

І руку вольную, мій друже,

Подай мені. То перейти

І він поможе нам калюжу,

Поможе й лихо донести,

І поховать лихе дебеле

В хатині тихій і веселій.


  • Що вважав Шевченко апофеозом краси і щастя? Підтвердіть свою думку словами з поезії "Л”.

Учитель. Не судилося стати Ликері Шевченковою долею. Згодом вона виходить заміж за перукаря Яковлева. А серце поета переповнюють біль, розпач, безнадія від усвідомлення страшної, всепоглинаючої самотності:

Ні! Треба одружитись,

Хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться одуріть

В самотині.

«Якби з ким сісти хліба з’їсти..»’’

Прагнення простого людського щастя виявилося в Тараса Григоровича таким жагучим, що навіть в останній строфі останньої поезії, вміщеній у “Кобзарі” (“Чи не покинуть нам, небого...”), за кілька днів до того, як відійти у вічність, він пише:

...над Стіксом, у раю,

Неначе над Дніпром широким,

В гаю — предвічному гаю,

Поставлю хаточку, садочок Кругом хатини насаджу...

Скільки в цих рядках туги від усвідомлення того, що доля так жорстоко обділила його сімейним щастям.

Кажуть, що цілком щасливих людей не буває. Тих, кому поталанило на взаємне кохання – тим паче. Але Тарас Шевченко знав, як причарувати жінок:

Одну сльозу з очей карих –

І пан над панами…

Скільки панночок проплакало над його поемою «Катерина», бо чи не кожна жінка хоч раз у житті була зраджена. А він навіть покриток жалів.

Траплялися в його житті і випадкові інтимні зустрічі. У свого товариша, земляка Івана Сошенка, який був ініціатором викупу Тараса з кріпацтва, Шевченко відбив наречену. Це була Марія Максимович.

Справді, поет не був ченцем, але й не був «падшим ангелом». У нього були захоплення, його ласкаво зустрічали і панночки, і служниці. Але природа брала своє. Стомленій за роки душі хотілося спочинку, родинного вогнища:

Поставлю хатку і кімнатку,

Садок-райочок посаджу…

У хаті потрібна була господиня. Тарас у свої 47 років, відчуваючи себе молодим посватався до 16-літньої Тетяни Півунової. Але батьки були проти такого шлюбу. Не склалося потім і з кріпачкою Харитиною Довгополненко, ні з донькою уманського пристава Наталкою Шулячівною. «Треба одружитися хоча б з чортовою сестрою», - пише Шевченко в листі до товариша. Кажуть, що отією «чортовою сестрою» і стала Гликера Полусмакова, котра й спровадила його до могили.

Звичайно, мало мажору в інтимній ліриці поета, бо через призму власної долі, через біль зраненого серця пропустив він свою поезію. Самотність, нерозділеність кохання — ось ті струни, на яких звучить Шевченкова пісня печалі.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

- Поділитися враженнями, які викликала у вас інтимна лірика Тараса Шевченка, його стосунки із жінками.



V.Домашнє завдання:

  • опрацювати матеріал підручника;

  • підготуватись до зв’язної розповіді на тему «Шевченко — поет любові»


Тема: Романтична ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності в баладі «Тополя» Т.Г. Шевченка

(розробка бінарного уроку

з української літератури та образотворчого мистецтва

в 7 класі )

Мета: поглибити знання семикласників про життєвий шлях великого Кобзаря, показати його високу обдарованість, розкрити нелюдські умови життя поета і художника під час перебування на засланні, любов до рідної землі, тугу за нею; ознайомити учнів із баладою Т.Г.Шевченка «Тополя», дати поняття про баладу, допомогти усвідомити ідейно-художній зміст творів письменника; формувати уявлення учнів про Т.Г.Шевченка як про художника; удосконалювати навички та вміння роботи з графічними матеріалами; розвивати увагу, уяву, мислення, вміння учнів читати художнє полотно, розкривати світ переживань змальованих образів на картині, естетичні смаки, навички вдумливого, виразного читання поетичних творів, їх аналізу, висловлення власних суджень із приводу прочитаного; виховувати у дітей глибоку шану і любов до мужнього сина українського народу, до рідного краю, українського мистецтва.

Тип уроку: урок-подорож (засвоєння знань і формування вмінь).

Теорія літератури: балада, романтичний пейзаж; ідея.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них; аудіозаписи художнього читання, репродукції художніх полотен із зображенням Т.Шевченка на різних етапах життєвого шляху, малюнки та картини Т.Шевченка.

Він був сином мужика і став

володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став

велетнем у царстві людської культури.

І.Я. Франко

Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми та мети уроку.

Вступне слово вчителя. Кожна нація має своїх титанів. Таким нескореним Прометеєм для нас був, є і завжди буде Т. Шевченко, бо він поклав своє життя на олтар служіння народові. М. Добролюбов сказав про великого Кобзаря:«Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв'язаний».

Ім’я Шевченка, його поетичне слово добре відоме нам. Ви чули Тарасове слово у своїх оселях ще з дитячих років, вивчали його поезію з молодших класів. За часів Шевченка в Україні панували дика сваволя, ненависне рабство. Тому поет мріяв про щасливу долю рідної землі, майбутнє нове суспільство, у якому утвердяться справедливість, доброта, освіченість, мудрість, цінуватимуться таланти. Митець сподівався, що його поезія прислужиться цій меті, і не помилився. У цьому році протягом кількох уроків продовжимо знайомитися з прекрасними творами славного генія. А сьогодні ми здійснимо подорож нелегкими життєвими стежками Т. Шевченка. У цьому допоможуть нам прекрасний вид мистецтва – живопис.

Діти, зверніть увагу на слова І.Франка, записані епіграфом до уроку. У кінці уроку вам необхідно буде пояснити, як ви їх розумієте.


  1. Актуалізація опорних знань.

  1. Бесіда з класом.

Учитель української літератури.

Спочатку ми згадаємо факти з життя великого Кобзаря, вже відомі вам. У 6 класі ви дізналися про дитячі роки поета, його сім’ю, перші мрії та розчарування.



  • У якому творі детально говориться про дитинство Шевченка?

(У повісті С. Васильченка «Широкий шлях», уривок із якої вчили).

  • Пригадайте, як у повісті говориться про народження поета?

(Учень декламує уривок: «Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник, народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко».)

Отже, ми знаємо, що Т. Шевченко народився в бідній селянській родині, як і його батько, був власністю пана Енгельгардта.

А нашу подорож, звичайно ж, розпочнемо з хати, в якій пройшло дитинство майбутнього поета. Пригадайте її опис із повісті Степана Васильченка.

(Учень читає уривок, а інші розглядають малюнок Т. Шевченка «Хата батьків у с. Кирилівці», виконаний олівцем:«Невесела у Шевченка зимою та восени хата, — стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, стіни повигинались, солома на покрівлі потемніла, потрухла, мохом узялася, почорнів од диму вивід, од вітру порозлазилась, дірки світять голими латами. А прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата як хата — суму мов не було того...»)

Учитель образотворчого мистецтва звертає увагу учнів на малюнок, розміщений на дошці.

Хто автор цього малюнка? (Сам Шевченко).

Так, ми знаємо, що Шевченко – не тільки поет, а й художник.

Про що свідчать малюнок Шевченка і опис хати з повісті С. Васильченка?



(Про безпросвітню бідність кріпацької родини).

Нелегким було життя кріпаків у ті часи. Про це ми знаємо з історії та літератури, про це свідчать і репродукції полотен художників, що розміщені на нашій виставці. Уважно розгляньте їх.



(Вчитель звертає увагу дітей на репродукції таких картин: «Продаж кріпачки» М. Неврєва; «Кріпаків міняють на собак» та «Кара різками кріпака на конюшні» І. Їжакевича).

Ці полотна виконані олією. Вони дуже вражаючі і, думаю, що потребують коментування.



(Учитель показує наступну картину у виставці «Тарас із сестрою Катериною» художника К. Трутовського).

Діти, а з ким, на вашу думку, зобразив малого Тараса на своєму полотні художник К. Трутовський?



(Учні згадують про Катерину).

Так, тут поряд із Тарасом - Катерина, старша сестра, яку він з любов'ю називав «терплячою, ніжною ненькою».

А хто першим посіяв у серце поета прагнення до волі? (Дід Іван).

Діти, розгляньте портрет діда, який Шевченко виконав олівцем. Про що він свідчить? (Про нелегку долю, тяжку працю).

Чому малий Тарас любив ходити до діда? (Бо там він чув розповіді про Коліївщину, які хвилювали його і примушували задумуватися над недитячими питаннями).

Зараз доречно розглянути наступну картину. Хто, на вашу думку, зображений у центрі з піднятою рукою? (Учитель звертає увагу дітей на картину О. Сластіона «Розповідь діда про гайдамаччину»).

Правильно, це полотно так і називається «Розповідь діда про гайдамаччину». А автор його – художник О. Сластіон.

А ще малий Тарас дуже любив слухати кобзарів, цих сліпих виразників народних мрій. Бо саме вони співали і плакали разом із народом, вони запалювали вогонь непокори в селянських серцях.



  • Ця картина вам відома. Пригадайте автора та назву.

(Діти пригадують художника М. Дерегуса і його полотно «Малий Тарас слухає кобзаря»).

З уроків української літератури ви знаєте, що Тарас ще змалку захоплювався малюванням. Тому про дитячі роки я вам пригадувати не буду. А от про юнацький та зрілий вік поета ви знаєте мало. Тому послухайте:

"… 1831 року Павло Енгельгардт, якому належав кріпак Тарас Шевченко, вийшов у відставку і оселився в Петербурзі. А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більше як з дворового художника, ніж як із слуги, віддав його на навчання по контракту на чотири роки до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої і жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер'єри петербурзьких театрів - Великого, Александринського і Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької Академії мистецтв.

Про молодого талановитого кріпака з України, який писав полум'яні вірші і добре малював, заговорив увесь культурно-мистецький Петербург. Чутки ці доходили і до Енгельгардта. І він уже не без вдоволення думав, які прибутки матиме від робіт свого кріпака.

Тим часом долею українського поета зацікавилися передові діячі російської культури — художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський. Карл Брюллов, ознайомившись з малюнками Тараса, відчув у них міцну основу, на якій в майбутньому міг розвинутись чудовий художник, майстер неабиякого обдаровання. Брюллов запросив Шевченка відвідувати свою майстерню, познайомив зі своїми друзями, однодумцями.

Діячі російської культури розуміли, що в кріпацтві такий талант загине. Вони почали переговори з Енгельгардтом про звільнення Тараса з кріпацтва. Та прохання Брюллова, Венеціанова, Сошенка добровільно відпустити Шевченка на волю Енгельгардт і слухати не схотів. «Яка тут може бути філантропія? – казав він пихато старійшині російських художників Олексію Венеціанову. – Мені потрібні гроші – і більше нічого. Він, мій Тарас, чоловік. ремісничий, при домі необхідний. Хочете знати справжню ціну? Ну, так от , 1 вам моя остаточна ціна: дві з половиною тисячі карбованців. Згодні?»

Дістати таку значну на ті часи суму було нелегко. І тоді Брюллов запропонував намалювати портрет Василя Жуковського і розіграти його в лотерею, щоб на зібрані в такий спосіб гроші викупити Тараса Шевченка на волю.

... 16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського був даний великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики і живопису. Після концерту в лотерею розіграли портрет Василя Андрійовича Жуковського роботи Карла Брюллова. З картини на присутніх дивилися розумні світло-карі очі видатного поета. В погляді – доброта, довірливість і... докір. Великий поет-романтик немовби роздумував над сумною долею митця в умовах кріпосницької системи.

А через шість днів, одержавши жадані 2500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документ, в якому зазначалося: «Я, нижче підписаний звільнений зі служби гвардії полковник Павло, Василів син, Енгельгардт відпустив навічно на волю кріпосного мого чоловіка Тараса, Григорового сина, Шевченка, який дістався мені у спадщину від покійного батька мого...» Підпис Енгельгардта засвідчили Жуковський, Брюллов і Вієльгорський...

Викупну грамоту Шевченко одержав 25 квітня 1838 року о 15 годині на квартирі Брюллова в присутності Жуковського, Григоровича, Вієльгорського і свого земляка – українського художника Аполлона Мокрицького. Це був один з найщасливіших, незабутніх днів у житті Тараса Григоровича. Часто повертався він згодом у думках до весняного першодня своєї свободи, до людей, які відкрили йому шлях до неї.

А невдовзі Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора академії.

Портрет В. А. Жуковського зберігається нині в Державному музеї Тараса Шевченка у Києві. (Демонстрація портрета А.Жуковського) (Додаток 1)

Доля закинула поета на чужину, де він був змушений прожити весь свій вік. Але в думках Тарас Григорович завжди прагнув повернутися на батьківщину. Та про це ви всі знаєте. А от про те, що Шевченко двічі був у с.Мошни, повертаючись час від часу на Україну мабуть ні. Існують історичні довідки про це, з якими я зараз вас і ознайомлю.

Перебуваючи влітку 1859 року на Україні, Т.Г.Шевченко двічі побував у Мошнах. Спочатку, як свідчить рапорт, датований 15 липня 1859 р., черкаського земського справника В.Табашникова київському цивільному губернаторові про те, що Шевченко 5 липня приїхав до Межиріч і згодом, оглядаючи землю під садибу біля с. Пекарів, висловлював антиурядові та антирелігійні думки, що за це його затримано і зараз він у Мошнах під пильним наглядом пристава.



  • То яку ж спадщину залишив нам поет і художник?

Учитель української літератури.

  • Діти, нелегким було життя кріпаків. Чимало бід довелося пережити і Шевченкові.

  • Згадайте, що найболючіше вразило Тараса в дитинстві?

(Смерть спочатку матері, а потім батька).

  • У яких відомих вам віршах Шевченко змалював своє безрадісне дитинство?

(Учень зачитує уривок із поезії «Якби ви знали, паничі...».

Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили.

А сестри! Сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете! )

Учитель образотворчого мистецтва.

Тут доцільно розглянути репродукції картин: В. Касіяна, «Смерть матері» і «Заповіт Тарасового батька», М. Дерегуса «На могилі матері», пройнятих сумом і розпачем: що відтепер?



  • Розкажіть, що чекало Тараса після смерті батьків?

(Діти розповідають про його поневіряння, прагнення стати малярем і непереборні перешкоди кріпацтва на шляху до здійснення його мрій).

Про трагічність долі хлопчика-сироти розповідають нам наступні полотна: Г. Світлицький, «Тарас носить воду школярам»; І. їжакевич, «Та- рас-пастух»; О. Вовк та В. Кондратюк, «Тарасова наука»; В. Касіян «Тарас шукає долі».



(Діти уважно розглядають репродукції).

Отже, Т. Шевченко так і не зміг у дитинстві навчатися малярства, адже у вирішальну мить панові саме потрібен був козачок. Така вже доля кріпака!



  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

Учитель української літератури.

Але у Шевченка, на відміну від інших, доля все-таки була щасливою. Сьогодні ми будемо говорити про те, як же склалося далі його життя.

У 14 років доля Шевченка різко змінилася. Майбутній поет змушений був покинути рідний край, розлучитися з братами та сестрами і відправитися на чужину, бо так вимагав пан. Спочатку Шевченко опинився у Вільному, а потім у Петербурзі. Саме там нездоланна пристрасть до малювання виявилася ще з більшою силою. Енгельгардт вирішив, що йому вигідно мати власного кріпосного маляра. Він поступився проханням Шевченка і віддав 18-річного юнака на 4 роки «різних малярських справ» майстрові Василю Ширяєву. Артіль Ширяєва виконувала живописно-декоративні роботи. Його учні жили на горищі, поводився з ними майстер суворо.

Учитель образотворчого мистецтва.


  • Розгляньте репродукцію картини І. Їжакевича «Тарас Шевченко у майстерні Ширяєва». Чим вона вражає?

А тепер погляньте на цю репродукцію. Перед вами полотно М. Дерегуса «Т. Шевченко розмальовує плафон Петербурзького Великого театру». Тут ви бачите юнака за роботою. Зверніть увагу на його старанність у виконанні дорученої справи. Дійсно, хоч становище Шевченка залишалося тяжким, але, у цілому, праця й навчання в артілі Ширяєва були корисними і збагатили молодого художника необхідними професійними навичками.

Світлими «білими» ночами Тарас ходив у Літній сад змальовувати статуї. Тут і відбулася вирішальна зустріч у житті Шевченка. За малюванням якось застав його земляк, молодий художник Іван Сошенко.



(Учитель показує репродукцію картини художника П. Борисенка «Зустріч Т. Шевченка з І. Сошенком»),

Вражений талантом юнака і становищем кріпосного художника, він знайомить хлопця з прогресивними російськими та українськими діячами культури, які пізніше допомогли Шевченкові стати вільною людиною.

Ось перед вами їх портрети:

«Портрет С. Гребінки» (автор В. Тропінін);

«Портрет В. Брюллова» (автор В. Тропінін);

«Портрет В. Григоровича» (автор М. Лавров);

«Портрет В, Жуковського» (автор К. Брюллов).

А зараз розгляньте дуже хвилюючу картину художника П. Сулименка «Вручення відпускної Т. Шевченкові».



  • Які почуття у цю мить охопили молодого Шевченка?

  • Хто, на вашу думку, оточив Тараса?

Так, це все його нові друзі, які змінили життя Шевченка і зробили його щасливою, вільною людиною. Незабаром він стає учнем Академії мистецтв. Пізніше у своєму щоденнику Т. Шевченко так зазначає про цю подію: «Самому теперь не верится, а действительно так было. Я из грязного чердака, я, ничтожный замарашка, на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств».

Ставши учнем Брюллова, Шевченко досягає значних успіхів у навчанні. Протягом 1839-1841 років він одержав три срібні медалі за художні роботи. Визволення із кріпацтва пробудило його поетичний талант. У 1840 році побачила світ перша збірка творів під назвою «Кобзар».



Учитель української літератури.

Тарас Шевченко починав свою творчість із балад, використовуючи багатющий матеріал із народної творчості. У перше видання «Кобзаря»(1840року) ввійшла одна з кращих його балад «Тополя».



1. Виразне читання балади Т. Г. Шевченка «Тополя».

2. Словникова робота.

Чабан — пастух.

Билина — травина.

Білим світом нудить — сумує, не знає, де себе подіти.

Нищечком — таємно.

Старий жде зі старостами — прийшов свататися.

Чини — роби.

Зіллячко — ліки, отрута, трава.

Каламар — чорнильниця.

3. Повідомлення учня.( розповідь про тополю як символ українського фольклору.)

Довідка: тополя — оберег українців, символ дерева життя, рідної землі, свободи, України, дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Згідно з легендою, тополя — дерево, на яке перетворилася дівчина, жінка внаслідок певних трагічних обставин. Тополя може символізувати воду й вогонь, місяць і сонце, адже листя має різні відтінки зеленого: знизу світло-зелений (вода, місяць), зверху темно-зелений (вогонь, сонце).

У давнину весняно-літні обряди (у деяких місцевостях — на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали зміст майбутнього дорослого життя, це було можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай «водити тополю» описав відомий український історик та письменник М. Костомаров. Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали:

Стояла тополя край чистого поля. Стій, тополенько, не розвивайсь,


Буйному вітрові не піддавайсь!

Образ самотньої недоглянутої тополі в купальській пісні служить паралеллю для розкриття мотиву самотності дівчини, якій певний час не приділяли уваги. Але засіб психологічного паралелізму набуває глибшого символічного значення з появою образу хлопця, саме ця обставина розкриває перспективу одруження:

Ой стояла тополя край поля.

Хто ж тебе, тополе, обполе?

Хто ж тебе, дівчино, пригорне?

Обізвався та й хлопець молоденький:

— Я ж тебе, тополе, обполю;

Я ж тебе, дівчино, пригорну.

Або позитивний образ – запевнення хлопця у вірності:

Не зрубав я й у полі тополі,

Я не зраджу й тебе, молодої.

У народних баладах типовим є образ перетворення невістки на тополю через свекрушину неприязнь чи й закляття.

Аналогія тополі із жінкою була перенесена й на долю України, що зазнала лихих випробувань від ворожих нападів. Тополя, як і верба, стала національним символом України.

Відома така легенда про тополю:

«Були собі три подруги. Жили вони душа в душу: чи на весілля, чи на вечорниці — завжди разом. Якось, кажуть, на Івана Купала, пішли всі три подруги квіти збирати. Коли вже верталися в село, почули шалений кінський тупіт.

— Ой лишенько, татари! — крикнула одна.

— Загинемо в річці, а не дамося татарам у руки! — крикнула друга.

А татари вже заміряються кидати аркани.

— Господи, зроби так, щоб ми стали тополями,— крикнула третя.

Усі троє відразу стали тополями й зашелестіли листям.

Жахнулися татари і втекли назад, не заподіявши селу ніякого зла».



Інший варіант цієї легенди такий:

«Пішли три рідні сестри з матір’ю в поле плоскінь вибирати. Раптом налетіли татари.

— Ой матіночко, татари, рятуйте нас!

— Краще станьте тополями, як маєте потрапити в татарський полон,— вигукнула мати й одразу впала, вражена татарською стрілою.

Татари накинули на сестер аркани, але аркани були вже не на дівочих плечах, а на тополях. Татари злякалися і втекли. Село було врятоване, а сестри так і залишилися стояти тополями на віки-вічні.

Чи так воно було, чи ні, але, кажуть, що нібито весняними місячними ночами тополі стають дівчатами, плачуть, і проклинають татар, що стратили матір, і жаліються, що довіку стоятимуть тополями».

Тополя як символ волі контрастує з полоном козаків-невільників, додає їм снаги. Т. Шевченко звертався до дерева: «Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору». Поети ХХ ст. оспівали тополю як символ Батьківщини, надії, духовності, непримиренної боротьби за щастя й волю. «Тополі арфи гнуть», «В темряві ночі тополі тріпочуть», «Здаля сміялась струнка тополя» — це П. Тичина. Безсмертними є слова В. Симоненка:

І коли впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

4. Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Які картини вимальовуються у вашій уяві, коли читаєте твір Т. Шевченка «Тополя»?

— Поясніть роль пейзажу.

— Розкрийте народну символіку в баладі. Чому саме тополі відводиться роль рослини-символу?

— Пригадайте, які народні повір’я використано в цій баладі?

— Визначте основну думку балади Т. Шевченка «Тополя».

— Назвіть художні прийоми, за допомогою яких автор розкриває внутрішній світ героїні.

— Відшукайте діалоги у творі та поясніть їхню роль.



5. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Ідея (грец. idea — образ, основа) — основна думка, яку утверджує автор.

Балада (фр. ballade — танцювальна пісня) — невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження героїчної або історичної тематики. У баладі, як правило, йдеться про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним.

Романтичний пейзаж (від фр. romantisme, paysage — країна, місцевість) — картини грізних бур, морських катастроф, густих лісів під час грози, таємничих ночей, безмежних степів тощо. Це ніби віддзеркалення стану душі, внутрішнього світу ліричного героя.

Учитель образотворчого мистецтва

Демонстрація репродукцій картин із коментарями.

На багатьох аркушах, на яких створював свої вірші поет, збереглися замальовки.

(Демонстрація аркуша із віршем "Тополя".)(Додаток 3)

-- Як ви гадаєте, що спочатку створив поет: малюнок, а потім до нього вірш, чи навпаки?



  • Демонстрація репродукцій на теми притч та легенд.(Додаток 4)

  • Демонстрація серії автопортретів (їх було більше 30).(Додаток 5)

  • Як змінювався вигляд Шевченка? Чому?

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок

Учитель української літератури.

Отже, як бачимо, баладу «Тополя» побудовано за мотивами народної творчості та стародавніх уявлень народу. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини, яка під впливом чудодійного зілля стала тополею), і народні ворожіння. У цій баладі відбито первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину, утверджено ідею невмирущості справжнього кохання, краси, вірності.

Далеко від рідного краю Т. Шевченко живе мріями про Україну.

У 1843 році йому нарешті вдалося побувати на батьківщині після чотирнадцятирічної розлуки. Поет виніс із цієї подорожі гнітючі враження. У листі до друга він писав: «...Скрізь був і все плакав...» Україна постала перед поетом з усіма злиднями і гнітом, під тягарем яких стогнала закріпачена селянська маса, брати, родичі Шевченкові, весь його народ. Поїздка на Україну показала, що немає надії на полегшення становища народу з ласки «добрих панів». Після повернення у 1844 році до Петербурга він закінчує навчання і прагне отримати звання некласного художника, щоб уже назовсім поселитися у рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу.

Відкрийте статтю про поета у підручнику і прочитайте її.

Бесіда за самостійно вивченим матеріалом.


  • За що Шевченко був заарештований?

(За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві).

Розгляньте репродукцію картини І.Філонова «Кирило-Мефодіївське товариство». Надзвичайно серйозний вираз кожного обличчя, певно, непрості питання вони вирішують.



  • Які ж завдання ставили перед собою члени цього таємного гуртка?

  • Який вирок Шевченкові виніс III відділ після арешту?

  • Який допис зробив сам цар Микола І до цього вироку та чому?

  • Скільки років перебував Шевченко на засланні? Де саме?

  • Як поставився поет до заборони писати і малювати? Про що це свідчить?

  • Поясніть його слова: «Караюсь, мучуся... але не каюсь!».

Так, на засланні поет продовжував писати, бо не міг він мовчати, коли душа говорила, кричала, летіла на Україну до свого народу. Поет писав:

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими...

Учитель образотворчого мистецтва.

Багато художніх полотен зображають нам великого Кобзаря на засланні замисленого, з олівцем у руці. Погляньте на деякі з них:

Л. Джолос, «Т. Шевченко в землянці Новопетровського укріплення»;

Г. Терпиловський, «Т. Шевченко в Новопетровському укріпленні».

Отже, Шевченко проігнорував наказ царя й продовжував писати та малювати. Царат зламав Кобзаря фізично, вкрай підірвавши здоров'я, але не знищив його волі до боротьби проти кріпацтва.


      • Виконання зарисовки до вірша "Тополя"

- Малюнок можете виконати олівцем або ручкою. Після виконання нарисів оберіть один із них і намалюйте на альбомному аркуші в кольорі й з деталями.

      • Бліц-конкурс робіт


VІ. Підсумок уроку

Учитель української літератури.

Ось і підходить до кінця наш урок. Повернімося тепер до епіграфа, записаного на дошці.



  • Як ви розумієте слова І. Франка про великого поета?

  • Ви зрозуміли, що Шевченко — титан, велет думки, що всі свої помисли віддав народові?

  • Чи вдалося художникам передати це в своїх картинах?

  • Чому можна стверджувати, що Т.Г. Шевченко був видатним художником? Доведіть це.

  • Імена яких майстрів пензля ви сьогодні почули вперше?

І завершити урок хочеться строфою з поезії Василя Симоненка «Крізь століття»:

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.

Оцінювання відповідей учнів.
VІІ. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Вивчити статтю в підручнику про Т. Шевченка.

Навчитися виразно читати баладу «Тополя», переказувати, аналізувати твір, висловлювати власну думку.

Пригадати особливості зображення пейзажу.

Розглянути краєвиди нашого селища.

2. Індивідуальне завдання.

За вивченими творами Т. Г. Шевченка скласти кросворд із ключовим словом «Кобзар».



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка