Зміст роботи вступ



Скачати 195.95 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір195.95 Kb.
ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ……………………………………………………...3

Розділ І

1.1. Визначення мети проекту…………………………..4

1.2. Формулювання проблеми…………………………..5

Розділ ІІ



1.1. Українська народна казка як літературний жанр…5

1.2. Класифікація українських народних казок………..7

1.3. Аналіз українських народних казок……………….8

Висновки………………………………………………….9

Список літератури………………………………………11

Додатки………………………………………………….19

Анотація…………………………………………………32

Вступ

Казка, що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньому творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються в житті.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсується недостатність дій у реальному житті і стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Різноманітні аспекти виховної системи казок, їх педагогічна спрямованість знайшли глибоке осмислення у творчості таких українських письменників і педагогів, як Г. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський. Характерною в цьому плані є, наприклад, передмова І. Франка до збірки казок «Коли ще звірі говорили». Ставлячи перед собою суто педагогічну мету, автор висловив бажання, щоб на основі казок «наші діти в інтересі здорового і морального розвою якнайдовше витали фантазією в тім світі простих характерів і простих відносин, у світі, де

все видно ясно і симпатії не потребують ділитися. Відси вони винесуть перші і міцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості, а надто любов до природи і охоту придивлятися близько її творам, прислухатися її таємній мові, чути себе близькими до неї, підглядати, а далі просліджувати її великі загадки»

Виховання казкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість казковим змістом, а й гру в казку, в якій поєднується драматична, образотворча, музична, поетична творчість учнів.

Казки несуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро і зло, але перемагає добро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легко втратити; навколишній світ – живий, і в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.

Об’єктом проекту є українська народна казка , а предметом – який зміст несе українська народна казка.

Гіпотезою дослідження стало твердження, що за умови ефективної роботи над казкою на уроці покращиться рівень домагань учнів, мотиваційна сфера та результати навчально-пізнавальної діяльності загалом.

Для перевірки висунутої гіпотези, реалізації мети нашого дослідження нам необхідно було реалізувати такі завдання:

·  проаналізувати українські народні казки, які ми вивчаємо в початковій школі;

·  провести класифікацію українських народних казок;

·  провести аналіз підручників з читання на наявність у них українських народних казок;

·  узагальнити та запропонувати нові методи роботи над українською народною казкою на уроці;

·  експериментально перевірити визначений комплекс методичних прийомів роботи над українською народною казкою на різних етапах навчання.

При написанні проекту ми використовували комплекс теоретичних та емпіричних методів: порівняльно-історичний аналіз; вивчення та аналіз педагогічної і методичної літератури; спостереження; інтерв’ювання; методи математичної статистики.

Теоретичне значення роботи – зроблено аналіз та систематизацію українських народних казок, що вивчаються в школі.

Практична значущість нашого проекту – результати роботи можуть бути використані іншими учнями початкової школи, за для розуміння української народної казки.

Казка – жанр усної народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально-розважального, дивовижного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку.

Перші записи українських народних казок були здійснені І. Срезневським у 1829 р., М. Костомаровим у 1843 році, І. Головацьким в альманасі «Вінок русинам на обжинки» у 1847 р. Дослідження цього жанру розпочав Й. Бодянський книгою «Наські українські казки» в 1835 році. Казки збирали, систематизовували, досліджували М. Максимович, П. Куліш, Д. Мордовець, К. Шейковський, М. Драгоманов, П. Чубинський та ін. У 1857 році П. Куліш видає «Записки о Южной Руси», казки є складовою частиною цієї книги. Відомий письменник І. Рудченко вважається першим видавцем збірника українських народних казок.

Під назвою «Народні південно-руські казки» збірник був опублікований у 1869–1870 роках. Чималу кількість народних казкових матеріалів друкував у 60 х роках ХІХ ст. журнал «Основа».

Завдяки подвижницькій праці етнографа і фольклориста Б. Грінченка було видано «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (Вип. І-ІІІ, Чернігів, 1895–1897), збірки казок, анекдотів для дорослих і для дітей. У 1890, 1894 роках український письменник І. Манжура опублікував дві збірки «Казки, прислів’я і т. ін.», записані в Катеринославській та Харківській губерніях та «Малоросійські казки, прислів’я та повір’я, записані І. Манжурою».

Ганна Барвінок, Олена Пчілка, Леся Українка публікували казочки в «часописах для дітей» – «Дзвонику» та «Молодій Україні». Завдяки саме їх подвижницькій праці збережені казки «Кривенька качечка», «Дивна сопілка», «Казка про Івашка», «Казка про коржика».

Казка була цікава древнім людям своєю незвичайністю. Слабкій людині хотілося хоробрих захисників, розумних порадників. Так у казках з’явилися тварини, птахи й навіть риби, які допомагають людям. Казка не тільки цікава своєю захопливістю, вона допомагала в довгі зимові вечори, коли вся сім’я при світлі скіпки трудилася, знімали утому. Якщо вам щось цікаво, то навіть важка й нецікава робота виконується швидше й легше. Крім того, у казці багато смішного й веселого, а веселощі завжди дають бадьорість.

Казки виникли багато тисячоліть назад, коли люди жили ще в основному за рахунок полювання й рибного лову, а деяких тварин тільки приручали: коня, корову, вівцю, свиню. А в будинок взяли собі служити лише кішку й собаку. Наші предки складали казки тільки про знайомих тварин і тих, на яких вони полювали. Але зброя для полювання в них було слабкою, і тому потрібно було довго сидіти в засідці, щоб підчатували звіра. Свій досвід наші предки й передали в казках про тварин.







Назва казки




Казки про тварин:

«Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисичка та їжак», «Лисиця та журавель», «Колосок», «Дрізд та голуб»






Чарівні казки:

«Кирило-Кожум’яка», «Кривенька качечка», «Кобиляча голова»






Соціально-побутові казки:

«Мудра дівчина»


Вже в 1 класі в Букварі діти ознайомлюються з казками. «Лисичка і журавель» подана як українська народна казка, на основі якої проводиться робота власне з розвитку навички читання. Аналізується в деякій мірі і сам зміст казки.

Читання для 2 класу особливо перша частина насичена народними казками. До неї входить цілий розділ під назвою «Українські народні казки», в який ввійшли казки про тварин виховного та розвивального характеру: «Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисичка сестричка», «Колобок».

Казка відома дітям з дошкільних років. ЇЇ привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. Діти з захопленням грають у вовків і лисиць, з любов’ю готують маскарадні костюми зайців і півників, а на дитячих ранках з інтересом відтворюють повадки улюблених казкових персонажів. Однак це не може служити підставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфіку казки як літературного жанру. Від них не слід домагатися наукового визначення казки, адже діти не усвідомлять його змісту, хоч, можливо, й запам’ятають формулювання. У початкових класах мова може йти лише про набуття загальних уявлень про казку і її відмінностей від інших творів.

Дітям не слід говорити, що казкові події видумані. Умовність казки вони самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні у вигаданих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається читанню за особами.

Першим має бути ознайомлення з поняттям казка й ознаками, що відрізняють казку від оповідання, повісті. Оповідання – це твір, у якому повідомляються справжні, дійсно колишні події. Оповідання або повість мають одного автора, і міняти що-небудь у них строго заборонено. А що таке казка? Казка – це літературний твір, де завжди розповідається про щось незвичайне, чарівне. У казці завжди йде боротьба добра й зла; чесне, добре завжди перемагає. Вона несе в собі елемент моралі. Казка одержала свою назву від слова розповідь. Розповідь – це усне оповідання, оповідання-повідомлення, що передається з вуст у вуста. Людей, які вміють дуже добре розповідати казки, називають казкарями.

Чим же цікаві були казки для наших далеких предків? Вони у них передавали своє уявлення про світ. Предки не вміли пояснити, чому змінюються пори року, чому влітку дні довгі, а взимку короткі. Не могли вони пояснити, звідки з’явилися люди, тварини, чому виникають грози, сонячні затемнення. Здогадуючись, що тварини з’явилися раніше людей, вони приписували їм людські якості

Казка – це літературний твір, де обов’язково присутнє щось незвичайне, вигадане, те, чого не буває на світі. Народна казка – це результат уяви, вигадки, фантазії не однієї людини, а багатьох протягом цілих століть.



Висновки

Казка – животворне джерело дитячого мислення. Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем.

Вивчення досліджуваної проблеми в теоретичному аспекті показало, що казка – найбільш важливий помічник у розумовій роботі учня. Це можна простежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу. Перший етап: розумова робота над новим матеріалом починається з уваги, яку К.Д. Ушинський назвав дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу.

Дослідження В. Сухомлинського показали, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше. Ми намагались запропонувати умови, серед яких для запам’ятовування через казку найсуттєвішими є: казка приваблює дитину своєю яскравістю, незвичайністю, зацікавлює маленького учня, зумовлює виникнення асоціацій. Тому процес її опрацювання відбувається поетапно: на І етапі відбувається первинне ознайомлення зі змістом казки, на ІІ – аналіз образів твору, причиново-наслідкових зв’язків тощо і вже на ІІІ етапі відбувається власне запам’ятовування узагальнення мовних засобів твору, ідейно-тематичної спрямованості тощо. Під час запам’ятовування дитина логічно мислить. Отже, третій етап розумової праці вміщує у собі і четвертій – мислення. Виходячи із завдань сучасної школи – навчаючи, розвивати – казку можна неповністю розповідати, не розкривати її таємниці. Створення проблемної ситуації а потім її розв’язання – це вже робота логічного мислення таким чином, казка у навчальному процесі розвиває дитячу увагу, уяву, пам’ять, мислення, які допомагають учневі в оволодінні необхідним матеріалом.

Як показали результати експериментальної частини нашої роботи, методичні рекомендації, прийоми та форми роботи над казкою, є ефективними. Їх доцільність визначається:

ü використанням різноманітних, методично обґрунтованих прийомів роботи над казкою, що спрямовані на покрашення мотиваційної сторони навчання;

ü застосуванням цікавих форм роботи, які впливають на емоційний тон уроку.

Отже, запропонована нами на початку роботи гіпотеза (за умови ефективної роботи над казкою на уроці покращиться рівень домагань учнів, мотиваційна сфера та результати навчально-пізнавальної діяльності загалом) знайшла своє повне відображення та підтвердження в її результатах. Внаслідок проведеного дослідження ми досягли кінцевої мети дослідження – узагальнили методичні прийоми та форми роботи над українською народною казкою на уроках читання в початковій школі. В ході написання роботи ми також реалізували всі поставлені на початках завдання.


Казка відіграє важливу роль у шкільному житті дитини. С. Русова писала: «для учнів школа повинна стати чимось рідним, що задовольняє усі потреби. Дає їм не тільки знання, а й розваги, дає радість власної творчості і щастя спільного товариського життя»
Список літератури

1. Антонова Т., Харитонов А. Мультимедийный учебник. Поиски жанра // Компьютер-пресс. – 1999. – №9. – С. 26–31.

2. Бибко Н.С. Изучение сказок смешанного типа // Начальная школа. – 1990. – №3 – С. 36–38.

3. Бибко Н.С. Обучение первоклассников умению читать сказки // Начальная школа. – 1996. – №7. – С. 17–21.

4. Бибко Н.С. Обучение воспринимать сказки // Начальная школа. – 1988. – №5. – С. 36–42.

5. Богоявленська Д.Б. Психологія мотивації. – К.: Освіта, 1990.

6. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови. – К.: Вища школа, 1995.

7. Буган Ю.В., Уруський В.І. Словник психолого-педагогічних термінів і понять. – Тернопіль: Астон, 2001.

8. В.О. Сухомлинський. Слово рідної мови. – Вибрані твори в 5 т. – Т.3, – К., 1976.

9. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Буквар. – К.: Освіта, 2002.

10. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі. – К.: Рад. школа, 1987.

11. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1–4 класах. – К.: Рад. школа, 1991.

12. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. та ін. Навчання в 1 класі. – К.: Рад. школа, 1991.

13. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Буквар. Підручник для 1 класу – К.: Освіта. – 2003.

14. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под. ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991.

15. Волошина Н.Й. та ін. Концепція літературної освіти // Початкова школа. – 1994. – №3 – С. 3–8.

16. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1–3 класів. – К.: Рад. школа, 1980.

17. Ґудзик І. П. Читання вголос і читання мовчки // Початкова школа. – 1991. – №4. – С. 22–23.

18. Ґудзик І. П. Навчаємо слухати-розуміти українську мову // Рідні джерела. – 1998. – №2. – С. 14–17.

19. Детская риторика. – 1,2,3,4 кл./ Под ред. Т.А. Ладыженской. – М.: Педагогика, 1999.

20. Джежелей О.В. та ін. Навчаємо слухати, говорити, читати. // Початкова школа – 1994. – №6 – С. 26–32.

21. Джежелей О.В. та ін. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. – 1994. – №6. – С. 12–16.

22. Джежелей О. Досвід розробки авторської програми // Початкова школа. – 1999. – №6. – С. 54–57.

23. Едігей В.Б. Думку народжує інтерес. // Початкова школа. – 1995 – №9. – С. 46–48.

24. Єгорова Л.Б. Лінгвістичне коментування художнього тексту // Початкова. школа. – 1992. – №2 – С. 28–30.

25. Єрмоленко С.Я., Мацько Л.І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Початкова школа. – 1995. – №1. – С. 33–38.

26. Каштанова А.А. Некоторые приемы работы с детьми // Начальная школа. – 1995. – №7 – С. 34–38.

27. Коваль А.П. Методика преподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. – К.: Вища школа, 1989.

28. Ковська О.Н. Урок українського читання // Початкова школа. – 1995. – №9. – С. 28–30.

29. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. – К.: Початкова школа, 2002.

30. Костогриз С. Особливості інтеграції під час навчання грамоти // Початкова школа. – 1999. – №5. – С. 10–12.

31. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Вища школа, 1984.

32. Культура української мови / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

33. Лазаренко Н. Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти // Початкова школа. – 1999. – №5. – С. 13–16.

34. Лумсецька Л. Дидактичні вірші на уроках рідної мови в початкових класах. – Тернопіль: Астон, 2001.

35. Львов М.Р. Словарь-справочник по методике преподавания русского языка. – М.: Академия, 2000.

36. Лещенко М. Шкільне життя, казковий світ і особистість учня // Шлях освіти. – 2002. – №2. – С. 17–21.

37. Львов М.Р., Горецкий В.Г., Соснов О.В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. – М.: Академия, 2000.

38. Львов М.Р., Рамзаева Т.Г., Светловская Н.Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. – М.: Просвещение, 1987.

39. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. – М.: Педагогика, 1998.

40. Мельник В.М. Искусство быстрого и интенсивного чтения. – Ч. I. – К.: Знання, 1990.

41. Методика викладання української мови / За ред. С. І. Дорошенка. – К., 1989.

42. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І. С. Олійника. – К.: Вища школа, 1989.

43. Науменко В.О. Формування навичок читання // Початкова школа. – 1991. – №4. – С. 34–38.

44. Наумчук М.М. Вчимось читати залюбки. – Тернопіль: Астон, 2001.

45. Наумчук М.М. Позакласне читання (1,3,4 кл.) Тернопіль: Підручники і посібники, 1995, 1998, 2001.

46. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі. – Тернопіль: Астон, 2002.

47. Наумчук М.М. та ін. Новий універсальний довідник «Хочу все знати». – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

48. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. – Тернопіль: Астон, 2002.

49. Олійник Г.А. Виразне читання в початкових класах. – Тернопіль: Астон, 2001.

50. Пальченко І.І. Система вправ для розвитку навичок читання // Початкова школа. – 1991. – №3. – С. 50–52.

51. Пальченко I.Г. Про вдосконалення техніки читання // Початкова школа. – 1989. – №11. – С. 20–21.

52. Пархоменко Н. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. – 1997. – №6. – С. 25–27.

53. Пентилюк М.І. Основні аспекти навчання рідної мови. // Початкова школа. – 1997. – №4. – С. 20–21.

54. Перемот С. Інтегрований курс рідної мови й мовлення. // Початкова школа. – 1998. – №2. – С. 54–60.

55. Плисько К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови. Теоретичний аспект: Навчальний посібник. – Харків: Основа. – 1995.

56. Програма з курсу «Методика викладання української мови в початковій школі» За ступеневою підготовкою вчителів початкових класів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. – К.: Рута, 2002.

57. Програми для систем середньої загальноосвітньої школи 1–2 кл. – К.: Початкова школа, 2001.

58. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1–4 (1–3) класи. – К.: Початкова школа, 2002.

59. Речь. Речь. Речь. / Под ред. Т.А. Ладыженской. – М.: Педагогика, 1990.

60. Розвиток навички читання (мет. рекомендації І. П. Ґудзик) – К.: Освіта, 1993.

61. Роздольський О. Галицькі народні казки: Етнограф. зб. – Львів, 1999.

62. Рошияну Н. Традиционные формулы сказки. – М., 1974.

63. Рудченко И. Народные южно-русские сказки. – Киев, 1869.

64. Русова С.Т. Пед. твори в 2 т. – К., 1986.

65. Савченко О.Я. Читанка для 2 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2002.

66. Савченко О.Я. Читанка для 2 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2002.

67. Савченко О.Я. Читанка для 3 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2003.

68. Савченко О.Я. Читанка для 3 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2003.

69. Савченко О.Я. Читанка для 4 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2004.

70. Савченко О.Я. Читанка для 4 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2004.

71. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання // Початкова школа. – 1990. – №3. – С. 18–26.

72. Савченко О.Я. Урок в початкових класах. – К.: Освіта, 1993.

73. Салькова Т.П. Методика обучения чтению. – М.:ТЦ. «Сфера», 2000.

74. Сальникова Т.П. Методика обучения грамоте. – М.: ТЦ «Сфера», 2000.

75. Сальникова Т.П. Методика преподавания грамматики, правописания и развития речи. – М.: ТЦ «Сфера», 2000.

76. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения. – М.: Просвещение, 1991.

77. Светловская Н.Н. Основы науки о читателе. – М.: Педагогика, 1993.

78. Светловская Н.Н., Пиче-оол Т.С. Обучение детей чтению: Практическая методика. – М.: Академия, 2001.

79. Січовик І. Загадкова абетка // Початкова школа. – 1990. – №З. – С. 36–40.

80. Синиця О.І. Психологія усного мовлення. – К., 1974.

81. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар. – К.: Освіта, 2002.

82. Соловейчик М.С., Жедек П.С., Светловская Н.Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. – М.: Академия, 2000.

83. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. – Т. 2 – М.: Просвещение, 1979.

84. Сухомлинський В.О. Виховати людину / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. – К.: Радянська школа, 1976.

85. Татушко Є.Р. Малечі – про серйозні речі // Початкова школа. – 1995. – №1. – С. 50.

86. Трунова В.А. Лінгвістичні основи формування мовленнєвих умінь // Початкова школа. – 1995. – №2. – С. 26–30.

87. Трунова В.А. Розвиток мовлення молодших школярів в умовах білінгвізму. – К.: Вища школа, 2001.

88. Ушинський К.Д. Вибрані пед. твори в 2 т. – К., 1988.

89. Франко І.Я. Коли ще звірі говорили / Вибрані твори у 50 ти т.т. – Т. 17. – К.: Наукова думка, 1993.

90. Хорошковська О.А. Розвиток українського мовлення молодших школярів. – // Початкова школа. – 1997. – №9. – С. 42–46.

91. Чепурко О.Г. Урок-спілкування з художнім твором // Початкова школа. – 1995. – №3. – С. 23.

92. Чередниченко Д. Материнка. – К.: Освіта, 1992.

93. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистuческой экспедиции в западно-русский край. – Л., – Т. 2. – 1878.

94. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. – К.: Радянська школа, 1974.

95. Чумарна М. Мандрівка в українську казку // Початкова школа. – 1994. – №4. – С. 6–13.




ДОДАТКИ













Проект

Мета: поглибити знання учнів про казку, її ознаки, будову; вдоско¬налювати вміння будувати зв'язну розповідь; збагачувати активний словник учнів; розвивати образне мислення, творчу уяву, фантазію, спостережливість, кмітливість; виховувати любов до рідного слова, товариськість, організованість.

ХІД ПРОЕКТУ

І. Перевірка стану засвоєння знань і сформованості уміння на рівні застосування їх у стандартних ситуаціях.

Мотивація навчальної діяльності Виявлення навчальної проблеми.

Учитель звертає увагу учнів на три «чарівні» літери: А, З, К.

— Чому ці літери можуть бути чарівними? (З них можна утворити слово «казка».)

— Від якого слова утворилось слово «казка»?

— Чи здогадались ви, над чим будемо працювати ?Що будемо вчитися робити? (Складати казку.) Що, на вашу думку, нам потрібно знати і вміти для цього?

— Навіщо нам вміти складати казку? Як ми можемо скористатися в житті цими вміннями?

Об 'єднання учнів у творчі групи

— Для роботи нам потрібно об'єднатися в групи. Допоможуть нам це зробити загадки. Кожен отримає загадку. її треба відгадати і знайти серед однокласників тих, у кого така сама відгадка. Це і буде ваша група.

Кожен учень отримує одну з карток із загадкою

Учні відгадують загадку, знаходять інших членів творчої групи, займають своє робоче місце, позначене зображенням відгадки на конверті.

Напрацювання правил роботи в групі. Обрання спікера групи.

Планування спільної діяльності. Актуалізація знань.

— Прочитайте запитання, вміщене у конверті. Дайте на нього від¬повідь. Знайдіть її разом.

Завдання групам



— Пропоную кожному спікеру висловити загальну думку своєї групи.

Після виступу спікера його можуть доповнити члени цієї групи, потім — інших груп. Виступи спікерів.

— Чи все ви знаєте для того, щоб скласти казку? А що потрібно вміти для цього? (Складати речення.)

— Що називається реченням? Які «казкові» речення ви пам'ятаєте?

— Складіть речення за малюнком, назвавши зображені предмети одним словом (на малюнку зображені іграшки).

— Чи здогадалися, про що ми складатимемо казку? (Про іграшки.)

Робота за наочностями

— Розгляньте малюнки. Дайте відповіді на запитання.

— Прочитайте зачин казки. Зі слів кожного рядка основної частини і кінцівки складіть речення.

— Прочитайте отриманий текст. Доберіть заголовок до казки. По¬ясніть свій вибір.

— Яке «зернятко» ви знайшли для себе в цій казці? Чого вона навчає?

II. Перенесення знань і засвоєння способів дій у частково змі¬неній або новій ситуації. Творча робота.

—Як по-іншому може закінчитися казка? Запропонуйте ваш варіант кінцівки.

Вибір альтернативного, нестандартного варіанту сюжету казки:

• Іграшки образилися на господаря, пішли від нього.

• Іграшки посварились між собою і ледь не поламали одна одну.

• Господар забув іграшку у дворі, йдучи ввечері додому.

• Господар почув, як іграшки вночі тихенько розмовляли...

— Складіть свій варіант казки. Доберіть заголовок. Подумайте, від чого ви хочете застерегти, до чого закликати, над чим змусити замис¬литися тих, хто слухатиме казку.

Учні працюють у творчих групах, усно складають казку. Після цього виступають спікери. Учасникам інших груп пропонується визначити головну думку — «зернятко» складених казок.

III. Підсумок проекту.

Оцінювання своєї роботи членами групи, іншими групами.

Узагальнення результатів роботи.

— Якими новими знаннями ви збагатились?

— Що з цього уроку ви зможете використати у своєму житті?

— Які нові ідеї у вас виникли під час роботи над казкою?















Анотація

Аналіз казок спонукає дітей до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанки після прочитання казки «Колосок» звертаються із запитанням: «Як назвали мишенят? Як півника? Чому?» У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб.

Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість.

При розгляді казок правомірно ставити запитання для узагальнень, роздумів такого типу: Чим приваблює вас казковий герой? Що відмінного ви помітили в дійових особах казки? За що ми цінуємо їх?

Перед читанням казки учнів потрібно націлити на її глибинні народні витоки. Потрібно досягти розуміння учнями не лише чудесного, а й духовного змісту казки. Адже саме через нього розкривається її внутрішня сутність.

В українській казці приділяється багато уваги побутовим реаліям. Це іноді не на користь літературним якостям казки, але з іншого боку, українські казки містять багаті відомості для вивчення матеріальної і духовної історії українського народу.



Нині з усного побутування казку витісняють технічні засоби інформації. Однак і в них народна казка залишається популярною, людям, а особливо дітям, притаманний потяг до надзвичайного і водночас простого. У народної казки і тепер широке коло читачів, як серед дітей так і серед дорослих, причому різного освітнього рівня.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка