Зміст Вступ 2 розділ І педагогічні умови застосування баскетболу та керування грою на уроках фізичного виховання в середній школі 6



Скачати 380.83 Kb.
Сторінка3/5
Дата конвертації05.03.2016
Розмір380.83 Kb.
1   2   3   4   5

І.2. Методичне обґрунтування гри в баскетбол


Нами встановлено, що баскетбол є одним з ефективних засобів фізичного виховання учнів. Завдяки чималій різноманітності й доступності його вправ, усебічному впливу на організм і оздоровчій спрямованості багато вчителів фізичної культури і школярів з-поміж багатьох спортивних ігор надають перевагу вивченню саме навчального матеріалу з баскетболу. Заняття баскетболом сприяють гармонійному розвитку учнів, комплексному і різнобічному впливу на організм, покращенню здоров’я . Свої праці по вивченню впливу баскетболу на організм дитини висвітлили такі вчені: Бабушкин В.З., 1991; Мозола Р.С., 1993; Корягин В.М., 1994; Портнов Ю.М., 2001; Поплавський Л.Ю., 2004 та інші. [4], [15]

Серед фахівців з баскетболу немає єдиної думки щодо визначення сприятливого віку для початку занять. Одні рекомендують починати вивчати прийоми баскетболу вже в дошкільних навчальних закладах (Адашкявичене Э.И., 1980; Колоскова Н.А., 1997; Бейба Л., 2003), інші (Портнов Ю.М., 1988; Чуча Ю.И.,1996; Сарапкин А.Л., 2003) - із 7-9 років. А наступна категорія фахівців (Тихвинский С.Б., 1991, Кофман Л.Б., 1998; Волков Е.П., 2000; Сотник О., 2003) рекомендують починати вивчення баскетболу з 11-12, а то й з 13-15 років (Платонов В.Н., Сахновский К.П., 1988). [15]

Така палітра поглядів учених позначилась і на змісті шкільних навчальних програм, які рекомендували вивчати прийоми гри в баскетбол з 5-го (1988р., 1993р.), а пізніше з 2-го (1998р. та 2001р.) класу. [8]

У працях вище згаданих фахівців з баскетболу висвітлено питання історії, техніки і тактики гри, досліджено методику спортивного тренування, організацію і проведення змагань. Водночас технологія навчання гри в баскетбол учнів загальноосвітньої школи не була предметом окремого дослідження.

Провівши аналіз наукової та методичної літератури і практики фізичного виховання школярів з обраної проблеми свідчить що засоби баскетболу різнобічно впливають на організм, сприяють вирішенню оздоровчих, виховних та освітніх завдань; формують основу рухових умінь і навичок, необхідних людині у процесі її життєдіяльності; вони мають значні переваги в організації і широкому їх використанні, позаяк викликають позитивні емоції у дітей та бажання займатися фізичними вправами; чинна практика навчання гри в баскетбол не сприяє задоволенню прагнень школярів грати через тривале вивчення окремих прийомів у різних класах; недостатньо вивченим залишається питання щодо визначення найсприятливішого віку школярів для засвоєння прийомів гри в баскетбол; на сьогодні відсутнє однозначне тлумачення поняття «технологія», не розроблено чітких критеріїв її формування та не розроблено технологій навчання гри в баскетбол, що вимагає уваги науковців; малодослідженими є теоретико-методичні засади формування технології концентрованого навчання учнів загальноосвітньої школи грати в баскетбол; переважна більшість учителів фізичної культури у своїй роботі з-поміж різних спортивних ігор надають перевагу навчанню баскетболу і вважають недоцільним вивчення матеріалу з баскетболу з 2-го класу; кількість годин, пропоновану навчальною програмою, вважають недостатньою для успішного засвоєння матеріалу, а також стверджують, що за тестами, визначеними навчальною програмою, не можна об’єктивно оцінити рівень володіння учнів матеріалом з баскетболу і рекомендують розробити науково-обґрунтовану технологію навчання гри в баскетбол.

Найсприятливішим віком для засвоєння прийомів гри в баскетбол є вік 12 років (6-й клас). Шестикласники здатні засвоїти навчальний матеріал з баскетболу, якщо цей процес забезпечить мотивацію учнів до навчання та передбачить визначення: змісту; загальних і конкретизованих завдань навчання, засобів розвитку фізичних якостей, засвоєння технічних прийомів та навчального матеріалу передбаченого шкільною програмою; методів навчання і тренування; можливих помилок, шляхів їх профілактики та усунення; форм та умов реалізації завдань навчання; норм навантаження; послідовності технологічних дій і процедур; засобів контролю й оцінки діяльності учнів, що в підсумку забезпечує бажаний результат навчання – уміння учнів грати в баскетбол. [14], [17]


І.3. Організація ігор в баскетбол


Організовуючи ігри в баскетбол в дитячому колективі, педагог має можливість впливати на реальні взаємини в ігровій групі дітей через їх ігрові взаємовідносини шляхом продуманого розподілу між дітьми ігрових ролей.

Ігрова форма проведення заняття є основною методикою навчання школярів грі в баскетбол. Заняття повинно проходити як цікава гра. Не можна допускати монотонності, нудьги. Самі руху повинні доставляти дитині задоволення, тому важливо, щоб заняття містило цікаві для дітей рухові завдання, ігрові образи. Їх повинен підібрати та показати вчитель. У педагогічній практиці найбільш поширені види занять, у яких ігри та вправи поєднуються. Заняття грою в баскетбол відрізняються різноманітністю форм проведення. На початковому етапі навчання грі іноді доцільно застосовувати вільні дії і улюблені ігри дітей з м'ячем, користуючись наявними різноманітним обладнанням на майданчику. Можна запропонувати наступні ігри: «За м'ячем», «Злови м'яч», «Кого назвали, той ловить м'яч», «Боротьба за м'яч», «У кого менше м'ячів», «М'яч ведучому», «М'яч у повітрі», «Передав - сідай »,« Перестрілка ». [28]

Рішення задач навчання передбачає озброєння займаються широким колом знань про гру.

Значне місце в навчанні займає не тільки розвиток фізичних і моральних якостей, а й формування спеціальних умінь і навичок, якими учні повинні володіти значною мірою. Учні повинні навчитися раціонально користуватися здобутими навичками, спираючись на знання і вміння. У цьому суть процесу навчання.

Для подальшого правильного засвоєння учнями правил та техніки гри в баскетбол при першому навчанні другокласників грі, вчитель повинен показати дітям прийоми та правила гри. Освоєння рухових навичок передбачає такий ступінь володіння рухами, коли управління ними здійснюється автоматизовано. Як відомо, в основі навику лежить система закріплених зв'язків, для утворення яких необхідно багаторазове повторення їх у певних умовах. Однак ступінь цих зв'язків повинен забезпечити можливість вільного варіювання елементами руху.

Навчання технічному прийому та індивідуальним тактичним діям має йти паралельно. На початку техніку вчитель показує роздільно за прийомами. Надалі ізольовані прийоми об'єднують в ігрові дії, до яких можуть входити два і більше різних прийомів.

Прийоми техніки нападу вчитель показує раніше, ніж прийоми захисту.

У процесі формування рухового навику виділяють самостійні стадії, яким відповідає той чи інший етап навчання. Прийнято виділяти 3 стадії:

формування початкового вміння, коли учень опанує основами руху, його структурою;

уточнення системи рухів;

вдосконалення навички.

Особливо важлива на кожній стадії послідовність постановки педагогічних завдань, необхідно щоб учні, перш за все:

освоїли вихідне положення, з якого виконуються рухи;

знали, які частини тіла беруть участь у цих рухах, і які їхні напрямки, амплітуда, узгодженість у часі і в просторі;

виконували рух за оптимальними амплітудами в зручному темпі;

зберігали точну структуру руху та освоїли його деталі;

приступили до вдосконалення рухів.

При вивченні поєднань прийомів основну увагу приділяють зв'язкам, якщо прийоми поєднуються за принципом ланцюжка, коли один прийом слід за іншим. У зв'язці вивчають перехід від одного прийому до іншого, де видозмінюються кінцеві рухи попереднього прийому та початкові наступного.

При оволодінні руховими діями, в яких поєднуються прийоми не послідовно, а одночасно, коли один стає тлом іншого (наприклад, передача м'яча під час бігу), вивчають узгодженість розучені раніше за фазами рухів, часто для цієї мети використовують підвідні вправи.

При освоєнні тактики гри ставлять цілі:

навчити доцільному використанню вивчених прийомів і взаємодії з іншими гравцями в залежності від обстановки;

навчити вмінню створювати найбільш вигідні ситуації для іншого гравця, що дозволяють йому діяти більш ефективно. [20], [21]

Вивчаючи будь-який прийом техніки або тактична взаємодія, необхідно послідовно переходити від одних педагогічних завдань до інших, ґрунтуючись на фізіологічної природі формування рухових навичок.

Ознайомлення учня з прийомом починається зі створення уявлення про нього. Вони повинні мати перед собою зразок, який слід відтворити. Для цього їм потрібно не тільки повідомити відомості про прийом, про його місце і значення в грі, але і дати можливість отримати перші рухові відчуття, що виникають при виконанні рухів.

У завдання навчання на даному етапі входить:

виявлення знань учня про досліджуваний предмет, а також відчуттів, які є в його руховому досвіді;

повідомлення попередніх відомостей про вивчати прийоми - його місце і значення в грі, основне призначення і найбільш ефективне застосування і т.п.

створення зорового і рухового уявлення про правильних рухах і їх послідовності.

Ці завдання вирішуються за допомогою наочного і словесного методів і самостійного виконання вправ.

Залежно від досліджуваного матеріалу і завдань навчання можна використовувати, схеми, фото, відеомагнітофони запису і т.п.

Основна увага в навчанні школярів грі в баскетбол спрямована на виховання свідомого сприйняття і виконання рухових дій, на формування чіткості при виконанні найбільш істотних елементів руху.

У тих випадках, коли елементи рухів, вправи з м'ячем виконуються дітьми невпевнено або дається в новій комбінації, доцільно вчителеві показати і пояснити їх, з огляду на руховий досвід дітей, можна показ проводити одночасно з поясненням.

Час від часу треба повертатися до показу добре відомих вправ, так як для вдосконалення руху необхідна точність, чіткість виконання кожного елемента.

Необхідно вчителеві також ознайомити дітей з правилами гри та технікою гри в баскетбол. Таким чином, у міру освоєння рухів доцільно варіювати поєднання наочних і словесних методів навчання, давати показ всієї вправи з поясненням; частковий показ з поясненням; опис вправи без показу; установку на уявне відтворення вправи і її опис дітьми, потім показ всієї вправи з поясненням окремих сторін. [7], [17]


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка