Зміст Вступ 2 розділ І педагогічні умови застосування баскетболу та керування грою на уроках фізичного виховання в середній школі 6



Скачати 380.83 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації05.03.2016
Розмір380.83 Kb.
1   2   3   4   5

РОЗДІЛ ІІ Експериментальне дослідження навчання учнів середніх класів грі в баскетбол на уроках фізичного виховання

ІІ.1. Педагогічний експеримент з учнями середніх класів


На формувальному етапі дослідження аналіз навчальних програми загальноосвітніх навчальних закладів (1993 р., 1998 р., 2001 р.) свідчить про наявність стійкої тенденції до збільшення ролі спортивних ігор у фізичному вихованні школярів. Це проявляється не тільки у збільшені обсягу часу на їхнє вивчення, але й у розширенні вікового діапазону навчання спортивним іграм.

Аналіз чинної навчальної програми з фізичної культури виявив, що вивчення матеріалу з баскетболу рекомендується розпочинати з 2-го року навчання, а навчальну гру аж у 6-му класі. Досвід вчителів-практиків показує, що вивчення матеріалу з баскетболу по частинах у різних класах не забезпечує досконалого володіння учнями прийомами баскетболу. Переходячи з класу в клас, діти забувають вивчений матеріал, і в наступному класі окремі прийоми доводиться вивчати заново, оскільки, вивчивши в одному класі один чи декілька прийомів баскетболу, учні їх повторюють і удосконалюють аж у наступних класах, тому між вивченням матеріалу виникають великі перерви, що призводять до забування та втрати придбаних раніше умінь. Це вимагає від вчителя знову затрачати зусилля та час для пригадування (а частіше для повторного вивчення) учнями пройденого матеріалу. Крім того, учням не подобається постійно вивчати лише прийоми без використання їх у іграх, оскільки вони зазвичай прагнуть змагальної діяльності.

Враховуючи викладене, ми сформували технологію навчання та підготовки до гри в баскетбол учнів 6-го класу і реалізували її у практиці роботи в школі. Суть технології полягала в тому, що за ми намагалися вивчити ту кількість техніко-тактичних прийомів гри в баскетбол, яка необхідна і достатня для того, щоб брати участь у двосторонній грі. Одним із шляхів визначення ефективності та доцільності реалізації нашої технології було опитування школярів.

Використовували теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та анкетування. З метою вивчення поглядів шестикласників на зміст і організацію процесу навчання гри в баскетбол у загальноосвітній школі, нами було проведено опитування. У процесі опитування нас цікавила думка учнів та їх ставлення до уроків фізичної культури і навчання спортивних ігор, доцільності вивчення баскетболу у школі, найсприятливішого віку початку вивчення баскетболу, окремих питань методики навчання гри. Також виявлено самооцінку учнів щодо володіння ними прийомами гри та грою в цілому.

Анкетування проводилося в кінці навчального року. В анкетуванні взяли участь 21 шестикласник ЗОШ І - ІІІ ст. №9, вони складали контрольну групу, де навчання відбувалося відповідно чинної навчальної програми, та 22учнів паралельного класу склали експериментальну групу, в якій ми реалізували технологію підготовки та навчання баскетболу.

Питання в анкеті умовно поділялись на два блоки. В перший блок входили питання, у яких ми намагалися визначити ставлення учнів до уроку фізичної культури, вивчення спортивних ігор та баскетболу. Другий блок питань передбачав самооцінку учнів, щодо володіння ними прийомами баскетболу та грою в цілому. Анкета для опитування містила питання, наведені в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1. Анкета для письмового опитування учнів.

питання

Питання

Бали

1

Чи подобається вам урок фізичної культури?

1

2

Чи потрібні вам ігри на відкритому повітрі?

1

3

Чи подобається вам гра у баскетбол?

1

4

Чи хотіли б ви грати у баскетбол на уроках фіз. культури частіше?

1

5

Чи достатньо ви вмієте ви грати в баскетбол?

1

6

Ви отримали базову підготовку грі в школі?

1

7

Чи достатньо ви вмієте нападати?

2

8

Чи достатньо ви вмієте захищати?

2

9

Чи вмієте ви подати в кошик із середини поля?

2

10

Чи вмієте ви подати в кошик з-під кошика?

2

11

Чи вмієте ви подати в кошик рухаючись із м’ячем з довільної частини поля?

2

Сумарна максимальна кількість балів, набрана учнем при анкетуванні може бути 16. Кількість балів, набрану кожним учнем показано на діаграмі Рисунку 2.1.

Рисунок 2.1. Кількість балів, набрана кожним учнем контрольної групи.

Потім ми застосували порівневе усереднення кількості балів, набраної кожним учнем за трьома рівнями: високий (15-16 балів), середній (10-14 балів) та низький (до 9 балів).

Результати опитування контрольної групи усереднені за всіма учнями та показані на діаграмі Рисунку 2.2.

Рисунок 2.2. Остаточні результати дослідження формувального етапу.

Оцінивши результати попереднього (формуючого) зрізу, можна сказати, що більшість дітей мають середній рівень володіння технікою гри – 12 учнів (57%), високий рівень мають 5 учнів (24%) та низький – 4 учнів (19%).

Результати дослідження не є вражаючими, тому необхідно використовувати додаткові методи та прийоми навчання учнів грі в баскетбол. Нами було використану наступну методику.

Вправи з елементами змагання ми проводили, в суворій послідовності з метою забезпечення правильного закріплення навички. Тому на початку навчання змагання ведеться на точність виконання рухів між окремими дітьми, а в подальшому - між групами. Після цього ми проводили вправи з елементами змагання, які вимагають не тільки точності, але й швидкості виконання рухів. Закріплення і вдосконалення дій з м'ячем здійснюються в основному в рухливих іграх, що включають ці дії.

Навчати лову м'яча слід після того, як діти навчаться правильно стояти, тримати м'яч, пересуватися по майданчику. Спочатку дітей треба навчити ловити м'яч двома руками на рівні грудей. Хлопці повинні освоїти положення пальців при лову м'яча після відскоку від підлоги, від стіни, після кидка вгору і в інших вправах. Потім освоюється ловля м'яча одночасно з передачею його двома руками від грудей.

При навчанні передачу м'яча однією рукою від плеча необхідно розвивати і вдосконалювати вміння передавати його як правої, так і лівою рукою.

При навчанні ведення м'яча доцільні підготовчі вправи: відбиття м'яча обома руками, відбиття правою і лівою рукою на місці, ведення м'яча на місці правою і лівою рукою, ведення на місці по черзі, то правою, то лівою рукою і т. д., які дозволяють освоїти спосіб накладання руки на м'яч. В Додатку А наведені вправи для навчання школярів грі в баскетбол.

Після того як дитина навчиться контролювати м'яч обома руками досить впевнено, можна перейти до ведення в русі спочатку кроком, потім бігом. Спочатку освоюється ведення м'яча по прямій, потім - зі зміною напрямку, швидкості пересування, висоти відскоку м'яча і при протидії умовного противника.





Рисунок 2.3. Техніка правильного закидання в кошик.

Кидкам м'яча у кошик дітей навчають одночасно з навчанням передачі м'яча. Спочатку слід дати учням можливість вільно повправлятися у кидках і лише після цього проводити заняття. Для оволодіння кидками м'яча у кошик доцільно провести підготовче вправу: кидати м'яч через перешкоду (мотузка, планка, сітка і т. д.). Коли діти навчаться просто докидати м'яч до кошика, їм треба запропонувати потрапити в неї тим чи іншим способом. Доцільно поступово збільшувати висоту до цілі. Для цього зручна стійка із змінною висотою кільця.

Кінцевою метою пересування гравця по площадці з м'ячем і без м'яча є кидки в кошик. Розуміння цього положення вчителем і учнями підвищує мотиваційний рівень при виконанні вправ, спрямованих на удосконалювання цих допоміжних ігрових навичок. Гравець не може стати снайпером, не удосконалюючи постійно свої здібності в ривках, зупинках і поворотах, швидкій зміні напрямку при веденні, ловлі і передачах м'яча.

Це твердження стає особливо важливим у зв'язку з постійним підвищенням активності захисних дій учнів.

У книзі "Баскетбол: концепції й аналіз" (Коузи Б., Пауер Ф., 1075) виділяються два основних принципи виконання кидків. Для зручності розділили на дві групи:

а) психічні

б) фізичні

1. Психічні принципи: зібраність, уміння розслаблюватися, упевненість.

2. Фізичні принципи. Виконання кидка по меті включає наступні фактори:

а) утримання рівноваги тіла, що дозволяє виконувати координаційні зусилля ногами, тулубом і руками;

б) створення зусилля;

в) розрахунок атаки таким чином, що кожен рух у своєму розвитку відбувається в потрібний момент і правильної послідовності;

г) використання кінчиків пальців для досягнення бажаної траєкторії;

д) ефективний супровід;

Під час тренувань учнів, нами були помічені наступні помилки при кидках у кошик:

1. Невміння зосередити увагу на цілі.

2. Занадто сильне обертання м'яча.

3. Погана рівноваги тіла.

4. Поспішність при виконанні кидка.

5. Розведення ліктів при виконанні кидка.

6. Відсутність супроводу м'яча.

7. Кидки з занадто низькою чи занадто високою траєкторією.

8. Тримання м'яча на долоні під час кидка.

При дослідженні багато дітей дали відповіді, що не можуть вправно кидати м’яча в кошик , особливо з далеких відстаней. Точність кидка в кошик у першу чергу визначається раціональною технікою, стабільністю руху і керованістю ними, правильним чергуванням напруги і розслабленням м'язів, силою і рухливістю кистей рук, їхнім заключним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту і обертання м'яча.

Траєкторія м'яча вибирається від дистанції, росту гравця, висоти його й активності протидії захисника. При кидках із середніх і далеких дистанцій найкраще вибирати оптимальну траєкторію польоту м'яча, при якій висота точки над рівнем кільця приблизно 1,4 – 2 метри. Коузі Б., Пауер Ф.,(1975) вважають, що найбільш прийнятним кутом випуску м'яча при кидку рівним 58 градусів до горизонталі. При цьому куті випуску гравці домагаються найбільшої результативності.

М'яч звичайно кидають зі зворотним обертанням, що дозволяє удержати його на заданій траєкторії і домогтися більш м'якого відскоку у випадку невдалого кидка. Крім того, зворотне обертання сповільнює швидкість польоту м'яча, при зустрічі з кільцем збільшуються шанси на те, що він проскочить у кошик, а не відскочить назовні.

З погляду динаміки, усі кидки краще виконувати з відскоком від щита. Спостереження показують, що більшість кидків неточні через недоліт м'яча до кошика. Незалежно від того, цілиться гравець у передню чи задню частину чи обручити в щит, він зосереджує увагу на обраної крапки мішені, під час і після кидка.

При кидку всі рухи повинні бути плавними і ритмічними. Супровід м'яча - природне продовження кидка, у той час як погляд гравця усе ще спрямований на мету. М'яч контролюється кінчиками пальців, а не долонею. Пальці завдяки чуттєвим нервовим закінченням допомагають гравцю контролювати м'яч і “відчувати його контроль”.

Основні вимоги при кидку наступні:

1) виконуй кидок швидко,

2) у вихідному положенні утримуй м'яч близько до тулуба,

3) якщо кидаєш однією, то направ лікоть кидаючої руки на кошик,

4) випускай м'яч через вказівний палець,

5) супроводжуй кидок рукою і кистю,

6) постійно утримуй погляд на меті,

7) цілком зосереджуйся на кидок,

8) стеж за м'якістю і невимушеністю кидка,

9) для збереження рівноваги утримуй плечі паралельно ( Яхонтів Е.Р., Генкін В.А.,1978) [12], [14]

Техніка виконання кидка однією рукою від плеча з місця. Використовується кидок із середніх і далеких позицій. Кидок виконується з найменшими коливаннями тулуба по вертикалі. Уперед на півкроку виставляється однойменна з рукою, що кидає, нога. М'яч виноситься з основної позиції в положенні перед обличчям. Рука, що виконує помітний контролює м'яч позаду. Пальці широко розставлені і поправлені нагору, тильна сторона кисті звернена до обличчя, ліва рука підтримує м'яч знизу й убирається від м'яча перед його випуском із правої руки. Погляд спрямований на мету.

При випусканні м'яча гравець послідовно розгинає ланки тіла: коліно, стегно, плече, лікоть, кисть розігнута до моменту повного випрямлення всіх ланок, після чого вона виконує рух, що захльостує, і злегка розвертається назовні, м'яч повинний піти з кінчиків пальців. Після випуску м'яча гравець послідовно розгинає кисть, опускає лікоть і плече вниз.

Оскільки технічні закономірності роботи ланок руки, що кидає, однакові для усіх видів кидку однією рукою, молоді гравці повинні починати із самих легких. Кидок з місця на один рахунок, з ліктем, піднятим на одну чверть, найлегший для виконання. Невисоке положення ліктя при цьому кидку і виконання кидкового руху разом з легким підскіком полегшують координацію рухів. [15]

Реалізована технологія навчання гри в баскетбол передбачає засвоєння комплексу рухів та рухових дій, що складають цілісну рухову діяльність – гру в баскетбол. Вона містить технології технічної, тактичної, ігрової підготовки, а також технології навчання прийомів гри в баскетбол та самостійної роботи з їх опанування.

Педагогічними умовами реалізації експериментальної технології є: позитивне мотиваційне налаштування учнів на засвоєння навчального матеріалу, їхнє усвідомлення потреби у самовдосконаленні шляхом широкого використання ігрового та змагального методів; гуманізація навчально-виховного процесу; єдність всіх сторін (теоретичної, фізичної, технічної, тактичної та ігрової) підготовки під час вивчення навчального матеріалу з баскетболу; взаємозв’язок навчального матеріалу з баскетболу з іншими розділами шкільної програми; організація системного контролю й самоконтролю процесу та результатів навчальної діяльності.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка