Зміст Вступ ІІ. Дидактичні ігри : а Суть дидактичних ігор б Структура дидактичних ігор в Мета дидактичних ігор г Класифікація дидактичних ігор д Основні види



Сторінка1/4
Дата конвертації03.03.2016
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4


Зміст

1. Вступ


ІІ. Дидактичні ігри :

а) Суть дидактичних ігор

б) Структура дидактичних ігор

в) Мета дидактичних ігор

г) Класифікація дидактичних ігор

д) Основні види навчальних ігор

е) Місце гри на уроках фізики

є) сценарії уроків - дидактичних ігор

ж) зразки ігрових вправ

ІІІ. Висновок

ІV. Список використаної літератури

Вступ.

Фізика як навчальний предмет відіграє важливу роль у змісті освіти, адже вона створює в учнів уявлення про наукову картину світу. Виступаючи основою науково – технічного прогресу, фізика показує гуманістичну сутність наукових знань. Фізика формує творчі здібності учнів, їх світогляд і переконання, виховує високоморальну особистість. Ця основна мета навчання може бути досягнута тільки тоді, коли в процесі навчання буде сформований інтерес до знань.

Розвиток інтересу учнів до фізики – актуальне питання, адже зацікавити учнів стає дедалі складніше. Тому кожен вчитель і намагається всіма доступними способами зацікавити учнів предметом, який він викладає.

Ефективне викладання фізики в школі не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з фізики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між фізичними поняттями і величинами та їх відношеннями, навчитися логічно та абстрактно мислити, обґрунтовувати свої висновки.


Сформувати глибокі інтереси до фізики у всіх учнів не можливо і мабуть, не треба. Важливо, щоб всім школярам було цікаво займатися фізикою на кожному уроці. Багатьом учням фізика здається нелегкою і малозрозумілою, тому часто учні намагаються запам’ятати закони, правила та закономірності не розуміючи їх суті, а це призводить до формалізму в знаннях, гальмує подальше розуміння нового матеріалу.
Вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, загальних висновків та узагальнень.

Учні будуть любити предмет, вчити його, захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів –це обов’язок кожного вчителя. Ще А. Ейнштейн писав: “...якщо учитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такому оточенні все зачахне; зуміє навчити той, хто навчає цікаво”. Саме тому на практиці необхідно застосовувати ігрові форми навчальної діяльності.

Гра, являється простим та близьким людині способом пізнання

навколишньої дійсності, є найбільш природним та доступним шляхом до

оволодіння тими або іншими знаннями, вміннями та навиками.

Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень “занурюється” в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. “Гра, - писав видатний педагог В.О.Сухомлинський, - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості. По суті – це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями.


Інтерес і задоволення — найважливіші психологічні ефекти гри.
Призначення ігор – розвиток пізнавальних процесів у школярів (сприймання, увага, пам’ять, спостережливість, допитливість тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках. Особливо цікавлять учнів ігри, побудовані на матеріалі міжпредметного характеру, матеріалі, що містить відомості з історії науки і техніки.
Включення в урок дидактичної гри або ігрових  прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.bd00146_

І.Суть дидактичних ігор

Сучасна українська школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями та навичками, а й методами творчості, розумової і практичної діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями фізичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учневі, максимально розвивати їх природні здібності. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже скоро його вже цікавитиме потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватись до участі в грі.

Звертаючись до ігрових форм навчання на уроці, сьогодення справедливо вбачає в них можливості ефективної організації роботи, взаємодії учителя і учня, продуктивної форми їх спілкування. Цим формам притаманні елементи змагання, вони викликають справжній інтерес учнів.
Гра дає змогу легко привернути й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Велике значення мають дидактичні ігри з точки зору пізнання. Саме в цих іграх учні систематизують і закріплюють свої знання про різноманітні властивості і ознаки явищ та процесів, їх значення. Про зв’язки між ними, про просторові, часові і числові співвідношення. Дидактичні ігри допомагають розвивати увагу і зосередженість, волю та наполегливість. В дидактичних іграх перед школярами ставляться переважно вузькі, визначені задачі розумового порядку, які вимагають для свого розв’язання різноманітних інтелектуальних операцій .

          Дидактична гра – це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються, формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться: пізнавати та запам’ятовувати нове, орієнтуватися в незвичайних ситуаціях, поповнювати запас уявлень, понять, розвивати фантазію та креативність. Саме таке поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозволяє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.

          Дидактична гра має чітку структуру, що вирізняє її з-поміж іншої діяльності. Основними структурними компонентами гри є ігровий задум, правила гри, ігрові дії, пізнавальний зміст, або дидактичні завдання, обладнання та результат гри (рис. 1).

Гра

Ігрові дії

Ігровий задум

Правила гри

Обладнання

Результат



Пізнавальний зміст

Рис. 1. Структурні компоненти гри

          На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєву ознаку – наявність чітко визначеної мети навчання й вiдповiдного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно й характеризуються пізнавальною спрямованістю.

          Ігровий задум – перший структурний компонент гри, закладений у дидактичне завдання, що необхiдно виконати під час навчання. Ігровий задум найчастіше виступає у вигляді питання або загадки, що нiби проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру, висуває до її учасників певні вимоги щодо знань.

          Кожна дидактична гра має свої правила, що визначають порядок дій i поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Тому правила дидактичних ігор необхідно розробляти з урахування мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, виникнення в учнів почуття задоволення, успіху.

          Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведінкою, узгоджувати та підпорядковувати її до вимог колективу.

          Суттєвими в дидактичній грі є дії, що регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають їм змогу виявити свої здiбностi, застосувати наявні знання, вміння й навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігровим діям передує розв’язання задачі. 

          Учитель, керуючи грою, спрямовує її в належне дидактичне русло, за необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих.

          Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань i вмінь, які застосовуються під час розв’язування навчальної проблеми, поставленої грою.

          Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання.

          Дидактична гра має певний результат – фінал, що надає їй завершеності. Він виступає перш за все у формі розв’язання поставленого навчального завдання i приносить учням моральне й розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні та застосуванні знань. j0232133

          Усі структурні елементи дидактичної гри пов’язані між собою, i відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму, дій та правил, дидактична гра стає або неможливою взагалі, або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ тощо. Тому, готуючись до уроку-гри, необхідно скласти сценарій, вказати, скільки часу відводиться на проведення гри, кожного завдання окремо, визначити шкалу балів за кожне завдання, чітко сформувати правила гри, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати між предметні зв’язки.

          Поєднання цих елементів, а також їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, що призводить до бажаного результату.

„Дидактична гра” – це гра з чітко поставленою метою навчання та відповідним їй педагогічним результатом, що можуть бути обґрунтовані і відображені у явному вигляді та характеризуються навчально-пізнавальною і виховною спрямованістю.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що діти, граючи, значною мірою самостійно набувають нових знань, активно допомагаючи одне одному.

Гра вимагає попередньої постановки мети самої гри: навчальної, розвиваючої та виховної.

Навчальна мета полягає в отриманні знань, міцному засвоєнні навчального матеріалу, стимулюваннi самостiйного його вивчення, здатності розширювати кругозір через використання додаткових джерел.

Для стимулюювання самостiйної роботи дiтей їм заздалегiдь повiдомляється тема та обсяг матерiалу, який буде використано у ходi гри. Це спонукає їх до самостiйного пошуку (читання лiтератури, вiдвiдання музею, огляду пам'яток, консультацiй фахiвцiв тощо). Самостiйна робота дiтей з пiдготовки до гри не лише дає їм змогу отримати додатковi знання, а також формує навички самостiйного набуття знань.

Розвиваюча мета полягяє в iнтелектуальному розвитку дiтей: логiчного мислення, кмiтливостi, здатностi переносити знання у нову ситуацiю тощо. Окрім того, гра створює умови для отримання комунiкативного досвiду: досвiду публiчних виступiв, ведення дискусiї, стратегічної й тактичної поведiнки особистостi та команди в умовах, що постiйно змiнюються.

Виховна мета полягяє у формуваннi позитивних якостей характеру, наполегливостi в досягненнi мети, смiливостi, iнiцiативи, винахiдливості, взаємодопомоги, адекватної оцiнки власних можливостей та можливостей iнших учасникiв гри, свiдомої дисциплiни, чесного виконання правил тощо.



Класифікуючи ігри, варто розрізняти їх за віком учасників, за метою, за рівнем пізнавальної активності, за логікою чергування кроків, за призначенням, за засобами проведення, за кількістю учасників, за часом підготовки учасників, за ступенем керівництва, за часом проведення

Класифікація дидактичних ігор

За метою

Актуалізуючі

Навчальні

Закріплюю-чі

Узагаль-нюючі

Контролю-ючі

Комбіно-вані

За рівнем пізнавальної активності

Репродуктивні

Конструктивні

Творчі

За логікою чергування кроків гри

Індуктивні

Дедуктивні

Традуктивні

За призначенням

Спортивні

Рольові

Драматичні

Інтелектуальні

За засобами проведення

Предметні

Комунікативні

Аудіотехнічні

Телевізійні

Комп’ютерні

Комбіновані

За кількістю учасників

Індивідуальні

Групові

Колективні

Мережеві

За часом підготовки учасників

Завчасно-

підготовлені



Імпровізаційні

Змішаного типу

За ступенем керівництва

Самостійні

Керовані

Частково керовані

За часом проведення

Одноразові

Періодичні

Систематичні

Очевидно, що великого значення гра набуває при умові вмілого і чіткого тактовного керівництва. Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання більш легким і захоплюючим, створює у дітей бадьорий, робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Дидактичні ігри і цікаві вправи побудовані на поєднанні прогресивних прийомів, які застосовуються кращими педагогами-новаторами для підвищення ефективності навчально-виховного процесу і сприяють формуванню однієї з найцінніших якостей людського розуму – його рухливості і гнучкості. Значна частина таких ігор дозволяє учневі зробити узагальнення, чітко усвідомити правила, повторити отриманні знання в єдності, в системі, в нових зв’язках, що сприяє більш глибокому і змістовному засвоєнню пройденого. Багато дидактичних ігор і вправ побудовані на матеріалі різного рівня складності, що дає можливість здійснювати індивідуальний підхід до школярів, забезпечує єдність в одній і тій же гру дітей різного рівня знань.

Багато різноманітних ігор придумало людство за свою історію. Але порівняно недавно термін “гра” перестав асоціюватись тільки з розвагами, а став рівноправним додатком таких словосполучень як ділові ігри, дидактичні, комп’ютерні, математичні, пізнавальні ігри.
Предмет сучасної фізики потребує при вивченні більш цікавого, захоплюючого. Результативно розв’язати цю нелегку задачу допомагають перш за все інтелектуальні ігри .

За характером ігрової методики можна виділити основні види навчальних ігор, а саме:



  • Ситуаційні ігри - самостійний тип навчальних ігор, що характеризуються власним змістом та формою, основу якої становить принцип індивідуального навчання. Будь-яку ситуаційну гру можна назвати проблемною ситуацією. У людській діяльності категорія проблемної ситуації є досить загальною абстракцією, що фіксує проблемний і ситуаційний характер будь-якої діяльності, в тому числі й ігрової.

  • Ігри-змагання - одна з форм організації процесу ігрового навчання. Процес гри-змагання можливий лише тоді, коли організовано командне змагання, всі команди змагаються у виконанні конкретної практичної діяльності, що завершується одержанням одного й того самого продукту, коли у ході гри та по її завершенні відбудеться підбиття підсумків i визначення переможців.

  • Імітаційні ігри - це ігри, в яких імітується предметний зміст людської праці, її проблемний характер.

  • Рольові гри - це ігри, зміст яких у тому, що гравці перебирають на себе виконання певних ролей.

Ігри використовуються на всіх етапах навчання:



  • вивчення нового матеріалу проводиться у вигляді інтегрованих уроків, ділових ігор;

  • осмислення  знань  здійснюється    з  допомогою  ділових  ігор, уроків - КВК;

  •   навчання розвязуванню задач на уроках-змаганнях, в ділових і ролевих іграх;

  • узагальнення знань проводиться у формі ділових ігор і змагань;

  • тематичний контроль здійснюється, крім заліків і тестування, у формі ділових ігор, змагань.

Для тренування пам’яті, уваги, сприймання використовують будь-які ігри-завдання.
Ігрова діяльність розвиває фантазію. Входячи в гру, учні не бояться зробити чи сказати щось “не так”.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

Важливим питанням ігрової діяльності є врахування вікових особливостей учнів. При їх правильному врахуванні та дотриманні інших обов’язкових вимог у учнів 7-х, 8-х класів, при використанні ігрових моментів, формується стійкий інтерес до розгляду фізичних явищ, в 9-10-х класах спеціально підібрані ігри сприяють розвитку інтересу до пояснення цих явищ, а в 11-му класі – їх світоглядному поясненню.

При систематичному використанні на уроках ігрових технологій

спостерігаються наступні результати:



  • формуються такі якості особистості як терпіння, наполегливість,

відповідальність, цікавість, спрямованість до пізнавальної діяльності;

  • виробляється вміння самостійно добувати знання та застосовувати їх на

практиці;

  • створюється позитивний морально-психологічний клімат в класі для

розвитку особистостей учнів;

  • підвищується рівень розвитку комунікативних навиків учнів;

  • розвивається спостережливість, вміння бачити незвичайне в знайомих

речах.

Місце гри на уроці фізики може бути різним:

  1. Під час опитування з метою урізноманітнити індивідуальне опитування та одночасно навчити школярів застосовувати отриманні знання можна проводити гру «Схованки». Один учень виходить з класу. вчитель називає будь-яке положення теорії або закон, за 1-2 хвилини інші учні повинні привести приклади, що підтверджують це положення теорії. Потім до класу заходить учень і для нього наводять ці приклади. Задача учня – відгадати фізичний закон, покладений в їх основу, та навести докази на користь своєї відповіді. Під час опитування можна використовувати також інші ігри, наприклад, «Фізична вікторина», або «Фізичн показуха»,

  2. При закріпленні матеріалу можна використовувати гру «Третій зайвий». Вчитель роздає учням «фізичні комплекси», складені за окремими темами шкільного курсу фізики. На кожній з карток три малюнки, що ілюструють різні фізичні явища чи прилади. Два малюнки з трьох логічно пов’язані між собою. Задача учня – визначити «зайвий» малюнок у даному комплексі. Тому, хто зробить це першим та правильно пояснить встановлену закономірність, зараховуються бали. Неодноразове використання подібних ігор призводить до вироблення в учнів вміння аналізувати факти та логічно мислити.

  3. В процесі повторення вивченого матеріалу використовують ряд ігор, які можуть бути побудовані на одному фактичному матеріалу. Якщо учень в двох-трьох іграх зустрічає одні й ті самі фізичні явища, закони, досліди, поняття, формули, то це змушує його порівнювати їх, встановлювати подібність між ними, що в свою чергу призводить до активного, а не механічного запам’ятовування. На цьому етапі уроку можна використовувати ігри побудовані за принципом лото, ланцюжкових ігор, тематичні вікторини.

  4. Найважливішим завданням вчителя є підтримка інтересу до предмету не лише під час уроку, а й при виконанні домашнього завдання. Однією з форм виконання домашнього завдання може бути підбір матеріалу для наступних дидактичних ігор. Найрозповсюдженими з них є кросворди, чайнворди, головоломки.

На першому етапі уроку доцільно застосувати короткочасні ігри або ігрові елементи, які мобілізують увагу і пам'ять учнів. Тривалість їх не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Розгляньмо кілька варіантів ігрової діяльності учнів на початку уроку.

«Допуск». Проводять на старті уроку, коли право голосу дають кожному учневі. Це має такий вигляд: учитель ставить запитання, на які учні відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап учитель добирає прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей - на чисте знання раніше вивченого в класі матеріалу. Отже, після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, причому ні в якому разі не слід робити акцент на їхній невдатності. Навпаки, вчитель пропонує класу не залишати товаришів у біді, пропонує учням кинути «рятувальні кола», - поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді. Як дана форма фронтального опи­тування працює на основну ідею підвищення психологічної привабливості уроку? По-перше, протягом перших 5-7 хвилин уроку вже кожен учень «виступив», причому дав правильну відповідь, і це вже йому приємно й додає впевненості. По-друге, не пропала дарма домашня праця, і можна спробувати розвинути успіх. По-третє, коли всі кидаються на допомогу тим, хто замешкався на старті, в класі з'являється атмосфера єдності й доброзичливості. Нарешті, протягом цих 5 хвилин у класі звучить корисна навчальна інформація, необхідна для по­дальшого просування, причому звучить з вуст учнів, і її потрібно слухати (раптом це саме питання трапиться й мені?). Важливо, щоб усе відбувалося по-доброму, без тиску, і зміцнювало в дітей переконаність, що їм це під силу.

«Морський бій». Це, по суті, ігрова форма перевірки домашнього завдання, що дозволяє залучити в процес не двох-трьох учнів, а практично весь клас. Військова назва дуже умовна, однак відбиває розпал пристрастей під час даної процедури, що цілком природно: всім учням флоту, який переміг, оцінки підвищують на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають. Отже, на арені бою - три флоти (три ряди парт), що відправляють у бойову розвідку екіпажі з двох учнів до дошки. Поки розвідники готуються до активних дій, основні сили добирають озброєння для атаки і планують оборону під керівництвом адміралів. У мирній термінології це має вигляд повторення навчального матеріалу, підготовки і розподілу питань за темами

«супротивників». Усю цю діяльність координує учень, призначений учителем, який володіє всією повнотою адміральської влади. За три-чотири хвилини починається власне бій (чи перевірка домашнього завдання - кому як подобається). Після відповіді першого екіпажа другий і третій флоти «обстрілюють» його запитаннями з теми, потім самі відповідають на не менш підступні запитання, що надходять від першого флоту, потім настає черга другого формування і т.д.

Роль учителя в цій грі неможливо переоцінити, особливо в перших «боях». Треба встигати озвучувати оцінки запитань і відповідей, передавати право «пострілу» наступній команді, не забуваючи при цьому вчасно залучати в процес гри пасивних учнів, а крім цього, час від часу «мінувати» ігрове поле каверзними запитаннями. Після двох-трьох таких ігор, коли діти зрозуміють і приймуть правила гри, ці функції можна передавати асистентам. Використання даної ігрової форми дає змогу залучити до активної діяльності більшість учнів, підвищує їхню за­цікавленість у підготовці до уроку, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроках і формуванню позитивної установки до навчання.

При вивченні нового матеріалу використання ігрових елементів у навчальному процесі ускладнюється недостатнім обсягом знань і вмінь учнів. Однак актуалізовані на попередній стадії уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого просування по темі. Дуже перспективним уявляється при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель звертає увагу учнів на існування гносеологічних протиріч, формулює питання й пропонує учням, розбившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова оболонка в цьому разі може мати, наприклад, такий вигляд.

«Рятувальна експедиція». Десь у горах зазнав аварії авіалайнер з коштовним вантажем на борту, і ми споряджаємо рятувальну експедицію. Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку пошуку (з формулюванням головних питань з досліджуваної теми) і стартового завдання (наприклад, нескладного завдання за пройденим матеріалом). Далі процес пошуку може бути організований у такий спосіб: група отримує від учителя уривок радіограми від потерпілих під час аварії й намагається його розшифрувати (уривок може містити, наприклад, опис і результати експерименту з досліджуваної проблеми, а група має їх інтерпретувати й використовувати, відповідаючи на запитання з нової теми).

Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складають заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. Отже, до мети можна просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються «привали», під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий «коштовний вантаж» у вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота потім дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість «відкриття».

При закріпленні отриманих знань, виробленні практичних умінь і навичок

атестації можуть бути використані всім знайомі і всіма улюблені «хрестики-нулики».



«Хрестики-нулики». На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3см. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: «задача» - розв'язати розрахункову задачу; «шпаргалка» - назвати чи дописати формулу; «?» - відповісти на запитання вчителя або суперника; «вірю-не вірю» - вибрати з декількох тверджень правильне; «поле чудес» - закінчити визначення явища чи поняття; «кімната сміху» - несерйозне завдання, але зі змістом; «практикум» - виконати практичне завдання; «бліц» - три нескладних завдання виконати за хвилину; «супербліц» - завдання виконує одна людина тощо. В процесі уроку проводять дві відбіркові і фінальну ігри, причому під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють у журнал за бажанням учнів.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка