Зміст Вступ Компетентнісний підхід як чинник формування особистості



Сторінка3/6
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.46 Mb.
1   2   3   4   5   6

1. Читання слів з пропущеними буквами:

П_П_Г_ СИН_ _Я

С_Р_К_ ГО_ _ _ _ЦЬ

П_Г_Ч СНІ_ _ _

2. Доповни речення словами:

Настала ….

З`явилися ….

Розквітли….

Щасливі діти ….

У міста і села йде … весела.

3. Доповни речення словами з тексту:

А й справді – погладив подарунок Мураш. Немов … … …! (з туману зітканий) і інші.

На кожному уроці читання використовуються різні вправи для розчитування. Їх слід обирати відповідно до вікових особливостей школярів, теми, яку вивчають на уроці. Застосування таких вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.

Для цього можна використовувати такі види розчитування:


  • читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра;

  • читання деформованих текстів;

  • читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.;

  • розчитування у вигляді гри.

Наприклад, у 1 класі пропонується дітям пограти у гру Сонечко.

Яке ж літо без теплого, ласкавого сонечка? От воно заглянуло до нас у клас і запрошує на гру.

А

Ю Е



Я І

О У


И

У віконечко вставляються картки з буквами, щоб утворились комбінації приголосних: пр, гр, хл, ст, дзв. Діти читають за указкою. Це дає змогу контролювати увесь навчальний процес. При цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

У 2 класі при вивченні творів Марійки Підгірянки “Співанки про місяці”, “Діти й ластівка” використовую такі вправи для розчитування:

1. Читання переплутаних слів:


  • Відновіть назви місяців, які обмінялися частинами своїх слів:

жовтопад і листень

грусень і вересень

лютень і березий

2. Читання слів із пропущеними буквами, що позначають голосні звуки:

с_ч_нь тр_в_нь

кв_т_нь л_п_нь

ч_рв_нь с_рп_нь

Активно слід практикувати читання вголос. Таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови. Воно є основним засобом, щоб взагалі навчитися читати, стати письменною людиною. Голосне читання сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно. Тому на уроках слід демонструвати учням зразки правильного, виразного читання і вимагаю цього від учнів. Для цього використовуються різні форми читання вголос:



  • індивідуальне;

  • хорове (якщо треба підтягти темп);

  • вибіркове;

  • партикулярне;

  • читання в особах;

  • читання у парах;

  • ланцюжкове;

  • читання “буксиром”;

  • читання “дощиком”;

  • читання “Незнайком”;

  • читання “луною” за вчителем;

  • читання напівголосне сусіду по парті;

  • читання на одному диханні якнайбільше слів;

  • читання із орієнтацією на розділові знаки;

  • читання одного й того самого речення з різною інтонацією;

  • читання за "диктором";

  • читання учнем нового тексту (заздалегідь підготовленого вдома);

  • читання "в’юнком", "ланцюжком";

  • читання та знаходження уривка до малюнка;

  • знаходження за даним початком або кінцем всього речення (уривка);

  • знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку;

  • читання, знаходження речень, що стали приказками (для байки);

  • читання та визначення, що правдиво, а що вигадано (для казки);

  • під час самовимірювання швидкості читання (за одну хвилину);

  • знаходження й читання речення зі знаком оклику, питання, дефісом та

  • знаходження в оповіданні (абзаці) найдовшого слова, слова в лапках та

  • читання за готовим планом;

  • читання найкрасивішого місця в оповіданні;

  • конкурсне читання віршів;

  • самостійне читання;

  • читання, відповіді на питання;

  • інсценування.

При читанні мовчки успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи). 2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку – переглядати на швидкість. Пропонується знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки порахую до …. Наприклад: знайти найдовше слово, найкоротше слово, слово, в якому найбільше голосних, приголосних і інші.

В 3-4 класах особливу увагу слід приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

Починаючи з другого класу, на всіх уроках, крім фізкультури та уроків контрольних робіт, можна проводити пятихвилинки читання. Цей вид самостійного читання слід практикувати на початку уроку. Кожен учень читає свою улюблену книжку. Вибір книжок не обмежується ні за темою, ні за обсягом. Спосіб читання учні обирають самі (бурмотіння, шепотіння, гудіння, мовчки). Дітям, які читають в обсязі 120-150 слів, пропонується читати мовчки, бо при іншому читанні відбувається штучна затримка темпу.

Щоб навчити учня швидко читати, доречно використовувати і інші види роботи, а саме:



а) читання перед сном;

б) читання в темпі скоромовки;

в) напівголосне читання;

г) проведення самозамірів читання (під кінець уроку залишаю 2-3 хвилини, щоб провести самозаміри читання. Результати слід занотовувати в щоденнику учня.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення прочитаного, починаючи з першого класу, результативним є використання системи ігрових форм, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними.

Такі ігрові вправи спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам’яті, периферійного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери. За змістом і формою ігри досить різноманітні. Тому використовувати їх можна дуже широко:


  • під час обговорення прочитаної книги;

  • на літературних ранках і святах;

  • на всіх етапах уроку.

Наприклад, у першому класі під час закріплення вивчення голосних і приголосних звуків можна пограти у гру Буква заблукала. На переносну дошку розставляю букви, які переплутав Незнайко:

  • букви, що позначають голосні звуки ОСЕМУ;

  • букви, що позначають приголосні звуки НКІАТ.

Пропонується дітям виправити помилки, розставити букви на місце.

В процесі ігор розвиваю в дітей інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, удосконалюю їх кругозір, розвиваю творчі задатки і здібності. (Додаток 3.1.4)

У молодших школярів велику роль у розвитку читацьких навичок відіграє словникова робота. Діти не зможуть усвідомити зміст прочитаного тексту, якщо не будуть розуміти значення слів. Тому такі слова можна записати на дошці у колонки чи друкую на окремих картках для кожного учня. Пропонується учням з’ясувати їх значення. Таку роботу слід організовувати по-різному. Так, при вивченні казки Кирило Кожум’яка з лівої сторони можна записати слова, а з правої – їх тлумачення. Пропонується учням:


  • Прочитайте у правій колонці (на дошці) тлумачення, доберіть до них відповідні слова із лівої колонки.

Леміш - шановані люди похилого віку.

Урочище - люди, що жили в місті.

Городяни - міра ваги, близько 16 кг.

Пуд - частина плуга, що розрізає землю.

Старшина - ділянка землі, яка чимось відрізняється від

навколишньої місцевості.

Часто записуються слова у колонки і пропонується учням: прочитати хором, по одному, зверху вниз і знизу вверх, мовчки, знайти іменники, прикметники, дієслова, подумати,що їх об’єднує, знайти “зайве” слово за іншою ознакою, знайти слова-антоніми, синонімічні пари і т. д.

Починаючи з 3 класу, доречно вчити дітей працювати з тлумачним словником, енциклопедією. Для читання вдома пропонується прочитати не той текст, що учні вивчали в класі, а той, який опрацьовуватиметься на наступному уроці. Діти в свої зошити, які можна назвати “Словничок-чарівничок, записують ті слова і словосполучення, значення яких не розуміють, і тлумачення їх з’ясовують за словником.

Щоб досягти високого рівня читання, слід вчити школярів аналізувати твір, осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам`ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Завдяки цьому формуються в дітей читацькі вміння.

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Тому на цьому етапі слід обирати ті прийоми роботи з текстом, які допомагають організовувати спілкування, включати дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій цікаво, розвивати свої здібності.

Це – перечитування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних картин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовження історії, різні закінчення до оповідання, створення власного оповідання.

На основі прочитаних творів доречно розвивати творчі здібності учнів, мовлення, формую уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), а саме:


  • створення казок, усмішок (за аналогією);

  • складання скоромовок, загадок, лічилок;

  • віршування;

  • читання в особах;

  • інсценізація, драматизація невеличкого твору, ведення діалогу з героями твору і інші.

Починаючи з першого класу слід працювати над формуванням читацького кругозору учнів. Вже на уроках навчання грамоти під час букварного періоду акцентується увага учнів на прізвищі автора. Пізніше опрацювання будь-якого твору починається з імені автора, біографічних відомостей про нього. У 4 класі при вивченні біографії письменника можна запропонувати учням створити Портфоліо письменника. Воно вміщує:

  • портрет письменника;

  • прізвище, ім`я, по батькові автора;

  • псевдонім;

  • роки життя письменника;

  • відомості про дитячі роки;

  • важливі дати життя;

  • вплив на творчість життєвого досвіду;

  • перелік творів.

Вагоме місце розвитку читацької компетентності молодших школярів слід відводити на уроках позакласного читання. Організацію позакласного читання в школі слід починати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою. Для цього можна запропонувати учням анкети. З першокласниками анкетування проводяться в усній формі. З учнями 3-4 класів – у письмовій. Також важливим є на батьківських зборах виявлення кола читання батьків та їх дітей за допомогою анкети.

(Додаток 3.1.5)

Для уроків позакласного читання слід добирати твори, зміст яких емоційно насичений, здатний в учнів викликати різноманітні почуття. Роботу з книгою варто концентрувати навколо читання вголос художніх творів (казок, віршів, оповідань).

З другого класу слід привчати дітей самостійно налаштовуватись на читання нової дитячої книги. В класі може діяти Куточок читача. В ньому обов’язково вивішується список рекомендованої літератури, який періодично поновлюється та доповнюється. Також в “Куточку читача” можуть знаходятися рекомендації читачам, пам’ятки “Навчись читати правильно”. (Додаток 3.1.6)

В класі слід організовувати книжкові виставки, виставки дитячих газет і журналів.

Кожної перерви діти повинні мати вільний доступ до книжок, перечитувати їх, ділитися враженнями про прочитане. Велику увагу варто приділяти обліку прочитаних книг, які учні можуть вести у щоденниках читача.

На уроках позакласного читання та на виховних годинах учні презентують прочитані книги.

Уже, починаючи з першого класу, слід проводити з дітьми екскурсії до бібліотеки, де бібліотекар популяризує різні книги, проводить зустрічі з книгою, у цікавій формі знайомить з авторами книг, проводить презентації нових книг, бібліотечні уроки, бесіди з учнями про прочитану книгу

На уроках читання доречно широко використовувати різноманітні інноваційні технології, які вдосконалюють зорове сприйняття і вимову, дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів. Це: “Асоціативний кущ”, Читання із зупинками, гра “Так – ні”, читання з передбаченням, “Крісло автора”, “Мозкова атака”, робота в групах, парах, гра «Карусель", методика "Взаємне навчання", "Кероване читання з передбаченням", "Порушена послідовність", "Джегсоу" та ін.

Для ефективного застосування цих методів варто старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки – прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

Розвитку читацької компетентності молодших школярів сприяє проведення масових позакласних заходів. Роботу слід організовувати так, щоб учні самі брали активну участь у їх підготовці: збирали матеріал, вели пошукову роботу, готували виставки літератури, малюнків, складали проекти на задану тему.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв'язок з життям сприяє розвитку учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості, а значить розвитку читацької компетентності.

Якісне оволодіння навичками читання – запорука успішності школяра з кожного предмета. Тому удосконалення умінь і навичок читання слід здійснювати використанням міжпредметних зв’язків. Дітям доводиться читати тексти різного характеру (віршовані, математичні, науково-пізнавальні), виконувати різноманітні завдання.

Велика роль в правильному керуванні читанням належить родині, тому вже на батьківських зборах в першому класі необхідно дати поради батькам. Ось деякі з них:


  • купуючи дитині книгу, продивіться її самі;

  • починати самостійне читання треба з книжок з великими малюнками, тому що сторінка, насичена тільки шрифтом, лякає дитину;

  • література для читання повинна бути різноманітною;

  • треба організувати сімейне читання книжок;

  • після читання потрібно викликати довіру у дитини, щоб вона захотіла поділитися своїми враженнями, ні в якому разі не нав’язувати їй свої думки про прочитане.

Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.


    1. Літературознавча компетенція – основа літературного розвитку школярів.

Залучення молодших школярів до художньої літератури як до мистецтва слова, розвиток та виховання учнів її засобами – одна з важливих і складних проблем сучасної школи. Мистецтво слова дає змогу розкрити перед сучасними учнями багаті художньо – пізнавальні можливості, навчити школярів сприймати через літературний твір навколишній світ, одержувати від читання глибоку естетичну насолоду.

Підготовка кваліфікованого літературно-освіченого читача, формування його ідейно - естетичних смаків передбачає оволодіння певним колом теоретично – літературних знань.



Метою програми є залучення школярів до мистецтва читання, ознайомлення з видатними творами національної та світової літератури, формування літературознавчих та естетичних знань.

К.Д. Ушинський вважав метою читання «самостійну бесіду з книжкою».

Продовжили цю думку його послідовники та досконало розробили наукові твердження про формування сучасного читача.

В.О. Сухомлинський довів, що на розвиток творчих здібностей особистостей має вплив художня література, основною особливістю якої є змалювання життя в образах, створених засобами слова.

Саме в художній літературі, дитячій книжці відтворюється внутрішній світ людини – її думки, життя, мрії, настрій і прагнення. Дитяча книжка і література спроможні надати реальну допомогу кожній дитині «знайти себе»,стати людиною розумною, доброю. Але це можливо у тому випадку, коли молодший школяр навчений читати літературний твір. Як слід розуміти слова «читати»?

Це спілкування читача з письменником, яке відбувається опосередковано – через сприйняття літературної форми, в якій автор закодував свої думки. Щоб правильно сприйняти твір, школяр має розібратися у його зовнішній і внутрішній структурі – оволодіти до певної міри прийомами аналізу художнього твору, що ґрунтується на знаннях елементарних літературознавчих понять.
Літературна Знання світу

компетенція оточуючих книг

Літературний

розвиток школярів




Уміння

орієнтуватися Розуміння

у доступному значущості

колі книжок книжки в особистому

і громадському

житті дитини

Програмою 1- 4 –х класів передбачено введення літературознавчої пропедевтики – зміст якої забезпечує початкові знання з літературознавства, бібліографію і готує молодших школярів до уроків літератури у середній школі. Його мета – допомогти дитині здійснити перехід з позиції слухача, «співавтора» тексту, на позицію читача – інтерпретатора, тобто зробити перший крок до відсторонення від тексту.



Змістом літературознавчої пропедевтики є коло літературних понять (визначених Державним освітнім стандартом), необхідних для повноцінного сприймання літературного твору :

  • тема та ідея – про що йдеться, як емоційно – образна думка автора випливає з характеру взаємин, дій, переживань персонажів;

  • сюжет і композиція – випадок, епізод, система послідовність подій, їх причинно – наслідкові зв’язки;

  • літературний персонаж (характер) – персонаж, герой, вчинок, портрет, мовлення;

  • мова художнього твору – насиченість, образність мови, ставлення до персонажів та подій;

  • автор твору – зв'язок автор – твір; тема – письменники – книжки; передмова та післямова дитячих книжок.

В початкових класах діти читають твори різних жанрів, тому повинні знати їх особливості.




Особливості жанрів художніх творів


оповідання як невеликий розповідний художній твір


байка, її жанрові особливості


казка як фольклорний художній твір





малі фольклорні жанри (прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, лічилки)


вірш – рима, ритм, настрій у вірші


п’єса, її відмінність від інших жанрів

особливості дитячих творів науково – пізнавального змісту

Основні вміння і навички, яких мають набути учні початкових класів

• вчитися свідомо оперувати найпростішими літературознавчими термінами;

• користуватися прийомами заучування віршів;

• практично розрізняти художні та науково – пізнавальні тести;

• орієнтуватися в структурі художніх творів;

• зіставляти вчинки персонажів, визначати мотиви їх поведінки;

• визначати авторське ставлення до подій і персонажів;

• висловлювати своє ставлення до вчинків героїв, давати найпростішу морально – етичну оцінку ситуації, спираючись на власний досвід;

• визначати теми творчості письменника на основі зіставлення його книжок і творів для дітей;

• знаходити в тексті яскраві, образні слова, вислови для характеристики персонажа, описів природи;

• пояснювати зв'язок образних засобів з авторським задумом.

Таким чином, у сучасних Програмах можна спостерігати тенденцію об‘єднання перших кроків навчання з цілеспрямованою літературною освітою.

Універсальним навчальним матеріалом для вирішення цього завдання у 1-2-х класах є малі фольклорні жанри, казки, дитяча класична поезія.

І це не випадково. Твори усної народної творчості дають неосвіченому читачеві (яким є молодший школяр) унікальну можливість спостерігати єдність форми і змісту, тому що форма у фольклорному творі, по – перше, дуже стійка(в них закодовані досконалі способи і прийоми поетичного бачення світу, механізми поетичних способів мислення, досвід народу в області художнього впливу на особистість), а по – друге, строго функціональна (фольклорний твір обслуговує практичну діяльність людей). Вже в букварний період (1 клас) діти знайомляться із скоромовками, прислів’ями, загадками. У колі дитячого читання другокласників з`являються колискові, українські дитячі пісеньки, дитячі народні ігри.

Пропонуючи дітям на етапі літературознавчої пропедевтики ігри, засновані на дитячому фольклорі, вчитель допомагає своїм учням зробити перший крок до осмислення життєвої ситуації (гри ) через художню форму (жанр), співвіднести певне явище з художнім образом.

А ось казка приваблює сюжетом, таємничістю, фантастичністю. У другому класі діти опрацьовують українські народні казки Під час зацікавленої роботи створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад подій з повтором однотипних дій, кінцівка. Діти свідомо сприймають умовність казки, чітко розрізняють фантазію від реальності. Але бажають вірити у фантастичне. Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, книжки. В.О.Сухомлинський вважав створення казок – не розвагою, а засобом розумового й естетичного розвитку дітей. ( Додаток 3.2.1)

Проте, фольклор та казки не єдиний навчальний матеріал, на якому може здійснюватися пропедевтична робота з учнями. Дитяча класична поезія може служити основою для знайомства з такими поняттями, як «ритм», «рима», «звуконаслідування», « інструментування». Перед учнями розкривається палітра віршованих творів: вірші у формі діалогу, вірші - небилиці, - безконечники, - загадки класиків дитячої літератури. Твори класичної літератури, прочитані у цей період разом з дітьми і самими дітьми, допоможуть формувати естетичний смак молодших школярів. Треба пам’ятати: видо – жанрова, тематична і авторська різноманітність на пропедевтичному (підготовчому) етапі допоможе дитині сприймати літературу як складний і захоплюючий світ, у якому кожний може знайти щось цікаве для себе.

Третьокласники вперше знайомляться із терміном науково – популярне оповідання. Під час роботи над ними школярі усвідомлюють важливість точного розуміння понять, термінів, знаходження і встановлення причинно – наслідкових зв’язків. Вміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки спирається на уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне. У процесі аналізу таких текстів необхідно спочатку встановити зовнішню послідовність подій, основних думок кожного абзацу, а потім зосереджувати увагу дітей на встановленні причин і наслідків, головній думці твору.

У початковій школі відбувається знайомство з байкою Особлива виразність мови дійових осіб, суперечливість їхньої поведінки, враження від малюнків, допомагають дітям здійснити перехід із конкретної життєвої ситуації до усвідомлення морально – етичного змісту байки. Сутність байки і авторське ставлення до зображуваного міститься в її моралі. Тому осмислення саме цього висновку у висловлюваннях учнів дасть їм змогу достатньо повно осягнути прочитане.

Отже, щоб пізнати, усвідомити ідейно – естетичний зміст твору, а одночасно і суть зображених у ньому життєвих явищ, замало чуттєвого сприймання образів, картин твору – потрібне їх осмислення, логічне судження, певна тематико – літературна освіченість молодших школярів.

За останні роки в документах Міністерства освіти, зокрема у « Державному стандарті початкової освіти йдеться про практичне ознайомлення учнів з окремими літературознавчими поняттями на рівні уявлень без вживання терміні та елементами літературознавчого аналізу.

Дослідження Д. Ельконіна, В. Давидова свідчать, що раннє введення літературознавчих понять буде доступним розумінню молодшого школяра, не ввійде в протиріччя з емоційною природою сприймання ним літературного твору, а й поглибить це сприймання.

Яким же чином учні мають засвоїти суму початкових літературних знань, адже відомо, що суть і характер знань завжди визначаються тим, як вони здобуваються? Спираючись на положення про творчий характер процесу сприймання, на проблемно –пошуковий характер засвоєння знань, доцільно не нав’язувати їх учням, а здобувати разом у колективній пошуково – творчій ігровій діяльності. У структурі уроку ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. У пошуках ефективної методики навчання, яка, з одного боку, врахувала б специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з іншого – дала б змогу прилучити дітей до активної трудової діяльності, варто звернутися до дидактичної гри.

Дидактичні ігри – це ігри, що входять безпосередньо до структури уроку і сприяють засвоєнню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, формування читацької самостійності.

Видами дидактичних ігор є сюжетно – рольові ігри, ігри – вправи, ігри – драматизації, ігри – конструювання. З огляду на використання цих ігор на різних предметних уроках та залежно від виучуваного матеріалу вони поділяються на мовні, математичні, літературні.

Дидактична гра на уроці читання сприяє усвідомленню ідейно – тематичного, композиційного задуму письменника, ознайомлює з літературними поняттями, що, у свою чергу, забезпечує адекватне розуміння твору.

Разом з тим, у дидактичній грі літературні знання сприймаються емоційно, а тому запам’ятовуються краще і зберігаються довше.

У методичному аспекті літературні ігри – це словесні, рольові, драматичні ігри, побудовані на літературному матеріалі, розваги з використанням літератури, що розвивають пам`ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опрацювання літературного твору.

Літературна гра містить величезні можливості: це може бути і засіб аналізу художнього твору, його осмислення, і спосіб оцінки прочитаного, і творчий підсумок вивченого, і метод перевірки рівня засвоєння матеріалу.

Специфіка засвоєння молодшими школярами літературознавчих понять зумовила визначення основних груп літературних ігор:



  • за дидактичною метою їх проведення;

  • за змістом навчального матеріалу.

До першої групи належать ігри проблемно – пошукового змісту (на осмислення, одержання нових знань); ігри рефлексивно – тренувальні ( на закріплення знань); ігри творчого плану (на формування вміння здійснювати творчий перенос знань); ігри контрольно – оцінні (до створення яких залучаються учні).

До другої групи відносять ігри: на засвоєння понять «тема», «композиція»; на засвоєння поняття «дійова особа», на розуміння стосунків між персонажами, їхніх характерів; на формування поняття «мова художнього твору»; на формування поняття «автор твору»; на формування поняття «жанр»; літературні ігри та творчі завдання для розвитку уяви, фантазії; для розширення читацького кругозору, збагачення читацького досвіду.

Таким чином, ефективне формування початкових елементів літературознавства відбувається у процесі виконання ігрових завдань, матеріалом для яких є літературно – художні тексти, що вивчають діти на уроці читання, а змістом – літературно-теоретичні поняття. Останні засвоюються учнями для поглибленого розуміння творів.

Варто зазначити, що одержання нових знань не завжди можна забезпечити у процесі організації ігрової діяльності. Тому ігри можна поєднувати з деякими формами проблемного навчання. Значно полегшують усвідомлення окремих літературознавчих понять опорні схеми. Так ознайомлення із поняттям «композиція» твору може проходити через такі завдання:



  • знайдіть у структурі тексту художні описи природи, зовнішності людини, живих істот;

  • поясніть їх роль у творі;

  • знайдіть учасників діалогу;

  • розкрийте зміст діалогу.

Робота проводиться з опорою на схему




1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка