Змістовий модуль система крові тема Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів. Теоретичні питання до заняття



Сторінка1/4
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.73 Mb.
  1   2   3   4
Змістовий модуль СИСТЕМА КРОВІ
Тема 1. Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів.
1. Теоретичні питання до заняття.

    1. Поняття про систему крові.

    2. Основні функції крові й лімфи.

    3. Склад та об'єм крові в людини.

    4. Кількість крові та методи її визначення.

    5. Гематокритний показник.

    6. Основні фізіологічні константи крові, механізми їх підтримання. Функціональна система, що забезпечує постійність кількості форменних елементів крові.

    7. Еритроцити, будова, кількість, властивості та функції.

    8. Методика визначення кількості еритроцитів.

    9. Гемоліз, його види.

    10. Поняття про «еритрон», як фізіологічну систему; регуляція кількості еритроцитів у крові.

    11. Функціональна система, яка підтримує постійність кількості формених елементів крові.

    12. Тестові завдання.

    13. Тестування за системою „Крок - 1”.

    14. Ситуаційні задачі


2. Практична робота

Тема 1. Техніка забору крові.

Мета роботи: перед практичними роботами з фізіології системи крові ознайомитися з технікою забору крові, яку використовують у клінічній лабораторії.

Обладнання: скарифікатор, вата, 96% етиловий спирт, 5% розчин йоду, стерильні рукавички, марлева маска, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, піпетка чи капіляр, гумова лабораторна груша.

Самостійна робота студентів.

Перед проведенням роботи до верхньої поверхні камери притерти чисте покривне скло так, щоб воно покривало середній і обидва бокові бруски. Притиснути великими пальцями краї скла, притираючи його до бокових брусків до появи н'ютонових кілець.

Одягають стерильні рукавички та марлеву маску. Ватним тампоном, змоченим 96% етиловим спиртом, протирають м’якуш 3 фаланги IV пальця лівої руки для правшів або правої руки для лівшів (для дезинфекції). Стискають м’якуш пальця і швидким коротким рухом проколюють його стерильним скарифікатором. Першу краплю витирають сухою стерильною ватою, оскільки вона містить значну кількість міжклітинної рідини. Наступну краплю крові беруть на дослідження за допомогою піпетки та гумової груші.

*Примітка: Забір крові треба робити швидко, враховуючи час її зсідання (5-8 хв.). Після взяття крові місце проколу оброблять динатрієвою сіллю етилендіамінтетраоцтової кислоти та 2% спиртовим розчином йоду. Якщо треба зберегти кров у рідкому стані надовго, її необхідно стабілізувати. Для цього кров змішують з 5% розчином цитрату натрію у співвідношенні 4:1 (відповідно), або з гепарином у різних розведеннях. Якщо укол зробити правильно, тоді кров витікає вільно без натискання; при натискуванні отримана з пальця кров містить міжклітинну рідину, тому отримані результати будуть невірними.


Тема 2. Визначення кількості еритроцитів у крові людини.

Мета роботи: засвоїти методику визначення кількості еритроцитів згідно методиці, яку використовують у клінічній лабораторії.

Обладнання: мікроскоп, рахувальна камера Горяєва, покровне скло, 4% розчин NaCl, мірна пробірка, піпетка з гемометра Салі або капіляр для визначення ШОЕ (набирати кров до мітки «80»), скарифікатор, 96% спирт, вата, 2% спиртовий розчин йоду, скляна паличка, гумова груша для забору крові.

Самостійна робота студентів.

Ознайомитися з камерою, в якій підраховують еритроцити під об’єктивом мікроскопа. Камеру щільно покрити покривним склом, притираючи його до появи Н’ютонових кілець. У пробірку налити 4 мл 4% розчину NaCl . Продезинфікувати шкіру м’якуша IV пальця спиртом та проколоти скарифікатором. Першу краплю крові зняти ваткою. У піпетку (або в капіляр) набрати кров до мітки. Потім обережно видути її на дно пробірки.

Верхнім шаром 4 % розчину NaCl промити піпетку. Вміст пробірки ретельно розмішати. Краплю суміші з пробірки скляною паличкою перенести під покривне скло на лічильну камеру. Камеру ставлять у мікроскоп під мале збільшення. У полі зору знаходять лівий верхній квадрат сітки, потім переводять на велике збільшення і підраховують еритроцити в маленьких квадратиках сітки. Для одержання вірного результату необхідно підрахувати еритроцити в 5 великих, або 80 маленьких квадратиках, пересуваючи камеру по діагоналі від верхнього лівого до правого нижнього кута сітки. При підрахунку в маленькому квадратику рахують еритроцити, які розташовані всередені квадратика й на двох лініях - верхній та лівій (правило Єгорова -Бюркера).

Знаючи об’єм камери над маленьким квадратиком (1/4000 мм3) і ступінь розведення крові, знаходять кількість еритроцитів в 1 мм3 крові за формулою:

X=А x 4000 x 200 /1x 5 x16 , де

Х - загальна кількість еритроцитів в 1 мм3 (1мкл)

А - кількість еритроцитів у 5 великих квадратах

200 - розведення крові

1/ 4000 мм3 - об’єм камери над маленьким квадратиком

16 - кількість малих квадратів в одному великому.



Примітка: на занятті рекомендується використовувати консервовану кров у зв’язку з контагіозними захворюваннями.

Рис. 6.1.

Рахувальна камера Горяєва

А – вид зверху

Б – вид збоку

В – сітка Горяєва





Рис 6.2. Меланжери для підрахунку форменних елементів крові А і забір крові Б:

а – меланжер для підрахунку еритроцитів

б – меланжер для підрахунку лейкоцитів


Рекомендації до оформлення результатів

Результати записати в протокол, зробити висновок про відповідність отриманих результатів нормі.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Тема 3. Визначення гематокритного показника.
Кров складається з плазми й дисоційованих у ній формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. У нормі кров дорослої людини містить 50 – 60 % плазми і 50 – 40 % формених елементів. Співвідношення об'ємів плазми й формених елементів у людини змінюється залежно від функціонального стану організму, а також при деяких захворюваннях. Для визначення співвідношення об'ємів плазми й формених елементів кров центрифугують у градуйованому скляному капілярі - гематокриті. У клініці для центрифугування зручно користуватися ручною мікроцентрифугою.

Для роботи необхідні: мікроцентрифуга Шкляра, скарифікатор, кристалічний лимоннокислий натрій, спирт, 5% розчин йоду, вата, фільтрувальний папір, гумова груша.

Самостійна робота студентів.

За допомогою капіляра та гумової груші взяти з м’якуша IV пальця кров. Після закінчення забору крові до місця проколу прикладають ватний тампон, змочений настоянкою йоду. Капіляр, заповнений кров'ю, поміщають в мікроцентрифугу. Мікроцентрифуга (Рис. 6.3)


А Б


Рис. 6.3 А — мікроцентрифуга Шкляра: 1 - кришка, що відкривається; 2 - насадка з гематокритом; Б - насадка до мікроцентрифуги для кріплення гематокрита та насадка з мікропробірками для центрифугування крові.
Має корпус зі знімною заскленою кришкою (Рис. 6.3 А), під якою на осі центрифуги розташовані насадки. Одна з них служить для закріплення гематокрита. Щоб закріпити гематокрит, у насадці необхідно вийняти фіксуючу скобу й розтиснути пружиннну рамку. Насадка кріпиться на осі центрифуги пружиною, яку слід віджати, установлюючи або знімаючи насадку на вісь центрифуги. При центрифугуванні ручку центрифуги обертають зі швидкістю 60 - 70 обертів на хвилину, насадка при цьому обертається з швидкістю близько 7000 обертів за хвилину. Набравши кров в гематокрит, закріплюють його в насадці і поміщають у центрифугу. Закривають кришку. Центрифугують кров протягом 1 хвилини й знімають насадку. Формені елементи розташовуються в периферійних кінцях капіляра, плазма - у центрі. За мітками капіляра обчислюють співвідношення між об'ємами плазми й формених елементів і виражають отримані дані у відсотках.

Рекомендації до оформлення роботи:

Запишіть отриманий результат дослідження крові.



________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3. Завдання для самостійної роботи та самоконтролю.
3.1. Тестові завдання:

1. У спортсмена 30 років з масою 80 кг після тривалого фізичного навантаження об'єм циркулюючої крові змінився з 5,6 л до 5,4 л, гематокрит склав 50 %, загальний білок - 80 г/л. Такі показники крові стали наслідком, перш за все:

  1. Збільшення кількості еритроцитів

  2. Збільшення вмісту білків в плазмі

  3. Втрати води з потом

  4. Збільшення об'єму циркулюючої крові

  5. Збільшення діурезу.

2. Проводять лабораторне дослідження крові здорової жінки 32 років. Яким у неї повинна бути величина гематокритного показника?

  1. 30-36%

  2. 36-42%

  3. 35-45%

  4. 40-45%

  5. 40-48%

3. Під час експеременту у тварини пережали ниркову артерію. Через деякий час у крові тварини спостерігався еритроцитоз. Чим обумовлена зміна кількості еритроцитів?

А. Перерозподілом крові

B. Виходом крові з депо

С. Збільшенням вироблення еритропоетинів у нирках

D. Ішемією нирки

E. Централізацією кровообігу

4. У експерименті кролик тривалий час знаходився в атмосфері з низьким вмістом О2 . Частина його крові була перелита інтактному кролику. Як зміняться у нього показники червоної крові?

А. Збільшиться кількість еритроцитів

B. Зменшиться кількість еритроцитів

С. Кількість еритроцитів не зміниться

D. Підвищиться кількість гемоглобіну

E. Підвищиться кількість лейкоцитів


  1. У кролика кожен день для дослідження брала 15 мл крові. Як зміняться у нього показники червоної крові?

А. Збільшиться кількість еритроцитів і гемоглобіну

B. Все залишиться без змін

С. Зменшиться кількість еритроцитів

D. Зменшиться кількість гемоглобіну

E. Збільшиться кількість еритроцитів

6. При обстеженні студента масою 70 кг було встановлено, що кількість циркулюючої крові у нього складає 4,9 л, гематокрит 50 %, кількість еритроцитів 3,9 х 1012/л, кількість гемоглобіну 130 г/л, колірний показник 1,0. Як зміняться показники крові у студента після 15 хвилин бігу у середньому темпі ?

А. Показники не зміняться

B. Кількість еритроцитів, гемоглобіну і циркулюючої крові збільшаться, а гематокрит і колірний показник не зміняться

С. Зменшиться кількість еритроцитів

D. Зменшиться кількість гемоглобіну

E. Збільшиться колірний показник

7. Новонароджена дитина має наступний склад крові: кількість еритроцитів 6 х 1012/л, кількість гемоглобіну 135 г/л, гематокрит 55 %. Розрахуйте колірний показник крові та оцініть стан крові новонародженого ?

А. 0,66 висока напруга регулюючих механізмів гемопоезу

B. 0,33 норма

С. 0,55 еритроцитоз

D. 0,1 анемія

E. 0,85 норма



8. При дослідженні у пацієнта було встановлено, що кількість гемоглобіну складає 90 г/л, кількість еритроцитів 2,8 х 1012/л, кількість еритропоетинів у крові на 30 % вищі норми. Що є причиною подібного явища?

А. Дефіцит кисню для адекватного синтезу еритроцитів

B. Низька активність еритропоетинів

С. Висока активність еритропоетинів

D. Низька кількість гемоглобіну

E. Тривале перебування у гірській місцевості

9. Кількість еритроцитів у чоловіка впродовж декількох років була близько 4,8 х 1012/л. Після переселення з членами своєї сім'ї в іншу місцевість кількість еритроцитів у його крові збільшилась до 7 х 1012/л. У яку місцевість переїхав цей чоловік?

А. У лісисту місцевість.

В. Біля моря.

С. У долину.

D. У село.

Е. У гірську місцевість.

10. У лікарню був госпіталізований хворий з шлунковою кровотечею. При обстеженні встановлено, що частота пульсу дорівнює 98 уд./хв., артеріальний тиск дорівнює 95/60 мм. рт.ст., частота дихань – 24 за хвилину. Яка функція крові порушена у хворого?

А. Підтримка водно-електролітного балансу.

В. Всі відповіді вірні.

С. Підтримання кислотно-лужної рівноваги.

D. Забезпечення тканин киснем.

Е. Забезпечення виведення кінцевих продуктів метаболізму.

11. У людини з масою 80 кг після тривалого фізичного навантаження об’єм циркулюючої крові зменшився, гематокрит - 50%, загальний білок крові - 80 г/л. Такі показники крові є наслідком, перш за все:

A. Втрати води з потом

B. Збільшення кількості еритроцитів

C. Збільшення вмісту білків в плазмі

D. Збільшення онкотичного тиску плазми

E . Збільшення діурезу

12. У людей, що проживають в гірській місцевості, має місце підвищення вмісту еритроцитів, що може бути обумовлено підвищенням продукції в нирках:

A. Еритропоетину

B. Реніну

C. Урокінази

D. Простагландинів

E. Вітаміну Д3

13. Внаслідок тривалого перебування людини у горах на висоті 3000 м над рівнем моря у неї збільшилась киснева ємкість крові. Безпосередньою причиною цього є посилене утворення в організмі :

A. Еритропоетинів

B. Лейкопоетинів

C. Карбгемоглобіну

D. Катехоламінів

E. 2,3-дифосфогліцерату




3.3. Ситуаційні задачі:

1. У чоловіка 70 років при аналізі крові виявлено: концентрація осмотично-активних речовин в цілому – 290 мосм/л, зокрема: натрій – 125 ммоль/л, калій – 4 ммоль/л, хлориди – 90 ммоль/л, бікарбонати – 24 ммоль/л, глюкоза – 3,9 ммоль/л, азот сечовини – 5 ммоль/л. З погляду нормативних показників охарактеризуйте стан крові пацієнта.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2. При аналізі крові у спортсмена 20 років після тренування виявлено: гематокритний показник - 50 %, еритроцитів - 5,0 х 1012 /л, гемоглобіну - 160 г/л, лейкоцитів - 10 х 109 /л, нейтрофілів – 64 %, базофілов - 0,5 %, еозинофілів - 0,5 %, моноцитів – 8 %,

лімфоцитів – 27 %, ШОЕ - 4 мм/год.

А. Зробіть висновки про стан крові спортсмена у порівнянні з нормативними показниками.

В. Проаналізуйте вірогідні причини відхилень.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Література.


  • Нормальна фізіология /За ред. В.І.Філімонова. – К .: Здоров’я, 1994. – С. 244-245, 253-258.

  • В. Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М. Белан, та інші (всього 5 осіб) Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. Закладів; за редакцією В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга. – 2012. – C. 258-259, 266-267.

  • Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська.- Львів: БаК, 2002.- С.489-493.

  • Физиология человека /Под. ред. Г.И. Косицкого- М.: Медицина, 1985. – С. 211-212, 215, 229-230.

  • Посібник з нормальної фізіології /За ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К .: Здоров’я, 1995. – С. 110-112, 109-110.

  • Учебные задания для студентов по нормальной физиологии человека (ситуационные задачи):

  • Физиология системы крови / Под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - 3-9 с. № 10-13, 23, 30, 38-40, 3-9, 24.

  • Атлас по нормальной физиологии /Под ред. Н.А. Агаджаняна – М .: Высшая школа, 1986. – С. 14-36.

  • Конспект лекцій.

  • Физиология человека. Под ред. В.М.Покровского, Г.Ф.Коротько, 1997, т.1, с.277-280.

  • Физиология человека. Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса, М., Мир, т.2, 1996, с.414-422, 616-624.


Позасудинні рідини організму, їх роль у забезпеченні життєдіяльності клітин. Фізіологічні основи сучасної гемотрансфузіології.

(самостійна позааудиторна робота студентів)
1. Історія відкриття лімфатичних суди та лімфатичних капілярів.

2. Механізм утворення лімфи:

- фільтраційна теорія

- секреційна теорія

- капілярна фільтрація та резорбція

- дія зміни проникливості кровоносних капілярів на лімфотік

3. Роль сполучної тканини в утворенні лімфми.

4. Фільтрація та резорбція лімфи через серозні оболоки.

5. Особливості складу лімфи в залежності від яких органів вона відтікає.

6. Значення лімфотоку для фунціонування окремих органів та систем.

7. Роль лімфатичної системи в процесах мікроциркуляції в тканинах.

8. Сучасна концепція переливання крові. Препарати крові. Основні способи переливання крові та її препаратів. Поняття про вакуумне переливання крові та її препаратів.

- Пряме переливання крові, фізіологічні аспекти;

- Обмінне переливання крові, фізіологічні аспекти;

- Аутогемотрансфузія, фізіологічні аспекти;

- Внутрішньовенне переливання крові, фізіологічні аспекти, фізіологічні аспекти;

- Внутрішньоартеріальне переливання крові, фізіологічні аспекти;

- Внутрішньоаортальне переливання крові, фізіологічні аспекти;

- Внутрішньокисткове введення трансфузійних середовищ, фізіологічні аспекти.



9. Нейрогуморальні фактори регуляції в механізмі дії перелитої крові:

- Механізм дії перелитої крові;

- Вплив переливання крові на органо-тканинний метаболізм;

10. Система АВО, її імунологічні фактори та їх значення в практиці переливання крові.

- Правила встановлення групи крові;

- Помилки при визначенні групової належності крові, та шляхи їх попередження;

- Індивідуальна серологічна проба - фізіологічні основи, значення;

- Індивідуальна біологічна проба - фізіологічні основи, значення;

- Поняття „Універсальний” донор та „Універсальний” реципієнт.



11. Система резус, її імунологічні фактори та їх значення в практиці переливання крові.

- Основні антигени системи резус;

- Механізми резус-імунізації та резус-сенсибілізації, шляхи попередження;

- Правила резус-сумісності при переливанні крові;

- Індивідуальна проба на резус-сумісність;

- Необгрунтоване використання резус-негативної крові та можливі наслідки;

- Ювенільна резус-імунізація та резус-сенсибілізація.

12. Антигенні системи крові відмінні від систем АВО та резус, їх значення.

- Визначення антигена К (K1) системи антигенів эритроцитів Kell, фізіологічне обгрунтування:

- Додаткові антигени системи Rh-Hr: c(hr'), e(hr"), CW та інших антигенних систем: Lea, Fya, Jka, S;

- Визначення нерегулярних антиеритроцитарних антитіл.



13. Нейрогуморальні фактори регуляції в патогенезі гемотрансфузійних реакцій та ускладнень:

- Фізіологічні механізми гемотрансфузійних реакцій та ускладнень;

- Фізіологічні принципи профілактики та лікування гемотрансфузійних ускладнень.

14. Поняття про аутотрансфузію крові, застосування в медицині:

- Аутогемотрансфузії в медичній практиці.

- Вплив аутогемотрансфузії на перебіг фізіологічних процесів в організмі та функціонування життєвоважливих органів, зокрема в післяопераційному періоді.

15. Поняття про аутоплазмотрансфузію, фізіологічні аспекти застосування в медицині.

16. Реінфузії крові, фізіологічні аспекти застосування в медицині.

- Фізіологічні аспекти впливу крові при реінфузії.



17. Аутотрансфузії модифікованої крові та плазми, фізіологічні аспекти застосування в лікувальній практиці:

- Фізіологічні аспекти застосування крові та її компонентів після ультрафіолетового опромінення;

- Вплив очистки крові через сорбенти на її морфо-функціональні характеристики;

- Електрохімічне окислення аутокрові;



18. Кровозамінники. Визначення, класифікація, застосування.

- Гемодинамічні кровозамінники;

- Дезінтоксикаційні кровозамінники;

- Регулятори водно-сольового та кислотно-лужного стану;

- Препарати для парентерального харчування;

- Кровозаміннки з функцією перенесення кисню;

- Інфузійні антигіпоксанти.

19. Гравітаційна хірургія крові, загальні поняття, фізіологічні аспекти:

- Визначення, фізичні аспекти застосування гравітації;

- Корекція складу крові хворих (гематологічна інженерія);

- Апаратура та методи гравітаційної хірургії крові.



20. Історія вивчення ліквору та лікворообігу.

21. Фізіологічні механізми лікворообігу в ЦНС.

22. Механізм утворення ліквору:

- Шляхом активної секреції залозистими клетками;

- Шляхом діалізу крові через стенки кровоносних судин.

23. Швидкість утворення ліквору та фактори які на нього впливають.

24. Вікові зміни складу ліквору.

25. Склад та фізіологічні властивості ліквору.

26. Основні біохімічні показники ліквору в нормі.

27. Поняття про хімічну асиметрію мозку.
2. Завдання для самостійної роботи й самоконтролю.

Написати реферат за запропонованою викладачем темою.


3. Перелік рекомендованої літератури:

  • Барышев Б.А. Кровезаменители. Справочник для врачей . – СПб.: Изд-во „Человек”, 2001. – С. 95.

  • Беленький Д.Н. Ошибки и опасности в практике переливания крови. – М.: „Медицина”, 1969.- С.266.

  • Диденко Н.К., Стариков А.В., Горбин В.Ф. Аутотрансфузии крови и её компонентов.- Киев, 1997.- С. 335.

  • Гланц Р.М. Нейрогуморальное направление в трансфузиологии.-Л.: Изд-во, „Наука”, 1983. – С. 237.

  • Гостищев В.К. Общая хирургия.-М.: „Медицина”, 1997. – 155-202 с.

  • Гаврилов О.К. Гравитационная хирургия крови.- М.: „Медицина”, 1984. – С. 303.

  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини.- Львів: Видавництво „БАК”, 2002. - 493 с.

  • Ноздрачев А.Д., Баженов Ю.И., Баранникова И.А., Батуев А.С. Начала физиологии.- СПб.: Изд-во „Лань”, 2001.- 618 с.

  • Русньяк И., Фельди М. , Сабо Д. Физиология и патологи лимфообращения.-Изд-во акад. наук Венгрии, 1957. – С.856

  • Архив анатомии, гистологии и эмбриологии. 1939 г. Том 20. Выпуск второй. Серия А. Анатомия. Книга вторая. Гос. изд-во мед. литература Ленинградское отделение. Стр. 202 - 218.

  • Развитие невральных влагалищ и внутриствольных сосудов плечевого сплетения человека. Ю. П. Судаков автореферат. СГМИ. 1968 г. Смоленск.

  • Химическая асимметрия мозга. 1987 г. Наука в СССР. №1 Стр. 21 - 30. Е. И. Чазов. Н. П. Бехтерева. Г. Я. Бакалкин. Г. А. Вартанян.

  • Основы ликворологии. 1971 г. А. П. Фридман. Ленинград. "Медицина".

  • В. Г. Шевчук, В.М. Мороз, С.М. Белан, та інші (всього 5 осіб) Фізіологія: підручник для студ. вищ. мед. навч. Закладів; за редакцією В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга. – 2012. – C. 258-287.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка