Зростаєм патріотами з досвіду роботи по героїко-патріотичному вихованню школярів



Сторінка10/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Ось скорботна статистика:

Білогірський -2

Віньковецький 1

Волочиський – 7

Городоцький – 5

Деражнянський -4

Дунаєвецький -3 і 1 пропав безвісти

Ізяславський -7

Кам’янець – Подільський район і місто -14

Красилівський – 3

Летичівський – 7

Новоушицький – 2

Полонський – 7

Славутський – 9 і 1 пропав безвісти

Старокостянтинівський – 6

Старосинявський – 2

Теофіпольський – 2

Хмельницький район - 3

м. Хмельницький – 7

Чемеровецький – 7

Шепетівський – 3

Ярмолинецький –7
В самому центрі міста Старокостянтинова (біля обеліска загиблим воїнам) усамітнились гранітні пам’ятники воїнам – афганцям , що не повернулись на Старокостянтинівщину з тієї далекої війни.
Спинися, друже, і схилися низько

Перед чолом високим обеліска.

Спитай його душею, а не словом,

Хто там поліг за гірським порогом?

Він камінь? Ні. Вогню загусла грудка,

Що промені дарує незабудкам.

Він – полум’я безсмертних смолоскипів.

Він не мовчить. Він просто біль заціпив.
Гуцалюк Віталій Іванович

1964 – 1983

Козачук Григорій Павлович

1948 – 1980

Кудиненко Павло Васильович

1942 – 1982

Маковецький Олег Станіславович

1964 – 1985

Палій Геннадій Дмитрович

1953 – 1980

Фурман Олександр Миколайович

1968- 1987
Згадати всіх поіменно і поклонитися їм до землі. Так у нас ведеться з покон віків. Продовжити цю священну традицію всенародного визнання своїм збройним захисникам – що може бути благородніше і вдячніше ...

Правда моєї долі проста , як яблуко...”


Так писав у листах з Афганістану Олександр Ставба.

А його збірка поезії „АИСТ” стала справді безсмертною.

...Прочитавши цю невеличку збірку, знову вдивляєшся в портрет його автора. Чисті, розумні очі _ очі правди і совісті – дивляться на сучасників, благословляючи їх на життя і кличуть їх до вершин самоутвердження, вірності, мужності.

Олександр Іванович Стовба – сьогодні це людина – легенда, яка уособлює в собі ціле покоління двадцятирічних, які в мирні дні пізнали, що таке неоголошена війна на чужій афганській землі.

30 березня 1980 року лейтенант Стовба і четверо його солдатів загинули в нерівному бою з душманами, прикриваючи відхід бойових товаришів. Олександрові йшов двадцять третій рік...

Пам’ять народу сторицею відплачує Сашку і як воїнові, і як поетові волю якого не змогли зломити ні тяжкі рани, ні душманські тортури.

11 листопада 1990 року Олександру Івановичу Стовбі присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Його пам’ятають і в рідному Дніпродзержинську , і в кожній родині ,яку зачепила афганська війна.

Підполковник Бабак Віктор Дмитрович народився в селі Стецьки Старокостянтинівського району Хмельницької області у 1964 році.

В 1981 році закінчив Стецьківську середню школу із Золотою медаллю.

А у 1985 році закінчив Кам’янець – Подільське вище інженерно – командне військове училище, де й залишився працювати.

З 21 вересня 1985 по 5 листопада проходив службу у складі обмеженого контингенту військ в Афганістані .

10 липня 2002 року – заступник командира батальйону, що виконує миротворчу місію в Лівані .Одружений, має дочку Оксану і сина Дмитра. Трагічно загинув у 2006 році в автокатастрофі.

Після повернення з Афганістану Віктор Дмитрович зустрічався з кращими стрільцями нашої школи.

Панчук Ігор Іванович

Народився 1968 року в селі Стецьки.

Під час строкової служби з 1987 по 1989 рік був в Афганістані.

Служив у містах Герат і Шемдант. Стояв на точці, що охороняла дорогу на артсклад з боєприпасами.

Згадує, що вони мирно жили з місцевим населенням. Ходили на баштан і допомагали збирати кавуни. До них часто приходили афганські діти і хотіли щось виміняти „бакшиш, бакшиш” („дай, дай”). Давали їм солдатський пайок, цукерки. А пропонували в замін – вівцю, жуйки, ножі, чисту воду.

Шевчук Микола Олександрович

Народився в селі Жабче у 1966 році. В 1983 році закінчив Стецьківську середню школу. За період служби в армії з 1984 по 1986 роки перебував в Афганістані. Згадувати про ті важкі часи не дуже хоче. Був водієм спецмашини. За добросовісне виконання службових обов’язків нагороджений Почесною Грамотою ЦК ВЛКСМ.

Зараз проживає в місті Старокостянтинові, працює шофером в автопарку. Одружений, виховує двох синів.

Підполковник Бондар Василь Кириллович

Народився в селі Кучівка Старокостянтинівського району Хмельницької області у 1948 році. Закінчив у 1966 році Стецьківську

школу. Служив в Радянській Армії. У 1971 році закінчив Кам’янець-Подільське військово – інженерне училище. З 1985 по 1987 рік - військовий аташе в Кабулі (Афганістан). Тепер проживає в Санкт – Петербурзі, пенсіонер. Одружений, має дочку і онука. Зять загинув у Чечні.



Красноголовець Євген Андрійович

Народився в селі Кучівка Старокостянтинівського району Хмельницької області у 1969 році. В 1987 році закінчив Стецьківську середню школу. Служив в армії, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані з1988 по 1989 рік. Сьогодні живе з дружиною і дочкою в місті Хмельницькому, працює в залізничному депо.

За період перебування в Афганістані писав нам, краєзнавцям, листи, які зберігаються в шкільному музеї. Ось окремі епізоди з них :

«…Частина моя відноситься до кабульського гарнізону і розташована за кілометр від Кабула. Я працюю по спеціальності, яку одержав в „учебці”, - обслуговуємо літаки і вертольоти на стоянці.»

«Ми тут не «скучаємо». Кожен день нас обстрілюють…Недавно загинуло зразу десять наших друзів. Повірте, що описати людину, яка обгоріла повністю і ще щось говорить дуже важко. Важко звикати до щоденної жари.»

«Нещодавно побували в самому Кабулі. Народ тут в основному живе за рахунок торгівлі. Правда, у них є і свої виноградники, і кавуни, дині. До нас підходили афганські діти, яким по 7-8 років і просили щось поміняти. Здивувало те, що просили на російській мові майже без акценту. Самим жителям Кабула теж тут нелегко. Майже щодня їх обстрілюють банди, які добираються і до нас, так що приходиться ховатися у бомбосховища. Але вже скоро нас обіцяють вивести. Поки додому, то рани мої вже загояться. Пишу цей раз більше, бо маю час, (лежу в госпіталі).»


Свято села

ВИЗВОЛЕННЯ СТАРОКОСТЯНТИНІВЩИНИ
64 роки тому відгриміли останні бої за визволення Старокостянтинівщини, що розпочалися у березні 1944-го внаслідок Проскурівсько-Чернівецької операції.

Давно заросли травою окопи. Давно сіють пшеницю на землі, що горіла й стогнала. А люди? Людям і досі болять завдані війною рани.

Пам’ятаєш, земле подільська, 44-й?

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш, визвольну весну?

А хто її не пам’ятає із вас, сидячих у цій залі,тих,чиї скроні уже давно посріблила сивина, тих, хто діждався і не діждався визволення. В далекому 44-му уже протягом першого тижня березневого наступу було визволено сотні населених пунктів, серед яких: Велика Решнівка, Малі Мацевичі, Вишнопіль (5 березня), Демківці, Губин (6 березня), Красносілка, Стецьки (7 березня), Нападівка, Оріхівка, Великий Чернятин, Немиринці (8 березня).изображение 023.jpg

А 9 березня о 23-ій годині Батьківщина салютувала доблесним військам 1-го Українського фронту, які оволоділи містом Старокостянтинів двадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти чотирьох гармат.изображение 024.jpg

Це був салют на честь генералів Гречка, Рибалка, Красовського, які вели солдатів до цієї звитяги. На честь дванадцяти з'єднань частин, удостоєних наймення "Старокостянтинівських". На честь кожного бійця і командира і тих, котрі ось тут, на цій землі, знайшли вічний спокій, і тих, хто від стін цього міста продовжив похід до Великої Перемоги.

Багато що нагадує сьогодні про віддалений 64-річною відстанню час. Є в Старокостянтинові вулиця О. Киреєва, названа так на честь командира батареї, який підняв прапор волі над визволеним українським містом, а сам загинув... Вулиця лейтенанта Степанова... Сержанта Болотіна...Рядового Кобаєва... Назви вулиць—то звернене до живих, слово тих 1613 мужніх, котрі на берегах Случа та Ікопоті зробили останній свій крок у житті — крок у безсмертя.

Шанують старокостянтинівці пам'ять братів по зброї, які врятували наш край від наруги й неволі. Вже в час підготовки Книги Пам'яті пошуковці виявили Імена 456 полеглих воїнів, про долю котрих досі було невідомо, і в нашій Книзі пам’яті записано імен, впорядкували могили, встановили пам'ятник біля Будинку офіцерів і по всіх селах району.

Шанують старокостянтинівці й земляків своїх, які услали себе на всіх фронтах, посіли гідне місце серед тих, хто відстояв право на життя для дітей своїх і внуків, для свого народу і усього людства, вони добре воювали. Майже чотири тисячі з-поміж них удостоїлись за мужність і відвагу високих державних нагород, а найхоробріші увінчані званням Героя Радянського Союзу. З шести героїв Радянського Союзу Старокостянтинівщини – два наших односельці.

Петро Корнїйович Бабак народився в селі Костянець Старокостянтинівського району на початку першої світової війни, в воїнську славу судилось йому здобути у другу світову, точніше—в час Великої Вітчизняної війни, яку пройшов від першого дня до останнього. Командор 479-го полку 149-Ї стрілецької дивізії, він відзначився в битві від Сталінградом, уміло командував полком на Центральному, 1-му Білоруському і 1-му Українському фронтах. У дивізії за ним міцно закріпилася слава майстра навальних атак, тактично грамотного командира, який умів багато що передбачити. Ці якості найяскравіше розкрилися у боях на території Польщі. Першим у смузі 3-ї гвардійської армії полк Петра Бабака переправився через Віслу, закріпився на її лівому березі. Раптовість появи тут наших воїнів буквально приголомшила противника, який втратив тут вигідний оборонний рубіж, Радянські війська дістали можливість дальшого наступу в глибину Польщі, Форсування Вісли стало зоряною годиною бойового командира. Він удостоївся за цю операцію звання Героя Радянського Союзу. Указ був опублікований у вересневі дні сорок четвертого—саме тоді, коли підполковнику виповнилося сорок років—чудовий подарунок на іменини! Багатьма нагородами позначений бойовий шлях Петра Корнійовича. Серед нагород—орден Суворова 3-го ступеня. Ним наш земляк особливо пишався як знаком визнання полководницького таланту командира.изображение 027.jpg

Однією з яскравих сторінок битви за Україну стали бої за визволення Мелітополя у жовтні 1943 р. У вуличних боях за це місто відзначилася батарея капітана Шахновича, яка знищила два танки, чотири автомашини, придушила вогонь кількох ворожих батарей і відбила ряд контратак противника. За цей подвиг командиру артилеристів Мойсею Давидовичу Шахновичу було присвоєно звання Героя. А був він родом із Старокостянтинова і до вступу в 1938 р. в Бакинське військове піхотне училище працював у рідному місті теплотехніком на цукрозаводі. изображение 029.jpg

Другим героєм став селянський син Микола Ізотович Варчук з села Стецьки. Він мріяв, як і більшість тогочасних юнаків, літати—і його мрія збулася: у 1933 році Микола закінчив Качинську військову авіашколу. Перший бойовий гарт здобув у 1938-му на Далекому Сході в повітряних боях у районі озера Хасан. А далі—Велика Вітчизняна. Командир 737-го винищувального авіаполку Микола Варчук до своєї героїчної загибелі у вересні сорок третього встиг здійснити 279 успішних бойових вильотів. У 51 повітряному бою особисто збив 8 ворожих літаків, а ще 9—у групі зі своїми підлеглими.

Через три війни—громадянську на Україні, національно-революційну в Іспанії та Велику Вітчизняну—пройшов Микола Архипович Прокопюк, що народився в с. Самчики. Кадрового чекіста війна застала у закордонному відрядженні. Три місяці він добирався до своєї країни. У 1942 р. Микола Архипович очолив групу "Мисливець" у районі селища Олевськ на Житомирщині. Група поступово переросла в партизанське з'єднання, яке діяле на Україні, в Білорусії, Польщі і Чехословаччині, провело 23 жорстоких бої з фашистськими карателями. Весною 1944 року загони Прокоп'юка здійснили героїчний рейд через Цуманські ліси на Волині у Східну Польщу. Проти них гітлерівське командування кинуло 30 тисяч карателів. Партизани прийняли бій у Яновських лісах. Радянсько-польські месники під командуванням Прокопюка не тільки вистояли, але й зберегли боєздатність. 30 вересня партизани з'єдналися з військами 4-го Українського фронту.

Після війни Герой Радянського Союзу полковник М.А.Прокоп'юк не раз приїжджав у рідне село. В Самчиках відкрито музей славного розвідника, партизанського командира. Музей постійно поповнюється новими експонатами.

Та внесок у Перемогу робили не тільки люди зі зброєю в руках. її кували й ті, котрим солдати-визволителі повернули радість вільної праці. Трудящі району активно включились у збирання коштів на будівництво танкової колони та ескадрильї бойових літаків. Колектив цукрозаводу і працівники освіти внесли на цю благородну справу близько 40 тисяч карбованців. Сотні центнерів хліба продали державі понад план колгоспи імені Шевченка, імені Войкова, "12-річчя Жовтня" та інші. Гаслом кожного трудівника тоді стало: "Все для вас, дорогі бійці, за те, що визволили нас".

Ось цей борг, цю відповідальність перед визволителями відчуваємо й донині.

Зі снігами і морозами прийшла зима 43-го... Фашисти господарювали на окупованій території, жорстоко караючи за будь-яку спробу передачі інформації радянським військам, за будь-яку допомогу "своїм". Проте знаходились люди, для яких мірилом майбутньої перемоги була ціна власного життя. Іван Костюк працював у Грицівському райвійськкоматі. Лише кілька людей знало про те, що він партизанський зв'язковий. Але фашистським шуцманам вдалося натрапити на слід підпільника. Розправи чекати довго не довелось — Івана Яковича схопили посеред білого дня, відправивши на допит до Старокостянтинова. Страшні, немилосердні тортури, вигадані хворобливим мозком катів, не примусили його заговорити. Розлючені мовчанням і впертістю партизана, фашисти нацькували на нього собак, котрі перетворили людське тіло у криваве місиво. А незабаром бригада німецьких солдат у с. Дубина (звідки був родом партизан) підпалила у хаті всю його сім'ю: батьків, сестер, дітей, дружину. Через тиждень від кулеметної черги у Грицеві загинули брат Івана Костюка і племінник...

До сьогодні мешкає у селі рідня спаленого партизана, котрі й бережуть пам'ять про ту страшну розправу. Доглядають за могилою учні Стецьківської школи, для котрих саме звідси починається вивчення історії Великої Вітчизняної війни.

Вибухи і стрілянина підкочувалися все ближче. Не сьогодні-завтра фашистські війська готувалися залишити с. Жабче. Та це завтра, а нині їх люті не було меж.

...Ворожий снайпер засів на дзвіниці, звідкіль контролював усі підступи до села. Він і помітив в далині розвідника, не залишивши йому жодних шансів на життя. Потім селяни знайшли біля серця вбитого солдатський трикутник зі словами до рідних. Так і дізналися прізвище воїна - Панкратов Сергій... Казали був зовсім хлопчиною. Спершу його катували одній із сільських хат, потім перевели до старої приземистої кузні на край села. Довго тяжко мучили вороги солдата і лише постріл у потилицю зупинив биття його молодого серця...

Без домовини і без відспівування ліг він у могилу. А через багато літ приїхав із Заполяр'я син Сергія Панкратова, аби вклонитись місцю останнього спочинку свого батька, аби подякувати людям, котрі не дають бур'янам забуття порости по солдатських серцях, що сплять у братських могилах.

Ми дорогою ціною заплатили за право жити вільно на вільній землі, на якій, мовлячи словами Великого Кобзаря, більше "врага не буде, супостата". Понад шість з половиною тисяч воїнів-старокостянтинівців не повернулися з фронтових доріг. З них і наших односельчан. На 56 пам'ятниках і пам'ятних знаках, споруджених у селах району, викарбувані їхні імена. До них у дні радості і скорботи лягають квіти. До них несуть свої незагоєні душевні рани матері, вдови, діти, у котрих уже й свої внуки повиростали, бойові побратими-ровесники, які давно посивіли. У занімілій тиші чутні лише слова:



  • Вічна слава героям!

Хто в бою поліг — житиме у віках. По них завжди звірятимемо свої кроки, свої помисли і діла, будуючи нове життя на зрошеній їхньою кров'ю українській землі.

Шановні ветерани, солдатські вдови, трудівники тилу і всі присутні!

Прийміть щирі вітання з нагоди свята. Здоров’я Вам, благополуччя, мирного неба і багато-багато щасливих днів.
Матеріали куточка профорієнтації
ЗРОБИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР

Ти мужнійзобр064.jpg

та романтик у серці...

Ти бажаєш збудувати власне майбутнє

своїми руками...

Ти мрієш про стабільність та забезпечене життя...


У житті кожної людини настає момент, коли потрібно зробити для себе вибір - від мрій та фантазій перейти до досягнення намічених цілей... Проходження військової служби за контрактом у Сухопутних військах ЗС України - найоптимальніший варіант здійснення твоїх мрій
Запрошуємо на військову службу за контрактом

У нас ти можеш стати сильним, витривалим, мужнім, зустріти вірних друзів та отримати гідну професію на все життя.зобр036.jpg


СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗС УКРАЇНИ

12 грудня 1991 року було видано Указ Президента України "Про Збройні Сили України", яким передбачалося на базі існуючих на той час Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, які дислоковані на теренах України, крім військ, що належать до складу стратегічних сил стримування, утворити Збройні Сили України.

Отже, з 12 грудня 1991 року колишній Київський, а також Одеський і Прикарпатський військові округи ввійшли до Збройних Сил України та склализобр033.jpg

основу Сухопутних військ ЗС України. А згодом відповідним Указом Президента

України від 23 травня 1996 року з метою підвищення бойової готовності та

реформування Збройних Сил України сформовані Сухопутні війська України і

створено Командування Сухопутних військ.

Командуванню Сухопутних військ України підпорядковані війська Західного, Південного оперативних командувань та Територіального управління "Північ", з'єднання і частини безпосереднього підпорядкування, військово-навчальні заклади.

Враховуючи заслуги Сухопутних військ України як найчисельнішого виду її Збройних Сил у забезпеченні обороноздатності держави, Указом Президента України від 18 жовтня 1997 року встановлено свято - День Сухопутних військ України, яке відзначається щорічно 12 грудня.

Головною метою розвитку Сухопутних військ України є удосконалення організаційно - штатної структури органів управління, з'єднань, частин і установ, підвищення можливостей бойових частин та підрозділів, які були б здатні наявними силами і засобами виконувати покладені на них завдання.

Структурно Сухопутні війська складаються з родів військ, призначених для виконання визначених бойових завдань, а для забезпечення бойової діяльності до їх складу входять спеціальні війська, з'єднання, військові частини та установи технічного і тилового забезпечення.зобр061.jpg

Сухопутні війська підрозділяються на механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська і артилерію, армійську авіацію, війська протиповітряної оборони Сухопутних військ. До частин бойового забезпечення належать: розвідувальні, інженерні частини, частини РХБ захисту, зв'язку, РЕБ. До цього ще слід додати частини технічного, тилового забезпечення, вищі навчальні заклади та установи виховної роботи і служби військ.


ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА ЗА КОНТРАКТОМ

На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:зобр046.jpg

військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не
менше шести місяців;

громадяни призовного віку, які


мають вищу або професійно-технічну;

освіту і не проходили строкової військової служби:

військовозобов'язані, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років – на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
Оформлення особової справи кандидата.зобр040.jpg

До особової справи кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом додаються наступні документи:

рапорт (заява) про бажання добровільно вступити на військову службу за контрактом;

послужний список;

довідка про трудову діяльність;

автобіографія (у двох примірниках: один написаний власноручно, другий у друкованому вигляді);

службова характеристика (з місця роботи або навчання);

обліково-послужна картка;

копія довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів;

довідка про визначення групи крові та резус-фактора;

результати тестування кандидата;

висновок військово-лікарської (лікарської) комісії про придатність за станом здоров'я до проходження військової служби;

нотаріально завірені копії документів про народження, освіту та сімейний стан;

дві фотокартки розміром 9 х 12 см;

довідка про наявність допуску до державної таємниці (у разі оформлення на посаду, яка передбачає такий допуск);

довідка від житлово-експлуатаційної організації про склад сім'ї та місце проживання (для військових частин Київського гарнізону;


довідка Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про забезпечення житлом у місті Києві).зобр057.jpg

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА ЗА КОНТРАКТОМ


Грошове забезпечення
спеціальність грошове забезпечення на місяць

водій до 770 грн.

старший механік до 790 грн.

командир відділення (танку) до 800 грн.

Крім того:

щороку одноразова матеріальна допомога у розмірі посадового окладу та


окладу за військовим званням;зобр035.jpg

щороку при відбутті у чергову відпустку виплачується грошова допомога на


оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення;

щороку за зразкове виконання службових обов'язків грошова винагорода у


розмірі двох посадових окладів та двох окладів за військовим званням;

грошова допомога при переїзді до нового місця служби у розмірі 100 % І


місячного грошового забезпечення

та 50 % на кожного члена сім'ї; грошові компенсації при виконанні завдань у польових (екстремальних) умовах служби.зобр054.jpg

Залежно від займаної посади, умов і тривалості військової служби, військовослужбовці контрактної служби мають право на отримання й інших додаткових щомісячних та одноразових виплат.

Військовослужбовець військової служби за контрактом забезпечується речовим майном на період проходження служби безкоштовно.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка