Зростаєм патріотами з досвіду роботи по героїко-патріотичному вихованню школярів



Сторінка2/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Керівництво допризовною підготовкою

Керівництво допризовною підготовкою, програмним і методичним забезпеченням здійснює Міноборони, Міносвіти, а також інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування.

10. Керівник навчального закладу несе відповідальність за організацію та стан допризовної підготовки, військово-патріотичного виховання, створення і вдосконалення навчально-матеріальної бази, підготовку юнаків до навчально-польових зборів, зберігання озброєння, боєприпасів і військового майна.

Керівник навчального закладу:

— забезпечує виконання програми допризовної підготовки і створення безпечних умов навчання;

— виділяє приміщення, майданчики для проведення практичних занять з допризовної підготовки;

— видає накази про початок і закінчення навчання з допризовної підготовки, призначення командирів взводів та відділень, проведення занять зі стрільби з малокаліберної гвинтівки;

— організовує облік, зберігання, ремонт та списання озброєння, боєприпасів і військового майна відповідно до встановленого порядку, не менш як один раз на три місяці особисто перевіряє стан цієї роботи;

— контролює проведення занять викладачем допризовної підготовки, виносить на обговорення педагогічних рад не менш як один раз на рік питання щодо етапу допризовної підготовки. Викладачі допризовної підготовки

11. Викладачі допризовної підготовки (далі — викладачі) входять до штату навчальних закладів і є відповідальними за підготовку юнаків допризовного віку, облік, зберігання, технічний стан і видачу озброєння, боєприпасів і військового майна, дотримання встановлених правил, запобіжних заходів під час проведення занять.

12. На посади викладачів призначаються офіцери запасу або у відставці, які мають вищу освіту, спроможні за віком і станом здоров'я якісно проводити заняття, а також випускники вищих педагогічних навчальних закладів за спеціальністю викладача допризовної підготовки і фізичного виховання.

У разі коли немає можливості укомплектовувати ці посади офіцерами, викладачами можуть бути призначені добре підготовлені та досвідчені прапорщики (мічмани), сержанти (старшини), солдати (матроси) запасу з вищою освітою.

13. Підготовка викладачів допризовної підготовки і фізичного виховання проводиться на факультетах фізичного виховання та кафедрах військової підготовки вищих педагогічних навчальних закладів.

На навчання приймаються чоловіки віком до 25 років, які пройшли строкову військову службу або військову службу за контрактом, відповідають вимогам підготовки офіцерів запасу. Добір кандидатів проводять військові частини з числа військовослужбовців строкової служби, як підлягають звільненню в запас, а також військові комісаріати разом з органами управління освітою — з числа військовозобов'язаних, звільнених в запас після закінчення встановленого строку військової служби.

14. Викладач повинен знати вимоги щодо підготовки молоді до військової служби, постійно підвищувати свій професійний рівень.

Викладач:

— організовує і проводить заняття з допризовної підготовки;

— бере участь у створенні і вдосконаленні навчально-матеріальної бази, необхідної для проведення допризовної підготовки;

— веде облік, зберігає та видає озброєння, боєприпаси і військове майно;

— не менш як один раз на місяць перевіряє їх наявність і технічний стан;

— організовує разом з викладачем фізичної культури змагання з. військово-прикладних видів спорту;

— бере участь в організації та проведенні районних (міських) змагань з військово-прикладних видів спорту і цивільної оборони;

— використовує військово-шефську допомогу для підвищення ефективності занять з допризовної підготовки;

— веде роботу з військової професійної орієнтації юнаків, відбору і підготовки їх для вступу до вищих військових навчальних закладів;

— бере участь у складанні характеристик на юнаків допризовного і призовного віку, проведенні заходів, пов'язаних із припискою громадян до призовної дільниці.

15. Викладач планує свою роботу за розкладом занять, що затверджується керівником навчального закладу.

16. Викладачі систематично підвищують свій професійний рівень під час настановчих зборів, навчання на факультетах при інститутах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, навчально-методичних зборів перед початком навчального року, щомісячних одноденних методичних занять, триденних методичних занять у канікулярний період, роботи в методичній комісії навчального закладу і самостійно.

Курси підвищення кваліфікації викладачів організовують органи управління освітою один раз на п'ять років.

Навчально-методичні збори проводяться перед початком навчального року за програмою, затвердженою військовим комісаріатом за. погодженням із відповідними органами управління освітою та у справах цивільної оборони.

Щомісячні одноденні методичні заняття проводяться військовим комісаріатом разом з органами управління освітою та у справах цивільної оборони відповідно до специфіки навчального процесу навчальних закладів. День проведення цих занять установлює військовий комісар за домовленістю з органом управління освітою.

Викладачам надається один день на тиждень для методичної підготовки.

17. Для забезпечення керівництва навчально-методичною роботою з допризовної підготовки при військових комісаріатах створюються позаштатні методичні ради. Робота позаштатної методичної ради планується на рік.

Склад методичної ради, плани її роботи, розклад навчально-методичних зборів і методичних занять затверджує військовий комісар за погодженням із відповідним органом управління освітою.

18. У військових комісаріатах ведеться журнал обліку методичної підготовки викладачів допризовної підготовки, в органах охорони здоров'я — викладачів основ медичних знань навчальних закладів.



Організація та проведення допризовної підготовки

20. Допризовну підготовку організовують і проводять за відповідними програмами. Згідно з програмами у навчальних закладах розробляється потижневий план допризовної підготовки на навчальний рік. Заняття з цього предмета включають до загального розкладу занять і проводять по класах та навчальних групах, що іменуються взводами. Взводи поділяються на відділення. Керівник навчального закладу призначає командирів взводів і відділень.

22. Після закінчення навчання за програмою допризовної підготовки в навчальному закладі організовуються змагання з військово-прикладних видів спорту.

Матеріально-технічне забезпечення допризовної підготовки

23. У навчальних закладах створюється і постійно вдосконалюється навчально-матеріальна база. У разі відсутності у навчальних закладах стрілецького тиру за рішенням органу місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування заняття з вогневої підготовки проводяться у стрілецьких тирах інших навчальних закладів.

24. Навчальним закладам озброєння, боєприпаси і військове майно видають органи постачання оперативних командувань через військові комісаріати відповідно до встановлених норм.

Озброєння і боєприпаси видають за наявності дозволу органу внутрішніх справ на їх збереження.

Перевезення озброєння, боєприпасів і військового майна до навчальних закладів планують органи військових сполучень відповідно до заявок органів постачання операційних командувань і здійснюють у порядку, встановленому для-військових перевезень, за рахунок Міноборони.

25. Згідно з програмами допризовної підготовки органи управління у справах цивільної оборони та органи охорони здоров'я забезпечують навчальні заклади навчальним майном відповідно до заявок органів управління освітою.



Контроль за проведенням допризовної підготовки

26. Контроль за проведенням допризовної підготовки здійснюють Міноборони, Міносвіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, а також управління оперативних командувань, військові комісаріати разом з органами управління освітою, у справах цивільної оборони та охорони здоров'я.

27. Перевірка якості засвоєння юнаками програм допризовної підготовки, методичної підготовки викладачів допризовної підготовки, стану навчально-матеріальної бази та організації військово-патріотичного виховання молоді проводиться у навчальному закладі не менш як один раз на три роки.

За результатами перевірки складається акт, що затверджується особою, за дорученням якої проводиться перевірка.


КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Схвалена Всеукраїнською педагогічною радою працівників освіти 30 червня 1994 року (витяг)

1. Сутність і особливості національного виховання

Національне виховання — це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обгрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичний поступ народу, перспективи його розвитку.

3. Національне виховання як фактор цілісного формування особистості. Основні напрями національного виховання

3.3. Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають:

1. Національну самосвідомість.

2. Розвинену духовність.

3. Моральну культуру.

4. Художньо-естетичну культуру.

5. Правову культуру.

6. Трудову культуру.

7. Фізичну культуру.

8. Екологічну культуру.

9. Розвинені індивідуальні здібності й талант.

3.6. Вірність Україні є невід'ємною ознакою національне свідомого громадянина. Формування патріотичних почуттів означає вироблення і зміцнення здатності до трудового подвигу заради процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною. У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Вихованець національної школи має виростати патріотом України.

3.13. Фізична культура — невід'ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонія тіла і духу, людини і природи — основа фізичного виховання.

4. Система безперервного національного виховання

4.3. Основні виховні завдання загальноосвітньої школи:

— патріотичне виховання як основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки дитини щодо ставлення до рідної країни, до всіх націй і народів. Патріотичне загартування як могутній стимул у боротьбі за розбудову нової незалежної України, духовне оновлення суспільства, формування високої етики міжнаціональних стосунків;

— розвиток моральних почуттів і якостей поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, здатності до активної праці, спрямованої на дотримання трудових традицій, звичаїв свого народу;

— формування в учнів шанобливого ставлення до історичних пам'яток, прагнення до підтримання честі та гідності своєї держави; забезпечення активної патріотичної діяльності школярів, яка поліпшує умови життя в рідній місцевості, підвищує матеріальний і духовний рівень народу, розвиває його духовну культуру;

— забезпечення фізичного вдосконалення учнів, розвитку в них потреби у здоровому способі життя — озброєння їх знаннями про роль фізичної культури в житті людини, їх фізичне і психологічне загартування, вироблення в них інтелігентного і відповідального ставлення до свого здоров'я;

— забезпечення гармонійного духовного, фізичного та психологічного розвитку дітей.


НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯН, ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ ТА ЗМІЦНЕННЯ МОРАЛЬНИХ ЗАСАД СУСПІЛЬСТВА

Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року № 1697 (витяг)

Програма спрямована на:

— поліпшення патріотичного виховання громадян України;

— формування всебічно розвиненої, високоосвіченої, соціальне активної особистості, здатної до самовдосконалення та самореалізації, виховання у неї почуття відповідальності, високої духовності;

— координацію діяльності органів виконавчої влади усіх рівнів, громадських і релігійних організацій, навчальних і культурно-просвітницьких закладів, пов'язаних із патріотичним вихованням, розвитком духовності, захистом моралі та формуванням здорового способу життя;

— утвердження конституційних положень про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Основними завданнями Програми є:

— утвердження в масовій свідомості громадян історично притаманних українському народові високих моральних цінностей, спрямованих на засвоєння кращих зразків вітчизняної та світової духовної спадщини;

— забезпечення духовно-морального розвитку населення, виховання патріотизму, високої політичної культури та трудової моралі, використання зусиль громадян у суспільне корисних справах, сприяння утвердженню соціального оптимізму в світогляді населення;

— запобігання негативному впливу на свідомість громадян інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, порнографії, пропагує тютюнокуріння, наркоманію, пияцтво, антисоціальну поведінку;

— впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування національного культу соціальне активної, фізично здорової та духовно багатої особистості.

Реалізація цих завдань здійснюється шляхом:

— координації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють виховні, освітні та оздоровчі функції, удосконалення нормативно-правової бази, регулювання відносин у цій сфері;

— сприяння активізації роботи органів виконавчої влади, громадських і релігійних організацій, закладів культури з патріотичного виховання населення, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання в громадян почуття гордості за свою Батьківщину;

— сприяння створенню військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих центрів творчості, фізкультурно-спортивних та туристських клубів і підтримки їх роботи;

— пропаганди найкращих здобутків національної культури та духовної спадщини, проведення фестивалів та конкурсів для відродження національних свят та обрядів, популяризації притаманних українському народові родинних цінностей, формування мережі центрів «Родинний дім»;

— забезпечення організаційних та ідеологічних передумов для впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя через реалізацію Цільової комплексної програми «Фізичне виховання — здоров'я нації» та цільових програм центрів соціальних служб для молоді;

— посилення науково-методичного та інформаційного забезпечення духовності та моральності громадян, використання можливостей засобів масової інформації для пропаганди національних і загальнолюдських духовних, моральних цінностей, створення з цією метою культурно-просвітницьких і виховних теле- і радіопрограм для сім'ї, дітей та молоді;

— широкого залучення дитячих і молодіжних громадських організацій до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до праці: надання належної підтримки молодіжним біржам праці, студентським та учнівським трудовим об'єднанням, молодіжним таборам праці та відпочинку;

— перегляду практики організації та проведення культурно-дозвільних заходів з метою посилення просвітницько-виховного впливу на населення;

— підвищення рівня контролю та відповідальності за дотриманням вимог законів України щодо розповсюдження кіно-, відеопродукції та друкованих видань з метою запобігання пропаганди жорстокості, бездуховності, насильства та розпусти;

— розробки та реалізації серед неповнолітніх та молоді комплексних планів запобігання девіантній поведінці, антисоціальним проявам, профілактики правопорушень, створення мережі центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, дівчат та жінок, які потерпіли від насильства, запровадження програм профілактики центрів соціальних служб для населення та служб у справах неповнолітніх розроблення та впровадження системи всеукраїнських акцій «Антинаркотик», «АнтиСНІД», «Тверезість», «Життя без паління» та інших.

Очікувані наслідки реалізації Програми:

— утвердження України як держави, в якій створюються умови для патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства;

— створення умов для реалізації творчого потенціалу населення, особливо молоді, спрямування її на духовне, моральне, фізичне становлення та самовдосконалення;

— подолання національного нігілізму, заідеологізованості виховних систем, девальвації загальнолюдських цінностей;

— переорієнтація освітньо-виховних закладів на запити, потреби та інтереси усіх вікових груп населення;

— зростання рівня культури міжнаціональних відносин громадян: поліпшення роботи з вивчення і засвоєння духовних надбань національної та світової культури;

— збільшення кількості громадян, особливо молоді, які займатимуться різними видами творчої, культурно-освітньої, військово-патріотичної, фізкультурно-масової роботи, що сприятиме підвищенню рівня соціальної стабільності в державі, забезпеченню зниження рівня злочинності, поширення тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії;

— підвищення рівня патріотичного виховання населення, особливо молоді, його готовності до праці та військової служби.



УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

«ПРО ВІДРОДЖЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»

від 4 січня 1995 року (витяг)

1. Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки подальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об'єднують громадян України, що відносять себе до козаків, спрямовані на:

— відродження історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва;

— відновлення в установленому порядку історичних назв населених пунктів, місцевостей, об'єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов'язаних з історією Українського козацтва;

— використання у встановленому порядку атрибутики та символіки Українського козацтва;

— створення відповідно до законодавства України козацьких селянських (фермерських) господарств і колективів сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, промислів тощо;

— піклування про пам'ятки історії та культури Українського козацтва. Здійснення у відповідних пам'ятних місцях природоохоронних заходів та сприяння науково-пошуковій роботі;

— взаємодію з державними органами щодо патріотичного виховання молоді, організації фізкультурно-спортивної та культурно-просвітницької роботи.

Міністерству культури України, Міністерству Україні у справах молоді і спорту здійснювати заходи щодо проведення фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, створення козацьких художніх самодіяльних колективів та фізкультурно-спортивних секцій.
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО УВІЧНЕННЯ ПЕРЕМОГИ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1941-1945 РОКІВ»

Прийнятий на сесії Верховної Ради України і підписаний Президентом України 20 квітня 2000 року № 1684-1

Стаття 1. Увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця

День Перемоги (9 Травня) — державне свято.

День Перемоги є днем торжества безсмертного подвигу народу-переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини.

Шанобливе ставлення до пам'яті про Перемогу і ветеранів Великої Вітчизняної війни є священним обов'язком держави і громадян України.

На честь Перемоги в столиці України місті-герої Києві, інших містах та населених пунктах України проводяться святкові заходи з використанням символіки років Великої Вітчизняної війни.

Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю народних депутатів України, депутатів місцевих рад, ветеранських організацій щорічно забезпечують у військових підрозділах, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах проведення заходів військово-патріотичного виховання на героїчних, бойових і трудових традиціях українського народу часів Великої Вітчизняної війни.

Порядок проведення святкових заходів, присвячених Дню Перемоги, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2. Форми увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця

Основними формами увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця є:

— відзначення Дня Перемоги і днів визволення України, Автономної Республіки Крим, областей, міст та інших населених пунктів від німецько-фашистських загарбників;

— установлення почесної варти біля Вічного Вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам'ятників та меморіалів;

— шанобливе ставлення до державних нагород та інших відзнак часів Великої Вітчизняної війни;

— недопущення фальсифікації історії Великої Вітчизняної війни у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках та засобах масової інформації;

— відображення героїчних подвигів учасників Великої Вітчизняної війни у творах літератури і мистецтва, книгах і альбомах пам'яті, засобах масової інформації;

— запровадження конкурсів, премій за наукові дослідження, найкращі твори літератури, мистецтва, кінофільми, теле- і радіопрограми, присвячені висвітленню подій Великої Вітчизняної війни;

— упорядкування, збереження та спорудження пам'ятників, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Великій Вітчизняній війні;

— забезпечення за сприяння держави пошукової роботи з метою встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, перепоховання останків воїнів, які полягли під час Великої Вітчизняної війни;

— занесення до списків військових формувань (кораблів) імен військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги;

— занесення до Книги пошани України військових формувань (кораблів), які особливо відзначились в обороні і визволенні міст та інших населених пунктів України від німецько-фашистських загарбників;

— збереження державних нагород, почесних найменувань і звань, бойових знамен військових формувань (кораблів) часів Великої Вітчизняної війни;

— збереження та створення в навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, військових частинах музеїв, кімнат (куточків) бойової та трудової слави періоду Великої Вітчизняної війни.

Стаття 3. Почесна варта

Під час святкування Дня Перемоги та Дня захисника Вітчизни у столиці України місті-герої Києві, містах-героях Керчі, Одесі, Севастополі, столиці Автономної Республіки Крим, місті Сімферополі, в обласних центрах біля пам'ятників і меморіалів встановлюється почесна варта, а також покладаються вінки і квіти.

Стаття 4. Державні нагороди часів Великої Вітчизняної війни

Державні нагороди часів Великої Вітчизняної війни мають статус державних нагород України. Вони забезпечуються захистом і повагою з боку державних органів та об'єднань громадян і не можуть бути об'єктом купівлі-продажу та інших форм відчуження поза порядком, встановленим законом.

Стаття 5. Державні та іменні стипендії України

До Дня Перемоги учасникам бойових дій у Великій Вітчизняній війні, які мають особливі заслуги перед Вітчизною, присуджуються державні довічні стипендії. Курсантам і слухачам військових навчальних закладів встановлюються іменні стипендії героїв Великої Вітчизняної війни.

Кількість, розмір, порядок присудження державних довічних стипендій та іменних стипендій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Пам'ятки Великої Вітчизняної війни

До пам'яток Великої Вітчизняної війни належать і зберігаються державою військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, скульптурні, архітектурні та інші споруди і об'єкти, що увічнюють пам'ять про події Великої Вітчизняної війни та подвиги її учасників.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за облік і збереження пам'яток Великої Вітчизняної війни, які розміщені на підвідомчих їм територіях.

Пошук невідомих військових поховань і останків воїнів, загиблих у Великій Вітчизняній війні, здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Поховання учасників бойових дій здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

В організації та фінансуванні поховання учасників війни надають допомогу підприємства, установи, організації, де вони працювали перед виходом на пенсію або перед смертю.

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання встановленого порядку і норм фінансування відвідування військових поховань та військових пам'ятників, розташованих на територіях держав — учасниць СНД.

Наруга над пам'ятками Великої Вітчизняної війни, їх руйнування і знищення карається відповідно до закону.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка