Зростаєм патріотами з досвіду роботи по героїко-патріотичному вихованню школярів



Сторінка3/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

РОЗДІЛ ІІ

Військово-патріотичне виховання учнів в Стецьківській ЗОШ І-ІІІ ступенів

Підготовка майбутніх захисників Вітчизни в навчально-виховних закладах держави є прямою нормативною вимогою ст. 3 Закону України «Про загальну середню освіту», де йдеться про те, що загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання й виховання в інтересах людини, родини, суспільства та держави. А інтереси держави, згідно з Конституцією України, потребують її захисту.

Актуальність військово-патріотичної роботи серед учнів обумовлена в першу чергу історичними факторами: багатовіковим цілеспрямованим нищенням національної свідомості народу, самої ідеї державності й незалежності України, фальсифікацією її історії, приниженням культури та мови, які є фундаментом патріотизму кожного народу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні сили України», військово-патріотичне виховання молоді здійснюється на національно-історичних традиціях народу України. Це означає, що патріотизм нашої молоді має базуватися на фундаментальному знанні своєї історії та культури, його основою повинні стати героїчні традиції воїнів Руси-України, запорізького козацтва, січових стрільців, мужність і самовідданість борців із німецьким фашизмом і сталінським тоталіризмом, жертовна праця правозахисників 60—70-х рр. і борців за українську державність 80—90-х рр. Усе прогресивне, демократичне, що сприяло самозбереженню українського народу та відродженню України, ми мусимо зберегти для себе й наших нащадків. Велике значення у виховній роботі має утвердження серед учнів національно-державницької ідеології.


Традиції українського народу як засіб виховання

Український народ нагромадив багатий досвід виховання підростаючого покоління в дусі любові до своєї землі — України. Виховання українця-патріота, який бачить своє щастя в щирій і добросовісній службі Україні, який з повагою ставиться до інших народів, — завдання національного виховання.

Постійна загроза нападу з боку іноземних загарбників змушувала українців піклуватися про підготовку захисників рідної землі, які в разі необхідності могли б змінити рало на меч. Педагогічна традиція постійної готовності до битви з ворогами психологічно входила в душі дітей змалку.

На наш погляд, стійкі педагогічні, культурно-історичні традиції виховують у молодих поколінь такі лицарські риси, якими володіли українські козаки: відвагу, самовідданість, сміливість.

Дослідження дають змогу твердити, що, відроджуючи козацькі традиції та звичаї, важливо, щоб військовослужбовці успішно засвоювали елементи мужності, хоробрості, витривалості, вірності своєму народу, зміцнювали свої молоді серця духом високого українського патріотизму, щирої відданості незалежній українській державі.

Добре продумана й цілеспрямована виховна робота з допризовною молоддю, яка формує національну свідомість. Це сприяє тому, що в кожного молодого захисника Батьківщини підвищується морально-етичний рівень, утверджується почуття патріотизму. Прогресивні традиції козацької педагогіки на все життя залишилися взірцем для наслідування в народному вихованні. «Козаччина так тісно зв'язалась з Україною, що протягом довгого часу весь український народ звали «козацькою нацією». Козацька традиція відіграла велику роль у відродженні української національної свідомості». Про славні традиції українського козацтва значна частина молоді має неглибокі знання. Мало знаємо й про виховання бойових традицій у сім'ї.

За козацьких часів батько у сім'ї виховував такі якості у своїх синів, як стійкість, хоробрість, незламність духу, любов до України, лицарське завзяття. Предки для української молоді служили символом героїчних бойових традицій. Героїзм, звитяжні традиції були настільки впливовими, що змалку кожен юнак уже мріяв стати козаком. Матері виховували дітей на козацькому фольклорі. Герой, який підтримує зв'язок з рідною землею і народом, — непереможний.

Українська традиційна родина — це перший осередок виховання патріотизму, національної свідомості, демократизму й людяності. «Як у вихованні в цілому, так і у вихованні релігійному перше слово належить родині». Приклад, який подають дорослі, є основним засобом родинного виховання.

Провідними напрямками військово-патріотичної роботи в козацькій педагогіці були: виховання захисників народу від чужоземного поневолення, відстоювання незалежності держави, прищеплення лицарських чеснот, плекання любові до рідної землі, до України. «Для козаків Вітчизна була над усе, а їхніми лідерами стали патріоти-полководці, які мали найвищу європейську університетську освіту й дуже цінувалися. Це такі відомі постаті: Вишневецький, Сагайдачний, Наливайко, Сірко, Полуботок. Вони були кращими людьми нації, героями державницько-історичної місії».

У козацькій державі існували різні типи навчальних закладів: козацькі, січові школи, монастирські, дяківські, церковні школи, а також академії. Козаки залучали молодих хлопців до військової справи. На Січі приймали всіх тих, хто хотів навчатися військової справи. Сам кошовий займався відбором майбутніх лицарів.

Січові та козацькі школи були не тільки осередками військового та фізичного вдосконалення, а й центрами духовності. Адже народ поважав запорізьких козаків як легендарних лицарів, тому кожен юнак прагнув до цього.

Із наукової педагогічної літератури козацької доби бачимо, що значну роль у формуванні ідеології патріотизму відігравала діяльність громадських молодіжних осередків (гуртів, загонів, кошів). У них проводили військові ігри, вивчали й опановували козацькі військово-патріотичні види спорту: верхову їзду, стрільбу з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї.

Військово-патріотичне виховання в козацькі часи було тісно пов'язане з гуманістичними традиціями, ідеями виборності й будівництва незалежної української держави. Кожен молодий захисник своєї землі в процесі духовного розвитку повинен засвоювати досвід предків спочатку через звичаї, а потім — через традиції. Сучасній молоді треба довести цінне з козацької педагогіки — прагнення до свободи людини, нескорений дух, відданість Україні.

Безумовно, козацька педагогіка з покоління в покоління сприяла вихованню в молоді традицій, які становлять кодекс лицарської слави.

Наукові основи військово-патріотичного виховання висувають проблему відродження історичних, військово-патріотичних, культурних, спортивних традицій українського козацтва.

Нині нам ніщо не заважає відновлювати найкращі бойові традиції українського війська. Національна свідомість — поняття соціально-педагогічне. З ним не народжуються, його набувають у процесі виховання й етнізації особистості.

За словами В. Целевича: «Хто не знає сильної і славної минувшини своєї нації, той не може її правдиво любити і їй присвячувати життя. Історична традиція є голосом минувшини й голосом теперішності про минувшину. Вона зв'язує минувшину з теперішністю і будучністю, скріплює любов теперішніх і грядущих поколінь до великих предків, а тим часом розпалює любов до своєї нації»


Участь державних органів, суспільно-політичних організацій і рухів у військово-патріотичній роботі з учнівською молоддю.

Будівництво української держави, яке відбувається на сьогоднішньому етапі, сприяє науковим, педагогічним пошукам з проблеми військово-патріотичної роботи з молоддю. Значний вплив на дослідження підготовки молоді до захисту Вітчизни мають ухвалення Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепції національного виховання, Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, Концепції загальної середньої освіти 12-річної школи України, постанови Кабінету Міністрів України про «Державний стандарт базової і повної середньої освіти» тощо.

Немає сумніву, що важливим чинником покращення роботи з військово-патріотичної підготовки відповідно до Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття») є об'єднання зусиль державних і громадських інституцій.

На даний час у навчальних закладах України, а також у позашкільній діяльності певною мірою склалася система військово-патріотичного виховання. Вона вимагає від державних інститутів і громадськості удосконалення якості проведення роботи з учнівською молоддю.

Тому на етапі розбудови української держави висвітлення особливостей підготовки учнівської молоді до виконання конституційного обов'язку доцільно показати з точки зору вивчення предмета «Захист Вітчизни» та військово-патріотичного виховання учнів, яке проводиться як під час занять із різних навчальних предметів, так і в позаурочний час. Практичний досвід дає підстави говорити, що викладання предмета «Захист Вітчизни» є центральним, навколо якого розвивається вся військово-патріотична робота в навчальних закладах.

У постанові Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 24 «Державний стандарт базової і повної середньої освіти» сказано, що державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів — це знання прав та обов'язків громадян у сфері Збройних сил України та інших військових формувань, визначених законодавством, у гарантуванні безпеки людини, суспільства й держави.

У пошуках новітніх технологій навчання з предмета «Захист Вітчизни» та виховання на передній план виходять гуманістичні ідеї та орієнтири, що ґрунтуються на повазі до особистості кожного учня, турботі про його духовний і фізичний розвиток.

Провідна роль у підготовці молоді до захисту Вітчизни належить викладачеві цього головного предмета, як правило, офіцерові-педагогу, суб'єктові навчання, який має володіти конкретними особистісними, військово-професійними та психолого-педагогічними якостями, мати відповідну освіту, досвід роботи й військової служби, знати вікові особливості школярів і враховувати їх, удосконалювати методику викладання предмета, вводити в навчальний процес український досвід військовослужбовців миротворчих контингентів.

Важлива роль у формуванні соціально-психологічної готовності учнівської молоді до захисту Вітчизни відводиться усвідомленню старшокласниками такої якості, як військова мужність.

Учні засвоюють, що військова мужність — це етична категорія, моральна якість, яка характеризує поведінку й моральний стан воїна, якому властиві сміливість, витримка, почуття власної гідності, глибока віра в перемогу істини, справедливості.

На історичних прикладах майбутні захисники Вітчизни переконуються, що мужність має різні форми прояву у вигляді хоробрості, героїзму, стійкості, витривалості, самопожертви, принциповості.

За допомогою засвоєння бойових традицій минулого викладач предмета «Захист Вітчизни» формує такі риси характеру, як стійкість, мужність, безстрашність, гордість за свій народ. У цьому плані багато значать імена відомих українців, які виявляли велику військово-громадянську мужність.

Викладання предмета «Захист Вітчизни» відкриває додаткові можливості для встановлення між предметних зв’язків, що підвищує не тільки пізнавальні, але й виховні якості школярів.

На уроках історії вчителі доносять до учнів, що Друга світова війна — це масовий героїзм, де подвиг ставав загальною й повсякденною нормою. Він був насамперед найвищою відповідальністю (всезагальною, колективною й особистою) за свою державу, її сьогодення та історичні перспективи.

На заняттях з української літератури вчителі створюють ситуацію, у результаті якої виникає дискусія про формування майбутнього захисника України, про вміле проведення героїко-патріотичної роботи на традиціях українського війська. Було розглянуто таку психолого-педагогічну якість, інтегральну властивість особистості, як героїзм, що становить особливу форму людської поведінки, яка в моральному аспекті сприймається як подвиг.

Щоб викликати зацікавленість до військової служби та до офіцерської професії, в школі організовуються зустрічі допризовників з ветеранами Другої світової війни, учасниками визвольних змагань та миротворчих місій, військовослужбовцями Української армії.



На сучасному етапі фізичне виховання учнівської молоді є одним з пріоритетних напрямів військово-патріотичної роботи, оскільки воно є важливим фактором формування в майбутніх захисників Вітчизни фізичного та морального здоров'я, засобом удосконалення підготовки для виконання військового обов'язку в особливий період. Важливе місце займає проблема взаємодії родини та школи для відродження фізичного виховання.

Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури. На заняттях із фізичної культури формуються якості, які необхідні солдатові: висока працездатність, витривалість, чітка координація та точність рухів.

Під час занять із допризовної підготовки («Захист Вітчизни») учні знайомляться зі специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних силах України, виховують у собі якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма допризовної підготовки дозволяє під час вивчення кожної теми використовувати матеріали з життя воїнів у мирний час і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних сил. На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї. Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину.

У зв'язку зі скороченням Збройних сил України, переходом у перспективі на контрактну основу комплектування (професійну армію) дедалі менше юнаків призиватимуть на строкову службу, і тому якість загальної військової підготовки в стінах школи для тих, хто ніколи в мирний час не піде служити до війська, повинна значно зрости.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Організація військово-патріотичного виховання в школі

Курс нашої держави на створення професійної армії (перехід Збройних сил України на контрактну основу їх комплектування) передбачає зменшення кількості юнаків, які будуть призвані до війська для проходження строкової військової служби в мирний час, і одночасно збільшення числа випускників навчальних закладів, яких після досягнення 25-річного віку без проходження військової служби братимуть на військовий облік військовозобов'язаних і призначатимуть для комплектування військових частин на воєнний час лише з допризовною підготовкою. У зв'язку з цим значно зростає роль військової підготовки в стінах навчального закладу, який безпосередньо (і в більшості випадків — раз у житті) дає юнакові знання й уміння, пов'язані з його майбутньою військовою діяльністю.

У цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета «Захист Вітчизни» як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному й психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

З огляду на ці обставини в кожному закладі освіти планується військово-патріотичне виховання молоді як окремий розділ річного плану роботи (див. додатки). Виходячи з вищенаведеного, хотілося б додати цьому дослідженню концептуальні основи щодо організації військово-патріотичного виховання.



Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:

  • формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

  • виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи;

  • формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутрішньополітичного становища, уміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються в державі та світі, свою роль та місце в цих подіях;

  • створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

  • формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;

  • підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування та розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту
    української держави й служби в Збройних силах України та інших військових формуваннях;

здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади та проходження військової служби за контрактом;

створення системи військово-патріотичного виховання.

Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:

державний — базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

соціальний — ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

військовий — передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні в процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання, удосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

правовий — передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.



Методами військово-патріотичного виховання молоді є:

переконання — формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

стимулювання — реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

• особистий приклад — діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, уміти давати доручення та перевіряти його виконання;

• самопідготовка — процес активного формування й самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби, походів місцями бойової слави, пошукової роботи, участі в роботі клубів та гуртків військово-патріотичного спрямування.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтримці зв'язків військових частин, вищих військових навчальних закладів з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, трудовими колективами, цивільними навчальними закладами, громадськими організаціями з метою проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання в ній громадянських почуттів та якостей.

Формами військово-шефської роботи є:

організація днів відвідування військових частин з нагоди державних та військових професійних свят, днів частин, днів складання військової присяги;

запрошення представників підшефних колективів як спостерігачів під час проведення тактичних навчань, організація тематичних вечорів, зустрічей із особовим складом військових частин, сім'ями військовослужбовців;

залучення молоді до участі в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

надання допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки;

організація змагань з військово-прикладних видів спорту;

• проведення стрільбищ з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами.

Організація взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, керівників навчальних закладів, підприємств, установ з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами з питань військово-патріотичного виховання здійснюється на підставі договорів про співпрацю, які укладаються, як правило, на рік і передбачають правові засади спільної роботи та порядок взаємодії сторін, їхні взаємні зобов'язання. Як додаток до договору може бути розроблений план спільної роботи на рік, що затверджується посадовими особами, які підписують договір. Спільні заходи плануються з урахуванням інтересів сторін та визначення розподілу їхніх повноважень і відповідальності.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури. На заняттях із фізичної культури формуються якості, які необхідні солдатові: висока працездатність, витривалість, чітка координація та точність рухів.

Під час занять із допризовної підготовки («Захист Вітчизни») учні знайомляться зі специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних силах України, виховують у собі якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма допризовної підготовки дозволяє під час вивчення кожної теми використовувати матеріали з життя воїнів у мирний час і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних сил. На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї. Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину.

Військово-патріотичне виховання учнів здійснює весь педагогічний колектив школи. Для погодженого та цілеспрямованого проведення цієї роботи першорядне значення має конкретний розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу.


Розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу

Директор навчального закладу:

• спрямовує діяльність педагогічного колективу та шкільних громадських організацій і керує всією роботою з військово-патріотичного виховання учнів;

планує основні заходи з військово-патріотичної роботи, організовує та контролює їх виконання;

організовує та готує обговорення питань військово-патріотичного виховання на засіданнях педагогічної ради, батьківського комітету;

сприяє матеріальному забезпеченню заходів, які проводяться;

організовує максимальне використання шефської допомоги підприємств і військових частин у військово-патріотичній роботі;

проводить методичну роботу з особами, які займаються військово-патріотичним вихованням.

Заступник директора з НВР роботи:

здійснює заходи з військово-патріотичного виховання в позаурочний час;

контролює та координує діяльність класних керівників і надає їм постійну допомогу при організації військово-патріотичної роботи з учнями;

залучає до військово-патріотичної роботи в навчальному закладі шефську військову частину, актив батьків та громадські організації;

підтримує постійних контакт з викладачем предмета «Захист Вітчизни» в організації військово-патріотичної роботи з учнями.

Майстер виробничого навчання:

планує, спільно з активом організовує всю роботу з військо во-патріотичного виховання в гру пі й керує нею;

особливу увагу приділяє важковиховуваним дітям;

бере участь у проведенні загальних заходів з військово-патріотичного виховання;

забезпечує активну участь учнів у різних заходах з військо во-патріотичного виховання;

допомагає викладачеві предмета «Захист Вітчизни» та заступникові директора з виховної роботи планувати та проводити роботу з військово-патріотичного виховання.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка