Звіт "Аналіз реальних проблем та потреб ромів в Україні" київ жовтень 2003 зміст вступ 4 Ромський етнос в Україні 7 Методологія дослідження 12 Спосіб життя ромського населення 16



Сторінка10/10
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Таблиця 7.1.

Розподіл відповідей на запитання “Якої допомоги потребує Ваша родина, що необхідно зробити для її членів?”, % (загальна сума відсотків перевищує 100%, оскільки кожен респондент мав змогу вказати кілька варіантів відповідей)





Надати фінансову допомогу для придбання або ремонту житла

62

Надати продукти харчування, надати грошову допомогу для придбання продуктів

54

Надати одяг, надати фінансову допомогу для придбання одягу

54

Надати фінансову допомогу для лікування (крім наркоманії та алкоголізму), купівлі ліків

26

Допомогти у працевлаштуванні на роботу з гідним рівнем зарплати, де її платять регулярно

26

Купити дітям речі, необхідні для навчання і творчості (книги, шкільні приналежності, фарби для малювання, музичні інструменти, комп'ютер тощо)

22

Допомогти одержати освіту (влаштувати в добру школу, вуз, оплатити навчання)

17

Купити дітям солодощі, іграшки, велосипед; повести їх до цирку, кіно, луна-парку; відправити в подорож, на відпочинок

12

Надати допомогу в одержанні необхідних документів

11

Захистити від людей, що пригноблюють, вимагають гроші чи загрожують розправою

3

Влаштувати дітей до хорошого інтернату, дитячого будинку або прийомної сім’ї

2

Оплатити лікування від алкоголізму, наркоманії, допомогти влаштуватися в реабілітаційний центр

1

Допомогти родині переїхати до іншого місця проживання

1

Інше

1

Наша родина не потребує матеріальної допомоги

11

Важко відповісти

2

Звернемо увагу на значну кількість (11%) респондентів, чиї члени родини потребують допомоги в одержанні необхідних документів. За даними опитування експертів, проблема відсутності паспортів та свідоцтв про народження у ромів є особливо актуальною для Закарпатської та Одеської областей. У цих регіонах як представники ромських громадських організацій, так і представники влади – працівники міліції та міських держадміністрацій одностайні у своїх відповідях: “Дуже багато [ромів без документів]. Роми неграмотні. Неправильно заповнюють документи. Потім виникають проблеми”. Водночас працівники міліції відмічають, що роми, яким виповнилося 16 років, часто відкладають на потім отримання паспорта. Як зазначив один з опитаних працівників міліції: “Паспорт їх просто не цікавить”.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що тільки чверть (26%) респондентів указали, що їхня родина, члени сім’ї потребують допомоги у працевлаштуванні на роботу з гідним рівнем зарплати, де її платять регулярно. І це при тому, що 74% опитаних (а це особи віком від 18 років і старше) не мають постійного місця роботи. Очевидна диспропорція тих, хто потребує матеріальної допомоги і прагне здобути гідно оплачувану роботу, вказує на те, що інтеграція ромського населення (особливо в економічні структури суспільства) буде відбуватися вкрай складно.

Однак передчасно було б звинувачувати ромів у патерналістських настроях, у сподіваннях, що держава вирішить їх всі проблеми. Практика ігнорування потреб ромів призвела до того, що від держави вже мало хто чогось очікує. Роми шукають допомоги, підтримки і захисту не у держави, а перш за все в громаді, у ромських лідерів. Як зазначив один з експертів “роми [як спільнота]дуже замкнуті”. Як указують ромські лідери (старійшини, представники ромських громадських організацій) роми звертаються до них із проблемами різного роду: “І грошей просять дати в борг, і розсудити, і за порадою приходять…”. Також просять допомогти в оформленні документів, посприяти в працевлаштуванні чи отриманні освіти, звертаються з приводу конфліктів у стосунках з представниками влади – “з проханням захистити від безпідставних обвинувачень з боку правоохоронних органів”.

На думку більшості опитаних експертів, головною метою соціальної політики держави по відношенню до ромського населення в Україні повинно стати підвищення матеріального, культурного та освітнього рівня циган. Держава повинна “зробити все можливе, щобувсі здобутки соціальної політики були доступні ромам. Вони [роми] не повинні бути привілейованими в соціальній політиці. Але гарантія доступності має бути”. Експерти неодноразово висловлювали думку, про необхідність прийняття комплексної державної програми, спрямованої на всебічну підтримку соціально-економічного та культурного розвитку ромського населення. Що стосується пріоритетів такої програми, то майже одностайно експерти назвали дві галузі: освіта дітей та працевлаштування дорослих (передусім – чоловіків).

У цілому експерти називали такі завдання, які, на їхню думку, мають стати складовими соціальної політики держави по відношенню до ромського населення:



  • Сприяння працевлаштуванню ромського населення. З цією метою:

  • забезпечити на державних підприємствах квоти вакансій для представ-ників ромського населення (у місцях компактного проживання ромів);

надавати можливість ромам безкоштовно навчатися на курсах профпідготовки і отримати професію, навички в роботі із спеціальності, що має попит на ринку праці (будівельників тощо);


  • організаційно і матеріально сприяти розвитку ремесел з виготовлення продукції, яка має перспективу знайти попит на споживчому ринку;

  • надавати організаційно-інформаційні послуги, що сприятимуть праце-влаштуванню ромського населення (ярмарки вакансій, забезпечення доступу до інформації, баз даних про вакансії тощо);

  • створити фонд для надання ромам мікрофінансових кредитів для започаткування або розширення власної справи;

  • створити бізнес-курси для ромів, які прагнуть започаткувати власну справу; безкоштовно надавати інформаційну, правову, організаційну допомогу ромським підприємцям-початківцям.

  • Прийняття заходів, спрямованих на те, щоб усі ромські діти отримували принаймні базову середню освіту. З цією метою:

  • виключити стягнення в школі будь-яких зборів з ромських дітей та їхніх батьків;

  • забезпечити ромських дітей, які відвідують школу, безплатними підручниками і, бажано, необхідними шкільними приладдями;

  • матеріально стимулювати відвідування ромськими дітьми школи – надавати одяг, взуття, безкоштовно годувати в шкільній їдальні (безплатні сніданки, обіди);

  • пропагувати серед ромських батьків усі переваги шкільної освіти.

  • Прийняття заходів для подолання неписьменності серед дорослих ромів, зокрема відкриття при школах вечірніх курсів для неписьменних ромів.

  • Прийняття заходів для розширення доступу ромів до здобуття середньо-професійної та вищої освіти, зокрема виділення в державних навчальних закладах (передусім – у місцях компактного проживання ромів) квот для безплатного навчання ромів, куди прийом здійснюється без вступних екзаменів. Особливо доцільне квотування таких професій, як учитель, лікар, юрист та ін.

  • Матеріальна підтримка гостронужденних, багатодітних сімей та інвалідів повинна передбачати такі заходи:

  • обстежити ромські родини на предмет виявлення тих, хто потребує додаткової матеріальної допомоги (якщо вона виплачується), а також тих, хто не врахований як приналежний до категорії громадян, які мають отримувати матеріальну допомогу;

  • забезпечити своєчасну виплату всіх видів матеріальної допомоги;

  • надавати земельні ділянки для городів (тим ромським родинам, які їх потребують);

  • надавати земельні ділянки ромським сім’ям під забудівлю;

  • надавати на пільгових умовах кредити для поліпшення житлових умов (будівництво приватних будинків-котеджів, купівля квартир на первинному та вторинному ринку житла, а також для проведення ремонту, реконструкції наявного житла);

  • Сприяння розвитку ромської культури. З цією метою:

  • організаційно допомагати створювати та фінансово підтримувати ромські культурні центри, театри недільні школи, які мають стати осередками розвитку культури ромів;

  • матеріально (у тому числі через пільгове оподаткування) підтримувати видання літератури ромською мовою, а також навчальних посібників, пов’язаних з вивченням ромської мови ;

  • організаційно допомагати створювати та фінансово підтримувати періодичні ромські видання (газети, журнали), започаткувати на радіо та телебаченні (особливо – регіональних, місцевих, у місцях компактного проживання ромів) постійні передачі, в яких висвітлювалися б події з життя ромського населення”.

  • Проведення просвітньо-виховної роботу, спрямованої на пропагування серед ромів здорового способу життя, а також проведення просвіти в галузі планування сім’ї (мається на увазі, пропагування усвідомленого прийняття рішення про народження дитини).

  • Проведення незалежного обстеження в місцях компактного поселення ромів із залученням представників міжнародних гуманітарних організацій на предмет об’єктивної оцінки поширеності туберкульозу;

  • Проведення незалежного обстеження в місцях компактного поселення ромів із залученням представників міжнародних гуманітарних організацій на предмет надання передродових послуг та родопомочі ромським жінкам.

  • Проведення перепису (спеціального обстеження) ромського населення за методикою, яка б дозволила охопити і визначити реальну кількість ромів в Україні.

Ефективність соціальної політики обумовлена її орієнтацією на конкретні прошарки та групи населення. Наприкінці інтерв’ю один з експертів процитував слова Дебори Хардінг, голови фонду Сороса в Європі: “Якщо демократичні держави, що виникли після розпаду тоталітарної системи, не повернуться обличчями до ромської програми, то їх ще нестійка економіка не витримає тих необмежених виплат, які їм доведеться виплачувати ромам згодом”.


Мигович І.І., Макара М.П. Закарпатський соціум: етнологічний аспект. – Ужгород: Ужгородський держ. ун-т, 2000. – С. 28.

 Дані про чисельність ромського населення по областях надані Інформаційно-аналітичним агентством “Статінформконсалтинг”.

Малик Л.П., Пітюлич М.І., Передерій О.С., Шинкар В.А. Цигани Закарпаття: проблеми, шляхи вирішення. – Ужгород: Закарп. обласне управління по пресі, 1991.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 жовтня 1956 р. “Про залучення до праці циган, що займаються бродяжництвом”.

У даному випадкубідними” називатимемо респондентів, які оцінили матеріальне становище своєї сім’ї: “Ледь зводимо кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти”. “Малозабезпеченими” ми будемо називатимемо респондентів, які оцінили матеріальне становище так: “Грошей вистачає на харчування та на придбання необхідних недорогих речей”.

 Опитування проводилося Українським інститутом соціальних досліджень з 22 по 29 листопада 2002 р. у всіх областях України, в АР Крим та м. Києві. Усього було опитано 3063 респонденти віком від 18 років і старше. Вбірка є репрезентативною для дорослого населення за основними демографічними характеристиками.

 Не змогли визначитися з відповіддю 12% респондентів.

 Українське суспільство: соцілогічний моніторинг 1994–2003 / За ред. Н. В. Паніної. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003. – С. 54.

 Заитання про загальну кількість мешканців формулювалося так: “Яка загальна кількість членів сім`ї (включаючи Вас), що постійно мешкають разом з Вами?”.

 Мається на увазі подання газу по трубах.

 Ще 1% респондентів не змогли визначитися з відповіддю.

 Дослівно запитання в анкеті звучало так: “Чи є у Вас хронічні захворювання, коли щось постійно болить?”

1Бродяжництво – переміщення впродовж тривалого часу з одного населеного пункту до іншого або в межах одного населеного пункту особи, яка не має постійного місця проживання чи залишила його. (Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002 р).

 Обстеження ”Життєві шляхи населення України” було проведено з метою вивчення трудових міграцій (перш за все – визначення їх реальних масштабів) у рамках Обстеження з питань економічної активності населення (останнє здійснюється Держкомстатом України щоквартально) в березні 2001 р. у 8 областях – Волинській, Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Рівненській та Чернівецькій.

У межах проекту “Індекс людського розвитку: Україна, листопад 2002 р.” з 15 по 22 листопада проводилось опитування в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Усього опитано 3063 респонденти віком від 18 років і старше. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1:0,9 до 0,5:0,5 становлять 1,1 – 1,83 відсотка.


 Результати надані Інформаційно-аналітичним агентством “Статінформконсалтинг”.

 Див: Опаленик В. Довжанські “роми-українці” просять допомоги // Романі Яг. – 2003. – № 12. – С. 6.

 Не визначилися з відповіддю на запитання 2% опитаних.

 Є підстави вважати, що респонденти тлумачили поняття “заходи ромських громадських організацій”, як будь-які заходи ромської громади.

 Мається на увазі принаймні одна дитина з тих, хто має відвідувати школу (віком від 7 до 15 років).


 Українське суспільство 1992 – 2002. Соціологічний моніторинг / За ред. Н.Паніної. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2003.


Частина респондентів – 22% не змогли визначитися з відповіддю.

 Опитиування експертів проводилося в серпні 2003 р., до того моменту, коли Кабінетом Міністрів України була прийнята Програма соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 р.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка