Звіт "Аналіз реальних проблем та потреб ромів в Україні" київ жовтень 2003 зміст вступ 4 Ромський етнос в Україні 7 Методологія дослідження 12 Спосіб життя ромського населення 16



Сторінка9/10
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Таблиця 6.2.3.1.

Кількість респондентів, які особисто або їхні близькі

протягом останніх трьох років зіштовхувалися з некоректним поводженням

або неправомірними діями з боку міліції, %


(загальна сума відсотків перевищує 100%, оскільки кожен респондент

мав змогу вказати кілька варіантів відповідей)


Брутальність, образи

22

Безпідставний обшук, огляд речей, кишень

11

Байдужість працівників міліції, небажання Вам допомогти

10

Безпідставне обвинувачення в правопорушенні

10

Безпідставна затримка, утримання під вартою

5

Прояви жорстокості, невиправдане насилля (побиття)

5

Здирництво, вимоги хабара

4

Безпідставне обмеження прав

3

Вашу заяву (скаргу) офіційно не зареєстрували

3

Спроби викривити факти, фальсифікувати документацію

1

З некорректним поводженням міліції не стикалися


64

Більшість опитаних ромських лідерів підтвердили, що серед працівників правоохоронних органів зустрічається упереджене, недоброзичливе ставлення до ромів. Стосовно поведінки правоохоронців по відношенню до ромів 10 із 17 опитаних ромських лідерів признало її вкрай некоректною, а ще чотири характеризували дещо стриманіше, вживаючи такі слова як: “неввічливість”, “грубість”, “неповага”. Деякі експерти відзначили, що некоректна поведінка правоохоронців проявляється по відношенню до всіх людей безвідносно до їх національності, проте по відношенню до ромів вона є ще більш брутальною: “Треба відмітити, що вони ведуть себе некоректно з представниками усіх національностей. А циган для них – це можливість показати свою силу”.

Ромські лідери одностайно висловили думку, що саме національність нерідко стає приводом для затримання міліцією: “У них постійна підозрілість щодо ромів”; “Ром – завжди винен”. Передусім цьому служить негативний стереотип сприйняття рома: “Циган – крадій, непотрібний елемент у суспільстві, в усьому винен”. На запитання, чи завжди дотримуються права ромів при затриманні, огляді, доставці до відділку міліції та під час утримання в прийомнику-розподільнику, ромські лідери майже одностайно (за винятком одного) відповіли негативно. Серед трьох опитаних працівників міліції один правоохоронець підтвердив, що права ромів не завжди дотримуються у випадку затримання.

Один із ромських лідерів розповів про те, що він і його дружина стали жертвами сфабрикованої справи: “У 2000 р. я і моя дружина були арештовані міліцією за сфабрикованими обвинуваченнями – нам підкинули наркотики. Я просидів у слідчому ізоляторі півтора місяця, а моя дружина – шість. Добре, що суд нас виправдав. Але те, що почув на мою адресу і на адресу моєї дружини, не піддається опису”.

Ромські лідери наголошували на тому, що неписьменність ромів та незнання ними своїх прав є запорукою безкарності міліції, і вона, відчуваючи це, без остраху вдається до некоректного поводження. Упередженість працівників міліції по відношенню до представників ромського населення є настільки поширеним явищем, що навіть двоє з трьох опитаних правоохоронців-експертів не заперечували цього, а один навіть намагався це якось пояснити: “Ромське населення вибухове, може бути агресивним”.

Із чотирьох експертів – працівників держадміністрацій один повідомив, що йому відомо про скарги ромів на некоректну поведінку правоохоронців. Слід зауважити, проте, що працівники держадміністрацій і міліції, які заперечували некоректне ставлення до ромів з боку правоохоронців, реагували на запитання суто як функціонери: “Поки що скарги з боку ромів не надходили”, хоча про реальний стан справ у своєму регіоні, населеному пункті вони могли знати не тільки з офіційних заяв, але й з інших джерел.

Більшість (12 із 17) ромських лідерів вважають, що необхідна додаткова підготовка правоохоронців для роботи з ромським населенням. Висловлювалися побажання, щоб правоохоронці ознайомилися з мовою, історією, звичаями, особливостями психології ромів, а також правилами життя ромської громади. З думкою про те, що правоохоронцям доцільно було б розуміти ромську мову, погодились двоє працівників держадміністрацій та один із правоохоронців. Ромські лідери відзначали, що справа не тільки в ромах, працівникам міліції завжди має бути притаманна повага до особистості громадянина, незалежно від його національності. Ромський лідер із Закарпаття висловив готовність провести для працівників міліції оглядовий спецкурс обсягом до 36 учбових годин.

Окремо слід сказати про ставлення до ромського населення з боку працівників медичних та освітніх установ. Серед опитаних ромів майже кожен п’ятий (19%) під час останнього звертання до медичної установи по допомогу відчував, що медпрацівники ставляться до них недоброзичливо, гірше, ніж до пацієнтів іншої національності. Кожен десятий (10%) повідомив, що з ними траплявся випадок, коли їм особисто або їхнім родичам медичні працівники відмовлялися надати допомогу тільки тому, що вони ромскої національності. Серед тих респондентів, які звертається до лікарів лише іноді або не звертається взагалі (N=207) двоє опитаних причиною ігнорування медичних установ назвали те, що медичні працівники не хочуть надавати послуги людям ромскої національності. (Зауважимо, що набагато частіше роми не відвідують медичні установи через те, що їм бракує грошей, щоб заплатити лікарю або за ліки.). Отже, є підстави стверджувати, що серед медпрацівників трапляється упереджене ставлення до ромського населення.

Про упереджене ставлення та недоброзичливість до пацієнтів-ромів говорили і деякі ромські лідери. На думку одного з експертів, підґрунтям таких упереджень часто є переконання, “що роми брудні, від них тхне, хворі та неакуратні”. У матеріалах, наданих дослідникам Закарпатським культурно-просвітнім товариством “Романі Яг”, містяться дані про те, що нерідко ромам не надаються своєчасно медичні послуги. Зокрема зазначається: “У селі Порошково на Перечинщині у 2001 р. померло шестеро дітей віком до чотирьох років через непроведення вакцінації від кору та краснухи... До ромського табору в сільскій місцевості лікарі надзвичайно неохоче йдуть на виклики... В окремих селах Виноградівщини (Королеве, Хижа) ромських дітей не реєструють перші місяці життя, а тільки після першого року. Остання обставина може пояснюватися бажанням зацікавлених осіб зменшити показники дитячої смертності.

І все ж, що стосується відмови надати кваліфіковану медичну допомогу, то опитані ромські лідери висловили думку, що скоріше таке може статися через відсутність у пацієнта грошей, бо за наявності коштів належну допомогу нададуть будь-кому. Іншою причиною відмови може стати незадовільна матеріальна забезпеченість медичної установи. Як зауважив один з експертів, допомогу не нададуть скоріше “через відсутність бензину для машини швидко допомоги, ніж через національність”.

Є окремі свідчення упередженого ставлення до ромських дітей з боку педагогів. Хоча основна причина того, що ромські діти часто пропускають заняття або зовсім не відвідують школу, пов’язана з важким матеріальним становищем їхніх родин, недоброзичливе ставлення з боку вчителів також іноді справляє свій негативний вплив. Серед опитаних ромських батьків, чиї діти віком від 7 до 15 років пропускають уроки або не відвідують школу, 7% указали, що це відбувається, крім усього іншого, через погане ставлення до їхніх дітей з боку вчителів.

Про упереджене ставлення до ромських дітей з боку вчителів повідомили і деякі ромські лідери. Один з них вважає, що приводом для такого ставлення педагогів стає поганий одяг дітей, інший експерт підґрунтям негативізму вважає стереотипи сприйняття ромів, на зразок: “Усі роми ліниві, безграмотні, брудні”. Два експерти з Одеської області повідомили, що їм відомі випадки, коли шкільна адміністрація відмовилася прийняти до своєї установи ромських дитину. (Іншим 15 ромським лідерам такі випадки не відомі.).

На думку ромських лідерів, педагогам, які працюють з ромськими дітьми, бажано пройти освітні курси, на яких їм розповіли б про історію і культуру ромського народу, його традиції, звичаї, особливості етнопсихології. Крім того, закарпатські ромські лідери вказали на те, що педагогам (шкільним вчителям) було б бажано знати ромську мову. Така необхідність почасти пояснюється тим, що тамтешні роми, які мешкають у сільській місцевості слабо інтегровані до суспільства і діти, нерідко погано знають українську мову. Загалом, на думку експертів, головні властивості , які мають бути притаманні педагогам, шкільним вчителям, це – “терпіння, бажання допомогти дітям, повага до дітей, доброзичливість”.
7. Актуальні завдання соціальної політики
Соціальна політика – це цілеспрямована діяльність держави задля створення сприятливих умов для життя її громадян і соціальних спільнот. Соціальна політика охоплює всі сторони соціального життя людей. Головною метою соціальної політики є забезпечення соціального розвитку суспільства, задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Соціальна політика включає в себе такі питання, як працевлаштування та підвищення доходів людей, соціальне забезпечення, медичну допомогу та допомогу в будівництві житла, освіту. Ситуація, що склалася на сьогодні в Україні, вимагає особливої уваги держави до соціальних питань. Криза перехідного періоду призвела до значного зниження життєвого рівня більшості громадян, причому особливо постраждали найнезаможніші, найбільш незахищені верстви населення, і серед них – ромське населення.

На запитання про те, наскільки ж ефективно існуючі державні структури вирішують проблеми ромського населення, практично всі експерти відповіли, що проблеми вирішуються неефективно. Ромські лідери наголошували: “Державні структури поки що ніяк не вирішують проблеми ромського населення. Ми нікому не потрібні. Ми зайві у своїй державі люди. Ганяють, обвинувачують в усіх гріхах ”; “Робота ведеться епізодично – від випадку до випадку”. Негативну оцінку діяльності державних органів дали усі четверо експертів, які є представниками місцевих держадіміністрацій. Один з них зазначив: “Проблеми ромського населення держава вирішує недостатньо ефективно через те, що процес створення структури, яка б займалася цим питанням, не завершений ”. Без винятку негативно висловилися з цього приводу педагоги: “Вони державні структури просто не розвязують ромських проблем”, “Думаю, що не вирішують, адже й досі немає букваря, книг ромською мовою”.



Результати опитування ромського населення свідчать, що найбільш актуальною проблемою, у вирішенні якої ромські сім’ї потребують допомоги, є житлова проблема. Крім того, родинам більше половини опитаних необхідна поміч у забезпеченні базових життєвих потреб – харчуванні та одязі, чверті сімей потрібна допомога в лікуванні, купівлі ліків (див. табл. 7.1).


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка