Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)



Сторінка3/4
Дата конвертації29.03.2016
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
В сучасних екологічних умовах частота бронхіальної астми в структурі захворювань людини неухильно зростає (Косів А. Н., 2001). Астма виникає серед населення всіх країн не залежно від рівня їх розвитку. Підвищення поширеності астми може бути пов’язано з факторами як внутрішнього, так і зовнішнього (навколишнього) середовища організму, включаючи збільшення рівня алергенів, полютантів, токсичних речовин, лікарських метаболітів, які в надмірній кількості надходять в кров і призводять до обтяження перебігу астми . В результаті накопичення токсинів в крові розвивається токсемія і ендотоксикоз. Такий стан організму сприяє розвитку дисбіотичних порушень товстої кишки, посилюючи цим перебіг бронхіальної астми за рахунок зниження імунологічної реактивності організму, що порушує якість життя людини (Бронхіальна астма. Глобальна стратегія, 1996).
Існуючі медикаментозні методи лікування БА є недостатньо ефективними (Кокосів А. Н., 2001), оскільки при індивідуальному підборі стандартної терапії не повністю враховується вплив лікарських засобів на склад кишкової мікрофлори.

У зв’язку з цим, актуальним залишається вивчення стану мікрофлори кишечника у дітей, хворих на бронхіальну астму, обумовлене необхідністю пошуку резервів удосконалення діагностики, лікування та профілактики порушень в організмі при астмі. Тому актуальність вивчення бронхіальної астми у дітей не викликає сумніву.

Для досягнення мети роботи і виконання поставлених завдань нами впродовж 3 років (2009 – 2011 рр.) проведено клініко – лабораторне і інструментальне обстеження 106 дітей, хворих на бронхіальну астму, віком від 6 до 18 років, що проходили курс стаціонарного лікування в міській та обласній дитячих клінічних лікарнях міста Суми. Контрольну групу склали 20 здорових дітей аналогічного віку, що знаходились під наглядом в міських дитячих поліклініках №1 та 2.

Діагностика бронхіальної астми проводилась на підставі протоколу про діагностику, клінічну класифікацію та лікування БА, затверджену наказом МОЗ України «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча алергологія”» № 767 від 27.12.2005р. із застосуванням широкого комплексу клінічних, інструментальних, клініко-лабораторних і рентгенологічних методів дослідження.

Для визначення стану мікробіоценозу кишечника проводили мікробіологічні дослідження випорожнень з визначенням видового складу та популяційного рівня мікрофлори за методикою Р.Б. Епштейн–Літвак (1977). Дослідження калу проводилося на першу добу при вступі до стаціонару, тобто до отримання терапії та без прийому пробіотиків та після відміни стандартного лікування (на 10–14 добу).

Аналізуючи клінічну симптоматику та особливості перебігу захворювання, у більшості пацієнтів (87,2±3,62%) звертала на себе увагу наявність проявів, характерних для порушення мікробіоценозу товстої кишки у вигляді диспепсичного та больового синдромів, серед яких частіше за інші спостерігались: періодичний біль у животі - у 67 (77,9±4,5%), нашарування на язиці - у 73 дітей (84,9±3,89%), а також здуття живота та метеоризм - у 51 (59,3 ±5,33%) дитини, хворої на бронхіальну астму.

Вивчення стану мікробіоценозу кишечника у хворих на бронхіальну астму дітей у періоді загострення виявило, що у 77 (90,6±3,19%) пацієнтів були наявні порушення якісного та/чи кількісного складу як анаеробних, так і аеробних представників, які відповідали дисбактеріозу різних ступенів. Так дисбактеріоз кишечника І ступеня виявлявся у 8,24 % обстежених дітей, ІІ ступінь дисбактеріозу спостерігався у 48,2 %, а ІІІ степінь дисбактеріозу був виявлений у 34,1 % хворих.

Проведені дослідження дозволили виявити, що у дітей, хворих на БА, були наявні різкі кількісні зміни анаеробної флори, які характеризувалися зниженням вмісту біфідо– та лактобактерій (р<0,001). Відзначалися також якісні й кількісні зміни в популяції ешерихій, які характеризувалися достовірним зменшенням загальної кількості E.coli, порівняно з групою контролю (р<0,001). При дослідженні спостерігалось достовірне збільшення вмісту в калі умовно-патогенної мікрофлори (УПМ) (р<0,01). Видовий пейзаж УПМ у хворих на бронхіальну астму відрізнявся від такого у здорових осіб. Була виявлена підвищена кількість грибів роду Candida та стафілококів (золотистого та гемолізуючого) (р<0,001).

Після проведення стандартної базисної терапії у дітей, хворих на бронхіальну астму рівень біфідобакетерій залишався майже без змін, порівняно з показником до лікування (р>0,05), кількість лактобактерій залишалась також достовірно низькою (р>0,05). Також спостерігалась тенденція до зниження загальної кількості кишкової палички. В динаміці лікування не було виявлено тенденції до зменшення кількості УПМ (р<0,05). Також залишався високим титр грибів роду Сandida та стафілококів, порівняно з даними в періоді загострення БА (р>0,05).

Проведений аналіз показників стану кишкової мікрофлори у дітей, що страждали на бронхіальну астму в залежності від ступеня тяжкості захворювання показав, що порушення балансу мікробіоти на пряму залежали ступеня астми. Так, пацієнти, що страждали на інтермітуючу ступінь астми, загалом мали найменш виражені відхилення у стані кишкової мікрофлори, а, в свою чергу, у пацієнтів з персистуючою астмою середнього ступеня порушення були найбільш значними.

Підсумовуючи вищесказане, необхідно ще раз підкреслити роль кишкової мікрофлори, впливу її кількісного та якісного складу на організм в цілому. Порушення балансу мікробіоти кишечника, зсув показників в одну чи іншу сторону може бути пусковим механізмом запуску цілого ряду патологічних реакцій. Наукові праці, присвячені ролі мікрофлори кишечника в розвитку бронхолегенової патології, а саме бронхіальної астми, досить обмежені. З урахуванням сучасної екологічної ситуації, зміни реактивності організму і підвищення захворюваності населення, особливо дитячого, детальне вивчення ролі кишечної мікрофлори у дітей уявляється особливо актуальним і перспективним у плані пошуку нових оптимальних шляхів лікування БА дитячого віку.

Однією з унікальних систем, що забезпечують постійність внутрішнього середовища макроорганізму, є кишкова мікрофлора. Наявність у кишечнику збалансованого співвідношення і оптимальної кількості аеробних і анаеробних мікроорганізмів забезпечує ряд найважливіших функцій: стримує ріст і розмноження умовно - патогенних мікробів, бере участь у синтетичній, травній та дезінтоксикаційній функції кишечника; стимулює синтез біологічно активних речовин, що впливають на функцію травного тракту, печінки, серцево-судинної системи, органів кровотворення та ін; підтримує високий рівень лізоциму, імуноглобулінів, інтерферону та інших компонентів імунної системи.

Процес становлення нормальної мікрофлори кишечника у дітей від народження до 3-х років протікає повільно і залежить від безлічі факторів, що можуть негативно позначитися на складі нормальної мікрофлори і спричинити за собою надмірний ріст умовно-патогенних мікроорганізмів - дисбіоз - першопричину численних захворювань і патологічних станів.

Кишкова мікрофлора є первинним стимулом для активації вродженого та розвитку набутого імунітету. Бактерії, які знаходяться у кишечнику, приймають участь у процесах ангіогенезу, ключовим компонентом якого є клітини Панета. Вони з’являються в кишечнику одночасно з його мікробною колонізацією, та координують розвиток мікробіоценозу.

Деякі автори довели, що у 59 % хворих з рецидивуючим бронхітом та у 74 % хворих з пневмонією виявляються порушення мікробного біоценозу кишечника, що характеризується зменшенням кількості нормальної кишкової палички, біфідобактерій, підвищенням відсотка гемолізуючих і слабких у ферментативному відношенні ешерихій, ростом гемолізуючого стафілококу, мікробів роду протея та грибів Candida. За даними Кулініча Д.Г. та співавторів (1992), дисбіотичні зміни КМ виявляють при гострих захворюваннях органів дихання в 88,6 % дітей раннього віку, рецидивуючого бронхіту – у 94,5 % [112].

На жаль, сучасна медицина не завжди враховує необхідність підтримання симбіозу дитини з його мікрофлорою. Більшість методів лікування гострих обструктивних бронхітів у дітей раннього віку, що включають використання противірусних, відхаркувальних, антигістамінних препаратів мають негативний вплив на біоплівки, зокрема, за рахунок руйнування муцинового шару, пригнічення росту найбільш цінних лакто- і біфідокомпонентів і збільшення кількості умовно - патогенної флори.

Провідна роль за умов розвитку порушень біоценозу кишечника, за даними фахівців, належить антибіотикотерапії, яка, враховуючи переважно вірусну етіологію захворювання, на сьогоднішній день застосовується необґрунтовано широко [3,4]. Відомо, що антибіотики, навіть при парентеральному введенні, призводять до мікроекологічних порушень внаслідок екскреції їх із жовчю, слиною, секретом бронхів та кишечника. Широке застосування її призводить до виникнення цілого ряду проблем, перш за все таких, як порушення якісного та кількісного складу мікрофлори кишечнику.

Для вивчення дисбіотичних процесів кишечнику нами було проведено мікробіологічні дослідження випорожнень з визначенням видового складу та популяційного рівня мікрофлори за методикою Р.Б. Епштейн–Літвак.

Дослідження калу проводилося на першу добу при поступленні до стаціонару (1 – 2 день госпіталізації) та в період стабільного покращення загального стану (10 – 14 день).

Для визначення стану кишкового мікробіоценозу в гострому періоді захворювання та після проведеного стандартного лікування під спостереженням знаходилось 60 дітей віком від 1-го місяця до 3-х років, які перебували на стаціонарному лікуванні у КУ “Сумська міська дитяча клінічна лікарня” з приводу гострого обструктивного бронхіту. Дослідження проводилося на першу добу при вступі до стаціонару і на 10-14 добу після відміни лікування. Групу порівняння склали 30 здорових дітей відповідного віку та статі.

У більшості обстежених пацієнтів (85,71%) спостерігались клінічні прояви порушення мікробіоценозу товстої кишки у вигляді диспепсичного та больового синдромів. Зригування відмічалось у 20 (44,4 ±7,49%) дітей, здуття живота та метеоризм - у 30 (66,7 ±7,11%), блювота - у 8 (17,8±5,76%), пронос - у 19 (42,2± 7,45%), періодичний біль у животі - у 32 (71,1±6,83%) та нашарування на язиці - у 38 дітей (84,4±5.46%), хворих на гострий обструктивний бронхіт.

Вивчення мікрофлори кишечнику при ГОБ в гострому періоді захворювання у дітей всіх вікових груп виявило порушення якісного та/чи кількісного складу як анаеробних, так і аеробних представників.

У всіх обстежених дітей спостерігалися різкі кількісні зміни анаеробної флори, які характеризувалися зниженням вмісту біфідобактерiй до 2,27±0,89 lgКУО/г та лактобактерій 2,16±0,97 lgКУО/г до порівняно з показниками здорових дітей (р<0,001). Загальна кількість кишкової палочки у всіх хворих також знижувалася та становила 4,77±0,33 lgКУО/г, на відміну від дітей без ГОБ (р<0,001).

Видовий пейзаж кишкової мікрофлори в гострому періоді захворювання змінювався та характеризувався збільшенням кількості УПМ, грибів роду кандида та появою стафілококів. Так, у всіх обстежених дітей основної групи кількість УПМ була на рівні 3,24±0,18 lgКУО/г, що достовірно перевищує дані у групі порівняння (р<0,01). У 13 хворих на гострий обструктивний бронхіт дітей, було виявлено золотистий та/чи гемолізуючий стафілококи (1,87±0,33 lgКУО/г), тоді як у здорових їх вміст не перевищував 0,41±0,19 lgКУО/г (р<0,001). В свою чергу, на початку захворювання значно зростали титри грибів роду кандида, що знаходились на рівні 5,09±0,07 lgКУО/г (р<0,001).

Таким чином, виявлені нами клінічні ознаки порушення мікробіоценозу кишечнику та лабораторні дані про зміни кількісного та/чи якісного складу мікрофлори в гострому періоді обструктивного бронхіту дозволяють судити про наявність дисбактеріозу товстої кишки І, ІІ та ІІІ ступенів серед обстежених дітей.

Застосування лише стандартної терапії в лікуванні гострого обструктивного бронхіту, що включала противірусні, антибактеріальні препарати, відхаркувальні, муколітичні та симптоматичні засоби не призводить до повної нормалізації мікробіоти в товстій кишці.



Виявлені нами якісні та кількісні зміни мікробіоценозу кишечника свідчать про необхідність корекції даних порушень шляхом призначення пробіотичних препаратів.

Висновки


  1. У дітей, хворих на бронхіальну астму в період загострення захворювання наявні порушення мікробіоценозу кишечника, що проявлявся якісними і кількісними змінами його мікрофлори.

  2. Після проведення стандартного базисного лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, стан мікрофлори залишається достовірно порушеним.

  3. Виявлена залежність ступеня порушення стану кишечної мікрофлори від ступеня тяжкості захворювання: найменші зміни показників мікрофлори біли виявлені у дітей, що страждали на інтермітуючу БА, в той час, як у пацієнтів із персистуючою астмою середнього ступеня тяжкості порушення були найбільш вираженими.

  4. Дисбіоз мікрофлори кишечника дітей, хворих на БА проявлявся різкими кількісними змінами анаеробної флори, серед яких характерне зниженням вмісту біфідобактерій. Так, кількість біфідобактерій у періоді загострення захворювання була достовірно нижчою – 3,56±0,16 lgКУО/г, ніж у здорових осіб 7,23±0,13 lgКУО/г (р<0,001), майже не змінюючись після проведення стандартної терапії - 3,55±0,16 lgКУО/г.

  5. Також достовірно зниженим в період загострення бронхіальної астми у дітей був вміст лактобактерій, який дорівнював 3,54±0,19lgКУО/г проти 7,76±0,12 lgКУО/г в осіб групи поорівняння (р<0,001). В періоді ремісії кількість лактобактерій залишалась достовірно низькою - 3,41±0,18, порівняно з цим показником до лікування (р>0,05).

  6. Були наявні якісні й кількісні зміни в популяції ешерихій, які характеризувалися достовірним зменшенням загальної кількості E.coli (5,17±0,1 lgКУО/г), порівняно з групою контролю – 6,33±0,21 lgКУО/г (р<0,001), яка після проведеного лікування знизилась до 5,01±0,11 lgКУО/г порівняно з даними до лікування (р>0,05).

  7. При дослідженні калу дітей, хворих на бронхіальну астму в періоді загострення спостерігалось достовірне збільшення вмісту в калі умовно-патогенної мікрофлори (УПМ) (Enterococcus faecalis, Enterobacter cloacae, Citrobacter, Klebsiella рneumoniae та ін..) - 3,38±0,15 lgКУО/г ( у дітей групи порівняння - 1,72±0,52 lgКУО/г) (р<0,01). В динаміці лікування не було виявлено тенденції до зменшення кількості УПМ (р<0,05).

  8. Видовий пейзаж УПМ у хворих на бронхіальну астму відрізнявся від такого у здорових осіб. Найчастіше виявлялися гриби роду Candida, мікробна кількість яких склала 4,27±0,16 lgКУО/г, а у здорових осіб – 1,14±0,29 lgКУО/г (р<0,01). Вміст стафілококів (золотистого та гемолізуючого) складав 1,42±0,21 lgКУО/г, тоді як у здорових дітей в калі він був вітсутній (р<0,001). В періоді ремісії оба показника залишались збільшеними: титр грибів роду Сandida складав 4,16±0,17 lgКУО/г, (р<0,05), а стафілокококів – 1,45±0,22 lgКУО/г, порівняно з даними в періоді загострення БА (р>0,05).

  9. У гострому періоді обструктивного бронхіту у всіх досліджених дітей раннього віку спостерігали порушення мікробіоценозу товстої кишки, які характеризувалися зниженням кількості біфідо- та лактобактерій, ешерихій з нормальною ферментативною активністю та збільшенням числа гемолітичних ешерихій, дріжджеподібних грибів, стафілококів та інших представників умовно-патогенної флори.

  10. В перiодi реконвалесценцiï пiсля проведеного традицiйного лiкування позитивної динаміки якісного та кількісного складу мікрофлори кишечника не спостерігалось.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ



  1. Гриневич В.Б., Иваников И.О., Добрынин В.М. и др. Пребиотики в лечении заболеваний внутренних органов // Российский медицинский журнал. - 2003. - № 5. - С.53-56.

  2. Жемчугов В.Е. Механизмы сохранения и распространения патогенных микроорганизмов (гипотеза) // Эпидемиология и инфекционные болезни. -2004.-№5.-С.54-58.

  3. Кетлинский СА. Роль Т-хелперов типов 1 и 2 в регуляции клеточного и гуморального иммунитета // Иммунология. - 2002. - № 2. - С. 77-79.

  4. Киселева Е,С, Боклер Х,М, Использование прсбиотиков-олигосахаридов в питании детей первого года жизни // Лечащий врач. 2003.-№5.-C.46-51.

  5. Несвижский КХВ, Изучение изменчивости кишечного микробиоценоза человека в норме и при патологии // Вестник РАМН. - 2003, - № 1. -С.49-53.

  6. Николаева Т.Н., Зорина В.В., Бондаренко В.М. Иммуностимулирующая и аетиканцерогенная активность нормальной лактофлоры кишечника // Терапевтическая гастроэнтерология. -2004. -№4.-С.39-44.

  7. Николаева Т.П., Зорина В,В,, Поспелова В.В. и др. Влияние микробных компонентов пробиотика ацилакта на клеточные факторы иммунитета в зкеперимеїне // Вестник РАМН, - 2005. - № 12. - С. 40-46,

  8. Онищенко Г.Г., Алешкин В.А., Афанасьев С.С. и др. Иммунобиологические препараты и перспективы их применения в инфектологии. - М., 2002. - 608 с.

  9. Поспелова В.В. и др. Эффективность бифидина в комплексной терапии острых кишечных инфекций // Материалы 8 съезда всероссийскогообщества эпидемиологов, микробиологов, паразитологов- М., 2002.Т. 1.- С. 230-231

  10. Румянцев AT- Дисбактериоз как индикатор здоровья и показание к терапии у детей: национальный миф и научная реальность. // Детская больница.-2000.-№ 1.-С.75-77.

  11. Титов В.Н. Роль макрофагов в становлении воспаления, действии интерлейкина-1, интерлейкина-6 и активность гипоталамо-гипофизарной системы (обзор литературы) // Клиническая лабораторная диагностика.-2003.-№ 12.-С.2-3.

  12. Титов В,Н.3 Дугип С.Ф., Коткин К.Л, Липополисахариды грамотрицательных бактерий как экзогенные патогены. Транслокации бактерии in vivo, воспаление и патология сердечно-сосудистой системы // Клиническая лабораторная диагностика. - 2005. - № 8, - С.23-38.

  13. Ткаченко Е.И. Питание, эндоэкология человека, здоровье, болезни. Современный взгляд на проблему их взаимосвязей // Терапевтический архив. - 2004. -№ 2. -С.67-71,

  14. Трушина Э.Н.Э Мустафина ОХ, Пикитюк Д.Б, Лимфоидная система кишечника и иммуномодулирующее действие пребиотиков // Вопросы питания. - 2004, - №6. - С.49-53.

  15. Хавкин А.И. Микробиоценоз кишечника и иммунитет // Русский медицинский журнал, - 2003. - Т.11, № 3. - СЛ22-126,

  16. Шендеров Б.А. Роль анаэробных неспорообразующих бактерий в поддержании здоровья человека // Вестник РАМН. - 1996 - № 2. - С.8-11.

  17. Backlied F., Ding H., Wang T. et al. The gut microbiota as an environmental factor that regulates fat storage II Proc. Nat. Acad. Scienses. - 2O04. - Vol. 101,Noll.~P.15718-15723.

  18. Hopkins M.J., Sharp R., Macfarlane G.T. Age and disease related changes in interstinal bacterial populations assessed by cell culture, 16S rRNA abundance, and community cellular fatty acid profiles II Gut. - 2001. - No 48. -P. 198-205.

  19. Kidd P. Thl/Tli2 balance: the hypothesis, its limitations, and implications for health and disease II Alternative medicine review. - 2003. - Vol.8, No 3. -P.223-246.

  20. Nocek J.E., Kautz W,P., Leedle J.A.Z., Block E. Direct-fed microbal supplementation on the performance of dairy cattle during the transition period II1 Dairy Sci. - 2003, - No 86, - P.331-335,

  21. Pasha J. Development of intestinal transport function in mammals II Physiological reviews. - 2000. - Vol. 80, No 4. - P. 1633-1667.

  22. Perdigon G., Fuller R., Raya R. Lactic acid bacteria and their effect on the immune systemIICurr. Issue Intest.Microbiol. -2001. -No 2(1). -P. 27-42,

  23. Pereira D.I., Gibson G.R. Cholesterol assimilation by lactic acid bacteria and bifidobacteria isolated from the human gut II Appl. Environ.Vicrobiol. -2002.- Sept. -P.4689-4693.

  24. Ramsay A.G., Duncan S.H., Scott K.P, et al. Survival of butyrate-producing Eubacterium strains in a fermentor system inoculated with human faecal bacteria II British J. Nutrition, - 2002. - Vol.88, No 3 (suppl). - P.S 116,

  25. Sclmeeman B.O. Gastrointestinal physiology and functions II British J Nutrition.-2002.-No883Suppl.2.-P.S159-S163.

  26. Янковский Д.С., Дымент Г.С. Современные аспекты микроэкологии и дисбиозов // Здоровье женщины. – 2005. - №4 (24). – с.209-218.

  27. Бондаренко В. М., Воробьев А. А. Дисбиозы и препараты с пробиотической функцией// Журнал микробиологии. – 2004. – № 1. – С. 84–92

  28. Сучасні погляди на проблему дисбіозу кишечника та терапевтичні аспекти відновлення еубіозу: Посібник для лікарів/ За ред. Г. В. Дзяка, І. І. Гриценко, Л. Р. Шостакович-Корецької, В. І. Залевського. – К., 2004.

  29. Циммерман, Л.М. О сущности понятия «дисбактериоз» (дисбиоз) кишечника и правомерности использования этого термина /Л.М.Циммерман //Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колонопроктологии. — 2000. - Т.10. - №1. - С.81-84.

  30. Барановский, А.Ю. Дисбактериоз и дисбиоз кишечника /А.Ю.Барановский. - СПб., 2002. - 214 с.

  31. Абраменко С. М. Особенности течения бронхиальной астмы, ассоциированной с дисбактериозом кишечника. // Автореф. Челябинск. — 2000. -20 с.

  32. Урсова Н. И., Римарчук Г. В., Щеплягина Л. А., Савицкая К. И. Современные методы коррекции дисбиоза кишечника у детей. Учебное пособие. МОНИКИ им. М. Ф. Владимирского. М. - 2001. - 47с.

  33. Чучалин А. Г. Хронические обструктивные болезни легких. - Москва. -Санкт - Петербург. - 1998. - 510 с.

  34. Для вирішення поставлених цілей було проведено клініко-інструментальне, психодіагностичне, імунологічне обстеження, а також дослідження мікроелементного забезпечення 137 дітей віком від 13 до 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ВСД в неврологічному та педіатричному відділеннях Сумської міської дитячої клінічної лікарні протягом 2005–2009 років.

  35. Експериментальні групи були поділені наступним чином.

  36. Андрикевич І. І. Вплив антибіотикотерапії на стан мікробіоценозу товстої кишки у дітей грудного віку при гострих захворюваннях бронхо-легеневої системи / І. І. Андрикевич // Современная педиатрия. – 2007. – № 4 (7). – С. 181–184.

  37. Аниховская И. А. Бифидобактерии как средство профилактики и лечения эндотоксиновой агрессии у пациентов с хроническими заболеваниями в стадии ремиссии и обострения / И. А. Аниховская, Я. Х. Вышегуров, И. А. Усов, М. Ю. Яковлев // Физиология человека. – 2004. – № 6. – С. 125–127.

  38. Антонова С. С. Клинико-иммунологическое обоснование применения пробиотического препарата для профилактики обострений хронического аденоидита у детей / С. С. Антонова, В. В. Ботвиньева, Л. С. Намазова // Педиатрическая фармакология. – 2007. – Т. 4, № 3. – С. 88–91.

  39. Ардатская М. Д. Дисбактериоз кишечника: современное представление, диагностика и лечебные подходы / М. Д. Ардатская, О. Н. Минушкин // Эффективная фармакотерапия в гастроэнтерологии и гепатологии. – 2006. – № 1. – С. 44–57.

  40. Бельмер С. В. Антибиотикассоциированный дисбактериоз кишечника / С. В. Бельмер // РМЖ. – 2004. – № 12. – С. 3–6.

  41. Бельмер С. В. Дисбактериоз кишечника как осложнение антибактериальной терапии / С. В. Бельмер // Детские инфекции. – 2007. – № 2. – С. 44 – 51.

  42. Бельмер С. В. Применение пробиотиков для профилактики и лечения нарушений микрофлоры у детей : [уч.–метод. реком.] / С. В. Бельмер. – К., 2006. – 24 с.

  43. Бережний В. В. Мікроекологічні порушення у дітей і сучасні можливості підвищення ефективності їхньої корекції / В. В. Бережний, С. О. Крамарев, Є. Є. Шунько [та ін.] // Здоров’я жінки. – 2002. – № 4 (12). – С. 79–92.

  44. Бережной В. В. Микрофлора человека и роль современных пробиотиков в её регуляции / В. В. Бережной, С. А. Крамарев, Е. Е. Шунько [и др.] // Здоровье женщины. – 2004. – № 1 (17). – С. 134 –139.

  45. Береза Н. М. Проблемы дисбиоза кишечника и его коррекции / Н. М. Береза // Гастроентерологія. – 2000. – № 31. – С. 415–443.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка